«Застосування інтерактивних технологій при вивченні теми «М. Коцюбинський. Загальний огляд творчості. Психологічна новела «Intermezzo»»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ КОМЕРЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ТЕХНІКУМ

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

на тему: «Застосування інтерактивних технологій при вивченні теми                          «М. Коцюбинський. Загальний огляд творчості. Психологічна новела «Intermezzo»»

Складена: Коротковою Оленою Анатоліївною, викладачем другої категорії

Розглянуто на засіданні ММО    Схвалено на засіданні

                        ММО

Протокол №               Протокол №                     

Від «___» __________201__ р.   Від «___» __________201__ р.

Голова ММО_____          Голова ММО                    

Кривий Ріг

2018рік

У методичній розробці заняття з української літератури викладені форми, засоби, методи, елементи педагогічних технологій, спрямовані на:

1. ознайомлення студентів із життям і творчістю М. Коцюбинського, його роллю в історії української літератури;
2. з’ясування поняття про імпресіонізм та психологічну новелу;
3. вміння студентів аналізувати текст, характеризувати образи, творчу манеру і самобутність автора, робити власні висновки щодо прочитаного.

На занятті використовуються різні форми організації діяльності студентів: колективна, групова, індивідуальна роботи.

 Методична розробка призначена для викладачів української літератури вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації.

Рецензент: Федорова О.Ф., викладач вищої категорії

ЗМІСТ

ВСТУП

Актуальність теми. Сьогодні мало у кого виникають сумніви, що «Українська література» – предмет надзвичайно важливий і потрібний у динамічному, технократичному світі. Саме він допомагає розвивати власні думки, дати волю фантазії, бути не тільки читачем, а й глядачем, режисером і співавтором. Педагогічне завдання цього предмету полягає у тому, щоб створити гармонійну, всебічно розвинену особистість, яка вміє грамотно висловити свою думку, має естетичний смак та художній погляд на світ. Адже література – це модель поведінки. Це та царина, яка  збуджує не лише емоції, а й думку, стимулює власний духовний, творчий пошук. Література – це мистецтво слова, яке торкається душі.

Навчати літературі – це не тільки давати певну суму загальних біографічних знань про авторів, героїв і відомостей з літературознавства, а й формувати належний рівень морально-естетичного розвитку, культури мовлення та поведінки, прищеплювати ідеали прекрасного. В цьому сенсі творчість видатного естета і «аристократа духу» М. Коцюбинського є особливо актуальною. До того ж, європейські мотиви малої прози митця звучать особливо влучно у стрімкий час всеохоплюючої євроінтеграції.

Заняття з літератури – насамперед заняття слова. Наскільки яскравим, образним, точним та виразним буде це слово, залежить від особистості викладача. Тож педагоги прагнуть, щоб зацікавленість вихованців літературою була щирою, непідробною, органічною.

 Тому в умовах сьогодення відбувається стрімкий розвиток усіх сфер суспільно-економічного життя, зростають вимоги до рівня підготовки молодих фахівців, які мають стати рушійною силою у конкурентній боротьбі за місце нашої країни у світовій системі господарських відносин. Підготовка сучасного фахівця з різних спеціальностей має базуватися на новітніх методах та підходах: запровадження інноваційних технологій навчання та перевірки знань студентів, пошуку нових форм і методів організації навчально-виховного процесу з врахуванням особливостей як навчальної дисципліни, так і кожного студента тощо, що дасть змогу максимально розкрити потенціал вихованця, забезпечити якісну підготовку конкурентоспроможних фахівців з високим професійним рівнем знань, які будуть мобільними, ерудованими, здатними творчо мислити та вчасно знаходити правильні рішення проблем та завдань. Одним зі шляхів до цього є застосування інтерактивних методів навчання.

Аналіз наукової літератури. Вагомий внесок у розкриття означеної теми зробили вітчизняні науковці та практики, які досліджували сутність інноваційних та інтерактивних методів навчання, ключові аспекти їх використання у навчально-виховному процесі ВНЗ, вивчали окремі з методів та способи їх використання на заняттях різних видів, займалися пошуком найоптимальніших з них. Зокрема це: Н. Акімова, А. Анікєєв,                                Г. Бенедик, Л. Борисов, Т. Вахрушева, Н. Гаркуша, Н. Горбатюк, Є.Карманов, Я. Коменський, В. Кривошей, О. Саган, О. Тарасова, М. Топчієв, Н. Рассулова тощо. Основу та поштовх для вивчення цього питання зробили відомі зарубіжні вчені, а саме: К. Друрі, Р Мертон, Дж.Мід, Дж. Морено, Б. Райан, Т. Скоун, К. Фопель, Г. Фріц, Т. Шибутані тощо. Вчені аналізували можливості використання інтерактивних технологій навчання під час проведення занять на сучасному рівні; розглядали інтерактивне навчання як інноваційне педагогічне явище і пропонували теоретичне обґрунтування інтерактивних методів навчання; вважали, що інтерактивні підходи сьогодні є найбільш ефективними, адже ставлять того, хто добуває знання, в активну позицію їх самостійного освоєння; здійснювали порівняння моделей інтерактивного, активного і пасивного навчання.

Мета дослідження – розкрити процес застосування інтерактивних технологій при вивченні теми: «М. Коцюбинський. Загальний огляд творчості. Психологічна новела «Intermezzo»».

Завдання дослідження:

1.Проаналізувати стан дослідження проблеми;

2.Розкрити теоретичні засади використання інтерактивних технологій;

3.Розробити методику практичного застосування  інтерактивних методів навчання при вивченні теми «М. Коцюбинський.  Загальний огляд творчості. Психологічна новела «Intermezzo»»

Предмет дослідження – застосування інтерактивних технологій при вивченні теми: «М. Коцюбинський. Загальний огляд творчості. Психологічна новела «Intermezzo»».

Об’єкт дослідження – навчальний процес у ВНЗ І-ІІ рівня акредитації.

Структура роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

Розділ І

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ В ВНЗ І-ІІ РІВНЯ АКРЕДИТАЦІЇ

1.1. Суть інтерактивного навчання

Вже давно предметом занепокоєння педагогів є часта відсутність  у студентів мотивації та інтересу до навчання. Вчителі й викладачі ретельно працюють над  тим, аби учіння було продуктивним, інформація надовго залишалась у пам’яті, а сам процес приносив задоволення і викладачеві, і учневі. Звідси і беруть свій початок нетрадиційні, інноваційні, інтерактивні технології навчання.

У чому полягає сутність інтерактивних методів навчання? Термін «інтерактивний» прийшов із англійської мови і означає «взаємодіючий». Термін «інтерактивна педагогіка» був введений в обіг у 1975 році німецьким дослідником Тансом Фріцем. Теоретичні методичні засади інтерактивної освіти, ефективність її впливу на формування особистості ґрунтовно досліджено у працях І.В. Авдєєвої, М.В. Кларіна, О. Пометун, Л. Пироженко , О. Пехоти,  Н. Побірчинко, та Г. Селевко, С.О. Сисоївої, О.П. Сидоренко, Г.О. Фреймена, К.О. Баханова та ін [13].

Для чіткішого розуміння важливості інтерактивного навчання педагоги порівнюють його з відомими раніше пасивним й активним навчанням. Якщо пасивне навчання – це репродуктивний метод, це вимога слухати та дивитись, активне – це безпосередня участь студента у викладі матеріалу, то інтерактивне – це рівноправна взаємодія викладача та студента. Якщо порівняти ці моделі, то можна зробити висновки про те, що за наявності певних недоліків остання модель досить ефективна. Сутність інтерактивного навчання  полягає в тому, що в навчальний процес залучаються всі вихованці. При цьому їм надається змога міркувати з приводу того, що вони знають та думають.

Колективна діяльність студентів у процесі пізнання і засвоєння літературного матеріалу передбачає індивідуальний внесок кожного в навчальний процес, обмін знаннями, ідеями, способами діяльності. При цьому має панувати атмосфера доброзичливості та взаємної підтримки. Вона створює умови, за яких студенти не лише здобувають нові знання, а й розвивають свою пізнавальну діяльність, виходять на вищі форми співробітництва [1].

Інтерактивні методи навчання  скомпонували низку цікавих, раніше чужих студентам правил. Наприклад, кожна думка важлива; не бійся висловитись; ми всі – партнери; обговорюємо сказане, а не людину; обдумав, сформулював, висловив; кажи чітко, ясно, красиво; вислухав, висловився, вслухався; наводь тільки обґрунтовані докази; умій погодитись і не погодитись; важлива кожна роль.

 Правила організації інтерактивного навчання:

 1.У роботу повинні бути залучені (в тій чи інший мірі) всі.

 2. Активна участь у роботі має заохочуватися.

 3. Студенти мають самостійно розробляти та виконувати правила роботи у малих групах.

 4. Студентів під час використання ІАМН не повинно бути більше 30 осіб. Тільки в цьому випадку можлива продуктивна робота у малих групах.

 5.Навчальна аудиторія повинна бути підготовлена до роботи у великих та малих групах.

 Практика показує, що при використанні ІАМН, студенти запам'ятовують:

•              80% того, що висловлювали самі;
•              90% того, що робили самі.

Основні переваги  інтерактивних технологій навчання:

• інтерактивні технології допомагають забезпечити глибину вивчення змісту. Студенти освоюють усі рівні пізнання (знання, розуміння застосування, аналіз, синтез, оцінка);

• викладач отримує можливість диференційованого підходу до студентів із спеціальними потребами – особистісними та інтелектуальними;

• змінюється роль студентів, вони приймають важливі рішення щодо процесу навчання, розвивають комунікативні вміння й навички, організаційні здібності;

• основним джерелом мотивації навчання стає інтерес самого студента           (відбувається перехід від зовнішньої мотивації (оцінки) до внутрішньої (потреба знань);

• значно підвищується роль особистості педагога: він менше часу витрачає на розв’язання проблем з дисципліною, педагог більше розкривається перед дітьми як лідер, організатор;

• покращується не тільки запам'ятовування матеріалу, але і його ідентифікація, використання у повсякденному житті;

• використання інтерактивних методів навчання в малих групах сприяє розвитку таких особистісних якостей як комунікабельність, співробітництво, уміння відстоювати свою точку зору, йти на компроміси тощо.

Застосування інтерактивних технологій забезпечує формування у студентів таких умінь як аналіз, порівняння, виділення головного, критичне мислення, а також розвиває увагу, спостережливість, збагачує мислення студентів [11].

За метою заняття та формою організації навчальної діяльності дотримуюся розподілу інтерактивних технологій на такі групи:

1.Інтерактивні технології кооперативного навчання.

2.Технології колективно–групового навчання.

3.Технології ситуативного моделювання.

4.Технології опрацювання дискусійних питань.

Грузинський педагог Ш.Амонашвілі висловлював таку думку: «Викладач мусить обирати для себе високу мету, тому що тільки тоді він матиме змогу піднести своїх учнів і піднесеться сам. Така мета зробить учителя оптимістом, романтиком, він перебуватиме завжди в пошуку і буде здатним створити неможливе».

«Легке» за формою інтерактивне навчання надзвичайно важке для викладача, адже добитись дисципліни й уваги за рахунок «сидіть тихо!» неможливо. Окрім того, потрібно спланувати впровадження інтерактивних моделей, робити це поступово.

Ефективність інтерактивних технологій залежить від уміння викладача:

•давати завдання студентам для попередньої підготовки: прочитати, обміркувати, виконати самостійні випереджальні завдання;

•відбирати для заняття такі інтерактивні вправи, які дали б студентам «ключ» до засвоєння теми;

•під час інтерактивних вправ давати учасникам час подумати над завданням, щоб вони сприйняли його серйозно, а не механічно або «граючись» виконали його;

•на одному занятті використовувати одну-дві  інтерактивні вправи, а не їх калейдоскоп;

•здійснювати спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи, зокрема акцентуючи увагу й на іншому матеріалі теми, прямо не порушеному в інтерактивній вправі;

•проводити швидкі опитування, самостійні домашні завдання  з різноманітних матеріалів теми, не пов'язаних з інтерактивними завданнями.

Викладач в інтерактивному навчання та вихованні – порадник, проектувальник і консультант. Він  повинен виступати лише як керівник розумової діяльності студентів, спрямовуючи її, допомагати, послуговуючись  фактами, дійти певних висновків. Залучаючи студентів до діяльності, скеровувати їх на пізнання світу і себе в ньому, реалізовуючи важливий постулат  виховання: «Допоможи мені, щоб я зробив це сам» [5].

Основний принцип, якого слід дотримуватися – це «принцип власного прикладу». Якщо викладач хоче, аби дискусія вдалась, то повинен брати у ній участь, аби студенти почали грати в гру, стати самому учасником тощо. Особливу увагу слід приділити тим дітям, яких називаємо «слабенькими», тим, котрі соромляться, адже, використовуючи нові технології навчання, ми хочемо допомогти їм позбавитися комплексів, глибше зрозуміти літературу, полюбити її, перемогти себе.

1.2. Характеристика основних інтерактивних методів навчання

Важливе місце у системі інтерактивного навчання посідає кооперативне. Парну і групову роботу організовую на заняттях закріплення, засвоєння знань, умінь та навичок, або як частину заняття узагальнення та систематизації знань.

Кооперативне навчання розвиває толерантну поведінку серед студентів. Така форма роботи дає можливість розкритися студенту у загальній справі. «Слабкі» діти можуть скористатися підтримкою групи і досягти певних успіхів, «середні» також бачать успіхи своєї роботи в групі, а «сильні» студенти вчаться працювати разом з іншими, чого не робили раніше.

Потрібно зазначити, що, організовуючи роботу в групах, ми дійшли висновку – діти позбавляються почуття самотності, підвищують мотивацію, поліпшують особисті досягнення [7].

Зупинимося на окремих технологіях кооперативного навчання. 

Технологія «Акваріум»

Ця технологія сприяє розвитку спілкування в малій групі, вдосконалює вміння дискутувати, аргументувати свою думку, прогнозувати результат, відпрацьовувати культуру мовлення. Розподіляю студентів на чотири групи. Вони читають відповідні сторінки підручника. Потім одна із груп займає місця в «акваріумі»: навколо стола в центрі аудиторії. Це необхідно, щоб відокремити діючу групу від слухачів. Ця група отримує картку із ситуацією і завданням. Студенти повинні прочитати вголос; обговорити її в групі протягом 3 – 5 хвилин, дійти спільної думки, висловити її і довести, що їхня версія правильна.

Решта студентів лише слухають, не втручаючись в обговорення ситуації. Місце в «акваріумі» займають усі групи по черзі.

Після виступу кожної групи слухачі відповідають на запитання.

1. Чи погоджуєтесь з такою думкою групи?
2. Чи була ця думка досить аргументованою?
3. Який з аргументів ви вважаєте найбільш переконливим?

Бесіда триває 3 – 4 хвилини [9].

Технологія «Карусель»

Цей варіант кооперативного навчання найбільш ефективний для одночасного включення всіх учасників в активну роботу з різними партнерами зі спілкування для обговорення дискусійних питань. Можна застосовувати: для обговорення будь–якої гострої проблеми з діаметрально протилежних позицій; для збирання інформації з вивченої теми; для інтенсивної перевірки обсягу й глибини наявних знань (напрямку, термінів); для розвитку вмінь аргументувати власну позицію.

Студенти об’єднуються у групи, кожна отримує аркуш із запитанням. Усі свої думки члени групи занотовують на аркуші. Робота триває 2 - 3 хвилини. Аркуші із запитаннями почергово передаються в інші групи, які записують доповнення впродовж 2 - 3 хвилин. Коли аркуш повертається до групи, яка першою давала відповідь, формулюється остаточна чітка і стисла відповідь.

Технологія «Робота в малих групах»

Роботу в групах варто використовувати для вирішення складних проблем, що потребують колективного міркування. Використовуються малі групи тільки в тих випадках, коли завдання вимагає спільної, але не індивідуальної роботи.

Елемент прийому застосовую для опрацювання змісту і подання групами результатів колективної діяльності. Залежно від змісту та мети навчання можливі різні варіанти організації роботи груп. 

Студенти  об’єднуються в творчі групи. Кожна група отримує завдання для опрацювання. Впродовж заняття кожен член групи повинен взяти участь у виконанні завдання.

Використовуючи технології колективно-групового навчання, ми дійшли  висновку, що саме вони сприяють розвитку вміння висловлювати власні ідеї; розвивають вміння лаконічно висловлюватись; підвищують інтерес студентів до вивчення літератури; сприяють формуванню навичок самостійної роботи; формують вміння аналізувати, узагальнювати.

Питання про використання інтерактивних технологій на занятті літератури нині є дискусійним. З одного боку, інтерактивне навчання є сучасною вимогою, бо кожна людина прагне новизни; модерного, нового вимагає й суспільство. З іншого боку, слід знати міру у використанні інтерактивних методів на занятті, щоб не загубити мету і завдання заняття у калейдоскопі методів і прийомів.

Ще один вид колективного навчання – надавати можливість кожному окремому студенту висловити свою думку. Студенти мають можливість по черзі відстояти свою позицію та аргументувати її. Викладач, уважно слухаючи, аналізує рівень засвоєння теми. Також викладач може висловити і свої міркування [4].

Для ефективної організації роботи академічної групи потрібно:

•поставити чітко сформульоване запитання чи проблему;

•запропонувати групі якийсь предмет, який виконуватиме роль уявного мікрофона, який вихованці передаватимуть один одному, по черзі беручи слово;

•надавати слово тільки тому, хто отримує уявний мікрофон;

•запропонувати студентам говорити лаконічно й швидко, не більше ніж 1-2 хвилини;

•не коментувати і не оцінювати подані відповіді;

•підбити підсумки обговорення.

2. «Незакінчені речення»

 Також один із вербальних методів, прийом навчання, який дає можливість ґрунтовніше працювати над формою думки та її організацією в реченні. Викладач розпочинає речення, це можуть бути і фактичні запитання,

Такий метод відшліфовує вміння говорити, дає змогу здолати стереотипи, виступати по суті, коротко і лаконічно.

3. «Мозковий штурм»

   Це відома інтерактивна технологія колективного обговорення, що широко використовується для прийняття рішень щодо розв’язання конкретної проблеми чи ситуації. Мозковий штурм (атака) спонукає студентів проявляти уяву та творчість, дає можливість їм вільно висловлювати свої думки, вивільняти творчу фантазію.

Мета «мозкового шторму» полягає в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо озвученої проблеми від усіх студентів протягом обмеженого періоду часу, визначеного викладачем.

Організувати роботу за цією технологією можна таким чином:

Після презентації проблеми чи ситуації та їх чіткого формулювання (краще записати на дошці) запропонувати всім студентам висловити ідеї, коментарі, навести цитати, фрази чи ключові слова, пов’язані з цією проблемою.

При цьому потрібно зауважити, що ідеї або пропозиції можуть бути будь-які, навіть фантастичні.

4. «Дерево рішень»

 Це один із варіантів інтерактивної технології навчання вирішення проблем, який допомагає студентам проаналізувати та краще зрозуміти питання, дати свої прогнози, прийняти рішення й аргументувати думки.

 Організувати роботу академічної групи можна так:

1.Вибрати ситуацію, проблему чи дилему, що немає однозначного рішення. Вона може бути викладена в епізоді літературного твору чи біографії письменника, героя твору.

2.Підготувати на дошці запис «Дерево рішень», і намалювати дерево, де сама тема – це «стовбур дерева». «Листочки» – це прогноз. «Гілочки» – це аргументи, обґрунтування прогнозів.

5. «Дискусія»

 Є важливим засобом пізнавальної діяльності, сприяє розвитку критичного мислення, дає можливість визначити власну позицію, формує навички аргументації та відстоювання своєї думки, поглиблює знання з обговорюваної проблеми. Аби дискусія була вдалою і результати були високими, викладач повинен самостійно обдумати тему, яка буде цікавити ту чи іншу групу студентів, питання, можливо, навіть деякий роздатковий матеріал. Також для студентів гарним прикладом стане те, що викладач буде ведучим під час цієї дискусії.

Організувати роботу академічної групи за дискусійною технологією  можна за сценарієм, який реалізується двома етапами:

1. Планування дискусії.

•Обрати тему дискусії. Вона має бути сформульована проблемно, щоб підходи до її висвітлення були різними.

•Дуже важливим елементом дискусії є її план. Він може пропонуватись студентам заздалегідь, напередодні дискусії. Вони, маючи такий план, можуть підготуватись до обговорення: попрацювати з літературою, довідниками, Інтернетом, підготувати собі попередні нотатки тощо.

•Можна практикувати складання плану дискусії за заздалегідь відомою темою безпосередньо на початку обговорення. У такому випадку викладачеві доцільно залучити до складання плану самих студентів.

•Для того, щоб дискусія була відвертою, необхідно створити в аудиторії атмосферу довіри та взаємоповаги. Тому бажано вибрати правила культури ведення дискусії, які на початку викладач разом із учнями складають і записують на дошці, адже правила, які вони самі для себе ввели, вони навряд чи порушать.

2. Хід дискусії.

Варто уважно слухати студентів, стежити за ходом обговорення, настроєм, поведінкою, не давати відхилитися від теми.

Важливо не дозволяти обговоренню перетворитись у гарячу суперечку, але й не варто гасити усі прояви емоцій. Мають звучати конкретні запитання, щоб пробудити обговорення, й абстрактні, щоб остудити запал.

Якщо дискусія вщухає, варто змінити формулювання проблем, що обговорюються, або застосувати інший прийом пожвавлення думок.

Достатньо часу повинно лишатися для заключної частини, і самі студенти мають підбити підсумки за такою схемою:

-які найбільш переконливі аргументи лунали з обох сторін? Перерахуйте їх.

-якщо під час обговорення виникли додаткові запитання, де можна отримати інформацію?

 6. «Літературна гра»

 Це метод навчання вибору послідовних, оптимальних рішень в умовах, що імітують реальну практику. Гра – це форма відтворення предметного і соціального змісту майбутньої професійної діяльності спеціаліста, моделювання тих систем відносин, які характерні для цієї діяльності як  єдиного цілого.

Головне, чого навчає гра – психологічно і професійно грамотно реагувати на прототип реальної життєвої ситуації.

Для кожного викладача цей метод є вседозволеним в інтерпретації. Залежно від спеціальності навчального закладу, або специфіки групи можна організувати будь-яку гру. Також студенти можуть самі встановити правила гри.

Найпростіша гра «Ти мені – я тобі». Передбачає роботу в групах. Групи отримують завдання опрацювати текст та підготувати запитання за змістом. Студенти обмінюються запитаннями, отримують вичерпні відповіді, самі виставляють оцінки членам групи опонентів.

Гра «Німе кіно» – учні зображають героя твору за допомогою жестів, міміки. Інші – вгадують.

Ще одна гра – «Таємничий герой». Група ділиться на команди.  Найпростіший сценарій, який можна доповнювати – викладач або ведучий пропонує впізнати літературного героя за його особистими  прикметами.

7. Метод інсценування. Він має багато спільного з театром, який викликає сильні почуття і, відповідно, впливає на емоційно-вольову сферу особистості. Дозволяє учням виявити свою творчість, можливо, розкрити талант, і бути у безпосередньому зв'язку із художнім твором. Дисципліна «Українська література» дає безмежну кількість матеріалу, котрий можна «поставити на сцені», використовуються як найбільш яскраві моменти епічного твору, так і цілі дії драматичних творів. Роль викладача у такому методі творча і креативна, він повинен бути і режисером, і суворим критиком [5].

 8. «Шість капелюшків мислення»

 Це одна із відомих  методик, яку розробив  спеціаліст із психології та творчості Едвард де Боно. Це доволі простий для розуміння інструмент, де капелюшки різного кольору є так званими  візуальними підказками.   У методі «шести капелюшків» мислення ділиться на шість різних режимів, кожний з яких представлений  капелюхом свого кольору.

Білий капелюшок – Факти. Яка у нас є інформація? Яка нам потрібна інформація?

Червоний капелюшок – Емоції. Які у мене з цього приводу  виникають почуття?

Зелений капелюшок – Творчість. Різноманітні ідеї. Нові ідеї. Пропозиції. Яка альтернатива?                                  

Чорний капелюшок – Критика, негативні сторони ситуації. Які недоліки? Що тут  неправильно? Що б я змінив? Що було зайвим?

Жовтий капелюшок – Переваги. Чому це потрібно зробити? Які переваги? Чому це можна зробити? Чому це спрацює?

Синій капелюшок – Життєвий урок. Що корисного винесли Ви із роботи? Чому ви можете сказати, що ця тема важлива для Вас?  Де, в яких ситуаціях Ви можете використовувати набутий досвід?

Технологія «Шість капелюхів мислення» Едварда де Боно дозволяє розвивати у студентів творче та критичне мислення, толерантність.

9. Сенкан – це вірш, що складається з п’яти рядків.

Слово «сенкан» походить від французького слова «п’ять» і означає вірш у п’ять рядків.

1. Слово – тема (іменник)

2. Два прикметники (означення теми)

3. Три слова – дієслова, що визначають дію, пов`язану з темою

4. Фраза з чотирьох слів (розуміння теми або ставлення до неї)

5. Слово-висновок (синонім до теми)

Використовується, як правило, в кінці заняття для підбиття підсумків,  надає викладачеві яскраву картину сприйняття чи несприйняття студентами нового матеріалу.

10. «Аукціон»

Вимагає попередньої підготовки студентів, які  отримують  завдання  детально ознайомитися з біографією письменника, скористатися додатковою літературою, підготувати цікаві повідомлення  по «лотах аукціону».

Найвищий бал отримують студенти, які підготували найповніші та найцікавіші повідомлення і «викупили» декілька лотів.

Одним з напрямків наукового пошуку у галузі підвищення ефективності та результативності навчального процесу є проблемне навчання. Головним завданням викладання вважається не просто засвоєння учнем суми знань, а формування здібностей до творчості, самостійного вирішення проблеми. Методи проблемного навчання сприяють досягненню цієї мети.

При проблемному навчанні студенти активно опановують як необхідний мінімум програмного матеріалу, формуючи загальні принципи рішення задач визначеного типу (зона ближніх результатів), так і здобувають уміння самостійно вирішувати різні теоретичні і практичні задачі.

Розвитку навичок дослідницької діяльності студентів сприяють проблемні ситуації. Тому в процесі навчання використовують такі ситуації, в яких студент повинен захищати свою думку, приводити в його захист аргументи, докази, факти, використовувати способи набуття знань і досвіду, які спонукають ставити питання викладачу, товаришам, з’ясовувати незрозуміле, заглиблюватися в осмислення знань. Ситуаціями такого роду є рецензування відповідей одногрупників, твори, що пов’язані з експертизою, порадою, активним пошуком нового [6].

Методи створення проблемних ситуацій:

1. «Зіткнення» студентів  з реальними явищами і фактами.

2. «Зіткнення» життєвих уявлень з науковими.

3. Зіставлення суперечних фактів або теоретичних суджень.

Розділ ІІ

ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ ПРИ ВИВЧЕННІ ТЕМИ «М. КОЦЮБИНСЬКИЙ.  ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД ТВОРЧОСТІ. ПСИХОЛОГІЧНА НОВЕЛА «INTERMEZZO»»

Отже, проаналізувавши на теоретичному рівні проблему нашого дослідження, вважаємо за доцільне розкрити її також і на практичному рівні.

Мета заняття:

навчальна – вивчити основні відомості про життєвий шлях та творчість митця; розкрити поняття імпресіонізму як літературної течії, формувати поняття про психологічну новелу; навчитися розуміти глибокий психологізм  і своєрідність твору, визначити його проблематику та ідейний зміст;

розвиваюча – розвивати пам'ять, увагу, уяву, логічне та художнє мислення; навички аналізу художнього твору, виділення головного з почутого та прочитаного, формулювання та висловлення власної думки;

виховна – виховувати повагу до митця, його літературного таланту, духовних надбань народу, загальнолюдських цінностей, як-то: гуманізм, співчуття, любов до природи; естетичний смак.

Актуальність вивчення теми: Проблематика твору перегукується з проблемами і потребами сучасної  людини у динамічному строкатому світі.

Поняття і  терміни: Імпресіонізм, психологічна новела.

Тип заняття: Практичне заняття (з елементами семінару).

Методи навчання: інтерактивні: робота в группах, мікрофон, диспут.

Технічне оснащення: презентація Microsoft PowerPoint, тексти новели «Intermezzo», опорні конспекти, тематичні картки.

Хід заняття:

І. Підготовчий етап.

Привітання, перевірка готовності групи до заняття, перевірка д/з (прочитати текст новели, з’ясувати, чи виникли труднощі з усвідомленням змісту твору); оголошення теми і мети заняття, коментування епіграфу на мультимедійній дошці.

ІІ. Основний етап.

План заняття :

1. Вступне слово викладача про постать М.Коцюбинського в історії української літератури.
2. Біографія митця. (Випереджальне завдання – доповіді студентів).
3. Загальний огляд творчості М.Коцюбинського. (Робота з опорними конспектами «Творча скарбниця М.Коцюбинського»: занотувати в зошити основні періоди творчості майстра та знакові твори. (Додаток1)).
4. З'ясування поняття про імпресіонізм. (Повідомлення студента-дослідника на тему «Імпресіонізм як літературна течія». (Додаток 2)).
5. Аналіз новели «Intermezzo». (Робота в творчих групах, спрямована на осягнення ідейного змісту та специфіки твору).

5.1.Робота з дидактичними картками щодо тексту новели. (Додаток 3).

5.2.Робота за схемами на мультимедійній дошці «Риси імпресіонізму у літературному творі» та «Групування цитат з новели «Intermezzo» відповідно до схеми 1» (Додаток 4, схема 1,2).

5.3.Складання схеми «Душа ліричного героя до іntermezzo і після». (Додаток5).

5.4.Визначення ідеї, проблематики твору.

6. Висновки.

Вступне слово викладача: Михайло Коцюбинський – видатний письменник, гуманіст, виразник народних прагнень – посідає особливе місце в історії української літератури. Його творчість, що припадає на кінець ХІХ – початок ХХ ст., яскраво відбиває не лише глибинні соціальні зрушення в тогочасному суспільстві, а й активні пошуки, якими був позначений літературний процес на рубежі двох століть. Творчо засвоївши традиції і досвід славних попередників, М.Вовчка, Т.Шевченка, Панаса Мирного і І.Нечуя-Левицького, М.Коцюбинський орієнтувався і на взірці світового письменства, зокрема європейського, був чутливим до новітніх віянь, що панували тоді в літературі.

М.Коцюбинський у свій час був зорею першої величини серед українських літераторів. Ще за життя митця його називали видатним, читали, захоплювались його творами. Доля їх склалася щасливо, адже попри жорстоку цензуру, вони друкувалися, були перекладені на кілька європейських мов.

Михайло Михайлович – справжній європейський тип письменника, інтелігента; завжди ідеально вбраний, у костюмі та краватці, з бездоганними манерами – він став найпомітнішою фігурою тогочасної літератури. Його постать належить до тих, що з плином часу дедалі більше ваблять уми поколінь. Коцюбинський – цілий світ, в якому багато цікавого і для нас. Сьогодні ми доторкнемося до великої творчої спадщини митця і будемо працювати за таким планом (оголошення плану основної частини заняття).

1. Біографія митця. Виступи студентів з доповідями (цифри позначають номер відповідного слайду презентації.

1. «Стежками дитинства» (витяг зі студентської доповіді)

Народився Михайло Михайлович Коцюбинський 17 вересня 1864 року на мальовничій околиці Вінниці. Батько його працював дрібним службовцем, був доброю, чесною і працьовитою людиною, але мав нестримну, запальну вдачу, не міг терпіти утисків від начальства, а тому часто міняв роботу чи й зовсім залишався без місця роботи. Разом з ним мандрувала і його сім’я. Своїм вихованням Михайло Коцюбинський зобов’язаний матері, Гликерії Максимівні, «добрій, надзвичайно люблячій, здатній на самопожертву…». Вона  дуже любила сина, вкладала в нього всю душу. Саме завдяки її старанням хлопець мав можливість долучитися до зразків високого мистецтва ще з юних літ. Вона допомагала йому сформувати добрий естетичний смак, прищеплювала «нахил до всього гарного та любов і розуміння природи».

Хлопчик був улюбленцем матері(2) і всієї родини, із зведеними сестрами й братом жив дружно, допомагав їм виконувати різну господарську роботу. А вечорами всі діти збиралися біля Михайлика і слухали, як він читав їм у голос книжки з домашньої бібліотеки. Навчався він тоді в початковій школі у м. Бар, де на той час мешкала родина (3).

М. Коцюбинський з 9 років пробує сам складати вірші та пісні, в яких наслідує ритміку та тематику народних пісень.

У 12 років він пише російською мовою оповідання «Андрій Соловійко, або Вченіє світ, а невченіє тьма». Закінчивши третій клас Барської початкової народної школи, хлопець вступає до  Шаргородської духовної семінарії. (4) Під час навчання у духовному училищі не обмежується вивченням лише обов’язкової програми. 

2. «Становлення особистості митця» (витяг зі студентської доповіді)

Після закінчення Шаргородської семінарії у 1880 р. М. Коцюбинський разом з іншими випускниками поїхав до Кам’янця-Подільського, маючи намір навчатися в університеті, але ця мрія не здійснилася.(5)Закінчити навчання йому так і не пощастило, зате юнаком зацікавилася поліція, адже він був активним учасником політичних зібрань.

У 1881 р. родина Коцюбинських, яка певний час переїздила з місця на місце, повернулася до Вінниці. Через тяжке матеріальне становище сім’ї, юнакові не вдалося продовжити освіту: батько був без посади, мати осліпла, і йому довелося давати приватні уроки, утримуючи всю родину. За якийсь рік-два хлопець швидко подорослішав. У 1886 р. помер батько, сім’я залишилася без годувальника і турбота про всю велику родину повністю лягла на плечі Михайла. У зв’язку з цим він у лютому 1886 року їде в с. Михайлівку Ямпільського повіту, аби працювати домашнім учителем. Повернувшись додому в 1886-1889 роках, щоб підтримати сім’ю — осліплу матір та братів і сестер: Ліду, Хому, Леоніда і Ольгу, юнак дає приватні уроки для дітей із заможних родин Вінниці та навколишніх сіл, продовжує навчатися самостійно.

У 1892 р. М. Коцюбинський влаштовується на роботу розпорядником Одеської філоксерної комісії, що боролася зі шкідниками винограду — філоксерою, і працює спочатку в Бессарабії, а потім — на Південному березі Криму.(6)Безпосередні спостереження письменника, трагічні сцени на вирубаних і спалених виноградниках лягли в основу оповідань молдавсько-кримського циклу: «Для загального добра».

3. Творчість видатного гуманіста і європейця М. Коцюбинського. (витяг зі студентської доповіді)

Зиму 1894–1895 рр. М. Коцюбинський провів у Чернігові та Вінниці. У січні 1896 р. він одружився з Вірою Устимівною Дейшею, (7) яка стала його вірним другом і помічником.

Восени 1896 р. М. Коцюбинський тяжко захворів і змушений був залишити службу в комісії. Він переїздить до дружини у Чернігів. На початку 1898 р. М. Коцюбинський нарешті зміг повернутися до Чернігова, діставши посаду діловода, а пізніше — статиста при Чернігівській земській управі.

(8) Коцюбинський по своїй суті був людиною творчою. Це відчувалося у всьому. Всі люди, без винятку, що стикалися з ним, «з першого погляду» попадали під чари його зовнішності, людських якостей.

Михайло Михайлович тримався з усiма рiвно, доброзичливо, але трохи вiддалено. Можливо тому, що весь час був у полонi своїх думок i переважно жив життям своїх персонажiв.

У 1905 році М.Коцюбинський подорожує країнами Центральної та Західної Європи(9), відвідує Австрію, Німеччину, Італію, Швейцарію. Останні роки життя великого письменника позначені різким погіршенням здоров’я, загостренням хвороби серця. З 1909 по 1912 рік М.Коцюбинський тричі відвідує Італію, куди виїздив на лікування. Там близько знайомиться з Максимом Горьким, на віллі якого, на острові Капрі, він жив.

Улітку 1910 року, повертаючись з-за кордону, М.Коцюбинський заїхав у карпатське село Криворівню. Враження, які охопили від знайомства з побутом, людьми, мовою, традиціями цієї землі, заворожили його. Згодом він ще двічі приїжджатиме у цей край, а свої враження увічнив чудовим твором «Тіні забутих предків» (1911 р.).(10) Здається, це були останні світлі й щасливі миті життя, яке невпинно знесилювалося підступною недугою. Йому не допомагає лікування в університетській клініці Києва. У 1911р. «Товариство прихильників української науки і штуки» встановило М. Коцюбинському довічну пенсію в розмірі 2000 крб. на рік, що дало можливість хворому письменникові залишити роботу в земстві, а  25 квітня 1913 року полум’яне серце неповторного майстра слова битися перестало. Поховано Михайла Михайловича Коцюбинського на Болдиній горі в Чернігові(11), де він так любив відпочивати, милуючись красою Придесення.

 Загальний огляд творчості (12), (13).

Робота з опорними конспектами «Творча скарбниця М.Коцюбинського». (Додаток1). Студенти занотовують головні відомості з конспекту у зошити.

Бесіда за системою питань:

•   Окресліть творчу спадщину М.Коцюбинського в цілому.
•   Які періоди можна виділити у творчості письменника?
•   Які твори відносяться до цих періодів?
•   Яка риса є визначальною у творчості М.Коцюбинського?
•   Який жанр є провідним у творчому доробку митця?

4. З’ясування поняття про імпресіонізм. Виступ студента-дослідника з повідомленням на тему «Імпресіонізм як літературна течія» (Додаток 2).

Слово викладача: Погляньте уважно на картину К.Моне (14). Вона створена неначе у напівтонах, у розмитих обрисах. Предмети на задньому плані зображено не чітко, можна тільки здогадуватися: чи то дерева, чи то кораблі, чи інші споруди. Адже художник не ставить за мету відобразити дійсність об’єктивно, фотографічно. Його основна задача – передати враження, створити настрій. Отже, ми підійшли до усвідомлення поняття про імпресіонізм у мистецтві.

Студенти записують визначення: Імпресіонізм – (від франц. – враження) – течія модернізму, яка визначається прагненням передати мінливі миттєві відчуття та переживання. Імпресіонізм сформувався у Франції у кінці ХІХ ст. насамперед у малярстві (назва походить від картини К.Моне "Імпресія. Схід сонця" 1873). Представниками імпресіонізму в живописі були К. Моне, О. Ренуар, Е. Деґа. Основними завданнями творчості вони вважали витончену передачу своїх миттєвих вражень, настроїв.

Бесіда за методом «Закінчити думку» задля закріплення матеріалу:

Імпресіонізм – це… (художній напрям, що передбачає безпосередню фіксацію вражень, спостережень, співпереживань, настрою).

Імпресіоністи зображують не сам предмет, а… (враження від нього).

Імпресіоністи орієнтуються не на розум, а на… (почуття).

Імпресіоністичне світобачення не є епічним, всебічним, а є… (ліричним, фрагментарним).

Стилістика імпресіоністичного письма відзначається… (недомовленістю).

В літературі імпресіонізму панують не романи й поеми, а… (новели й ліричні вірші).

Аналіз новели «Intermezzo».

Засідання «Litart–клубу» (студенти діляться на 3 групи «Історики», «Аналітики», «Експерти-митці»):

1-ша група «Історики» повідомляють про історію написання та тлумачать назву твору.

Назва Відомо, що тема твору завжди коріниться в його назві, тому необхідно згадати, що intermezzo (від лат. – проміжний, середній) – невелика інструментальна п'єса довільної будови, виконувана між діями, драматичного чи оперного твору. Коцюбинський, же вклав сюди, глибокий філософський смисл. Образом intermezzo новеліст вказував на перепочинок душі утомленої людини.

Історія написання  Влітку 1908р. Коцюбинський поїхав відпочивати в село Кононівку, що на початку ХХ ст. входило до складу Полтавської губернії. Враження від перебування на відпочинку лягли в основу сюжету новели.

2-га група «Аналітики» аналізують сюжет та особливості твору, даючи відповіді на запитання викладача:

1. Чому автор присвячує свій твір? Поясніть зміст цієї присвяти.

2. Назвіть дійових осіб новели.

3. Розкажіть про психологічний стан ліричного героя на початку новели.

4. Які чинники, на вашу думку, викликають душевну черствість, неможливість відчувати і співчувати?

5. Як змінюється душевний стан героя після приїзду до садиби?

6. Які образи оточують ліричного героя? Що символізують образи білих вівчарок? З якою метою автор використовує інші образи-символи?

7. З’ясуйте жанр твору. Доведіть, що це психологічна новела.

Сюжет

Образи-символи

Моя утома — зневіра, пригніченість, депресія, розчарування .

Ниви у червні (ниви в червні тільки починають колоситися) — символізують життєву силу, якої бракує головному герою.

Сонце — символ тепла, космосу, життя.

Три білих вівчарки : самозакохана Пава — дворянство, Трепов — жандармерія (кличкою стало прізвище міністра внутрішніх справ), «дурний Оверко» — принижене і темне селянство, якому досить дати трошки волі і воно вже не кинеться ні на кого.

Зозуля (народний образ) — втілення надії і нескінченності часу.

Жайворонки — символ творчого злету.

Залізна рука города — місто, що втручається в життя людини.

Людське горе — тяжке становище народу.

Образ білих мішків —символ страчених революціонерів.

Сюжет твору базується не на зовнішніх подіях, а на характерній для імпресіонізму зміні настроїв. В «Intermezzo» вони проходять через три фази:

Депресія. Вона викликана психоемоційною виснаженістю ліричного героя, який вже неспроможний відчувати і співчувати. М. Коцюбинський показує людину, що пережила бурхливі історичні катаклізми, і потрапила у ситуацію морального вибору, що переживає кожен митець: віддатися суспільним процесам, чи зануритися у власний внутрішній світ. Ліричний герой новели втомився від незліченних «треба» і безконечних «мусиш», від болю й страшних вчинків людей, виривається з пазурів «сього многоголового звіра», їдучи з міста в українське село. Шукаючи спокій і прагнучи самотності, він опиняється в майже повному безлюдді, наодинці з природою. Проте навіть там він не може позбутися спогадів про жахи революції; про це йому нагадують навіть клички вівчарок, викликаючи болісні асоціації.

Стан заспокоєння і умиротворення. Цей стан з'являється під час перебування на природі, досягнення гармонії з нею. Природа в новелі — щось більше, ніж просто тло. Вона одухотворена, недарма ж на початку твору письменник подав перелік «дійових осіб», серед яких є і «Ниви в червні», і «Сонце», і «Зозуля», і «Жайворонки». Перебуваючи серед розкішної природи, герой поступово звільняється від песимізму. Він гладить руками «соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі», милується волошками, вдихає пахощі «білої піни гречок», і п'є «теплий зцілющий напій сонця», слухає пісню жайворонка. Це додає йому сил, відчуття якнайтіснішого зв'язку із землею. Так починається його одужання.

Обурення, злість. У чарівну картину кононівських полів вриваються дисонанси, викликані контрастом між прекрасною природою і потворною реальністю людського життя. Одним із таких є зустріч із селянином-трудівником, (кульмінація), розмова з яким викликає в митця і співчуття, і справедливе обурення, й гнів; пробуджує нове бажання до творчості й боротьби. Ліричний герой прощається з нивами і йде «між люди», в місто, служити своєю творчістю народові: «Душа готова, струни тугі, налагоджені, вона вже грає». Таким чином, у новелі зображено еволюцію внутрішнього стану митця, зміну його настроїв у ставленні до людей — від цілковитої байдужості, роздратування, навіть ненависті — до співчуття, готовності активно діяти на благо суспільства. Отже, головною думкою твору є усвідомлення того, що інтелігент, митець не може бути самотнім, він повинен служити своєю творчістю народові, частиною якого він є.

За жанром «Intermezzo» – психологічна новела, лірико-психологічна поема в прозі, написана в імпресіоністичній манері.

Безперечно, це новела з глибоким психологічно-філософським змістом. Це твір, який водночас сприймається як своєрідний естетичний маніфест письменника про завдання митця в переломні часи. Проведенню заповітних думок автора сприяла форма оповіді від першої особи.

 «Я тепер маю окремий світ, він наче перлова скойка: стулились краями дві половини: одна зелена, друга блакитна – й замкнули у собі сонце, немов перлину»,– говорить митець і додає, що тепер можна і його вважати планетою, бо на небі сонце, а серед нив тільки він.

Образи зорові, створювані за законами малярства, зливаються у новелі з образами звуковими, слуховими, що єднають словесне письмо з музикою, і так створюється та чарівна гармонія, котра дає підстави вважати автора новели одним з найкращих пейзажистів у всесвітній літературі. У новелі пшениця не просто хвилюється, а біжить за вітром, «немов табун лисиць, й блищать на сонці хвилясті хребти», «прибій колосистого моря» переливається через героя і летить «кудись у безвість».

У риторичних запитаннях героя, звернених до себе самого, відчувається стверджувальна, позитивна відповідь. Та останнім імпульсом в одужанні митця стає його зустріч з селянином. Це кульмінаційний момент твору, бо під час зустрічі з людиною стане зрозумілим – чи одужав сам митець, чи повернулась до нього властивість співчувати Людині, чия доля символізувала безвихідь села, дівчатам «у хмарі пилу, що вертають з чужої роботи», блідим жінкам, які «схилились, як тіні, над коноплями», нещасним дітям «всуміш з голодними псами». Все це й раніше мелькало перед його очима, але мовби його до цієї зустрічі з «мужиком» і не бачив. А тепер, селянин став для героя «наче паличка дирижера, що викликає раптом з мертвої тиші цілу хуртовину згуків». Митець знову не тільки виразно відчув страждання народу, а й зрозумів небезпечність своєї «хвороби».

Драматична напруженість розмови оповідача з селянином, підкреслюється схвильованою повторюваністю слів «Говори, говори...» і завершується виваженим вибором митця: «Йду поміж люди. Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає...». Саме у фіналі, як і на початку твору, з'являється образ «залізної руки города». Тоді герой дратувався, чи відпустить місто його на свободу, чи розтулить його рука «свої залізні пальці». Тепер місто знову простягає свою залізну руку, і герой покірно скоряється.

Так переконливо розкривається тема митця і людини, намічене розв'язання проблеми місця митця в суспільному житті. Наголошується думка, що в природі людина мусить шукати перепочинку, душевної гармонії. Природа — це останній шанс для тих, хто втратив віру у власні сили, віру в життя.

Практична робота з дидактичними картками для всіх членів «Litart – клубу» (додаток 3), схемами 1,2 (додаток 4). Схему 1 перенести у зошит; у схемі 2 погрупувати зорові, смакові, слухові та психоемоційні образи. Зробити висновки про особливості імпресіоністичного письма.

Творча рубрика. Самостійно, на власний розсуд, скласти схему «Душа ліричного героя до іntermezzo і після» за орієнтовним зразком (додаток 6).

3-я група «Експерти-митці» коментують схеми одногрупників «Душа ліричного героя до іntermezzo і після». Презентують ілюстрації до новели, виконані двома в манері імпресіонізму, акцентуючи увагу на основних ознаках стилю, порівнюють з рисами літературного імпресіонізму.

Обговорення результатів.

Визначення ідеї, проблематики твору з усіма студентами:

Ідея: утвердження важливості ролі митця в суспільстві; людина щаслива тільки в гармонії з природою.

Проблеми: роль митця у житті народу, бідності і багатства, соціальної несправедливості, темноти і безправності селян, душевного спокою і рівноваги.

ІІІ. Завершальний етап.

Вільний мікрофон (висловлення думок на основі здобутих знань за системою питань викладача):

Охарактеризуйте особливості імпресіоністичного світобачення. Як вони відбилися у творчості М. Коцюбинського? Назвіть основні риси творчого методу митця.

Чому письменник називав деякі свої твори акварелями, образками, етюдами ?

М. Коцюбинського називали «великим сонцепоклонником». Чи можете підтвердити любов письменника до «сонячних» образів на основі новели «Intermezzo»?

Розкрийте образ ліричного героя.

Висновки: М. Коцюбинський – визначний майстер психологічного аналізу у художній прозі, провідним жанром якої для митця стала насамперед психологічна новела («Сміх», «Він іде» (1906), «Невідомий», «Intermezzo», «В дорозі» (1907), «Persona grata»).

В «Intermezzo» чи не найяскравіше в усій творчості Коцюбинського втілені риси імпресіонізму. Новела посідає особливе місце не тільки у доробку видатного письменника, а й в українській прозі загалом. Це  психологічна новела, де розкрито душу ліричного героя, світ його почувань i настроїв.

Підсумки заняття. Виставлення оцінок.

Кольорова рефлексія (обрати колір зі скриньки викладача, що символізує враження від заняття: червоний – збудження; зелений – спокій, рівновага; блакитний – байдужість; чорний – занепокоєння).

Домашнє завдання: прочитати новели «П'ятизлотник», «Що записано у книгу життя».

ВИСНОВКИ

За умови вмілого впровадження інтерактивних технологій у навчальний процес, можна констатувати такі зрушення:

•  студенти набули навичок культури дискусії;

• виробилося вміння приймати спільні рішення;

•  покращились вміння спілкуватися, доповідати;

• значно розкрилися креативні можливості студентів;

•  якісно змінився рівень сприйняття студентами навчального матеріалу – він набув особистісного сенсу, замість «вивчити», «запам’ятати» стало «обдумати», «застосувати»;

• якісно змінився рівень володіння головними мисленнєвими операціями – аналізом, синтезом, узагальненням, абстрагуванням.

При вивченні теми «М. Коцюбинський. Загальний огляд творчості. Психологічна новела «Intermezzo» використовувались групові, творчі, дослідницькі, дискусійні методи навчання, що дали змогу всебічно, цікаво, під новим кутом сприйняти навчальний матеріал.

Основні недоліки інтерактивних технологій:

• Головна проблема: студент часто не має власної думки, а якщо і має, боїться висловлювати її відкрито, на усю групу.

• Часто студенти  не вміють слухати інших, об’єктивно оцінювати їх думку, рішення.

•  Студент не готовий в процесі обговорення змінювати свою думку, йти на компроміс.

• Труднощі в малих групах: лідери намагаються «тягнути» групу, а слабші студенти відразу стають пасивними.

Кінцева мета курсу «Українська література» полягає в удосконаленні самого студента. Справжнє навчання й виховання завжди було неможливе без особистісного підходу. На це вказував у свій час старогрецький філософ Платон, відзначаючи: «Наставник повинен відповідно до духовних нахилів довіреної йому дитини надати їй можливість вільно розвивати ці нахили, пропонуючи їй пізнати смак різних речей, вибирати між ними і розрізняти їх самостійно, інколи вказуючи їй шлях, деколи, навпаки – дозволяючи відшукувати дорогу їй самій».

 Головне завдання викладача – запроваджувати технології, що формують особистість, здатну не тільки до наукового і творчого пізнання, але й готову повноцінно реалізувати себе, незважаючи на життєві негаразди.   

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Вахрушева Т.Ю. Інтерактивні технології навчання як засіб активізації навчально- пізнавальної діяльності / Т.Ю. Вахрушева // Нові технології навчання. – К., 2007. – Вип. 47. – С. 64-69.
2. Голубцова І.А. Впровадження інтерактивних технологій / І.А. Голубцова // Організація навчально-виховного процесу. – 2007. – № 9. – С. 159-174. Жилякова О.В. Застосування інноваційних методик під час підготовки фахівців з економічних спеціальностей / О.В. Жилякова, Т.О. Ставерська // VIІІ Всеукр. наук.-метод. конф., 23 вересня 2010 р. – Харків : Вид-во ХДУХТ, 2010. – С. 217-218.
3. Інноваційні педагогічні технології навчання професії: Мо нографія / [Нікуліна А.С., Максименко Ю.Б., Матвєєв Г.П., Засланська С.А. та ін.]; за ред. Нікуліної А.С. – Донецьк: Донецький інститут післядипломної освіти інженерно- педагогічних працівників, 2005. – 385 с.
4. Комліченко О.О. Інформаційні технології в освіті, науці та виробництві / О.О. Комліченко, О.М. Цвєткова. – 2013. – Вип. 3(4). – С. 178-186.
5. Лачкова Л.І. Інноваційні технології навчання у вищій школі / Л.І. Лачкова // VIІІ Всеукр. наук.-метод. конф., 23 вересня 2010 р. – Харків : Вид-во ХДУХТ, 2010. – С. 209-210.
6. Коцюбинський М. Твори в трьох томах, т.2. К.:1979 р.
7. Пищик О.В. Інтерактивні технології навчання / О.В. Пищик. – Управління освіти і науки Чернігівської обласної державної адміністрації. – Чернігів : ДПТНЗ "Чернігівський центр проф.- техн. освіти", 2010. – 12 с.
8. Пометун О.І. Енциклопедія інтерактивного навчання/ О.І.Пометун. К.: А. С. К. , 2007. — 144 с.
9. Сизоненко О.А. Застосування інтерактивних технологій в процесі викладання дисциплін облікового спрямування / О.А. Сизоненко, С.І. Марченко // Образовательный процесс: взгляд изнутри : матер. IV Междунар. науч.-практ. конф., 29-30 ноября 2010 года. – Макіївка : Вид-во МЕГІ, 2010. – С. 89-92.
10.          Сисоєва С.О. Інтерактивні технології навчання дорослих: навчально- методичний посібник / Сисоєва С.О.; НАПН України, Ін-т педагогічної освіти і освіти дорослих. – К.: ВД «ЕКМО», 2011. – 324 с.
11.          Спогади і розповіді про М. М. Коцюбинського. — К.: Дніпро, 1965. — 201 с.
12.          Тарасова О. Інтерактивні методи навчання як засіб активізації пізнавальної діяльності студентів під час лекційних занять / О. Тарасова. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.psyh.kiev.ua.
13.          Топчієв М.М. Активізація навчального процесу за допомогою інноваційних технологій та інтерактивних методів у викладанні суспільних дисциплін / М.М. Топчієв // Організація навчально-виховного процесу. – 2009. – № 15. – С. 159-174.

ДОДАТКИ

Додаток 1

Опорний конспект «Творча скарбниця М.Коцюбинського»:

Михайло Коцюбинський — автор двох повістей («Fata morgana», «Тіні забутих предків») і понад сорока оповідань і новел, а також багатьох нарисів, статей і листів.

І період (ранній, 90-ті роки). Літературну біографію М. Коцюбинський починав як дитячий письменник. Його оповідання «Харитя» і «Ялинка» були опубліковані в 1891 р. у львівському журналі «Дзвінок». Ці твори позначені симпатією автора до своїх маленьких героїв, спробою заглибитися в їхній внутрішній світ.

Потім з'явилися твори з життя селянства: «П'ятизлотник» (1892) , «Ціпов'яз» (1893).

Завершує етап ранньої творчості Коцюбинського оповідання «Для загального добра» (1896), у якому автор відверто показує наївну примітивність, ілюзорність багатьох народницьких ідей.

У перший період творчості Коцюбинський — за реалістичною традицією — звертався до тем сучасності. Про історичне минуле нашого народу йдеться тільки в повісті «Дорогою ціною» (1901), що написана в романтичному ключі.

ІІ період (зрілий, поч. ХХ ст.). Важливим моментом світоглядно-письменницької еволюції Коцюбинського було оповідання «Лялечка». (1901). У «Лялечці» Коцюбинський постає визначним майстром психологічного аналізу.

 Зосередження уваги на психологічних станах і протиріччях стає визначальною рисою творчості Коцюбинського.

Провідним жанром малої прози Коцюбинського після 1901 р. стає соціально-психологічна новела.

У 1906 — 1912 рр. крім другої частини «Fata morgana» М. Коцюбинський створює новели «Сміх», «Він іде» (1906), «Невідомий», «Intermezzo», «В дорозі» (1907), «Persona grata», «Як ми їздили до Криниці» (1908), «Дебют» (1909), «Сон», «Лист» (1911), «Подарунок на іменини», «Коні не винні», образки-етюди «Хвала життю!», «На острові» (1912), а також повість «Тіні забутих предків» (1911).

Додаток 2

Імпресіонізм (від франц. impression — враження) — це художній напрям, заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань. Імпресіонізм розвивається в останній третині XIX — на початку XX століття. Спершу він виник у французькому живописі: у 1874 році в Парижі серед інших творів експонувалася картина Клода Моне «Враження. Схід сонця».(13) Наприкінці XIX століття імпресіоністичний стиль охоплює і літературу. В ній він не становить окремої школи, як у живописі, однак принципи й засоби імпресіонізму використовують у своїй творчості письменники різних країн.

Основний стильовий прийом імпресіонізму — зображення не самого предмета, а враження від нього. Самі митці-імпресіоністи досить точно виражали цей головний принцип напряму. «Бачити, відчувати, виражати — в цьому все мистецтво», — проголошували французькі письменники Едмон і Жюль Ґонкури. «Ми приречені до того, щоб пізнавати світ тільки через враження, яке він на нас справляє», — писав Анатоль Франс, який наприкінці XIX століття став одним з головних теоретиків і захисників імпресіонізму, фундатором саме імпресіоністичної інтерпретації мистецтва. «Ми бачимо світ, — зазначає А. Франс, — лише крізь наші почуття, які його деформують і його фарбують». Імпресіоністи відображають світ не таким, яким вони його знають або ж пам'ятають, а яким вони бачать його тепер. Митець-імпресіоніст прагне зафіксувати саме початкове враження від предмета, яке щойно виникло в нього. «Створити найживіше враження людської правди, хоч би якою вона була», — таким чином намагалися відтворити дійсність брати Ґонкури.

  Зрозуміло, що імпресіоністи орієнтуються саме на почуття, а не на розум. Імпресіоніст не розмірковує — він схоплює. При цьому його завданням не є всебічне, епічне охоплення дійсності. Імпресіоніст створює фрагментарну, етюдну, незавершену картину. Він може відтворювати деталь предмета, явища. Імпресіоністичне світобачення є передусім ліричним. Це позначається й на жанрових домінантах у літературі імпресіонізму. В ній панують не романи й поеми, а новели й ліричні вірші. Впливає світосприйняття імпресіоністів і на стилістику, яка відзначається недомовленістю, уривчастістю оповіді. Ліричному, глибоко особистісному, суб'єктивному світобаченню імпресіоністів зовсім не притаманна епічність. Зовнішнє, позаособистісне завжди переломлюється крізь особистісне начало. І взагалі у творчості імпресіоністів зовнішнє перетворюється на враження. «Як я це бачу» — ця назва книги австрійського імпресіоніста П. Альтенберґа (1896 р.) являє собою певне спільне кредо всіх представників напряму. В українській літературі в імпресіоністичній манері творили О. Кобилянська, В. Стефаник, М. Коцюбинський.

Додаток 3

Додаток 4

Схема 1

Схема 2.Групування цитат з новели «Intermezzo» відповідно до схеми 1

Додаток 5

Орієнтовний зразок схеми «Душа ліричного героя до іntermezzo і після»