ЗАВЕРШАЛЬНИЙ ПЕРІОД ВІЙНИ В ЄВРОПІ ТА АЗІЇ В 1944-1945 роках. СВІТ ПІСЛЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

ЗАВЕРШАЛЬНИЙ ПЕРІОД ВІЙНИ В ЄВРОПІ ТА АЗІЇ В 1944-1945 роках. СВІТ ПІСЛЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Очікувані результати

Після цих уроків учні зможуть:

• показувати на історичній карті основні театри воєнних дій, місця основних битв, умови повоєнних мирних договорів;

• визначати причини, характер, періодизацію, наслідки Другої світової війни;

• давати оцінку відкриттю Другого фронту в Європі, Голокосту, атомному бомбардуванню Хіросіми і Нагасакі, Нюрнберзькому та Токійському процесам над воєнними злочинцями, створенню ООН;

• давати характеристику діяльності визначних діячів: В. Черчилля, Й. Сталіна, Ф. Рузвельта, Г. Трумена;

• тлумачити та застосовувати поняття й терміни: Друга світова війна, Другий фронт, «Велика трійка», колабораціонізм, корінний перелом, ООН, Нюрнберзький процес, Токійський процес.

Тип уроку: комбінований урок.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

Повідомлення теми та завдань уроку.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда

1. Які території були звільнені військами союзників 1943 р.?

2. Укажіть основні напрямки наступальних операцій радянських військ 1944 р. та оцініть їх наслідки.

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Робота з картою

• За допомогою карти «Світ після Другої світової війни» назвіть зміни, що відбулися.

IV. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Відкриття Другого фронту

Зразок

• 6 червня 1944 р. — відкриття Другого фронту — початок операції «Оверлорд» — висадження союзників у Північній Франції (верховний головнокомандувач — генерал Д. Ейзенхауер, командувач сухопутними силами — генерал Б. Монтгомері).

• 15 серпня 1944 р. — початок операції «Енвіл» — десантування союзників на півдні Франції.

• 25 серпня — капітуляція німецьких військ у районі Парижа.

• 13 січня — 25 квітня 1945 р. — наступ у Східній Пруссії.

• 4-11 лютого 1945 р. — Ялтинська (Кримська) конференція (за участі В. Черчилля, Й. Сталіна, Ф. Рузвельта).

Завершальний період війни в Європі та Азії Повідомлення учнів

1. Визволення території СРСР. Перенесення бойових дій у Східну Європу. До 1944 р. війська Німеччини та її союзників ще утримували значну частину окупованих територій. Союзники вели бої в Південній Італії. Німеччина зуміла розширити випуск озброєнь, провести тотальну мобілізацію, але стратегічну ініціативу вже втратила.

14 січня — 29 лютого 1944 р. радянські війська під Ленінградом провели успішну наступальну операцію. Закінчилася 900-денна блокада міста. Майже одночасно із цим тривала кампанія з вигнання нацистів із Правобережної України. Ключовою з них стала Корсунь-Шевченківська операція. Було оточено й знищено 55 тис. німецьких солдатів, 18 тис. взято в полон. Цю операцію назвали «другим Сталінградом».

26 березня 1944 р. з’єднання Другого Українського фронту першими вийшли до державного кордону СРСР. У середині квітня війська Першого Українського фронту підійшли до передгір’я Карпат. Більшу частину Правобережної України було звільнено.

За наступом на Правобережній Україні 8 квітня 1944 р. почалася Кримська операція Четвертого Українського фронту. Вона завершилася 12 травня повним розгромом німецько-румунського угруповання.

Вигнання загарбників супроводжувалося новими злочинами Й. Сталіна. У травні 1944 р. з Криму було депортоване кримськотатарське населення. Депортація стала геноцидом кримськотатарського народу. Також депортації зазнали болгари, вірмени, греки та інші народи, які проживали в Криму та на Півдні України, а також народи Північного Кавказу (зокрема чеченці, інгуші).

Німецьке командування вважало, що влітку 1944 р. Радянська армія продовжить наступ у південному напрямку. Однак вона зосередилася на розгромі німецьких груп армій «Північ» і «Центр».

Наступ радянських військ розпочався 10 червня 1944 р. Було завдано потужного удару по фінській армії на Карельському перешийку. 2 вересня 1944 р. уряд Фінляндії підписав перемир’я із СРСР. Радянський Союз залишив за собою територію, яка відійшла до нього в 1940 р. У жовтні 1944 р. за згодою норвезького уряду Радянська армія вступила на територію Норвегії, визволивши її північну частину.

Влітку основний удар радянських військ був спрямований на Білорусію. Білоруська операція під кодовою назвою «Багратіон» почалася 23 червня і тривала до 29 серпня 1944 р. Наступ здійснювався силами чотирьох фронтів під загальним командуванням Г. Жукова (1,2 млн осіб, 4 тис. танків, 24 тис. гармат, 5,4 тис. літаків).

Під час проведення білоруської операції 17 липня 1944 р. близько 60 тис. полонених німецьких солдатів під конвоєм радянських військ пройшли вулицями Москви. Слідом за ними рухалися машини, що вимивали асфальт, символізуючи цим очищення батьківщини від загарбників.

Добре продумана довгострокова система оборони Німеччини перетворилася на «котли» — Бобруйський, Мінський, Могильовський, Вітебський.

3 липня було визволено Мінськ. Фронт було прорвано на ділянці 400 км. Радянські війська вийшли до кордонів Східної Пруссії та Польщі. Лише завдяки серії потужних контрударів танковими частинами німецькому командуванню вдалося уникнути остаточної поразки.

Розвиваючи успіх у Білорусії, війська Першого Українського фронту (командувач маршал І. Конєв) успішно провели Львівсько-Сандомирську операцію (13 липня — 29 серпня 1944 р.). Отже, Радянська армія звільнила більшу частину держав Балтії, Білорусію й Західну Україну, а 29 липня радянські війська вийшли до Вісли, захопили передмістя Варшави. Радянський наступ на центральній ділянці радянсько-німецького фронту зупинився до початку 1945 р.

Після захоплення радянськими військами Дрогобицько-Бориславських нафтових родовищ єдиним джерелом нафтопродуктів для німецької армії залишалися нафтові родовища Румунії. Тому їх оборона для Німеччини мала першочергове значення. Угруповання «Південна Україна» було одним із наймогутніших у вермахті. Для його розгрому радянське командування здійснило Яссько-Кишинівську операцію (20—29 серпня 1944 р.). Було оточено й розгромлено основні сили групи армії «Південна Україна», звільнено Молдавію. Успіх операції примусив Румунію й Болгарію слідом за Фінляндією шукати миру й виходу з війни.

У жовтні 1944 р. у результаті Карпатсько-Ужгородської операції була повністю звільнена територія України. До середини осені 1944 р. кордон СРСР було відновлено майже на всій його протяжності.

2. Відкриття Другого фронту. Визволення Франції. Англо-американська конференція в Каїрі (Єгипет) 5 грудня 1943 р. визначила, що найважливішими операціями 1944 р. мають бути вторгнення на півночі Франції, у Нормандії («Оверлорд»), і на півдні Франції («Енвіл»).

Намірам союзників протистояв план німецького командування, що передбачав захист «Атлантичного валу» — оборонних споруд уздовж морського узбережжя Франції (понад 2 тис. км). На світанку 6 червня 1944 р. (День «Д»), незважаючи на складну штормову обстановку на морі, почалася висадка союзних військ у Нормандії. Так було відкрито Другий фронт у Європі.

Невдовзі союзники розвинули успіх і звільнили півострів Котантен, захопили стратегічно важливі порти Шербур і Канн. Вони остаточно перехопили ініціативу, коли генералу Б. Монтгомері вдалося розгромити німецькі танкові й механізовані частини в районі Фалез—Аржантан. Виконання плану «Енвіл», що передбачав висадку на півдні Франції, довго відкладалося. Лише 15 серпня 1944 р. повітряний і морський десанти висадилися в районі Сен-Тропе й Канн.

У тилу німецьких військ діяли багатотисячні загони партизанів. Після того як французькі дивізії оточили Тулон і Марсель із суходолу, а флот перекрив вихід у море, німецькі гарнізони капітулювали. Наступ на півдні був найбільш вдалою операцією. Союзники мінімальними втратами (1,3 тис. осіб) вщент розгромили німецьке угруповання (у полон потрапило 47 тис. осіб). Тим часом війська союзників підійшли до Парижа. У місті розпочалося збройне повстання. На допомогу повсталим рушили танки французької дивізії генерала Ф. Леклерка, а також частини американської піхотної дивізії. Залишки німецького гарнізону капітулювали. Після звільнення Парижа союзні армії вийшли на кордони Третього рейху.

Англо-американське командування вважало: щоб обійти «лінію Зігфріда», слід стрімким ударом захопити мости в нижній течії річок Маас і Рейн та вийти на оперативний простір. Вирішальну роль в операції відводили повітряно-десантним частинам. Операція «Маркет-гарден» увійшла в історію під назвою Арнемська повітряно-десантна операція (17—26 вересня 1944 р.). Проте вона не досягла своєї мети. Німецькі частини змогли втримати оборону. Позитивним наслідком операції було те, що вдалося звільнити неушкодженим великий порт Антверпен у Бельгії, який став основним для постачання військ союзників.

3. Визволення країн Східної Європи. 20 липня 1944 р. війська Радянської армії увійшли на територію Польщі. Наступного дня було оприлюднено маніфест Польського комітету національного визволення (ПКНВ), який був сформований із прорадянськи налаштованих діячів. Через кілька днів радянський уряд визнав за ПКНВ право створювати органи польської національної адміністрації на визволеній території.

Керівники польського емігрантського уряду в Англії вважали, що в майбутньому уряді країни їм має належати щонайменше 80% місць. Радянський уряд підтримував ПКНВ у його незгоді із цими домаганнями.

Щоб не втратити вплив у звільненій Польщі, емігрантський уряд і його збройні формування (Армія крайова) прагнули поставити радянське керівництво перед фактом відновлення польської адміністрації. Так, Армія крайова намагалася захопити Вільнюс і взяти під контроль значні райони Польщі. 1 серпня 1944 р. сили, що діяли за вказівками польського уряду в Лондоні, підняли антинімецьке повстання у Варшаві. Керівники повстання (Т. Бур-Коморовський та інші) прагнули закріпитися у Варшаві до вступу туди радянських військ, проте їхній план не вдався. Німецькі війська придушили повстання та зруйнували місто. Лише в січні 1945 р. Радянська армія звільнила Варшаву від нацистів.

Успішний розвиток Яссько-Кишинівської операції дав змогу перенести бойові дії на територію Румунії, а згодом Болгарії.

Патріотично налаштовані військові Румунії на чолі з королем Міхаєм та бойові загони, які їх підтримували, визволили столицю країни місто Бухарест й утримували його до підходу радянських військ. Після повалення диктатури генерала Й. Антонеску країна оголосила про приєднання до антигітлерівської коаліції. Уже в серпні 1944 р. територію Румунії було визволено.

Радянські війська вийшли на кордон Болгарії. Болгарська армія не стала чинити опору. Тим часом комуністи підняли повстання в Софії та повалили пронімецький режим. Болгарська армія та партизанські загони спільно з радянськими військами вибили німецькі частини з Болгарії та вийшли на болгаро-югославський кордон.

За сприяння Радянської армії було звільнено від нацистської влади Югославію, Угорщину та Чехословаччину.

4. Наступ німецьких військ в Арденнах. У жовтні 1944 р. союзники розпочали операцію, метою якої було прорвати «лінію Зігфріда», форсувати Рейн та оволодіти Руром — промисловою базою Німеччини. Проте наступ союзників було зупинено.

Війська союзників забезпечувалися всім необхідним зі США та Англії. Вони були прив’язані до чіткості роботи атлантичних комунікацій, які, у свою чергу, залежали від пропускної здатності портів на півночі Франції, у Бельгії, Нідерландах. Німецькі війська під час відступу намагалися якнайбільше зруйнувати портові споруди, комунікації. Союзникам без значних ушкоджень дістався єдиний великий порт — Антверпен. Він розміщувався близько до фронту та був ідеальним із точки зору постачання військ союзників.

А. Гітлер, програючи на всіх фронтах, не залишав надій переломити хід війни на свою користь. Він прагнув скористатися суперечностями між союзниками. Із цією метою німецьке командування підготувало великий наступ на Заході в районі Арденн. Метою операції було оточення союзних військ і захоплення Антверпена.

Організації німецького наступу сприяли погодні умови, які не дозволяли союзникам використовувати перевагу в авіації. Німецький план був справжньою авантюрою. Німецькі танки мали пального на 100 км. Увесь розрахунок прориву фронту базувався на тому, що захоплення складів пального американської армії відбудеться несподівано. Для успішного просування німецьких військ був створений підрозділ, перевдягнений у форму американської армії. Він мав просуватися тилами військ союзників, поширювати паніку й захоплювати важливі об'єкти.

Німецький наступ 16—26 грудня 1944 р. спочатку мав успіх. Німецькі війська просунулися на 90 км углиб оборони союзників і зупинилися. Були вичерпані резерви, а особливо пальне. На початку січня 1945 р. німецька армія завдала ще одного удару в Ельзасі. Склалася ситуація, за якої ні союзники, ні німецькі війська не могли переломити хід боїв на свою користь.

В. Черчилль звернувся до Й. Сталіна з проханням розпочати наступ радянських військ. 12 січня 1945 р. радянські війська перейшли в наступ на 1200-кілометровій ділянці фронту. Союзники також почали тіснити німецькі війська. Таким чином, останнє сподівання А. Гітлера на злам у ході війни не виправдалося.

5. Тихоокеанський театр бойових дій. На початку 1944 р. США встановили свій контроль над Маршалловими островами, а із часом — над Маріанськими островами. У липні розпочалася операція по звільненню Філіппін. їх захоплення означало б для Японії розподіл її володінь на дві частини і втрату джерел сировини, що розміщувалися південніше. У цей самий час американська стратегічна авіація розпочала «повітряний наступ» проти Японії. За таких умов японське командування наказало дати вирішальну битву в районі острова Лейте (Філіппіни), розгромивши американський десант і флот (план «Се»).

23 жовтня 1944 р. біля острова Лейте розпочалася найбільша в історії Другої світової війни морська битва між флотом союзників і Японії. За чотири дні японський флот було розгромлено. Вирішальної поразки зазнала і японська авіація.

Після цієї перемоги американські війська розгорнули вирішальний наступ на Філіппінах і до кінця року звільнили їх. Фактично Японія вже програла війну, але була не готова визнати це. Війна тривала.

Щоб відновити доступ до джерел стратегічної сировини на півдні, японське командування розробило й успішно провело наступальну операцію в Китаї, захопивши південь країни. У результаті було прокладено сухопутний маршрут доставки сировини. Значну частину військового виробництва було перенесено в Корею і Маньчжурію. Проти американського флоту японці масово почали використовувати атаки камікадзе. Це означало, що остаточний розгром Японії потребує часу й зосередження всіх сил країн антигітлерівської коаліції. Однак це було можливо лише після завершення бойових дій у Європі.

1. Завершення бойових дій у Європі. Капітуляція Німеччини. На початку 1945 р. відбулися вирішальні бої з розгрому Німеччини. 12 січня 1945 р. радянські й польські війська розгорнули Вісло-Одерську операцію. Протягом перших днів наступу німецьку оборону було прорвано і 17 січня звільнено Варшаву. Розвиваючи наступ, на початку 1945 р. радянські війська вийшли до річки Одер за 60—70 км від Берліна. Також було оточено й незабаром знищено німецьке угруповання у Східній Пруссії.

Долаючи запеклий опір і зазнаючи великих втрат, радянські війська 13 лютого оволоділи Будапештом, 4 квітня — Братиславою, а 7 квітня — Віднем. Південне угруповання німецько-угорських військ було розгромлено.

8 лютого 1945 р. війська союзників почали операцію з форсування Рейну та захоплення Руру (промислового центру Німеччини). У результаті німецьке угруповання в районі Руру було оточене і 17 квітня 1945 р. припинило опір. У полон потрапило 325 тис. солдатів. Після цієї поразки німецькі війська майже не чинили опору на Західному фронті. Війська союзників швидко просувалися на Схід, і 18 квітня їхні передові частини вийшли до Ельби. 26 квітня в районі Торгау відбулася зустріч американських і радянських військ. Тим часом радянські війська завершували знищення берлінського гарнізону, який капітулював 2 травня 1945 р.

9 квітня 1945 р. на півночі Італії розпочався наступ англо-американських військ, завершивши визволення країни 2 травня. Мільйонне угруповання німецьких військ склало зброю. Під час цих боїв партизани захопили в полон Б. Муссоліні та багатьох керівників фашистської партії та держави. Усі вони були страчені.

Розвиваючи успіх, війська союзників звільнили Баварію, Західну Австрію й частину Чехії (міста Пльзень і Карлові Вари).

Найдраматичнішою сторінкою Другої світової війни стала Берлінська операція. Під час оборони столиці Третього рейху А. Гітлер залучив усі можливі ресурси. Із радянського боку в Берлінській операції брали участь війська трьох фронтів: Другого Білоруського, Першого Білоруського та Першого Українського. Ними командували, відповідно, К. Рокоссовський, Г. Жуков та І. Конєв. Битва почалася 16 квітня. О 3 годині ранку за берлінським часом в атаку рушили танки й піхота. Війська під командуванням Г. Жукова наступали через так звані Зеєловські висоти. Лише на ранок 18 квітня рубіж було взято. Розпочалися бої на околицях Берліна. Ще через чотири дні фронти Г. Жукова й І. Конєва зімкнули кільце навколо міста. А. Гітлер особисто керував обороною Берліна. 30 квітня 1945 р. штурмом було взято рейхстаг.

8 травня 1945 р. німецький уряд підписав Акт про беззастережну капітуляцію німецьких збройних сил.

Однак угруповання німецьких військ на території Чехословаччини й Австрії ще не склало зброї. Його частини в Празі вели бої з учасниками антинімецького повстання, яке почалося 5 травня. За сприяння військ Першого Українського фронту місто та його жителів 9 травня було звільнено.

2. Ялтинська (Кримська) та Потсдамська конференції. Передчуття завершення війни висувало питання про післявоєнне облаштування Європи й світу загалом. Цьому були присвячені дві конференції лідерів США, Англії і СРСР — Ялтинська (Кримська) і Потсдамська, що відбулися в 1945 р. Рішення цих конференцій були покладені в основу Ялтинської системи облаштування післявоєнного світу, яка змінила Версальсько-Вашингтонську систему.

4—11 лютого 1945 р. «велика трійка» зібралася в Ялті в тому самому складі, що і в Тегерані: Й. Сталін, Ф. Рузвельт та В. Черчилль. На конференції були узгоджені основні риси повоєнного устрою.

Потсдамська конференція відбулася 17 липня — 2 серпня 1945 р. після завершення бойових дій у Європі. У складі її учасників відбулися зміни: інтереси США представляв Г. Трумен, який став президентом після смерті Ф. Рузвельта; В. Черчилля з 28 липня змінив новообраний прем’єр-міністр К. Еттлі. Від СРСР, як і раніше, був присутній Й. Сталін.

У центрі уваги було німецьке питання. Учасники конференції узгодили й схвалили загальні принципи окупаційної політики: демілітаризація, денацифікація, демократизація та декартелізація країни. Було створено Міжнародний трибунал для покарання воєнних злочинців. Радянському Союзу передавалися території колишньої Східної Пруссії з містом Кенігсберг (сучасний Калінінград, Росія). СРСР підтвердив, що розпочне війну з Японією відповідно до Ялтинської угоди.

На порядку денному були також питання про мирні договори з Італією, Румунією, Болгарією, Угорщиною та Фінляндією. На конференції був створений постійний орган — Рада міністрів закордонних справ (США, СРСР, Велика Британія, Франція, Китай) для узгодження питань, які мають спільний інтерес. Незважаючи на розбіжності між учасниками конференції (США намагалися вплинути на хід конференції, повідомивши про успішні випробування атомної бомби), вона дала позитивний імпульс для розвитку міжнародних відносин в умовах післявоєнного світу.

Ялтинська (Кримська) конференція (4—11 лютого 1945 р.)

3. Розгром Японії. Атомне бомбардування міст Хіросіма та Нагасакі. Розгром нацистської Німеччини не означав завершення Другої світової війни. Японія ще продовжувала чинити опір союзникам.

Навесні 1945 р. англійські війська вибили японців із Бірми. Американські бомбардувальники (В-17, В-29) атакували Японські острови. Незважаючи на це, японці були сповнені рішучості битися до останнього. Про це свідчили бої за острови Іводзіма та Окінава. Так, для захоплення невеликого острова Окінава американській 500-тисячній армії, що мала повну перевагу на морі та в повітрі, знадобилося два місяці запеклих боїв (травень-червень 1945 р.). У цій битві Японія втратила й залишки своєї боєздатної авіації — 4 тис. літаків, а також останні великі кораблі флоту. Втрати США складали 50 тис. убитими й пораненими, 763 літаки і 36 кораблів.

Щоб прискорити завершення війни, американське керівництво наважилося на використання проти Японії нової зброї — атомної бомби. Хоча більшою мірою рішення про атомне бомбардування мало політичне значення: показати всьому світу, зокрема СРСР, могутність США.

6 серпня 1945 р., за два дні до вступу СРСР у війну з Японією, було скинуто атомну бомбу на японське місто Хіросіма, а 9 серпня — на місто Нагасакі. Загальна кількість загиблих становила 200 тис. осіб.

Ще 5 квітня 1945 р. посол Японії в Москві отримав від імені радянського уряду заяву про те, що СРСР скасовує пакт про нейтралітет із Японією. 8 серпня 1945 р. СРСР оголосив війну Японії. Відповідно до своїх планів радянські війська основний удар завдали по Квантунській армії, яка зосереджувалася в Маньчжурії та налічувала 1,1 млн осіб. У боях брали участь війська Монгольської народно-революційної армії. За короткий час Квантунська армія була розгромлена. 14 серпня японський уряд прийняв рішення про капітуляцію.

1 вересня радянський десант висадився на південні острови Курильської гряди та оволодів островом Сахалін. 2 вересня 1945 р. у Токійській бухті було підписано акт про беззастережну капітуляцію Японії, що означало завершення Другої світової війни. Японія та захоплені нею території були розділені на окупаційні зони між США, СРСР, Англією, Китаєм. Власне Японія потрапила в американську окупаційну зону, і 6 вересня 1945 р. війська США висадилися на її території.

Робота з таблицею

• Ознайомитися з таблицею «Кримська та Потсдамська конференції» й відповісти на запитання.

Запитання та завдання

• Назвіть основні питання, які розглядали на Кримській та Потсдамській конференціях.

• Порівняйте, яких змін зазнали головні питання під час Кримської та Потсдамської конференції.

• Назвіть доповнення, що були ухвалені з німецького питання у Потсдамі. Робота з картою

• Покажіть на карті, як змінювались кордони після ухвалення рішення Потсдамської конференції.

Робота з підручником

Зміни у світі внаслідок Другої світової війни. Політичні, економічні та соціальні наслідки Другої світової війни для народів світу

Людські втрати

Мирні договори з колишніми союзниками Німеччини.

Робота з картою

Учитель показує територіальні зміни згідно з договорами:

Італія передавала Франції невеликі території (цей процес дістав назву «вирівнювання території кордону», і він стосувався гірських кордонів).

Італія передавала Югославії півострів Істрія, півострів Пелла-Гоза, східну частину Юлійської Крайни.

Італія віддавала Греції Додеканеські острови.

Італія втрачала всі свої права на колишні колонії Еритрею, Лівію і частину Сомалі.

Угорщина передавала СРСР Закарпатську Україну, Румунії — Північну Трансільванію, невеликі території на користь Чехословаччини.

Румунія погодилась передати СРСР Північну Буковину і Бессарабію. Кордони Болгарії залишались незмінними.

Із Фінляндією встановлювали кордони, зумовлені договором 1940 р. (після війни СРСР і Фінляндії 1939-1940 рр.). СРСР анексував область Петсамо, тим самим Фінляндія втрачала вихід до Північного Льодовитого океану, а СРСР отримував кордон із Норвегією.

Австрія залишалась поділеною на зони окупації.

Сан-Франциська конференція. Створення ООН

Робота з документом

• Опрацювати текст «Преамбули до Статуту Організації Об’єднаних Націй» на С. 47 підручника і відповісти на запитання.

Нюрнберзський та Токійський процеси над воєнними злочинцями

Робота з підручником

1. Прочитати текст підручника на с. 50-53, скласти перелік прізвищ головних злочинців у війні.

2. Порівняти вироки Нюрнберзького і Токійського процесів над воєнними злочинцями.

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ УЧНІВ

Бесіда

1. Які наслідки мала Друга світова війна для людства?

2. Чому народи СРСР зазнали найбільших людських втрат у війні?

3. Які уроки людство винесло з Другої світової війни?

4. У чому головні відмінності мирних договорів із союзниками Німеччини після Другої світової війни порівняно з Першою світовою війною?

5. Чому після Другої світової війни у Європі не постали нові незалежні держави, як це було після Першої світової війни?

6. Яка з держав-союзниць Німеччини не була окупована союзними військами? Поясніть, чому.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

• Опрацювати текст підручника, відповісти на запитання і виконати завдання до нього.

• Підготуватись до уроку узагальнення й тематичного оцінювання з теми № 1 «Друга світова війна. Світ після Другої світової війни».

• Підготувати презентації за обраною темою.