Збірка дитячих проєктів

Талаш Тетяна Володимирівна 9 листопада 2025 127 Відгуки відсутні

Про матеріал

Збірка дитячих проєктів створених на уроках технологій. Збірка охоплює різні види декоративно-ужиткового мистецтва.
Перегляд файлу

 

 

Сновський ліцей №3

http://osvita-selid.ucoz.ua/Images/novosti/e7e297f8ff19.jpg 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала: вчитель

трудового навчання

Сновський ліцей №3

Талаш Тетяна Володимирівна.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пропонована збірка охоплює найкращі проекти учнів Сновського ліцею №3. Тут ви знайдете проектні роботи, які охоплюють різні види декоративно-ужиткового мистецтва, дізнаєтесь про їх історію і технологічні особливості. Виконуючи свої проекти, учні різними способами вирішують поставлені перед ними проблеми

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  

 

 

Зміст

 

Передмова .  Метод проектів, як засіб підвищення творчого потенціалу учнів 4

1. Приклад розробки творчого проекту на виготовлення  серветок 7

2. Приклад розробки творчого проекту на тему "Канзаши як витвір мистецтва" 11

3. Приклад розробки творчого проекту на тему "Листівки та картинки в техніці квіллінг"              16

4. Приклад розробки творчого проекту на тему "Лебеді орігамі" 24

5. Приклад розробки творчого проекту на тему "Озеро з лебедями" 30

6. Приклад розробки творчого проекту на тему "Клематис" 39

7. Приклад розробки творчого проекту на тему "Стрічкові фантазії" 46

8. Приклад розробки творчого проекту на тему "Вишивка хрестом" 56


Передмова

 Особистісно-зорієнтована модель трудового навчання, суттєвими ознаками якої є здійснення навчального процесу на засадах індивідуального підходу до учнів та створення умов для їх саморозвитку і самонавчання, осмислене визначення ними своїх потенційних можливостей і життєвих цілей, вимагає глибокого осмислення і розуміння педагогами необхідності здійснення навчально-виховного процесу на засадах проектної технології.

Навчальне проектування орієнтоване передусім на самостійну діяльність учнів — індивідуальну,  парну або групову, яку вони виконують протягом певного відрізка часу.

 Технологія проектування передбачає розв'язання учнем або групою учнів якої-небудь проблеми,  яка полягає, з одного боку, у використанні різноманітних методів,  засобів навчання, а з іншого — в інтегруванні знань, умінь із різних галузей науки, техніки, творчості.

Результат виконання проектів має бути «відчутним»:  якщо це теоретична проблема, то конкретне її вирішення,  якщо практична — конкретний результат,  готовий до впровадження (виріб). Проектна технологія передбачає використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за своєю суттю методів, прийомів, засобів.

 Метод проектів (від грецьк. — шлях, дослідження) — це система навчання, за якої учні здобувають знання в процесі планування і виконання завдань,  які  поступово ускладнюються, — "проектів.''

 Творчий проект на заняттях iз трудового навчання — це навчально-трудове завдання, у результаті якого створюється продукт.             

Учні особисто мають вибрати для себе об'єкт проектування, тему проекту, тобто виріб, який вони хотіли б справді удосконалити, внести в предметний світ,  яким хотіли б задовольнити потреби людей.

 Цінність проектування  полягає в тому, що саме ця діяльність привчає дітей до самостійної, практичної, планової і систематичної роботи, виховує прагнення до створення нового або існуючого, але вдосконаленого виробу, або цілком нового. Формує уявлення про перспективи його застосування; розвиває морально-трудові якості, працелюбність. Готує їх до  свідомого вибору професії. При цьому слід пам'ятати, що потрібно особливу увагу приділяти тому, щоб в учнів не згасав інтерес до цього процесу, стежити, щоб вони доводили свої наміри, особливо в праці, до кінця.

 Виконуючи творчі проекти від ідеї до її втілення, учні вчаться самостійно приймати рішення , визначати свої проблеми в знаннях і знаходити шляхи виправлення такого становища. У процесі проектно-технологічної діяльності в школярів розвиваються  загальні і спеціальні здібності, формується проектно-технологічна культура.

 Ця діяльність, як будь-яка інша, має визначену структуру, що містить у собі мету, мотиви, функції, зміст, внутрішні і зовнішні умови, методи, засоби, предмет, результат та етапи виконання проектно-технологічної діяльності.

І. Організаційно – підготовчий етап.

  •                      пошук проблеми;
  •                      усвідомлення проблемної сфери;
  •                      вироблення ідеї та варіантів;
  •                      формування параметрів та вимог;
  •                      вибір оптимального варіанту та обґрунтування;
  •                      аналіз майбутньої діяльності.

ІІ. Конструкторський етап.

  •                      Складання аналізу;
  •                      добір матеріалів;
  •                      вибір інструментів, обладнання;
  •                      вибір технології обробки деталей, їх з’єднання, оздоблення;
  •                      організація робочого місця;
  •                      економічне та екологічне обґрунтування;
  •                      маркетингові дослідження.

ІІІ. Технологічнийетап.

  •                      виконання технологічних операцій, передбачених технологічним процесом;
  •                      самоконтроль своєї діяльності;
  •                      дотримування технології, трудової дисципліни, культури праці;
  •                      контроль якості.

IV. Заключнийетап.

  •                      аналіз виконаноговиробу впорівнянні з прогнозованим;
  •                      оформлення проекту;
  •                      Захист проекту;
  •                      самооцінка якості та аналіз результатів проекту;
  •                      оцінка проекту за категоріями;
  •                      реалізація проекту.

 Нижче подається приклад розробки кількох проектів, де відображені етапи та стадії проектно – технологічної діяльності учнів.

 Презентація проекту (пояснювальна записка) починається з висвітлення проблеми , яка є спонукою до роботи над проектом.  У змісті проекту мають бути представлені зображення  зразків, які коротко розкривали б еволюцію об'єкта проектування. Якщо об'єкт не є технічним (наприклад вишивка чи інший декоративно - прикладний виріб), то принцип історичної детермінації реалізується через розкриття історико - культурних основ того регіону, для якого даний виріб є характерним.Також пояснювальна записка (портфоліо) проекту має містити зображення зразків виробів (вироби-аналоги), на основі яких відбувалося комбінування  конструкції чи форми проектованого виробу.

 У змісті портфоліо також мають бути представлені чорнові замальовки та ескізи, на  основі яких було обрано остаточний варіант форми чи конструкції об'єкту проектування. Об'єкт проектування повинен  мати елементарне економічне обґрунтування. Тобто має бути доведено, що існує потенційний ринок збуту для таких об'єктів.

 Отже, під час проекту учні досліджують: історичні відомості, про той вид декоративно-прикладного мистецтва, яким виготовляють виріб; аналогію з іншими виробами; презентують міні маркетингові дослідження, в яких міститься елементарне економічне обґрунтування, функціональність виробу та зручність у використанні. Вся ця документація міститься у пояснювальній записці, яка додається до виробу.

 У молодших класах учні проектують виріб, виготовляють його і захищають. Документацію не готують, а оформляють у вигляді плакату або реферату. На захисті проекту демонструють уміння прорекламувати свій проектний виріб так, щоб кожному захотілося зробити такий же.

 

 

Проект на тему: «Серветка»

 

Зміст

 

  1. Історія виникнення вишитої серветки.
  2. Обґрунтування вибору виробу.
  3. Технологічна послідовність виготовлення виробу.
  4. Інструкційна картка.
  5. Ескіз виробу.
  6. Вироби-аналоги.
  7. Використані інструменти та матеріали.
  8. Розрахунок собівартості виробу.
  9. Висновки.
  10. Література.

 

Історія виникнення вишитої серветки

 

 Вишивка виникла ще глибоку давнину. Археологічні знахідки свідчать, що одяг найдавніших людей, які жили на території нашої країни, оздоблювали намистами із бивня мамонта . Пізніше почали використовувати металеві нашивки – срібні, золоті, бронзові.

 Великого розквіту мистецтво вишивки достигло за часів Київської Русі. В Андріївському монастирі у Києві була створена школа, де молоді дівчата вчилися вишивати золотом і сріблом.

 Історія походження назви вишивки «Ришельє» точно не визначена. Її пов’язують з іменем відомого французького кардинала Ришельє. В першій половині 17 ст. Франція вступила в тринадцятирічну війну, котра змінила характер костюму того часу. До 17 ст. суворої військової форми не було і чоловічі костюми мали вільні зручні форми. Необхідною частиною чоловічого костюму була біла сорочка з манжетами, обробленими мереживом. Таким же мереживним був і широкий відкладний комір.

 Щоб доглядати за таким костюмом, в армії були навіть визначені пральні дні, коли припиняли бої і займалися пранням костюмів. Розкіш у прикрашанні костюма досягла такого рівня, що кардиналом Ришельє був виданий вердикт «Про розкіш», котрий обмежував кількість та розміри мережива.

 

Обґрунтування вибору виробу

 Якщо мова заходить про серветки, то у мене перед очима постає одразу, вишита серветка.  У глибину віків сягає мистецтво прикрашати одяг та різні вироби домашнього вжитку вишивкою. Вишивкою називають техніку прикрашання текстильного та іншого виробу за допомогою різного виду стібків нитками.

 З усіх видів вишивки мій вибір упав на «Ришельє». На це було декілька причин. Перша причина це те, що назва співзвучна з ім’ям визначної постаті в історії Франції (кардинала Ришельє). На уроках під час вивчення історії Франції, мені сподобалась ця неординарна людина, яка за часів свого життя дуже багато зробила для величі Франції. Іншою причиною є те, що ця країна з давніх-давен була початківцем багатьох напрямків в моді.

 А ще найбільше мене підкорила ніжність, легкість, повітряність та розкіш вишивки «Ришельє». 

 

Технологічна послідовність виготовлення виробу

 Ришельє – це ажурна вишивка (від франц. наскрізний), в якій фон вирізано, а деталі узору з’єднуються повітряними перемичками – бридами.

 Нанесений на тканину контур узору для ручної ажурної вишивки має подвійну лінію. По зовнішній лінії, для рельєфності і міцності шва, контур прошивають дрібними стібками швом «уперед голку». Одночасно роблять бриди, які скріпляють у вирізаних місцях частини узору. Цим швом одночасно прикріплюємо з виворітної сторони ще одну тканину (фатин), яка буде видна у вирізаних місцях під бридами.  Потім весь узор обметують петельним швом, край якого повинен бути спрямований у бік зрізу.

 Бриди роблять трьома способами: просто обвивають їх, петельним швом і настилом.

 Закінчену роботу треба спочатку випрати, злегка підкрохмалити і віджати в сухому рушнику. Потім попрасувати кінчиком не дуже гарячої праски з вивороту до повного висихання, потім злегка пропрасувати лицьовий бік і знову, для рельєфності, пропрасувати з вивороту.

 Після цього вирізують ті місця тканини, котрі знаходяться під бридами. Фон біля петельного шва треба вирізати так, щоб нитки вишивки не підрізалися, а по краю вишивки не залишалися нитки тканини.

Інструкційна картка

№

Послідовність виконання операцій

Схеми виконання

1

Нанести малюнок на тканину.

Малюнок має подвійну лінію.

2

Контури малюнку обшити швом «уперед голку», одночасно роблячи основу для бридів.

3

Виконуємо бриди навколо основи.

4

Обшиваємо контури малюнка петельним швом, край якого спрямований у бік малюнка.

5

Вирізаємо тканину, яка знаходиться під бридами.

 

Вироби аналоги

 

 

http://poradumo.pp.ua/uploads/posts/2014-12/vishivka-rshelye_8711.jpeg http://vfl.ru/i/20110218/acb9bb6b14f1f0399b982eefb4fe8993_1_s.jpg

 

Використані інструменти та матеріали

 

  1. Тканина (ситець 65*65).
  2. Нитки муліне.
  3. Голки.
  4. Ножиці.
  5. П’яльця.

 

Розрахунок собівартості виробу

 

 Собівартість- це сума всіх затрат виробництва витрачених на виготовлення виробу. На виготовлення серветки я затратила: тканина 4гр., фатин 3гр., нитки 5 штук по 1гр.20к. Отже, затрати на виробництво мого виробу складають 13гр.

Висновки

 Працюючи над виробом я отримали велике задоволення від самого процесу виготовлення серветки. Вона вийшла саме такою, якою я її уявляла перед початком роботи: ажурною, легкою, ніжною. Завдяки вдалому поєднанню кольору тканини і ниток серветка вийшла кольору ясного неба, що надало їй загадкової чарівності. Не зважаючи на достатньо велику собівартість, кожна господиня може дозволити собі виготовити таку серветку, щоб прикрасити інтер’єр своєї оселі.

 

 

 

 

 

Проект на тему: «Канзаши як витвір мистетства»

 

ПЛАН РОБОТИ

  1. Обрати тему проекту
  2. Обговорити тему з батьками на предмети необхідності для виробу, його практичного застосування
  3. Знайти та вивчити якомога більше літератури з обраної теми
  4. Розглянути можливі варіанти виконання практичної частини роботи
  5. Розробити власну конструкцію виробу
  6. Розробити необхідну документацію для виготовлення виробу
  7. Виготовити виріб
  8. Написати та захистити проект

ЗМІСТ

  1. Вступна частина
  2. Основна частина
  •           історичні відомості про виріб
  •           аналіз аналогів
  •           добір матеріалів та інструментів
  •           презентація фото власної роботи
  1. Висновок

 

ВСТУПНА ЧАСТИНА

 На уроці трудового навчання для творчого проекту я обрала виріб  КАНЗАШИ.

 Канзаши – це прикраси для волосся, яке використовувалося і використовуються в традиційних японських, а також китайських зачісках. Це всілякі шпильки, палички, заколочки, гребінці на волосся. Ці прикраси були доповненням кімоно. Інколи така прикраса коштувала більше, ніж саме кімоно. Цей виріб може стати гарним подарунком зробленим своїми руками.

 

 

 

 

ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ

 Спочатку канзаши були традиційними японськими прикрасами для волосся. Їх носили з кімоно і обов’язково одягали на весілля. Японський традиційний жіночий костюм не допускає наявності браслетів, намиста і кілець, тому головною прикрасою японок служить саме канзаши. Однак не все так просто. У Японії носіння шовкових квітів канзаши в поєднанні з традиційним кімоно суворо регламентується – прикраси повинні відповідати віку, соціальному становищу, пори року та іншими критеріями. У законах навіть прописані місця розташування прикрас у зачісці. Виготовляють канзаши зі всіляких матеріалів, залежно від того, який аксесуар потрібно отримати в результаті. Це може бути лаковане дерево, дорогоцінні метали, черепаховий панцир, корали, але найпоширенішим варіантом є натуральний шовк.               Класифікація канзаши дуже різноманітна і підпорядковується безлічі японських законів. У нашій країні особливу популярність заслужили Хана Канзаши – квіти з тканини і атласних стрічок. Їх пелюстки виготовляють за допомогою техніки складання «tsumami», потім збирають на шовкову або капронову нитку або приклеюють до основи. У підсумку виходять прекрасні квіти. Також, використовуючи цю техніку, можна зробити бджіл, метеликів і бабок – загалом, все, на що вистачить вашої фантазії. 

ВИРОБИ  АНАЛОГИ

18147875.jpg65205423_7_4_19.jpg

 

Як вже казали що канзаши це не тільки квіти, а й тваринки, вінки,прикраси для волося.

106676706_Pletenie_iz_gazet_Dekorativnaya_lozhka_s_podsolnuhom_v_tehnike_kanzashi__1_.jpgil_570xN.250292032.jpg

 

МОЇ РОБОТИ

Це де які мої роботи які я вам вирішила презентувати!

 

01 (15).JPG

 

гш  (4).JPG

01 (4).JPG

0017.JPG

 

ВИСНОВОК

 Із прочитаного вступу,  можна зробити висновок про те, що КАНЗАШИ це універсальний виріб що виник в іншій державі, але й може бути дуже гарною прикрасою для кожної дівчини. Цей виріб може слугувати найкращім подарунком який можна зробити своїми руками.

  Кожна людина прагне бути досконалою, вражаючою, незабутньою. Особливо жінки тому зробивши такий подарунок ви вразите и подаруєте гарний настрій .

 

Проект на тему:

"Листівки та картинки в техніці квіллінг"

 

 

План роботи:

1.Обрати тему проекту із запропонованих вчителем

2.Обговорити тему з батьками на предмети необхідності для виробу, його практичного застосування

3.Знайти та вивчити якомога більше літератури з обраної теми

4.Розглянути можливі варіанти виконання практичної частини роботи

5.Розробити власну конструкцію виробу

6.Розробити необхідну документацію для виготовлення виробу

7.Виготовити виріб

8.Захистити проект.

 

 

 

 

Зміст

1.Вступна частина

2.Основна частина

 2.1.Історичні відомості

 2.2.Матеріали, інструменти та технологія

 2.3Фотографії моїх робіт та виробів-аналогів

 2.4.Економічний аналіз

3Висновок.

 

Вступна частина

 Квіллінг (англ.  (пташине перо)) - мистецтво виготовлення плоских або об'ємних композицій зі скручених у спіральки довгих і вузьких смужок паперу.

 Готовим спіралькам надається різна форма і таким чином виходять елементи квіллінгу, звані так само модулями. Вже вони і є «будівельним» матеріалом у створенні робіт - картин, листівок, альбомів, рамок для фотографій, різних фігурок, годинників, біжутерії, шпильок іт.д.. Мистецтво квіллінгу прийшло в Росію та Україну з Кореї, але так само розвинене в ряді європейських країн.

 Дана техніка не вимагає значних матеріальних витрат для початку її освоєння. Однак і простим «бумагокручением» не назвеш, так як для досягнення гідного результату необхідно проявити терпіння, посидючість, спритність, акуратність і звичайно виробити навички скручування якісних модулів.

Основна частина

 

2.1.Історичні відомості

 Вважається, що мистецтво виникло в середньовічній Європі (за іншими відомостями на Близькому Сході і в Стародавньому Єгипті), де черниці створювали медальйони, обрамлення для ікон та обкладинки для книг, закручуючи на кінчику пташиного пера паперові смужки з позолоченими краями, що створювало імітацію золотий мініатюри (особливо часто використовувалося в бідних церквах).

 У Х\/-Х\/І столітті квіллінг вважався мистецтвом, в XIX столітті - дамським розвагою (і чи не єдиним рукоділлям, гідним благородних дам). Більшу частину XX століття воно було забуте. І тільки в кінці минулого століття квіллінг знову став перетворюватися на мистецтво. В Англії принцеса Єлизавета серйозно захоплювалася мистецтвом квіллінгу, і багато її твори зберігаються в музеї Вікторії і Альберта в Лондоні.

 Корейська школа квіллінгу (називають «бумагокрученієм») дещо відрізняється від європейської. Сучасні європейські роботи, як правило, складаються з невеликої кількості деталей, вони лаконічні, нагадують мозаїки, прикрашають листівки та рамочки. Східні ж майстри створюють складні твори, більше схожі на шедеври ювелірного мистецтва. Найтонше об'ємне «мереживо» сплітається з сотень дрібних деталей.

 

2.2. Матеріали, інструменти .

 У Європі для скручування смужок використовують пластмасовий або металевий стрижень з прорізом на кінці. Деякі і самі роблять подібний інструмент, наприклад, з стрижня для кулькової ручки. У цьому випадку при скручуванні виходить деталь із занадто великим і нерівним отвором в центрі, але дітям можна запропонувати і такий варіант.

 Майстри східної школи вважають за краще виконувати закручування за допомогою тонкого шила, при цьому кінчик паперу прослизає. Подоба його можна змайструвати з товстої голки і пробки. Діти також можуть накручувати папір на зубочистку.

 Існують лінійки з отворами різного діаметру, що дозволяють створювати елементи точно заданого розміру. Для цього скорочення спіралі кладуться в отвори лінійки.

 Також використовуються пінцет (для точного закріплення деталей на основі), ножиці, клей ПВА (або будь-який інший досить густий клей), зазвичай береться пляшечка з невеликим отвором, щоб було легше контролювати кількість клею.

Папір

 Для квіллінгу використовується папір різної щільності , пофарбованаий в обсязі, щоб обидві сторони і зріз виглядали однаково, хоча іноді зрізу спеціально надають інший колір. Набори готових нарізаних смужок паперу для квіллінгу (різнокольорові мікс і однотонні) можна купити в спеціалізованих магазинах. Якщо ж такої можливості немає, то можна нарізати смужки самостійно: ширина смужок для квіллінгу зазвичай становить 1-15 міліметрів, довжина від 15 де 60 сантиметрів. Часто в процесі роботи смужки для квіллінгу розрізають на частини, якщо потрібно короткий відрізок, або склеюють разом, якщо того вимагає розмір деталі. Іноді майстри з'єднують смужки різних кольорів для створення різнокольорових спіралей.

 Спеціальні смужки для квіллінгу можуть бути самих різних кольорів і відтінків: білі, чорні, кольорові, блискучі, перламутрові, з поступово змінюються по довжині кольором, з подвійним тонуванням (одна сторона світліше, ніж інша).

Інструменти

 Інструментами для квілінгу можуть бути спеціальні пристосування  з дерев'яною, пластикової чи металевої ручкою і тонкої "виделочкою" на кінці. У таку "вилочку" зручно вставляти смужку паперу і поступово її закручувати в рол, повертаючи ручку. Окрім "вилочок" для квіллінгу використовують шило з тонким жалом, в цьому випадку після скручування паперового елемента практично не залишається центральний отвір, що цінується при створенні мініатюрних квіллінг робіт. До інструментів для квіллінгу відносять також: лінійки з колами для створення однакових елементів, машинки для нарізки паперової бахроми, машинки для гофрування паперу (складається з двох шестерень, між якими пропускається смужка паперу для квіллінгу), машинки для нарізування смужок з аркуша паперу.

Я використовувала такі інструменти:

Шило

 У Європі використовують для скручування смужок паперу пластмасову чи металеву паличку з розщепленим кінцем. Проте можна використовувати і звичайне шило з діаметром приблизно один міліметр. Воно використовується для намотування смужки паперу у спіраль.

Пінцет

 Кінці повинні бути гострими, точно суміщеними. Для виконання робіт високої точності. Має бути зручним для вашої руки та забезпечувати надійне захоплення паперу.

Ножиці

 Ножиці мають бути достатньо загострені для максимально точної нарізки бахроми.

Клей

 Клей має достатньо швидко засихати і не залишати слідів.

Папір для квілінгу

 Готові нарізані смужки паперу різного кольору можна купити у спеціалізованих магазинах або зробити самим за допомогою ножиць, олівця та лінійки. Стандартна ширина смужки приблизно 3 - 7мм. Папір має бути пофарбований в обсязі, тобто обидві сторони і зріз мають бути одного кольору. Можна взяти кольоровий папір для принтера.

 

2.3 Послідовність дій

1.Зробити спіраль.

2.Зробити асиметричну сльозинку.

3.Приклеїти спіралі та асиметричні сльозинки на картон.

 

 

 

 

 

 

2.4. Вироби аналоги

 

http://cdut.com.ua/images/stories/Department/DEKOR/Kviling/16.JPG

 

 

 

 

 

2.5 Фотографії моїх робіт

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.6 Економічний аналіз

 Папір для квіллінгу-13 грн.;

 Клей ПВА- ~4 грн.;

Зубочистки (як інструмент)- ~7 грн.;

Картон (як основа листівок)- ~6 грн.;

Декоративний клей(для прикраси листівок)- ~4 грн.;

А такожбезмежне терпіння, посидючість, спритність, акуратність©

Всього: 34 грн. і гарний настрій

 

3.Висновок

 Отже, із прочитаного тексту можна зробити висновок про те, що квіллінг дуже просте й цікаве заняття.

 Навіть в Англії принцеса Єлизавета серйозно захоплювалася мистецтвом квіллінгу, і багато її твори зберігаються в музеї Вікторії і Альберта в Лондоні. З папером у нас пов'язано уявлення про слабкості і недовговічності. Але квіллінг спростовує це твердження на філігранну об'ємну підставку можна поставити, наприклад, чашку або покласти важку книгу, і жоден завиток паперового мережива при цьому не постраждає. Можна зібрати з паперових елементів вазу для цукерок і спокійно використовувати її за призначенням - не розвалиться і не зламається. Загалом, квіллінг- це можливість побачити незвичайні можливості звичайного паперу.

 Квіллінг займає зовсім небагато часу, всього за декілька годин цікавої праці можна зробити гарні листівки на будь-яке свято.

Квіллінг-це сучасне заняття нашого часу, яке розраховане на будь- ткий вік людини.

 

 

 

 

 

 

Тема проекту:

"Лебеді орігамі"

 

Зміст:

  1. Обґрунтування виниклої проблеми і потреби.
  2. Визначення конкретної задачі та її формулювання.
  3. Виявлення основних вимог до виробу.
  4. Аналіз ідей і вибір кращого варіанту.
  5. Вибір матеріалу.
  6. Вибір інструментів, пристосувань, устаткування.
  7. Послідовність виготовлення виробу.
  8. Економічне обґрунтування.

 

1. Обгрунтування виниклої проблеми і потреби.

У моєї мами скоро день народження, і я вирішила подарувати їй особливий подарунок. Він повинен стати приємним сюрпризом для неї.

 

 

 

 

2. Визначення конкретної задачі та її формулювання.

Я хочу зробити щось оригінальне, але своїми руками, на уроках технології ми вчимося робити орігамі, і я вирішила подарувати мамі лебедя орігамі.

 

3. Виявлення основних вимог до виробу.

Тепер слід вирішити, яким буде мій виріб. Перш за все красивим, функціональним недорогим.

 

4. Аналіз ідей і вибір кращого варіанту.

 Усі варіанти дуже гарні, та я обрала білого лебедя, бо на мій погляд він є втіленням жіночності і краси.

 

 

Білий

5. Вибір матеріалу.

 В работі мені знадобиться білий папер для основи та червоний для дзьобу, також клей силікатний.

 

6. Вибір інструментів, пристосувань, обляднання.

 Для работи мені знадобляться наступні інструменти, пристосування, обладнання: ножиці, гостро заточений простий олівець, лінійка, клей. Додаткові матеріиали: кольоровий папір.

 

 

7. Послідовність виготовленя виробу.

  1. Вибір моделі.
  2. Підбір паперу.
  3. Обчислити скільки потрібно паперу.
  4. Зробити орігамі.
  5. Склеїти вироб.
  6. Намалювати очі.
  7. Контроль якості.

 

Я вважаю, що ціль досягнута. Мені подобається подарунок, який я зробила для своєї мами. Сподіваюсь, їй він також сподобається.

 

8. Економічне обгрунтування.

Вартість мого виробу невелика, так як я використала матеріали, які є вдома.

 

Тема проекту

"Озеро з лебедями"

 

Зміст

  1. Обґрунтування теми проектну
  2. фото виробу
  3. Орігамі
  4. Історія
  5. Папір та матеріали
  6. Математика в орігамі
  7. Технічне орігамі 
  8. Інструкційна картка
  9. Вартість виробу
  10. Інструменти та матеріали для виробу
  11. Вироби-аналоги
  12. Висновок

 

Обґрунтування теми проектну

 

Мені сподобався тащій вид роботи, як орігамі. Тому я вирішила зробити композицію «Лебеді на озері». Ця композиція може слугувати подарунком або прикрасою для вашого будинку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фото виробу

 

Орігамі

Метою цього мистецтва є створення витворів шляхом використання схеми геометричних згинів і складок.  Термін оріґамі відноситься до всіх типів складання паперу, а не тільки японських зразків.

В оріґамі використовуються небагато різних згинів, але вони можуть бути скомбіновані багатьма засобами й утворювати дуже складні фігури. Зазвичай фігури оріґамі складають без розрізів з квадратного аркушу паперу сторони якого можуть бути різних кольорів. (Всупереч найпоширенішій версії у традиційному японському оріґамі цих правил суворо не дотримувались і в багатьох випадкох аркуші розрізались.

Кірігамі або фігури складали не з квадратного аркушу, а з прямокутного, круглого, трикутного чи з інших неквадратних аркушів паперу.

Історія

Хоча, щодо поводження оріґамі існують деякі розбіжності, але напевно можна сказати, що розвинулось оріґамі саме в Японії. Спочатку це була забавка переважно для дітей, доки Йосїдзава Лкіра не надав цій забавці другого дихання додавши їй нові технології, такі як мокре складання та систему зображення отримання фігур, що отримала назву система

Йосїдзави-Рендлета. З 1960-х мистецтво оріґамі почало активно поширюватись у всьому світі, з 'явились такі напрями як модульне оріґамі Кірікомі чисте оріґамі.

 

 

Кусудама — приклад модульного оріґамі

 

Папір та інші матеріали

Хоча для складання може використовуватись будь-який листовий матеріал, але вибір матеріалу, дуже впливає на складання й остаточний вигляд моделі Звичайний копіювальний папір з густиною 70-90 г/м2 може використовуватись для простих моделей, таких, як журавлик або водяна бомбочка. (Важкий папір, з густиною більш 100 г/м2 зазвичай використовується за технологією мокрого складання. Ця технологія дозволяє створювати округлі моделі, які стають твердими й міцними коли висохнуть.

Спеціальний папір для оріґамі, що має назву кумі, продається розфасований квадратами різного розміру від 2,5 см до 25 см та більший. Зазвичай такий папір має білу та кольорову сторони. Яле також використовується папір, що з обох сторін кольоровий або візерунковий. Зазвичай папір для оріґамі має густину менше ніж копіювальний папір, що  дає можливість створювати складніші моделі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Люди складають, як виклик, найменші мініатюрні оригамки.

 

 

 

 

 

Для складних моделей в оріґамі використовується фольгований папір, що і являє собою дуже тонкі склеєні між собою аркуш фольги й аркуш паперу. | Також вживається фольгована тканина, що являє собою склеєні між собою тонкі аркуші кухонної алюмінієвої фольги й тканини. (Використовується навіть «сандвіч» з шарами тканина/фольга/тканина.

Специфічні види паперу, такі як анрю, локта, ханзі, ґампі, козо, саа мають довгі волокна і зазвичай дуже міцні. Оскільки такий папір в першу чергу повинен бути гнучким, його часто покривають або ґрунтують метилцелюлозою або пшеничною пастою. Цей папір надзвичайно тонкий, а тому дозволяє реалізувати найменші згини, наприклад такі, як в кінцівках моделей комах.

 

http://img.vrukodelii.com/wp-content/uploads/2011/02/modulnoe-origami.jpg


 

Математичне  оріґамі

Практика і вивчення оріґамі торкаються деяких областей математики.  Наприклад проблема плоского згину (чи можливо зразок складки зігнути у двовимірну модель) була об'єктом серйозного математичного дослідження.

Що важливо, папір показує нульову Ґаусову кривизну в усіх точках поверхні й тільці згини представляють собою лінії нульової кривизни.

 

Інструкційна кортка виготовлення виробу.

 

1.Беремо листочок білогл паперу і ділимо його на 32 частинки (модулі).

2.Складаємо кожний листочок за схемою 2.

\

 

Вартість виробу

 

Папір білий - 40 штук = 2грн

Червоний папір - 1 штука = 40 коп

Синій папір - 2 шт. = 80коп.

 

Разом - 3грн. 20коп.

 

 

Інструменти та матеріали

Лапір різного кольору 43 шт.

Ножиці

 

Вироби аналоги

http://origamka.ru/uploads/posts/2013-03/thumbs/1364756756_lebed-iz-modulej.jpg

Висновок

 Я вважаю, що заняття орігамі - це корисний та непоганий спосіб проведення вільного часу. Орігамі не буває чоловічим або жіночим, дорослим чи дитячим видом мистецтва. Терпіння необхідно кожному хто вирішить займатися цим видом мистецтва. Орігамі - це подарунок зроблений власнми руками.

 

 

 

 

 

Тема проеку "Клематис"

План

  1. Історія бісероплетіння.
  2.   Чому я обрала цю тему?
  3.   Фото виробу.
  4.   Технологія виконання.
  5. Інструменти та матеріали.
  6.   Фото моїх виробів з бісеру.
  7. Ціна виробу.
  8. Висновки.

 

Історія бісероплетіння

 Мистецтво виготовлення виробів з бісеру сягає глибини віків. Виготовлення прикрас з бісеру - один із самих загадкових, найцікавіших видів народної творчості.

 Про історію виникнення бісеру сьогодні можна сперечатися. За легендою вперше зуміли добути бісер фінікійці. Приблизно шість тисячоліть тому, фінікійські купці везли по Середземному морю природний мінерал - селітру, що добули в долині Нілу, в Африці. Подорожуючи, вони висадилися на піщаний берег Сирії. Взявшись готувати собі їжу, не змогли знайти великих каменів, щоб обкласти багаття та поставити на них посуд. Вирішили використати для цього великі шматки селітри. Вранці, розгрібаючи попіл, купці виявили чудовий злиток, який був твердий мов камінь, горів вогнем на сонці, був чистим і прозорим як вода. Багаття зуміло розтопити селітру, поєднати її з річковим піском. Так утворилось найперше скло, давши початок скловиробництву.

Існує також версія що батьківщиною скла був Давній Єгипет.

 Археологічні розкопки свідчать про те що оздобленням речей та виготовленням бісерних прикрас тут займалися ще в IV ст. до н.е, Саме з Єгиптом пов'язані перші згадки про бісер. Назва його походить від арабського слова «бусра, бусер - штучні перли». В давньому Єгипті жінки і чоловіки носили намисто з бісеру. Найпоширенішим видом скляних виробів було намисто. Завдяки вдосконаленню технології виготовлення, його можна було робити все дрібнішим. Так виник бісер. Спочатку його виготовляли з непрозорого скла переважно чорно-синього або зеленого кольору різними способами. Розплавлену скляну масу витягували у тонку нитку та накручували на мідний стержень, товщина якого відповідала отвору намистинок. Після цього стержень вилучали, а намистинку повторно нагрівали, обробляючи вручну. Технологія скловиробництва постійно вдосконалювалася. Так у IIст. до н.е з'явилося напівпрозоре скло, а в І ст. до н.е почали варити прозоре скло різних кольорів.

 Із Давнього Єгипту й Сирії виробництво скла поширилося в Римську імперію, оскільки Єгипет був завойований римлянами. Саме в римській імперії було винайдено спосіб видування скляних виробів за допомогою трубки. З краплі розплавленої скляної маси майстер за допомогою трубочки (тростяної чи залізної) видував трубочки малого діаметра. Видуті трубочки розрізали спеціальними ножицями на дрібні частинки і піддавали обробці. Спочатку шліфували в барабані сумішшю товченого вугілля з вапном. Після заповнення отворів бісер висушували, змішували з невеликою кількістю піску і нагрівали до темно-червоного кольору в чавунних барабанах, які повільно оберталися. Під час цього процесу розм'якшені скляні кільця округлялися, згладжувалися нерівності, обертання не давало їм сплющитися, а порошкова суміш запобігала запливанню отворів. Після охолодження бісер промивали, висушували, повторно шліфували для повернення блиску, втраченого при розжарюванні.

Виробництво бісеру поширились у Грецію, Галію (теперішня Франція), Візантію, Німеччину. Внаслідок розколу Римської імперії на дві держави, центр склоробства було перенесено у її східну частину - Візантію. Після занепаду Візантії, Венеція на

довгі роки (Х~Х\/Шст.) стала володаркою технології скловиробництва, а наприкінці ХVІст. почали займатися скловарінням у Богемії (Північна Чехія).

 

Матеріали та інструменти для роботи з бісером:

 Раніше декілька слів варто сказати про сам матеріал. Бісер - забарвлені в різні кольори скляні, металеві і пластмасові зерна. Зерна можуть бути сферичної, циліндрової, гранованої форми, прозорі або «глухі», блискучі або матові, мати круглі або квадратні отвори.

 Окрім бісеру, стеклярусу і різних намистин, нам буде потрібно капронові нитки, волосінь, сталевий дріт різного діаметру, верстат для тканих виробів, тонкі голки. Голки потрібного діаметру можна отримати, обточивши звичайну тонку голку (наждачним папером).

 В даний час в магазинах можна знайти голки для бісероплетенія іноземного виробництва.

 Для роботи з дрібним бісером замість голки я використовую петельку з ніхромового дроту діаметром 0,18 міліметра, кінці якої міцно скручую між собою.

Форма

За формою бісер буває:

  1.   круглий;
  2.    прямокутний;
  3.    краплеподібний;
  4.   зі зміщеним до краю отвором;
  5.   з ритуванням під форму кристала (богемський бісер);
  6.    стеклярус (у вигляді трубочок довжиною 5-7 мм);
  7.   січка, рубаний стеклярус (коротші трубочки).

Особисто я використала маленький.

 

Чому я обрала цю тему проекту?

Я обрала тему «Бісероплетіння», оскільки я вмію і люблю у вільний час плести із бісеру. Бісероплетіння - це чудове заняття, яке заспокоює і дас змогу людині розвиватися, бути уважним, терпеливим, розвивати дрібну моторику рук і дає змогу фантазувати, проявляти творчість. А також виріб з бісеру - це чудовий подарунок рідним, друзям, зроблений своїми руками який прикрасить будь-який куточок їхнього будинку.

Я вирішила сплести «Клематис» тому, що виготовляння його не потребує багато часу і мені потрібно було зробити подарунок для моєї мами. http://kielkowski-szkolka.pl/obrazki/obrazek_674_3.jpg

 

 

 

 

Технологія виконання

Спосіб виконання - плетіння дугами.

Листок

На центральну вісь довжиною 40 мм із дроту діаметром 2 мм нанизуємо 15 бісерин зеленого кольору. Навколо центральної осі виконуєм 6 обертів, між дугами нанизуючи по 2 бісерини. Верхня дуга має бути іншог кольору. Усього потрібно 37 листків.

Квітка

Виконується за технологією плетіння листка. Але обертів робим чотири і між дугами на центральну вісь надіваємо одну бісерину. Квітк; складається із 6 пелюсток. Таких квіток треба 7-9 шт.

Тичинка

Тичинки виконуємо на робочому дроті довжиною 10 см. Нанизуємо одну бісерину, робимо петлю, і через дріт протягуємо ще 14 бісерин. Для кожної квітки потрібно 5 тичинок.

Складання виробу

На декоративну драбинку для квітів дротом прикріплюємо спочатку квітку, а потім листки так, щоб не було видно перетинок.

Інструменти та матеріали

  1. Бісер зелений - 3 пакетики.
  2. Бісер світло-зелений - 1 пакетик.
  3. Бісер голубий - 1 пакетик.
  4. Бісер синій - 1 пакетик.
  5. Бісер жовтий - 1 пакетик.
  6. Бісер золотистий - 1 пакетик.
  7. Дріт діаметром 0,3 мм.
  8. Дріт діаметром 2 мм.
  9. Кусачки.
  10. Декоративна драбинка для квітів.

 

 

 

 

Мої віроби.

 

Ціна виробу

Бісер різного кольору:

  1. зелений - 15 грн.
  2. світло-зелений - 5 грн.
  3. голубий - 5 грн.
  4. синій-5 грн.
  5. жовтий - 5 грн.
  6. золотистий - 5 грн.

Декоративна драбинка для квітів - 10 грн.

Всього - 50гр.

  1.  Висновки

Бісероплетіння - це не стародавнє і забуте ремесло, а досить сучасна і цікава справа. Ми вважаємо, що заняття бісероплетінням - це корисний та непоганий засіб проведення вільного часу. Бісероплетіння не буває чоловічим чи жіночим, дитячим чи дорослим мистецтвом. Що необхідно кожному, хто вирішить зайнятися цим видом творчості, так це терпіння та охайність. Завдяки творчості ви зможете отримати повну внутрішню свободу робити те, що подобається, і те, що дуже бажаєте. І це обов'язково принесе вам не лише приємні відчуття від створеної власними руками краси але і користь.

Ця робота для душі, на радість собі та близьким. Вироби з бісеру, за звичаєм, дарують рідним, сусідам, знайомим або використовують в побуті.

Я хочемо побажати вам успіху у вашій творчості, натхнення та витримки.

А закінчити свою розповідь про бісероплетіння я хочу рядками вірша З.М.

Торопчиної:


"Фантазии полет и рук творенья

С восторгом я держу в своихруках...

Не знаєш, к счастью красота старенья,

 Любовь к прекрасному живет в веках.

 Умелец можеш сделать из железки,

 Из камня, дерева - шедеври красоти.

Из разноцветья бисера и лески,

 Как в сказке, чудеса твориш и ти.

 Я прикасаюсь к броши осторожно,

 Она чаруєт и ласкает взор.

Представить трудно, как зто возможно

 Создать невиданньїй узор.

 Как результат терпенья и уменья -

 Изящество, и цвета чистота, 

И совершенство форми...

Нет сомненья, Наш мир спасут талант и красота!"


 

Проект на тему: "Стрічкові фантазії"

Зміст

  1. Історія виникнення вишивки
  2.   Обгрунтування теми проекту.
  3. Ескіз виробу,
  4. Послідовність виготовлення виробу.
  5. Інструменти та матеріали.
  6. Інструкційна картка.
  7. Вироби - аналоги.
  8. Висновок.

Історія виникнення вишивки

З давніх часів вузькі смужки тканини застосовувалися в повсякденному житті і господарській діяльності людей.

Вже в Давній Греції жінки вплітали у волосся смужки тканин, щоб "оживити" свій образ. Пов'язки, прикрашені золотом і коштовними каменями впліталися у волосся в Стародавньому Римі. Крім того, кольоровими стрічками оброблявся одяг, причому кожному соціальному класу відповідав свій колір і матеріал.

В середні віки в Італії стрічками вже декорували спинки стільців і балдахіни, а також підв'язували важкі завіси, якими закривалися вікна для захисту від холоду в зимовий час. Але лише в XIV столітті почало розширюватися побутове вживання шовкових стрічок. Після переїзду папської курії до Авіньону, під опіку французького короля, знатні пани стали красуватися в розкішному одязі, обробленому стрічками із золотою облямівкою або парчовими стрічками, відповідно рангу і походженню того, хто їх носив.

У 1446 році король Людовик XI запросив італійських ткачів, щоб вони виучили своєму мистецтву жителів Ліона. З цієї затії нічого не вийшло, а в місто були завезені всілякі верстати як для вироблення шовку, так і для виготовлення шовкових стрічок. Попит на стрічки продовжував зростати Ліон поступово перетворювався на крупний текстильний центр: виготовляли різні, у тому числі й дорогі і екстравагантні, шовкові стрічкі, а також всіляки тасьми.

До 1660 року в Сент-Етьене і околицях налічувалося вже близько вісімдесяти тисяч ткацьких верстатів для вироблення стрічок і триста сімдесят - для виробництва позументних виробів (позумент, галун, басої). На початку XVIII століття попит на ці товари різко зріс, і почався період бурхливого поширення розкішних і красивих стрічок. Король Франції Людовик XIV прикрашав стрічками, коштовними каменями, що унизані навіть своє взуття і закликав двір одягатися оригінально із вигадкою.

Настала епоха рококо, і стилем французького двору стала легковажність Король Людовик XV любив вишивати і часто дарував придворним пані милі дрібнички, виготовлені їм самим. Сукні стали б'ємними і просторими, прикрашені стрічками. До моди увійшли сукні, "що летять незастроченими складками на грудях і багаточисельними стрічками.

Саме у ці часи у Франції і з'явилася вишивка шовковими стрічками. Спочатку знатні пані стали прикрашати свої сукні, оформляючи корсажі дрібними трояндочками "аля рококо", листям і безліччю розкиданих кольорів з перлинами і кришталиками. Потім настала черга білизни. Воно ставало усе більш розкішним і витонченим. В ательє, що носили високе звання "Постачальники королівського двору" за допомогою простої голки і стрічок створювалися справжні шедеври.

Із Франції цей вигляд вишивки перекочував на острови до Англії. А звідти розійшовся по всіх країнах колишньої Британської імперії. Разом з переселенцями із Старого Світу він попав до Америки, де швидко завоював популярність. Розквіт мистецтва припав на 70-і роки XIX століття. На той час вишивку можна було побачити не лише на сукнях, але і на парасольках, абажурах, стьобаних ковдрах, дрібничках для будинку і капелюхах.

Після Другої світової війни інтерес публіки до всіх видів рукоділля став знижуватися. Але в перебігу двох останніх десятиліть почалося відродження вишивки. Повернувся інтерес, і це мистецтво знов заблищало всіма своїми гранями. Адже шити шовковими стрічками незвичайно цікаво, це не вимагає складних пристосувань і значних витрат. До того ж тут застосовуються прості і всім добре відомі прийоми вишивки.

 А об'ємний малюнок настільки привабливий, що можна, без жодного сумніву стверджувати: найближчими роками цей вид вишивки чекає широке тоширення і успіх!

 Атласні стрічки і тасьми міцно увійшли і в наше повсякденне життя. Про них зазвичай згадують перед святами і урочистими подіями, коли виникає необхідність прикрашати. У Італії галасливі і веселі торжества, що удалися на славу, навіть називаються "Святами з бантиками".

 Красива стрічка додає добре упакованому дарунку вишуканість, підкреслюючи урочистість моменту. Перев'язаний стрічкою букет виглядає не лише привабливішим, але і багатим.

 Стрічки оживляють зачіску, а оброблені ними і тасьмою капелюшка, сумочки і плаття набувають так званої родзинки. Напевно більшість з нас завмирали від захоплення, розглядаючи весільні вбрання наречених, пишт мереживами, стрічками і рюшами! На Заході прийнято, готуючись до торжеств прикрашати святковий стіл всілякими бантами в тон скатертини. За їх допомогою прагнуть створити в будинку святкову атмосферу.

 

Обґрунтування теми проекту

 На мою думку, техніка вишивки стрічками є найпростішою, порівняно з хрестиком, гладдю та іншими видами цього декоративно - прикладного мистецтва, вона доступна для опанування тим, хто ніколи в житті нічого не робив власними руками (не вишивав, не шив, не в'язав тощо), вона не потребує (у всякому випадку, спочатку) жодних спеціальних знань та навиків. І ще одна перевага: вишивка стрічками виконується набагато швидше ніж будь яка інша.

 Вишивка шовковою стрічкою - захопливе і популярне заняття. За допомогою цього можена створити неймовірні за красою речі, і це при незначних витратах часу і сил.

 Вишивкою стрічками прикрашають блузи, плаття, серветки, рушники, фартушки та багато інших необхідних у побуті речей.

 Кажуть, вишивка змінює людину. Як вона впливає на вас? - Дуже добре. Коли поганий настрій - заспокоює. Люблю свою роботу. Кожна річ говорить щось своєю потаємною мовою. Здавалося б, проста гарна серветка на столику, а в неї вкладено всю душу. Отож, якщо розпочали вишивання - не відкладайте на потім, бо завжди приємно подивитися на результат, коли робота повністю завершена.

 

 

Обґрунтування вибору виробу

 Я вибрала саме цей вид прикладного мистецтва тому що він досить незвичний для нас. Це новий вид мистецтва. Одного разу моя мама побачила в журналі фотографію цієї картини та порадила мені її зробити. Я спробувала і в мене вийшло досить непогано. Після цього почала шукати журнали по вишивці стрічками і тепер знаю, як робляться квіти різних видів, вивчила багато нових видів швів, знаю  секрети виготовлення.

 

Технологічна послідовність виготовлення виробу

  1. Нанесіть контур малюнка на тканину.
  2. Зробіть каркас для троянд, зробивши сонечко з п'ятьма промінцями.
  3. Вишийте троянди на каркасі.
  4. Вишийте стебла для квітів швом вперед голка.
  5. Зробіть квіти та листя швом "петля".
  6. Вставте картину в рамку.

 

Послідовність виготовлення виробу

 Тканина для роботи можна вибирати на власний розсуд — вишивка стрічками виглядає красиво і охайно на будь-якій основі. Тип тканини і колір повинні відповідати готовій композиції планованого візерунка. Проте, намагайтеся не вибирати дуже щільну і жорстку тканину, так як через такий матеріал буде складніше протягувати стрічки. Якщо ви використовуєте для вишивки атласні стрічки, поєднуйте їх з нитками «Ірис» або муліне, які добре підходять для виконання стібків.

 П'яльця для натягування тканини вибирайте такі, щоб їх розмір відповідав розміру планованого візерунка, а також, щоб на них був гвинт, регулюючий натягнення тканини. В якості основного інструменту для вишивки вам буде потрібно товста голка з великим довгим вушком. Стрічка має повністю проходити у вушко, не м'ятись. Для прикраси готової вишивки використовуйте бісер, стрази, пайєтки, мереживо та іншу фурнітуру.

 Почніть роботу з підготовки  тканини виперіть і висушіть тканину для основи вишивки, а потім пропрасуйте її праскою. Візьміть відріз тканини такого розміру, щоб він натягався на п'яльці, і щоб на ньому вільно уміщався малюнок вишивки. На тканину перенесіть шаблон малюнка будь яким зручним способом, а потім відрегулюйте п'яльце і затягніть регулювальний гвинт, рівномірно натягуючи і фіксуючи тканину.

 Атласні стрічки перед роботою пропрасуйте праскою, а потім наріжте на шматки потрібної довжини, зрізаючи кінець кожної стрічки під кутом. Гострим кінцем введіть стрічку в отвір голки, а потім Протягніть голку зі стрічкою з вивороту на лицьовий бік тканини на п'яльцях. На виворітній стороні повинен залишитися хвостик стрічки довжиною близько 2 см. Виконайте перший стібок, виведіть голку навиворіт і проткніть залишився хвостик стрічки, щоб закріпити її.

 Витягніть стрічку на лицьову сторону, одночасно проткнув хвостик стрічки і тканину. Ви можете використовувати різноманітні стібки для такої вишивки, наприклад, шов «Вперед голку» або «Розсип» — аналог шва «Вперед голку», в якому стібки направлені в різні боки.

 Для того щоб зробити прямий стібок стрічками, витягніть голку зі стрічкою на лицьову сторону і зробіть кілька стібків «вперед голку». Роблячи стібки, не затягуйте стрічку занадто сильно. Такий стібок буде виглядати незвичніше, якщо ви перекрутите стрічку на лицьовій стороні перед тим, як знову проткнути тканину.

 Також ви можете виконати стрічковий стібок — для цього, вивівши голку на лицьову тканину, розправте стрічку і загніть її на себе по довжин стібка. Після цього застроміть голку в центр стрічки в 3 мм від згину і затягніть стібок. Оформіть готову вишивку за своїм бажанням.http://lediportal.pp.ua/wp-content/uploads/2014/09/na-osnov%D1%96-malyunk%D1%96v-abo-okremix-motiv%D1%96v.jpg

 

 

 

 

Інструкційна карта

Вишивання стрічками

Поопераційні малюнки      Послідовність операцій

Вивести стрічку на лицевий бік тканини і пласко викласти на тканину. Вколоти голкою в тканину і вивести стрічку на виворітну сторону, роблячи, це повільно, щоб стрічка трохи була при зібрана у кінці стібка.

 

 

 

 

 

 

 

 

Його можна зробити як тугим, так і більш вільним - все залежить від того, що вам потрібно в тому чи іншому випадку. Вивести стрічку на лицьову сторону тканини в точці А, вколоти голку і витягнути стрічку в точці В, стрічка повинна лягти плоско. На малюнку С показаний готовий стібок.

 

 

 

 

 

 

 

 

Настил повинен бути коротшим, ніж

 

передбачуваний стібок. Потім поверх першого стібка виконати від А до В другий стібок. Стрічка має лягти плоско, але вільно і опукло.

 

 

 

 

 

 

 

Вивести стрічку на лицьову сторону тканини в точці А і пласко викласти на тканину, не перекручуючи. Вколоти голку в точці В і вивести на лицьову сторону в точці С, при цьому стрічка знаходиться під голкою, утворюючи петлю. Зробити короткий стібок, закріплюючи петлю, яка повинна залишитися пишною (Б).


 

Вироби Аналоги

 

 

Інструменти та матеріали

 

Для виготовлення виробу вибраного мною, мені потрібні такі матеріали:

  •   голка з великим широким вушком;
  •   ножиці;
  •   тканина ситець розміром 35см на 45 см;
  •   атласні стрічки;
  •   паєтки
  •   нитки для шиття

 

Ескіз виробу

 

 

 

 

Висновок

Вишивка — старовинне мистецтво, яке налічує величезну кількість стилів і різновидів. Один з найпоширеніших і витончених видів вишивки — це вишивка стрічками. Вивчити її техніку зовсім нескладно, а вишиті стрічками узори і картини можуть прикрасити не лише інтер'єр, а й одяг з аксесуарами.

Вишивка стрічками дозволяє створювати неймовірні за красою речі, і це при порівняно незначних витратах часу і сил.

Сьогодні вишивка - це висока культура орнаменту, колориту, це мистецтво унікальне, споконвічне і завжди молоде, що стверджує розвитої графічної, живописної культури народу. Це важлива художня цінність, що виконує різноманітні функції - естетичну, пізнавальну і комунікаційну.

 

http://yak-prosto.com/images/1/6/yak-vishiti-kartinu-strichkami.jpg


Творчий проект

на тему:  Вишивка хрестом

 

План роботи:

  1. Обрати тему проекту із запропонованих вчителем.
  2. Обговорити тему з батьками на предмети необхідності для вибору його практичного застосування.
  3. Знайти та вивчити якомога більше літератури з обраної теми.
  4. Розглянути можливі варіанти виконання практичної частини роботи.
  5. Розробити власну конструкцію виробу.
  6. Розробити необхідну документацію для виготовлення виробу.
  7. Виготовити виріб.
  8. Захистити проект.

 

зміст:

  1. Вступна частина.
  2. Основна частина.
  1. Історичні відомості
  2. Матеріали, інструменти
  3. Технології виготовлення виробу.
  4. Фотографії виробів-анаяогів
  5. Економічний аналіз.
  1. Висновок.

Вступна частина

 Українська вишивка хрестиком — один із видів народно- декоративного мистецтва українців, орнаметальне або сюжетне зображення на тканині, виконане різними ручними швами; один із найпоширеніших видів ручної праці українських жінок і, зокрема, дівчат. Вишивку вживають в українському народному побуті передусім на предметах одягу в основному на жіночих і чоловічих сорочках.

 Крім того, вишивки хрестиком поширені на предметах домашнього вжитку, як наліжники, наволочки, рушники тощо.. Вишивка хрестиком є одним із найпопулярніших видів рукоділля. Тому я вирішила обрати самє цей спосіб вишивання, (оскільки він мені дуже припав до вподоби) щоб прикрасити один із найулюбленіших куточків власного будинку.

 

http://about-ukraine.com/post_img/image/42159_1u.jpg


Основна частина

Історичні відомості

 

Вишивка хрестиком - один з найпопулярніших видів рукоділля мистецтво бере своє коріння з  епохи первісної культури, коли люди використовували стьобання кам'яними голками при шитті одягу з шкіри тварин. Спочатку матеріалами для вишивки були шкіра тварин, жили волосся, волокна конопель чи вовни.

Оригінальних вишивок, що датуються раніше XII століття, майже не залишилося. Але зображення одягу і предметів інтер'єру свідчать про те, що вишивка з'явилася набагато раніше. У різних країнах узори відрізнялися як за стилем так і кольором.

Одяг прикрашався вишивкою в тих місцях, де вона стикалася з тілом - комір, рукава, поділ. Також прикрашалися вишивкою рушники, скатертини простирадла. Рушниками з хлібом-сіллю зустрічали дорогих гостей накривали такими рушниками хліб.

Особливо прагнули прикрасити свій будинок на свята - рушникі розвішували на стіни, дзеркала, вікна, вішали їх на ікони і на божницю жінки нарядно одягалися в прикрашені золотом, сріблом, перлами кольоровими каменями, бісером, скляними намистинками, люстерками одяг. З дитинства (раннього віку) сільські дівчатка під керівництвом матерів, старших сестер займалися рукоділлям для того, щоб приготувати собі придане до весілля. Перед весіллям владнували виставку - щоб показати, яка наречена майстриня та яка вона працьовита. Наречена дарувала рушник судженому і сватам, а також рідні жениха, ним прикрашали гільце, на дівич вечорі. На рушник ставали під час вінчання в церкві та благословення батьків.

На масляну, весіллі, при народженні або смерті людини вишиті рушники вважалися священним оберегом. Особливу силу оберігати людеі від злих сил, хвороб і стихій приписували звичайному рушнику.

У сільських сім'ях одяг шили з домотканих вовняних і льняних тканин, прикрашали кольоровим ситцем, мережками, вишивкою.

У наш час вишивка хрестиком набула масового характеру вишивають не лише жінки, але і чоловіки - беруть в руки голку і створююті шедеври.

2. Матеріали та інструменти

Для роботи над своєю вишивкою я використала такі необхідні матеріали та інструменти.

Канва - 25Х25 см (спеціальна тканина із сформованими клітинками для нашивання хрестиком).

 

 

 

Нитки різних кольорів

 

 

 

Голка с тонким вушком

 

 

Наперсток

 

 

 

 

Ножиці

 

 

 


 

Техніка вишивки

 Вишивка хрестиком - це спосіб вишивання малюнка на канві за допомогою голки і кольорових ниток муліне, використовується техніка в повний хрест або гобеленовий напівхрест. Для виконання однобічного шва "хрест" існує два способи.

 Перший спосіб - хрестики шиються зліва направо, спочатку виконується ряд косих стібків з нахилом вправо. При цьому на зворотній стороні утворюється ряд вертикальних стібків. Зворотним ходом робочої нитки шиються перехрещуючи стібки в напрямі справа наліво.

 В деяких випадках форма заповнюваною вишивкою поверхні не дозволяє укладати всі лицьові стібки в одному напрямі. Розглянемо такий випадок на прикладі. Перший ряд запропонованої форми заповнюємо стібками. Виконуючи останній стібок нижнього ряду переходимо у верхній ряд і заповнюємо дві праві клітинки вишивки. При цьому стібки виходять поверненими в протилежну сторону. Для того, щоб виконуючи перехрещуючі стібки, не порушувати загальний ритм, проводимо голку з робочою ниткою під вишитими стібками.

 Так само заповнюємо другу клітинку, а потім закінчуємо ряд "правильними" стібками. Зворотним ходом заповнюємо три крайні ліві клітинки хрестиками і, при виконанні останнього з них переходимо в наступний ряд. Так само, виконуючи останній хрестик, переходимо з третього ряду в четвертий.

 

 

 

 

 При вишиванні орнаментів на різних виробах можуть зустрічатися фрагменти малюнка, в яких хрестики стоять окремо один від одного. У таких випадках кожну клітинку послідовно заповнюємо одиночними косими стібками, рухаючись по контуру малюнка. У тих місцях, де малюнок міняє напрям, в одних випадках крайню клітинку відразу заповнюємо хрестиком. У інших випадках її не заповнюємо зовсім, а проводимо робочу нитку на зворотній стороні до наступної клітинки. Потім зворотним ходом робочої нитки вишиваємо пересічні стібки, кожного разу, уважно стежачи за тим, щоб правильно прокласти нитку. У одних клітинках нитку прокладаємо поверх першого стібка

Є інший спосіб вишивання швом "хрест". Вишивку виконуємо справа наліво, виконуючи хрестики в один прийом. Роблячи перший косий стібок, робочу нитку проводимо по зворотній стороні горизонтально з кута в кут заповнюваної клітинки. Виконуючи пересічний косий стібок, направляємо нитку по зворотній стороні в протилежний кут наступної клітинки, паралельно першому зворотньому стібку. Таким чином, на зворотній стороні вишивки виходять паралельні ряди стібків.

 

 

Цим способом вишиваються, як правило, невеликі смугові орнаменти, нитками одного кольору, з невеликими просвітами між хрестиками. Такими орнаментами прикрашають серветки, рушники доріжки. Як доповнення до таких орнаментів личать такі види вишивок як мережки, шов напівхрест (розпис), декоративні рахункові шви - строчка, стебельчатий, кіска і ін.

 

 

Фотографії виробів аналогів.

http://toplutsk.com/board/images/normal/49146_2.jpghttps://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTlINhLXQJE8xiXaLgKaeJxkuW4Fny_n8wdPnXVWuNcSDJuGwWQ

http://soro4ka.in.ua/wp-content/uploads/2014/07/Large_66_4-285x370.jpg

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фото виробу

 

Економічний аналіз

 Для пошиття мого виробу - серветки мені знадобилося чимало

матеріалів. Тому я вирішила зробити економічне обгрунтування власного виробу, таким чином з'ясувавши, скільки грошей я витратила на виготовлення виробу:

  •          канва (25x25) - 12 гри;
  •          невеличкі мотки різнокольорових ниток, а саме 11: кожен моток коштує 2,50 грн; 11x2,50=27,50 грн.

 Голку, а також наперсток ї ножиці я не купувала, оскільки дані інструменти були у мене вдома. Отож, я не витратила на ці речі грошей.

          Всього: 39,50 грн.

 Таким чином, я витратила на пошиття серветки 39 грн. 50 кеш.


Висновок

Отже, із прочитаного вище вступу можна зробити висновок про те, що дійсно, українська вишивка хрестиком є одним із найпоширеніших видів народного декоративного мистецтва на Україні. Вишивка хрестиком відіграє важливу роль у жіпті українців. Вона е одним із найпоширеніших видів ручної праці українських жінок і, зокрема, дівчат, Вишивку вживають і в українському побуті, і поширені вони на предметах домашнього вжитку тощо.Виготовляючи цей виріб, я отримала велике задоволення. Адже речі, які виготовлені власноруч, приносять набагато більше задоволення і користі. ніж куплені. Я не збираюся зупинятися на досягнутому, і у майбутньому планую збагатити свою колекцію новими вишивками та іншими речами, виготовленими власними руками, щоб приносити радість своїм рідним, даруючи свої вишивки на свята.

http://2.bp.blogspot.com/-dkxvxdVrdmQ/UA18KA56lKI/AAAAAAAAAB4/PuRfzF2iefo/s1600/04_okna_1245642351.jpg