ЗАНЯТТЯ з української літератури. ТЕМА: Євген Маланюк. Поезії: “Під чужим небом”, “Істотне”, “Стилет чи стилос?..”, “Земна мадонна” Художнє осмислення життєвих проблем, ностальгіч

Павленко Олена Петрівна 13 листопада 2025 569 Відгуки відсутні

Про матеріал

Збагатити знання студентів про Євгена Маланюка, допомогти їм скласти цілісне уявлення про нього як людину, митця, громадянина; розвивати мислення студентів, на¬вики висловлювання й узагальнення своїх думок, виразного читання художніх творів, потяг до пошукової діяльності, виховувати у студентів патріотичні почуття.
Перегляд файлу

1

 

Навчально-методична картка заняття №  21

 

Навчальна дисципліна:   українська література II курс

Тема :  Євген Маланюк.  Поезії: “Під чужим небом”, “Істотне”, “Стилет чи стилос?..”, “Земна мадонна” Художнє осмислення життєвих проблем, ностальгічні мотиви, філософічність поезій

Мета:   Збагатити знання студентів про Євгена Маланюка, допомог­ти їм скласти цілісне уявлення про нього як людину, митця, громадянина; розвивати мислення студентів, на­вики висловлювання й узагальнення своїх думок, ви­разного читання художніх творів, потяг до пошукової діяльності, виховувати у студентів патріотичні почуття.  

Тип:  Урок  засвоєння нових знань. 

Методи:  Пояснення, лекція з елементами бесіди.

Матеріально-технічне забезпечення:  портрет письменника, підручник (критика), словник слів іншомовного походження, літературознавчий словник, хрестоматія.

Література:    Л-4, с. 279-294. Л-5, с. 481-484.

 

 

 

Організаційна частина заняття

1. Перевірка підготовки стану аудиторії до заняття.

2. Оформлення журналу.

3. Заповнення рапортички.

Повідомлення теми, мети.

Мотивація навчальної діяльності

Тема:   Євген Маланюк (стисло про письменника). Поезії: “Під чужим небом”, “Істотне”, “Стилет чи стилос?..”, “Земна мадонна”: художнє осмислення життєвих проблем, ностальгічні мотиви, філософічність поезій. 

Мета:  Збагатити знання студентів про Євгена Маланюка, допомог­ти їм скласти цілісне уявлення про нього як людину, митця, громадянина; розвивати мислення студентів, на­вики висловлювання й узагальнення своїх думок, ви­разного читання художніх творів, потяг до пошукової діяльності, виховувати у студентів патріотичні почуття.                            

Перевірка домашнього завдання

Повторити питання з теорії літератури.

Актуалізація опорних знань

1. Дати відповіді на запитання:

1. Що ви знаєте про літературу Західної України?

2. Кого з представників Західної України ви знаєте?

3. Які твори цих авторів ви читали?

Основний зміст заняття

1. Лекція  викладача. (додаток)  

2.  Запис конспекту лекції викладача студентами.

Підведення підсумків

- відповіді на питання студентів

- оцінка навчальної діяльності студентів.

Домашнє завдання

Конспект статті підручника «Література в Західній Україні (до 1939р.)», характеризувати твори цих авторів; Опрацювати життя і творчість Євгена Маланюка, аналізувати поезію автора.

 

 

 

 

 

Додаток до заняття №   21

 

 

1. Пояснення викладача (лекція).  

 

Сниться гомін дубів прадідівських та річка,

Біла хата та тепла долоня сестри...

Тільки б рідного поля зворушлива стрічка!

Тільки б сіра солома прабатьківських стріх! .

Є. Маланюк

 

 

Розповіді студентів про причини еміграції українців після громадянсь­кої війни у Західну Європу, про осередок інтелектуальної думки та письменництва — «празьку школу», навколо якої об'єдналися митці, змушені покинути Україну. (Називаються прізвища письменників «празької школи».)

 

Євген Филимонович Маланюк народився на Херсонщині 2 люто­го 1897 року — того самого року й місяця, коли помер Пантелей­мон Куліш, якого Маланюк вважав своїм духовним батьком, творчість якого вивчав, любив і дещо ідеалізував.

Роду Маланюк був козацького. Батьки його любили рідне слово і шанували національні святині. Підлітком він читав твори україн­ських класиків, цікавився світовою літературою.

Закінчивши Єлисаветградське реальне училище, юнак вступив до Петербурзького політехнічного інституту. Але Перша світова війна не дозволила Євгену закінчити навчання: його мобілізували і на­правили вчитися в Київську військову школу, звідки він вийшов прапорщиком.                             

У 1917 році Маланюк, як і тисячі молодих патріотів України, перейшов до лав УНР і став старшиною. Цей час залишив глибокий слід у його пам'яті, відбився на світогляді і творчості поета-борця і за українську державність:

 

Внук кремезного чумака,

Січовика блідий праправнук,—

Я закохався в гучних віках,

Я волю полюбив державну.

 

Поразка УНР для Євгена Маланюка означала початок поневірянь на чужині.

(Один із студентів читає вірш «Ісход».) 

                                

Доля закинула його спершу в польський табір інтернованих воїнів- українців у Каліші, де поет видав свою першу збірку «Стилет і стилос». І хоч це була невелика за обсягом (31 вірш) книжка, з критикою на неї не забарилися. Оцінки збірки були неоднозначні, подеколи діаметрально протилежні. Багатьом Маланюк видався не тільки суперечливим, а й тенденційним поетом. Його називали автором «чорного песимізму», поетом із хворобливим почуттям, що «для України вибирає найбрудніші образи», «не жаліє їй найчорніших фарб», поетом «пітьми і хаосу».

Збірка «Стилет і стилос» побудована на своєрідній художній антитезі. Стилет (від іт.  «стилетто» — короткий кинджал) — символ одвічної борні, близького бою сам на сам, символ свідомого вибору жертовної боротьби за ідеали народу. Це те, чим живуть герої, «месники дужі». Стилос (від гр.  «стилос» — паличка для письма) — це світ  мистецтва у його витонченій гармонії, це музика людських почуттів, магія добра і краси.

 

"У творчості Маланюка,— писав критик Богдан Рубчак,— стилет і стилос у вічних зустрічах. Часом поетові ніби хочеться поринути у те плесо, де мрія відображає сама себе, але свідомість обов'язку та відповідальності... йому на це не дозволяє. І так Маланюк залишається поетом кристалічної свідомості».

 

Маланюк належав до поетів-символістів, але символічність для нього не самоціль. Вона лише допомогла йому знайти власну художню концепцію. Поет вважав, що справжній митець повинен формувати свідомість нації, бути безкомпромісним щодо правди слова, добре знати історію свого народу і вести народ за собою до кращої долі.

 

(Підготовлений студент виразно читає вірш «Невичерпальність ».)

 

Тяжким хрестом лежать шляхи,

Ясні в ночах, вони сліпі вдень:

Рамено — з Заходу на Схід,

Рамено — з півночі на південь. 

 

І так розіп'ята — віки,—

Вогонь буття не загасила.

Невичерпаний дух який!          

Яка непереможна сила!   

 

Пробувши недовго у Каліші, Є. Маланюк переїхав до Чехословаччини і вступив до Господарської академії в Подєбрадах, потім працював інженером у Польщі.

Будні емігрантського життя породжували в поета синівську нос­тальгію за втраченою землею батьків, але вона виливалася не у ліричні вірші, сповнені слізьми та болем, як це було у більшості представників «празької школи», а навпаки, у твори різкі, «напов­нені залізом».

 

(Студент виразно читає вірш «Безкровна Муза — нежива».)

 

Шляхи Другої світової війни ведуть його все далі й далі від Ук­раїни: Німеччина, а пізніше Америка, де 16 лютого 1968 року в Нью-Йорку обривається життя поета. Йому так і не вдалося побу­вати на батьківщині, але кожен рядок його творів говорить про велику любов до України. 

 

(П'ятеро студентів по частинах читають вірш «Під чужим небом».)  

 

 

 

2.   Аналіз збірок та поезій Євгена Маланюка.

 

Так, вийшовши з глухого степу,

З зітхань страждальної землі,

Вирізьблюю німий життєпис

На дикім камені століть.

Є. Маланюк

 

 

Визначного поета читають не одне, а багато поколінь. З кожним новим поколінням такий поет ніби народжується заново. Його ба­чать уже інакше, ніж бачили ровесники і він себе сам. Творчість Євгена Маланюка зазнає оцінку не одного покоління, і кожне з них розуміє її по-своєму.

Знайомство і аналіз віршів поета-емігранта ми почнемо з невели­кого, але надзвичайно глибокого вірша «Шевченко», в якому автор розкриває своє бачення українського генія, значення його пророчого слова для наступних поколінь.

 

(Студент виразно читає вірш «Шевченко».)

 

3.2.  Запитання до студентів:

 

 

1) Яке враження справив на вас щойно прослуханий вірш?

2)  Як автор виражає свої почуття? У чому незвичність такого вираження?

3) Як Маланюк передає сутність творчості Великого Кобзаря?  

 

3.3.  Аналіз збірки «Земля і залізо».

 

Цей вірш входить до збірки «Земля і залізо», яка вий­шла друком 1930 року. Пам'ятаючи, яку полеміку викликали його попередні твори і як рецензенти дорікали, що в нього мотив «чор­ного настрою» заступає всі інші почуття, Маланюк вмістив коротку передмову «Від автора», призначену, за іронічним висловом поета, «для полегшення праці частині рецензентів». У передмові він, зокрема, писав: «Книга ця — висушена гарячим вітром історії, обез­барвлена їдкими кислинами спізнілої, ретроспективної мудрості. Але в цій книзі скудної лірики й ослабленого мелосу мусить хоч зрідка розкриватися Софія страсної і темної історії України: роки 1918. 19 і 20 освітили її особливим, незабутнім світлом».

 

На попередньому уроці ми говорили про першу збірку «Стилет і стилос». Зараз я хочу повернутися до неї. Давайте прочитаємо два вірші під однією назвою «Сучасники» — це присвята М. Рильсько­му і II. Тичині.

 

(Студент читає присвяту М. Рильському.)

 

3.4.  Запитання до студентів:

 

І) Як ставився Є. Маланюк до М. Рильського?    

2) Що мав на увазі поет, говорячи: «Навколо — хащі й печеніги?

Перш ніж прозвучить присвята П. Тичині, хочу нагадати вам,  що він і Є. Маланюк — поети однієї епохи, і навіть перші їх збірки вийшли майже водночас. Маланюк відразу помітив внутрішню музикальність, гармонію між значенням слова та його ритмікою у віршах молодого Тичини.

Але мине небагато часу і Маланюк напише: «Завше згадується неприємна зустріч з Тичиною року 1924. Як тяжко мучила його атмосфера свободи, як дратували його зовсім звичайні, зовсім щоденні, але свобідно виголошені, свобідно народжені думки. Він висував цілий вбогий арсенал совітського штампу і, бачачи своє безсилля, дратувався ще більш. Нарешті я спробував його заспокоїти такою аналогією: коли людину тримати в атмосфері сірководня  і переконувати її, що це є чистий воздух, то за певний час людина втрачає почуття чистого воздуха».

Отже, на календарі 1924 рік... Це переломний момент у поглядах Маланюка на творчість автора «Сонячних кларнетів». У листопаді того року він написав вірш, присвячений Тичині, в якому,  поряд із високою оцінкою творчості поета, кидає йому гіркий докір « ...від кларнета твого пофарбована дудка зосталась».

 

(Звучить вірш-присвята П. Тичині.) 

 

3.5.  Запитання до студентів:

 

1)  Як оцінює творчість П. Тичини Є. Маланюк?

2)  У чому він побачив переродження П. Тичини?

Поясніть слова, сказані Тичиною на схилі літ: «...Він єдиний мене зрозумів, він єдиний сказав мені правду... Всі інші мені кадили... Так воно й сталося... Від кларнета мого пофарбована дудка зосталась... Всі мені кадили, а він один сказав мені правду».

(Слова ці прозвучали під час зустрічі П. Тичини з Мікулашем Неврлічеським, дослідником творчості Маланюка і Тичини.)

 

3.6.  Аналіз збірки «Серпень».

 

Серпень» — остання прижиттєва книга Є. Маланюка.  Збірка «Перстень і посох» вийшла вже після смерті поета. «Серпень» — дев'ята книжка його поезій, свідчення зрілості людини і майстра, який бачить усю складність життя і не схильний наївно думати, що кожне нове відкриття змінює світ.

Набутий досвід мудрої людини обертається «духовним врожаєм», символом якого поет обрав серпень. Це повносилий врожайний останній місяць літа, зеніт духовного життя поета, коли до нього приходить розуміння незнищенності народу, нації, неминучого утвердження й оновлення в прийдешніх поколіннях.

 

(Студент виразно читає твір «Високий ранок».)

 

3.7.  Запитання до студентів:

 

1)  Що переживає ліричний герой твору?

2)  Які асоціації виникають у читача, коли ліричний герой ми­лується красою ранньої осені в чужому краю?

3) Як передано гармонію між теплими почуттями, викликаними спогляданням природи, та інтимними переживаннями автора?

 

(Студент читає вірш «Пам'яті Т. Осьмачки».)

 

Запитання до студентів:

 

1) За яких обставин загинув талановитий поет, вірний син Украї­ни Тодось Осьмачка?

2) Чому автор впевнений, що український народ ніколи не забуде свого співця?

3)  Яка ідея твору?

 

3.8.  Аналіз збірки «Перстень і посох. Епілог».

 

Ця збірка вийшла друком у 1972 році, через чотири роки після смерті автора. Книжка вражає глибиною ліричного осяг­нення світу, історизмом мислення. В структурі поетичного образу віршів збірки суттєвою ознакою є відчуття часу.

 

(Студент читає вірш «Май 1935 року».)

 

Запитання до студентів:

 

1) Символом чого стає раптове повернення холодів посеред квіту­чої весни?                                             

2)  Який тон викладу обрав автор?

3) У чому пафос останньої строфи вірша?

 

(Студент читає виразно вірш «Лист».)

 

Запитання до студентів:

 

1)  Чому так тяжко мучиться поет?

2)  Які його думи і вболівання?

3)  Сформулюйте тему та розкрийте ідею цього твору.

 

 

IV.    Підведення підсумків заняття..

 

V. Аргументація оцінок.