Заняття з елементами тренінгу "Стати на місце іншої людини – означає допомогти їй"

Стати на місце іншої людини – означає допомогти їй

Заняття з елементами тренінгу

   Мета: ознайомити учнів з поняттями «толерантність», «емпатія» «бар’єри спілкування»; набути навичок розуміння і прийняття близьких людей, їхнього внутрішнього світу; поглибити процеси саморозкриття, самоаналізу і подолання психологічних бар’єрів; закріпити довірчий стиль спілкування у групі.

   Матеріали: маркери, фломастери, аркуші паперу А4, ручки, плакати.

 

   Презентація. Знайомство

   Повідомлення теми, мети заняття.

 

   Привітання-криголам «Приємно сказати»

   Усі учасники беруться за руки і говорять: «Нам приємно сказати всім: «Добрий день!», - побажати вдалого дня.

 

   Правила групи:

• Щирість у спілкуванні;
• Принцип «тут і тепер»;
•  Таємниця;
• Не критикувати;
• Активна участь;
• Повага до мовця;
• Довіра;
• Дбайливе ставлення до інших.

 

Вправа «Скринька сподівань»

Учасники пишуть на листочках свої сподівання від сьогоднішнього заняття.

 

      Вправа «Асоціативний ряд»

Т – терпимість;

О – оптимізм;

Л – любов;

Е – ентузіазм;

Р – рівність;

А – активність;

Н – ніжність;

Т – тактовність;

Н – необхідність;

І – ініціативність;

С – співчуття;

Т–терпіння.
   Толерантність – це розуміння, повага, визнання рівності, відмова від тиску і насильства, визнання прав інших людей такими, які вони є, взаєморозуміння на основі згоди.

   Поняття толерантності вперше почали вживати у ХVІІІ столітті. У своєму «Трактаті про віротерпимість» відомий французький філософ Вольтер писав, що «безумством є переконання, що всі люди мають однаково дума и про певні предмети». Розуміння толерантності неоднакове в різних культурах, адже воно залежить від історичного досвіду народів. В англійців толерантність розуміється як готовність і здатність без протесту стримати особистість, у французів – як певна свобода іншого, його думок, поведінки, політичних та релігійних поглядів. У китайській мові «бути толерантним» - означає не бути великодушним. У арабському світі толерантність – це прощення, терпимість, співчуття іншому, а на фарсі – ще й готовність до примирення.

   Зараз толерантність розуміється як повага і визнання рівності, відмова від домінування та насилля, визнання прав інших на свої думки та погляди.

   Отже, толерантність, перш за все, має на меті прийняття інших такими, якими вони є і взаємодію з ними на основі згоди.

   Почуття гумору і здатність посміятися зі своїх слабких сторін – особлива риса толерантної людини. У того, хто здатний до цього, потреба домінувати та зверхньо ставитися до інших – менша.

   Необхідно відзначити також, що виділяють різні типи толерантності. Найповніше їх проаналізував і показав вчений В.Лекторський. На його думку, толерантність – це:

1. Терпимість до існування різних поглядів і практик. Різні системи поглядів допускаються за умови, якщо вони не суперечать загальнолюдським нормам.
2. Повага до іншого, кого людина не розуміє і з ким не взаємодіє. Рівноправність культур і відсутність привілейованої системи поглядів і переконань.
3. Терпимість до слабкостей інших. Це збігається із плюралізмом і пов’язане з визначенням привілеїв у системах поглядів і цінностей.
4. Збагачення досвіду і критичний діалог, що спирається на діалогічність природи і розуму.

   Толерантність необхідна у взаєминах між окремими особами, в сім’ї та громаді. У школах, університетах, осередках освіти необхідно формувати атмосферу толерантності, бути уважним одне до одного та мати почуття солідарності. Одним із найпростіших методів виявлення толерантності є вміння зробити приємне іншій людині.

 

   Вправа «П’ять добрих слів»

   Мета: отримати зворотній зв'язок у групі, підвищити самооцінку, поглибити самопізнання, показати нагоду зробити приємне іншій людині.

   Кожен з учнів має обвести свою руку на аркуші паперу і на малюнку долоні написати своє ім’я. Потім  учень передає свій аркуш сусідові праворуч, а сам отримує малюнок від сусіда ліворуч. На кожному пальці намальованої долоні треба написати будь-яку привабливу, на вашу  думку, рису її власника (наприклад: «ти дуже добра», «ти завжди заступаєшся за слабких», «мені подобається твій одяг»). Коли завершена, психолог збирає малюнки і зачитує написи, а група має здогадатися, кому вони призначені.

 

   Вправа «Я» - повідомлення»

   Мета: навчити підлітків висловлювати свої почуття без оцінок, неволення, образ.

   «Я» - висловлювання – це промовляння в голос почуттів, які ви переживаєте у неприємній для вас ситуації, визнання та формування власної проблеми. Ваше щире висловлювання своїх почуттів з позиції усвідомлення власної відповідальності за те, що з вами відбувається, не може нікого образити чи викликати агресію, а навпаки, спонукає вашого партнера замислитися над правильністю і його власного вчинку.

Прийоми побудови «Я» - повідомлень

Безоцінний опис дій, здійснених іншою людиною
Не варто: «Ти прийшов пізно»	Бажано: «Я хвилююсь за тебе, бо вже пізній час»
Ваші очікування
Не варто: «Ти не вигуляв собаку»	Бажано: «Я сподівалась, що ти вигуляєш собаку»
Опис своїх почуттів
Не варто: «Ти мене дратуєш, коли не прибираєш у кімнаті»	Бажано: «Коли я заходжу у твою кімнату і бачу там безлад, мене це дратує, і в мене псується настрій»
Опис бажаної поведінки
Не варто: «Ти не маєш звички телефонувати про затримки»	Бажано: «Мені хочеться, щоб ти попереджав мене про затримки»

 

 

 

 

    Ситуації для обговорення

• Твій молодший брат розмалював фломастером твої підручники;
• Твої друзі пішли у кіно, а тебе не покликали.

 

   Експрес – спілкування «Приємна розмова»

Учасникам необхідно кидати один одному м’яча і говорити вислів, що починається словами «Мені в тобі подобається…» Через 5 хв. вислів змінюється: «Нас із тобою поєднує…»

• Яку частину вправи було легше виконати? Чому?
• Як ви сприймали позитивні вияви уваги інших учасників?

 

   Притча – блюз

   Жив собі хлопець із жахливим характером. Якось батько дав йому мішок із цвяхами і сказав по одному забивати їх у паркан щоразу, коли хлопець втратить терпець і посвариться з кимось. Першого дня хлопець забив 37 цвяхів. Згодом він навчився опановувати себе, і кількість забитих цвяхів щодня зменшувалася. Хлопець зрозумів, що легше навчитися стримувати свої емоції, ніж забивати цвяхи.

   Нарешті настав день, коли він не забив жодного цвяха. Син підійшов до батька і сказав про це. Тоді батько наказав синові витягти з паркана по одному цвяху у ті дні коли він не втратить самоконтролю і не з ким не посвариться. Минали дні, і згодом син міг сказати батькові, що в паркані не залишилось цвяха. Батько підвів сина до огорожі та сказав: «Ти добре поводишся, синку, але подивися, скільки дірок залишилося… Огорожа вже ніколи не буде такою як колись…»

   Психолог. Коли ви з кимось сваритеся і кажете йому щось неприємне, ви залишаєте ті рани, як ці діри. І рани зостаються, попри те, скільки разів ви потім просите вибачення. Словесні рани заподіюють такий біль, як і фізичні. Діти, не забиваймо цвяхів ворожості, нерозуміння і жорстокості в душі людей. Будьмо толерантними, а, отже, розуміймо одне одного.

 

   Вправа «Австралійський дощ»

   Мета: забезпечити психологічне розвантаження учасників.

   Учасники сідають у коло.

   Психолог. Чи знаєте ви, що таке австралійський дощ? Ні?  Тоді давайте разом  послухаймо, який він. Зараз по колу ланцюжком ви будете передавати мої рухи. Як тільки вони повернуться до мене, я передам наступні. Будьте уважні!

   У Австралії здійнявся вітер (ведучий три долоні).

   Починає капати дощ (клацання пальцями).

   Дощ посилюється (почергове плескання у долоні).

   А ось град – справжня буря (тупіт ногами).

   Але що це? Буря стихає (плескання по стегнам).

   Дощ стихає (плескання долонями).

   Поодинці краплі падають на землю (клацання пальцями).

   Тихий шелест вітру (потирання долонь).

   Сонце (Руки догори. Усмішка.)

 

   Вправа «Емоції та ситуації»

   Мета: активізувати учасників до роботи у групі, тренувати навички контролю емоційних станів.

   Учасники стають у коло.

   Психолог. Зараз кожний назве одну емоцію або почуття. Я починаю «Спокій».

   Коли всі назвали по одній емоції і запам’ятали її, психолог продовжує вправу.

   Психолог. А тепер кожен називає якусь ситуацію і кидає м’яча іншому учаснику, пропонує продовжити речення, називаючи свою емоцію чи почуття (які запам’ятав). Наприклад «Коли я стою у черзі, то відчуваю… радість!».

Вправу закінчено, коли м’яч побував у кожного з учасників.

 

   Запитання до учнів

   На основі чого складається ваше уявлення про людину?

   Давайте подивимось на діалог цих двох людей. Це може бути приблизно так:

   А. Це шість.

   Б. Це дев’ять.

   А. Та ні, це шістка.

   Б. Яка це шістка, коли це дев’ятка.

   А. Це найсправжнісінька шістка.

   Б. Ти щось плутаєш – це справжня дев’ятка.

   А. Зовсім із глузду з’їхав! Дивишся і не бачиш!

   Б. Та це тобі треба лікуватися!

   Небажання зрозуміти іншого, впевненість, що ваша думка – єдина правильна, - це найкоротший шлях до непорозуміння, а часто й до виникнення конфлікту.