Завдання "Читаю по складах".

Завдання – читаю по складах

Ці завдання спрямовані на розвиток мовленнєвої компетенції дитини. Вони містять тексти і запитання до них. Для зручності читання слова поділено на склади. Дитині пропонується прочитати текст, дати відповіді на запитання й намалювати малюнки за змістом. Таким чином діти розвиватимуть навички читання, зв’язне мовлення, мислення й дрібну моторику, уяву, розкриють творчі здібності під час малювання.

ПТА-ШИ-НІ СЕ-РЕ-НА-ДИ

Тра-вень — мі-сяць світ-ло-ї зе-ле-ні, буй-но-го цві-тін-ня са-дів. Із не-бес-но-ї бла-ки-ті, з де-ре-в і ку-щів ли-нуть ра-діс-ні пта-ши-ні го-ло-си. За си-нім сос-но-вим бо-ром зай-ма-єть-ся ро-же-ва зо-ря. Хто лю-бить світ-лі піс-ні ран-ко-ві, хай вий-де в по-ле по-слу-ха-ти, як по-льо-вий жай-во-ро-нок дзві-ноч-ком ві-та-є на-ро-дже-ння но-во-го дня. А в лі-сі ніж-ною флей-тою зу-стрі-ча-є схід сон-ця лі-со-вий жай-во-ро-нок.

Запитання:

— Чому травень назвали місяцем світлої зелені, а також буйного цвітіння?

— Звідки линуть веселі голоси?

— Кому вони належать?

— Чим відрізняється пісня польового і лісового жайворонків?

СОН-ЦЕ І ВЕ-СЕЛ-КА

Раз піс-ля до-щу виг-ля-ну-ло со-неч-ко і з’я-ви-ла-ся ко-льо-ро-ва ве-сел-ка.   Хто не гля-не на ве-сел-ку, всі ми-лу-ють-ся нею.   За-пи-ша-ла-ся ве-сел-ка та по-ча-ла ви-хва-ля-ти-ся, що во-на кра-си-ві-ша від са-мо-го сон-ця.   По-чу-ло та-ке сон-це та й ка-же: «Ти кра-си-ва, це прав-да, але й без ме-не ве-сел-ки не бу-ва-є».   А ве-сел-ка тіль-ки смі-єть-ся та ще й дуж-че ви-хва-ля-єть-ся.   То-ді со-неч-ко роз-сер-ди-ло-ся і схо-ва-ло-ся за хма-ру — і ве-сел-ки як і не було.

Запитання:

— Чим хвалилася веселка?

— Чому розсердилося сонечко?

— Чому зникла веселка?

О-БЕ-РІ-ГАЙ-ТЕ МУ-РАШ-НИ-КИ

Не-рід-ко мож-на по-ба-чи-ти, як хло-п’я-та, по-тра-пив-ши до лі-су, зні-че-в’я руй-ну-ють му-раш-ни-ки.   Ча-сом му-раш-ки — най-ко-рис-ні-ші для лі-су ство-рі-ння.   За один день му-ра-ши-на сім’я зни-щу-є кі-ло-грам шкід-ли-вих ко-мах.  Роб-ля-чи хо-ди під зем-лею, му-раш-ки спри-я-ють над-хо-джен-ню до ко-рі-ння де-рев та ку-щів во-ди і кис-ню.  Пра-цьо-ви-ті ко-ма-хи роз-но-сять на-сін-ня рос-лин.   Там, де жи-вуть му-раш-ки, де-ре-ва і ку-щі кра-ще рос-туть.

Запитання:

— Чому мурашок можна назвати  найкориснішими для лісу створіннями?

— Яку користь приносить одна мурашина сім’я?

— Що роблять мурашки з насінням рослин?

За про-ліс-ка-ми

У лі-сі вже вес-на.  По-де-ку-ди ще ле-жить сніг, та на уз-лі-ссі вже бу-ке-ти-ка-ми си-ні-ють про-ліс-ки.   Ма-лень-кі, тен-діт-ні, во-ни ки-ва-ють го-лів-ка-ми, ні-би ві-та-ють гос-тей.   Он пром-чав сі-рий зай-чик.  Він теж ра-ді-є вес-ні.  Ве-се-лі, ра-діс-ні ді-ти роз-біг-ли-ся по по-лян-ці.  Во-ни ми-лу-ва-ли-ся кві-та-ми.   Всі бу-ли вра-же-ні кра-сою.   То-му ні-хто не

зір-вав жод-ної кві-точ-ки.

Запитання

— Як виглядали проліски?

— Як вони вітають гостей?

— Чому діти не зірвали квітів?

Вер-бо-ві ко-ти-ки

Кро-ків за кіль-ка від су-хо-ї ко-си ви-зи-ра-є з во-ди вер-бо-вий ку-щик.

Не-ве-лич-кий та-кий, а на ньо-му ко-ти-ки.  Пух-нас-тень-кі, жов-то-зе-ле-ні.   Ні-би та-бу-нець гу-се-ня-ток при-мос-тив-ся спо-чи-ти на тон-ких га-луз-ках.  І та-кі во-ни ла-гід-ні та без-по-міч-ні.

Запитання:

— Де розсілись котики?

— Які вони були?

— Із чим їх порівнює автор?