Заняття "Вчимося себе контролювати"

Заняття: «Вчимося себе контролювати»

 Мета: вчити дітей контролювати власні емоції, показати як конфлікти впливають на людей, виховувати толерантне ставлення один до одного.

Обладнання: пластикові стаканчики, кольорові долоньки, смайлики, кульки.

Клас: 3

Хід заняття

І Організаційний етап

Вправа «Мій настрій»

Діти  на смайликах малюють свій настрій та демонструють іншим.

Вихователь: я бачу, що деякі учні мають сумний настрій. Тож, давайте посміхнемося один одному, можливо і настрій стане кращим.

ІІ Основна частина

Слово вихователя. Чи задумувались ви про те, чи впливає на інших людей ваш поганий настрій, те що ви про них говорите, ваш  гнів та інші емоції? Якщо так, то як саме? Під впливом ваших емоцій та настрою ви можете робити необдумані вчинки. Сьогодні на занятті ми розглянемо як почуваються люди, на яких інші виплескують свої емоції та спробуємо знайти способи як таких ситуацій уникнути.

Вправа «Долоньки»

Вихователь: ви всі знайомі один з одним, проте я пропоную вам познайомитися ближче. Кожен з вас отримує кольорову долоньку в центрі якої повинен написати своє ім’я, та передати долоньку сусіду по парті, який на п’яти пальчиках напише п’ять позитивних рис, які вас характеризують.

Вправа проходить так: учасник спочатку називає своє ім'я, а потім те, що написав про нього сусід по парті.

Бесіда:

• Вам сподобалася вправа?
• А чим саме?
• Вам приємно, коли про вас говорять хороші речі?

Вправа  «Найбільше я  не люблю коли …»

Вихователь: попередня вправа була дійсно приємною, а тепер давайте поговоримо про те, що ви не любите. Отож, вам потрібно продовжити речення «Найбільше я не люблю…». Наприклад: «Найбільше я не люблю коли мене сварять, кричать на мене, ображають, коли кажуть неправду, коли хтось плаче…»

Вправа «Як виглядає наша кривда»

Мета: показати дітям, як конфлікти впливають на оточуючих.

Вихователь: з попередньої вправи ми почули про те, що вам не подобається. Але чи буває так, що ми це ж саме робимо по відношенню до інших?

Дітям пропонується зім’яти пластикові стаканчики.

Вихователь: Уявімо, що стаканчики це ті люди, які потерпають від вашої кривди. Чи подобається вам їх вигляд? Те саме переживають люди, коли ви їх ображаєте, приносите  їм біль. Я тепер давайте зробимо стаканчики такими, як вони були до того, як ми їх зім’яли. Чи вдалося це зробити? Те саме відбувається і з людськими душами - до кінця ми не можемо їх зцілити, навіть якщо попросимо вибачення. Давайте будемо обачними у своїх вчинках і цінувати душі один одного!

Вправа «Сердиті кульки»

     Мета: допомогти дітям зрозуміти, як у людині накопичується гнів і як він може на неї вплинути.

Завдання дітям: надуйте кульки. Кулька символізує тіло людини, а повітря в ній — роздратування, гнів, злість, тобто усі негативні емоції.

Бесіда:

- Що буде з кулькою, якщо її  продовжити далі надувати? Що трапляється, коли почуття пере­повнюють людину?

Завдання дітям: спробуйте випустити трохи повітря з кульки.  

Бесіда:

- Кулька зменшилася? Чи лопнула?

- Що краще: коли кулька лопне, чи коли вона зменшиться?

     Вихователь: якщо ми не контролюємо наші почуття та емоції, то вони призводять до конфліктів. Але якщо поступово випускати негативні емоції, то вони не зашкодять ні нам, ні оточуючим.

Вправа «Як приборкати власний гнів»

Вихователь: спробуйте запропонувати, яким чином можна випустити «повітря з кульки», тобто наш гнів і уникнути конфлікту.

Учні по черзі пропонують, що можна зробити, щоб уникнути конфлікту. (Наприклад: вийти на вулицю і покричати, порахувати до десяти, глибоко вдихнути, зжати кулачки тощо).  Пропозиції записуються на дошці  та обговорюються. При необхідності вихователь доповнює пропозиції учнів.

ІІІ Підсумок

Вихователь: Право на існування мають як позитивні так і негативні емоції. Але важливо контролювати їх, вчитись уникати конфліктних ситуацій.  І ваші пропозиції можуть допомогти у таких ситуаціях переключитися вам на щось інше і таким чином приборкати емоції. А на завершення я хочу розказати вам притчу.

Притча про цвяхи

Жив собі хлопчик із жахливим характером. Якось батько дав йому мішок цвяхів і звелів по одному забивати їх у паркан щоразу, коли хлопчик втрачає терпець і з кимось свариться. У перший день він забив 37 цвяхів. Згодом навчився контролювати себе, і кількість цвяхів щодня зменшувалася. Хлопчик зрозумів, що легше опановувати свої емоції, ніж забивати цвяхи.

Нарешті настав день, коли він не забив жодного цвяха. Син підійшов до батька і сказав про це.

Тоді батько звелів синові витягати з паркана по одному цвяху в ті дні, коли він не втратить самоконтролю і ні з ким не посвариться.

        Минав час, і згодом син зміг похвалитися батькові, що у паркані не залишилося

жодного цвяха. Батько відповів: «Ти добре поводишся, але подивися, скільки

дірок залишилося... Паркан уже ніколи не буде таким, як колись».

       Якщо ви з кимось сваритеся й говорите щось неприємне, то залишаєте після себе

такі ж рани, як ці дірки від цвяхів. І рани залишаються, незважаючи на те,

скільки разів ви потім перепросите. Словесні рани завдають такого ж болю, як і

фізичні.

Не залишайте на своєму шляху дірок! Не забивайте цвяхів ворожнечі, нерозуміння, жорстокості в душі людей! Будьте толерантними!