Загальна характеристика та різноманітність Хрящових риб

Загальна характеристика та різноманітність Хрящових риб

Зовнішня будова акули

Акули. Слово «акула» походить від давньоісландського «hákall»-хижаки (виключення китова, гігантська та великорота)переважно обтічна форма тіла- скелет хрящовий- шкіра вкрита плакоїдною лускоюкомпенсувати негативну плавучість їм допомагає величезна печінка та хрящовий скелетвнутрішнє запліднення завдяки наявному у самців копулятивних органів — видозмінених черевних плавців.

Плакоїдна луска та зуби акул мають спільне (гомологічне) походження.

Біла акула (кархародон, біла смерть) – одна з найбільш відомих акул в світі. Вона досягає довжини 4-6 м та ваги до 2 т. У бестселері Пітера Бенчлі і поставленому за його мотивами блокбастері Стівена Спілберга «Щелепи» біла акула зображена у вигляді зухвалого людожера; проте насправді люди не є найкращою здобиччю цього виду. Тигрова акула. Дорослі акули в середньому 3,25-4,25 м в довжину, масою 385—635 кг. Під час полювання тигрова акула пожирає все, що видається їй їстівним. Разом з рибою, головоногими молюсками, дрібними видами акул, черепахами, крокодилами і тюленями в її шлунку можна знайти такі предмети, як каністри з-під бензину, пляшки і банки. Відомі навіть випадки, коли акули ковтали вибухові речовини. Тигрова акула відповідальна за більшість випадків нападу на людей, що закінчилися трагічно. Великі особини тигрової акули пожирають практично все, що знаходять поблизу. Людей, що купаються, вони також вважають своєю здобиччю.

Акула-молот або молотоголова акула сильно відрізняється від інших акул дуже своєрідною формою голови. Вона сильно сплющена зверху вниз і має з боків два більших вирости, на зовнішніх краях яких розташовані очі, а трохи попереду від них — більші ніздрі. Якщо дивитися на голову такої акули зверху, вона дійсно сильно нагадує молот або кувалду. Така форма передньої частини тіла полегшує, очевидно, маневрування акули у вертикальній площині, а широко розставлені носові отвори дають акулі-молоту можливість більше точної орієнтації стосовно джерела того або іншого запаху. Ця акула відчуває ритм серця жертви на відстані 6 м.

Гренландська акула вважається довгожителем серед хребетних тварин. Вік деяких особин оцінюють до 390 років, хоча, можливо і це не рекорд. Це повільна акула, що живе у холодних водах поблизу о. Гренландія.

Акула-гоблін, скапанорінх або акула-домовий отримала свою назву за незвичний вигляд. Вона живе на досить великій глибині. Довжина акули до 3,8 м. і вага 210 кг. Великорота акула харчується планктоном за допомогою великої пащі.

Пилконосі акули мають зуби по бокам рострума, що нагадує пилку. За допомогою такого інструмента ці акули добувають собі їжу.

Воббегонг або коврова акула має плоске тіло та вирости на морді у вигляді бороди. Вони допомагають просіювати пісок у пошуках дрібних донних організмів. Котячоголова акула здатна роздуватися у разі небезпеки.

Гострозуба кунична акула. Котяча акула. Плащоносна акула названа із-за особливості будови зябер. Ця реліктова акула походить з крейдяного періоду і є однією з найдавніших сучасних акул. Живе на великій глибині. Лисяча акула має довгу лопать хвостового плавця, за що і отримала свою назву.

Рідкісна великозуба сигарна акула або «різник печива» має невеликі розміри, але може вбити велику здобич. Вона вигризає шматки тіла зі своєї жертви за допомогою гострих зубів, які на нижній щелепі набагато довші, ніж на верхній. У 2015 р. відкрито новий вид – акула-ніндзя. Вона здатна до світіння. Самці цього виду ще не відомі. Латинська назва акули дана на честь автора роману «Щелепи» Пітера Бенчлі. Бразильська сигарна акула або акула-світляк. В темряві у неї можуть відсвічувати очі. Крім очей, у цієї акули можуть світитися яскравим зеленим світлом і окремі ділянки тіла для залучення дрібної здобичі або для полегшення пошуку партнера.

Китова акула – найбільша риба на Землі. ЇЇ довжина – до 20 м. Ширина пащі близько 1,5 м. Харчується вона подібно китам планктоном за допомогою спеціального цідильного апарату. У роті цієї акули знаходиться до 15000 зубів, що розташовані в більш ніж в 300 рядах. Це мирна та спокійна акула.

Молодь та дорослі особини зебрової акули сильно відрізняються за забарвленням. Гігантська акула, довжиною 12 м має величезну пащу, за допомогою якої харчується планктоном. ¼ маси тіла становить маса її величезної печінки.

Рогата акула харчується молюсками на дні морів та океанів. ЇЇ зуби здатні дробити мушлі молюсків.

Тупорила акула-бик має найсильніший укус серед акул. Центрина або акула-свиня має досить кумедний вигляд. Нічна акула рідко досягає довжини 60 см. Акула-пилкохвіст досить часто потрапляє у глибоководні сітки. Карликова акула-ліхтар здатна світитися у темноті, її довжина до 27см.

Мегалодон – вимерла хижа акула довжиною 13-18 м. Викопний вид, відомий в основному по велетенським зубам.

Вимерла акула гелікопріон мала спіраль з зубами. Місце розташування такого органу достеменно не встановлено, ймовірно зубчаста спіраль могла розташовуватись у роті чи глотці і слугувала для подрібнення їжі.

Скати- тіло сплющене зверху донизу, широке дископодібне- рот знаходиться з черевного боку тілапереважно донні (бентосні) рибишкіра з шипастими лусками або голахижаки

Риба-пила або пилорилий скат, пилорил. Риба-пила сягає в довжину 6-8 метрів, але за непідтвердженими даними розмір може досягати 10 м. Максимальна зафіксована вага склала 2400 кг. Живе риба в прибережній смузі на такій малій глибині, що її плавники виступають над поверхнею води. Основний раціон живлення складають тварини, що мешкають на дні. Риба виколупує їх своїм рилом, діючи їм як лопатою.

Скат-хвостокол або морський кіт має на хвості великий отруйний шип, що слугує для захисту та нападу. Звичайний хвостокол мешкає у Чорному морі. У 2006 р. від уколу хвостокола загинув відомий австралійський телеведучий Стів Ірвін.

Електричні скати мають парні електричні органи (видозмінені м'язи). За допомогою цих акумуляторів звичайний електричний скат може вбити досить велику здобич при напрузі 20-300 вольт і силі току 50 ампер. Одиночний електричний розряд триває близько 0,03 с, однак, скати, як правило, виробляють цілу серію розрядів - від 12 до 100 поспіль, в ході якої сила струму поступово слабшає.

Манта або гігантський морський диявол – найбільший скат. Його ширина до 9 м, а вага – до 3 т. Ротова порожнина мант дуже широка й розташована на передньому краю голови. Як і в інших скатів-рогачів, у манти розвинений цідильний апарат, що складається із зяберних пластинок, на яких фільтрується їжа. Манта долає величезні відстані у пошуках їжі, весь час рухаючись за переміщенням поживи. Здатна вистрибувати з води на 1,5 м над поверхнею. Живиться планктонними ракоподібними і дрібною рибою. М'ясо цього ската доволі смачне, а печінка містить багато поживних вітамінів та жирів.

Морська лисиця, плахур звичайний, рая колюча, плахур- кольчак – скат, розповсюджений в Україні — у Чорному та Азовському морях. Морська лисиця — донна риба. Малорухливий скат, тримається на дні, де заривається у пісок або мул. Зустрічається переважно на невеликих глибинах. Ці скати за формою тіла мають певну подібність до струнних музичних інструментів. В Англії й США їх називають «риба-гітара», в Австралії — «акула-банджо», у Франції — «морська скрипка».

Річкові скати ніколи не виходять у відкрите море, весь час перебувають у річках. Хвіст батогоподібний з отруйним шипом на кшталт жала. В разі втрати цього шипу новий виростає протягом 6-12 місяців.Індіанці сельви на межах Еквадору та Перу застосовують хвостові голки цих скатів як наконечники для стріл. Скат-метелик. Шестизябровий скат

Биконіс звичайний або скат-шуліка може утворювати величезні групи до 10000 осіб. Каптуровий скат. Це дуже великі та важкі скати. Розміри представників цього роду без хвоста коливається від 2 до 2,5 м завширшки та вагою 200–230 кг. Голова та тулуб доволі товсті та масивні. Шкіра на голові та форму черепу утворюють форму, що нагадують каптур.

Європейська химера або морський заєць (морська криса) зустрічається на значній глибині, від 200 до 500 м у Східній Атлантиці. Рило носатої химери гарріоти містить велику кількість нервових закінчень, які допомагають їм в пошуку здобичі. На спині у цієї химери є отруйний шип, що використовується для оборони .

Химери. Тіло видовжене, закінчується тонким хвостом. Зуби у вигляді жуйних пластинок. Мають великі криловидні грудні плавники. Шкіра гола. Харчуються придонними організмами. Міфічна химера

Слонова «акула-привид» або каллорінх – вид химер з гачкоподібним виростом на морді. М’ясо цих химер доволі смачне, тому риба має промислове значення.

Розгляньте іллюстрації та вкажіть значення хрящових риб для людини.