Заняття з елементами тренінгу «Надірване серце»
Тривалість заняття: 45 хв.
Цілі заняття:
– розвинути співчуття у дітей;
– виробити усвідомлення дій, спрямованих на пригнічення і підтримку;
– сформувати переваги позитивної взаємодії;
– створити загальний перелік слів на позначення поведінки пригнічення і підтримки, нехтування і схвалення.
Структура заняття:
Вправа на активізацію «Дерево настрою» (5 хв.)
Вправа «Надірване серце» (25 хв.)
Групове обговорення пісні «Не смійся з мене» (10 хв.)
Підведення підсумків «Ближче одне до одного» (5 хв.)
Обладнання: велике паперове серце зі словами «Я важливий (а)»; скотч; розповідь про дитину, яку пригнічували; аудіозапис пісні «Не смійся з мене».
Вправа на активізацію «Дерево настрою»
Час: 5 хв.
Потрібно запропонувати учням вибрати різнокольорові листочки, які відповідають їхньому настрою і приклеїти їх на дошку з деревом. Відзначити розмаїту гаму почуттів, окреслену дітьми.
Наприкінці вправи, ознайомте дітей із думкою, що ви досліджуватимете питання про те, як ставитися одне до одного дбайливо і зі співчуттям, за допомогою сьогоднішнього заняття «Надірване серце». Поясніть, що під час заняття ви матимете змогу обміркувати ситуації, у яких ми болісно вражаємо почуття одне одного, і пересвідчитися, що кожна дитина почувається захищеною і огорнутою турботою, не є об’єктом неповаги й образ з боку однокласників, ровесників.
Вправа «Надірване серце»
Час: 25 хв.
Ведучий наголошує на тому, що зараз він розповість одну історію, яка трапилася з хлопчиком Петриком. В руках він тримає велике паперове серце та пропонує дітям допомогти йому розповідати цю історію. А допомога їхня полягає у тому, що коли вони вважають, що Петрик відчуває пригнічення, то вони мають підвести руку великим пальцем до низу. У цей час ведучий надриває паперове серце і продовжує розповідати історію далі. Для полегшення роботи з текстом можливі варіанти ситуації пригнічення вказано в розповіді словом «розрив».
«Якось уранці в кімнаті Петрика й його старшого брата Андрія звично продзвонив будильник. Андрій швидко скочив і побіг вмиватися, а Петрик не підвівся з ліжка. Хвилин через десять їхня мама прочинила двері в кімнату. «Ну ж бо, поквапся, Петрику! – сказала вона. – Бо спізнишся до школи!». У кімнату зайшов Андрій і єхидно спитав: «Ну, що, ледацюга?(РОЗРИВ) Знову хропиш? Вставай тобі кажуть!»
«Я захворів», – відповів Петрик.
«І чому ти завжди поводишся як маленький? Дорослішати час! Бери приклад із мене! Я ніколи не пасую перед труднощами! – відповів брат. – Тобі завжди погано, коли в розкладі є фізкультура, бо ти тюхтій (РОЗРИВ), мати з такого предмету усього 6 балів. Вставай і збирайся!».
Петрик швидко вдягнувся і вийшов на кухню. Його старший брат Андрій щойно закінчив снідати. «Я пішов, мамо», – сказав Андрій.
«Зачекай на Петрика», – сказала вона.
«Цей телепень (РОЗРИВ) такий млявий, що завжди спізнюється, – заперечив
Андрій. – Я не хочу йти з ним поруч – він тюхтій! (РОЗРИВ)».
Мама з осудом подивилася на Андрія, що той аж притих сором’язливо.
Однак хлопці – старший брат і Петрик – вийшли разом.
Прийшовши до школи, Петрик попередив учительку, що забув домашнє завдання вдома. Вона сказала: «Це вже не вперше, Петрику. Ти взагалі сідав за уроки? Я починаю думати, що ти мені брешеш! (РОЗРИВ) Боюся, мені доведеться поговорити про це з твоїми батьками».
Петрик любив спортивні ігри, але ненавидів фізкультуру, бо був найменшим на зріст серед хлопців-однокласників. Того дня вони мали грати на уроці в баскетбол, який Петрик терпіти не міг. Тим паче, хлопці грали на очах у однокласниць. Учитель попросив дітей об’єднатися у дві команди, «Левів» і «Тигрів». За десять хвилин команда Левів і Тигрів сперечалися між собою, бо ніхто не хотів десятим брати до себе Петрика-слабака! (РОЗРИВ)
Капітан команди «Леви» сказав: «Ми його не хочемо – він погано грає». (РОЗРИВ)
«Який із нього тигр? Він радше наляканий кіт!» (РОЗРИВ) – додав капітан команди «Тигри», і всі хлопці розреготалися. (РОЗРИВ)
Зрештою вчитель призначив Петрика до команди «Леви». Але хлопець усю гру просидів на лаві запасних, бо капітан не допустив його до гри. (РОЗРИВ)
Того дня після уроків брат Петрика Андрій грав поблизу будинку з друзями у футбол. Порівняно з баскетболом Петрикові значно більше подобався футбол. Це була його улюблена спортивна гра. Тому Петрик попросив Андрія прийняти його до команди. Але Андрій відмовив. «Нізащо, – заявив він. – Ти все зіпсуєш. Не псуй гру, Тюхтій». (РОЗРИВ)
Тато хлопців почув це і сказав: «Тобі слід прийняти брата до гри, Андрію». «Але ж, тато, він такий незграбний, (РОЗРИВ) – відказав Андрій. – І весь час плутається під ногами». (РОЗРИВ)
На наступному етапі ведучий проводить обговорення.
Питання для обговорення:
– Як почувається Петрик?
– Чому він так почувається?
– Яким чином на нього могло б вплинути таке ставлення день у день?
– Що ви могли б сказати йому, щоб він почувався краще?
– Як Петрик почувався б тепер, вислухавши всі ваші підбадьорення?
Ведучий просить дітей схвально оцінити підбадьорення (підняти великий палець догори).
Перегляд відеофільму «Не смійся з мене»
Час: 10 хв.
Ведучий пропонує дітям прослухати пісню «Не смійся з мене». Він просить їх зосередитися на почуттях, думках і образах, які викличуть слова пісні.
Щойно пісня закінчиться, ведучий просить дітей відповісти на запитання, попередньо прийнявши з групою такі правила:
– кожен має право на приватність, тому слід поважати небажання ділитися чимось особистим;
– кожен має право на конфіденційність, тому все, що буде сказано в стінах кімнати, не має вийти за її межі й обговорюватися ще з кимось; кожен має право на повагу).
Питання для обговорення:
– Про що ця пісня?
– Які почуття і думки вона у вас викликала?
– Що найбільше справило на вас враження? Чому?
Підведення підсумків «Ближче одне до одного»
Час: 5 хв.
Запитайте кожного з дітей, яку одну добру справу вони можуть зробити сьогодні для того, хто їм небайдужий. Наголосіть, що вони мають бути цілком упевнені в тому, що обов’язково зроблять це саме сьогодні. Змоделюйте ці дії, починаючи ланцюг з доброї справи, яку зробите ви самі.