5 березня о 18:00Вебінар: Дизайн продуктивного уроку біології

"Заочна екскурсія "Тарасовими шляхами" для учнів 5 класу"

Про матеріал

Матеріал містить сценарій позакласного заходу з української літератури для учнів 5 класу, в якому розповідається про окремі епізоди життя та творчості геніального сина українського народу. Для нас Тарас Шевченко постає святинею, оберегом української нації, осереддям активної пам'яті "чиїх батьків, чиї ми діти".

Перегляд файлу

Заочна екскурсія «Тарасовими шляхами»

Мета: узагальнити матеріал про життєвий і творчий шлях Т.Г. Шевченка; розвивати активне мовлення, акторські здібності учнів; виховувати почуття національної свідомості,  любов і повагу до спадщини, яку залишив Кобзар.


Оформлення: святково прибрана світлиця, портрет Шевченка, рушники. Фотовиставка про життя і творчість Кобзаря, виставка ілюстрацій його творів.

 

Виступ екскурсовода:

В похилій хаті, край села,

Над ставом, чистим і прозорим.

Життя Тарасику дала

Кріпачка-мати, вбита горем.

 

Не на шовкових пелюшках,

Не у величному палаці —

В хатині бідній він родивсь

Серед неволі, тьми і праці.

 

Кирилівка… Допитливий Тарас

пасе коло села чужі ягнята.

Стрічала співчутливо, мов сестра,

Малого пастушка убога хата.

 

Вівці він пас — ще малий був хлопчина,

А виріс — великий дав дар:

Для всіх поколінь, для всієї Вкраїни,

Цю книгу, що зветься "Кобзар".

 

Крізь вітер злий карбує кроки,

І чує серцем кожну мить.

Реве та стогне Дніпр широкий,

Щоб розбудить усіх, хто спить.

 

Застав при малюванні раз

У літньому саду Сошенко.

Поміг, що вільним став Тарас,

Що вчитись став Шевченко.

 

Заслання, самота, солдатчина. Нічого.

Нічого-Оренбург. Нічого - Косарал.

Не скаржився. Мовчав. Не плакав ні від чого.

Нічого, якось жив і якось не вмирав.

 

Вернувся в Петербург, і ось у Петербурзі -

після таких років такої самоти -

Овацію таку йому зробили друзі! –

Коли він увійшов, то вже не міг іти.

 

І він летить на отчу Україну,

За крила взявши пензель і перо.

Став малювать степи і ту хатину,

Що вікнами дивилась на Дніпро.

 

Його пізнали малярі,

Хвалили вдале діло.

Але злякалися царі:

— Він вірші пише сміло!

 

Писав про те, що чув і бачив,

Як люд знедолений мовчить

Після тяжкої кріпацької праці.

А серце поета все тяжко щемить.

 

Ішли роки, хотілося на волю,

У рідний край, де серцю любо все.

Але оте кремезне царське слово

Не відпускало поета ніде.

 

І незабаром, в чужині холодній

Замовкло серце Кобзаря.

Та його слово світить досьогодні,

Мов зоря та велика ясна.

 

На Чернечій горі, що з Дніпром розмовляє,

Оселився на вік і завершив свій путь той,

Кого Україна за генія має,

Бо колись не давав їй назавжди заснуть.

 

________________________________________________________________

 

 

Виступ екскурсовода супроводжується фото:

 

Додаток 1. Батьківська хати. Кімната батьківської хати.

Додаток 2. Колиска, в якій мати колисала Тарасика.

Додаток 3. Малий Тарасик пасе ягнят.

Додаток 4. Збірка «Кобзар».

Додаток 5. Т.Г. Шевченко біля Дніпра.

Додаток 6. Зустріч Шевченка із Сошенком у Літньому саду.

Додаток 7. Укріплення Кос-Арал.

Додаток 8. Оренбурзька фортеця.

Додаток 9. Зустріч Шевченка із друзями-однодумцями.

Додаток 10. Ілюстрації Шевченко-художник.

Додаток 11. Чернеча гора.

 

docx
Додано
28 лютого 2018
Переглядів
578
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку