Загартовування як складова здорового способу життя та реабілітації підлітків у закладах середньої освіти.

            ЗАГАРТОВУВАННЯ ЯК СКЛАДОВА ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ ТА

                         РЕАБІЛІТАЦІЇ ПІДЛІТКІВ У ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ

 

Наразі гостро постає проблема здоров’я людини. Гуманізація освіти

вимагає якісно нового підходу до потреб людини, формування позитивної

соціальної поведінки, мотивації здорового способу життя, підвищення

фізкультурної грамотності.

Соціально-економічна, екологічна й демографічна ситуація в Україні

привели до значного зниження рівня здоров’я всіх груп населення, особливо дітей,

підлітків і молоді. Стан здоров’я підростаючого покоління катастрофічного

погіршується. Понад 75% підлітків мають відхилення в стані здоров’я через хронічні захворювання, 50% – незадовільну фізичну підготовленість. Збільшується

кількість алергічних захворювань, розладів нервової системи,

лавиноподібно поширюються неспецифічні захворювання органів дихання і руху.

Більше 50% дітей мають порушення опорно-рухового апарату. Сколіотична

постава й сколіози відмічаються у 45-55% дітей. Характерними явищами стали

гіподинамія, шкідливі звички, недбале ставлення до власного здоров’я, відсутність

пріоритету здоров’я і мотивації вести здоровий спосіб життя. Радикально змінити

ситуацію на краще за рахунок наявної в країні традиційної системи охорони

здоров’я, загальної освіти практично неможливо через відсутність необхідного

фінансування на їхній розвиток.

Особливо зараз різко зросла потреба в реабілітаційних діях з використанням

рухової активності. Сьогодні ми бачимо, що дві третини захворювань пов’язані із

порушенням способу життя, які можуть бути усунуті волею і розумом людини.

Основною причиною віднесення учнів до спеціальної медичної групи є

неспецифічні хронічні захворювання серцево-судинної і дихальної систем,

порушення обміну речовин та енергії, нервової системи й регуляції функції

організму. Ці стани характеризуються здебільшого порушенням обох компонентів

життєздатності. При організації і плануванні оздоровчої роботи з учнями слід враховувати встановлений взаємозв’язок між рівнем життєздатності,

яка виявляється в показниках енергетики та інтеграції функцій організму, та

виявленими хронічними захворюваннями.

Поступове підвищення обсягу та інтенсивності фізичного навантаження дає

змогу розірвати порочне коло рухової недостатності, змінити ставлення молоді до

свого здоров’я, сформувати стійку мотивацію до здорового способу життя,

озброїти їх системою знань з валеології, розповісти про роль фізичних вправ для

здоров’я, самоконтролю.

Обов’язковою частиною системи фізичного виховання є також

використання природних факторів (сонця, повітря, води) для загартування осіб з

відхиленнями у стані здоров’я.

Загартовування – це система гігієнічних заходів, процедур, які сприяють

підвищенню опірності організму до шкідливих, негативних факторів зовнішнього

середовища, вироблення вегетативного умовного рефлексу, пов’язаного з

удосконаленням системи терморегуляції і захисних сил організму, стійкості проти

дії хворобливих агентів. Систематичне використання загартування знижує

простудні захворювання в 2,5-5 разів.

Займатися фізичною підготовкою і нехтувати загартуванням – це все рівно,

що зміцнювати стіни фортеці перед штурмом ворога й залишити відкритою її

браму.

Загартовування організму – це головним чином вплив природних факторів

(повітря, води і сонця) на судини й нервові закінчення шкіри. Якщо ці подразники

використовувати постійно, то судини й нерви поступово звикнуть до подразнення

й організм зуміє адаптуватися до несприятливих факторів зовнішнього

середовища. У загартованих людей відповідні реакції на тепло чи холод будуть

адекватними, швидкими, інтенсивними; у незагартованих - неадекватними,

настають повільно, виявляються слабко й навіть можуть бути спотвореними.

Тепличні умови приводять до інертності теплорегуляційних механізмів, що

не встигають реагувати на зміни зовнішнього середовища, що може викликати

переохолодження організму та простудні захворювання. Зі учнями й особливо з їхніми батьками варто проводити бесіди про шкідливість носіння зайвого теплого

одягу.

Загартовування організму з допомогою природних факторів може бути

ефективним тільки при дотриманні визначених умов. Основними з них є:

– систематичність застосування процедур загартовування;

– поступовість і послідовність у наростанні інтенсивності подразника;

– позитивний емоційний фон - проведення за гартувальних процедур

повинно мати ігровий характер;

– принцип контрастного загартовування; регулярне застосування холодних

і теплих подразників різної інтенсивності;

– врахування індивідуальних особливостей – стану здоров’я, психічного й

фізичного розвитку;

– багатофакторність – використання у процесі загартування кількох

подразників: холод, тепло, опромінення сонцем тощо;

– поєднання загального й місцевого охолодження – оптимальна стійкість

організму досягається при чергуванні загального охолодження з місцевим

охолодженням (стопа, верхні дихальні шляхи, поперек);

– лікарський контроль й оцінка ефективності.

Учні спеціальної групи можуть використовувати різні засоби

загартовування: повітряні й сонячні ванни, водні процедури, але з деякими

обмеженнями. Найкраще починати загартовування в літню пору, а потім уже

проводити його систематично протягом усього року.

Загартовувальні процедури не застосовуються при підвищеній температурі

тіла, різкій утраті ваги тіла, вираженій слабкості, розладах травлення тощо.

Приступати до загартовування можна тільки після повного одужання.

Повітряні ванни починають приймати при температурі 20° С упродовж 5-

8 хв., далі поступово збільшують їхню тривалість до 0,5-1 години.

У домашніх умовах доступною формою загартовування є щоденні

обтирання тіла та ніг вологим рушником або губкою, полоскання горла.

Температура води спочатку по 30-32°С, далі поступово знижується до 18°С. Якщо

з’являється озноб, «гусяча шкіра», посиніння губ, необхідно припинити процедуру

та добре розтертися рушником.

Сонячні, повітряні ванни, водні процедури можна приймати через 1,5-

2 години після прийняття їжі.

Обливання. Температура води - 28-30°С з постійним зниженням її до 20-

22°С. Тривалість обливання 1 хвилина.

Душ. Починати загартування з допомогою душу потрібно водою

температури 20°С. Тривалість душу 1-3 хв. Не можна користуватися душем дітям

дратівливим, з розладом функцій нервової системи.

Купання в річці можна починати при температурі 24°С, води – не нижче

22°С (з поступовим зниженням до 18°С). Не можна входити у воду сильно

розігрітим, у воді необхідно весь час рухатися, щоб не допускати переохолодження

організму. Після купання шкіру розтирають рушником до почервоніння і

виконують комплекс фізичних вправ.

Сонячні ванни. Сонячні ванни починають застосовувати при температурі

повітря 25-30°С. Перші 3-5 днів діти проводять у тіні. Тривалість першої сонячної

ванни 3-4 хв. із щоденним збільшенням на 1 хв. Загальна тривалість ванни

доводиться до 20-30 хв.

   Таким чином ми можемо дійти висновку, що загартовування організму

людини – важливий компонент здорового способу життя, шлях до самореалізації,

підвищення духовності, злиття з природою. Це своєрідне психотренування,

культура вольових зусиль, виховання характеру.

А фізичну підготовку ми пропонуємо розглядати як економічно

найдоцільніший та найефективніший спосіб профілактики та лікування

захворювань, зміцнення генофонду нації, розв’язання багатьох соціальних

проблем.