Західна і радянська системи розподілу суспільних благ

Західна і радянська системи розподілу суспільних благ

Название презентации Розподіл суспільних благ у країнах Заходу і в СРСРПлатоспроможний попит і пропозиція в суспільстві споживачів. Зростання товарного дефіциту і зниження якості товарів в СРСР. Розвиток систем соціального забезпечення в 1960-1980-х рр. ПЛАН

ТекстІндустріальне суспільство-це…Індустріальне суспільство — стадія історичного розвитку людства, якій властиве домінування промислового виробництва над аграрним, кількісне переважання міського населення над сільським; високий рівень промислового виробництва характеризується його механізацією та автоматизацією, використанням досягнень науковотехнічного прогресу, що зумовлює великі якісні зміни і в інших ділянках суспільного життя — соціально-побутовій, політичній, культурно-духовній.

Текст. Що таке постіндустріальне суспільство?Постіндустріальне суспільство – нова стадія суспільного розвитку, яка, на переконання західних учених, приходить на зміну індустріальному суспільству. Провідну роль у такому суспільстві відводиться галузі послуг, науці, освіті, а основним об'єктом діяльності стає торгівля інформацією. Згідно з концепцією постіндустріального суспільства розвиток людського суспільства охоплює три стадії: аграрну (доіндустріальну), індустріальну і постіндустріальну. В основі такого поділу – передусім рівень розвитку техніки і суспільний поділ праці. На першій стадії переважає первинна сфера економічної діяльності – сільське господарство; на другій – вторинна сфера – промисловість; на третій – сфера послуг. Основними інститутами (формами соціальної організації) на першій стадії були церква і армія, на другій – корпорація, на третій – університети, що здійснюють організацію теоретичних знань. Науковий потенціал визначає могутність держави, на противагу попередній стадії, де таку могутність визначав потенціал промисловий. Тому матеріальні продуктивні сили перестають відігравати вирішальну роль.

Текст. Ознаки постіндустріалізму. Система «постіндустріалізму» характеризується п’ятьма ознаками:перехід від виробництва товарів до виробництва послуг;переважання серед працівників «класу» професійних фахівців і техніків;провідна роль теоретичних знань, як основи нововведень в економіці, політиці і соціальній структурі суспільства;орієнтація в майбутньому на методи контролю і оцінка можливих напрямів розвитку технології;прийняття рішень на засадах нової «інтелектуальної технології».

Текст

Текст. Після Другої світової війни країни Західної Європи, США, Канада, Японія зазнали економічного піднесення. Значну роль у цьому, крім фінансових передумов, відіграло утвердження принципів демократії та прав людини, яке сприяло розвитку атмосфери вільного підприємництва. У 1964 р. рівень промислового виробництва в Західній Європі в 2,5 раза перевищував показники 1938 р.

Текст. У постіндустріальній економіці зорієнтоване на кількість виробництво в галузях важкої промисловості відходило на другий план, натомість розширювалася сфера послуг

Текст. Розпочався процес глобалізації (перетворення певного явища на світове, планетарне; те, яке стосується усієї Землі, земної кулі.)Глобалізація — це процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції та уніфікації. Основними наслідками цього процесу є розподіл праці, міграція у масштабах усієї планети капіталу, людських та виробничих ресурсів, стандартизація законодавства, економічних та технічних процесів, а також зближення культур різних країн. Це об’єктивний процес, який носить системний характер, тобто охоплює всі сфери життя суспільства. В результаті глобалізації світ стає більш зв’язаним і взаємозалежним від його суб’єктів.

Текст. Суспільні відносини, зорієнтовані на масове споживання матеріальних благ і формування відповідної системи цінностей, називають суспільством споживання. Зростання доходів, скорочення тривалості робочого дня й, навпаки, збільшення часу для дозвілля призвело до змін у структурі споживання. Споживання вийшло за межі боротьби за фізичне існування людини, товари й послуги стали зорієнтованими на задоволення найрізноманітніших потреб і бажань. Зросла роль великих торгових центрів, які стали місцем дозвілля. 

Текст. Економіка переплелася з культурою споживання, бізнес почав диктувати моду, смаки, інтереси. Важлива роль у цьому належала рекламі. Людина в «суспільстві споживання», з одного боку, зорієнтована на те, аби бути «як усі», мати можливість придбати для себе все те, що мають інші. З другого боку, вона потребує виявити індивідуальність. Змінилася структура власності товарів і послуг. У ціну товару почала входити оплата за «бренд», тобто торгову марку.

Текст. Набула популярності купівля товарів у кредит. Речі й побутова техніка почали швидше виходити з ладу або й моди, що стимулювало нові покупки. Західна й радянська системи розподілу суспільних благ істотно різнилися.

Текст. У СРСР людина не мала можливості займатися бізнесом. Заробітні плати працівників різних сфер і рівнів кваліфікації не надто різнилися. Вищий рівень життя партійної номенклатури був зумовлений не зарплатами, а привілеями. Побутовий ідеал радянської людини 1960-1980-х років - «квартира, машина, дача». Однак досягнути його було складно.

Текст. Черги на квартиру сягали двадцяти й більше років. Трохи покращило житлову ситуацію масове будівництво так званих хрущовок - п'ятиповерхових панельних або цегляних будинків з малогабаритними помешканнями. Багато містян урешті-решт змогли залишити комунальні квартири й робітничі бараки. Квартири в СРСР були у власності держави й не підлягали приватизації, людина користувалася наданим помешканням на правах пожиттєвої оренди. З 1962 р. дозволено створювати житлово-будівельні кооперативи й споруджувати багатоквартирні будинки на засадах пайової участі.

ТекстІснував і приватний сектор. У власність можна було придбати невеликий будинок, але зробити це містянину було вкрай складно. Для дачних господарств виділяли в приміських зонах ділянки площею 0,04-0,06 га. Радянська дача. Легковий автомобіль можна було придбати також тільки за чергою й тільки радянського виробництва.

Текст. У країнах соціалістичного табору існувала планова економіка з характерним постійним дефіцитом товарів і послуг. Навіть маючи кошти, люди не могли купити бажане. В умовах браку конкуренції, фіксованих державних роздрібних цін виробники не були зацікавлені в якості продукції, привабливому дизайні, рекламі. Якість товарів була низькою, час від часу з продажу зникали товари першої необхідності. Хронічні дефіцити відчували не тільки звичайні споживачі, а й керівники великих підприємств, яким було доволі складно збирати необхідні для виробництва деталі по всій країні. На відміну від західної, радянська «економіка споживання» діяла так, що наявність товарів визначав не попит, а виробництво. Дефіцит товарів зумовлював постійні черги, у яких радянська людина проводила багато часу.

Текст«Це була ціла наука - стояти в черзі. Потрібно було багато передбачити і розрахувати. Будь-яка дрібниця могла коштувати втрати місця. Де стояти? Коли стояти? І навіть у чомусь стояти - одяг і зовнішній вигляд набули особливого значення після того, як у Москві стали продавати товари тільки москвичам, за пред'явленням прописки»Люди винаходили безліч способів, щоб уникнути багатоденних виснажливих стоянь у чергах, які до того ж не гарантували покупки товару. У магазин, наприклад, можна було прорватися за допомогою грубої фізичної сили. Місця в черзі продавалися (ціна залежала від того, наскільки близько до голови черзі перебувало місце, наскільки дефіцитний був товар) - була навіть приказка "Якщо добре постояти в черзі, то можна і не працювати", можна було і найняти "стояльщіка", який відстоював би чергу за вас. На товари тривалого користування також "записувалися в чергу". Існували певні дні запису і, щоб потрапити в список, люди вставали в чергу з вечора, позмінно з родичами вистоюючи ніч, щоб з ранку до початку запису опинитися якомога ближче до початку списку. Причому запис був незрозумілого властивості: крім позначки в магазині треба ще було в певні дні приходити відмічатися у незрозумілих ініціативних людей, щоб не бути викресленим зі списку. Щоб не забути трьох-чотиризначний номер під час переклички, його записували ручкою на долоні. Черги зазвичай розтягувалися на кілька років 

Текст. Рівень товарного забезпечення відрізнявся за категоріями населених пунктів: найбільше різних товарів можна було придбати в Москві. Дефіцитом були також книжки (зокрема видання творів світової літератури) й журнали не пропагандистського змісту. Рівне і справедливе соціальне забезпечення існувало тільки на папері, а в реальному житті людина стикалася з невлаштованістю лікарень, бюрократичною тяганиною, хабарництвом і відчуттям незахищеності.

Текст. У Західній Європі найуспішнішими прикладами соціально зорієнтованої ринкової економіки вважають німецьку і шведську моделі. Шведська модель мала більшу зорієнтованість на кожного громадянина і бажання досягнути максимальної соціальної справедливості. Спрямовану на розвиток особистості рівність шведська держава досягала через надання безкоштовних або дешевих послуг. Справедлива соціальна система (у 1956 р. в країні ухвалено закон про соціальну допомогу) включала страхування на випадок втрати працездатності чи безробіття, безкоштовну освіту й медичне обслуговування через загальнообов'язкове медичне страхування, що діє в країні з 1955 р. Ще з кінця 1940-х років по досягненню відповідного віку кожен громадянин отримував пенсійні виплати, як правило, на рівні двох третин від середньої максимальної зарплати за 15 років трудового стажу. Швеція займає перші місця у світі за рівнем фінансування наукових досліджень, а економічні успіхи великою мірою ґрунтуються на впровадженні у виробництво високих технологій.

Текст. Радянське соціальне забезпечення функціонувало на таких принципах, як здійснення пенсійного забезпечення за рахунок державних і громадських коштів; загальний характер, тобто надання права на пенсію всім громадянам у разі втрати ними працездатності, втрати годувальника, настання старості; рівне право на пенсійне забезпечення незалежно від соціального стану, майнового стану, статі, національної приналежності, забезпечує придбання трудового стажу для призначення пенсії; конституційно гарантоване право на працю, надання додаткових пільг при призначенні пенсій жінкам, особливо багатодітним матерям, дітям та інвалідам; різноманіття форм соціального обслуговування та соціальної допомоги, що фінансуються з державного бюджету та громадських фондів.

Текст. Серед видів матеріального забезпечення престарілих та непрацездатних провідне місце в умовах радянської держави займало пенсійне забезпечення. У міру того як право на користування пенсіями надавалося все більш широкому колу осіб, чисельність отримували пенсію неухильно збільшувалася. У 1941 р кількість громадян, які перебували на пенсійному забезпеченні, становило 4 млн осіб, в 1967 р - 35 млн чоловік, в 1980 р - близько 50 млн осіб, у тому числі по старості 10 млн і колгоспників - 12 млн чоловік. Відповідно, держава постійно збільшувало асигнування на соціальне страхування і соціальне забезпечення. Якщо в 1950 р видатки з державного бюджету на ці цілі виражалися сумою 4 млрд руб., В 1970 р - 23 млрд руб., То в 1980 р вони досягли 45 млрд руб.

Текст. Види пенсій в системі соціального забезпечення СРСР

Текст

Текст

Текст15 липня 1964 року був прийнятий  Закон СРСР “Про пенсії і допомогу членам колгоспів”, який гарантував колгоспникам  право на державні пенсії, а саме: на пенсії за віком, у разі хвороби і втрати годувальника. В першій редакції  цей закон надавав можливість  отримувати  пенсії по старості  чоловікам, які досягли 65 років і мали 25 років трудового стажу, жінкам  – із 60 років за стажу не менше 20 років. Тобто  навіть після поширення  на рядових  членів колгоспів державного пенсійного забезпечення  вони не були  відразу прирівняні в правах із робітниками й службовцями, вік виходу на пенсію на загальних умовах  яких  становив для чоловіків 60 років і 55 років для жінок.