"Застосування методу проектів на заняттях історії (з досвіду роботи)"
В. Г Олійник
КЗ «Новгород-Сіверський фаховий медичний коледж» ЧОР
Застосування методу проектів на заняттях історії
(з досвіду роботи)
Актуальність проблеми. На сучасному етапі розвитку системи освіти спостерігаємо впровадження інновацій, спрямованих на збереження досягнень минулого і, водночас, на модернізацію системи освіти відповідно до вимог часу, новітніх надбань методики викладання дисциплін. Історія є одним з предметів, яка через ознайомлення з минулим людства, виходить на формування образу світу, у якому живе людина, розвивається її соціальна активність.
Перед викладачем історії закономірно постає питання: чого і як навчати студентів, як не розгубитися в освітніх інноваціях, інтерактивних технологіях навчання, як визначити необхідні, доцільні технології, форми і методи навчально-виховного процесу. Адже одним із основних завдань викладача є стимулювання студентів до формування та розвитку морально-духовної особистості, яка успішно реалізує себе у житті.
Вважаємо, що розвиток освіти має йти еволюційним шляхом і кожне нововведення має бути досить органічно інтегроване у традиційне навчання, ретельно підготовлене, усвідомлене і освоєне викладачем.
Метод проектів – явище не нове. Ще у 1931 році Постановою ЦК ВКП(б) «Про навчальні програми й режим у початковій і середній школі» метод проектів було заборонено через зниження ролі вчителя в навчальному процесі та відсутність у учнів достатньої мотивації. На сучасному етапі розвитку освіти у цілому, і історичної зокрема, підкреслюється, що сила методу проектів полягає у поєднанні теорії з практикою, що він пов’язує навчально-виховну роботу з життям, допомагає студентам включитися в активну дію. У своєму застосуванні метод проектів не є обов’язковим, а практикується за ініціативи окремих педагогів і є показником високої кваліфікації викладача, а сам метод – прогресивною технологією навчання та розвитку студентів. Метод проектів – педагогічна технологія. Тому педагогу, який приступає до роботи за методом проектів, потрібно вивчити досвід науковців, педагогів, методистів, досвідчених викладачів з даної проблематики, досконало оволодіти інтерактивними технологіями, мати високий рівень методичної підготовки.
У науковій літературі існують різні тлумачення поняття методу проектів. Але усі вони зводяться до наступного. Метод проектів - це сукупність операцій оволодіння певною сферою практичного чи теоретичного знання, тією чи іншою діяльністю; це шлях пізнання, спосіб організації процесу пізнання.
Мета методу проектів полягає у стимулюванні інтересу студентів до визначеної проблеми, оволодіння необхідними знаннями і навичками для практичного застосування отриманих результатів. Головним є те, що цей результат можна побачити, осмислити, застосувати в реальній практичній діяльності. Щоб досягти такого результату, необхідно навчити здобувачів освіти самостійно мислити, знаходити і вирішувати проблеми, використовуючи для цього знання з різних галузей, прогнозувати результати і можливі наслідки різних варіантів розв’язання проблеми, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки. Вирішення проблеми при цьому і набуває характеру проектної діяльності. Успіх залежить і від того, наскільки у студентів розвинені необхідні уміння та навики роботи з історичними джерелами, наочністю, в групі, в парах, чи вмітимуть вони самостійно чи спільними зусиллями вирішувати проблему, застосовувати необхідні знання, отримувати очікуваний результат. Звідси три фактори, на яких базується дана технологія: самостійність, діяльність, результативність.
Прикладом застосування методу проектів є тема: «Наша історія. Повернуті імена. В. П. Науменко».
Викладач виділяє наступні етапи методу проектів з даної теми.
- Підготовка (визначення теми, мети проекту).
- Планування: визначення джерел, засобів збору методів аналізу інформації, засобів представлення результатів.
- 3.Збір інформації ( робота з літературою, опитування жителів вулиці В.П Науменка).
- Аналіз результатів, формулювання висновків.
- Подання й оцінка результатів ( підготовка навчально- дослідної роботи, презентації).
Актуальність теми:
У кінці ХІХ – на початку ХХ століття, упродовж щонайменше 40 років, В. П. Науменко був один з най активніших і найпомітніших діячів України. Коло його інтересів дуже широке: педагогічна і наукова діяльність, редакторсько-видавнича робота, громадсько-політичне життя. До нього була уважною царська влада. Йому присвоєний ранг дійсного статського радника, нагороджений орденами Святого Володимира, Святої Анни, Святого Станіслава, срібними медалями Олександра ІІІ і Олександра Невського та званням Заслуженого вчителя. Водночас жандармерія переслідувала його за «політичну неблагонадійність», «українофільську пропаганду». Його обирали почесним мировим суддею за часів Української Народної Республіки. Його було запрошено заступником голови Центральної ради і міністром освіти в уряді гетьмана Скоропадського. Серед учнів-гімназистів Володимира Павловича – український поет і вчений Максим Рильський. Він був сподвижником Миколи Лисенка, Михайла Старицького, Олени Пчілки і її видатної доні Лесі Українки, багатьох інших письменників, митців, діячів освіти, мовознавців, істориків, літературознавців, педагогів. Чому ж ще й сьогодні мало хто знає про таку яскраву особистість, про його багатогранну діяльність і його заслуги перед Україною. У радянські часи на ім’я В. П. Науменка була накладена заборона – воно не значилося ні в шкільних, ні у вузівських підручниках і посібниках.
Тема проекту «Наша історія. Повернуті імена. В. П. Науменко» має мету:
- на основі документальних матеріалів, обмеженого кола матеріалів, опублікованих у періодичній пресі, дослідити життєвий, творчий шлях нашого земляка В. П. Науменка;
- показати його різноманітну наукову, педагогічну, видавничу, громадсько-політичну діяльність;
- прагнути до повернення історичної правди.
Тип проекту: дослідницький, творчий, груповий.
Підготовчий етап.
Викладач об’єднує студентів у п’ять груп дослідників, групу експертів та групу з опитування жителів вулиці В. П. Науменка.
Рекомендована література для груп дослідників.
Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів та заборону пропаганди їхньої символіки». « Голос України» №87 від 20. 05. 2015 р.
Біленко В. Володимир Науменко. «Сільські вісті», №1, 2003 р.
Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник. К., 1988 р.
Панкова Є. В. «Володимир Науменко (1852-1919).» Український історичний журнал, №6, 1998 р.
Джерела. Джерела для написання даної роботи можна поділити на декілька груп.
Перша група становить джерела Новгород-Сіверського музею-заповідника «Слово о полку Ігоревім», та фонди краєзнавчого відділу музею.
Друга група – періодичні видання, зокрема газети «Сільські вісті», «Сіверський край».
Третя група – усне опитування мешканців вулиці В. Науменка.
Четверта група – Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів та заборону пропаганди їхньої символіки».
П’ята група – матеріали дослідників про життя та діяльність В. П. Науменка.
Самостійна діяльність студентів.
Групи дослідників опрацьовують рекомендовану літературу за напрямками:
походження і родина, зв’язок В. П. Науменка з Українським національним рухом, журналістика, педагогічна діяльність, літературознавство і фольклористика, політична діяльність, загибель і посмертна реабілітація.
Група студентів проводить опитування мешканців колишньої вулиці Ворошилова, тепер Науменка з питання «Хто такий Науменко?».
Етап попереднього представлення результатів проекту. Представлення результатів дослідження. Захист проекту.
Викладач з’ясовує рівень підготовленості студентів та визначає критерії якості оцінки доповідей груп, перевіряє, чи правильно студенти зрозуміли мету, завдання проекту, чи немає зайвого повторення інформації тощо.
Етап представлення результатів дослідження.
Студенти почергово виступають з визначених питань, демонструють підготовлену презентацію на занятті з історії України при вивченні теми «Україна у складі тоталітарної імперії Союзу Радянських Соціалістичних Республік».
Підсумки. Рефлексія.
Викладач та студенти підбивають підсумки з теми проекту, аналізують дослідницьку діяльність в цілому та особистий внесок кожного.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що здійснено комплексне дослідження життя і спадщини Володимира Науменка; до наукового обігу залучено нові джерела «усної історії» (проведене опитування мешканців, що проживають на вулиці, яка носить ім’я В. Науменка), переосмислено роль особистості В. Науменка в контексті історії та повсякденності.
Відповідно до Закону про декомунізацію у Новгороді-Сіверському перейменовано біля 40 вулиць, провулків та площ. Серед них і вулиця В. Науменка, колишня Ворошилова. Більшість мешканців вулиці не змогли дати відповідь на питання «Хто такий В. Науменко?». Студентам вдалося ознайомити частину жителів вулиці з короткою історичною довідкою про життя і діяльність В. П. Науменка під час безпосередніх зустрічей. Був також підготовлений буклет про життя та діяльність В. П. Науменка, який поширювали через поштові скриньки мешканців вулиці.
Контроль. Оцінювання.
Викладач оцінює роботу студентів, враховуючи їх активність, аргументованість тверджень, нестандартність мислення, сміливість у висловлюванні думок, зрозумілість, інформативність.
Література
Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів та заборону пропаганди їхньої символіки». « Голос України» №87 від 20. 05.2015 р.
Біленко В. Володимир Науменко. «Сільські вісті», №1, 2003 р.
Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник. К., 1988 р.
ДжеджулаЮ., Панкова Є. Історичні портрети. Володимир Науменко. «Собор», 6 січня 1993 р.
Освітні технології: Навч.-метод. Посібник / О. М. Пєхота, А. З. Кіктенко, О. М. Любарська та ін.: За ред. О. М. Пєхоти. – К.: А. С. К., 2004.
Лисиця Б. Згадаймо українського інтелектуала. «Правий берег Десни», №4, 2012 р.
Панкова Є. В. «Володимир Науменко (1852-1919).» Український історичний журнал, №6, 1998 р.
Провозін П. В. Життя – за українську освіту, культуру. «Сіверський край», №35, 2015 р.
Проектна діяльність у школі / Упор. М. Голубченко. – К.: Шкільний світ, 2007.
Скоропад І. В. Науково-просвітницька діяльність Володимира Павловича Науменка (1852-1919). – К.: Інститут педагогіки АПН України, 2005.
Українська педагогіка в персоналіях. Х-ХІ століття /За редакцією О. В. Сухомлинської /навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, у двох книгах.- К.: «Либідь», 2005, кн. 1.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку