Загальношкільний фестиваль родинної пісні та родинної творчості "Село моє, для мене ти єдине"

Сценарій  VІ фестивалю  родинної  пісні  та  родинної  творчості

«Село моє, для мене ти єдине».

 

Вед. І   Добрий день Вам, люди добрі!

 Щиро просим до господи!

 Раді Вас у нас вітати,

 Щастя і добра бажати!

 

Вед. ІІ  Хлібом – сіллю Вас вітаєм,

 І здоров’я Вам бажаєм,

 Під веселий рідний спів,

 Посилаєм Вам уклін!

Звучить пісня «Ласкаво просимо»

Вед.І  Заходьте ж бо люди, 
Вам є, що сказати, 
Побачте, почуйте 
Народні таланти. 
Заходьте в господу, 
Село наше чесне.
Живи і возрадуйся, 
Роде наш чесний.

Вед. ІІ.  Доброї, щедрої, благословенної днини Вам, шановні добродії,  друзі, гості, односельчани.
Вже вкотре нашу велику дружну сім’ю  збирає  воєдино фестиваль родинної пісні, родинної творчості.

Вед І. Ми раді вітати Вас на VI загальношкільному фестивалі родинної пісні та родинної творчості «Село моє, для мене ти єдине».

Вед. ІІ. Нехай в цей день душа у Вас співає,

На білій скатертині будуть хліб і сіль

Своїм теплом хай рідні зігрівають

Слова вітання линуть звідусіль

Вед. І. Наш фестиваль відкриває директор школи Плецька Валентина Миколаївна.

ВІДЕО ПРО СЕЛО, на фоні слова

Вед ІІ. Глодоський  край чудовий – частинка України!

Тут народились ти і я.

Тут над ставком верба й калина

Чарівна пісня солов’я.

Вед І. Україно! Рідна моя, нене,

Розквітай, мов зоряний розмай,

Найдорожче все, що є у мене –

Тільки ти, мій неповторний край.

Вед ІІ. Родинний дім, так любий ти мені

Пристанище дитинства тимчасове

Родинний дім, даруй мені пісні

Як радісно, що вся родина знову.

Пісня «НАША РОДИНА» Виконують учні 6 класу

Вед. ІІ.  Серед розлогих степів, шовковистих трав, зелених та місцями кам’янистих берегів Сухого Ташлика під чистим блакитним небом розкинулося овіяне славою минулих віків наше рідне село Глодоси.

Вед. І.  250 річну історію має родюча прекрасна земля, що знає орди кочівників, ховає безліч таємниць, чарує дивовижно-казковими краєвидами… її численні струмки, ставки, потоки, фонтани заворожують своєю неповторністю і красою…

Вед. ІІ. Земля вільнолюбних людей, гордих, незламних, які не допустили панщинного ярма, завжди боролися за волю, незалежність, за те, щоб бути справжніми господарями на цих безкраїх просторах колись Дикого поля.

Вед. І. Своєю історією наше село відоме на всій території України, особливо знахідкою, яка була виявлена у 60-х роках ХХ століття на правому березі р.Сухий Ташлик, за 5 км на захід від села, виявилася  «скарбом», закопаний в землю понад тиячу років тому.

Вед. ІІ. В місці знахідки було помічено купи спалених кісток, перемішаних з попелом, предмети особистого убору, озброєння і кінське спорядження.

Знахідка включала близько 100 золотих виробів загальною вагою 2,583 кг в тому числі нагрудні ланцюги з медальнонами і підвісками, обкладки зброї, сережки, браслети, персні, поясні наконечники. Бляшки від кінської збруї та близько 70 срібних предметів загальною вагою 1, 026 кг, в тому числі частини блюд, кубка і глечика, пряжки бляшки, різні уламки та зливки.

Знайдені речі знаходяться в Київському музеї історичних цінностей.

Вед. І. Справжньою окрасою нашого краю є – люди, талановиті майстри по дереву та металу, невтомні вишивальниці, працьовиті хлібороби, самобутні художники, поети, доблесні військові, лікарі, вчителі, письменники.

Вед. ІІ. На березі Сухого Ташлика,

Де чисті води й кришталеві роси,

Споконвіків лежить земля свята,

Що здавна називається Глодоси.

Вед. І.   Рідний край починається зі споришевої стежини біля

батьківської хати, із невеличкої річечки в кінці городу, зі шкільного порогу, з

маминої пісні і бабусиних казок.

Село моє – красиве й рідне,

Село моє – як золоте,

Тут небо сонячне й погідне,

І зірка вранішня цвіте.

А в лузі при широкім полі

Висока й гарная росте

Зелена, оксамитова тополя

Й волошка синяя цвіте.

І все мені до болю рідне:

І луки, і поля, й долини,

І небо, сонячне й погідне

Моєї рідної Вкраїни.

 

Пісня «Мій край «  виконують учні  10  класу

Вед. ІІ.  Мені над оце більш нічого не треба :

Домівка матусі волошки в житах

Вишневий світанок ,полив’яне небо

І сиза роса на траві при шляхах…

Таке все тут миле ,доступне і гідне

Високі тополі і тихе село…

 Вед. І.  Таке сокровенне насущне і рідне,воно

В мою душу навіки вросло.

Коралі калини і мамині очі,

І доля з лелечого наче крила…

Я більшого щастя на світі не хочу,

Щоб лиш Україна міцніла й жила.

Пісня «Українська родина» батьки 6 класу

Вед. І. Сторінки історії. Сторінки життя села. Одні веселі, радісно-цікаві, а інші сумні, але величаві. Пам’ятні сторінки нашого життя. Це ті часи, коли разом довелось пережити роки війни. Як в грізну воєнну годину - Вітчизну пішли боронити, залишивши село і родину наші земляки. Багато наших земляків не повернулися, перетворились у білих журавлів.

 

 

 

Вед. ІІ. Вони своїх полів не доорали, 
Де журавлям літалося і снам,
Вони на амбразурах помирали 
І мир заповіли своїм синам. 
Окопи заросли, зарубцювались рани, 
Та пам'ятає розум і душа:
Європу із вогню виносили Івани, 
Чужа земля була їм не чужа.

Пісня «Мальви».

Вед. І.  Вічна пам’ять вам , в боях полеглі земляки. Ми пам’ятаємо, для нас ви приклад на віки.! До пам’ятника в вашу честь ми квіти покладем і хвилиною скорботного мовчання всіх вас, полеглі пом’янемо!

Вед. ІІ.  Право покласти квіти до пам’ятного знаку загиблим воїнам односельчанам надається учням          класу ______________________________  (ПОКЛАДАННЯ КВІТІВ, хвилина мовчання) МЕТРОНОМ

Вед. І.  Живуть серед нас, односельчани - ще молоді чоловіки, сповнені енергії та сил, але у їхніх серцях живе те, суті чого, на щастя, не знає більшість із нас. У їхніх душах все ще живе війна. І часом уночі вони прокидаються від снів, у яких гримлять вибухи, свистять біля скроні кулі, палає зби­тий в ущелині вертоліт. І друг, з яким діли­ли цигарку, коротко скрикнувши, падає горі­лиць, поспішивши полетіти додому в «Чорному тюльпані»..

Вед. ІІ. Гордимося імена воїнів-інтернаціоналістів, жителів нашого села, які теж були свідками тих страшних подій. проходили строкову службу на території  Афганістану.

Готуючись до фестивалю ми зібрали матеріали про наших односельчан і оформили літопис нашої пам’яті «Афганістан болить в моїй душі»

Вед. І. 26 квітня 1986 року... Була весна – квітуча, напоєна запахами землі і нового життя. Ніхто не здогадувався, що ця весна назавжди чорними літерами буде вписана в історію нашого народу і людства, що про невелике місто Чорнобиль дізнається весь світ…

Вед. ІІ.  Зі страшним лихом, не шкодуючи здоров’я і життя, наражаючись на смертельну небезпеку, боролися  і жителі нашого села – герої, перед якими ми вклоняємось. Про їхній подвиг, як ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС ми підготували матеріал «Чорнобильський дзвін у долі моїх земляків».

Вед. І. Історія будь-якого народу містить періоди, дати, які є вирішальними і доленосними в його житті. Ми повинні пам’ятати і не забувати героїчні сторінки, коли стають на захист свої країни патріоти.

 

Вед. ІІ. Гортаючи сторінки Революції Гідності 2013 року, що була надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи для України настав тяжкий і відповідальний час. Завдяки агресії путінської Росії в українців пробудилося вічне прагнення до волі та незалежності.

Вед. І. Новоукраїнський райвійськкомат призвав чимало військовозобов'язаних, для участі у антитерористичній операції. Захищали і захищають рідну землю і наші земляки – хлопці з нашого села Глодоси. Усім їм було  нелегко. Вони переносили холод, голод, жахливі картини обстрілів, заради того, щоб не допустити ворога на нашу територію. Ці звичайні хлопці – уже герої.

Ведучий. Зусиллями учнівського та педагогічного колективів зібрано матеріал для шкільного музею «Хоробрі серця».

 

Вед.ІІ.  Боже отче всемогутній ,

Захисти коханий край

Дай нам вийти у майбутнє,

Мужність і сміливість дай!

Захисти нас від свавільних

Хижаків,жорстоких, злих,

Захисти від божевільних,

Від АТО та Чорнобилів нових!

Вед. І. Ми вдячні всім,хто захищав,захищає зараз і буде стояти на захисті рідної землі у майбутньому!

Пісня «Прошу в неба» 11 клас

Вед. ІІ. Наше село Глодоси – колиска доброти, творчості, натхнення.

Життя села описали в своїх творах односельчани, які народилися теж на нашій щедрій, квітучій, талановитій Глодоській землі. - Терень Масенко, Юрій Дмитренко-Думич, Фотій Мелешко, Поліна Страшнова, Микола Паскарь, Валентина Левченко-Дигас, Микола Кириченко.

У Глодосах живуть роботящі, сильні та мудрі люди, які передають свої

духовні скарби з покоління в покоління своїм дітям, щоб вони зберігали спадок

наших предків.

Вед. І. Відомий поет, автор понад тридцяти книжок лірики і поем Терентій Германович Масенко народився теж на нашій щедрій, квітучій, талановитій Глодоській землі. Він лірик, щирий, природний, цим даром нагородила його мати природа, яка дала йому добре серце, світлі очі, високе чоло, довірливий голос і допитливий розум. У його збірках і книжках, мов коштовні перли, розсипані хвилюючі образи, які засвідчують безмежну поетову любов до рідної землі.

 Читець.

Там на річці Сухім Ташлиці,

Де левади лягли по Глодосах,

Гостро пахли мені чебреці

В сріблястих уранішніх росах.

Тих річок степових бережки

Тонуть в лозах, у заростях диких.

Пастушкові приносять книжки

Запорожців, героїв великих:

Я читаю в траві близ  обніжка,

Слуха дід мій з суворим лецем…

Через роки мені чебрецем

Пахнуть юність, легенда і книжка.

Вед. ІІ.  Наше село описане в поезіях, оспіване в піснях. Свій край прославляв в поезії наш земляк, колишній вчитель нашої школи, в минулому позаштатний кореспондент районної газети «Радянське село» Кириченко Микола Олександрович.

 Читець. Як стиглим зерном обважніє земля

І ниви покриють покоси

Я вранці виходжу на наші поля

За рідне село Глодоси

 Всі пахощі поля вдихаю у груди

Співаю над буйним колоссям

І пташки підхоплюють пісні усюди

Вторять мені в лад стоголоссям

 Усе, що звучить на природному лоні, влилося у пісню веселу.

Це спів про врожай, його зерна вагомі

Про наші оновлені села

Пісня  «Село, моє село» 8 клас

 

Вед. І. Дзвінко лунає поезія про наймиліше місце на землі, володарки бентежно серця й неспокійної вдачі, нашої землячки – Валентини Левченко – Дигас.

 

Читець. Серденько кличе і просить

Їхати в рідне село.

Зветься село це Глодоси

Добре мені в нім було.

Сонечко лагідно світить

Любим Глодосам моїм.

З піснею радісні діти

Щастям наповнюють дім.

Тож процвітайте Глодоси,

Вічно вам жить і цвісти.

Зорі бринять, наче роси,

Й море несуть доброти.

Іду я лугом, де чисті роси,

Неначе бачу мої Глодоси,

Бузок духмяний, пахучу м’яту

І паничами повиту хату.

І ту калину, що біля хвіртки,

Дитячі зваби – санчата з гірки…

Моє дитинство тут промайнуло,

Ой, як хотіла, щоб повернуло!

Тут я ходила, трави шептали

І соловейки пісні співали!

І сонцо ніжно-ніжно світило,

В любих Глодосах – хорошо,  мило.

Пісня «Село моє рідне»

Вед. ІІ.  З під пера нашого поета –аматора Миколи Паскаря у світ летять багато рядків поетичного слова про рідний край. Це - людина слова, честі, син рідної землі, яким можна і  потрібно пишатися.
На даний момент книга «З любов’ю до рідної землі» – це єдина збірка,
надрукована для громадського загалу. Його вірші часто друкувала районна
газета. Автор має чимало ще ненадрукованих робіт.

 

Читці.

1. Село моє

Заквітчане садами

Де тихий плин

Сухого Ташлика

Лежить в степу

Перлиною віками

І в ньому час

Нечутно протіка

2. Село моє

Принада лебедина

Твої ставки

Й тінисті береги

Тут все навкруг

Знайоме і єдине

Тут все до щему

Рідне навкруги

3. Село моє

Мала ти Батьківщина

Люблю тебе

За велич і красу

З доріг далеких я до тебе лину

Як до гнізда

Лелекою лечу

4. село моє

Святиня і відрада

Тут золоте

Дитинство відцвіло

За нього тричі

Богу помолюся

Щоб літ на ньому

Видно не було.

5. Роки летять

Немов ключі пташині

Назад їх повернути

І не жди

Але любов

До рідної стежини

І до села

У серці назавжди.

Читець.  Моє село
Я люблю це село, де родився колись,
Де зробив у житті перші кроки,
Де стежину топтав серед поля в степах,
Цю любов пронесу через роки.
Я люблю це село, неповторне село,
Де в музеї застигло минуле,
Де пори золотої дитячі роки,
Як зоря, що летить, промайнули.
Навесні все навкруг покрива цвіт садів,
Як фата покрива наречену.
Аромат полонить і п’янить солов’їв,
Які пісню ведуть нескінченну.
Віддзеркалює небо у зоряну ніч
Тихе плесо ставків серебристих,

Чистим росяним ранком розноситься спів
Невгамовних півнів голосистих.
                              Пісня на слова місцевого поета М.Паскаря

 Вед. І.  Багате наше село талановити людьми. Наші односельчани залишають по собі на землі слід вічний у вигляді малюнків, виробів з деревини та бісеру, українських вишивок.

Вед. ІІ. Сьогодні ви мали можливість полюбуватися виробами умільців нашого краю це:

Миколи Паскаря, Мізін Валентини, Полюхович Марії, Танської Любові та Інни, Комар Раїси…..

Вед. І. Єднаймося у праці, у пісні, у слові,
У помислах, у намірах, ділах,
Нехай вогонь братерської любові
Нам осяває і серця, і шлях.

 

Вед. ІІ. Здійснилась давня заповітна мрія,
Бажання і надія поколінь.
Це почуття свободи серце гріє 
І піднімає думи в височінь.

Вед. І. Давайте ж станемо пліч – о – пліч всі народи,
Щоб славу України відродить.
Щоб дружно жити, в радості і згоді,
Ми України сестри і брати.

Вед. ІІ. Україно! Мій духмяний дивосвіт.
Голубінь над чистим золотом волосся.
Через терни йшла до волі стільки літ,
І настав той світлий день, коли збулося.

Вед. І. Дай нам, Боже, сили і снаги,
Щоб цвіли Дніпровські береги,
Щоб жили гуртом, не поодинці
На землі щасливі українці.

                                       Пісня «Музика рідного дому» 7 клас

Вед. ІІ. Тут сіять нам і тут почать зачинок 
Бо кращий урожай не жде на нас ніде,
Бо тисячі доріг, мільйон малих стежинок 
На поле отче кожного веде.

Вед. І. Пахне рідне село цвітінням лугів 
І роздоллям небес, і піснями гаїв, 
І полями, де сонячне світить чоло, 
Пахне цвітом село. 

Вед. ІІ. Вийде рідне село на жнива й сінокіс, 
Заспіває село на весіллях дзвінких. 
На просторах живих вітерцем повело,
Будить рідне село і зорю, і росу. 

Вед. І. Я любов до землі все життя пронесу. 
Все, що бачу навкруг,
що в мені проросло,
То ж бо рідне, єдине село
                                             Пісня «Гуляй село» 5 клас

Вед. ІІ. Пісенний мій краю, любов моя вічна
Тут пам'ять козацька і слава батьків
Так хочеться довше дивитися в вікна,
Вдивлятися в очі своїх земляків.

Вед. І. З найнижчим поклоном тобі побажаю 
Селянського щастя не втратити суть.
Хороших пісень і рясного врожаю 
Лелеки ж побільше хай діток несуть.

Вед. ІІ. Дорогі односельчани! Село наше - то велика і дружня родина, це наші славні земляки: вчителі, інженери, лікарі, землероби, тваринники, комбайнери, механізатори, які живуть з нами та в інших місцях, але тут пройшло їх босоноге дитинство, незабутня юність. Бережімо ж славні традиції, звичаї та свята нашого села, примножуймо здобутки його на радість дітям та внукам нашим, бережімо ж наше село, не цураймося його свят та буднів, бо село - це криниця нашого родоводу, це наша велика родина
    

  Пісня  «Це край де я родилась і живу» 8-А Юрчик Аліна та Крайня Катя

Вед. І. Село - наш дім, наше коріння і доля, наша кровність і материнська пісня. Наше село - розбуджені досвітки, духмяні пахощі літа. Тут живе наше дитинство, це частина нашого серця. Вона наша сповідь і турбота, і безтурботність теж. Рідне село - це ми з вами, це наша Україна-мати.
Вед. ІІ. Мов птиці в небі синім 
Давно дитинство сонечком зійшло. 
Моє село, село на Україні, 
Казковим, буйним цвітом розцвіло.
Вед. І. Благословенна у віках земля
З хлібами щедрими під небом синім.
Велично й впевнено зійшла 
Зоря нової України!
Вед. ІІ. Земля, то мати, що всім багата, 
Земля - колиска наша назавжди, 
Земля - то мудрість наша і освята, 
Від неї хліб, і цвіт, і всі плоди. 
Життя в цвіту, в плодах, у зелені, в красі, 
Бо кожен сад - то цвіт багатоликий, 
Де кольори - то праця, сад - то спів, 
Веселих птахів і сумних вітрів.
Вед. І. Хочемо побажати рідній землі, а отже і кожному з Вас, розквіту і процвітання, духовної міці та волелюбності, національного духу і гідності, благополуччя, самоповаги і натхнення, чистоти в помислах та благородства у вчинках. 
Вед. ІІ. А ще рясних врожаїв на хлібних нивах та у садах, гарного приросту у ваших господарствах. Щоб не переводився рід український, нехай віщун радості – лелека приносить у ваші оселі якомога більше немовлят.
Вед. І. Село наше красиве і квітуче, і назва у нього наймиліша. Але все ж справжньою їх окрасою є люди. Ми бачимо їх щодня, вони живуть поруч, вони скромні і працьовиті.
 

Вед. ІІ.  Вони не звикли до слави, але їх щоденна праця, життя - то джерело людської мудрості і самовідданості. І саме сьогодні, , ми хочемо порадувати теплими словами усіх односельчан.
Вед. І. Коли приходить золота пора 
Це, кажуть так, весілля золоте -
В житті своїм жар- птиці не спіймали.
Онукам уже зміна он росте, 
А золота в руках і не тримали.
Вед. ІІ. Тримали звично вила і граблі
Тримали зброю у лиху годину
Дітей ростили на своїй землі
І шанували у собі Людину.
Вед. І. А ще любили дім свій і село, 
У травні – сад, у липні - стиглу ниву.
Кохання берегли вітрам назло, 
І долю нелегку, але щасливу.
Вед. ІІ. Осінь – пора врожаю, до людини приходить визнання її заслуг, хвала її праці. Зима – пора, коли людина старіє, голова покривається сивиною, і в цю пору вона потребує тепла, уваги. І це тепло дають їй діти і онуки.

І Ведуча. Приїжджайте частіше додому,
Щоб не мучила совість потому.
Ні грошей не привозьте, ні слави, –
Будьте з рідними ніжні й ласкаві.
 

ІІ Ведуча. Бо не вічні ні батько, ні мати,
Завтра можете їх не застати.
Щоб не мучила совість потому,
Приїжджайте частіше додому.

                  Пісня «Ой чого ж ти, мамо» Плецька В.М. та Ільчук Л.М.     

І Ведуча. Мамині руки… Вони вміють пестити голівку дитини, вміють смачно готувати. Від них – усе живе, розвивається, буяє. Назавжди ми пам’ятаємо вишню, черешню, яблуню, посаджену ніжними маминими руками…

ІІ Ведуча.  Батьківський поріг у рідній хаті…

На подвір’ї – яблуні крилаті

Пригощають галасливу дітвору

Яблуками в золоту пору…

Дивний аромат той біля хати

Нагадає нам про маму й тата,

Про калину у червоному намисті,

І про наше золоте дитинство

Пісня «Мамині яблуні»

І Ведуча. Про кожного з нас, хто чорнявий і русий,
Всі наші тривоги і світлі думки.
Здоров’я вам, рідні наші батьки,
І щастя на довгі – предовгі роки.

ІІ. Ведуча. Шануйте батьків, любі діти, 
Щоб потім не пожаліти. 
Допоки є батько і мати, 
Старайтесь їм шану віддати. 
 

                                    Пісня «Батьківська хата»

Вед. І. Як приємно зібратися великою шкільною родиною, щоб поговорити про найсвятіше - рідний край, найдорожчих людей, заспівати улюблену пісню.

ІІ. Ведуча.  Підходить до завершення VI загальношкільний фестиваль родинної творчості, який став уже традиційним.

 Він щороку збирає  нашу шкільну родину в єдине дружнє коло. Хай це свято єднає небайдужі до пісні серця, серця справжніх українців!
Вед. І. Хай трояндою квітнуть в житті
Щира дружба і вірне кохання,
Не затьмарить хай дні золоті 
Ні печаль, ні часи розставання!
Хай під небом завжди голубим
Доля садом прекрасним буяє,
Буде успіх і щастя землі, і життя веселково сіяє!

Вед. ІІ. Бажаєм вам щастя, здоров’я, добра,
Щоб Вас довіку доля берегла,
Щоб шанували вас завжди
За те, що на землі лишили ви сліди!

Вед. І. Хай калиною кущ зацвіте у дворі,
Солов’ї защебечуть грайливо.
Хай ще довго Вам сонечко сяє вгорі,
Хай життя буде довге й щасливе!
 

 

                                   Пісня «Я бажаю вам сонця і миру»