Заняття для учнів 7-8 класів "Шляхи подолання конфліктів серед учнів"

«Шляхи подолання конфліктів серед учнів»

 (заняття для учнів 7-8 класів)

Мета: сприяти формуванню компетент­ності учнів із конфліктології

Відкриття заняття.

Повідомлення теми, мети, завдань занят­тя (5 хв).

Мета: познайомити учасників заняття, з'ясувати їхні очікування, сприяти створен­ню позитивної атмосфери.

Проводиться за методикою «Моє життєве кредо».

Психолог пропонує кожному учаснику вибрати одну, заздалегідь підготовану кольо­рову (за палітрою тесту Люшера — вісім ко­льорів) паперову стандартну міні-футболку. За 5 хвилин учасники по черзі презентують своє ім'я та життєвий девіз, принципи, хобі, приватну інформацію про себе (за бажан­ням). На рукавах футболки учасники відтво­рюють очікування від заняття.

Тренер. Ви зняли свою «стару одежу». Протягом нашого заняття вона випереться, очиститься, а потім ви одягнете її новою на, можливо, нову особистість.

Вправа «Конфлікт — це...»

Мета: донести до учнів по­няття «конфлікт» і свої емоції, пов'язані з цим терміном.

Вправа проводиться у 2 етапи .

На першому етапі Психолог звертається до бабусиної скриньки, де лежить лист від бабусь, та певний предмет, що асоціюєть­ся з поняттям «конфлікт». Психолог зачитує листа:

«Любі наші онуки!

Багато людей озирається на своє життя з жалем: «От якби ...». Те, що було зроблено, і те, чого не зробив, часто виринає у спогадах — і давніх, і сьогоднішніх. Не­має сумніву, що найтяжчі жалі — це невирішені проблеми у стосунках з іншими людьми — членами родини — які так і не пробачили якоїсь образи і розірвали стосун­ки; це дружба, що не витримала випробу­вання непрощенням або тихо померла серед моря мовчання; це школа — коли не зро­зуміли, не помітили. Не один письменник брав до рук перо, щоб переписати минуле. Як правило, це закінчується списком пере­оцінених цінностей. Ось що ми знайшли у наших власних списках...

Якби я могла знову прожити життя:

1.  Я б більше сміялась на людях.
2.  Я б їла більше морозива та менше кар­топлі.
3.  Я б менше переймалася тим, що дума­ють мої друзі, а більше дбала би про те, що я думаю про них.
4.  Я б не поспішала з головою кидатись у те, про що мало знаю.
5.  Я б уважніше прислухалася до того, що кажуть старші (замість того, щоб думати, що я вже все знаю).
6.  Я б відкрила своє серце і не боялася, що мені буде боляче.
7.  Я б прожила своє життя, а не просто спостерігала, як живуть у книгах чи в кіно.
8.  Я б навчилася так грати на якомусь музичному інструменті, що можна було б виступати на сцені.
9.  Я б придумала, як можна допомогти жебракам, яких бачила на вулиці, замість того, щоб удавати, що зовсім їх не бачу.

10.          Я б жодної миті не тримала образи після того, як помітила, що образилася.
11.          Я б нагадувала собі щодня, що «ні» — це слово, яке приносить свободу і яке можна вимовляти, нікого не ображаючи.
12.          Я б не чекала, поки хтось зробить перший крок і скаже: «Пробач», «Я тебе люблю» чи «Давай поговоримо».
13.          Я б писала листи тим, кого люблю, щоб вони знали: те, ким вони є, набагато важливіше за те, що вони роблять.

Ой, чекайте, я думаю, це ми вже таки зробили!

Любі наші внуки, ми зараз озираємося на прожите життя і думаємо про все, що ми б зробили інакше, якби могли якось повер­нутись у свою юність, зрілість. Цього дару нам не дано, але дано вам! Пам'ятайте про це! Любимо та цілуємо вас!

Ваші бабусі».

Після цього Психолог дістає зі скриньки предмет — пожмаканий аркуш паперу і звертається до учасників: «Що це? Що це вам нагадує, з чим асоціюється?», — підво­дячи їх до думки про те, що це може бути конфлікт.

На другому етапі Психолог пропонує учас­никам на заздалегідь підготованих аркушах паперу написати: що ж таке, на їхню думку, конфлікт, які емоції виникають у них при слові «конфлікт», при погляді на пожмака­ний папір. Після чого об'єднатись із сусідом праворуч, обговорити і спільно описати по­няття «конфлікт». Далі пари об'єднуються з парою праворуч і виконують завдання зно­ву. Так триває, доки залишаться 2 чи 3 гру­пи, які презентують свої напрацювання.

Після презентацій проводиться обгово­рення. Емоції, які назвали кілька груп, ви­писують на ватман, далі порівнюють своє визначення з підготованим психологом: «Конфлікт — це зіткнення, суперечка, плід непорозумінь, помилок, суперечність між потребами і можливостями».

Вправа «Під час конфлікту більшість лю­дей...»

— Що вони зазвичай роблять?

Мозковий штурм (5 хв)

Мета: ознайомити учасників із поведін­кою людей під час конфлікту.

Психолог просить учасників закінчити речення: «Під час конфлікту більшість лю­дей...» (що роблять?). Усі відповіді записують на ватман паперу. Далі їх порівнюють із за­здалегідь підготованим плакатом.

Під час конфлікту більшість людей:

•    сперечаються;
•    намагаються зрозуміти одне одного;
•    допомагають одне одному;
•    кричать одне на одного;
•    співпрацюють;
•    уважно слухають одне одного;
•    підозрюють одне одного;
•    намагаються перемогти;
•    посміхаються;
•    б'ються;
•    змагаються;
•    звинувачують;
•    ображаються;
•    намагаються закінчити розмову;

• намагаються досягти консенсусу або компромісу.

Проводиться обговорення.

Вправа «Стіна конфлікту»

Мета: дати зрозуміти учасникам, що стає причиною конфліктів у школі. Робота в групах

Психолог об'єднує учасників у 2 групи. Кожна група одержує по 10 аркушів паперу («цеглинок»), на кожній з яких треба написати, що є причиною конфлікту між учнями. Далі прово­диться презентація груп. Створюється «стіна» можливих конфліктів.

Вправа «Привітання» (5 хв)

Мета: дати учасникам відпочити, налаштувати їх на подальшу роботу.

Психолог просить усіх встати і про­тягом 1 хв привітатися з кожним так, ніби вони давні знайомі, після цьо­го знову протягом 1 хв — ніби вони винні іншому гроші, далі протягом 1 хв — ніби вони посварилися. Напри­кінці проводиться обговорення:

Як ви почувалися під час кож­ного з вітань?

Вправа «Які риси потрібні мені для подолання конфлікту?»

Мета: показати учасникам, які риси потрібно розвивати у собі, щоб подолати конфлікт.

Спочатку психолог звертає увагу на зім'ятий аркуш паперу, потім про­водить розмову-коментар.

Психолог. Чи можемо ми наш па­пір розправити, зробити знову гладеньким? Так, можемо (починає його розгортати, розправляти). Можна його ще зволожити, випрасувати, притиснути чимось важким і почекати. Як ви думаєте, розправиться наш папір? (Психолог підводить учасників до того, що папір розгладиться тільки за якийсь час.)

— Які риси потрібні мені для того, щоб подолати конфлікт?

Мозковий штурм (відповіді записують на ватмані).

Далі всі названі риси зачиту­ю

Вправа «Шляхи розв'язання конфліктів»

Робота в групах (10 хв).

Мета: показати учасникам, яким чином можна попереджати, усувати конфлікт.

Психолог об'єднує учасників у 2 групи розрахунком на першого і другого. Після чого звертає їхню увагу на плакат із напи­сом: «Під час конфлікту більшість людей...», з якого вони мають виписати 5 чи 6 тез, най­корисніших, на їхню думку, для розв'язання конфлікту. Далі проводиться обговорення, знаходяться спільні шляхи розв'язання кон­фліктів.

Вправа «Руйнування стіни конфлікту»

Мета: навчити учасників, яким чином можна виходити, попереджати конфлікт.

Проводиться у 3 етапи (20 хв).

На першому етапі Психолог акцентує увагу учасників на тому, що ще залишилася незруйнованою стіна конфлікту (проводить­ся бесіда-розповідь). А знищити її — дуже просто, потрібно забрати лише по одній цеглинці. Тобто кожен має взяти на себе відповідальність, зобов'язання не порушу­вати правил спілкування. Забираючи кожну з цеглинок, ви висловлюєте зобов'язання, протилежне напису на цеглинці-зразку: «Я намагатимусь...», «Я буду...».

Також ми можемо призупинити конфлікт «Я»-повідомленнями» (демонструється за­здалегідь підготований плакат).

«Я»-повідомлення» — спосіб передачі ін­формації про ваші власні почуття без образи чи осуду того, до кого звертаєтеся. Ви відсто­юєте свої інтереси, але при цьому не тиснете на іншу людину, не звинувачуєте, не прини­жуєте її. Існують схеми побудови «Я»-повідомлень. «Коли я (бачу, чую)..., я відчуваю (опис почуттів) тому я прошу (побажання про зміну ситуації)... Мені (опис почуттів)..коли (опис ситуації) тому (побажання про зміну ситуації)... Я почуваюся (опис почут­тів) коли (опис ситуації)... Я відчуваю (опис почуттів) коли (опис ситуації) тому (побажання)... Я прошу (побажання про зміну ситуації) бо я відчуваю (опис почуттів)... Оскільки (опис ситуації)..., мені (опис почуттів)..., тому (побажання про зміну ситуації)...».

На другому етапі психолог пропонує кож­ному учаснику картку із ситуацією на зразок такої:

1. Учні, які сидять на задній парті, зава­жають вам, розмовляючи. Ви...
2. Вас змушують ніяковіти, розповідаючи випадок із вашого життя. Ви говорите...

Кожен з учасників по черзі висловлю­ється.

На третьому етапі психолог просить кож­ного з учасників по черзі підійти до «стіни конфлікту», обираючи одну з цеглинок, та за допомогою висловів-зобов'язань та «Я»-висловлювань зруйнувати її, кидаючи «цегли­ну» на підлогу.

Обговорення

•            Чи навчилися ви чогось нового?
•            Чого саме?

Вправа «Лист собі» (8 хв)

Мета: закріплення отриманих учасни­ками знань.

Психолог просить учасників написати лист-пораду (за прикладом бабусиних) — по­ради собі у конфлікті. Далі учасники за ба­жанням зачитують листи — поради собі.

Завершальна вправа (10 хв)

Мета: підбити підсумки заняття.

Психолог звертає увагу учасників на кольорові футболки і пропонує пригадати свої очікування та дати відповідь на такі запи­тання:

— Чи справдилися ваші очікування, чи здобули ви нову інформацію? Яку?

— Чи чогось навчилися? Чого? Кожен по черзі озвучує свої відповіді.

Далі психолог просить усіх учасників встати та побажати щось сусідові праворуч.