Заповідники, заказники, національні парки та їх значення для збереження природи Землі

Заповідники, заказники, національні парки та їх значення для збереження природи Землі

У державі важливою справою є створення природоохоронних територій — заповідників, заказників, національних парків тощо. Природоохоронна територія —територія, яка охороняється через своє екологічне, культурне або подібне значення. В Україні існує 20 заповідників, 303 заказники, 17 національних природних парків.

Державна екологічна інспекція. Міністерство екології та природних ресурсів України — утворене 9 грудня 2010 року . Міністерство екології та природних ресурсів України (Мінприроди України) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні і забезпеченні реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та у межах своєї компетенції біологічної, генетичної та радіаційної безпеки.

Основні функції природоохоронних територій

Класифікація природоохоронних об'єктів в УкраїніПриродні території та об'єкти:біосферні заповідники,природні заповідники,національні природні парки,регіональні ландшафтніпарки,заказники,пам'ятки природи,заповідні урочища;. До природно-заповідного фонду України належать: Штучно створені об'єкти:ботанічні сади,дендрологічні парки,зоологічні парки,парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва

Природоохоронні території України{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Тип природоохоронних територій. Характеристика. Заповідники. Території, на яких заборонені будь-які види господарської діяльності й туризм. Заказники. Території, на яких охороняються певні види тварин і рослин і допускається обмежена господарська діяльність. Національні парки. Території, на яких в обумовлених межах дозволяються організований туризм і екскурсії. Заповідно-мисливські господарства. Території, на яких створені умови для розмноження промислових тварин і дозволяється полювання за особливими ліцензіями. Пам’ятки природи. Окремі природні об’єкти із заповідним режимом, що мають наукове, культурне, історичне або естетичне значення.

Заповідники України. Заповідник  — територія або акваторія, на якій зберігається в природному стані весь її природний комплекс. Заповідники виділяються як унікальні пам'ятки історії і культури, живої і неживої природи, з науковою метою.

Дунайський біосферний заповідник. Дунайський біосферний заповідник —є ідеальним місцем існування незліченної кількості представників флори і фауни, більшість з яких практично неможливо зустріти на території всієї країни. Це наймолодша дельта, що почала своє формування лише в 18 столітті. У цей період дунайски плавні сформувалися під впливом бурхливих річкових вод. Сильні потоки Кілійського рукава прорвали Жериянівьску косу. Саме в цьому місці й мешкає більша частина птахів і тварин. За найскромнішими підрахунками у заповіднику мешкають не менш ніж 200 видів пернатих. Тут, можна відшукати такі вимираючі види як: пелікан кучерявий, червоноголова гуска, червоновола казарка, малий баклан, червона чапля, білий орел і багато інших. Вони мешкають на заболочених територіях, далеко від людських очей. У заповіднику понад 550 різних видів рослин, більшість з яких зустрічаються лише тут. Також налічується майже 90 видів риби, які вважаються рідкісними і занесені до Червоної книги. Це осетр, лосось атлантичний та дунайський, чорноморський морський коник та півень, йорж смугастий, горбань світлий та білуга. Однією з визначних пам’яток Дунайського біосферного заповіднику є зарості очерету. Незважаючи на всю свою унікальність, кілька років тому він становив реальну загрозу засмічення дельти Дунаю. Ще однією чудовою особливістю, якою славиться дунайський заповідник, вважаються поля водних лілій. Із першим промінчиком сонця бутони розпускаються і перетворюються в розкішні квіти неповторної краси з чарівним ароматом.

Заказники. Заказники— природоохоронні об'єкти. На відміну від заповідників можуть бути постійними або тимчасовими; у заказниках можливе часткове використання тварин, рослин та інших  природних ресурсів. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заказниками, зобов'язуються забезпечити режим їх охорони та збереження.ландшафтнілісовіботанічнізагальнозоологічніорнітологічніентомологічнііхтіологічнігідрологічнізагальногеологічніпалеонтологічнікарстово-спелеологічні. Залежно від харак­теру, мети організації і необхідності режиму охорони заказники поділяють на:

Острів Зміїний. Острів Зміїний  — острів в Чорному морі, що належить Україні та визначає її територіальні води. Острів складається з щільних скельних порід, переважно з кварциту. Прибережжя, вирівняні дією хвиль, аномально широке з пологим і опуклим поперечним профілем. Природна пам'ятка – серповидна кам'яна гряда, глибоко йде в море, хоча є версія і про штучне походження коси. З-за широкого діапазону опадів і близькості моря на поверхні острова багато солей. У карбонатних нечорноземних грунтах міститься велика кількість гумусу. Рельєф місцевості відрізняється невеликими височинами, рівнинами (плато), стоками, стародавніми морськими терасами і скелястими обривами. Глибокі скельні породи розташовуються на кам'янисто-щебенистих ґрунтах. В надрах і околицях острова є родовища золота, нафти, природного газу.

Національні парки. Національний або природний парк — територія, звичайно визначена у законі та у державній власності, що охороняється від більшості типів людської діяльності та забруднення. На відміну від заповідників та природних резервів, де заборонена майже будь-яка діяльність людини, однією з цілей створення національних парків є відпочинок, тому вони дозволяють відвідування туристів та перебування на своїй території за певними умовами. Найбільшим у світі національним парком є Північно-східний гренландський національний парк, заснований в 1974 році.

Регіональний ландшафтний парк “Тилігульський”Площа парку становить 13954 га, в тому числі 3973 га суші, з яких 2405,25 га припадає на Лиманський район, а 1567,7 га — на Березівський район і 9981 га — акваторії лиману. До складу парку входять 5 заказників, один з яких є заказником загальнодержавного значення: «Коса Стрілка», «Калинівський», «Тилігульський пересип», Новомиколаївський ландшафтний заказник, «Каїровський». На узбережжі Тилігульського лиману в межах парку налічується близько 350 різних видів вищих рослин, з яких 18 занесено до Червоної книги України. Загальна чисельність птахів становить від 2000 до 7000 пар. Кількість зимуючих птахів становить близько 10000 особин, а пролітають — близько 8000 особин. Основними місцями гніздування є зарості очерету в верхній частині лиману і піщані острови в його нижній частині. Тилігульський пересип є традиційним місцем концентрації птахів під час міграцій. Крім того тут зимує понад 25 % європейської популяції великої білої чаплі і постійно мешкає близько 900 особин цього виду.

Національний парк “Тузловські лимани”Національний природний парк “Тузловські лимани” розташований на півдні Одеської області. Його заснували у 2010 році для збереження цінних природних та історико-культурних комплексів, а також об’єктів Північного Причорномор’я. Нацпарк лежить у межиріччі Дунаю та Дністра і являє собою групу витягнутих уздовж морського узбережжя мілководних лиманів. Усі вони відділені від моря вузьким (від 50 до 400 м) піщаним пересипом (косою), що має довжину близько 40 км. Територія характеризується незвичним геологічним ландшафтом і рослинністю. Висота материкових берегів коливається від 2 до 18 метрів і має обривистий характер. Рослинність парку складають переважно трави (понад 80%), загалом на території зареєстровано 507 видів вищих судинних рослин. Фауна парку найкраще представлена птахами, адже тут проходить один з найбільших міграційних шляхів. Лимани є місцем зимування, гніздування й відпочинку для багатьох видів пернатих. У НПП “Тузловські лимани” зафіксовано 254 види птахів, що становить близько 60% усіх видів України. З них 54 види занесені до Червоної книги України або до інших охоронних списків. Наймасовішими видами на гніздуванні є мартин жовтоногий, крячок рябодзьобий і річковий: в окремі роки їхня чисельність може перевищувати 20 тисяч особин.

Пам'ятки природи. Па́м'ятка приро́ди — окремі унікальні природні об'єкти, що мають наукове, пізнавальне, історичне, культурно-естетичне значення. Серед них водоспади, печери, гейзери, ущелини, вікові дерева, скелі та ін. Пам'ятки природи поділяються на геологічні, гідрологічні, ботанічні, комплексного типу, а також включають пам'ятки садово-паркового мистецтва, старі садиби, комплекси міських парків і садів. Пам'яткою природи може бути, наприклад, одне рідкісне дерево або території значних розмірів — ліси, гірські хребти, ділянки узбережжя і долин. У такому разі вони часто іменуються урочищами або природоохоронними ландшафтами.

Площа Куяльницького лиману становить 60 квадратних кілометрів, протяжність – 28, а ширина – 3 кілометри. Глибина його в середньому – близько 3 метрів, але зараз затока обміліла та місцями не дотягує і до 20 сантиметрів. У районі лиману розташована найнижча позначка над рівнем моря в Україні – 5 метрів. Температура води влітку тут сягає +28...+30 градусів, а через високу солоність щільність її така, що може тримати на поверхні навіть того, хто зовсім не вміє плавати. Улітку Куяльник «цвіте», тобто біля берегів скупчуються водорості з бульбашками повітря. Під променями сонця вони нагріваються до досить високої температури. На дні лиману залягають шари лікувальної глини, яка містить безліч мінералів. Але не тільки багнюкою і солоною водою запам'ятається відпочинок у Куяльнику. Його візитівка – знаменита мінеральна вода. Вона біжить із свердловини, що має глибину більше 90 метрів, і є ефективною для лікування багатьох захворювань. Куяльницький лиман перебуває під загрозою висихання через зменшення стоків річки Великий Куяльник. Тому восени 2013 року розпочалися роботи з прокладання трубопроводу, щоб знову з'єднати лиман із морем. Куяльницький лиман

Шкодова гора. Шко́дова гора́ — пагорб, розташований на теренах м. Одеси та Усатівської сільської громади (село Усатове) Одеської області. Гора є частиною великого плато. Плато утворюють осадочні породи, його схили рясніють виходами черепашнику. Свою назву дістала від чумаків, від слова «шкода». "Шкода, а не шлях", — промовляли вони. Коли затоплювало Пересип, приходилось возами їхати через схили гори, через що вози застрягали та ламалися. Гора є центром Усатівської культури, на вершині гори розташований Усатівський цвинтар і Усатівський курган. На горі після 1775 року ще до заснування Одеси оселилися козаки. Вони жили у Печерних будинках. Печери найчастіше робилися штучно, вирізуванням каменю-черепашника. Порожнечі, що утворилися, було гріх не використовувати: прибудовувалася одна стіна з вікнами - і будинок готовий. У ньому можна було сховатися від нестерпної літньої спеки.«Печерні будинки», розташовані в Одесі на вулиці Гладкова (Шкодова гора), є унікальним історичним пам'ятником кінця 18 століття, яки потрібно зберегти як унікальну культурну спадщину козацької доби в Одесі.

Одеські катакомби. Одеські катакомби – лабіринтоподібна мережа підземних порожнин на терені м. Одеса та її околиць. З 1963 гірничі виробки в товщі вапняків охороняються як геологічна пам'ятка природи республіканького значення. Щоб по-справжньому зрозуміти довжину системи тунелів, спробуйте уявити собі відстань між Одесою та Парижем. Одеські катакомби досягають глибини понад 60 метрів нижче рівня моря. Ця величезна мережа тунелів має довжину понад 2,5 тис. км, видовбаних у камені. Повна мапа цього лабіринту ще й досі невідома. Є понад 1000 входів у тунелі. Період часу, коли перші катакомби з'явилися в Одесі, важко визначити. Деякі джерела датують їх 1600-ми роками. Загальна довжина ходів визначається 2,5 тис. км. Переважна частина катакомб (бл. 95%) – колишні каменярні, де видобували будівельне каміння (ракушняк – різновид вапняку). До системи одеських катакомб входять інші підземні споруди (підвали, бункери, дренажні тунелі, зливові колектори), а також печери природного походження. Каменярні виникли у 1-й пол. 19 ст., під час інтенсивної розбудови міста. Згодом їх існування стало призводити до просадок ґрунту і руйнувань будинків. Після цього видобуток каміння в міській смузі було заборонено. Під час Другої світової війни катакомбами користувалися партизани, які діяли проти румунських окупантів.

Зоологічні парки. Зоопарк - це спеціальний науково-просвітницький заклад, призна­чений для утримання диких тварин в неволі (або майже в неволі), з метою демонстрації публіці, вивчення, збереження та відтворення. Всі тварини без виключення, а також рептилії та птахи, являються об’єктом інтересу туристів, особливо молодшого віку, в зоологічних парках. Всього в Україні на даний момент налічується вісімнадцять великих зоологічних парків та понад 20 міні зоопарків. Найвідоміші зоопарки:1) Вінницький зоопарк;2) Зоопарк заповідника Асканія-Нова;3) Зоопарк під відкритим небом «Таврія»;4) Дніпропетровський зоопарк;5) Докучаєвський зоопарк;6) Кам’янець-Подільський зоопарк;7) Київський зоологічний парк (Київський зоопарк);8) Луцький міський зоопарк;9) Мени (Чернігівська область);10) Миколаївський зоопарк;11) Одеський зоопарк;12) Приватний Бердянский зоопарк «Сафарі»;13) Приватний Ялтинський зоопарк «Казка»;14) Рівненський державний зоопарк;15) Сімферопольський зоопарк;16) Харківський державний зоологічний парк;17) Херсонський зоопарк;18)Черкаський міський зоологічний парк.+Слід зауважити, що з них в Україні загальнодержавного значення надано всього 7 зоопаркам (Київский, Миколаївський, Менський, Одеський, Рівенський, Харківський та Черкаський, у той час, як у Чехії їх понад 20, Німеччині - 56, Великобританії – 153.

Одеський зоопаркІдея створення зоопарку в Одесі виникла напередодні святкування сторіччя міста, в 1889 р., коли було зроблено креслення і план «Звіринця на Поліцейській вулиці біля обриву», проте втілити в життя цей план не вдалося. В 1922 році почалося будівництво зоопарку в Одесі на Приморському бульварі, в районі нижнього саду Воронцовського палацу. У 1933 р. в Одесі за рішенням міської влади ліквідоване I Християнське кладовище. В кінці 30-х років на території колишнього кладовища з'явився парк Ілліча і зоопарк. Відкриття зоопарку для відвідувачів відбулося в 1938 р. Цей зоопарк – єдиний в Україні, де успішно розмножуються індійські слони. Перший малюк – Фантик – народився тут у 1992 році і став артистом європейського цирку–шапіто. У 1998 році на світ з'явилася слониха Тенді, яка потім переїхала до Харківського зоопарку. А в 2004 році з'явилося третє слоненя, якого назвали Дюк. Також тут добре розмножуються рідкісні, але надзвичайно красиві тварини, – амурські барси. При Одеському зоопарку існує єдиний в Україні розплідник з утримання і розведення хижих птахів та сов. Також тут є можливість не просто подивитися на тварин, а й поспілкуватися з ними: на "Острові черепах" і в "Сільському дворику.

Миколаївський зоопарк. Цей зоопарк був заснований в 1901 році, як приватний акваріум–музей. Він по праву вважається одним з кращих зоопарків України, і навіть входить в престижну організацію WAZA. Популярністю користуються хижаки – леви, тигри, ведмеді. Тут живе найстаріша тварина в країні – 60–річний крокодил Вася. Ще зоопарк може похвалитися 8–метровим пітоном на прізвисько Сітка. Це – найбільша змія в Європі. Харківський зоопаркІсторія створення Харківського зоопарку — першого в Україні — починається з 90-х рр. ХІХ ст., коли за ініціативи професора Олександра Брандта в місті була розпочата спроба організувати «акварій».  Цей зоопарк є найстарішим в Україні. Цікаво, що тут працюють веб–камери, так що "побувати" в звіринці можна віртуально. Хоча набагато цікавіше спостерігати за тваринами наживо: є окремий "Контактний зоопарк".

Ботанічні сади. Ботанічні сади— науково-дослідні, навчально-допоміжні, культурно-освітні та природоохоронні установи, де зібрані колекції рослин місцевої, вітчизняної та іноземної флор. Ботанічні сади покликані популяризувати ботанічні й природоохоронні знання; культивувати і досліджувати рослини, дбати про охорону раритетного фітогенофонду, раціональне використання рослинних ресурсів країни тощо. Всього в Україні нараховувалося 30 ботанічних садів і 19 дендропарків.

Ботанічний сад Одеського національного університету імені Іллі Мечникова. Оде́ський ботані́чний са́д (Ботанічний сад Одеського національного університету імені Іллі Мечникова) розмістився на Французькому бульварі. Це сад Одеського державного університету імені Іллі Мечникова.200 років тому в Одесі не було жодного дерева. Велику увагу озелененню міста приділяли градоначальники Дюк де Рішельє, граф Ланжерон, Лівшин, князь Воронцов та інші. Перший сад був закладений 1803 року біля будинку Йосипа Дерибаса. Перший ботанічний сад в Одесі був заснований ботаніком-французом Карлом Десметом в 1819 році. Щоб із степу створити квітуче місто, 1820 року при Ланжероні за площею Куликове поле був закладений ботанічний сад, який став родоначальником парків степової частини України. Перше дерево тут посадив сам Олександр Ланжерон, а всього через декілька років, коли сюди приїхав Пушкін, дерева вже давали «насильницький затінок». Сьогодні в ботанічному саду Одеського національного університету на Французькому бульварі на площі 16 гектарів розміщено більше 3 000 видів найрізноманітнішого віку. І з кожним роком «населення» зростає. За 190 років з різних куточків земної кулі зібрана і привезена прекрасна колекція. У 2022 році на державному рівні в Україні має відзначатися ювілей – 155 років з часу заснування Ботанічного саду Одеського національного університету імені І.І. Мечникова .

Дендрологічні парки. Дендрологічні парки України — зони культивування різних видів рослин, часто рідкісних та екзотичних. Поряд з якими створюються красиві декоративні споруди, скульптури, штучні водойми, часом навіть імітуються шедеври світової архітектури. В нашій країні є багато дендрологічних парків. Деякі з них мають 200-літню історію і належать до найстаріших в Європі, інші — засновані в останні десятиліття і лише доповнюються та розбудовуються.

Софіївка Місто Умань Черкаської області. Площа — 179,2 га. Це справді найвеличніший парків нашої країни та один із найкрасивіших у світі. Колись він був названий на честь дружини Станіслава Потоцького Софії. Тепер на його честь названо космічний астероїд та навіть присвячено поему (польського письменника С. Трембецького). Парк дуже красивий і багатий: тут і фонтани, і ставки, і водоспади, і озеро, і скелі, і статуї римських богів. Пам`ятка садово-паркового мистецтва кінця XVIII — першої половини XIX століть має світове значення. Прикрашений переважно античними скульптурами. Та і загалом композиція парку задумувалась автором-архітектором як живе відтворення описаних споруд та інших елементів з частин «Іліади» та «Одіссеї» Гомера. Софіївка

Олександрія. Олександрія. Місто Біла Церква Київської області. Займає площу понад 290 га. Дендропарк є найбільшим і найстарішим із собі подібних в Україні. Розташований на березі річки Рось. Має багато декоративних водойм. Архітектура парку виконана у стилі доби Класицизму. Спорудження парку почалось вкінці XVIII століття за вказівкою графа Браницького. Жіноче ім`я національного парку – честь дружини його засновника. Олександрії присвячуватимуть вірші і поеми. На жаль, єдиною спорудою, яка уціліла з часу первинного оформленя парку є Будинок садівника. Красиві унікальні рослини і романтичні будівлі, якими можна милуватися у наш час, створюють неповторну композицію рукотворного дива, що вражає все нових відвідувачів.

Заповідні урочища. Заповідне урочище — один з природних об'єктів та територій природно-заповідного фонду України. Заповідними урочищами оголошуються: лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані. На території заповідних урочищ забороняється будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу, відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників. В окремих випадках навколо заповідних урочищ встановлюються охоронні зони.

Атаманський парк. Атаманський парк — лісовий масив, державне заповідне урочище місцевого значення біля села Головківка в Чигиринському районі Черкаської області. Охоронний режим встановлено як об'єктові природно заповідного фонду рішенням Черкаського облвиконкому від 27 червня 1972 року № 367. Площа — 397 га. Круглик. Крýглик — заповідне урочище на території Плужненської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області України. Розташоване на південній околиці села Плужного. Урочище представлене лісовим масивом площею 0,88 км², що зростає на схилах улоговини замкненої із трьох сторін, стічного характеру, округлої форми (звідси походження назви — Круглик). Ліс складається з дерев хвойних (сосна, ялина) і листяних порід (дуб, береза, ясен, вільха тощо). По західній околиці проходить ґрунтова дорога Плужне — Білогір'я, на південній околиці урочища розташоване село Улянівка. У центральній частині урочища, в найнижчій точці улоговини розташована штучна водойма (став), загатного характеру з однойменною назвою «Круглик».

То́втрівська сті́нка — заповідне урочище, заказник загальнодержавного значення. Розташоване в селі Товтри Заставнівського району Чернівецької області. Площа 15,7 га, створений 1994 р. До природоохоронної території входить каньйоноподібна долина з цінними різноманітними карстовими формами рельєфу в гіпсах і вапняках та рідкісною рослинністю кам'янистих степів. Трапляються рідкісні та ендемічні види рослин — ковила волосиста, чебрець подільський, мінуарція дністровська, а також лишиця дністровська, зіновать біла, тонконіг різнобарвний. Боромля. Боро́мля — заповідне урочище, зоологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення. Розташована на півночі Конотопського району Сумської області, на північний захід від села Хижок. Площа 55 га, статус — з 1975 р. Перебуває у віданні Конотопський лісгоспзагу. Охороняється унікальне урочище на лівому березі річки Сейму. Заповідна територія з півдня обмежена старицею за назвою Старий Сейм; під час повені стає островом. У межах урочища — 6 озер площею від 0,3 до 3,3 га, а також лісовий масив. Береги водойм вкриті чагарниками та осокою. Ростуть 400—500-літні дуби, є клени, липи та інші породи дерев. Багата лучна і болотна рослинність. Дуб в урочищі. Обхват стовбура — 464 см на висоті 1,3 м від землі (2011 рік)Товтрівська стінка

Висновок. Ми розглянули приклади охорони природи на рівні держави. Але кожна людина має піклуватися про збереження природи. Перебуваючи в лісі, не можна смітити, пошкоджувати рослини, палити вогнище. Засохлі дерева вирубують і вивозять з лісу, щоб шкідливі комахи з них не пересилилися на здорові. Молоді деревця, висаджені замість зрубаних, ростуть повільно, тому слід запам’ятати народну мудрість: «Зрубав дерево – посади два нові». Саме від нас залежить наше майбутнє!

https://pzf.land.kiev.ua/pzf-obl-15.html

Домашнє завдання: Опрацювати § 47стор. 91-93

Дякую за увагу!!!Успіхів!!!