Загальношкільний захід до Дня Святого Валентина

ДЕНЬ СВЯТОГО ВАЛЕНТИНА

      МЕТА. Поглибити знання учнів про традиції, історію, культуру своєї країни та країн-членів ЄС. Розвивати естетичне сприйняття дійсності, формувати навички самоорганізації учнів. Активізувати їх творчий потенціал та лідерські якості. Виховувати повагу до традицій народів Європи.

ХІД ЗАНЯТТЯ

      Зала святково прибрана. Напівтемрява.  Дівчата в легкому білому одязі танцюють танець із свічками на сцені. Під кінець вони викладають серце із свічок. 

Одна із дівчат стає в середину і читає поезію Любові Забашти «Чому буває так»

ЧОМУ БУВАЄ ТАК?

Чому буває так, що той, кого ти любиш,

Кохає іншу чомусь, а вона,

Що довела твою любов до згуби, Про власне щастя навіть і не зна.

Вона стріча свою любов щоденно, Як те, що їй судилось просто так. І диво з див приймає так буденно,

Що навіть меркне в небі зодіак.

Можливо б, їм пізнати справжні злети Не там, де серце стало на причал.

Везло б усім…Поснули б всі поети,

Затих сердець всепереможний шквал.

Чому буває так, що інший не поганий.

Можливо, кращий навіть, хто не зна, На тебе молиться, але не він коханий,

Не він у мріях човником зрина?

І є любов… І є кохання муки, Є тиша серць і – вічний бурелом,

Є трунок зла, і є напій розлуки

Й любов приручена удома за столом.

Кому що випало… Неначе в лотереї!

Який хто витягне для себе жеребок.

А ти іди проти судьби своєї,

А ти розбий сонливості льодок.

А ти люби… Та так, щоб орлі крила Любов дала на трудному путі.

І нерозділена – вливала в серце сили,

Ніким не прийнята – підносила в житті.

Виходять  ведучі

Ведучий. 

Любов придумана не нами,                                        

Вона від Бога нам дана, 

І хоч любов буває різна,                                                    

Та кожна справжня — Завжди лиш одна.  

Ведуча. 

Любов безмежний, чудовий дар, 

Що дав творець своєму сотворінню. 

Любов — це жертва, серця жар,  І райський спокій у терпінні. 

До них підходять іще двоє дітей, які теж виконують роль ведучих                                Ведучий. «Я тебе кохаю...». Різні віки, різні мови... все різне. Єдине — кохання. Кохання — вогонь і лід, поезія і проза, о, як пісня, без кінця та краю, що лине над безкрайніми степами: як біг струмка, як грім і блискавиця, як зірка, що вражає сміливця красою й простотою водночас. Кохання — все, що було, буде. Воно зігріває вас у свята й будні.  

Ведуча. Найкращими словами, що причаїлись у найпотаємніших глибинах сердець, передають закохані одне одному свої почуття, розповідають про радість і щастя, про тугу та біль. Саме кохання, любов — джерело творчого натхнення багатьох поколінь. До цієї одвічної теми завжди зверталися художники, скульптори, філософи, композитори. 

                                        Гра на фортепіано

Ведучий. До кожного з нас рано чи пізно в душу заглядає кохання. Кохання — одне з піднесених, шляхетних і прекрасних почуттів! Кохання панує над світом. Воно поза віком і часом. 

Ведуча.  

Чи переллю колись у слово  Оце щемливе почуття? 

Що так зненацька і раптово                             

Ввірвалося в моє життя? 

До крику — душу обпалило! 

До крові — серце обпекло! 

Подарувало мені крила, 

До неба — вкотре! — підняло! 

                                   (Г. Костів-Гуска)

Ведучий. Саме 14 лютого ми звертаємось до теми кохання, бо сьогодні надзвичайний день — День Святого Валентина — Всесвітній день закоханих.  Звучить пісня «Валентинов день»

Ведуча. 14 лютого -  День Святого Валентина — покровителя всіх закоханих. Це хвилююче, незвичайне свято прийшло до нас із Заходу, де щороку його відзначають. Незвичайне воно тому, що зовсім не слов’янське... Але Європа святкує його з великим задоволенням вже 120 років. Мабуть, це чудово, що до черги жіночо-чоловічих свят приєдналося ще одне – прекрасне свято з надзвичайно сумною і романтичною історією, яку, правда, мало хто з нас знає.

Багато є легенд про нього, послухайте одну із них.

Учень. (розповідає легенду) У дні, коли молодий християнин-лікар на ім’я Валентин потрапив до в’язниці (це було в часи гонінь на християн імператора Клавдія, в ІІІ ст. н.е.), римський календар відраховував останні дні року. В Італії починалась весна.

     За римським календарем саме в середині лютого святкували Новий рік. Незаміжні дівчата займались приблизно тим, чим займаємось, мабуть, і ми на Різдво – ворожили. Тоді ж вирувало й язичницьке свято Люперкалія, якому була заступницею сама богиня любові – Юнона. Парочки, що вже склалися, оголошували про свої заручини, а для вільних від стріл Амура, і навіть заміжніх, воно було часом бурхливих любовних пристрастей.

А Валентин тим часом їв сухий хліб у в’язниці, молився і знав напевно, що справжньої весни вже не побачить. Якщо вірити його зображенню у книгах, він був дуже вродливим. Мабуть, в нього закохувались дівчата. Але навряд чи, сидячи за ґратами, він міг припустити, що останньому в його житті коханню судилося статися саме в цих стінах.

 Його наглядач у в’язниці був суворим і ненавидів християн. Про те, що молодийхлопець, якого нещодавно привели до нього, ще й лікар, він дізнався, коли спіймав під віконцем його камери декількох хлоп’ят, які кидали туди маленькі записки (можливо, це й були перші “валентинки”). У записочках була всяка всячина: поздоровлення зі святом, привіти й побажання людині, яка була до них доброю та привітною, яка лікувала їх і навчала.

Наглядач замислився: його улюблена дочка була сліпою й наодинці просиджувала всі дні вдома: кому потрібна сліпа наречена? Наглядач привів дочку до ув’язненого лікаря, але не міг знати, що горе сліпої дівчини стане горем закоханої.

    Виходить дівчина, звертається до ведучого.

Дівчина. Сьогодні свято, то чи не можна сотворити диво і хоч на одну мить повернутися в минуле, щоб зустрітися з Валентином.

Ведучий (задумливо). Ну, не знаю. З іншого боку – сьогодні ж свято! Думаю, що ми зробимо це, але скористаємося допомогою чарівника.(Звертається до залу). Ну що, повіримо чарівникам? (Ведучий запрошує чарівника. Той заходить). Якщо ваше чарівництво світле, то успіхів  вам, ворожіть і покличте святого Валентина в наш час.

Чарівник. Але мені знадобиться допомога глядачів. З'єднайте руки й підніміть їх над головою . Щосили побажайте, щоб диво відбулося!

Повторюйте разом зі мною чарівні слова:

Руки ми з'єднаємо – Диво століття створимо!

На миті світло згасло – Валентин в гостях у нас!

Світло може швидко вимкнути Ведуча, а коли стане знову світло – на сцені стоїть Валентин.

Святий Валентин. Здрастуйте, люди добрі, відчуваю я – тут свято! Я маю рацію? (Звертається до ведучого чи ведучої.)

Ведуча. Так, святий Валентине, у нас свято, яке присвячене тобі!

Святий Валентин (посміхаючись). Невже і справді мені?

Ведучий. Так! Так! 

Ведуча. Свято святом, проте глядачі у нас допитливі, хочуть дізнатися: чому ти протегуєш закоханим? Звідки пішов звичай дарувати Валентинки? І чому це свято відзначають 14 лютого?

Святий Валентин. Це сумна історія. Краще я не розповім, а покажу, якщо в цьому люб'язно допоможе мені добрий Чарівник.

Чарівник. Зараз я прочитаю заклинання, і ми зможемо заглянути в минуле.

Чудесам дивуватися не втомимося – У дзеркало історії заглянемо.

Час обернеться назад –

У минулому Валентин знову!

Знову використовуємо затемнення. Ведучі і Валентин залишаються на сцені. До них  підходить Воїн і його Наречена.

Воїн. О Валентине! Ми багато що чули про тебе! Тільки ти можеш допомогти нам.

Наречена. Мої батьки хочуть віддати мене заміж за нелюбого! Воїн. Навіжений імператор забороняє нам, його вірним солдатам, одружуватися. Ні в одному храмі не погодилися благословити наш шлюб!

Наречена. А нам не жити один без одного!

Святий Валентин (м'яко посміхаючись). Любов благословенна, якщо ваші відчуття щирі. Я з'єднаю ваші серця й повінчаю вас таємно, як вінчав інших закоханих. Але пам'ятаєте, що ви повинні любити не тільки один одного, але і весь світ, ваших рідних, близьких, навіть якщо вони вас деколи не розуміють.

У цей час до Валентина підходить Сторожа, міцно хапають його за плечі.

Закохані зі страху тікають.

Перший стражник. Замовкни, безсовісний!

Другий стражник. Терпіння влади не безкінечне. Знову ти порушив указ імператора і закон, таємно вінчав людей всупереч волі їх батьків. Перший стражник. Воїнам взагалі заборонено одружуватися. За те, що ти порушив закон, тебе кинуть за ґрати!

Святий Валентин. Але я не злодій, і не вбивця! Я просто допомагав людям.

Перший стражник (суворо). Напомагав! Тепер йди в темницю! Валентина відправляють у «темницю» або він просто опускається на підлогу, а Сторожа перехрещує перед ним зброю. З'являється Дочка тюремника. Вона йде невпевнено. У руках у неї глек і вузлик.

Дочка тюремника (сумно). Ось тобі вода і хліб, бідний в'язень.

Святий Валентин. Дякую тобі, миле дитя. Але хто ти?

Дочка тюремника. Я дочка тюремника.

Святий Валентин. Що з тобою трапилося? У тебе пов'язка на очах?

Дочка тюремника. Я сліпа. Я ніколи не бачила сонця.

Святий Валентин. Бідолаха!

Дочка тюремника. Не мене жалій, а себе. Сьогодні 14 лютого, і тебе стратять.

Святий Валентин. Сумно, звичайно, але більше всього мене турбують твої очі. Підійди ближче.

Дівчинка слухняно підходить ближче. Валентин кладе їй руку на очі поверх пов'язки.

Святий Валентин (з надією в голосі).

Хай ці очі

Покине тьма. Зміну ночі і дня Побачить сама.

Валентин прибирає руку. Дівчинка тут же знімає пов'язку, відкидає геть, озирається радісно і здивовано навколо.

Дочка тюремника. Я бачу! Як чудово! Ти зробив диво! (Падає на коліна перед Валентином.) Спасибі тобі! Але як тобі це вдалося? Жоден лікар не міг мені допомогти.

Святий Валентин. Просто я дуже люблю життя, світ і людей, які мене оточують. Я дуже хотів, щоб ти прозріла. Якщо по-справжньому вірити й любити, то може відбутися будь-яке диво.

Дочка тюремника. Тоді звільни себе!

Святий Валентин (сумно). На жаль, іноді нелюбов все-таки перемагає. Але я сподіваюся, про мене згадуватимуть.

Дочка тюремника. О так! Але, можливо, мені під силу щось зробити для тебе?

Святий Валентин дістає з-під плаща мішечок з листівками-валентинками. Святий Валентин. Це листи моїм друзям і рідним. Віднеси звісточку, мила дівчинко, тим, чиї імена я назву. А це лист – тобі.

Протягує їй лист. У цей час з'являється Сторожа й відштовхує дівчинку геть.

Перший стражник. Гей, збирайся жвавіше!

Другий стражник. Кат тебе заждався!

Дочка тюремника. Відпустіть його!

Сторожа її не слухає й відводить полоненого геть.

Святий Валентин (обертаючись і посміхаючись).Не забудь про листи!

Звучить сумна мелодія, дочка тюремника дивиться убік, куди відвели Валентина, опускає голову.

Дочка тюремника (сумно)От так загинув Валентин. Проте, що ж він мені написав? (Читає вголос.) «Будь щаслива. Твій Валентин». (Притискує лист до грудей). Спасибі.

Коротке затемнення,  з'являються Ведуча, Чарівник і Святий Валентин. Чарівник. Перед загибеллю Валентин розіслав своїм рідним і друзям маленькі записочки, в яких написав про те, як він любить їх всіх. Святий Валентин. А люди стали присилати один одному листівки цього дня, бажаючи щастя й любові. Найчастіше так роблять закохані.

Ведуча. Валентина оголосили святим і ці маленькі листівки називають Валентинками на честь доброго святого. Наскільки я знаю, святий Валентин як і раніше захищає закоханих.

Ведучий. А інша легенда говорить, що коли Валентина кинули до в'язниці, тюремний наглядач зрозумів, що в камері знемагає освічена, душевно багата людина. Він ставився до Валентина із співчуттям, і, як міг, полегшував його муки. У цього наглядача в’язниці була донька Джулія — незвичайної краси дівчина, але вона була сліпою. Невдовзі священик Валентин став учителем доньки наглядача. Він навчав її арифметики, ботаніки, географії, відкрив перед нею світ, якого вона ніколи не бачила. 

Ведуча. Валентин закохався в цю надзвичайно розумну дівчину - і вона відповіла йому взаємністю. Якось Джулія запитала у Валентина, чи Бог справді чує щиру, гарячу молитву, чи проявляє своє милосердя до бідних і стражденних, до тих, хто вірить у нього. 

— Так,— відповів Валентин. 

Вони взялися за руки, впали на коліна і почали гаряче молитися, щоб Бог послав Джулії зір. Раптом у тюремну камеру увірвалось яскраве світло. 

— О, Валентине, я бачу!— вигукнула Джулія. 

— Я бачу!!! 

Їхній радості не було меж. 

Ведучий. Але Валентина 14 лютого 269 року стратили. Його не змогло врятувати навіть палке кохання прекрасної Джулії. Усю ніч перед стратою з 13 на 14 лютого він писав коханій листи. «Твій Валентин»,— такими були останні слова в них, виведені його рукою. 

Ведуча. Згодом, у 469 році, священика зарахували до лику святих. Відтоді Валентина вважають єдиним святим — покровителем усіх закоханих. З того часу минуло майже дві тисячі років. Та слова кохання живуть і досі. Весь світ у день 14 лютого зізнається в коханні. Закохані надсилають одне одному ніжні та палкі листи, які називаються «Валентинками». 

Ведучий. 

Мені здається, може, я не знаю, 

Було і буде так у всі часи:                                                       

Любов, як сонце, світу відкриває  Безмежну велич людської краси. 

І тому світ завжди благословляє 

І сонце, що встає, і серце, що кохає. 

Ведуча. У Англії в цей день ворожать. Дівчата пишуть на папірцях чоловічі імена, заліплюють їх в глину і кидають у воду. Кулька, що спливає першою, і приносить дівчині ім'я судженого. 

Ведучий. Француженки в ніч перед 14 лютого пришивають листки лавра до подушки, тоді можна побачити уві сні нареченого. 

Ведуча. В Америці та Англії в День святого Валентина ви не зустрінете жодної жінки без букета квітів. 

Ведучий. Один з британських звичаїв такий: 4-5 хлопців на папірцях пишуть імена дівчат, кидають їх у капелюха і витягують. Дівчина, чиє ім'я витягне хлопець, стає його «Валентинкою». А хлопець, стоячи на одному коліні, читає їй сонет Шекспіра. 

Ведуча. День святого Валентина в Італії називають «Солодким днем», бо тоді прийнято дарувати своїм коханим переважно солодощі. 

Ведучий. А поляки цього дня ходять до костьолів, моляться до ікони святого Валентина в надії на щасливе кохання. 

Ведуча. Як на мене, найбільш неординарно День усіх закоханих святкують в Японії. 14 лютого на головній площі Токіо відбувається щось незвичайне: кілька дівчат та хлопців, стоячи на сцені, голосно вигукують свої побажання та освідчуються в коханні. Хто зробить це голосніше, той отримує приз. 

Ведучий. Багато років тому в Англії у цей день дітей наряджали в одяг дорослих. Вони ходили від хати до хати й співали пісні про Святого

Валентина

Ведуча. Усіх святкових витівок, що їх на День Святого Валентина роблять досить-таки серйозні люди, перелічити просто неможливо. Що там тобі листівки у вигляді сердечок, цукерки, парфуми і квіти! Як ви гадаєте, чи здатна була «залізна леді», колишній держсекретар Америки Мадлен Олбрайт обійти всіх учасників засідання Ради Безпеки ООН і вручити кожному з них по гарному подарункові із солодощами? Здатна — у День Валентина! Чи можуть жорстокі перуанські терористи дозволити побачення своїм заручникам із коханими? Так, лише у день Святого Валентина.

Танець

Ведучий. А в Норвегії 14 лютого можуть одружуватися без згоди батьків. В Японії в цей день освідчуватись в коханні може першою жінка. 

Ведуча. Тема кохання хвилювала поетів у світовій літературі. Оскільки День усіх закоханих прийшов до нас із Західної Європи, то хотілося б побачити найвідоміших закоханих у світі, тобто Ромео та Джульєтту.

Виходять учні в образі Ромео і Джульєтти. 

Уривок з трагедії «Ромео та Джульєтта» В. Шекспіра.  

Ромео. 

Мій світлий ангел, мов ясні далі, 

Ти сяєш наді мною серед ночі, 

Як легкокрилий посланець небес 

Перед очима вражених людей, 

Що, голови закинувши, слідкують,                                        

Як серед хмар лінивих він ширяє  І по ефіру грудях чистих плава. 

Джульєтта. 

Ромео! О, навіщо ти, Ромео!  Зміни своє ім'я, зречися батька; 

Як ні, то присягни мені в коханні,  І більше я не буду Капулетті. 

Ромео. 

Ловлю на слові! 

Назви мене коханим, і у мить  Я вдруге охрещусь і більш ніколи  Не буду зватися Ромео. 

Джульєтта. 

Як ти зайшов сюди, скажи, й навіщо? 

Як міг ти перелізти через мур? 

Адже високий він і неприступний. 

Ромео. 

Кохання принесло мене на крилах,  І не змогли цьому завадить мури; 

Кохання може все і все здолає,—  Твоя рідня мені не перешкода.  

Лунає музика. У супроводі юнаків до залу входять героїні з літературних творів та сідають біля сцени.  

Ведучий. Любов таємнича і загадкова стояла й стоїть біля витоків тих миттєвостей, коли в душах людських виникає щось незбагненно животворяще, викликає подив, захоплення, вводить у світ краси і величі. 

 Наташа Ростова. Мама, ради Бога, ничего не спрашивайте у меня теперь. Это нельзя говорить. Такого, такого... со мной не бывало! Когда я в первый раз увидела князя, мне еще тогда казалось, что я влюбилась в него. Меня как будто пугало это странное, неожиданное счастье, что тот, кого я выбрала еще тогда, встретился мне и, как кажется, неравнодушен ко мне.  Как только я увидела его, почувствовала что-то особенное.  Как он был хорош! И совершенно не такой как все! Возвышающий голос, важный и умный и какой-то недоступный. Боже мой, как я его люблю, как мне хорошо! Нет, нет, вы не думайте. Это слезы счастья, волнения и любви! 

Леся Українка. Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами, мій бідний, зів'ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. Мій друже, любий мій друже, створений для мене, як можна, щоб я жила сама, тепер, коли я знаю інше життя? І щастя, і горе, які божевільно сплелись — обірвались так раптом, як дитяче ридання, і я побачила тебе. 

Я бачила тебе і раніше, але не так прозоро, а тепер я пішла до тебе всією душею, як сплакана дитина іде в обійми того, хто її жалує. Це нічого, що ти не обіймав мене ніколи, це нічого, що між нами не було і спогаду про поцілунки, але я піду до тебе із найщільніших обіймів, від найсолодших поцілунків! Тільки з тобою я не сама, тільки з тобою я не на чужині. Тільки ти вмієш рятувати мене від самої себе. Мій друже, чому ж я не можу, коли так, обмити твої руки, які тремтять мов струни, своїми гарячими слізьми? Мій друже, невже я залишуся одинока? Візьми мене з собою! Ти, може, маєш іншу мрію, де мене немає? Дорогий мій! Я створю тобі світ нової мрії. Я ж для тебе почала нову мрію життя. Візьми мене з собою. Я так боюся жити без тебе! Крізь темряву у простір я простягаю руки до тебе. Візьми мене з собою і це буде мій рятунок. І нехай в'януть білі, рожеві, червоні й блакитні троянди. 

Єлька. Мене заливало щастя, я пила це повітря, цю зоряність неба, тишу озер. Звідки це на мене найшло? Все ніби осяялось навкруги, все сприймається інакше. Що ж це воно таке є, таємниче, всесильне, що раптом пробуджується в людині, і що його, мабуть, і наймудріші мудреці не можуть розгадати?  Ніч ніжності, такою була вона, ця ніч. Коли, йдучи, набралося у мене піску у черевичок і я нахилялась витрушувати, Микола підтримував мене, і я почула його схвильоване дихання, ніжну мову руки, що підтримувала мене так, мовби я якесь серпанкове створіння, з яким тільки й можна поводитись так голубливо, ніжно. Після того ми ішли вже весь час, побравшись за руки, мов боячись загубити в темряві одне одного. 

Ведучий. Про любов написано багато, про неї складають трактати і поеми, прозаїки пишуть романи, а поети — вірші.  

Виходить читець

Читець.  (Марина Цветаева «Мне нравится...»)

Мне нравится, что вы больны не мной, 

Мне нравится, что я больна не вами, 

Что никогда тяжелый шар земной 

Не уплывет под нашими ногами. 

Мне нравится, что можно быть смешной —                      

Распущенной — и не играть словами, 

И не краснеть удушливой волной, 

Слегка соприкоснувшись рукавами. 

Мне нравится еще, что вы при мне  Спокойно обнимаете другую, 

Не прочите мне в адовом огне 

Гореть за то, что я не вас целую. 

Что имя нежное мое, мой нежный, не 

Упоминаете ни днем, ни ночью  Что никогда в церковной тишине 

Не пропоют над нами: Аллилуйя! 

Спасибо вам и сердцем, и рукой  За то, что вы меня — не зная сами! — 

Так любите: за мой ночной покой, 

За редкость встреч закатными часами. 

За наши не — гулянья под луной, 

За солнце, не у нас над головами, —  За то, что вы больны — увы! — не мной,  За то, что я больна — увы! — не вами! 

Ведуча. Коли, в якому віці приходить кохання? Звідки її чекати? Скільки разів можна кохати? 

Ведучий. Відповіді на ці питання вам ніхто не дасть. Не існує рецептів кохання. 

Ведуча. Коли кохання є, то воно є, а коли його немає, то воно неодмінно прийде. 

Ведучий. Перше побачення. Перші квіти від коханого. Перший поцілунок. Перша любов... Найчистіше почуття. Багато людей згадують, що перше кохання запам'ятовується назавжди, і хоч бувають почуття сильніші, проте перше — найсвятіше. 

Ведуча. 

Не скажу, бо не знаю, як вийшло. 

Все так сталося, ніби у сні,  Очі, схожі на стиглії вишні,  Зазирнули у душу мені.  Я завмерла від погляду того,  Зупинилося серце на мить: 

В нім і радість була, і тривога,  Що одною стороною бринить. 

І відтоді я втратила спокій, 

Мов зорю з почорнілих ночей.  Хоч минуло не мало вже часу,—  Не забула вишневих очей. 

Тож не знаю, як воно вийшло: 

Чи то справді було, чи у сні... 

Очі, схожі на стиглі вишні,  Розтривожили душу мені. 

Ведучий. 

Кохати — то не в губи цілувати  Й слова красиві говорити. 

Ведуча. 

Кохати — це чарівним вогнем палати,  І ним людину найдорожчу гріти. 

Ведучий. 

Кохати — то не треба поруч бути,  Гуляти разом в срібно зорі ночі. 

Ведуча.                                                                                         

Кохати — це ніде і ніколи не забути 

В цілому світі наймиліші очі.                                

Ведучий. 

Кохати — то не квіти приносити,   Кохати невірному не вдасться.  

Ведуча.  

Кохати — не для себе тільки жити,                                                       

Кохати — то народжувати щастя. 

Ведучий. Мрія кожної дівчини — стати для нього отою одною-єдиною, неповторною, коханою. 

Ведуча. 

Хотіла б я стати людиною — 

Отою одною-єдиною, 

Отою безмежно рідною, 

Навіки тобі потрібною. 

Хотіла б я стати богинею —  Отою одною-єдиною. 

Отою ні з ким не зрівняною, 

Хотіла б я стати коханою.