Заочна екскурсія "Париж розповідає..."

Тема уроку. Париж розповідає...

Мета. Ознайомити учнів з літературно-історичними

пам’ятками Парижа, формувати вміння і навички збирати і повідомляти історико-літературний матеріал, сприяти вихованню відчуття прекрасного.

Тип уроку. Урок розвитку зв’язного мовлення у формі  заочної екскурсії.

Обладнання. Мультимедійна дошка, комп’ютер, слайди (герб Парижа, історичні пам’ятки Парижа, портрети письменників і поетів, репродукції картин).

Хід уроку

I.Оргнізаційний момент.

ІІ.Підготовка до сприйняття нового матеріалу.

Слово вчителя. «Всі шляхи ведуть у Рим». Ми дозволимо собі змінити цю середньовічну приказку, сказавши: «Всі шляхи ведуть у Париж», - здійснивши мандрівку в дивовижне і загадкове місто, яке стало рідним для багатьох письменників і поетів.

Слайд 1

Максим Рильський, який в п’ятдесятих роках XX століття відвідав Францію, ось яким побачив Париж: «Париж має два обличчя. Перше - це старий Париж, Париж старовинних будов, таких, як Собор Паризької Богоматері (Нотр-Дам де Парі), Лувр, Тьїльрі, таких парків, як знаменитий Булонський ліс з його величезними деревами і озерами, на яких серед шумливого натовпу громадян вільно почувають себе дикі качки. Це місто, знайоме нам з описів Гюго, Бальзака, Флобера. I другий Париж - Париж величезних магазинів, блискучих нащадків змальованого письменником Е.Золя магазину «Для щастя дам», колосальних вітрин, грандіозних реклам, що переливаються вночі вогнями всіх кольорів; Париж, де безконечним потоком котяться і котяться автомобілі всіх марок, де на кожному кроці стрінеш задоволене і при тому байдуже обличчя іноземного туриста... I дивна річ: старий і новий Париж не суперечать один одному, вони живуть у повній злагоді».

Ш.Мотивація навчальної діяльності

В ході нашої екскурсії ми ознайомимося з літературно- історичними пам’ятками Парижа; нехай заочно, але здійснимо свою мрію: побувати у Парижі.

Екскурсоводи Парижем – учні 5(9) класу.

IV. Формування нових знань, умінь, навичок.

Слайд 2 Герб Парижа.

Розповідь екскурсовода.

Перша згадка про Герб Парижа сягає 1190 року, коли Філіп II Август розробив проект міста. Лютеція була заснована на Сені як галльське торгове поселення. (Король Франції  Карл V назвав місто Лютеція, що означало Біле місто»). Саме у 1358 році королем Карлом V було офіційно затверджено міський герб в наближеному до сучасного вигляду.

Срібний корабель вказує на те, що місто знаходиться на перетині важливих історичних торгових шляхів - річкового та сухопутного.

Лазурове поле з золотими ліліями - символи династії Капетингів, що володіла містом в часи Середньовіччя.

Гілки оливи та дуба символізують гідніть та славу.

Латинський напис на гербі  Парижа говорить: «Гойдається, але не тоне».

Остаточний стиль зображення герба було затверджено 20 червня 1942 року.

Слайди «Париж літературний»

(Розповідь екскурсовода супроводжується демонстрацією слайдів).

Свою подорож ми почнемо з найстарішого району міста, Латинського кварталу, де розміщена Сорбонна.

Сорбонна - поширена з XVII століття друга назва Паризького університету. Тут з 12 років навчався майбутній поет Франсуа Війон. В університеті він належав до кола демократичної молоді, поділяв її зневажливе ставлення до премудростей схоластики і заповідей аскетизму. Як сонячний промінь, він урвався в XV століття і висвітлив його вади силою свого нищівного сміху і гіркої іронії.

У Сорбонні слухав лекції Оноре де Бальзак, один із найкращих романтиків XIX ст. Майбутній письменник жив у вбогій мансарді

Та ось ми потрапляємо у Париж XIX століття. Символом цього часу безперечно став відомий письменник Віктор Гюго - романіст і мислитель. Письменник любив гуляти містом, близьким друзям він показував «свій Париж».

Пройдемоі ми цим маршрутом.

(Розповідь екскурсовода супроводжується слайдами

«Париж Гюго»).

Ми в центрі Парижа. На острові Сіте, що посеред найбільшої ріки Франції - Сени, стоїть Собор Паризької Богоматері, оспіваний В.Гюго. Будівництво Собору розпочалося у 1163 р.і тривало до 1345р. Собор може вмістити до 9 000 людей. Хоча ім’я першого архітектора Нотр-Дама невідоме, його задум був грандіозним.

Навпроти Собору Нотр-Дам - Палац Правосуддя. Назва його промовиста. Тут відбувалися суди, з XVI століття тут були розміщені державна  в’язниця, зал жандармерії, зал гвардійців, короліська їдальня, що вміщувала до 1 000 гостей, і камери для тих, хто чекав смертної кари.

Зліва від Собору - Пантеон. У 1744 р. Людвік IV дав обіцянку побудувати новий храм на честь святої Женев’єви. Роботи розпочалися у 1758 році   і закінчилися у 1789 р. У роки Французької революцпії будівля набула нового значення - тут ховали видатних людей країни. Архітектор Суфло обрав для цієї будівлі класичний стиль - повернення античності, що втілилося у її грандіозних пропорціях: 110 м у довжину і 83 м у висоту. Сходи перед входом ведуть у портик із 22 колонами, котрі тримають фронтон. На фронтоні - скульптурний алегоричний сюжет, що символізує Францію між  Свободою й Історією, нижче - знаменитий напис: «Видатним людям - вдячна Батьківщина».

Саме тут у 1885 р. було поховано В.Гюго.

Йдемо далі набережною Сени. Ось і найвідоміший у світі музей - Лувр. Спочатку, у XII ст., це був королівський палац. У 1682р., коли королівську резиденцію перенесли у Версаль, Лувр вирішили зруйнувати. Його врятували паризькі жінки, продавці з базару, вирушивши маршем на Версаль 6 жовтня 1789 р., щоб примусити королівську сім’ю повернутися у Париж. Після Великої французької  революції  Лувр став музеєм. Через історичну цінність цієї споруди заборонені будь-які перебудови.

Між площею Вобан і Еспланадою Інвалідів розташувався великий будівельний комплекс, що включає Будинок Інвалідів, Собор і церкву св. Людовіка. Людовік XIV наказав побудувати притулок для старих солдатів-інвалідів, що змушені були злидарювати. Тут розміщена гробниця Наполеона Бонапарта.

Рухаємося далі. До площі Шарля де Голля, у центрі якої височіє Тріумфальна арка, збудована за наказом Наполеона (1806-1836) на честь перемог його Великої Армії. Її висота - 50м, ширина - 45м. 3 1920 р. під аркою знаходиться могила Невідомого Солдата, над якою горить вічний вогонь. Всередині арки - невеликий музей.

Гюго належав до тих славетних людей, кого Париж не дуже радо приймав у свої обійми. А письменник увіковічнив це стародавнє місто з його історичними пам’ятками, соборами у славетному романі «Собор Паризької  Богоматері, який написав за шість місяців.

За вікном осінь звільнила місце зимі, вітер зриває листя, голі гілки дерев вкриває сніг, але письменник нічого не бачив - його могутня фантазія поринула далеко в істоію, в середньовічний Париж, де творила свої діяння доля, безпристрасно і холодно піднімаючись над баштами Собору Паризької Богоматері. І ось ми в середньовічному Парижі біля Нотр-Дам де Парі (Собор Паризької Богоматері).

В історії  архітектури мало залишилося сторінок, кращу за ту, якою є фасад собору. «Це величезна кам’яна симфонія, колосальне творіння однієї людини і одного народу, чудовий витвір спільних зусиль цілої епохи, на кожному камені якого відбиті сотні виявів, єдине й складне, немое вірші «1ліади» й «Романсеро», з якими воно споріднене, фантазії робітника, керованого генієм художника і одне слово - це могутнє творіння людське, подібне до творіння божественного, з якого воно перейняло його подвійний характер: різноманітності та величності». (В.Гюго).

Собор будували протягом тривалого часу, з XII по XV століття, внаслідок чого в ньому поєдналися різні архітектурні стилі - романський, стиль раннього Середньовіччя, і готичний - стиль пізнього Середньовіччя.

Разом з автором піднімаємося на самісінький дах Собору. Автор передав читачеві не лише загальний вигляд міста, але й найдрібніші деталі,  всі найхарактерніші подробиці готичного стилю. Палац Тюільрі, садиби і абатства, башти, вулиці старого Парижа і жахливу Бастилію з її гарматами (романтичний контраст спостерігаємо).

У романі «Собор Паризької Богоматері» Гюго вперше підняв соціально-культурну проблему збереження архітектурних пам’ятників країни. До появи книги, будівлі, зведені до епохи Відродження, вважали варварськими. А після виходу у світ роману їх стали шанувати, як кам’яні Біблії.

Слайди «Архітектурні пам’ятки Парижа»

Не можна уявити Париж без театру «Комедії Франсез», що був заснований у 1680 р. королем Людовиком XIV. У вестибюлі розміщені статуї великих драматургів: Мольєра, Вольтера, Гюго. Тут і крісло, в якому 17 лютого 1673 р. помер на сцені Мольер, коли грав у п’єсі «Хворий та й годі».

У Парижі дуже багато палаців, найвщоміший з них - Лувр. Вже вісім століть його історія пов’язана з історією Франції. У XIV ст. - королівська резиденція. Коли Людовік XIV залишив Лувр, його віддали академіям і художникам. Після Великої французької революції Лувр став музеєм. Сьогодні там зберігаються тисячі творів мистецтва, розподілені у семи відділах: східне античне мистецтво; мистецтво Давнього Єгипту; мистецтво Давньої Греції і Риму; живопис; скульптура; декоративно-прикладне мистецтво; графіка. Історична цінність цієї споруди забороняє будь-яку перебудову.

V.Підсумок уроку

1.Слово вчителя

Париж притягував до себе митців, бо був центром культури. Кому погано жилося вдома, той їхав у столицю Франції. Польський поет А.Міцкевич наприкінці 30-х рр. XIX ст. читав у Парижі курс лекцій про слов’янські літератури, а у 1849 р. видавав газету «Трибуна народів». У цьому місті знайшов друзів відомий данський казкар Г.К.Андерсен. Листи з Парижа писала  і укрїнська письменниця Марко Вовчок. Місто стало рідним для російських майстрів слова Тургенєва, Толстого, Буніна. Латинський напис на гербі Парижа (на ньому зображений срібний човник) говорить: «Гойдається, але не тоне». Сподіваємося, що у бурхливому морі не потонуть славетні імена людей, життя яких було пов’язане з Парижем.

2.Учні у  вигляді тез висловлюють свої враження від заочної екскурсії.

VI. Виставлення поурочних балів учням, їх обґрунтування вчителем.

VII. Домашнє завдання.

Написати твір-відгук «Моє знайомство з Парижем».