ЗАСОБИ КОНТРОЛЮ ЗА ФІЗИЧНИМ НАВАНТАЖЕННЯМ УЧНІВ НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

ЗАСОБИ КОНТРОЛЮ ЗА ФІЗИЧНИМ НАВАНТАЖЕННЯМ УЧНІВ
НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Є лише один спосіб виконати
велику роботу – полюбити її.

Стів Джобс

Критична ситуація зі станом здоров'я населення України значною мірою стосується учнів ЗНЗ. У шкільному віці мають закладатися основи здоров'я, однак науковці свідчать про те, що 90% випускників шкіл мають відхилення у стані здоров'я (Сухарєв О.Г., 1991; Апанасенко Г.Л., 1992; Круцевич Т.Ю., 1999; Андрєєва О.В., 2002; Благій О.Л., 2005; Глова Г.В., 2007). За даними А.В. Домашенка (2000) та інших авторів, кількість здорових випускників шкіл становить від 5 до 25%, а понад 50% мають незадовільну фізичну підготовку.

Заняття фізичною культурою мають відігравати важливу роль у зміцненні здоров`я, підготовці всебічно розвиненої особистості, адже саме в школі формується відповідальне ставлення до власного здоров`я, важливі теоретичні знання та практичні навички для його збереження [37, 42].

Протягом останніх років проведено чимало досліджень, присвячених вивченню проблеми вдосконалення змісту фізичного виховання (Шиян Б.М., 2001; Безверхня Г.В., 2003; Круцевич Т.Ю., 2003; Ротерс Т.Т., 2006; Степанова І.В., 2007; Москаленко Н.В. та ін., 2007; Кібальник О.Ю., 2008). Однією з таких проблем фахівці називають падіння інтересу до традиційних уроків фізичної культури. Зокрема, вони наголошують, що причиною низької мотивації учнів до уроків фізичної культури є відсутність можливості вибору форми занять, незадоволення традиційним змістом шкільної фізкультури.

Дуже часто зі ЗМІ чуємо про травматизм учнів на заняттях фізичної культури та дедалі частіше – про смертні випадки під час проведення уроків фізичної культури. Тільки за останні шість років (до 2012 р.), за даними Міністерства освіти і науки України, статистика засвідчила 15 таких випадків. І це без випадків травматизму.

Надалі ситуація тільки погіршується: за вересень-жовтень 2013 року було ще два смертельні випадки. У чому причини? Як таке могло статися на уроках? Як нещодавно зазначив Б. Жебровський: «Головне в освіті дітей – не освіта. Здоров’я важливіше» [39].

На наш погляд, головне завдання в освіті – створити систему, яка б використала весь наявний арсенал новітніх технологій, для попередження цієї жахливої статистики. Досвід роботи дозволив розпочати роботу над моделлю такої системи, що розвивається одночасно з технологіями [15, 21].

Більшість смертельних випадків пов’язана саме з серцево-судинною системою. Звідси важливим питанням стає контроль інтенсивності фізичних навантажень під час занять фізичною культурою, для розв’язання якого використовуємо новітній інноваційний засіб – пульсотахометр (Рис. 1).

Рис.1. Використання інноваційних пристроїв для відстеження
стану організму учнів на уроках фізичної культури
(показників пульсу і тиску) з метою правильного розподілу рівня навантаження

Практика свідчить про те, що систематичні заняття з частотою серцевих скорочень (ЧСС) більше 160 уд./хв. не дають додаткового оздоровчого ефекту, а збільшують ризик травматизму та перенапруження. Тому необхідно визначити пульсову зону на моніторі серцевого ритму для підтримання необхідного режиму навантажень [44].

Деякі пульсометри запам’ятовують частоту серцевих скорочень із певною періодичністю, що дозволяє дати оцінку окремої вправи після занять та за необхідності відкоригувати їх у майбутньому. Головним фактором у досягненні поставленої мети є вибір необхідної інтенсивності занять, яку дозволяє контролювати ЧСС. Пульсові режими дозволяють знайти диференційований підхід до кожного учня: деякі більш ефективні для витрачання жирів, інші – для покращення витривалості, треті – для підвищення максимальної працездатності, що особливо важливо для учнів.

За допомогою пульсометрів можна зафіксувати максимальну та середню ЧСС під час заняття. Середня ЧСС – найбільш інформативний показник напруги фізичного навантаження, що дає можливість безпосередньо під час виконання вправ знати про відповідність середньої інтенсивності навантаження поставленого завдання. Цим досягається пульсометричний контроль та програмування навантажень під час занять фізичною культурою. Це можливо завдяки цифровому передавачу, який виключає перешкоди від близько розташованих моніторів серцевого ритму інших учнів.

Значення ЧСС (так звані ЧСС-зони) для використання на уроці програмується в моніторі серцевого ритму. Якщо ЧСС знаходиться поза зоною (вище або нижче), то пульсометр починає давати звуковий або відеосигнал. Крім того, він запам’ятовує дані ЧСС кожного уроку, що дозволяє оцінити навантаження вправ та за необхідності скорегувати їх на наступних уроках.

Окремо хочу сказати про головну перевагу – простоту та доступність. Будь-який учень, навіть молодших класів, може швидко засвоїти функції пульсометрів та навчитися використовувати їх для контролю і оцінки навантаження на уроках фізичної культури. Використання цих пристроїв можливе не тільки на уроках фізичної культури в школі, а й у дитячих спортивних школах, фітнес-центрах, удома при виконанні домашнього завдань.

Для контролю рухової активності поряд із монітором серцевого ритму доцільно використовувати датчик руху, який дозволяє в будь-який момент дати оцінку моторної щільності уроку. Даний пристрій за допомогою спеціального сенсора під час уроку передає оперативну інформацію про час, дистанцію, швидкість та кількість витрачених калорій. Після уроку він передає ці дані на спеціальний сайт, на якому можна побачити всі результати своїх занять і обмінятися враженнями з іншими учнями, навіть інших країн (таблиця).

Рис.3. Використання сенсора для визначення часу, пройденої дистанції, швидкості й кількості витрачених калорій

Особливо слід відмітити той факт, що вчителі розпочали використання пульсотахометрів на своїх уроках, але це ускладнюється тим, що неможливо одночасно мати інформацію про всіх учнів. Для розв’язання цієї проблеми ми пропонуємо, щоб уся інформація з моніторів серцевого ритму та датчиків руху контролювалися за допомогою смартфона – безпосередньо в будь-який момент уроку і кожним учнем. Так само можливе використання планшетного комп’ютера замість смартфона, але перевага в цьому випадку саме за смартфоном через можливість мобільного Інтернету та кріплення до зап’ястя, плеча, грудей або просто на одяг учневі. Вибір пристроїв досить варіативний у залежності від типу та змісту уроку. Але використання пристроїв, які кріпляться безпосередньо на тіло учня, не дає можливості забезпечити умови гігієни. Запобігти цьому допомагають портативні датчики, що мають можливість кріплення зверху на одяг із синхронізацією на смартфон (Рис. 3).

Варто зазначити, що в процесі впровадження запропонованої системи на уроках фізичної культури виникає незручність – учитель має завжди знаходитися в певному місці спортивної зали для запису та аналізу відеоматеріалів. Уникнути цього допомагають портативні камери з WI-FI з’єднанням (Рис. 4). Учитель із будь-якого місця спортивної зали в режимі реального часу має можливість аналізувати техніку виконання вправ, переключатися на різні камери одним натисканням кнопки, при чому кількість камер не обмежена. Крім того, можна відправляти ці матеріали учням та їх батькам електронною поштою.

Рис.4. Використання портативних відеокамер із WI-FI-з’єднанням

Отже, сучасне життя досить складно уявити без новітніх інноваційних

засобів, особливо в освіті. Стрімкий та невпинний розвиток технологій неможливо зупинити. Завдання вчителя – не тільки побачити або почути про «новинки», а й безпосередньо використати їх у своїй діяльності, удосконалити зміст фізичного виховання.

Крім надання вчителю нових можливостей, ця система зумовлює активізацію навчальної діяльності учнів, стимулює мотивацію, якість і результативність занять. Але головне – вирішується життєво важливе питання контролю, причому всебічного та постійного, фізичного навантаження на уроках фізичної культури, що так гостро постало за умов сьогодення.

Перспективи подальших досліджень будуть спрямовані на впровадженні новітніх технологій у практику фізичного виховання учнів.