Заняття «Чарівний зимовий сон»

     Програмовий зміст: учити дітей визначати характерні ознаки природи в зимовий період, уміти встановлювати залежності між ними; вправляти малят у вмінні заперечувати неправильні судження, доводити свої думки, розуміти причинно-наслідкові зв'язки у природі; розвивати в дітей зв'язне мовлення, доказове мислення, уяву, фантазію, естетичний смак, виховувати любов до рідного краю, бажання милуватися красою природи, захищати її.

       Обладнання: вирізані з картону силуети хмаринок із зображеннями на зворотах: снігової королеви на тлі зимового пейзажу, сніговичка з пір'їнкою на носі-морквинці, сумного та усміхненого облич; силуетне зображення сніжинки для гри «Завірюха»; розрізні картинки-небилиці із зображенням ситуацій, які не існують у природі; папір та олівці для малювання кожній дитині.

      Попередня підготовка дітей:

1.  Ознайомити малят з характерними ознаками зими; дослідити разом з ними властивості снігу та води; провести спостереження за живими організмами та неживими об'єктами природи.

2.  Прочитати разом з дітьми твори  В. Сухомлинського: «Біла пір'їнка» та «Як горобець став білим».

      Хід заняття:

 Вихователь. Діти, сьогодні мені наснився казковий сон. Усі події в ньому дуже заплутані. Хочете дізнатися, що то був за сон? Тоді домовимось: я вам його розповідаю, а ви — розплутуєте. Згодні? Заплющуйте, будь ласка, очі та слухайте.

(Педагог промовляє під супровід тихої музики):

                  Сон чарівний, сон казковий,

                  Ти прийди до мене знову

                  У барвистому вбранні

                  На зірчастому коні.

(Вихователь пропонує дітям розплющити очі та подивитися на фланелеграф, де виставлено кілька силуетів хмарино)к.

Вихователь. А ось і хмаринки, які допоможуть мені розповісти сон. Уявіть собі красуню-королеву у білому вбранні з довгим сніжно-білим волоссям. Вона йде до нас, вкриваючи все навколо холодною білою ковдрою. Цікаво, хто ж вона? Діти. Зима!

Вихователь. А може це Весна? Адже сади навесні теж білі. Чому? Так, від цвіту.

Можливі відповіді дітей:

*   Це йшла Зима, тому що Весна вдягається не тільки у біле вбрання, а й у зелене: навесні з'являються зелена травичка і листочки на деревах.

*   Це Зима, тому що Весна не має холодної ковдри: Весна — тепла, а Зима — холодна.

Якби ковдра була теплою, це могла б бути і весна. Але ж під холодною ковдрою травичка не росте.

*  Сніжно-біле волосся може бути лише в Зими. У Весни волосся заквітчане, барвисте.

Вихователь. Зараз ми побачимо, що ж то була за королева. (Вихователь перевертає картку-хмаринку, на звороті якої зображено красуню-Зиму, а навколо неї — сніг, засніжені будинки і дерева). Добре, слухайте далі. Королева змахнула чарівною паличкою — і на землю випав білий, лапатий дощ, з якого діти зліпили сніговичка, Чи може таке бути?

Відповіді дітей:

*  Ні, дощ не може бути білим. Він прозорий. Дощ також не буває лапатим, тому що складається з краплинок. А от сніг може бути різним — лапатим, крупчастим, голчастим.

*  Діти зліпили сніговика зі снігу, а не з дощових крапелинок. Дощ крапає на доріжки і утворює калюжі або просочується у землю. А сніг вкриває землю ковдрою, і коли на дворі теплішає, з нього можна щось ліпити.

*  3 дощу неможливо зліпити сніговика. Дощ — це вода, вона не має форми.

Вихователь. Спасибі, діти. Ви допомогли мені з цим розібратися. Слухайте мій сон далі. Я стояла серед укритих білою ковдрою дерев, аж раптом Снігова королева підійшла до мене і сказала: «Чи знаєте Ви (ім'я вихователя), що в мене є багато друзів? Хто вони?» Діти, допоможіть мені. Візьміть олівці й папір та намалюйте друзів королеви Зими.

Після закінчення роботи малята пояснюють, чому саме той, кого вони намалювали, міг би бути другом Зими.

Вихователь. Наталочко, чому на твоєму малюнку зображено сонечко? Чому ти вважаєш, що сонечко може товаришувати із зимою?

Можлива відповідь дитини:

*  Коли сонечко яскраво світить, біла снігова ковдра гарно виблискує і здається чарівною.

* Коли світить сонечко, на віконному склі чітко видно візерунки, які зробив морозець.

Вихователь. А чи завжди сонечко — друг Зими? А коли вона на нього може образитися? (Так, коли воно починає надто сильно гріти і розтоплює сніг. Стає тепло і Зима змушена піти). А яких ще друзів Зими ви знаєте? (Діти відповідають: мороз, вітер, ялинки, пташки, які зимують у нашій місцевості...).

Сподобалося королеві, що ми так добре знаємо її друзів, і вона запросила нас у гості до хлопічика-сніговичка. (Вихователь перевертає другу хмаринку, на якій зображено здивованого сніговичка з пір'їнкою на носі-морквині). Погляньте-но, який дивний сніговичок! А що ж в ньому такого дивного? Допоможіть мені, дітки. Правильно, як я відразу не здогадалася! В нього ж на носі пір’їнка! Цікаво, звідки вона взялася? (Діти пригадують прочитані твори В. Сухомлинського, додають трохи власної фантазії і відповідають).

Можливі відповіді дітей:

*  Летіли в небі лебеді і загубили пір'їнку. Ось вона і впала на ніс сніговичку.

*  Вітрець відніс пір'їнку з гніздечка пташки.

*   Це пір'їнка горобчика. Він забруднився десь і почав скубатися, щоб почиститися. Одна пір’їнка відчепилася і впала на сніговичка.

*  Це бабуся вибивала на дворі подушки, пір’їнка і випала. Вітрець підхопив її і відніс до сніговичка.

Вихователь. Ось ми і розгадали, чому так здивувався сніговичок. А королева вирішила загадати вам загадку. Слухайте уважно: «Наша матінка-завія — нас із сита всюди сіє, а як сонце припече — ми струмочком потече». (Сніжинки). А чому ви вважаєте, що це сніжинки? (Кілька відповідей дітей). Сподобалося королеві Зимі, що ви, дітки, відгадали загадку, і вона послала до нас свою донечку Сніжинку. I тепер Сніжинка-пустунка хоче пограти з вами в гру «Завірюха».

Діти рухаються під музику, імітуючи завірюху. Вихователь бере картонний силует Сніжинки і промовляє:

Завірюха завіває,

Снігом землю засипає,

Ти скажи мені, (ім'я дитини),

Чого взимку не буває?

 Вихователь торкається Сніжинкою до дитини, яка має відповісти на запитання і аргументувати свою думку.

Можливі відповіді дітей:

*   Взимку не можуть рости квіточки. (Чому?) Тому що взимку земля не здатна напувати їх водичкою. (Чому?) Тому що вода замерзає на морозі.

*  Не можна взимку купатися в річці. (Чому?) Тому що річка вкривається кригою.

*   Не можна ходити роздягненим. (Чому?) Тому що холодно — можна замерзнути і застудитися.

*  Взимку не літають метелики. (Чому?) Тому що немає теплого сонечка, щоб грітися, і квіточок, щоб збирати нектар і живитися.

*  Не чути співу соловейка? (Чому?) Тому що пташки відлетіли у вирій.

Вихователь. Зима привітно поглянула на діточок і сказала: «Бачу, ви багато знаєте про мене, моїх друзів і мої витівки. Але я для вас приготувала ще одне завдання — картинки-небилиці. Розгадайте ці небилиці, але спочатку правильно складіть картинки з їхніх фрагментів. (Вихователь роздає малятам розрізані картки з малюнками-небилицями. Діти їх складають, а потім пояснюють, чому вважають неправильними зображені на них ситуації).

Вихователь. А тепер подивіться на наступну хмаринку. Як ви гадаєте, чому вона така сумна?

Можливі відповіді дітей:

*  У неї немає діток-сніжинок.

*  Вона не отримала подарунків на день народження.

*  Її хтось образив.

*  У хмаринки немає друзів, тому їй дуже самотньо та сумно.

*  Її хтось налякав.

Вихователь пропонує малятам показати мімікою сумний настрій хмаринки.

Вихователь. А Як, на вашу думку, можна розвеселити хмаринку?

Можливі відповіді дітей:

*   Можна заспівати для неї пісеньку.

*   Можна дати їй подарунок.

*   Спробувати знайти їй друзів.

*   Розповісти кумедну історію.

Вихователь. Діти, давайте спробуємо розвеселити хмаринку. Уявіть, що ви її діточки — маленькі сніжинки. Ви кружляєте навколо своєї матінки і промовляєте ніжні слова. Подумайте. (Вихователь вмикає спокійну музику, під яку діти танцюють, імітуючи кружляння сніжинок, і промовляють ласкаві слова. Вихователь заміняє хмаринку із сумним обличчям на веселу хмаринку і пропонує дітям показати мімікою її теперішній настрій). На цьому мій дивний сон закінчився.