Загальна характеристика та еволюція безщелепних

Тема Загальна характеристика та еволюція безщелепних

Мета. Дати характеристику найбільш примітивним організмам, що мали у своїй будові хребет, і показати значення появи осьового скелету в розвитку організмів та ускладненні їх способу життя.

Матеріали до уроку:

Розділ Agnatha (Безщелепні)

Безщелепні – найбільш примітивна перша за часом появи група рибоподібних хребетних тварин, відома з ордовика.  Найдревніші безщелепні вимерли  в пізньому девоні (мал. 6), в сучасній фауні безщелепні представлені  примітивними круглоротими тваринами – міногами та міксинами. Таким чином, в геолгічній історії безщелепних існує пробіл в 300 млн років (від древніх до круглоротих в сучасній фауні).

У безщелепних відсутні щелепи, парні плавці (іноді наявні грудні), внутрішній скелет хрящовий. У вимерлих був розвинутий  зовнішній кістковий скелет. Всі безщелепні мають рот смоктального типу; вони харчувались пасивно, всмоктували чи підхоплювали дрібні частинки їжі разом з водою.

Вимерлі безщелепні були дуже різноманітні за формою та розмірами: від невеликих рибоподібних веретеновидних тварин в декілька сантиметрів до вагових донних форм розміром до метра.  Вони були мешканцями прісноводних і солонуватоводних басейнів. У викопному стані зустрічаються у вигляді фрагментів і цілих кісткових пластинок зовнішнього панцира чи окремих шкірних зубів.

Клас Monorhina (Непарноніздрьові)

Напарноніздрьові, які об’єднують нині живучих круглоротих і палеозойських панцирних – цефалоспід та безщиткових, мають одну непарну носову капсулу для органу нюху і до 15 круглих зябрових отворів.

Сучасні круглороті мають змієвидне вугреподібне тіло з гладкою слизистою шкірою без луски, ротовий отвір у вигляді присоски. Вони ведуть хижацько-паразитичний спосіб життя, живлячись  за рахунок безщиткових, до яких присмоктуються. Від вимерлих непарноніздрьових зберігаються  залишки зовнішнього кісткового скелету, що складається з дрібних пластинок, покриваючи голову і тіло тварини.  У цефалоспід скелет складався з єдиного головного кісткового щита і дрібної луски на тілі. Цефалоспіди були придонними тваринами, що мали сплющену голову, плоске черево, зближені очі, звернені вгору, між ними знаходилось непарне тім’яне око, попереду якого був розташований непарний носовий отвір, а за ним і по бічним краям головного щита – електричні органи, подібні до органів електричних скатів. У деяких цефалоспід були грудні плавці.

Непарноніздрьові відомі з пізнього силуру до наших днів; розквіт їх припадає на девон.

Клас Diplorhina (Парноніздрьові)

До парноніздрьових відносяться дві палеозойські групи безщелепних: телодонти і різнощиткові. Вони мали дві носові капсули, розташовані з боків голови очі і з кожного боку тіла  по одному зябровому отвору. Зовнішній скелет голови та тулуба складався з шкірних зубів чи шкірних пластин.

В телодонтів – самої древньої групи серед хребетних тварин – зовнішній скелет був утворений окремими шкірними зубами (плакоїдною лускою); вони є вихідною групою для решти безщелепних.

В різнощиткових передня частина тулуба  була захищена складним панцирем, що складався з кісткових тришарових пластин різного розміру. У деяких форм  пластини, які покривали зяброві отвори, загинались вниз і служили органами опори в текучій воді.

Парноніздрьові були розвинуті в ордовику, силурі і девоні.