Збірка авторстких казок " Зимове диво"

ЗИМОВЕ ДИВОЗбірка казок для дітей

Казкова сила дзвіночка. В старому-старому містечку проживав винахідник Гарік. В нього була своя непримітна майстерня , що розташовувалася біля кринички. Криниця була не проста, а чарівна. У ній були маленькі ніжні дзвіночки, які виконували побажання. Та було одне правило… Дзвіночки працювали на користь лише добрим людям.

Колись Максим взяв один дзвіночок та вирушив до дому. Щойно він дійшов до хатинки та ступив на поріг - трапилося диво! Блиск малесенького дзвоника перейшов на все , що було навколо здивованого хлопчика! А з кімнати вибігла мала сестричка. Вона сміялась, стрибала !Вона була здоровою! « Одужала!» - подумав турботливий братик. Саме для неї він приніс цю чарівну різдвяну іграшку!Ось так у світі стало на одну щасливу родину більше! А до чого тут винахідник?.. Добре, я розкажу, але тільки тобі! Саме Гарік кожного Різдва виготовляє ці дзвіночки , щоб Дух Свята наповнив їх чарівними силами! Лебідь Ілля , 12 років

Зима- зима. Чарівна зима прийшла ,Людям казку принеслаІ сніжиночки біленькі Наче малярі маленькі,На вікні малюють квіти -Мамині зимові діти. Подарунки під ялинку. Всім дідусь мороз кладе. Новий рік святкуєм дзвінко. Гарний настрій не псуєм! Воронцова Віталіна, 13 років

Побажання збуваються... В одному далекому селі , у маленькій хатинці жили собі дідусь і бабуся. Вони були самотні. Пролітали дні, місяці і ось на дворі вже настала зима. Вирішили старенькі і собі ялиноньку святково вбрати . Та як тільки різдвяна зіронька опинилася на верхівці ялинки , час раптово зупинився! У хатинці закрутилася завірюха і господарів понесло у чарівний світ. Довго-довго кружляли дідусь і бабуся , летіли крізь магічні світи.

Нарешті завірюха зупинилася і перед здивованими старенькими вийшов Він – увесь засніжений, білий-білий. Випадкові гості подивилися навколо себе та зрозуміли, вони потрапили у Антарктиду, але не просту, а зачакловану. Незрозумілий чоловік показав рукою у сторону великого замету і розчинився у прохолодному повітрі..

Бабуся побачила, що поряд лежить маленьке покривальце , а в нього завернута маленька дівчинка з рожевими щічками. Дідусь взяв на руки дитинку і зрозумів , що це виповнилося їх заповітне бажання! Вже життя вони мріяли про донечку!Довго ходили рідні заметеними дорогами , та не могли ніяк потрапити додому .. Дід розсердився , гупнув ногою! Поряд з ними тріснув лід , знову закрутилася хурделиця і віднесла щасливу родину до теплої хатиноньки!

Настав Новий Рік … Дівчинку назвали Софійкою. Маленькій донечці сподобалося разом з бабусею і дідусем! Дівчинка гралася іграшками біля яскравої ялинки, а дорослі щиро раділи , бо нарешті їх новорічне побажання здійснилося!Гончаренко Ігор , 11 років

Новорічне диво. Жив на світа хлопчик Іван . До нового року залишалося два дні . Всі друзі хлопчика розважалися, встановлювали ялинку та прикрашали її. Тільки одному Івану було сумно. Його ніхто не кликав гуляли . Він сидів біля замерзлого вікна й дивився ,як всі радіють:роблять снігових янголів, будують фортеці, ліплять снігову бабу.

Він вийшов на вулицю , але з ним ніхто навіть не привітався. Але раптом до нього хтось підійшов. - Привіт, я Данил. Чому ти сам?- В мене немає друзів.- А хочеш я буду твоїм другом?- Не знаю… Данил засмутився і почав відходити назад. «Стій!Пробач! Не хотів тебе образити! Завжди я все псую..» - засмучено промовив Іван. Данилко у той момент зрозумів , що цей хлопчик не поганий , просто він не вміє проявляти свої почуття . А ще, напевно, він боїться , що його можуть образити інші.

Новий друг всміхнувся , взяв за руку Івана та повів туди, де гралися дітлахи. Іванко дуже хвилювався, але коли побачив усмішки на обличчях дівчат та хлопців, одразу зрозумів – ворогів навколо немає! Що навколо панує новорічний настрій . З розбігу він стрибну у великий білий замет, а потім почав грати разом з усіма у сніжки!Так за допомогою відкритого серця Данила, збулася мрія одного хлопчика! Іван знайшов справжнього друга , який повірив у нього!Новий рік – це саме той час, коли потрібно вірити у дива!Машенцев Давид, 12 років

Павучок і подарунок Десь далеко – далеко, у темному зимовому лісі жив цікавий Павучок. Була в нього велика – велика родина: брати, сестри, мама, тато, бабусі та дідусі. І ось настала зима. Пухкий сніг килимом лягав біля нірки Павучка. «Зовсім скоро настануть зимові свята! А я ще не приготував подарунки для своєї родини!» - подумав восьминогий. І відправився він у білий ліс за подарунками.

Довго шукав Павучок , та нічого не знайшов. - Чому я не можу знайти хоч самий крихітний подарунок для своєї родини? – запитав сам себе Павучок. У відповідь незнайомий голос сказав : - А запитай себе, чи заслуговують вони його?Павучок злякався, почувши незнайомий голос, але потім, нарешті, подумав : « А справді, чи заслуговує моя родина на подаруночки?»

Він почав пригадувати весь минулий рік. Його близькі постійно сперечалися за їжу, не хотіли збиратися , щоб пограти разом на павутині. Вони поводилися зовсім не як дружня сім'я. Павучок замислився, але раптом сильний вітер підхопив його та відніс до гарної галявини, де і знайшов гарний, маленький віночок, який підходив саме під голівку Павучка.І тут він зрозумів, що сам заслуговує на подарунок . Саме він кожен раз прощав і по справжньому любив свою родину. Він ніколи не сердився на них, шукав подарунки. Чабаненко Софія, 12 років

Зимовий дід. Одного зимового вечора старенький дідусь пішов до лісу нарубати дров. Раптом почалась сильна хурделиця , серед дерев з'явилася постать чоловіка, невже це Дід Мороз? Так, це він! З червоним носом та білою бородою! - Що ти тут родиш ? Дрова рубаєш?

Дідусь дуже здивувався , дивиться на Мороза , протирає очі, ніяк не може повірити собі! - Так, збираю. – невпевнено відповів дідусь.- А чи віриш ти у новорічні дива?- Та я вже старий , які там дива!..- Ех, чудернацький ти! Ще подивимося!

Всміхнувся Дід Мороз та наказав діду йти додому, бо вже Новий рік скоро, а він весь ліс обходив , та все марно!Повернувся дід додому, засмучений зайшов до сараю. Але тут трапилося справжнє новорічне диво, перед його очами лежала величезна гора дров! Зрадів дід!- Тепер вірю! Вірю! Пробач , Морозе, що я забув, як це буди дитиною та вірити у дива!Шпак Іван, 12 років

Зима та диво. Жив собі хлопчик, якого звали Максим. Він вірив у всі дива, що існували на білому світі. Зима була його улюблена пора року. Так вже чекав від на сніг! Та снігу цього року не було … Кожен ранок, як тільки він прокидався , першим ділом швиденько біг до віконця, щоб дізнатися чи є там сніг. Але все було марно, жодної малесенької сніжиночки так і не вдалося йому побачити.

30 грудня Максим вигадав план, як побачити Санту і попросити багато-багато снігу . «Отже , план у мене такий. Я не буду спати цілу ніч та заманю його печивом і теплим молоком!»Настала ця таємнича ніч. Максим як сказав, так і не спить. Заліз під ковдру і дивиться на годинник. Немає Санти, як не крути! Раптом Максим згадав про список добрих та поганих справ Клауса та задумався. Подумав про те, що може його немає у ньому. Що може його ім'я у поганому списку і Санта зовсім не планував завітати до Максима. Так і заснув він, бо дуже сильно засмутився від таких думок.

Рано в ранці, прокинувшись , хлопчик побачив на підвіконні подарунки та новорічну листівку. « З Новим роком, Максиме! Насправді я не планував заходити мо тебе цього року, адже ти хотів мене спіймати! Я ж все про всіх знаю! Можу прочитати думки кожної дитини на планеті! Але потім я дізнався, що ти одумався ! Тож вирішив привітати і тебе! Тримай невеличкі дарунки! Ой, забув, ще одне! Виглянь у віконце! Чи цього ти хотів?»

Здивований Максим побіг до вікна і побачив та великі снігові замети! Тисячі неповторних сніжинок кружляли у святковому хороводі! «Мамо, тато!Ви не повірите! Санта існує!Він здійснив усі мої бажання!» - радісно промовив хлопчик , обіймаючи своїх рідних!Гончаренко Микола , 11 років

Різдвяні янголи. Останнє листя упало на холодну землю. А вже на ранок випав сніг і все стало таким казковим. Сніг виблискував на сонці, кругом відчувався дух свята. Михайлик чекав на Різдво, бо знав, що обов'язково трапиться якесь диво. Він захоплено бігав навколо ялинки , співав пісні, весело сміявся. Михайлик з нетерпінням зазирав у вікна, в очікуванні різдвяних янголів . Він всім серцем вірив, що вони насправді існують. Замріяний хлопчик кожного року просив дуже просив подарунки: здоров'я своїм близьким,щастя родині, веселих подій друзям.

Вночі, коли Михайлик - мрійник заснув, хтось прилетів до нього в кімнату і лагідно гладив його по голівці. Він розплющив очі та побачив яскраве, але одночасно ніжне сяйво, потім почув чарівну мелодію. І знову поринув у сон…Наступного дня , з першими промінцями сонця, Михайлик проснувся та знайшов під подушкою солодощі та білосніжний лист з золотавими візерунками. « Прийми від мене ці солодкі подарунки . Про твої бажання – не забуто.. Все ,що ти хотів для рідних та друзів я обов'язково виконаю, адже ти загадував це від щирого серця!»

Посмішка не сходила з обличчя хлопчака, він точно знав, що саме різдвяний янгол побував у нього в гостях. Світлі думки та щирість Михайлика допомогли виконати його завітні побажання!

Бешкетник Сергійко. Якось у маленькому селищі жив хлопчик Сергійко. Він дуже полюбляв святкувати Новій Рік та Різдво. Але був у малого один недолік, він завжди робив, якесь лихо. Тому його прозвали бешкетником.

Цього разу він тишком-нишком накупив багато салютів. Ох, як йому хотілося влаштувати феєрверк. Сергій вважав, що кожний в селі зрадіє такій новорічній події! Настав зимовий морозний вечір…Люди вдома пили солодкий чай з кольоровий чашок, діти бавилися з іграшками, деякі бабусі в'язали рідним теплі рукавички, а дідусі поважно читали газети. Бешкетник Сергій вийшов на вулицю, став посеред дороги і почав голосити : «Гей, народ! Виходьте з хати! Нумо запускати салют!!!» . Односельці повибігали з домівок. На жаль ніхто не підтримав цей «дивовижний» план хлопчика.

Одна родина підійшла до хлопчика . Жінка з русявим волоссям та лагідною посмішкою промовила : « Не засмучуйся , ти повинен зрозуміти лише одну річ, що Новий Рік – це не лише гучні феєрверки, які можуть принести біду у святковий час. Новий Рік – це той час, коли рідні збираються разом, коли дарують приємні дрібниці близьким, коли навколо панує любов і чари». Всі потроху почали розходитися, а малий бешкетник стояв ,мов вкопаний та роздумував над почутим.

Мама Сергійка покликала його і вони разом пішли до хатинки. Мудра матуся не сварила свого неспокійного синочка за чергову витівку , вона лише запитала : «Можливо ти зрозумів, чому на тебе всі образилися?». Він насупив брови , але у погляді хлопчака було зрозуміло, що він зрозумів свою помилку. Навіть здалося, що від тепер Сергійко припинить влаштовувати різні курйозні ситуації і його припинять називати «бешкетник». Та про це ми дізнаємося у наступному році…

Хто той Дід?Дід отой заходить тихоІ дарунки всім кладе,Дім наповнюється сміхом -Мороз свята не псує!От такий в нас Дід веселий,Радість в торбі він несе,Ох, містами і по селах. Зима Діда провезе!Учні 5 класу

У ночі…Велику жменю добра. Візьмемо до кожної хати,А ще принесемо теплаІ будем на свято чекати!А потім настане момент,Коли за вікном все стемнієЙ мороз по шибках градієнт. Рознесе зимою сміливо!Конченкова Мадіна, 13 років. Різдвяна ніч. В яскраву та казкову ніч. Різдво приходить на поріг,Готує пряник диво-піч,Зима – така цікава річ!Неустроєва Анастасія, 13 років

Прийшла зима. Прийшла зимовая пора. А сніг навколо – наче казка. Ялинка за вікном мала. Стоїть й дарує дітям ласку!Прийшла зимовая пора,І дітвора забувши лихо. Гуртом несеться із двора ,Ох, ця зимовая пора!.. Воронцова Віталіна , 13 років

КЗ “НСЗШ №11”Вчитель: Босенко Анна Миколаївна. Нікополь2021