Презентація на тему: "Загальна характеристика та різноманітність Земноводних" до уроку біології 7 клас Посилання на Ютуб-канал: https://www.youtube.com/watch?v=Kp67Qiq_UVs
Велетенська саламандра — найбільша саламандра у світі, що досягає довжини 115—165 см, ваги 25—30 кг. Один іид походить з території Китаю, а інший – з Японії. Ця саламандра має велику голову, маленькі очі і темну зморшкувату шкіру. Вона живе у холодних гірських потоках, де харчується комахами, жабами і рибою. Китайська велетенська саламандра має дуже слабкий зір, тому вона залежить від спеціальних сенсорних вузлів на лобі, відчуваючи навіть найлегший рух у воді. В Японії вживається в їжу та вважається делікатесом. Обидва види знаходяться під загрозою знищення.
Критозябрець аллеганський – один з трьох видів велетенських саламандр. Цей вид мешкає у Північній та Південній Америці і досягає довжини 65-74 см. Дихає переважно покривами тіла. Сибірський кутозуб не витримує температури 27°С і гине за такої температури навіть в тіні. Сирени мають вузьке вивжене змієподібне тіло і тільки дві передні кінцівки (задні або відсутні, або рудиментарні). Зябра зберігаються протягом усього життя. Сирени названі на честь древньогрецьких міфічних водяних істот.
Аксолотль став прототипом для деяких мультиплікаційних персонажів: Лунтіка та покемонів. Деякі амбістоми здатні розмножуватись на личинковій стадії розвитку, таке явище називають неотенія. Личинки цих хвостатих земноводних втратили здатність до метаморфозу у дорослу форму і все своє життя мають зовнішні зябра. Прикладом може слугувати мексиканська амбістома або аксолотль («водяне чудовисько»). Пониженням температури і сухістю повітря можна все ж добитися перетворення аксолотля у дорослу форму.
Тритони названи на честь древньогрецького морського бога Тритона. Тритони легко переживають низькі температури. Вони можуть вмерзати у лід, а потім, коли він розтане, швидко повертаються до життя. Також вони можуть переживати посухи у висохлому стані. Як тільки піде дощ, муміфіковані тритони оживають.
Печерний ольм або протей завжди залишається дитиною (личинкою) і може дожити до ста років в холоді і голоді європейських печер… Очі у протея погано розвинені і ховаються під шкірою, але зберігають чутливість до червоного світла. Та й сама шкіра, позбавлена пігментів, у нього світлочутлива. Протей може переживати голод до 8 років. Амфіума має довгий вугроподібний тулуб, довжиною понад 1 м, що закінчується сплощеною головою. Рот щілиноподібний, дуже широкий. На кінцівках 2 пальці.
Черв'яги ведуть риючий спосіб життя, живуть у ґрунті, деревній трусі, іноді в мурашниках та термітниках. Це тварини тропіків. Зустрічаються у Африці, Південній Америці, Азії. Зовні вони схожі на великих дощових черв'яків, за що отримали свою назву. Справжні черв'яги відкладають яйця в ґрунт, на відміну від інших амфібій. У них, як і у змій, редукована ліва легеня.
Найменша жаба з Нової Гвінеї має довжину 7,7 мм. Це також одна з найменших хребетних тварин. Одна з найменших жаб на Землі ноблела з Андських гір має довжину 11 мм. Вона відкладає лише 2 ікринки. Найбільша жаба – це жаба-голіаф з Африки. Вона важить як домашня кішка, близько 3 кг. Вона харчується комахами, іншими жабами, гризунами, птахами тощо.
В'єтнамську болотяну жабу також часто називають моховою через те, що її шкіра нагадує мох, що росте на скелі. Така текстура і забарвлення надають її відмінного маскування. Шкіра скляної або прозорої жаби дійсно прозора і крізь неї видно її внутрішні органи. Волохата жаба або жаба-росомаха має вирости шкіри на боках тіла, які нагадують шерсть. Така «шерсть» утворюється у самців у шлюбний період. Ще однією унікальною особливістю цього виду є здатність ламати кістки фаланг і виводити їх через шкіру, утворюючи таким чином маленькі кігті.
Досить цікава форма турботи про потомство спостерігається у суринамської піпи. При паруванні ікринки рівномірно розподіляються по спині самки і потрапляють в розташовані на ній «комірки» завглибшки 10—15 мм, які незабаром після потрапляння в неї яйця приймають шестигранну форму. Зверху вони вкриті шкірястою кришечкою діаметром 5—6 мм, що утворюється з яйцевих оболонок. Перегородки, що розділяють комірки, дуже тонкі і багаті кровоносними судинами. Ембріони отримують воду і поживні речовини з організму матері. Кількість відкладаються яєць коливається від 40 до 114. Розвиток триває 82 дні. Молода піпа, цілком сформована, розриває клітинку та залишає її. Самиця стирає залишки «комірок» об каміння чи рослини і після линяння вкривається новою шкірою.
Жаба-повитуха має таку особливість, що турботу про ікру бере на себе самець, який носить яйця на собі доти, доки з них не вилупляться пуголовки. Самці обмотують шнури ікри навколо своїх задніх лапок. Вони носять її на собі декілька тижнів. Іноді самиця відкладає ікру декілька разів. Трапляється також, що самець запліднює ікру двох або трьох самиць і носить усі яйця на собі. В яйцях розвиваються ембріони, що харчуються запасами жовтка. Самець повинен підтримувати оболонки яєць у вологому стані. Незадовго до появи пуголовків самець входить у водоймище і занурює задню частину тіла у воду. У цей час пуголовки виходять з яєць. Сумчасті квакші відкладають усього 4—7 ікринок, проте впродовж усього часу розвитку вони виношують їх у спеціальному виводковому мішку, який знаходиться у них на спині (він нагадує сумку або торбу).
Самець рінодерми Дарвіна виношує ікру у горловому мішку. Личинки приростають спиною і хвостом до стінки горлового мішка. В результаті всередині мішка утворюються два шари личинок, що лежать черевцями один на одному, їх шкіра на спині і хвості має особливу будову, що дозволяє витягувати з крові батька кисень і необхідні речовини для розвитку. Після повного метаморфозу жабенята покидають рот батька. Австралійські реобатрахуси в турботі про потомство зайшли ще далі. Особливістю цих жаб є вирощування пуголовок, яких мати проковтує й виношує у шлунку. Завдяки виробленню самицею спеціального гормону яйця й пуголовки не перетравлюються. Пуголовки також виділяють спеціальну речовину, що гальмує виділення соляної кислоти. Метаморфоз триває 2 місяця. Вже сформовані жабенята виходять зі шлунка матері через рот.
Дереволази – дрібні яскраво забарвлені деревні безхвості з Південної Америки. Залози їх шкіри виділяють дуже сильну отруту з понад 100 компонентів, одним з яких є батрахотоксин. Мікроскопічних доз достатньо щоб вбити 20 чоловік. Тому індіанці використовують їх для змащування наконечників стріл. Павуки та деякі змії мають імунітет до цієї отрути. Дереволази переносять на спинах своїх пуголовок у невеличкі водойми на деревах, де ті і розвиваються. Завдяки яскравому забарвленню і приємному голосу вони є популярними у тераріумістів.
Найотруйнішою хребетною твариною на планеті є жахливий листолаз. Його отрута сильніша за отруту кураре. Вона спричиняє аритмію та зупинку серця та параліч дихання і смерть через 20 хвилин. Щоб отрута подіяла достатньо контакту зі слизовою оболонкою або дрібної подряпини. Сама отрута не виробляється у організмі листолазів, її вони отримують від панцирних кліщів, якими харчуються. Якщо виключити їх з раціону, то через деякий час земноводні стають неотруйними, народжуються вони також неотруйними. Близькі за отруйністю до жахливого – двоколірний та золотистосмугастий листолази з Колумбії. З отрути листолазів виділена речовина, що у 200 разів ефективніша за морфін, як знеболювальне, і не викликає звикання.
Бородавчасті потовщення на шкірі жаб - це виділяють отруту залози. Найбільші з них розташовані за очима жаби. Для людини отрута цієї амфібії небезпечний, тільки при попаданні в рот або очі. Дотик до жаби-ропухи не викликає появи бородавок. Для захисту від хижаків шкіра сірої ропухи виділяє токсичну речовину — буфагін. Цього достатньо, щоб утримати багатьох хижаків на відстані, хоча деякі види змій і їжаки виробили проти цієї отрути імунітет. Безхвості земноводні України
Однією з цікавих здатностей землянки звичайної є її вміння швидко закопуватися в ґрунт (на глибину 1 м і більше), використовуючи при цьому великі лопатоподібні п'яткові горби на задніх кінцівках. Самці землянки в період розмноження мають запах часнику за що і дістали другу назву – часничниця. Жаба трав'яна Безхвості земноводні України
Райка деревна або квакша звичайна живе на деревах і лише для розмноження повертається у воду. Кумка або джерлянка звичайна живе у різноманітних водоймах від калюж до озер. Доволі сильна токсична дія шкірних секретів нерідко відмічається в літературі як потенційних захисний засіб кумок. Іншим специфічним захисним засобом також вважають своєрідну поведінку кумок, коли вони демонструють яскраво-строкате черево. Безхвості земноводні України