Конкурс «Вчительська десятка». Розробки додавай – подарунки вигравай!
Ви додали 0 з 10 розробок у період з 21 по 30 серпня для участі у розіграші, який відбудеться 31 серпня.

Заняття з елементами тренінгу для учнів 7-8 класів "Світ емоцій та почуттів людини"

Про матеріал

Заняття з елементами тренінгу для учнів 7-8 класів, метою якого є розкриття понять «почуття» та «емоції», практичне використання отриманих знань; розвиток навичок діагностики емоційного стану іншої людини; тренування уміння виражати свій емоційний стан, контролювати свої емоції; усвідомлення своїх відчуттів та їхнього адекватного виявлення як необхідної умови здоров'я та успіху.

Перегляд файлу

СВІТ ЕМОЦІЙ ТА ПОЧУТТІВ ЛЮДИНИ

Заняття з елементами тренінгу для учнів 7 – 8 класів

Мета: розкриття понять «почуття» та «емоції», практичне використання отриманих знань; розвиток навичок діагностики емоційного стану іншої людини; тренування уміння виражати свій емоційний стан, контролювати свої емоції; усвідомлення своїх відчуттів та їхнього адекватного виявлення як необхідної умови здоров’я та успіху.

Заняття 1

  1. Знайомство.

Група сидить у колі. Кожен почергово називає своє ім’я і підбирає щодо себе епітет. Цей прикметник повинен розпочинатися з тієї ж літери, що й ім’я, та позитивно характеризувати учасника.

  1. Вітання. «Це наше коло»

         Учасники стають у коло, піднімають руки вгору, тримаючи руки інших учасників, раптово разом їх «кидають» униз, промовляючи: «Турботи впали!» Потім роблять крок уперед у коло, говорячи: «Ми вже тут». Кладуть руки на плечі тих, хто стоїть поряд, утворюючи цілісне коло, промовляючи: «Це наше коло». Утримуючи руки на плечах, ставлять ноги на ширину плечей, торкаються ніг тих, хто стоїть поряд по колу, супроводжуючи словами: «Світ зараз тут!»

  1. Правила роботи групи.

Ведучий пропонує учасникам сформулювати правила роботи групи і записати їх на плакаті.

Орієнтовні правила:

• приходити вчасно;

• брати участь у виконанні вправ і завдань;

  • бути чесним та правдивим;

• говорити від свого імені, про себе, висловлювати власні думки;

• один говорить – усі слухають;

• обговорювати дію, а не особистість;

• спілкуватися за принципом «тут і тепер»;

• конфіденційність усього, що відбувається в групі;

• бути доброзичливим у ставленні до інших.

        Учасники обговорюють записані правила, складають остаточний варіант. Ведучий підсумовує роботу і записує твердження: ці правила будуть діяти впродовж усіх занять.

  1. Очікування учасників.

          Ведучий. Зараз кожен з вас отримає паперового метелика (додаток 1), розфарбуйте його олівцем вашого улюбленого кольору та напишіть на ньому власні очікування від наших занять: про що б хотіли більше дізнатися, чого навчитися. (Учні пишуть, проговорюють по колу вголос очікування, прикріплюють на плакаті ( додаток 2 ))

  1. Інформаційна частина.           

        Ведучий.  Людина не лише сприймає навколишній світ та його явища, не лише впливає на нього, а також виражає своє ставлення до усього, що відбувається, при цьому це ставлення сприймається як своєрідне переживання. Одна і та ж сама  подія в когось викличе смуток, а в когось – радість. Кожна людина щось любить, а до чогось байдужа, щось викликає в неї бурхливі відчуття, а щось – лише огиду. Можна  назвати багато різноманітних форм переживання людиною свого ставлення до явищ та предметів навколишньої дійсності. Це радість, задоволення, огида, страх, гнів, відчай тощо. Ці переживання називаються почуттями або емоціями.

         Почуття або емоції – це переживання людиною свого ставлення до того, що її оточує, що вона робить, до інших людей та самої себе. Тут поняття почуття та емоції використовуються як тотожні, але за змістовим навантаженням вони відрізняються одне від одного. Спочатку дамо визначення емоціям.

          Емоції – безпосередні, ситуативні переживання якогось почуття. Почуття тривають довше, ніж емоції (любов – почуття; радість, страждання, інтерес – емоції). За допомогою емоцій людина оцінює інформацію, яка надходить до мозку; це дає змогу швидко прийняти рішення, зрозуміти, наскільки «корисна» чи «небезпечна» ситуація, у якій знаходиться людина.

 Також слід відмітити, що примітивні форми емоцій (страх, гнів, радість, тощо) притаманні і тваринам з високим рівнем розвитку, але почуття властиві лише людині. Отже, емоціями ми називаємо реакції  на зовнішні та внутрішні подразники, які виражаються у формі задоволення або незадоволення, огиди, відчаю, радості тощо. Емоції виникають поруч майже з будь-якою життєдіяльністю та відображають у формі безпосередніх переживань суть та значення подій та явищ. Емоції є одним з головних механізмів внутрішнього регулювання психічної діяльності та поведінки, спрямованих на задоволення певних потреб. Виникнення емоцій обумовлюється причинами, які узгоджуються з потребами людини. Позитивні емоції виникають тоді, коли потреби задовольняються. А якщо щось перешкоджає задоволенню потреб, то виникають негативні емоції.

          У порівнянні з емоціями почуття є більш стійкими психічними явищами, що мають чітко виражений предметний характер. Виникають почуття в результаті узагальнення  емоційного досвіду. З’являються вони пізніше та залежать від виховних впливів більше, ніж ситуативні емоції.     Саме почуття, а не безпосередньо події, що відбуваються, надають певного емоційного забарвлення переживанням людини. Наприклад, почуття відповідальності учня за рівень навчальних досягнень забарвлює усі його емоційні переживання, пов’язані з цим: радість від отриманого високого бала, тривога через невиконане завдання тощо. Як ми бачимо, емоції та почуття тісно взаємопов’язані. Для свого виникнення і вираження почуття потребують емоцій, тобто емоції – це етап виникнення і протікання почуттів. Почуття ж виступають  етапом розкриття, виявлення  і вираження емоцій.

          Почуття, з накопиченим в них досвідом, служать людині орієнтиром. Іншою важливою їх функцією є сприяння порозумінню між людьми. Сигнали про почуття   ми отримуємо через різні канали сприйняття. Але для того, щоб розпізнавати і розуміти почуття інших людей, не достатнього одного лише точного сприйняття сигналів. Люди з високорозвиненим емоційним інтелектом у змозі змінити перспективу і побачити стан речей з позиції іншої людини. Вони можуть приблизно уявити, як хтось почувається в певній ситуації.

         На відміну від машин, які налаштовані на вимірювання певних параметрів, достовірне сприйняття і оцінку відповідних даних, апарат сприйняття людини дуже індивідуальний. Ми вчимося бачити і оцінювати певні речі, а в той час інші не потрапляють у поле нашого зору. Аналогічно індивідуальною є і наша здатність сприймати емоції оточуючих.

Людям, що мають проблеми з ідентифікацією власних почуттів, важко розпізнавати і розуміти почуття  інших людей. Яскраво виражені емоції, наприклад, нестримний гнів, несамовиту радість чи велике горе більшість людей зможе правильно класифікувати. Проте чим слабшими і специфічнішими є вихідні сигнали, тим чутливішою і уважнішою до  інших має бути людина, щоб сприймати почуття оточуючих. Для розуміння необхідний інтерес до особистості іншої людини і відповідний особистий досвід.

Однак те, чого ми боїмося, ми не помічаємо. Мова йде і про допущення. Почуття та емоції, які ми  не дозволяємо собі, свідомо чи несвідомо, або яких боїмося, ми не хочемо сприймати, а часто і просто не помічаємо ці сигнали.

Сприйняття почуттів інших людей обмежується специфічним досвідом та можливостями нашої особистості. Ці кордони, однак, можуть змінюватися і розширюватися, якщо з'являється бажання удосконалювати здатність сприйняття і розуміння емоцій інших людей.

Сьогодні ми будемо вчитися оцінювати емоційний стан інших людей за зовнішніми ознаками. Для цього пропоную вам вправу.

  1. Вправа «Покажи емоцію та почуття».

        1) Учасникам пропонується продемонструвати емоції та почуття: радість, смуток, захоплення, страх, відвага, нудьга, лють, скорбота, любов, ненависть, жах, сором, хвилювання (учасники пропонують свої варіанти почуттів та емоцій). Кожен вибирає та показує за допомогою міміки, пантоміми будь-яке почуття чи емоцію. Усі інші відгадують. Той, хто першим назве правильну відповідь, показує почуття протилежне до відгаданого (радість – горе, страх – відвага). Після закінчення вправи учасники діляться враженнями про те, що було простіше показувати, що важче. Чому?

        2) Ведучий розказує учасникам про зовнішні прояви почуттів, котрі можна спостерігати збоку. Наприклад, якщо людина відчуває страх, то можна помітити напруження тіла, стискання губ і т. п., якщо це задоволення – посмішку, розслаблення. Для усунення труднощів у спілкуванні дуже важливо вміти розпізнавати емоції інших. Почуття у різних людей проявляються по-різному, але є й багато схожих ознак. Ведучий пропонує потренуватися у відгадуванні почуттів та емоцій. Усі разом вибирають будь-яке почуття та емоцію, відтворюють їх по черзі і спостерігають, як вони у кого проявляються, порівнюють, знаходять спільні та відмінні ознаки.

         7. Вправа «Відгадай емоцію».    

        1) У центр кола запрошують двох учасників. Вони отримують одинакові малюнки, на яких схематично зображені людські обличчя (див. додаток 3), і сідають на сільці, повертаючись спинами один до одного. Ведучий сідає так, щоб бачити малюнки кожного із них. Перший учасник називає вголос будь-яку емоцію та показує її схематичне зображення на своєму малюнку так, щоб бачив ведучий, але не бачив інший учасник. Другий учасник повинен віднайти цю емоцію на своєму малюнку і показати схематичне зображення ведучому. Ведучий фіксує усі відповіді в таблиці (див. додаток 4). Після відгадування 4 емоцій учасники обмінюються ролями.  Вправу проводять і з іншими учасниками групи. Потім усі підраховують кількість збігів у визначенні емоцій, встановлюють пару, котра отримала кращий результат.

        2) Ведучий пропонує учасникам розглянути малюнок, на якому  схематично зображено 12 людських облич (див. додаток 5), та відгадати емоцію на кожному малюнку. Учасники фіксують свої відповіді, а потім порівнюють їх із правильними (правильними вважаються ті, котрі можуть бути синонімами  до даних визначень: 1 – байдужість, 2 – ворожість, 3 – радість, 4 – агресивність, 5 – смуток, 6 – сором’язлива радість, 7 – погане самопочуття, 8 – злість, 9 – нестримна радість, 10 – глибокий сум, 11 – скепсис, 12 – скорбота).  

               8. Вправа «Розфарбуй емоцію».     

          Кожному учаснику пропонується для кожного почуття та емоції вибрати колір. Кольори: сірий, синій, зелений, червоний, жовтий, фіолетовий, коричневий, чорний. Емоції: інтерес (зацікавлення), здивування, радість, сум, гнів, відраза, сором, страх, втома. Кожен спочатку заповнює таблицю (див. додаток 6) самостійно, а тоді разом з групою. Потім ведучий розповідає учасникам про колірний тест М. Люшера.

          Дія кольору і специфіка його внутрішнього значення не залежить від ставлення людини до нього. Колір може подобатися чи не подобатися, але характер його впливу на психіку залишається незмінними, незалежним від стану організму на момент впливу. Таким чином, символічне значення кольору, його «психологічний код»,  дійсно об’єктивні і не залежать від місця того чи іншого кольору в ряді індивідуальних уподобань. Важливе значення для характеристики людини та її психологічного стану має вибір нею того чи іншого кольору.

         Психологи у таких випадках використовують колірний тест, складений швейцарським психотерапевтом М. Люшером наприкінці 40-х рр. ХХ ст. Люшер розробив основи функціональної психології кольоросприйняття. Його колірний тест спрямований на вивчення ситуативного емоційного стану особистості та її адаптації до різних соціально-психологічних ситуацій. В основі тесту лежать фундаментальні закономірні зв’язки між різноякісними колірними енергіями та певними психічними процесами, станами та явищами.

       Значення кольорів:

Червоний – улюблений колір демонстративних  людей, часто емоційних та агресивних. Червоний колір символізує енергію, виражає життєву силу, активну діяльність, прагнення до успіху, лідерства. Невизнання червоного означатиме фізіологічне та нервове виснаження.

Жовтий – людям, що віддають перевагу цьому кольору, властива висока самооцінка, упевненість у собі, вони люблять, щоб ними захоплювалися. Цей колір символізує інтуїцію та кмітливість.

Сірий – люди, що віддають перевагу цьому кольору, не вірять, що емоції можуть щось вирішити, не вірять у щирість емоційних переживань. Це колір мудрості, консерватизму.

Синій – люди, які віддають перевагу цьому кольору, намагаються все впорядкувати, систематизувати, вони завжди мають власну точку зору, віддані тому, що роблять. Це колір сталості, завзятості, наполегливості, відданості.

Зелений – колір виражає ставлення людини до самої себе. Люди, які віддають перевагу цьому кольору, привітні, але потайливі, у них є свій власний світ, у який вони нікого не пускають. Надання переваги зеленому також свідчить про точність, критичний аналіз, відстоювання своїх позицій.

Фіолетовий – цей колір обирають люди з підвищеною тривожністю. Це колір ідеалізму, що виявляє нереальність бажань та намагання вражати інших.

Коричневий – люди, які віддають перевагу цьому кольору, прагнуть до фізичного відпочинку, спокою. У випадку фізичного дискомфорту або захворювання він стає домінуючим. Це колір стабільності, відданості.

Чорний – вказує на ту чи іншу форму екстремальної поведінки, протест людини проти існуючої ситуації та готовність діяти нерозумно та безрозсудно. Люди, які обирають цей колір, часто замкнені, незалежні, уперті, можливо, знаходяться у стані депресії. Цей колір пов’язаний із цікавістю, він, з одного боку, вабить до себе, а з іншого – лякає.

      Коли учасники дізнаються про значення кольорів, ведучий пропонує їм подивитися на розфарбованих і прикріплених на плакаті метеликів та відповісти, чи відповідає обраний колір внутрішньому емоційному стану, котрий був у них на початку заняття. 

          9. Завершення заняття.  

        На завершення заняття учасники отримують від ведучого м’ячик чи м’яку іграшку і закінчують речення:

«Мені  було радісно, коли…», «Мені було приємно, коли…», «Я пишаюся собою, бо…»

         10. Прощання.

         Кожен учасник по колу говорить гарні побажання, супроводжуючи

це усмішкою, а потім усі разом промовляють: «Усього найкращого вам!»

 

Заняття2 

  1. Ритуал привітання.
  2. Повторення правил групи.

       Ведучий пропонує повторити правила групи, які склали на попередньому

занятті. Запитує, чи немає ні в кого доповнень.

  1. Актуалізація проблеми.  

      Ведучий пропонує записати усі емоції і почуття, котрі згадають учасники, а тоді помітити знаком «+» ті емоції, котрі вони відчували, «++» – котрі відчували часто, «–» – котрі зовсім не хотіли б відчувати. Коли завдання виконано, проводиться бесіда за запитаннями:

  • Чи хотів би ти, щоб у тебе взагалі не було емоцій? Чому?
  • Чи були у твоєму житті випадки, коли емоції тобі заважали?
  • Чи були у твоєму житті випадки, коли тобі заважали емоції інших людей?
  • Чи траплялося таке, що інші люди не розуміли твоїх емоцій?
  • Чи траплялося, що ти не розумів почуттів та емоцій інших людей?
  • Чи погоджуєшся ти із тим, що деякі емоції потрібно приховувати, стримувати, заганяти всередину?
  • Чи є у складеному тобою списку емоції та почуття, котрі ти не хотів би відчувати? Чому?
  1. Гра «Суд над страхом».

      Ведучий пропонує учасникам гру. Розподіляють ролі: страх – обвинувачений, ведучий – адвокат. Обирають прокурора та присяжних. Прокурор оголошує обвинувачення, а адвокат захищає підсудного, адже у більшості випадків страх виникає на підставі життєвого досвіду. Маленька дитина не боїться висоти, тому може сміливо нахилитися вниз і випасти з вікна, якщо вона не випробувала падіння  до цього. Лише випробувавши біль за різних умов, вона починає боятися того, що може заподіяти біль. Те, що називають «почуттям самозбереження», лише частково є уродженим, головним же чином воно розвивається протягом життя на підставі пережитого болю.

        Страх – пасивно оборонна реакція. Він вказує на небезпеку чогось від когось більш сильного, на небезпеку, яку потрібно уникнути, від якої треба усунутися. Якщо погроза виходить від більш слабкого, то це викликає активно-оборонну реакцію – гнів. Усе залежить від співвідношення сил. Зрозуміло, що в людей слабких, котрим важче переборювати життєві труднощі, більше приводів для реакції страху.

         І в дитини, і в дорослого є страх перед невідомим, перед новим. Цей страх робить обережною особу і має захисне значення.

 Відбувається дискусія між прокурором та адвокатом, на підставі якої учасники роблять висновок: негативні емоції приносять певну користь. Присяжні оголошують вирок і виправдовують обвинуваченого.

  1. Вправа «Скульптор та глина».

         Учасники утворюють пари: один – «глина», а інший – «скульптор». Завдання: «виліпити»  емоцію, щоб інші учасники змогли її відгадати. Коли емоцію відгадують, то з’ясовують її позитивний та негативний вплив на людину. Учасники роблять висновок, що людина, керуючи своїми емоціями, може уникати негативних  наслідків.

  1. Вправа «Ланцюжок почуттів».

       Учасники витягують запропоновані ведучим картки, на зворотному боці одних зображений смайлик блакитного кольору, а інших – жовтого (див. додаток 7). Формуються дві команди (відповідно до кольору смайлика на отриманій картці). Учасники команд утворюють два ланцюжки, шикуючись один за одним. Перший учасник у кожній команді отримує від ведучого картку, на якій зображена певна емоція (див. додаток 8). Його мета – передати цю емоцію мімікою, жестами учаснику, що стоїть за ним. Той передає наступному цю емоцію і т. д. Останній учасник називає емоцію, яку він зрозумів, її порівнюють із завданням на картці. Виграє та команда, яка правильно та швидше відгадала емоцію.

  1. Підведення підсумків заняття « Очікування учасників».

       Ведучий роздає учасникам  паперові метелики (див. додаток 1 ), які просить розфарбувати та написати на них свої побажання, відповіді на запитання:

  • Чи здійснились очікування?
  • Що нового дізналися на заняттях?
  • Що сподобалося?
  • Що не сподобалося?

      Учасники зачитують написане вголос по колу, а тоді прикріплюють метеликів на плакаті (див. додаток 2) залежно від того, чи справдилися їхні очікування. Також спостерігають за кольорами, якими зафарбовували метеликів на початку першого заняття та наприкінці другого, коментують вибір.

  1. Прощання.

      Учасники по черзі повертаються один до одного і з посмішкою говорять: «Дякую, мені було дуже приємно з тобою працювати, тому що…», а потім усі разом промовляють: «Усього найкращого вам!».

 

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 

  1. Андрійчук О. Ми такі різні і тим цікаві одне одному // Соціальний педагог. – 2010. – № 10(46).
  2. Заняття психолога з підлітками / Упоряд. Т. Гончаренко. – К.: Шкільний світ, 2006. – 120 с.
  3. Психологічні тренінги в школі / Упоряд. Т. Шаповал.  – К.: Шкільний світ, 2006. – 128 с.  
  1. Хурлаева О. В., Кирилина Т. Ю., Федорова О. В. Счастливый подросток. – М.: «ЭКСМО-Пресс», 2000.– 224 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

Додаток 1

Додаток 2

C:\Documents and Settings\Администратор\Local Settings\Temporary Internet Files\Content.Word\25686319_300767.jpg

 

Додаток 3

 

C:\Documents and Settings\Администратор\Мои документы\Мои рисунки\Отсканировано 05.02.2011 23-23 (2).bmp

 

 

 

Додаток 4

 

  з/п

учасників

№ з/п відповіді

№ малюнка, названого першим учасником

№ малюнка, названого другим учасником

1.

1.

 

 

 

2.

 

 

 

3.

 

 

 

4.

 

 

 

1.

 

 

 

2.

 

 

К-сть збігів:

3.

 

 

 

4.

 

 

2.

1.

 

 

 

2.

 

 

 

3.

 

 

 

4.

 

 

 

1.

 

 

 

2.

 

 

К-сть збігів:

3.

 

 

 

4.

 

 

3.

1.

 

 

 

2.

 

 

 

3.

 

 

 

4.

 

 

 

1.

 

 

 

2.

 

 

К-сть збігів:

3.

 

 

 

4.

 

 

 

Додаток 5

 

C:\Documents and Settings\Администратор\Мои документы\Мои рисунки\Отсканировано 05.02.2011 23-23.bmp

 

           Додаток 6

  

 

                    ПОЧУТТЯ,

                       ЕМОЦІЯ             

 

              КОЛІР        

ІНТЕРЕС

РАДІСТЬ

ЗДИВУВАННЯ

СУМ

ГНІВ

ВІДРАЗА

СОРОМ

СТРАХ

ВТОМА

СІРИЙ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СИНІЙ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗЕЛЕНИЙ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЧЕРВОНИЙ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЖОВТИЙ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ФІОЛЕТОВИЙ    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КОРИЧНЕВИЙ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЧОРНИЙ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 7

 

 

Картка1

 

 

 

Картка 2

 

 

 

Додаток 8

Картка №1

Захоплення

 

 

 Картка№2

Здивування

Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
docx
Додано
18 лютого
Переглядів
781
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку