Заняття-зустріч "Історія проситься у сни нащадків"

                                                                               Тема виховного заходу: Історія проситься у сни нащадків (до 70-річчя УПА)

Мета: поглибити знання учнів про Українську Повстанську Армію у с. Підгірці; виховувати шанобливе ставлення до історії України, борців за її незалежність, берегти пам'ять про них.

Тип виховного заходу: заняття-зустріч.

Обладнання : фотоальбом «Армія безсмертних», українська символіка.

Хід заняття

Слово вчителя: Доброго дня, діти. Сьогодні наше виховне заняття присвячене Українській Повстанській Армії. Українські повстанці віддавали своє життя, щоб побудувати вільну, соборну Україну. УПА створювалася у найкритичніший для українського народу період Другої світової війни, коли йому реально загрожувало фізичне винищення та усунення з політичної карти Європи. Українські повстанці своєю жертовною боротьбою проклали шлях для створення української державності. Діти, ми пишаємося, що в нашому селі були такі патріоти-захисники. Низько схиляємо голови перед воїнами УПА з с. Підгірці. Це –

1. Білик Ярослав, 1925 р.н., псевдо «Соловей».
2. Бойко Олекса, 1916 р.н., псевдо «Орел».
3. Коцина Дмитро, 1914 р.н., псевдо «Трумен».
4. Кухтій Василь, 1927р.н., псевдо «Хмара».
5. Лоїк Микола, ?р.н., стрілець сотні УПА.
6. Лоїк Йосиф, 1923р.н., стрілець сотні «Вікторія».
7. Печер Микола, 1911р. н., стрілець сотні УПА.
8. Соснюк Михайло, 1927 р. н., псевдо «Сокіл».
9. Ципук Йосиф, 1914 р. н. , псевдо «Залізняк».

Слава героям, вічна пам'ять  і доземний уклін!

Учень читає поезію:

Ми українські партизани

Слова Андрія Марченко

Ми – українські партизани,

Рушаєм лавами у бій,

За нашим прикладом повстане

Народ пробуджений як стій.

              Вже грають сурми, близько воля,

              Вже рветься серце, кличе кров,

              В огні кується наша доля,

              Встануть заковані з оков.

Ми- українські партизани,

Нащадки славних козаків,

Щоб нарід визволить з кайданів,

Ми б’єм проклятих ворогів

                 Ми – українські партизани.

                 Не знаєм, що таке є страх,

                 Родина наша вирізана,

                 А хата в лісі, у ярах!

Ми- українські партизани,

Життя нам біль і кров несе,

Іще народ наш вільний встане,

Нам Україна понад все!

Слово вчителя: Я запрошую до слова сестру воїна УПА Кухтія Василя- Луців Теодозію Іванівну, яка проживає у селі Підгірці. Теодозія Іванівна розкаже  вам , діти, про ті дні, тривожні і непередбачувані, дні свого дитинства. А також поділиться спогадами про свого брата.

(бесіда за запитаннями учнів)   

Учениця читає поезію:

             Героям УПА

(слова Н. та І. Гнатівих)

Покрови свято й славний день УПА

Ми вільно й урочисто відзначаєм!

Була то героїчна боротьба-

І тим героям шану ми складаєм.

           Під проводом Бандери вони йшли

           У бій кривавий із жорстоким катом,

           Який, як звір, знущався над людьми,

           А називав себе ще «старшим братом».

То ж помолімся нині за всіх тих,

Молімся за полеглих батька й сина,

Які померли з славою святих,

Щоби воскресла Україна!

Слово вчителя: А зараз я запрошую до нашої світлиці пісняра-барда Я. Филипчука. Ми знаємо, що в піснях історія нашого народу. Пісня – це висповідана душа. Кожне покоління по-своєму осмислить і розкаже історію свого народу. Любов до Батьківщини, до її захисників передається нашому народові генетично. Духовний код нації – незнищенний.

Героям України

(слова З. Филипчука)

Я тебе покину,

Мій маленький сину,

Та й піду з розпуки у ліси.

Не можу дивитись,

Як нашу Вкраїну,

Далі розпинають

Запродані пси.

       Приспів

Біль душі полине

Від хати до хати,

Хто ще українець

До бою вставай!

Будем воювати

І на смерть стояти,

Як вмирали славні хлопці

За наш рідний край.

         Над братами стануть

         Смерекові гори.

        Вісточку донесе

         Поміж люди птах.

        Небо і пшениця-

         Вічні два кольори,

         Заквітчають нашу долю

        У синьо-жовтий стяг.

Приспів

            Не вини, синочку,

           Ти ніколи тата,

            За своє сирітство

            Лиш не проклинай.

           Найсвятіше, сину,

            Голову покласти

         За волю і за віру,

         І за рідний край.

У кожного сина своя Батьківщина

(слова З. Филипчука)

У кожного сина своя батьківщина:

Рідна оселя, гай, джерело,

Осяяна квітами ніжна стежина,

І неба блакитного вірне крило.

Приспів

На батьківщині все рідне до болю:

Пісня волошки, хвиля ріки.

Тут Бог дарував тобі росяну долю,

Яку оспівали дзвінкі солов’ї.

   Тут перейняв ти мамину мову,

  Один з найдорожчих у світі скарбів,

Тут легше здолати чорну тривогу,

Бо маєш багато сестер і братів.

          Приспів

Де б ти не був у кожну хвилину,

Батьківську мудрість навік збережи.

Не забувай свою Україну.

З нею і з Богом у серці живи.

Слово вчителя: Ми – нащадки славних воїнів УПА,  повинні щиро і віддано любити свою державу, дбати про її добробут, а при потребі стати на захист її волі, незалежності, державності.

Слава Україні! Героям слава!