Заселення Слобідської України

Тема: Заселення і розвиток Слобідської України. Запорозьке козацтво.Історія України 8 клас

План1. Заселення і розвиток Слобідської України. Слобідські козачі полки. 2. Запорозьке козацтво. Іван Сірко.

1. Заселення і розвиток Слобідської України. У другій половині XVII ст. Слобідською Україною називали територію сучасних Харківської, Сумської, півночі Донецької, Луганських областей, а також порубіжних земель Белгородської, Курської та Воронезької областей. Ще в 30-х роках ХVІІ ст. сюди рушили перші поселенці. А в сер. XVII ст. цей рух став масовим. Ці землі дістали назву Слобідська Україна.

Робота з поняттями: Слобідська Україна – історична область, до якої входили території сучасних Харківської, східної частини Сумської, північної частини Донецької та Луганської областей України; південно-східні частини Воронезької, південно-західної частини Бєлгородської, південь Курської областей Росії. Назва «Слобідська Україна» або «Слобожанщина» історико-географічний регіон на сході України та прилеглих територіях росії. Який походить від слова «слобода» — поселення, які засновували на цій території переселенці з Правобережжя і Лівобережної України

ЧОМУ ЦЮ ТЕРИТОРІЮ ПОСТУПОВО ЗАСЕЛЯЛИ ЛЮДИ?

Робота з історичним джерелом (опрацювати текст джерела, дати відповіді на запитання)Зі спогадів нащадків перших поселенців. Наші діди, батьки, брати й родичі, і ми самі поприходили сюди з рідних гетьманських і задніпрянських міст на заклик білгородських та курських воєвод, котрі забезпечували нас царським словом, — не однімати від нас наших вільгот. Вони веліли селитися нам, щоб ми захистили собою московські українні городи по Білгородській лінії — в диких степах, на татарських займищах, котрими ходили татари під оці городи. І для збільшення населення в цих нових містах наказано було нам призивати на життя свою братію — українців. Ми збудували Суми, Суджу, Миропілля, Краснопілля, Білопілля й інші міста, а до них повіти, села й хутори. І ми вірою та правдою служили. І тоді, як татари приходили плюндрувати московські українні городи, ми не приставали ні до якої зради. За те й пожалувано нас усякими вільностями й дозволено займанщини займати, пасіки й усякі ґрунти заводити й усякими промислами промишляти без чиншу, за старим українським звичаєм. Запитання1. Чому землі на схід від Гетьманщини на кордоні з Московською державою були незаселеними?2. Чому московський уряд був зацікавлений у заселенні цих земель? Що він робив для того, щоб привабити сюди переселенців?3. А чому саме в сер. XVII ст. переселенський рух набув масового характеру? Які події в цей час відбувалися на території Гетьманщини?

ЧИМ ВІДРІЗНЯЛАСЬ СЛОБОЖАНЩИНА ВІД ГЕТЬМАНЩИНИНЕ БУЛО ГЕТЬМАНА

У Слобідській Україні також існував козацький устрій. Її територія поділялася на п’ять полків: Острогозький, Охтирський, Сумський і Харківський полки утворилися в 50-х рр. XVII ст. 1685 року із Харківського полку виділився Ізюмський полк.

Полки були військовими та адміністративно-територіальними одиницями. Тобто полки містили як військові козацькі підрозділи, так і територію, на якій мешкали представники різних верств населення, що підлягали одній владі. Старшин обирали на козацьких радах. Найбільшу владу в полку — військову, адміністративну і судову — мав полковник. Слобідські полки підлягали адміністративній та військовій владі бєлгородського воєводи, а також центральним установам Московської держави.

Система землеволодіння на Слобожанщині мала свої особливості. У другій половині XVII ст. там ще було багато незаселенихземель і діяло право займанщини. Кожен поселенець міг вільно займати стільки землі, скільки був спроможний обробити. Із часом, щоб врегулювати займанщину, навколо міста або села стали визначати певну земельну ділянку, яка розподілялася серед поселенців. Ліси, луки, річки та озера люди використовували спільно. Займанщина — елемент звичаєвого права, який дозволяв на підставі першого «займу» володіти землею.

2. Запорозьке козацтво. Іван Сірко. Напружені стосунки Запорозької Січі з гетьманом спричинили зміну її місця розташування. 1652 року запорожці перенесли свою столицю ближче до Дніпрових плавнів неподалік гирла річки Чортомлик.

Робота з історичним джерелом. Чортомлицька Січ була оточена глибоким ровом та 13-метровим валом, оснащеним баштами з бійницями й високими дубовими палями. У центрі козацької твердині був розташований великий майдан, навколо якого були побудовані курені й помешкання старшини. У найбезпечнішому місці Січі була збудована перша на Запорожжі військова церква. Поза межами Січі на березі Чортомлика стояла так звана «грецька ізба», де тимчасово зупинялись іноземні посли, що приїздили на Запорожжя для переговорів. На Січі постійно перебувало від 6 до 12 тисяч козаків.

За давньою традицією найвищим керівним органом запорозького козацтва залишалася загальна військова рада. У ній мали право брати участь усі члени січової громади. Козацька рада вирішувала найважливіші питання життя січовиків — вибори кошового отамана та січової старшини, ведення воєнних дій, розподіл земельних угідь тощо. Постійне керівництво Січчю здійснювали кошовий отаман і січова старшина — військовий суддя, писар, осавул. Неабиякий вплив мали також старі, заслужені козаки. Запорозьке козацтво поділялося на курені, які очолювали курінні отамани. Землі, розташовані поза межами Січі, але поблизу неї, ділилися на паланки.

Кошовий отаман І.  Сірко. Одним із найвідоміших отаманів Запорозької Січі другої половини XVII ст. був Іван Сірко (початок XVII ст. — 1680 р.). Він здійснив понад 60 переможних битв проти військ Туреччини, Кримського ханства й ногайських орд. Вважається, що під його керівництвом запорожці звільнили понад 100 тис. бранців.

Робота з документом. Польский хроніст Віспасіан Коховський про І. Сірка. Страшний був орді, бо був досвідченим у воєнних акціях і відважним кавалером. А в Криму його ім’я наводило такий пострах, що орда щоденно пильнувала та була готова до бою, ніби Сірко вже напав. Татари цілком серйозно вважали його шайтаном і навіть своїх дітей, коли вони плакали і їх не могли заспокоїти, лякали Сірком, кажучи: «Сірко йде». Сірко був чоловіком гожим, бойової вдачі, не боявся ані сльоти, ані морозу, ані спеки. Він був чуйним, обережним, терпляче зносив голод, був рішучим у воєнних небезпеках і завжди тверезим. Улітку він перебував на порогах (Дніпрових), а взимку — на українському прикордонні. Він не любив марнувати час або упадати коло жіноцтва, постійно бився з татарами, проти яких мав природну ненависть. На обличчі він мав природний знак, ніби шмат пурпуру. Запитання до документа1) Як характеризує І. Сірка польський хроніст? На що він звертає увагу?2) Кого І. Сірко вважав головними ворогами?

Іван Дмитрович Сірко народився близько 1605 – 1610 р. За деякими даними він народився в сім’ї шляхтича на Поділлі. За іншими – Сірко родом із козацької слободи Мерефи Слобідської України. Про Івана Сірка говорили зовсім неймовірні речі. Наприклад, що його не брала ні куля, ні меч. Що Сірко – переветень, який може перетворюватися на вовка ! І що був він «великим характерником». Але хто такі характерники ? Так у Запорозькій Січі називали людей, які володіли надприродними здібностями. Робота з поняттями. Козак-характерник — назва віщуна, чаклуна на Запорозькій Січі, який, згідно з народними легендами, умів ворожити, замовляти, лікувати поранених козаків, знав гіпноз, вправи з фізичної підготовки козаків, про що існує ряд історичних свідчень очевидців та народних переказів

Робота з таблицею : «Військові походи І. Сірка»{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}1658—1660 рр. Призначення Сірка Вінницьким (кальницький) полковником.1660—1661 pp. Вдалий похід запорозьких козаків проти Кримського ханства.1663 р.І. Сірко вперше став кошовим отаманом Війська Запорозького. Здійснив два вдалих походів до Криму.1667 р.І. Сірко став полковником Харківського полку на Слобожанщині та здійснив похід у Крим, розгромивши, татарську орду біля самої Кафи (Феодосії) і визволив близько 2 тис. бранців.1670 р. Обрання Сірка Кошовим отаманом.1671 рІ. Сірко разом із М. Ханенком присягнув Речі Посполитій і зобов’язався воювати з Кримським ханством.1672 р. Сірка засудили і відправили до Сибіру. 1673 р. Поверненя на Січ, похід на Аслам, потім Очаків, захопив великий загін ординців.1675р. Програшний похід турків і татар на Січ. Похід Сірка на Крим – зруйнував Бахчисарай.1677-1788 рр. Боротьба кошового проти турків і татар на чолі з Ю. Хмельницьким.1679 p. Останній переможний похід проти турків.

І. Рєпін «Запорожці»І. СіркоІван Сірко з запорожцями весь час нападали на турків і татар. Турки ледве витримували ці зухвалі напади під проводом кошового. Тому існує версія, що розгніваний султан Мехмед IV відправив до козаків листа з вимогою припинити напади, здатися й прийняти його протекцію. Запорожці відповіли дошкульним листом, який, певно, переповнив султана бажанням помститися за образу (за цим історичним сюжетом художник Ілля Рєпін створив відому картину «Запорожці пишуть листа турецькому султану»).

Відповідь запорозьких козаків на лист султана« Ти — шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш і самого люципера секретар. Який ти в чорта лицар? Чорт викидає, а твоє військо пожирає. Не будеш ти годен синів християнських під собою мати, твого війська ми не боїмося, землею і водою будем битися з тобою. Вавілонський ти кухар, македонський колесник, єрусалимський броварник, александрійський козолуп. Великого і Малого Єгипту свинар, вірменська свиня, татарський сагайдак, кам'янецький кат, подолянський злодіюка, самого гаспида внук і всього світу і підсвіту блазень, а нашого Бога дурень, свиняча морда… різницька собака, нехрещений лоб, хай би взяв тебе чорт! Отак тобі козаки відказали, плюгавче!...»Підписали: Кошовий отаман Іван Сірко зо всім кошом запорозьким. Лист турецького султана до козаків«Я, султан і владика Блискучої Порти, син Мухаммеда, брат Сонця і Місяця, внук і намісник Бога на землі, володар царств Македонського, Вавілонського, Єрусалимського, Великого і Малого Єгипту, цар над царями, володар над володарями, винятковий лицар, ніким непереможний воїн, невідступний хранитель гробу Ісуса Христа, попечитель самого Бога, надія і втіха мусульман, великий захисник християн, повеліваю вам, запорозькі козаки, здатися мені добровільно і без жодного опору, і мене вашими нападами не змушувати перейматись.»Султан турецький Мухаммед IV

Питання для роздумів. Чи могли існувати ці два листа, можливо це є витвір уяви козацького середовища кінця XVII ст.?

Висновок Масова колонізація Слобожанщини українським населенням була зумовлена воєнними лихоліттями другої половини XVII ст. Наприкінці XVII ст. на Слобожанщині існували десятки міст і містечок, де успішно розвивалися ремесла, промисли і торгівля. В Українській козацькій державі Запорозька Січ формально підпорядковувалася владі гетьмана, хоча й зберігала певну автономію у внутрішньому житті. Старшина прагнула відігравати самостійну роль у політичному житті козацької України. Найвідомішим отаманом Запорозької Січі другої половини ХVІІ століття був Іван Сірко, який відзначився своїми переможними походами й битвами проти татар і турків.  На закріплення. Опрацювати параграф 35-36 (стор.152-156)