Заняття історичного гуртка на тему "Харків - погляд через століття"

План засідання історичного гуртка на тему:

«Харків – погляд через століття»

Мета заходу: 1) познайомити студентів з невідомими фактами з історії міста       Харкова;

2) прищеплювати молоді почуття патріотизму та любові до рідного міста, до України;

3) розвивати навички самостійної роботи, вміння працювати з історичними джерелами, знаходити цікаві факти, ділитись своїми знаннями з іншими людьми.

Форма проведення: віртуальна екскурсія (студенти поділені на екскурсоводів і туристів).

Наочність, обладнання:1) книжкова виставка «Харків на сторінках преси», фотовиставка «Харків у кадрі», таблички з назвами історичних місць Харкова, історична карта Харкова, зображення герба України і герба міста Харкова;

2) комп’ютер, мультимедійна дошка, презентація, відеофільми, аудіозапис дзвону та шумів руху трамвая, гомону ярмарок, шуму міста.

Хід заняття.

Викладач. Добрий день, шановні учасники засідання історичного гуртка.

Сьогодні ми з вами поринемо в історію нашого славетного міста, почуємо нові факти, побачимо з іншого боку добре знайомі для нас вулиці, архітектурні пам’ятки, сквери, площі інше.  Зробимо це у формі віртуальної екскурсії на ретро - трамвайчику «Аннушка» 1928 року випуску, яких залишилось всього 4 на пострадянському просторі, один з них знаходиться у Харкові, був реставрований і знову з’явився на вулицях міста тепер вже з почесною місією  проводити оглядові і тематичні екскурсії для гостей міста і харків’ян.

 Цікавий факт: перший електричний трамвай з’явився на вулицях міста у 1905 р.

Тема нашої екскурсії: Харків - погляд через століття.

Ми зручно влаштовуємось у нашому трамваї і починаємо екскурсію містом, маршрут якої показаний на карто-схемі і пролягає від Південного вокзалу, через вул. Полтавський шлях, історичний центр Харкова, вул. Сумську, до площі Свободи і назад до нашого коледжу. А нас вже чекають цікаві  зустрічі і сюрпризи.

І так Південний вокзал - візитна картка Харкова і далі вулиця Полтавський шлях.  Проведе екскурсію цими історичними місцями наш екскурсовод Надія Гавриляка.

Студент 1.  ПРО ПІВДЕННИЙ ВОКЗАЛ

1. В XIX столітті на місці майбутнього вокзалу перебувала Архієрейська левада. Оцінивши переваги розташування місцевості, губернська влада визначили місце розташування станції Харків-Пасажирський та в 1868 р в присутності міністра фінансів, міських чиновників, спонсорів та численної публіки сталася урочиста закладка наріжного каменю для будівлі вокзалу.

Перша будівля вокзалу, спроектована відомим архітектором А. Тоном, за стилем і «розмахом» абсолютно не була схожа на нинішню. Привокзальну площу одночасно з вокзалом забудували будинком для керуючого дорогою та іншими житловими і господарськими будівлями. У тому ж році в Харкові прийняли перший поїзд і незабаром відкрили регулярне сполучення по Курсько-Харківсько-Азовській залізниці. Інтенсивність вантажно-пасажирського потоку до кінця XIX століття настільки зросла, що виникла необхідність в перебудові і розширенні будівлі вокзалу: з південного боку прибудували новий корпус, а старе приміщення було реконструйовано за проектом архітектора І. Загоскіна. У підсумку, вокзал у Харкові став одним з найбільших в Імперії. Поруч побудували ще одне найбільше спорудження дореволюційного Харкова - будівлю Управління ПЗ.

2. ПОЛТАВСЬКИЙ ШЛЯХ - це самобутня вулиця зі своєю ексклюзивною архітектурою і давньою історією.

У другій половині XVII століття в Залопанському районі (так його називали в ті часи) виникла дорога на Полтаву з ускладненим проїздом через болота і озера. Тільки уявіть: тутешня місцевість була настільки болотистою, що для проїзду з центру міста до району Холодної Гори необхідно було мати з собою хмиз. Пару століть тому майже всі водойми в районі висушили і на той час уже Катеринославську вулицю почали забудовувати маєтками для дворян і заможних торговців. Близько 150 років тому з появою у Харкові регулярного залізничного сполучення вулиця почала помітно змінюватися. Замість приватних особнячків тут почали з'являтися готелі і мебльовані кімнати. Саму ж вулицю на той час вирівняли і вимостили. Тому за часів перших поїздів Полтавський Шлях вважався візитною карткою міста, з якої візники прагнули ознайомити заможних гостей.

3. На вулиці Полтавський шлях ми бачимо  ПОЖЕЖНУ ЧАСТИНУ, що  розташовується в унікальній будівлі - пам'ятнику архітектури місцевого значення, побудованому в 1845 році. На сьогоднішній день ця будівля пожежної частини є найстарішою серед подібних в Україні. Залопанська (що знаходиться за річкою Лопань) пожежна частина бере початок своєї історії в славетному літописі  початку 19 століття, коли за задумом архітектора         А. Алферова була побудована належна їй велика триповерхова станція з одноповерховими окрилками і високою вежею-каланчею. На території частини розташовувалися особовий склад підрозділу пожежної охорони, стайні і кінно-бочечні ходи. Крім цього, поруч було прибудовано поліцейське управління і приміщення для утримання арештантів. Все це склало єдиний архітектурний комплекс. оскільки з каланчі весь Харків був видний, як на долоні. У будці нагорі оглядової каланчі знаходився постовий і спостерігав за містом, в той час переважно забудованим дерев'яними будівлями, так що пожежі ставали для жителів справжнім лихом, а пічне опалення було причиною 90% пожеж в Харкові. Помітивши сильний дим над дахами, постовий подавав пожежній бригаді тривожний сигнал. У люті морози на каланчі спеціально вивішували сигнальні прапори, для нагадування городянам про необхідність дотримання пожежної безпеки. Навіть в 1913 році майже сто років потому після будівництва вежі, з 100 пожеж 70 було помітно з каланчі. В1908 р будівлю пожежної частини реконструювали за пропозицією архітектора Б.М. Корнієнка.

Сьогодні з оглядової вежі видно тільки  п'ята частина сучасного Харкова. Ну а з масовим впровадженням телефонного та мобільного зв'язку вежа втратила актуальність. Але на першому поверсі частини, як і в далекому минулому, і сьогодні чергують пожежні (демонстрація відеофільму «Історія Залопанської пожежної каланчі»).

4. Студент 2. СЕРГІЇВСЬКА (КОЛИШНЯ ПРОЛЕТАРСЬКА) ПЛОЩА розташована в центрі Харкова, на лівому березі річки Лопань. Непримітна, на перший погляд, вулиця з багатою історією свого часу була торговим центром міста. Тут розміщувалися численні лавки, торгові ряди, ринок. На жаль, всі історичні будівлі були зруйновані під час Другої світової війни, і єдиною пам’яткою площі можна вважати лише сходи, що ведуть на Університетську гірку.

Площа утворилася в XVIII столітті і спочатку називалася Базарною. На ній відразу ж з’явилися численні базарні ряди і харчевні, кілька разів на тиждень влаштовувалися торги. У 1835 році всі споруди згоріли під час великої пожежі, після чого ринок прибрали. На початку XIX століття площу перейменували на Сергіївську в честь губернатора СЕРГІЯ КОКОШКИНА. Почалося облаштування території, в ході якого були побудовані нові дерев’яні сходи і кілька торгових рядів. На початку XX століття на площі з’явилися будівлі, побудовані відомим архітектором А. Бекетовим, які були повністю знищені під час Другої світової війни. У 1930-х роках її перейменували в Пролетарську. Після війни зруйновані будівлі вирішили не відновлювати, а висадити на цьому місці сквер і квіткові клумби. Сучасні сходи з’явилася в 1950-х роках. У 2016 році площі повернули її історичну назву.

5.ПАВЛІВСЬКА ПЛОЩА - площа виникла на початку XVII сторіччя, як базарна та ярмаркова. На цій площі проводилися щорічні Покровська та Успенська ярмарки. Пізніше, у XIX сторіччі площа була забудована, здебільшого торговими домами. В кінці 30-х років XIX століття купець САВЕЛІЙ ПАВЛОВ, який започаткував цукерково-пряникове виробництво в Харкові, побудував на площі кам'яний магазин. У цей час площу стали називати Павловською. Пізніше в будинку Павлова перебував Малий театр (1868–1874 роки) і «Гранд-готель», який у радянські часи називався «Спартак». Будинок до наших часів не зберігся — був зруйнований під час війни у 1943 році. У часи червоних революцій 1905–1917 років саме на Павловській площі збиралися народні збори та мітинги проти царя. 25 січня 1919 року Павловська площа була перейменована в площу Рози Люксембург. 11 березня 1919 року у готелі «Асторія» почав свою роботу Всеукраїнський Революційний Комітет. 20 листопада 2013 року Харківська міська рада прийняла рішення про повернення площі її дореволюційної назви.

6. Викладач. На ярмарок у Харків з’їзжалися люди з усієї округи, тут укладалися договори, продавалось і куплялось безліч товару. Давайте і ми зазирнемо на ярмарок подивимось як іде торг і послухаємо, що і як говорять харків’яни чи харків’янки

 Сценка. Зустріч двох харків’янок на ярмарку.

7. Викладач. Гуде ярмарок, а ми поїхали далі, бо нас вже зачекалася господарка ШОКОЛАДНО- КАРАМЕЛЬНОЇ ІСТОРІЇ ХАРКОВА – шоколадниця Дар’я, ми не могли не зазирнути до неї в гості, бо учасниками нашої екскурсії є майбутні технологи з виробництва кондитерських виробів.

Студент 3. Про історію шоколаду (демонстрація відеофільму «Історія шоколаду»).

Цікавий факт: вважається, що шоколадне яйце (сучасний кіндер  - сюрприз) вперше  зробили у Харкові, так що ми ще можемо претендувати і на першу шоколадну столицю

8. Викладач. Дякуємо шоколадниці за цікаву історію, сподіваємось, що вона встигла оформити наше замовлення на свої вироби і чудовий напій. А ми прямуємо далі і наступна наша зупинка дуже серйозна і цікава одночасно – ХАРКІВСЬКА БІБЛІОТЕКА ІМЕНІ В.Г. КОРОЛЕНКА, провести екскурсію її залами люб’язно погодилась одна з володарок книжкового царства коледжу пані Любов, будь ласка Вам слово.

Розповідь бібліотекара.

9. Викладач. ПЛО́ЩА КОНСТИТУ́ЦІЇ — центральна площа Харкова, що виникла разом із заснуванням міста. Вона кілька разів змінювала назву. Майже кожен будинок на площі є архітектурною пам'яткою. На площі розташована Харківська міська рада та інші центральні міські органи влади.

І нас вже чекає чергова екскурсовод Валерія і я передаю їй слово.

Студент 4.

10. Викладач. Є в Харкові місце де зустрілися сучасне і минуле - це історичний музей імені Миколи Сумцова, названого на честь його засновника.

Харківський історичний музей є прямим нащадком створеного 1920 року Музею Слобідської України ім. Г. С. Сковороди, який у 1920—1922 рр. очолював відомий український історик, етнограф та громадський діяч академік М. Ф. Сумцов. У 1920—1930 рр. музей став регіональним центром вивчення традиційних та сучасних явищ культури та побуту, а також першим українським музеєм у Харкові, що мав за мету широку популяризацію надбань національної культури. На початку 1930-х років Музей Слобідської України було перейменовано на історичний, докорінно змінилася його структура, було оновлено кадровий склад співробітників. Значну частину художньої колекції було передано до Української художньої галереї. На початку 40-х років Харківський історичний музей став одним з найкрупніших в Україні, його збірки нараховували понад 100 тис. предметів.

Під час Німецько-радянської війни лише незначна частина музейної колекції була евакуйована до Уфи. На ст. Алексєєвка Бєлгородської області потяг потрапив під бомбардування, багато цінностей було знищено.

У листопаді 1941 р. в окупованому місті за рішенням управи було створено Музей Слобожанщини. Напередодні визволення Харкова від фашистських загарбників було спалено будівлю музею, знищено майже усю колекцію. Загальна вартість втрачених цінностей становила понад півтора мільярди карбованців. У вересні 1943 р., згідно з постановою РНК УРСР, були об'єднані обласний краєзнавчий музей та Музей Революції з історичним музеєм.

У повоєнний період ХІМ перетворився на один з найбільших музеїв України, який активно працює над поповненням своїх колекцій, побудовою виставок та експозицій, широкою популяризацією знань з історії Слобожанщини.

Музей був розташований у колишніх будівлях Свято-Покровського монастиря — Архієрейському будинку та у будівлі Жирардовської мануфактури. Значні зусилля були покладені співробітниками музею на пристосування приміщень для збереження та експонування колекцій.

У 1997—2003 рр. музей поступово переїздив з будівель, переданих відновленому Свято-Покровському монастирю. Це стало важким випробуванням для колективу музею, але, не згортаючи жодного виду роботи, співробітники музею продовжують облаштування у новій будівлі, якою став колишній ломбард, розташований у самому серці історичного центру Харкова. Цей будинок по вул. Університетській, 5 був збудований на землі, що належала Міському Товариству, спеціально для Харківського міського ломбарду. Будинок, споруджений у 1908—1912 роках за проектом архітектора Б. М. Корнієнка, є цікавою архітектурною пам'яткою та одним з елементів архітектурного ансамблю Університетської вулиці, створеного протягом XVII—XX ст. Впродовж багатьох років будинок використовувався за своїм первісним призначенням. 1984 року приміщення передане Харківському історичному музею. Будинок був споруджений непофарбований, а у роки радянської влади був пофарбований у темно-червоний «цегельний» колір.

Тепер тут розміщені експозиційні і виставкові зали, фондосховище, бібліотека, актовий зал, кімнати наукових співробітників та технічного персоналу. Сьогодні у колекції музею налічується понад 300 тис. одиниць збереження, які ілюструють археологічне минуле, період XVII—XX ст. і сучасну історію краю. Музей проводить значну наукову і просвітницьку діяльність і є одним з провідних науково-культурних центрів Східної України.

Харків як старовинне місто має багато легенд, міфів і таємниць і саме тут в історичному центрі Харкова розташовано так зване «ПІДЗЕМНЕ МІСТО», що є найбільшою загадкою як минулого так і сучасного. Про історію харківських підземель нам розповість Аміна.

Студентка 5.

11. Викладач. Дякуємо Аміні за цікаву  і таємничу подорож, а ми повертаємось знову на поверхню до нашого ретро-трамвайчика і мандруємо вулицею Сумською  - центральною магістраллю нашого міста, де нас чекає екскурсовод Кристина, будь ласка…

Студентка 6.

12.Наступна зупинка – це гордість харків’ян ПЛОЩА СВОБОДИ, яку вважають найбільшою в Україні, третьою в Європі і 15 (а може 7) у світі. Екскурсію якою для нас проведуть  Ганна та Оксана.

Студенти 7,8.

13. Викладач. Якщо зазирнути на вулички, які розташовані поблизу Майдана Свободи, а саме на  вулицю Культури і поринути в історію 1 половини 20 століття, коли Харків був столицею Радянської України, можна потрапити і на трагічні сторінки історії нашого міста. У 2018 році виповнюється 80 років страшним подіям, пов’язаним з так званим БУДИНКОМ «СЛОВО», який в народі отримав зловісну назву «Крематорія» і «Будинку попереднього ув’язнення». Дослідником трагічної історії мешканців цього будинку стала Іра, яка зараз поділиться з нами своїми напрацюваннями і враженнями.

Студент 9.

14.  Викладач. Дякуємо Ірі за мужність, з якою вона розповіла нам про жахливі факти і події в історії нашого міста, що отримали назву «Розстріляне відродження».

А ми знову повертаємось до Майдана Свободи і я хочу запросити вас до одного з найбільших арт-майданчиків міста АВЕК, де з 2000 року проводяться виставки творів іменитих творців і юних дарувань, там зараз організована фотовиставка «Харків у кадрі», яку нам представить Маша.

Студент 10. Презентація фотовиставки.

15. Викладач.  Подякуємо Маші за цікавий репортаж з виставки.

Швидко плине час і нам пора повертатися додому, на Холодну гору, до нашого коледжу. Поки будемо їхати, щоб не гаяти час, згадаємо, що сучасний Харків за версією журналу «Фокус» у 2010 р. заслужив гордість називатися найкращим містом для життя, а також Є МІСТОМ СТУДЕНТСТВА І НАУКИ і про це нам розповість наш екскурсовод Кристина.

Студент 11.

16. Викладач. Ми під’їжджаємо до коледжу і на закінчення нашої екскурсії я хочу нагадати вам топ - 10 цікавих фактів з історії нашого коледжу:

Чи знаєте ви, що

1) Коледж був заснований у 1930 р. і мав назву Харківський технологічний технікум молочно-масляної промисловості;

2) перша будівля коледжу була розташована за адресою: вул. Кузнечна, 2 на території молочного заводу №1;

3) Першим директором коледжу був Гольденберг В.О.

4) з 1941 по 1943 роки коледж не працював, викладачі і студенти були мобілізовані до лав Червоної армії для боротьби з фашизмом;

5) випускниця першого післявоєнного випуску – Аганесян Тереза Рубенівна довгий час працювала викладачем технікуму і зараз постійна гостя коледжанських свят, їй виповнилось більше 90 років;

6) в сучасні будівлі, за адресою вул. Барикадна,51, коледж переїхав у 1958 р.;

7) з 1998 р. коледж очолює  9-ий  директор Скрипка Л.І., викладач-методист, Відмінник освіти України;

8) навчання студентів за спеціальністю «Виробництво хліба, кондитерських, макаронних виробів і харчових концентратів» у коледжі було започатковано у 2002 році і в 2017 році виповнилось 15 років вашій спеціальності;

9) у 2006 році Технікум молочної промисловості ХНТУСГ отримав статус Коледжу;

10) у 2013 році Коледж отримав на міжнародній виставці «Агро - 2013» Золоту медаль за якісну підготовку кадрів для переробної і харчової промисловості України.

Цей список можна ще продовжувати, кожен з вас впише свою сторінку в історію нашого навчального закладу, але ось і наша зупинка, ми з вами виходимо, відпускаємо наш трамвай на відпочинок і повертаємось в аудиторію, де нас вже чекає смачний сюрприз від шоколадниці Дар’ї та її помічників і вікторина, яку проведуть Кристина і Надія.

ВІКТОРИНА

2 слайд: Знайти пам’ятники, які не розміщені на Сумській вулиці. (пам’ятник козаку Харко, пам’ятник Незалежності)

3,4 слайд: Пазл (Залопанська пожежна частина)

5 слайд: Дзеркальний струмінь є копією фонтану «Альтанка», де знаходиться цей фонтан? (Кисловодськ, Росія).

6 слайд: Перша назва театру Шевченка («Березіль»).

7 слайд: Як називається місце, яке зображене на слайді? (Сергієвська площа)

8, 9 слайд: Пазл (Південний залізничний вокзал)

10 слайд: Попередня назва площі Свободи (площа Дзержинського).

11 слайд: Скільки назв мала вулиця Полтавський Шлях? (6)

12 слайд: Ребус (Лопань).

13 слайд: Яка назва об’єднує Павловську та Сергієвську площі? (Ярмаркові площі)

14 слайд: Невидима сторона Харкова (підземелля).

Викладач. Ми з вами виконали всі завдання нашої вікторини. Вам сподобалась наша екскурсія? А заняття?

Студенти висловлюють свої думки, діляться враженнями від заняття у формі відкритого мікрофону.

Викладач. АЛЕ ЦЕ ЩЕ НЕ ВСЕ! Слово голові та членам студентського самоврядування коледжу -  Надії, Кристині і Маші, які поділяться своїми враженнями від нашого заняття.

Ну а тепер солодка частина нашого заняття, на честь весняних свят профспілковий комітет коледжу разом з технологами  пригощає всіх  солодощами.

Смачного всім  і до нових зустрічей.