"Заочна екскурсія "Тарасовими шляхами" для учнів 5 класу"

Заочна екскурсія «Тарасовими шляхами»

Мета: узагальнити матеріал про життєвий і творчий шлях Т.Г. Шевченка; розвивати активне мовлення, акторські здібності учнів; виховувати почуття національної свідомості,  любов і повагу до спадщини, яку залишив Кобзар.

Оформлення: святково прибрана світлиця, портрет Шевченка, рушники. Фотовиставка про життя і творчість Кобзаря, виставка ілюстрацій його творів.

 

Виступ екскурсовода:

В похилій хаті, край села,

Над ставом, чистим і прозорим.

Життя Тарасику дала

Кріпачка-мати, вбита горем.

 

Не на шовкових пелюшках,

Не у величному палаці —

В хатині бідній він родивсь

Серед неволі, тьми і праці.

 

Кирилівка… Допитливий Тарас

пасе коло села чужі ягнята.

Стрічала співчутливо, мов сестра,

Малого пастушка убога хата.

 

Вівці він пас — ще малий був хлопчина,

А виріс — великий дав дар:

Для всіх поколінь, для всієї Вкраїни,

Цю книгу, що зветься "Кобзар".

 

Крізь вітер злий карбує кроки,

І чує серцем кожну мить.

Реве та стогне Дніпр широкий,

Щоб розбудить усіх, хто спить.

 

Застав при малюванні раз

У літньому саду Сошенко.

Поміг, що вільним став Тарас,

Що вчитись став Шевченко.

 

Заслання, самота, солдатчина. Нічого.

Нічого-Оренбург. Нічого - Косарал.

Не скаржився. Мовчав. Не плакав ні від чого.

Нічого, якось жив і якось не вмирав.

 

Вернувся в Петербург, і ось у Петербурзі -

після таких років такої самоти -

Овацію таку йому зробили друзі! –

Коли він увійшов, то вже не міг іти.

 

І він летить на отчу Україну,

За крила взявши пензель і перо.

Став малювать степи і ту хатину,

Що вікнами дивилась на Дніпро.

 

Його пізнали малярі,

Хвалили вдале діло.

Але злякалися царі:

— Він вірші пише сміло!

 

Писав про те, що чув і бачив,

Як люд знедолений мовчить

Після тяжкої кріпацької праці.

А серце поета все тяжко щемить.

 

Ішли роки, хотілося на волю,

У рідний край, де серцю любо все.

Але оте кремезне царське слово

Не відпускало поета ніде.

 

І незабаром, в чужині холодній

Замовкло серце Кобзаря.

Та його слово світить досьогодні,

Мов зоря та велика ясна.

 

На Чернечій горі, що з Дніпром розмовляє,

Оселився на вік і завершив свій путь той,

Кого Україна за генія має,

Бо колись не давав їй назавжди заснуть.

 

________________________________________________________________

 

 

Виступ екскурсовода супроводжується фото:

 

Додаток 1. Батьківська хати. Кімната батьківської хати.

Додаток 2. Колиска, в якій мати колисала Тарасика.

Додаток 3. Малий Тарасик пасе ягнят.

Додаток 4. Збірка «Кобзар».

Додаток 5. Т.Г. Шевченко біля Дніпра.

Додаток 6. Зустріч Шевченка із Сошенком у Літньому саду.

Додаток 7. Укріплення Кос-Арал.

Додаток 8. Оренбурзька фортеця.

Додаток 9. Зустріч Шевченка із друзями-однодумцями.

Додаток 10. Ілюстрації Шевченко-художник.

Додаток 11. Чернеча гора.