14 грудня наша країна відзначає День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Указ № 945 про установу цієї пам’ятної дати підписаний Президентом 10 листопада 2006 року. Це день мужніх та самовідданих людей, подвиг яких не можливо переоцінити. Героїзм, патріотизм і професійна майстерність учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС перевірені часом. Ми не маємо права забувати про їх самопожертву. Багато з них не дожили до теперішніх днів, віддавши своє життя задля збереження життя і здоров’я майбутніх поколінь.
У багатьох можуть виникнути сумніви, навіщо потрібно це свято, якщо є 26 квітня – Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф, і чому саме 14 грудня вибрано для вшановування учасників ліквідації. Справа в тому, що 30 листопада 1986 р. було закінчено будівництво саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС, а 14 грудня в газеті «Правда» надруковано повідомлення про те, що держкомісією був прийнятий в експлуатацію комплекс захисних споруд.
Ті, хто вважають 14 грудня своїм святом, вже давно називають цей день Днем ліквідатора. Ще в 1986 р. учасники ліквідації зібралися разом, щоб відзначити свою першу перемогу. У 1994 р. громадські організації чорнобильців України звернулися з листом до керівників держави, у якому запропонували заснувати в календарі день учасників ліквідації чорнобильської катастрофи. Тоді офіційне рішення не було прийнято, але ліквідатори самостійно почали відзначати цю дату. Святкування було офіційно дозволено, від різних силових структур виділялася почесна варта, покладалися вінки від керівників держави, іноземних посольств і громадських організацій, але було відсутнє визнання цього дня на державному рівні.
240 тисяч – кількість українських ліквідаторів. 31 ліквідатор загинув за 10 днів гасіння реактору. 30 тисяч ліквідаторів померло протягом 15 років після аварії .73 тисячі ліквідаторів стали інвалідами. 8,5 млн людей опромінено.155 тис км² території забруднено. 90 тисяч осіб у світі померли від онкологічних захворювань, спровокованих аварією (за даними Greenpeace)
У перші дні аварії основні зусилля спрямовували на зниження радіоактивних викидів зі зруйнованого реактора, аби запобігти серйознішим наслідкам. Ліквідатори працювали в небезпечній зоні позмінно: ті, хто набирав максимально допустиму дозу радіації, виїжджали, а на їхнє місце приїжджали інші. Основна частина ліквідаційних робіт була виконана у 1986–1987 рр. У них брали участь приблизно 240 тисяч людей.
Зупинити активне виверження радіоактивних речовин зі зруйнованого реактора вдалося лише ціною масового опромінення тисяч ліквідаторів. Наприкінці 1986 року реактор накрили спеціальним "саркофагом", задля запобігання розповсюдженню радіоактивних часток. Укриття було збудоване добровольцями та мобілізованими солдатами, яких пізніше назвуть ліквідаторами. За весь час будівництва "саркофагу" їх нараховувалось близько 600 тисяч осіб .
Здавалося б страшні сторінки історії ніколи не можуть повторитися. Проте, з перших днів повномасштабного нападу росіян, окупанти захопили Чорнобильську АЕС, та окопалися у «рудому лісі». 31 березня російські окупаційні війська покинули територію Чорнобильської АЕС на Київщині. Після цього українці в мережі жартували над рашистами, що втекли з Чорнобиля. У зоні відчуження показали розграбовані офіси та окопи у рудому лісі. Зокрема, окупанти знищили архів Чорнобильської АЕС, що збирали десятиріччями, а також викрали 133 джерела потужного радіоактивного випромінення.
Ліквідатори Чорнобильської катастрофи – приклад самопожертви та самовідданості. Тож у День вшанування учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС низько схиляємо голови перед тими, хто віддав життя, зупиняючи ядерний смерч, хто відвів біду від прийдешніх поколінь. Висловлюємо слова щирої подяки усім ліквідаторам, хто зробив вагомий внесок у справу подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.