Презентація до уроку на тему: "Загальна характеристика та різноманітність Молюсків" Біологія 7 клас. Посилання на Ютуб-канал: https://www.youtube.com/watch?v=UWXi58iq4IA
Вони носять на своєму тілі черепашку, що складається з карбонату кальцію, а деякі мають захисні залізні луски. У одних з них є головний мозок найрозвиненіший серед всіх безхребетних, а у інших голова взагалі відсутня. Вони вважаються тваринами з найбільшою кількістю зубів… до 75 тисяч. Для захисту вони використовують маскування, отруту, чорнильні бомби, реактивні двигуни. Молюски можуть вистрілювати отруйним гарпуном та змінювати колір. У деяких з них є до сотні очей, також серед них є ті, що мають 3 серця.
Клас Черевоногі прісноводні, морські, сухопутні. хижаки та рослиноїдні. асиметричні тварини, черепашка спірально закручена, рідше відсутня. на черевному боці тіла знаходиться підошва ноги. у роті є терка (радула) з хітиновими зубчиками (до 30000). на голові є щупальця – орган дотику та очі. їстівні, декоративні; шкідники сільського господарства, деякі отруйні.
Їжу вони зішкрібають за допомогою тертки (радули), усіяної хітиновими зубчиками. Черевоногі молюски гермафродити. Запліднення внутрішнє. Розвиток прямий. При пересуванні равлик виділяє спеціальний захисний слиз, який перешкоджає травматизації її ноги і сприяє швидкому відновленню, загоєнню мікроушкоджень.
Молюск язик фламінго покриває раковину своєю мантією. Цей слимак-ліхтарик з Австралії здатен світитись крізь тонку раковину. Можливо це спосіб спілкування або відлякування ворогів. Слимак-вовк полює на інших равликів. Він відслідковує жертву за слизовим слідом і проковтує разом з черепашкою. Флоридський кінський слимак досягає довжини 60 см. Він полює на інших молюсків. Буліна, що живе у морях, плаває за допомогою течій.
Голі слимаки не мають черепашки. Слимаки можуть бути забарвлені в різні кольори: жовтий, оранжевий, рожевий, білий, синій, чорний, коричневий і т.д., цей колір залежить не тільки від виду, а й від раціону харчування, а також від віку. Серед голих слимаків багато шкідників культурних рослин. Деякі види слимаків є хижаками, вони полюють на хробаків, зафіксовані випадки нападу на пташенят та мишенят.
Лусконогий залізний слимак живе на глибині близько 2,5 км у гідротермальних джерелах. Його надміцна черепашка захищає від великого тиску, високої температури та крабів, клешні яких можуть затупитися об тришарову броню. Броньовані луски прикривають і ногу молюска. У черепашці містяться солі заліза. Сліпий печерний равлик з печер Хорватії пересувається зі швидкістю декілька міліметрів в тиждень і рухаються по колу. Волохата тіара або равлик-шпилька має м’які голки на черепашці.
Сіро-чорний слимак, що живе в Україні має довжину 30 см. Черепашки райдужного слимака мають яскраві різнокольорові смуги. Ставковик малий є проміжним хазяїном печінкового сисуна, що завдає шкоди у тваринництві. Гігантська ахатіна, що походить зі Східної Африки досить широко поширилась у тропічних країнах де стала шкідником сільського господарства, особливо цукрової тростини. Крім того цей слимак використовується людиною у косметології для спеціального масажу обличчя. Також великих слимаків тримають як хатніх тварин.
Конус географічний – найбільш отруйний молюск у світі. У свою здобич він вприскує складну отруту з більш як 200 компонентів за допомогою спеціального гарпуна, який вистрілює зі швидкістю 640 км/год. Океанічна янтіна утворює з власної слизу, багатого хітином, пліт з прозорих, наповнених повітрям бульбашок, до якого вона прикріплюється черевною стороною і таким чином пересувається по поверхні води. Цей слимак харчується різноманітними кишковопорожнинними, в тому числі португальськими корабликами. (Пригадайте що це за тварини?)Хробачкові слимаки єдині серед черевоногих, що ведуть нерухливий прикріплений спосіб життя. Вони живуть у черепашках, схожих на трубки багатощетинкових червів. Черепашки деяких з них можуть бути закручені у чотирьох різних площинах.
Черепашки равлика-трубача використовуються як духові інструменти (сурми). Яйця вони відкладають в капсули і з'єднують у вигляді гофрованої стрічки близько півметра в довжину, їх називають «намистом русалки». Рапана венозна раніше мешкала поблизу Японських островів та була занесена у Чорне море, де цей хижий молюск наніс шкоди мідіям та устрицям. Молода рапана своєю радулою просвердлює раковини цих двостулкових, а доросла – розжимає стулки м’ясистою ногою. Ксенофора вмонтовує у свою черепашку для маскування черепашки інших молюсків, камінці, уламки коралів, голки морських їжаків, за що її називають “черепашка- колекціонер черепашок”. Цементує їх вона за допомогою слизу, який цементується при взаємодії з водою.
Морський ангел полює на морських чортів, він вишкрібає тіло цього молюска з мушлі. Сам він позбавлений черепашки і має напівпрозоре тіло. Крилоногий молюск морський чорт або лімацина плаває у товщі води за допомогою крилоподібних виростів на нозі. Цей молюск ловить планктон за допомогою ловильних сіток з слизу. У холодних антарктичних водах ці молюски створюють значні скупчення, які слугують їжею для риб та китів.
Тіло голозяберного молюска «іспанського танцюриста» має оранжево-червоний колір. Це досить великий молюск 30-60 см довжиною. В той час як більшість його родичів повільно повзають по дну, він має здатність плавати у товщі води, хвилеподібно вигинаючи своє тіло. В тілі цієї тварини накопичуються токсини губок, якими він харчується. А на його поверхні живуть симбіотичні імператорські креветки, що очищають його від паразитів.
Голозябернй молюск тетіс за допомогою свого тіла, яке нагадує вітрило ловить дрібних ракоподібних, як через решето просіюючи пісок. Главк або блакитний дракон плаває на поверхні океану догори ногою. Він заковтує пухирець повітря, який зберігає у шлунку для збільшення плавучості. Крім цього у нього є вирости, що нагадують крила, з їх допомогою він утримується на поверхні. Цей голозяберний слимак також полює на португальських корабликів, їх жалкі клітини він з легкістю перетравлює та використовує для свого захисту.
Елізія зеленувата – вид багатоклітинних тварин, здатний до фотосинтезу. Цей молюск харчується водоростями, перетравлюючи їх, і залишає лише хлоропласти, які вбудовує у своє тіло. Молодий молюск поступово накопичує хлоропласти і набуває здатності до фотосинтезу. Такий спосіб харчування унікальний не тільки для молюсків, але й інших тварин. Морський заєць захищається за допомогою спеціальних речовин, які він одночасно виділяє у воду. При цьому між ними відбувається реакція і утворюється чорнильна хмара, що відлякує риб. Зазвичай чорнила фіолетові, але можуть відрізнятись у залежності від харчування молюска.
Голозяберний молюск костасієлла або «листкова овечка» нагадує овечку з мультфільму. Цей молюск, харчуючись водоростями «відкладає» хлоропласти в сосочки на тілі, які слугують своєрідним «батарейним елементом» для виробництва власної енергії. В водах Японії мешкає молюск морський кролик, що нагадує білого пухнастого кролика з чорними вушками та хвостом.
Клас Двостулкові виключно водні, морські та прісноводні фільтратори мають черепашку з двох стулок є м’ясиста нога, голова відсутня слабко розвинені органи чуття біофільтри; багато цінних промислових видів, що вживаються у їжу; деякі види утворюють перли; черепашки використовуються для виготовлення сувенірів та прикрас; є види, що шкодять судноплавству, обростаючи дно кораблів або проточуючи дерев’яні частини.
Риючий молюск гуідак має дуже довгий сифон за допомогою якого він фільтрує воду. Його тіло може знаходитись на глибині 1 м. Цей молюск живе до 150 років. Корабельний хробак справді нагадує хробака завдяки довгій нозі і маленькій черепашці. За допомогою черепашки цей молюск свердлить ходи у деревині, яка знаходиться у морі, нею він і харчується, чим наносить шкоду. Морські гребінці можуть плавати за допомогою рухів стулок. По краях черепашки у них є декілька десятків простих очей, які здатні розпізнавати зміни освітлення. Найстаріший молюск – ісландська арктіка віком 508 років.
У морських лійочок дрібні стулки зростаються з довгою вапняковою трубкою, яку формує сифон цих двостулкових. Нижній бік цієї трубки має вигляд сита і профільтровує воду від піску. Черепашка морського черенка видовжена, тому її ще називають “нігтями русалок”. Цей вид зустрічається у Чорному морі. Гігантська тридакна – найбільший двостулковий молюск. Його вага може досягати 200 кг, а довжина 1,5 м. у тілі цього молюска живуть одноклітинні водорості, що годують його, частину їх тридакна перетравлює прямо в тканинах.
виключно солоноводні види; хижаки. більшість сучасних видів позбавлена зовнішньої черепашки.- нога розділена на 8-10 щупалець з присосками, розташованих навколо рота.- навколо рота є твердий дзьоб.- дихають зябрами.- кровоносна система замкнена. крім основного двокамерного серця є 2 зябрових серця, які рухають кров у зябра. мають добре розвинений головний мозок, найкраще серед всіх безхребетних. добре розвинені очі, що за складністю будови схожі на очі хребетних. мають чорнильний мішок з чорнилами. рухаються за допомогою реактивного струменя води, який випускають з мантійної порожнини. здатні до самокаліцтва та регенерації. для захисту також використовують “чорнильні бомби”, отруту, деякі види здатні змінювати забарвлення за долі секунд, глибоководні здатні світитись. Клас Головоногі
Кальмар-какаду або скляний кальмар зависає у товщі води, чекаючи на здобич.Інші кальмари, полюючи, пересуваються дуже швидко за рахунок реактивному двигуну. Вони також здатні виринати з води і пролітати над поверхнею океану у 5 разів швидше. Серед таких істот кальмар-птах. Ці головоногі долають великі відстані (до 1000 км) під час міграцій.
Індонезійського мімічного восьминога або восьминога-імітатора можна назвати майстром мімікрії. Цей вид здатен змінювати не тільки колір, а й форму свого тіла та поведінку, імітуючи більш ніж 15 морських тварин і таким чином захищаючи себе. Він зображує або небезпечних тварин, або тих, які не цікаві хижаку. І визначає яку тварину необхідно зобразити в залежності від того з яким хижаком зустрівся, а також може пробувати продемонструвати декілька тварин підряд для досягнення бажаного результату. У репертуарі цього восьминога морська змія, скат, камбала, медуза, краб, актинія та інші. При чому також імітацію він може використовувати і під час охоти, щоб ввести в оману здобич.
Самки ширяючого восьминога (восьминога-покривала) мають спеціальні складки мантії, які ховають у мішку поблизу рота. У разі небезпеки ці двохметрові молюски його розправляють для того, щоб видаватися ще більшими. Самці мають довжину всього 2,5 см. Вони озброюються щупальцем португальського кораблика, яке носять для захисту. Прозорий глибоководний восьминіг. Синьокільчастий восьминіг з Австралії має сильну отруту, що призводить до паралічу та зупинки дихання.
Японський кальмар-світлячок має спеціальні органи, що світяться блакитним світлом у темноті на глибині. Збираючись у великій кількості біля поверхні моря вночі, вони своїм світлом приваблюють дрібних риб, що слугують їм їжею, крім цього світло маскує їх від хижаків. Цей вид має кольоровий зір. Аргонавт або паперовий кораблик – єдиний головоногий молюск, який “ліпить” свою черепашку щупальцями. Залози, що виділяють речовину черепашки у них розташовані не у мантії, а на самих щупальцях (“руках”). Так як черепашка не прикріплена до тіла, аргонавти утримують її щупальцями, вони набирають туди повітря і використовують для покращення плавучості. Але основна функція цього кораблика полягає у відкладанні туди яєць. Самці менші за розмірами іноді живуть у черепашках самок, так як самі їх не утворюють. Наутілус або перловий кораблик – єдиний головоногий, що має власну зовнішню черепашку, яка розділена на багато камер. З її допомогою він може підніматись або опускатись як підводний човен, регулюючи об’єм газу у камерах. Ця тварина належить до древніх реліктів.
Каракатиця на відміну від інших головоногих має внутрішню вапнякову черепашку. Для маскування ці молюски використовують зміну забарвлення, прилаштовуючись під любе оточення. Крім цього каракатиці здатні змінювати своє забарвлення для спілкування з особинами свого виду та для відлякування ворогів. Також для захисту вони використовують “чорнильну бомбу”, яку викидають у бік ворога для його дезорієнтації. У каракатиць чорнило коричневе. В давнину цими чорнилами під назвою “сепія” користувались як барвником.
Гігантський арктичний кальмар досягає довжини 18-20 м. Кальмар “чудова лампа” має спеціальні органи світіння побудовані аналогічно автомобільним фарам, в середині їх живуть бактерії, що світяться. При чому кальмар може регулювати світло, контролюючи надходження кисню. Це світло слугує і для спілкування між особинами свого виду, і для відлякування ворогів, і для приваблення здобичі. Глибоководний довгорукий кальмар
Пекельний кальмар-вампір живе у океані на глибині до 1 км у зоні кисневого мінімуму. Його тіло червоного кольору. Щупальця його знизу вкриті голками і з’єднані перетинками. Він здатний світитись у темноті. Спалахи світла дезорієнтують хижаків. Для маскування він використовує блакитне світіння, яке розмиває контури тіла. Густина його тіла наближена до густини морської води. Також для захисту він виділяє липкий слиз, що світиться і дає змогу втекти від хижаків. На відміну від своїх родичів, глибоководний кальмар-вудильник не здобич, а сам закидає вудку - приманку, якою йому служить довге тонке щупальце з потовщенням на кінці. Цей «наконечник» рухається як поплавок, розгойдуючись в товщі води, і приваблює дрібних морських тварин. Довгорукий кальмар має тонкі щупальця довжиною до 8 м, якими він ловить жертву.