Засідання клубу юних любителів фізики присвячениий пам’яті видатного українського фізика І.П. Пулюя «Професор І.П.Пулюй - найвидатніший фізик»

Ведучий 1.

Верни до мене, пам 'яте  моя,

Нехай на серце ляже ваготою

Моя земля з рахманною журбою.

Хай сходить співом горло солов 'я

В гаю нічному. Пам 'яте, верни із

Чебреця, із липня жаротою.

Хай яблука останнього достою

В мої червонобокі виснуть сни.

Нехай Дніпра уроча течія

Бодай у сні у маячні струмує.

І я гукну.  І край мене почує.

Верни до мене, пам 'яте моя!

Україна почула свого славного сина, великого, мужнього, нескорено­го поета, в'язня волі, людини трагіч­ної долі — Василя Стуса.

Ведучий 2.

Нині повертаємо до пам'яті нашої ім'я Івана улюя. Хто є він? Який він? І чому ми віддаємо данину шани цьо­му вченому мужові?

             1.Шепоче вітер тихо, тихо

               І чути подих далини....

               Родимий краю, рідна стріхо,

               Це мій привіт із чужини.

                      Десь за горою, між ланами,

                      Де Гнилки тиша залягла,

                      Стоїш, Гримайлове коханий,

                       Моя дідизно дорога.

              2. Твої поля і запах рути,

                  Пташині співи у гаю,

                 Мені довіку не забути,

                 Як ранню молодість мою.

                        Ще прийде-час і я прилину

                         До нив твоїх, на твій поріг

                         І приймеш ти, як батько сина,

                         Мене з заблуканих доріг.

Ведучий 1. Україно! Рідний краю! Золота чарівна сторона! Земля, рясно уквітчана, зелом закосичена! Країна смутку і краси, радості і печалі! Одягла ти розкішний вінок з рути й барвінку, - над яким світять заплакані золоті зорі. Земля, яка подарувала людству геніїв, а сама їх зреклася.

   Чтець 1:

      В глибині сцени — постать юнака.

      У селянській хатині родився я,

      Під сільською там стріхою зріс,   

      Там до школи сільської ходив я,

      У селянській церковці моливсь.

      Швидко мчать  літа-блискавиці,

      А в пам'яті все оживе:

І мамина чиста криниця,

І татові щирі слова,

І рідна батьківська хата,

Що в цілому  світі одна.

Читець 2: 

Ти була небагата й непишна,

Виглядаючи з саду у луг,

Рясний цвіт обтрусили вишні

На солом'яний твій капелюх.

Ти приймала і щастя і лихо,

Поважала мій труд і піт,

Із під сірої теплої стріхи

Ти дивилася жалібно в світ.

Ти була мені, наче мати,

Ти служила мені, як могла -

Кожна кроквочка, кожна лата

Не жаліла для мене тепла.

Продовжує юнак:

Ой, устав я, задумався,

Що робити маю,

Чи маю я мандрувати

До чужого краю?

    Покидаю Україну,

    Як матір рідненьку, 

    Покидаю наш Гримайлів,

     Залишаю неньку.

Благословіть мене, мамо і тату,

Благослови мене, роде, на вперті стежки,

Маю рушати, треба рушати...                 (Виходить. Зупиняється на краю сцени)

   Прощай, Україно, знедолений краю,

   Моя Україно, — навіки прощай!

Ведучий 1.        

До Відня далека дорога. А скільки на ній лихоліть,

Батьківського велич порога. Добром над світами стоїть.

Будучи слухняним сином своїх батьків та маючи рекомендацію міс­цевого священика, Пулюй вступає на теологічний факультет Віденського університету. Та після закінчення університету на священика не висвячується, чим тяжко образив батьків, вони зрікаються свого сина, а якась не­ видима сила тягла його в інші, незвідані світи. І та сила перемогла.

Ведучий 1. Сховатися од долі не судилось.Ударив грім - і зразу шкереберть пішло життя, І ось усе, що мріялось, що снилось За мить одну пішло у небуття.Ведучий 2. У 1869 році Пулюй записався на філософський факультет, на фізико-математичну кафедру.

Закінчивши у1872 р., уні­верситет, працює на посаді асистента експериментальної фізики цього ж університету. І.Пулюй мав намір стати викла­дачем у Львові або в Києві, але на працю в Київському університеті муси­ла бути згода царської поліції. Вона її не дала, бо ім'я Пулюя значилося у списку  “неблагонадійних”. До цього списку І.Пулюя було внесено за популярну брошуру “Нові й перемінні звізди”,  в якій автор переконував з високою науковою й педагогічною майстерністю, що природні явища не містять нічого над природного  й непізнаваного, і доводив, що закони всесвіту тотожні тим, що панують на Землі.

Чтець: До свого серця пригорни,          

             О земле, Україна! Пришли, нарешті, з чужини. Ученого і сина.

Ведучий 1. Та рідна Україна не прийняла його. Тому змушений працювати в лабораторіях Відня, Праги і чужій землі віддавати свій талант.

Ведучий 2

 З 1874 до 1875 року пра­цює асистентом-викладачем кафедри фізики, механіки та математики військово-морської академії у м. Фіуме. Восени 1875 р. виїжджає до Страс­бурга вивчати електротехніку. У 1876 р. захищає дисертацію з відзнакою і отримує ступінь доктора філософії Страсбур­зького університету, спеціалізація - фізика. Цього самого року повертається до Відня, де на посаді приват-доцента Віденського університету читає лекції з молекулярно-кінетичної теорії газів і механічної теорії теплоти, а також працює асистентом у лабораторії ав­стрійського фізика Лянга.

Ведучий 1

У 1882 р. отримує посаду технічного директо­ра електротехнічного бюро у Відні, потім працює технічним консультан­том промислової електротехнічної фірми, а також директором фабрики електроламп власної конструкції.

Ведучий 2

Його лампи, набагато кращі від ламп Едісона, демонструвалися 1884 р. на Всесвітній виставці в м. Штайєрі. Пулюй першим дослідив «холодне світло» (тепер неонове). На виставці це відзначалося як велике технічне досягнення. Важливе практичне зна­чення мала запропонована Пулюєм удосконалена конструкція телефон­них станцій та абонентських апаратів, зокрема застосування роздільного трансформатора. Цей винахід Пулюя запатентований у деяких промислове розвинених країнах Європи.

Ведучий 1

Найвищу оцінку отримала діяльність І.Пулюя в галузі практич­ної електротехніки. Він був технічним директором електротехнічного бюро у Відні, головним експертом з цих питань у Чехії та Моравії, державним радником. За його активної участі за­пущено ряд електростанцій на постій­ному струмі в Австро-Угорщині, а та­кож першу в Європі на змінному струмі (Прага). Пулюй був членом-засновником електротехнічного това­риства у Відні, засновником спеціаль­ного журналу з електротехніки, голо­вою організованого ним електротех­нічного товариства у Празі.

Ведучий 2

Працюючи  над удосконаленням своїх ламп Іван Пулюй відкрив нове невідоме проміння. Над вивченням якого і удосконаленням приладів для його утворення працював не один рік. Публікувати в пресі свої доробки Пулюй не спішив, бо вважав, що  знань, якими він володіє, не достатньо. Роботу  над невідомим промінням Іван Пулюй не вважав першочерговою і звертався до неї лише коли була вільна хвилина.

Ведучий 2

“У трьох невеликих статтях, опубліко­ваних протягом року, Рентгеном дано такий вичерпний опис властивостей цих променів, що сотні праць, які з'явилися пізніше, впродовж 12 років, не змогли ні додати, ні відняти нічого істотного.”

 Так говорить академік А.Ф. Йоффе.

Чи справді це так?

Ведучий 1

Три вищезгадані повідомлення Рентгена  були опубліковані протягом 1895, 1896,  1897років.

 Перша стаття мала назву “Про новий рід променів. По­переднє повідомлення”. У ній. Рентген крім самого факту існування невидимих променів, описав процес їх поглинання різними матеріалами, його залежність від їх стану і товщини.

Встановив, що виникають ці промені у стінках скляної трубки, куди потрапляють катодні промені.

 Він підкреслив, що промені не зазнають заломлення у призмах з різних матеріалів і не відхиляються магнітним полем на відміну від катод­них променів.

Та зауважив, що правиль­не відбивання променів від поверхні тіл відсутнє, а різні речовини віднос­но Х - променів ведуть себе так само, як і мутні середовища відносно світла.

Ведучий 2

Прочитавши першу статтю Рентгена, яка вийшла 28 грудня 1895 року, Іван Пулюй повернувся до своєї роботи  над невідомим промінням, яке вже мало назву Х- промені. І підготував  дві статті, які побачили світ в лютому та березні 1896 року.   Вийшли вони в дуже авторитетному європейсь­кому виданні - лондонському жур­налі “Повідомлення Імператорської Академії Наук”. І передували  двом  іншим статтям Рентгена .

Пулюй виявив, що  Х - промені викликають провідність газів, тобто їх іонізацію. Цю властивість Рентген описав лише у своїй другій статті.

Пулюй дослідив просторовий розподіл інтен­сивності променів за допомогою своєї трубки, яку сконструював на початку 80-х років. Аналогічні дослідження Рентген виклав лише в своїй третій статті у травні 1897 р.

Саме Пулюй, а не Рентген розробив ще в 1882 р. трубку, яка мала основні риси сучас­них рентгенівських трубок, тобто ок­ремий від анода антикатод, розміще­ний похило відносно падаючого на нього пучка катодних променів.

Ведучий 1

Професор Єнської обсерваторії США Фрост  говорив:

 - Коли я прочитав повідом­лення про відкриття Рентгена, то відразу переглянув усі Круксові труб­ки і серед них знайшов таку, яка ви­діляла незвичайні Х - промені. Деталь­но оглянувши її, я констатував, що це трубка конструкції Пулюя... Ця труб­ка виділяла дуже сильні промені.

Трубка Пулюя забезпечувала високу якість рентгенограм. Саме знімки Пу­люя протягом кількох років були неперевершеними за технікою виконан­ня, найчастіше відтворювалися в євро­пейських виданнях. Пулюй перший зробив знімок цілого людського скелета.

Безпосередньо після отримання інформації про здійснене в Німеччині проф. Рентгеном відкриття Х-променів, професор Пу­люй, фізик Вищої технічної школи Праги, зробив на цю тему доповідь з де­монстраціями 15 лютого    1896 р. Він продемонстрував апарати власної кон­струкції, просвітив на сцені сейф, дога, чоловіка і навіть жінку (очевидно у масці). Вперше можна було бачити вміст закритих предметів, живі, рухомі скелети в живих рухомих людях.

Ведучий 2

Велич Рентгена полягає в тому, що він сам дошукався до причини відкритого ним явища природи. Він працював... як істинний геній, поки не ви­вчив усіх властивостей Х - променів.

Але шлях, яким Рент­ген прийшов до свого відкриття, зали­шається загадковим. Дослідни­ки життя і діяльності Рентгена заува­жують деякі дивні моменти в його по­ведінці, пов'язані з відкриттям Х - про­менів: “Записи про свої спостережен­ня він тримав у таємниці і заповідав спалити їх одразу ж після його смерті, що й було зроблено. Дивним є і те, що він ніколи не згадував Пулюя чи його трубки, хоч у той час вони були широко відомі серед науковців”.

Отже, в усій історії з Х - променями об'єктивно суттєвим є не лише факт відкриття, а все те, що робилося до і після відкриття. Тут про­відну роль відігравав саме Пулюй. Він перший зро­бив спробу з'ясувати механізм виник­нення рентгенівських променів. І з якою гіркотою, болем ("відчаєм дізнається, що промені його перехопили, світ сповіщений про рентгенівські промені, а сам Рентген став першим лауреатом премії Нобеля в галузі фізики.

Ведучий 1

Було б справедливіше, якби обид­ва ці вчені стали лауреатами першої Нобелівської премії, присудженої Рентгену в 1901 р.

Прагнення істини, непримиренність до несправедливості, усвідомлення тяжкого життя понево­леного українського народу — все це не могло залишити Пулюя байдужим до долі батьківщини. Хоча його творче життя проходило за її межами, він по­всякчас почувався її сином, навідував­ся до Галичини. Активна громадська, публіцистична та перекладацька діяльність Пулюя висунула його в чис­ло найяскравіших постатей культурно-політичного життя України останньої третини XIX — початку XX століття. Ще гімназистом у Тернополі він за­снував молодіжний гурток для вивчен­ня і популяризації української історії та літератури, піднесення національ­ної свідомості народу.

Ведучий 2

Навчаючись в університеті, перекладає українською мовою підручник геометрії для україн­ських гімназій, бере активну участь в організації українських студентських товариств у Відні. Пізніше виступає за створення українського університету у Львові, публікує статті на захист української мови, забороненої в Росії царським указом 1876 р., засуджує акції австрійського уряду під час аграрних страйків у Галичині в 1902 р. Під час першої світової війни закликає відро­дити українську державність. Усього він опублікував близько тридцяти статей і брошур з українських справ.

Намагаючись протидіяти колоні­зації та русифікації, багато часу і зу­силь Пулюй віддає перекладу україн­ською мовою Біблії, який він здійснив разом з письменниками Пантелеймо­ном Кулішем і (частково) Іваном Нечуєм-Левицьким.

Читець

Розігнала доля нас по світу,   

Як той вітер листя восени,

Не дала нам ані дня радіти,

Не дала нам сонця, ні весни....

Коротаєм вік свій на чужині

І скриваєм наш сердечний - біль

Гей, повій же, вітре з України,

Принеси нам запах рідних миль.

Ой ти доле, нещаслива доле,

Не зупинить цього віку час,

І насниться нам ще українське поле

Й вишенька біленька прийде ще до нас.

Ведучий 1

У 1905 році останній раз Пулюй побував у рідних місцях. З далекої Праги на могилу батьків у Гримайлів привіз пам'ятник,— остан­ній дарунок сина своїм родичам.

 А через кілька літ не стало самого Івана Пулюя. 31 січня 1918 року наш великий і багатогранний діяч Іван Пулюй розпрощався із своїм життям.

Чужа празька земля прийняла його у свої холодні обійци, хоча заповів Пулюй перед смертю поховати його в Україні, поховати в рідному Гримаймлові, де знайшли вічний спочинок його батьки — Павло та Ксенія Пулюї та його брат Микола і сестричка Марія.

О Україно, о рідний краю,

Дитинства півзабутий теплий сон!

Чи знаєш ти, що я один вмираю, серед оцих чужих сосон?

Ведучий 2

Чи знаєш, що в чужій землі спочину,

А за свою молюсь довік життя?

Чи зрониш ти хоча б одну сльозину

За тих, що вмерли і пішли у небуття?

Сьогодні ми з вами відкрили ще одну сторінку історії фізич­ної науки. Знане у світі ім'я І.Пулюя нині повернулося в Україну. Своєю науковою і технічною діяльністю він заслужив широке міжнародне визнан­ня. Однак до недавнього часу залишав­ся майже невідомим в Україні, на рідній Батьківщині, для кращого май­бутнього якої невтомно працював поза її межами впродовж усього життя.

Ведучий 2

На Батьківщині вченого, у селищі Гримайлів на Тернопільщині, встанов­лено пам'ятник, у листопаді 1996 р. відкрито гімназію ім. І.Пулюя. У відкритті гімназії брав участь його онук — професор Петро Пулюй, який про­живає в Австралії. Ім'я Пулюя носить Тернопільський технічний університет, у Львівській Політехніці встановлено бюст І. Пулюя. Створено художньо-до­кументальну стрічку «Іван Пулюй. По­вернення»

Ведучий 1

Він України мав чарівну вроду,

Носив Ті наймення гордолиць.

Він виріс від суниць аж до зірниць,

Великий син свого народу

Ведучий 2.      

Хай час для тебе зупинив свій біг

І посмутніло дзеркало природи,

Ти встав із наукових відкриттів своїх,

Щоб вічно жити із своїм народом.