Збірка сценаріїв "Розмова з дитинством"

 

РОЗМОВА З ДИТИНСТВОМ

м. Радехів 2018 р.

Оксана БОРУЦЬКА

 

 

Коректор, комп’ютерний набір Оксана Боруцька

Верстка, макетування книги Підганюк Руслана

 

 

Як мить одна проходять дні

В щоденній суєті, роботі.

Та все ж важливим у житті

Є діти, їх радощі, про них турботи.

Відкриті душі для добра,

Усміхнені, щирі обличчя

І хочеться для них творити,

І просто щиро їх любити.

Маленьких, ніжних і тендітних,

Образливих, смішних, наївних.

Дорослих юнаків, дівчат,

Що про кохання мріють і мовчать.

Усіх потрібно зрозуміти,

Поспілкуватись, порадіти.

Усім сказати добре слово,

І посміхнутись загадкового.

Вони – надія наша й плоть,

Про це потрібно пам’ятати.

У заходи їх залучати,  (  О.Боруцька )

 

І людські риси в них плекати.

ДЕНЬ ВЧИТЕЛЯ

Вед.1. Доброго осіннього дня вам, шановні наші наставники – вчителі, дорогі друзі!

             Прийміть від учнів всього колективу Радехівської ЗОШ І-ІІІ ст.№1

             привітання з  професійним святом – Днем учителя!

 

Вед.2. Ми хочемо, щоб сьогоднішній день приніс вам задоволення, запам’ятався

              радісним,  смішним, незабутнім. Розслабтеся, приймайте все жартома.

              Смійтеся на здоров’я, кажуть, що сміх продовжує життя!

 

Вед.1. У переддень вашого професійного свята кореспонденти УП нашої школи

             побували  у різних закладах і установах нашого міста. Радехівсьсе

            телебачення у прямому ефірі. Дивіться і слухайте!

Відеоролик «Привітання з професійним святом»

Сценка «Подвійний ювілей»

• У цьому навчальному році учнівський і вчительський колективи нашої школи святкуватимуть ювілей двох жінок.
• Якщо не секрет, яких саме?
• Перший ювілей – 70 років школі…
• Але школа – нежива істота.
• Нічого, зате жіночого роду. І в ній завжди бурлить життя.
• Ну згідна. А другий ювілей у кого?
• Не кричи, тихіше… це ювілей жінки світового значення.
• Не наводь на мене страхів. Признавайся, що це за дама?
• Дуже легко відгадати. Підключи своє логічне мислення.
• Якщо світового значення, то вчить світову літературу. А якщо вчителька світової літератури, і, як ти сказала, світового значення, тоді вона…
• Ну, ну, ти майже пальцем в небо…
• Тоді вона з адміністрації школи.
• (Разом) Та це ж Марія Василівна!

 

Вед.2. Ми дуже довго думали, як полегшити її нелегку працю, склали пам’ятку для

           працівників та учнів школи, яку переконливо радимо нашій Марії Василівні

           повісити на дверях власного кабінету.

 

Вед.1. Слухаємо і запам’ятовуємо!

 

Вед.2. Правило номер 1: Директор не спить, директор відпочиває!

 

Вед.1. Правило номер 2: Директор не їсть, директор регенерує сили!

 

Вед.2. Правило номер 3: Директор не п’є, директор дегустує!

 

Вед.1. Правило номер 4: Директор не фліртує, директор просто школить персонал!

 

Вед.2. Правило номер 5: Директор не кричить, директор постійно висловлює свої

           погляди!

 

Вед.1. Правило номер 6: Директор не чухрає в чупринці, директор зважує рішення!

 

Вед.2. Правило номер 7: Директор не забуває, директор не засмічує пам’ять

           дріб’язковою  інформацією!

 

Вед.1. Правило номер 8: Директор не кривиться, директор усміхається без

            ентузіазму!

 

Вед.2. Правило номер 9: Директор не любить пліток, директор збирає необхідну

            інформацію!

 

Вед.1. Правило номер 10: Директор ніколи не припускається помилок – їх роблять

підлеглі!

 

Вед.2. Правило номер 11: Директор не запізнюється, директор затримується на  

           діловій  зустрічі!

 

Вед.1. Правило номер 12: до кабінету директора можна увійти зі своїми ідеями, але

виходити з кабінету треба з ідеями директора

 

Вед.2. Сьогодні вітання щирі

Ми вам приносимо з любов’ю.

Живіть завжди в добрі та мирі!

Хай Бог дарує Вам здоров’я!

Даруємо саме вам наше першу музичне вітання і прийміть від нас квіти.

Пісня «День народження»

 

Вед.1. Вчительська доля – мудрістю вкрита,

Дзвенить вона сміхом дитячих сердець.

Вчительська доля – дощем раннім вмита,

Вона для людей буде вічним взірцем.

 

Вед.2. вклонімося низько вчительській долі

І шану святу крізь віки пронесем.

Серця подаруєм в дитячих долонях

І щедру любов принесем.

 

Вед.1. від нас, не учнів, а дітей,

А може просто друзів,

Прийміть вітання щирі, незабутні.

Про вас ми поговоримо

І з вами потанцюємо!

Бо ви в житті такі, як всі

Жінки, мужчини, батьки, кохані, друзі, вчителі.

 

Вед.2. Всім нашим вчителям

Ми бажаєм щастя й долі.

Діток в класах, щоб будо доволі.

Щоб навчали ви ще сотню літ,

Так, як нас, на «12», як слід.

Сценка «Сонце нам сяє…»

Вед.1. А зараз до вашої уваги урок фізичної культури, який заміняє вчитель

            української мови та літератури.

 

Вчитель. Доброго дня, діти!

 

Учні. Героям слава!

 

Вчитель. Молодці. На Шевченка, Франка розрахуйсь.

Учні розраховуються.

Останній учень. М.Рильський.

 

Вчитель. Молодці. Шевченки зробили крок уперед. Повернулися Рильським до

Рильського і повторюємо: «Зажурились – повстали…». Вправу закінчено. Повернулись Миками-Мазайлами до залу. Так, а що це ми стали. Лінія означення, а ну швидко в підмет. (Дівчина хитається) Загребли мені в Лісову пісню. (Підходить). Ти що Нечуй-Левицький, ану швидко в підмет. Так, а зараз будемо здавати норматики «Перекоти-поле».

Учень. Як ми будемо здавати «Перекотиполе» без матів?

Вчитель. Без чого?

Учень. Без матів.

Вчитель. Без чого?

Учень. Як ми будемо здавати «Перекотиполе» без Леся Патерфляйського?

Вчитель. Що це ти там триндиш, ану швидко назвала два займенники?

Учень. Хто. Я?

Вчитель. Яка золота дитина.

Учень. Можна вийти.

Вчитель. Обставина.

Учень. Ясла повні.

Вчитель. Що?

Учень. Ясла повні.

Вчитель. Повне речення.

Учень. Ревуть воли, як ясла повні.

 

Вед.1. Вибачте за тимчасову паузу, але наш зал захопили вчительські діти і

            вимагають слова.

На сцену забігають з шумом діти вчителів.

 

Ми прийшли до вас на свято,

Не займем часу багато,

Хочем тільки привітати,

Сокровенне вам сказати.

 

Любі мами, любі тати,

Зичим витримки й завзяття.

Як же вам допомогти,

Щоб вам нерви зберегти?

Бо шкільна ваша робота –

Це не головна турбота,

Головне – диктує час –

Треба думати про нас!

 

Мама – вчителька! Щасливий!

Всі так заздрили мені

Коли з мамою я чемно

Йшов до школи день при дні.

 

Та яке там щастя? Звідки?

Все-не так, як у людей.

І не заздрити – жаліти,

Треба вчительських дітей.

 

Спробуй – в класі ворухнися,

Чи з уроку утечи,

Не дай Боже, запізнися –

Знають враз усе батьки.

Що всім можна, тобі зась,

Не послухав – начувайсь.

 

То не так ти одягнувся –

Де ж це совість твоя й стид?-

Чую майже щохвилини:

«Ти – учительська дитина!», -

Ну, хіба не геноцид!

 

Ввечері лягаю спати,

Прошу казку розказати,

Як всім дітям, перед сном, -

Де там! Мама за столом

Пише, пише, щось листає

І на мене не зважає,

А що скаже – я й так знаю:

«Плани тільки допишу

І контрольні перевірю –

Все, що хочеш розкажу».

Тільки я уже не вірю.

 

Я з матусею проводжу

Всі гуртки, змагання.

Навіть вдома вона «строїть»

Мене із сестрою.

 

Мовчки в ліжко я лягаю,

Покручуся – й засинаю,

А вві сні мама бачиться мені –

Лікарем, кондитером,

Тільки не учителем!

 

От тому й кричати мушу

І звертатись до людей:

«SOS! Рятуйте наші душі –

Бідних вчительських дітей!»

Пісня «Материнська любов»

Учень 1. Ви такі, як і ми, тільки за плечима – трошки більше забутої радості.

 

Учениця 1. Ви високі і можете дістати книгу з верхньої полиці.

 

Учень 2. Ви сильні і можете підняти нас на руки

 

Учениця 2. Одного разу ви обов’язково зрозумієте, що кращих за нас немає.

 

Учень 3. У вас є принципи.

 

Учениця 3. Ви розумні і вмієте не знаходити шпаргалки.

 

Учень 4. Ви віддаєте нам свої найцікавіші книги.

 

Учениця 4. Ви відгадуєте наші мрії.

 

Учень 5. Ви знаєте і навіть можете пояснити, що будь-яка людина добра.

 

Учениця 5. Ви прощаєте нам навіть тоді, коли ми не прощаємо.

 

Учень 6. Коли ви кажете: «Я вас люблю», здається, що ми справді існуємо.

 

Учениця 6. Ви ховаєте очі, коли не можете з нами залишатися.

 

Учень 7. Ви думаєте, що є речі, яких ми ніколи не зрозуміємо, і саме тому ми все

                розуміємо.

Учениця 7. Ви кладете нам руки на плечі.

 

Учень 8. Ви з маніакальною наполегливістю прагнете все робити замість нас, хоча

                 уже  давно не розумієте навіщо.

 

Учениця 8. У вас з очей течуть сльози, коли дме вітер.

 

Учень 9. Ви хочете мати наші фотографії.

 

Учениця 9. Ви пам’ятаєте про нас зовсім не те, що ми – про себе.

 

Учень 10. Ви мовчите, коли ми говоримо нісенітниці. Хоча, коли ми говоримо щось

  розумне, ви теж мовчите.

 

Учениця 10. Ви краще нас знаєте, рано чи пізно, навіть з інших планет ми обов’язково

                    до вас повернемося.

 

Учень 1.ви робите вигляд, що вам подобається свято «Першого дзвоника».

 

Учениця 1. Ви не помічаєте наших підфарбованих губів.

 

Учень 2.Ви думаєте не тільки про школу.

 

Учениця 2. У глибині душі ви вмієте прогулювати уроки.

 

Учень 3. Ви відрізняєте Мадонну від Марадони.

 

Учениця 3. Ви запросто можете признатися собі в тому, що єдина мета в вашому

                  житті – навчати нас.

 

Учень 4. Ви розповідаєте нам казки.

 

Учениця 5. Ви думаєте, що наші домашні завдання бувають складними тільки тоді,       

                     коли ви поруч.

Дзвінок дзвонить на урок.

Вчитель. Доброго дня, діти. На попередньому уроці ми вивчали новий хімічний  

              елемент «жінка». Що ти можеш про нього розповісти?

 

Учень. Хімічний елемент жінка – дуже поширений у природі. Відкрив його Адам.  

             Атомна маса елемента близько 50 кг. В природі зустрічаються ізотопи від 40  

             до 100 кг.

 

Вчитель. Що ще можна про нього розповісти?

Учень. Елемент має деякі фізичні властивості. Наприклад: тане при взаємодії,

мимоволі закипає і без вагомих причин охолоджується.

 

Вчитель. А ще які в нього є властивості?

 

Учень. Також жінка чудово взаємодіє з камінням і коштовними металами, поглинає

етиловий спирт і дорогі речовини. Може раптово вибухнути. З часом  

розбухає і значно збільшує свою атомну масу.

 

Вчитель. А… застосування?

 

Учень. Застосування у жінки доволі таки різне. Наприклад: може слугувати

             декорацією у вашому домі, також жінка прекрасно готує, а щодо

              застосування в прямому сенсі

жінки, ви краще запитайте у вчителів хімії.

Пісня «Життя починається знов»

Учень 5. Ви не хочете бути подібними на нас, а ми на вас – хочемо.

 

Учениця 6. Ви слухаєте, коли ми кажемо вам: «Послухайте!»

 

Учень 6. Ви мовчите, коли ми кричемо.

 

Учениця 7. Коли ми йдемо, ви залишаєтеся.

 

Учень 8. Коли ми згадуємо минуле, ми думаємо про вас.

 

Учениця 8. Ви робите усе, щоб ми вами гордилися.

 

Найменша учениця. Ви хороші.

 

Всі разом. І разом з вами ми хочемо в Європу.

Пісня «Європа»

Вед.1. Життя – наче потяг. Зупинка під назвою «Школа»

А потім чекає на нас невідомий маршрут.

Прощання щемке і розчулені очі довкола.

Ми – линемо далі. А ви – залишаєтесь тут.

 

Вед.2. Ми повернемося, ми завжди повертаєм.

На незабутній юності поріг.

Своє юнацтво добре пригадаєм

І припадемо пам'яті до ніг.

Презентація «Життя наших вчителів»

Вед.1. І на останок любі наші наставники! У цей святковий день ми особливо болісно

відчуваємо, як безжально плине час, усвідомлюємо, наскільки важко вам

 торкатися жорстокою правдою наших сердець, розуміємо, як нелегко часом

знайти з нами спільну мову.

Вед.2. але саме сьогодні ми можемо дозволити собі висловити наше давнє і

           сокровенне прохання.

 

Вед.1. Дорогі педагоги! Любіть нас такими, якими ми є!

 

Вед.2. недовченими і заученими!

 

Вед.1. Веселими і засмученими!

 

Вед.2. Окриленими і замученими!

 

Вед.1. Ледачкуватими і непередбачуваними!

 

Вед.2. Словом, любіть нас так, як ми вас любимо!

 

Разом. Ми вас любимо!

 

Вед.1.Дорогі, шановні наші наставники! Земний уклін вам, невтомні трудівники і

        терпеливі вихователі. Знайте, що всі ваші учні, де б ви не були, люблять вас і

        несуть у своїх серцях золоті зерна, які ви засівали своїми руками день в день, з

        року в рік.

 

Вед.1. Добра вам, щастя, слухняних учнів і сонячних днів. Віри, Надії, Любові!

              Многих і благих літ!

Пісня.

 

ЗУСТРІЧ З ВИПУСКНИКАМИ

Звучить музика

Сьогодні свято в кожного із нас,

На серці радісно й приємно.

Широко двері школа відчинила,

Запрошує усіх гостинно.

 

Заходьте дружно і сміливо,

Колишні учні, в світлий клас

Життя шкільне, цікаве і щасливе

Ви пригадаєте в цей час.

 

І знов зустрінуть вас учителі

Усмішкою і потиском руки,

Кивком попросять вас за парту

Дадуть пораду як завжди.

 

Радість сьогодні у нас така,

Що й межі не має.

Найдорожчих гостей – випускників своїх

Радехівська школа вітає.

Пісня «Вітання»

Дорогу випускники!

Друзі наші милі!

Вас вітаєм від душі

В сім’ї шкільній, єдиній.

 

Тут вас завжди пам’ятають,

Куди б не заїхали і не зайшли –

На вас, випускники, чекають

Увага, турбота, любов.

 

Це тут росли ви і любили,

Це тут ви юними були,

І тут дорослими ви стали,

І звідсіля в життя пішли.

 

У нас сьогодні незвичайний вечір

Це свято дружби, урочистий зліт.

Прийміть же, друзі, теплий і сердечний,

Учнівський, щирий наш привіт.

За роки шкільні вам чимало вдалося пізнати

Кохання і дружбу, і радість, і відчаю тиск

Гадаємо ми, що навчилися ви відрізняти

Де щирість і вірність, а де тільки зовнішній блиск.

Сьогодні для вас ця зустріч є святом

І є вам про що розказати багато.

 

Де ви, друзі шкільні,

Де торуєте шлях,

Чим життя ваше нині багате?

Хто в тіні? На коні?

Хто змужнів? Хто охляв?

Хто у дома? Хто вчитель, бухгалтер?

Чи впізнаєте всіх, як зустрінетесь знов

І чи випаде зустріч нарешті

Там – дочка, в того – син,

В того бізнес, діла,

Той в жони під домашнім арестом.

Призабулись мабуть ваші давні пісні

Чи й кохання колишнє забуто?

Тихо. Й слова не чуть.

Суєта день при дні –

Нині ваша осмута й отрута

Як би там не було, товариство шкільне,

Час від часу вертайтесь в минуле

Пригадайте пролог (епілог не мине)

Доки час вам серця не замулив.

Пісня «Пам’ять»

Сьогодні свято спогадів і свято сподівань

Минулого й майбутнього прекрасна мить.

Та в мить таку ми згадуєм щоразу

Людей, котрі не з нами зараз тут,

Тих, хто навіки перейшов межу життя

Та в пам’яті живі і вічно будуть жити.

 

Вічно живими, енергійними, веселими, добрими, розумними, вимогливими залишаться в вашій пам’яті вчителі, яких немає серед нас.

 

І не змогли прийти на цю зустріч ті ваші ровесники, які відійшли у вічність. Вшануймо пам’ять про цих дорогих вам людей хвилиною мовчання.

 

Наша школа – немов весна,

Вчителі наші – люди прекрасні.

Тут і пісня живе, і казка,

Кращої школи у світі нема.

 

Хто залишає школу останнім, кого можна побачити одночасно і і райво, і в майстерні, і в їдальні, і на уроках, і ще в багатьох місцях? Хто турбується, щоб у школі завжди було чисто, щоб вчителі і учні не спізнювалися на уроки? Це, звичайно, наш директор – Марія Василівна. Сьогодні, незважаючи на багато справ, вона поруч з вами.

 

Директор у школі – фігура центральна,

Як кажуть в народі – всьому голова.

Директор на місці – то й школа у шані,

І як він скерує – так підуть діла.

 

До слова запрошуємо директора школи Ференс Марію Василівну.

(Виступ директора школи)

З усіх кінців і далей,

Хоч шлях був нелегкий,

На вогник ви зібрались,

Незвичайний наш шкільний.

 

О, здрастуй школо! – ви гукаєте знов

Сьогодні ми тобі вклоняємося низько

І привітання шлем найкраще слово,

Бо ти дитинства нашого колискова.

 

Давай, дитинство візьмемо за руки,

В шкільні роки іще раз зазирнемо

Минаючи жертовники науки

Ми у казковий сад його ввійдемо.

(Заходять маленькі діти)

Добрий день, ми – ваше дитинство.

 

Ви пам’ятаєте мене?

 

Я приходжу до вас у кольорових  чарівних снах і спогадах.

 

Я пещу тебе ніжними маминими руками і співаю колискову.

Я нагадаю вам про безтурботні дні, перше кохання.

 

Я повертаю вас у мріях до шкільної країни Дитинства.

 

У дитинство своє крилате

Поверніться ще б хоч раз,

І зробіть для серця свято,

Бо зустрілись ви у зоряний час.

 

Сьогодні урочисте свято,

І ми прийшли вас привітати

Ми в школі нашій – 1 клас

Вітаєм нині щиро вас.

 

Ого, як ви повиростали!

І вже дорослі дяді й тьоті стали,

І уявить не можем ми,

Що ви малі колись були.

 

Скільки ж треба каші  з’їсти

Щоб такими стати?

Кілограмів мабуть триста

Щоб їх наздогнати.

А цукерок, морозива, тістечок і чаю?

А ковбаси скільки треба? Я не уявляю.

 

Ми вам бажання шлем дитячі

Бажаєм щастя і удачі,

Та ще здоров’я зичим вам,

Усім дорослим випускникам!

 

МИ бажаємо всім щастя, радості і миру

І даруємо вам пісню нашу гарну й щиру

Та щоб мрії веселкові вас не покидали,

Щоб доріженьку до школи ви не забували.

Пісня.

Скільки літ промайнуло відтоді,

Дві косички злилися в косу.

Ще побачиш ти вперше сьогодні

В чистім погляді чисту сльозу.

Світ багатий на добрих людей,

Та вдивляйтесь ровесникам в лиця.

Може, більше ніколи, ніде

Вам не випаде з ними зустріться.

Все, що здійснилось, все, що наснилось,

Вічно вам буде зоріть,

Те, що зоріло, вам серце зігріло,

Не розгубіть, не розгубіть.

 

Ви із літа свого непомітно проходите в осінь,

Відлітають роки сторінками прочитаних днів,

Тільки спомин болить за отим, що чомусь не збулося,

І вже осінь у світ посилає своїх журавлів.

 

Ось так завжди нас, не питають,

Кудись летить осінній час.

На серці біль і сум лишаючи

Від літа, що втекло завчас.

 

Всьому свій час, своя пора

Самотньо школа журиться стара

Ровесник – клен їй листям, як рукою

На шибах – очах сльози витира.

Пісня «Вибігли клени»

Трохи сумно кожному із вас

Сльозу ховає кожен у долоні.

Пора дитинства згадується вам

І вчителі усі, що дали крила.

 

Ми знаємо, вам хочеться зустрітись

З учителями, що вели ваш клас.

І успіхами з ними поділитись

Й тривогами, що на душі у вас.

 

І про здоров’я щиро запитати,

І побажати радості й добра.

Уклін земний усім їм передати

Щоб доля в них щасливою була.

 

Ще хочеться, звичайно, пригадати

Історії веселі і сумні.

Учителям спасибі всім сказати

За те, що вчили бути вас людьми.

 

Пісня

Мов краплі ті – хвилина по хвилині

Спливає час між берегів століть.

Добро не обіцяйте зробить людині

А просто, якщо можете, зробіть.

 

І все на світі треба пережити,

І кожен фініш – це, по суті, старт.

І наперед не треба ворожити

І за минулим плакати не варт.

А треба жити. Якось треба жити

Це зветься досвід, витримка і гарт.

 

Хай буде все побачене побачено

Хай буде все пробачене пробачено.

Хай буде вік прожито як належить

На жаль, від нас нічого не залежить.

 

Бажаєм вам здоров’я і наснаги

Літа хай в радості минають.

Нехай не ступають на ваші пороги

Ні смуток, ні біль, ні тривоги.

Багатства від долі, потіхи від світу

І щастя багато на многая літа.

 

І не треба плакать на дорогу,

Треба заспівати вам – і все.

Хай про день цей добрий, теплий спогад

Кожен з вас у серці пронесе!

Пісня

Свято-зустрічі з випускниками закінчено.

Дякуємо всім за увагу. До нових зустрічей.

 

 

 

 

 

 

Конкурс мультимедійних проектів

«Моя маленька Батьківщина – душі потіха і розрада»

 

1. У світі немає нічого вищого, дорожчого, як рідна Вітчизна, бо вона дала

нам крила для польоту, відкрила цей чарівний дивосвіт, вона, як мати у світі – одна.

Україна – це наш рідний край, наша дорога і мила Вітчизна, земля, де ми

народилися, уперше побачили і пізнали світ, почули колискову пісню, рідну мову, відчули любов і ласку – це наша найдорожча у світі Батьківщина. Вона для кожного з нас одна, як і мама, бо –

Можна все на світі вибирати сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

 

2. Так писав відданий син України Василь Симоненко, поет, патріот і мужній

громадянин. Як і рідну матір ми не вибираємо, так і Батьківщину людина не вибирає, але прикипає до неї всім серцем, як і до рідної неньки, проймається великою і світлою любов’ю на все своє життя.

 

3. Кожен народ любить свою батьківщину, робить усе для процвітання своєї

держави, для її слави, свободи, незалежності. Ми живемо в Україні, волелюбній, мирній державі, і теж усім серцем любимо нашу милу, дорогу країну, хочемо, щоб вона стала процвітаючою, сильною, завжди була вільною і незалежною, бо всі ми громадяни нашої Вітчизни, патріоти, люблячі сини і дочки України.

 

4. Земля кожної держави – її недоторкана власність, яку вона готова оберігати

від ворогів. Україна, наша Батьківщина, розміщена у центрі Європи. Вона також має свою землю, мову, культуру, історію, звичаї та державні символи.

Учні розповідають вірші

5. Наш герб – тризуб,

Це воля, слава й сила;

Наш герб – тризуб.

Недоля нас косила,

Та ми зросли, ми є,

Ми завжди будем,

Добро і пісню

Несемо ми людям.

 

6. Прапор – це державний символ,

Він є в кожної держави;

Це для всіх ознака слави.

Синьо-жовтий прапор маєм.

Синє – небо, жовте – жито;

Прапор свій оберігаєм,

Він святиня; знають діти.

 

 

7. Слова палкі,

Мелодія врочиста, -

Державний Гімн

Ми знаємо усі.

Для кожного села,

Містечка, міста –

Це клич один

З мільйона голосів.

 

8. Це наша клятва,

Заповідь священна,

Хай чують друзі й вороги,

Що Україна вічна,

Незнищенна,

Від неї лине слава навкруги.

 

9. Для кожного із нас найдорожче те місце, той край де ми народилися,

зробили свій перший крок, сказали своє перше слово, де ходили в дитячий садок, до школи.

 

10. Є багато країн на землі,

В них озера, річки і долини…

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди Батьківщина.

 

11. Є багато квіток запашних,

Кожна квітка красу свою має,

 Та гарніші завжди поміж них

Ті, що квітнуть у рідною раю.

 

12. Є багато пташок голосних,

Любі-милі нам співи пташині,

Та завжди наймилішими з них

Будуть ті, що у рідній країні.

 

13. І тому, найдорожчою нам

Є і буде у кожну хвилину

Серед інших країн лиш одна, -

Дорога нам усім «Україна»!

 

14. На сьогодні класні колективи і учні 4, 5-их класів готувалися до конкурсу

патріотичної інсценізованої пісні, а члени учнівського парламенту 5-8-их класів – мультимедійних проектів (відеофільмів) «Моя маленька Батьківщина – душі потіха та розрада».

Запрошуємо до слова класний колектив 4-А класу, класний керівник

Сторощук М.С.

Сценка «Українські діти»

Учитель. Хто ти хлопчику маленький?

 

Учень. Син я України – неньки!

Українцем я зовуся –

Й тою назвою горджуся!

 

Учитель. А по чім тебе пізнаю?

 

Учень. По вкраїнському звичаю.

В мене вдача щира й сміла,

І відвага й духу й тіла,

І душа моя здорова,

Українська в мене мова.

 

Учитель. Хто ти дівчинко маленька?

Учениця. Доня України – неньки.

Українкою зовуся –

Й тою назвою горджуся!

Ой, вдягнуся у неділю

У вишивану сорочку,

У червону спідничину

І в коралі на шнурочку –

Заплету я свої коси

І візьму віночок з рути,

Ще й васильком заквітчаюсь,

Чи від мене кращій бути?

 

Учень. Всі ми – діти українські,

Український славний рід,

Дбаймо, щоб про нас маленьких

Добра слава йшла у світ!

 

Учениця. Все, що рідне, хай нам буде

Найдорожче і святе,

Рідна віра, рідна мова,

Рідний край наш над усе!

 

Разом. Присягаєм: наш край рідний

Над усе любити,

Рідний народ шанувати

І для нього жити.

Просимо переглянути мультимедійний проект, який підготували учні 8-А класу.

15. Є щось святе в словах: «Мій рідний край»

Для мене – це матусі пісня літня

І рідний сад, від квіту білосніжний

І той калиновий у тихім лузі гай.

Для мене – це твої стежки й мої

В містах і селах стоптані любов’ю,

Й пісень людські прозорі ручаї

Усе, що серцю рідне невимовно.

Слово надається класному колективу 4-Б класу, класний керівник Бігус Л.М.

16. Сьогодні Україна переживає найбільше випробування в своїй боротьбі за

незалежність та територіальну цілісність. Тому зараз, як ніколи, важливе та актуальне питання формування громадянина – патріота України, захисника Вітчизни.

 

17. На цілісність нашої держави посягнули вороги і багато наших земляків на сьогодні

мобілізовано до лав українського війська. Вони з честю воюють на сході з терористами та російськими сепаратистами, відвойовують та захищають кордони нашої держави.

 

18. З метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і

територіальної цілісності, військових традицій українського народу, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві у нашій школі проведено місячник патріотичного та громадянського виховання, тиждень історії УПА.

Мультимедійний відеоролик на тему «Святкування 25-річниці незалежності

України у м.Радехові». Підготували члени УП 7-Б класу, класний керівник

 Сторощук В.В.

19. Україна – це прозора джерельна вода,

Солов’їні гаї та діброви,

І карпатські ліси, Буковини краса,

Й хвилі теплого Чорного моря.

 

20. Україна – це бентежні таврійські лани,

Древній Київ і Глухівська брама,

Щедра хлібом земля, материнські пісні,

І навічно козацькая слава.

Запрошуємо на сцену класний колектив 4-В класу, класний керівник Карплюк О.С.

21. Україна – приклад великої мужності, витривалості та духовності. Вона йшла крізь

століття дуже важким шляхом. Українці славилися своєю великою внутрішньою силою, неповторною культурою, співучою мовою та великими стандартами моралі. Відкриті, чесні та доброзичливі, вони неодноразово ставали жертвами жорстокого насильства з боку агресивних сусідів та іноземців-загарбників. Та українці самовіддано боролися за своє майбутнє та краще життя для своїх дітей.

Просимо переглянути відеоролик, який підготував класний колектив 8-Б класу, класний керівник Сліпчук Л.П.

22. Під рідним небом жайворонок співа.

Я рад би знати тих пісень слова,

Я слухав, чув: співала та пташина

Одне святеє слово: «Україна!»

 

23. На ріднім полі шепчуть колоски

Я рад би знати тихі їх думки.

Я слухав, чув, як кожна колосина

Шептала тихо слово «Україна».

 

24. У ріднім краю зелен-гай шумить.

Я знати рад, про що він мріє-снить…

Я слухав, чув, як кожна деревина

Шуміла ніжно слово «Україна».

 

25. Тепло долонь і розум, і серця

Я Україні милій віддаю.

Люблю твої поля, річки й джерельця,

Люблю Вітчизну дорогу мою!

Відеоролик підготували учні 6-Б класу. Класний керівник Калита Г.М.

26. Незалежна моя Батьківщина,

Я борюся за тебе щодня!

Ти для мене, як матір – єдина,

Богом дана нам, рідна земля!

 

Духом сильна і вільна Країна,

Та як квітка, завжди молода.

Не сумуй, буде все – Україна,

Зникне клята, російська орда.

Ми віками тебе боронили,

Зараз теж у полон не дамо.

Козаки в бій за тебе ходили,

Ворушили вороже кубло.

 

За нащадків, за мир та за долю,

Помирали герої УПА.

Щоби вмилися власною кров’ю,

Ті кремлівські, ганебні війська.

 

Незалежна моя Україна,

Ми здолаємо всіх ворогів.

Буде жити квітуча Країна,

Без загарбників та без катів.

Запрошуємо до слова класний колектив 6-А класу, класний керівник Климентович О.М.

27. Українці! У єдності сила,

Між собою ми кровні брати.

Нас мати одна породила,

Тож нам разом жити й рости.

Не ділімо цю землю,

Не ділімо це небо,

Не ділімо хатини

Й сім’ї не ділімо!

Бо ми – браття, єдині

В українському слові,

В українськім коріння,

В українській любов’ї!

 

28. Національний патріотизм передбачає насамперед історичну пам’ять. Пам’ятаймо, хто ми, чиїх батьків і будьмо великими українцями. Від кожного з нас залежить, яким буде майбутнє нашої країни. А любити її – це значить працювати і вчитися.

 

29. Я – твій громадянин, я прагну підростати,

Тягнусь промінчиком до сонця і тепла.

Моя свята і рідна, Україна – мати,

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла!

30. Нехай кожен з нас торкнеться пам'яттю цього священного вогню – частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас заради України. Вони повинні жити в нашій пам’яті.

Під мелодію «Плине кача» учні передають свічку з рук в руки.

 

 

 

 

 

 

 

 

СВЯТО  ВАЛЕНТИНА

Звучить музика

Вед.1:  Добрий вечір.

 

Вед.2:  Вітаємо всіх закоханих!

 

Вед.1:  Саме так. Поспівчуваємо тим закоханим. Які залишилися вдома.

 

Вед.2:   А ми з вами маємо чудову нагоду помандрувати країною Любові,

              поблукати вулицями великого щастя.

 

Вед.1:  Адже сьогодні – свято любові, найкращого почуття, яке окрилює, дає

             сили і натхнення, радість і захоплення. І завдячуючи якому

             продовжується життя на землі.

 

Вед.2:  В нас чомусь так зла багато,

             Бліднуть в серці почуття.

             І біжать у смутку свята,

             І в печалі йде життя.

             І так хочеться, щоб тихо

             Усміхнувся хтось тобі,

   Щоб забулось всяке лихо

             І нещастя на Землі.

             Й недарма, мабуть, приходить

             День закоханих в той час,

             Як зима з морозом бродить

             Й сипле білий сніг на нас.

 

Вед.1:  Перш як розпочати нашу розважальну програму «Серця двох», до якої

              готувалися юнаки і дівчата 9-11 класів, ми переглянемо фрагменти

              творів про кохання видатного англійського поета Шекспіра, які

              підготували члени Євроклубу.

 

Вед.2:  Життя без кохання, життя без любові –

   То небо без сонця, то небо прозоре!

 

Вед.1:  Життя неможливе, воно не існує,

             Коли наше серце любові не чує!

 

Вед.2:   У кожного народу, як стверджує одна романтична сага, є два береги.

              Від одного людина відпливає, а до іншого неодмінно причалює.

 

 

Вед.1:  І де б не зупинялася людина, її завжди світитиме, зігріватиме,

              допомагатиме перебороти незгоди берег кохання.

 

Вед.2:  У стосунках хлопця та дівчини рано чи пізно наступає хвилююча мить

              освідчення в коханні.

 

Вед.1:  Отож, запрошуємо на сцену закохані пари. Перша пара з 11-А класу,

             друга пара – 11-Б класу, 3 пара – з 10-А класу, 4 пара – з 10-Б класу, 5 –

             з 9-А, 6 – з 9-Б класу.

 

Вед.2:  Для вас усіх звучить пісня у виконанні президента УП Підгайної Ольги і

             учня 9-Б класу Дмитрів Андрія.

 

Вед.1:  І, як у кожній конкурсній програмі, у нас сьогодні будуть журі:

 Марія Василівна Ференс – директор школи

             Лариса Володимирівна Сайкевич-Калитовська – заступник директора з

                                                                                          навчально-виховної роботи

 Просимо оцінювати пари за 5-ти бальною системою після кожного

           конкурсу.

 

Вед.2:  У житті, коханні все починається із звичайного буденного знайомства і

             тому перший конкурс «Знайомство». Кожна пара підготувала свою

             презентацію. Отож, запрошуємо до мікрофону пару під №1 і т.д.

 

Вед.1:  Просимо журі оцінити підготовку кожної пари до конкурсу

            «Знайомство».

 

Вед.2:  Був час, коли чоловіків на світі не було, а були лише лицарі. Багато

              часу вони відводили турнірам у боротьбі, а свій вільний час

              проводили у товаристві прекрасних панн. Отож, 2-й конкурс «На честь

              прекрасних панн».

 

Вед.1:  Лицарі! Дівчата, як відомо, люблять «вухами». Ця істина не потребує

 доказів, а лише ласкавих слів.

Якби я мав слова чудові,

Іще не мовлені ніким,

Я розказав би в кожнім слові,

Як марю образом твоїм.

 

Вед.2:  Шановні лицарі! Скажіть найкращі компліменти і найніжніші слова

            своїй панні на кожний крок, не повторюючись у словах. Просимо

            хлопців стати навпроти дівчат.

Вед.1:  Хто з нас, бодай краєчком вуха, не чув містичну оповідь про розкидані

            по всій землі половинки. Ось вона.

 

Вед.2:  Колись давно чоловік і жінка були нероздільними душею і тілом. Одна

             душа на двох, одне тіло на двох – єдине усім.

 

Вед.1:  Але все добре, як відомо, триває недовго, єдине ціле розділилося на

            дві половинки, які ще й ретельно перемішалися.

 

Вед.2:  Відтоді самотні половинки блукають світом, шукаючи одна одну.

             Хтось помиляється, а комусь щастить з першої спроби. Тож нехай

            зустрінуться сьогодні половинки і поєднають свої серця!

 

Вед.1:  Конкурс третій «Єднання сердець». Роздаємо половинки сердець, а

             дівчата за моєю командою повинні відшукати другу половинку.

             Переможуть пари, дівчата яких найшвидше справляться з завданням.

 

Вед.2:  Слово журі.

 

Вед.1:  У Франції на святого Валентина закохані старанно підбирають своїм

            закоханим букет, кожна квітка якого має значення. Це означає, що

            якщо вам бракує слів, подаруйте коханій квіти. Квіти донесуть ваші

           слова і невисловлені мрії. Так, гвоздика означає – ти полонила моє

            серце, нарцис – я дуже поважаю тебе, тюльпан – я хочу сказати про

             наше кохання цілому світові.

 

Вед.2:  А тепер 4 конкурс «Подаруй букет коханій». Зав’яжемо юнакам очі, і

             вони спробують коханим намалювати квіти. Роботу виконуємо доти,

             поки звучить музика. Юнак, якому дістанеться найбільше оплесків,

             отримує найбільше балів.

 

Вед.1:   До слова запрошуємо наше журі.

 

Вед.2:  А зараз ми побачимо, наскільки дівчата будуть вдячні юнакам за

             подаровані квіти. Для кожної дівчини прозвучить мелодія пісні.

             Потрібно відгадати пісню і проспівати її для хлопця.

 

Вед.1:   Слово журі.

 

Вед.2:  Кажуть, що чоловік вклоняється у трьох випадках: щоб напитися води

             з джерела, поцілувати мамині руки і зірвати квіти для коханої. Квіти

             допомагають нам висловити свої почуття, освідчитися в коханні.

Вед.1:  Пропонуємо гру для вболівальників «Щаслива квітка». Запрошуємо з

             кожного класу по одному юнаку і дівчині. Утворіть дві команди (одна –

             з дівчат, друга – з хлопців). Кожній команді дається квітка. Під музику

             учасники танцюють, передаючи один одному квітку. Коли музика

            зупиняється, той, у кого залишається квітка в руці, вибуває. Гра

             повторюється до тих пір, поки не залишиться по одному учаснику в

             команді. З якого класу учасники, тій парі добавляємо 5 балів.

 

Вед.2:  Даємо завдання нашим парам. Конкурс 5 «Жовтий ящик». Умови

             конкурсу: перед вами жовтий ящик, в якому лежить лише нам відома

             річ. Ну, звичайно, буде відома вам. Завдання, завдання: створити таку

             рекламу цій речі, не називаючи її, щоб глядачі змогли відгадати.

 

Вед.1:  Просимо хлопців і дівчат з кожного класу вийти на середину залу для

             проведення конкурсу «Щаслива квітка».

 

Вед.2:  Переможця конкурсу «Щаслива квітка» - учениця …… класу, учень

            …..кл.

 

Вед.1:  Запрошуємо наші пари показати рекламу речі, яку вони побачили в

             жовтій скринці, а глядачам відгадати.

 

Вед.2:   Просимо журі оголосити результат 2-ох конкурсів і добавити одній з

             пар 5 балів.

 

Вед.1:   Наступний конкурс «Продовжіть народну мудрість».

1 пара – Любов  - не пожежа, займеться - …. (не потушиш).

2 пара – Любов, як перстень,…. (не має кінця)

3 пара – Старої любові й іржа… (не їсть)

4 пара – Нехай мене той займає, хто кохання … (в серці має)

5 пара – Любиш – люби, а не любиш - … (не води)

6 пара – Коли любиш – так женись, а не любиш - … (відступись)

7 пара – Старою любить – тільки … (дні губить)

 

Вед.2:   Слово журі.

 

Вед.1:  Конкурс «Покажеш себе у танці». Будуть звучати мелодії різних танців.

              Кожній парі потрібно у різних рухливих формах відтворити ці танці.

             Просимо пари підготуватися.

 

Вед.2:  Журі оцінить ваші здібності.

 

Вед.1:   Конкурс «Звуки природи». Потрібно озвучити прочитану фразу і

             передати її рухами.

1 пара – Падає пухнастий сніг.

2 пара – Пригріло весняне сонечко.

3 пара – Ліс наповнився пташинними голосами.

4 пара – Аж ось зозуля закувала.

5 пара – Дівчата голосно мене гукали.

6 пара – Ведмідь пробудився і виліз з барлоги.

 

Вед.2:   Слово журі.

 

Вед.1:   Конкурс «Нагодуй яблуком». Кожній парі дається по одному яблуку.

               За командою дівчата починають годувати хлопців яблуками. Хто

               швидше з’їсть, набирає більшу кількість балів.

 

Вед.2:   Журі оголошує переможців цього конкурсу.

 

Вед.1:  Завдання для дівчат. Знайти у залі якнайбільше своїх прихильників

             (хлопців). Запросити їх на сцену і разом з ними виконати один куплет

            будь-якої пісні про кохання. Просимо починати.

 

Вед.2:  Завдання для хлопців. Скласти поетичні рядки освідчення для своєї

             коханої і записати їх на листівці.

 

Вед.1:  Рекламна пауза.

 

Вед.2:  Просимо виконати завдання нашим дівчатам – заспівати пісню про

             кохання своєму коханому.

 

Вед.1:   Просимо юнаків зачитати рядки освідчення своїм коханим.

 

Вед.2:  Слово журі.

 

Вед.1:  Наступний конкурс, який завершить концертну програму «Ти без мене

             – не ти, я без тебе – не я!». Сьогодні ми з вами допоможемо

             з’єднатися роз’єднаним половинкам, які знає увесь світ. Суть цього

             конкурсу полягає в тому, що ви повинні об’єднати імена в пари, відомі

             своєю любов’ю всьому світові.

1 пара – Цезарь – Клеопатра

2 пара – Наполеон – Жозефіна

3 пара – Ассоль – Грей

4 пара – Гамлет – Офелія

5 пара – Наталка – Петро

6 пара – Ярославна – князь ігор

7 пара – Дульцінея – Дон Кіхот.

 

Вед.2:  програма наших конкурсів вичерпалась. Залишається лише визначити,

             хто став ідеальною парою.

 

Вед.1:  Рекламна пауза.

 

Вед.2:  Слово нашому шановному журі.

 

Вед.1:  Нагороджуємо подарунком пару під №…

 

Вед.2:  Шановні гості, учасники нашого вечора, як казав Віктор Гюго: «Якщо

              ви каміння – будьте магнітом, якщо ви рослина – будьте мімозою,

               якщо ви людина – будьте коханням».

 

Вед.1:  Наше свято кохання завершилось. Спасибі всім учасникам і глядачам.

               Спасибі всім, хто готував вечір!

 

Вед.2:   З святом вас, з днем святого Валентина! Запрошуємо усіх на святкову 

               дискотеку.

 

ВІНОК У ШАНУ КОБЗАРЕВІ

На стіні – вишитий портрет Т.Г.Шевченка і «Заповіт», біля нього гілка калини. Оформлена книжкова виставка «Велич Кобзаревого слова». На столику, застеленому вишитою скатертиною, стоять підсвічники з свічками, ваза з колосками і калиною.

 

Минають роки і сторіччя, відходять у небуття покоління людей, змінюються їхні звичаї, вірування та погляди, а великі мистецькі надбання залишаються надовго, переживають своїх творців, по-новому розмовляють з кожним новим віком. Змальовані в них картини життя давно відійшли у минуле, але думи й помисли їх авторів завжди звернені до майбутнього, завжди чарують і надихають нові покоління… до таких скарбів світового значення належать і творіння великого поета українського народу Т.Г.Шевченка.

 

 Сьогодні виповнюється 204 роки від дня народження українського поета Тараса Григоровича Шевченка. Він був упевнений: «Наша дума, наша пісня, не вмре, не загине». Отож, коли Україна незалежна, без московського ярма, звернім свої думки до великого Кобзаря, пом’янім його не злим, тихим словом.

Навесні, коли тануть сніги

І на рясті просяє веселка.

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

 

Вірш «Дозволь Тарасе» В.Захожий

Дозволь Тарасе, я почну розмову,

Бо так пече і так болить душа,

Що захлинаюсь ненавистю знову

І розпачем читаю ці слова.

Я бовтаюсь в затруєній безодні

Весь мій народ в безодні тій пливе.

Тарасе рідний! Як нам буть сьогодні?

Коли ж прийде оте життя нове?

Ти мріяв, щоб раби величні й гожі

За волю встали, наче леви, сміло.

І ти поставив слово на сторожі,

І ти сказав, як вивершити діло.

Під москалем раби не прагли миру

Ти вірив, що Вкраїну не скорити.

І ти закликав вигострить сокиру,

І заходивсь знедолених будити.

Усі пішли з тобою без огляду,

Усі серця, як жар твого горіння

Та раптом… Бог повів тебе до Саду.

І тяжкий сум зійшов на покоління.

Але хоча ти там десь, між Садами,

Де райські птахи, виноград і квіти –

Ти в кожнім серці, в подиху із нами,

Ти сонцем правди в волю нашу світиш.

Ти, як гора, стоїш перед бідою

І, як вулкан, гуде твоя душа,

А я палаю болем і нуждою
і з розпачем я промовляю ці слова.

 

Тарас Шевченко був живою піснею, живою журбою і плачем, він босоніж пройшов по колючих тернах: увесь гніт епохи впав на його голову… Усе життя його було важким ланцюгом, ганебним ярмом: не ударом обуха роздавили його, а тупою дерев’яною пилою щогодини точили його. Але й тоді він підносився духом, будив, підтримував і зміцнював у кожному – то піснею, то словом, то власним життям – правду і безмежну любов до України… Своїм прикладом він показував нам чистоту слова, чистоту думки й чистоту життя… Горе і стогін народу озивалися в ньому. Душа його знайшла собі одне співчуття, одну подібність – народ.

 

Тарас Шевченко – символ чесності, правди, гордості і безстрашності українського народу. Вся його творчість сповнена гарячої любові до покривджених, пройнята ненавистю до ворогів трудового народу. У віках лунатимуть слова поета, який вірив у торжество добра і справедливості, в перемогу народної правди, вірив у вільну Україну.

Вірш «На роковини». Л.Українка

Не він один її любив,

Немов «красу-дівчину»,

Поети славили в піснях

Віддавна Україну.

Від неї переймали сміх,

І жарти, і таночки,

Її байки, немов квітки,

Сплітали у віночки.

Той в ній давнину покохав,

Той мрію молоденьку

Він перший полюбив її,

Як син кохає неньку.

Хоч би була вона стара,

Сумна, змарніла, бідна,

Для сина вірного вона

Єдина, люба, рідна.

Хоч би була вона сліпа,

Каліка-недоріка,-

Мов рана, ятриться в ньому

Любов його велика.

Вкраїна бачила не раз

Як тії закоханці

Надвечір забували все

Про що співали вранці.

І, взявши дар від неї, йшли

До іншої в гостину;

Вони не знали, що то є

Любити до загину.

Він перший за свою любов

Тяжкі дістав кайдани,

Але до склону їй служив

Без зради, без омани.

Усе знесла й перемогла

Його любові сила.

Того великого вогню

І смерть не погасила.

 Жодні тяжкі випробування, ніякі утиски і біди не зігнули поета України, не похитнули його у боротьбі і пориваннях. Він не гнувся, не корився долі. У вірші «О думи мої! О слава злая!» щиро писав: «Караюсь, мучуся, але не каюсь!».

Пісня «Поклін тобі, Тарасе»

 Тарас Григорович Шевченко прожив коротке життя. Помер у віці 47 років, з них 34 провів у тяжкій неволі. 24 роки поневірявся у ярмі кріпацтва, понад 10 років прожив у засланні. Лише 13 років він був вільною людиною, та й то 4 роки перебував під наглядом царських жандармів.

 

 Царські сатрапи підірвали фізичні сили поета, завдали непоправної шкоди його здоров’ю, прискорили його смерть. У лікарському свідоцтві про передчасну хворобу і смерть зазначено, що «академік Т.Шевченко давно вже хворий на органічний розлад печінки і серця, останнім часом розвивалась водяна хвороба, від якої і помер…». Передчасна смерть є обвинувальним актом московському самодержавству, яке замучило одного з найвидатніших поетів світу.

 

 Заради волі для уярмленого московщиною свого працелюбного народу, заради його світлого дня закликав народ України Т.Шевченко у своєму «Заповіті».

Виконується «Заповіт» Т.Шевченка.

 Своєю уявою Шевченко перенісся у майбутнє. Йому здалося, що він стоїть на високому березі Дніпра. Безмежні поля біжать вдалину, а внизу шумлять хвилі широкої ріки, здіймаються пінисті гребені і з гулом розбиваються об берег. В гомін дніпрових хвиль вриваються голоси, сповнені проти своїх гнобителів, порвав кайдани і вільний прямує вперед, до нового, щасливого життя… З неспокійного серця натхненного поета лилися вірші, що назавжди стали заповітом для народу.

Вірш «Йде Шевченко».

Йде Тарас. Величний, повен гніву

Очі мстою палахтять його.

Скільки сил віддав він для засіву,

А збирать ніби нема чого.

Йде Тарас. У серце диха воля.

Вистраждана воля не у снах

Це, Тарасе, воля з твого поля,

Та кому дісталася вона?!

Шахраї і вбивці бенкетують,

Спекулянти тлумлять бідний люд –

Заступись за воленьку святую,

Відверни од люду зло і блуд.

В України серце ізомліло,

Що свої кровицю з неї п’ють,

Роздирають непорочне тіло
і по закордонах продають.

Досі тут шугають хижі круки,

Досі липне тут паскудна слинь –

Боже кріпкий, повтинай їм руки!

І в пекельну прірву їх укинь!

Ненажерці і лакузи чварні

Од ярма нас пхають до ярма!

Помирає мати у лікарні,

Бо у неї доларів нема.

У Марусі, кажуть, іскра Божа…

Та Марсую огорта пітьма.

В інститут вона вступить не може,

Бо у неї доларів нема.

Глянь, Тарасе, глибше в синю ніч ти

Зупини ту жінку й чорну мить!

Це вона крадеться он до річки,

Щоб свою дитину утопить.

«Скоротили» жінку ту з роботи

Голодать, - рішила, - так сама…

Помогли позбутись їй турботи,

Та у неї доларів нема.

Кажеш нас, Тарасе, не зігнули,

З твого поля силу ми взяли.

Брехунів, копитників, хапуг ти

Громом бий і полум’ям пали!

… Йде Тарас Величний, повен болю,

І несе, як полум'я, вірші…

Окропи, Тарасе, нашу волю

Невмирущим джерелом душі.

 Тарас Шевченко. Це ім’я стало символом нашого народу. Його портрети – в кожній хаті, його «Кобзар» лежить на столі поруч з хлібом, а його пісні вишиті на рушниках.  Про поета ми знаємо, здається все – від його босоногого дитинства до останніх днів у сирій петербурзькій майстерні. Сучасна Шевченкіана налічує тисячі томів. А феномен Шевченка лишається незбагненним.

 

Один у другого питаєм:

Нашо нас мати привела?

Чи для добра? Чи то для зла?

Нащо живем? Чого бажаєм?

І, не дізнавшись, умираєм,

А покидаємо діла…

 

 Сьогодні, в наш неспокійний, буремний вік нам,може, як ніколи потрібні сила духу Шевченка, його вище слово. Сьогодні нам потрібна незламна віра Шевченкова в те, що «буде правда між людьми». І тому ми у найскрутніші хвилини свого життя, у найтрагічніші часи нашої історії звертаємось до Шевченка, до його вічного «Кобзаря».

 

«Кобзар» старенький розгортаю…

І думи, думи без кінця…

І струни душу розривають,

Кричать під пальцями сліпця.

 

Вірш «Кобзарева задума»

Цвіте садок вишневий біля хати,

Вечеряти ласкаво просить мати.

Вечірня сходить у пітьмі зоря,

Коли беру у руки «Кобзаря».

Згадаю Наймичку та Катерину,

Й тебе, Тарасе, України сину.

Проте ідилія журна й сумна –

І мами й вишні вже давно нема.

Криниця батьки з засухи зміліла,

Святая воля в бурянах зомліла.

Розтління душ, байдужості зима.

Єднання, братолюбія нема.

Хто ми? Чиї сини та чим закуті?

Десь правдонька заснула на розпутті.

Глухі, байдужі внуки ми твої,

В ярмі застрягли, в полі на ріллі.

Дивлюсь на тебе, наче на ікону,

Даруй нам, батьку, наші беззаконня.

Розкуй, зціли рабів отих німих:

Незроджених, і мертвих, і живих,

А мова рідна, як забути мати.

Коріння роду нікому плекати.

Була Вкраїна славна та свята,

Від того біль тривожна огорта.

Чарівна, світла Кобзаря задума

Збудила волі потаємні струни

І на добробут, щастя та обнову

Веселки посилає нам підкову.

 

 «Кобзар». Це книга, яка стала славою, гордістю і символом нашого народу. Книга ця вічна, як саме життя, як правда, як воля, бо адресована всім поколінням, бо писалась вона кров’ю серця поетового впродовж усього життя.

 

Чого мені тяжко, чого мені нудно,

Чого серце плаче, ридає, кричить.

Мов дитя голодне? Серце моє трудне,

Чого ти бажаєш, що в тебе болить?

 

 Вдивляючись у портрет Шевченка, вчитуючись у рядки його творів, мимоволі задумуєшся: звідки в невільника стільки лицарства і незламності? Звідки в мужицького сина сократівське чоло, очі мудреця? Як цей сирота з нужденного села піднявся до вершин людської мислі?

 

 Все це дав йому народ, що понад усе цінував слово і волю, народ, котрий мав бібліотеку Ярослава Мудрого і Києво-Могилянську академію, поета-філософа Сковороду і поета-полководця Хмельницького, народ, в історії якого шабля і пісня завжди були поруч. Народ породив Шевченка, а Шевченко дав народу самоусвідомлення.

 

Прочитайте знову тую славу

Та читайте од слова до слова:

Не минайте ані титли,

Ніже тії коми,

Все розберіть… та й спитайте

Тойді себе: що ми?

Чиї сини? Яких батьків?

 

 В усі часи Шевченко був для нашого народу тим життєдайним джерелом, яке очищало від мулу байдужості душі, серця і совість, шліфувало свідомість, змушувало діяти чесно і справедливо в інтересах святої мети – волі й кращої долі.

 

 Мільйони синів та дочок України з його словами на устах боролися і вмирали за рідний край, вірячи, що «на оновленій землі врага не буде супостата». І сьогодні він серед нас, у незалежній державі, щирий, нескорений і повний віри в те, що «забудеться самотня давняя година, і оживе добра слава, слава України».

 

У росяні вінки заплетені суцвіттям

До ніг тобі, титане, кладемо,

Ми чуємо тебе, Кобзаре, крізь століття

Тебе своїм сучасником звемо.

 

Любимо, Тарасе, твоє слово щире,

Українську пісню, лагідну та милу,

Чудодійним пензлем малював дива ти,

Будуть тебе, батьку, віки шанувати.

 

 Сьогодні, в день вшанування пам'яті Тараса Шевченка, ми звертаємось до всього українського народу:

Не малюйте Шевченка плебеєм

У кріпацькій пошарпаній свиті –

Ми в нім бачим лише Прометея

У одежі, із сонця відлитій.

Лиш володаря дум України, що піднісся на грані столітні,

Щоби сіяти правду невпинно,

Щоб вогнем у віках пломеніти!

Не малюйте Шевченка солдатом,

Не малюйте на зло клятій долі,

Наш Шевченко завжди був крилатим,

Наш Шевченко завжди був на волі!

Не малюйте поета в печалі,

Бо він – світоч і гордість народу,

Став пісок золотим в Кос-Аралі,

Де ступав він в хвилини негоди.

… А тепер наш Тарас в кожній хаті

З нами словом живим розмовляє.

Є в Шевченка народження дата,

Дати ж смерті в Шевченка немає!

Пісня «Ми не забули тебе, Тарасе»