Збірка учнівських творів до річниці Кобзаря

 

Вільногірська загальноосвітня школа  І-ІІІ ступенів №

 

 

 

 

 

 

 

 

Керівник  проекту:

Роскокоха Тетяна Валеріївна,

учитель української мови

та літератури

 

 

 І

 

 

 

                                     2019 рік

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У кожного народу  є поети, яких вважають народними пророками.  Таким поетом для України  є Тарас Шевченко.

Тематична збірка - результат творчості учасників шкільного  проекту до 205 річниці з дня народження Великого Кобзаря.  Рекомендована для використання в позакласній роботі з предмету та у виховній діяльності класних керівників.

 

 

 

 

 

Роскокоха Дарина,

14 років

 

У вінок слави Кобзареві

 

 

Поет – сіяч, слова – зерно

Нам щедро дані від природи.

Посіяні Шевченком ще були,

Отож, рясні і щедрі будуть сходи.

 

Слова злились у пісні Кобзаря

І попливли над рідним краєм

І вже цієї ніжної весни

Ми з 200-річчям Генія вітаєм!

 

Хай буде з хлібом кожний дім!

Хай у серцях щасливим дзвоном

Озвуться струни Кобзаря –

Натхненним, добрим,вічним Словом!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Заповіти Тараса святі

 

 

Прийшла Весна на землю України,

І вітер стяги в небі колива

Прийшла до нас така жадана воля –

Шевченкова,одвічна,молода!

 

Наш древній Київ – місто князя Кия,

Земля наша – козацька міць і кров.

У наших душах українських

Велика Кобзаревая любов!

 

Мій рідний Вільногірськ  - о юносте крилата!

Колиска щастя,сонця і добра.

Попереду дорога – в нас строката,

Хай «Заповіт» нам душу зігріва!

 

Мій рідний краю,славне Придніпров’я!

Поля, ліси і води голубі!

Єдина в серці ненька – Україна

І заповіти Кобзаря Святі!

 

 

 

 

 

 

 

 

Вишнева моя Україно

 

 

З дитинства самого, з колиски

Від першого слова свого

Кохаюсь у мові народу

І пісню співаю його!

 

Правічні діброви і луки,

Безкраї степи і поля…

Без тебе я жити не зможу,

Шевченкова рідна земля!

 

Вишнева моя Україно,

Матусю рідненька моя!

Нехай все лихеє минеться -

В молитві благаю я !

 

Співуча моя Україно,

Хай буде щасливим твій шлях.

Хай вічне Шевченкове слово

Лунає, як нині, в віках !

 

 

 

 

 

 

 

Лілея

(за мотивом однойменної балади Т.Г.Шевченка)

 

Мені подобається блукати повесні в пошуках лілеї . Здається, саме сонце не байдуже до цієї квітки. Воно заливає світлом білі пелюстки, яскраво висвітлює навкруги воду і грайливо б’є мені в очі, ніби заохочує : дивитись, дивитись, яка вона прекрасна!

      А вона і справді чудова, гарна. Білі, ніжні пелюстки в коштовних перлинах-краплинах

води ніби посміхаються сонцю, гнучке стебло тихо погойдує на хвилях чарівну голівку

квітки, мерехтливе світло ніби переливається всіма кольорами.

Коли довго дивитись на це сяюче диво, а потім відірвати погляд, то білий світ неначе потемніє, знітиться. Я простягаю руки, беру лілею у свої гарячі долоні і зачаровано дивлюсь. Здається, у ці хвилини я не відчуваю її холоду, лише бачу, як вода, паруючи, очевидячки, сохне на моїх гарячих пальцях. Тільки потім, з часом, мої пальці пригадають холод ніжних пелюсток, гарячий дотик до гордої холодної квітки! А поки  що я обережно тримаю її у своїх руках і зачаровано вдивляюся у цнотливу  красу. Та довго тримати не можна, бо в палаючих долонях квітка зів’яне.

 І я, боячись загубити її жаром своїх рук, час від часу відпускаю її. Потім знову беру.

     …Ти в чомусь схожа на лілею. Ти теж ніжна, горда. Ти теж прекрасна… І ти буваєш холодною. А може, це на краще!  Може, це так і треба, і ти повинна іноді бути холодною, щоб я, бува, не спопелив тебе своїм вогнем ?

      Ти в чомусь схожа на лілею…

 

***

 

                          Вовчанський Андрій,

7 років

 

 

Тарасові очі світились, як зорі.

На сонячний день він дивився й радів.

І я задивляюсь на світ веселковий.

Міцній , Україно, святкуй і радій!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Євтухова Анастасія,

17 років

Стоїть над кручею Тарас

 

Стоїть над кручею Тарас,

Застиг навіки він в граніті.

І мудрим поглядом на нас

Він дивиться по всьому світу.

 

Там верби над Дніпром шумлять,

А хвилі «Заповіт» співають,

І гуси-лебеді летять,

Тарасові крильми махають.

 

Немало він доріг пройшов,

Усе шукав стовпи високі.

І згодом ті стовпи знайшов,

Що людству думи шлють глибокі.

 

Він вірив у щасливий день,

І бачив ті лани співучі,

Тому нам заповіт лишив -

Любити і Дніпро, і кручі.

 

Нехай століття пролетять,

Нехай граніт вода розмиє,

А вічний заклик Кобзаря

Вселятиме в серця надію!

 

 

 

 

Я вірю в тебе, Україно!

 

Вона підіймалась з великих руїн,

Несла так жертовно свій хрест!

Молилася спрагло вустами синів –

Твердий і гарячий протест!

 

Моя Україна живе і співає

І з вірою йде в майбуття!

Багатостраждальна земля оживає

І житиме вічно вона!

 

Великі мислителі, генії часу

Усі народилися в ній –

В країні тепла і великого щастя

В країні кохання і мрій!

 

Привітний народ з милозвучною мовою

З відкритими світу серцями

Працює і творить у цій веселковій

Країні майбутньої слави.

 

Для мене у світі така ти єдина.

Чарує й п’янить твоя врода.

Я вірю у тебе, моя Україно,

Я вірю у тебе, народе!

 

 

 

Горбенко Юлія,

14 років

 

Жива душа  народу

 

Минули ті страшні роки,

Коли боролись всі за волю кріпаки.

Тарас Шевченко був із тих,

Хто працею й своїм натхненням

Досяг відзнаки у злиденних,

І серед знаті честь зберіг.

 

Людського серця він знавець,

Людського горя він співець!

Минуло вже аж  років  двісті,

Але ніхто не забуває тої вісті.

 

Хоч наш митець помер давно,

Проте його душа – душа народу

Не згасне вже в серцях людського роду.

Великий наш Кобзар безсмертний доти,

Поки жива душа його народу !

 

 

 

 

 

 

Алещенко Вікторія,

 15 років

 

Шевченкова доля

 

Тарас Шевченко - гордість наша, слава!

Життя нелегке він прожив,

Вшановуємо день його появи,

Бо він це дійсно заслужив.

 

І незважаючи на бідність, скруту

Знаходив він шматок того листа

І, заховавшись  в Літньому саду,

Писав про те,чого так прагнула душа.

 

Писав юнак  про рідну Батьківщину

З надією, що прийде вже той день,

Коли нещасна наша мати – Україна,

Звільниться від кайданів і злидень.

 

За це його відправили в полон,

Де був він мужнім, сильним духом,

Де пережив він катування шпіцрутеном

За те, що правою рукою вітався капелюхом…

 

Суворі вітри, бурі Казахстану

Осіли зморшками і втомою портрета,

 І через десять років повернувшись

Помер наш батько – слава у віках Поету!

 

 

Бабенко Владислава,

12 років

 

Я люблю тебе, Тарасе

 

Я люблю тебе, Тарасе,

За усі твої вірші,

За любов до України

І народної душі.

 

Я люблю читати вірші

Ті, що ти нам написав.

В них багато про минуле

Ти нам правди розказав.

 

Журавлі на південь линуть,

Їх побачу навесні

Ми всі дружно заспіваємо

Твої думи голосні!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Прокопенко Роман,

12 років

 

Шевченку

 

Учили ми твої вірші,

Поеми і балади.

Велика сила «Кобзаря»

Мене хвилює завжди.

 

Ти пишеш про людське життя,

В стражданнях і незгодах.

Прекрасні вірші про Дніпро

У описах природи.

 

Про кріпаків і про панів,

Про явір і калину,

А головне в усіх віршах –

                          Про рідну Україну.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зіненко Кирил,

12 років

 

«Учітесь,читайте,

І чужого научайтесь,

Й свого не цурайтесь..»

 

Так заповідав своїм нащадкам

Великий геній наш – Кобзар.

І ми всі – українські діти

Свято бережемо його заповіти.

 

Задля щастя, задля волі

Він боровся за свободу.

Кожен вірш свій і поему

Він присвячував народу.

 

Ось чому в сім’ї великій,

У цвіту садів прекрасних

Буде жити він навіки

Як безсмертний наш сучасник.

 

 

 

,

 

 

 

Ковчуг Еліна,

13 років

 

Невмируще слово Заповіту

 

Було важке життя Тараса,

Ріс сиротою з малих літ ,

Був кріпаком у пана Енгельгардта ,

Але з неволі вийти зміг .

 

Коли отримав жадану він волю ,

Пішов навчатись в Академію мистецтв .

Почав він здобувати волю –

Письменника і став поезій він творець .

 

Шевченко в творах славить Україну ,

Описує важке життя людей :

Як мати плаче й заколихує дитину ,

Від болю серце рветься із грудей!

 

Поет був відданий народу ,

Малюючи історію його .

І прагне він йому свободи ,

При цьому не жаліючи життя свого .

 

Шевченка не забудемо довіку ,

Ми будемо пам’ятати до кінця .

                  А невмируще слово Заповіту

                Вплетемо у вінок слави Кобзаря!

                Смелянець Юлія,

12 років

 

Розкажи мені, Тарасе…

 

Розкажи мені, Тарасе,

Як в кріпацтві ти бував,

 Як на волю вийшов, друже,

В експедиціях бував…

Я люблю тебе з дитинства

За завзятість ту твою,

Як заграєш – заспіваєщ

Про народну про біду!

Полюбила я ті вірші,

Що читала з ранніх літ

«Думи мої, думи мої…» -

Це для нас твій заповіт!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Чудак Ксенія,

8 років

 

Наш батько - великий Тарас

 

 

Він до болю любив Україну :

Степ широкий, Дніпро чарівний.

Слухав ввечері спів солов’їний,

У вишневім садочку своїм.

 

У дитинстві страждав він багато

Та людей більше себе любив.

Мріяв завжди про волю і щастя

Для народу в країні своїй.

 

Україну люблю я всім серцем.

 Сподіваюся, прийде той час ,

Нам з портрета всміхнеться Шевченко.

Наш батько - великий Тарас.

 

 

 

 

 

 

 

 

  Башей Андрій,

                                                               12 років

 

 

Мій шлях

 

 

Чому шануємо Шевченка

Лише у дні святкові ми ?

А в повсякденному житті

Його завіти нам чужі.

 

Йому тринадцятий минало ,

Він за селом ягнята пас.

А ми в свої тринадцять років

Байдужі - нічого не хвилює нас.

 

Тарас хотів всьому навчатись,

Він прагнув все на світі знать.

Чому ж мене знання обходять?

Таким, як він, хотів би стать.

 

Хоч не пишу віршів, як він,

Та мушу шлях свій віднайти.

Повинен я – свого народу син

                   Стежину гідно всю пройти.

 

 

 

   Яремкевич Дарина,

                                                    14 років

 

                      Доля Кобзаря

 

 

Тарас Григорович Шевченко…

Він був душею України.

Любив свою країну - неньку,

Нема ріднішої донині.

 

В житті стерпів немало він,

Неволю бачив і страждання.

В його душі і біль, і гнів,

Бо пережив багато злодіяння.

 

Він у віршах доніс до нас

Народну біль та лють палкую,

Втішав віршами патріот Тарас

Нещасну доленьку людськую.

 

Був він рабом свого народу,

Служив йому довічно у віршах.

Отримав вищу нагороду –

Величну пам’ять у серцях.

 

 

 

 

  Кучерук Ірина,

                                                                       13 років

 

 

                             Завжди у серцях

 

 

Він був, він є, він завжди буде ,

У наших думах, у серцях.

Ніхто ніколи  не забуде

Таланту велич і розмах!

 

Малював чудово, вірші складав,

Малих і дорослих у творах повчав :

Любити Вкраїну, батьків поважати ,

І мову свою у серці плекати!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  Овсюк Ольга,

10 років

 

 

          Тяжка доля Тараса

 

Любов до віршів не згасає,

Хоча Шевченка вже нема!

І творчість поета не вмерла,

І досі у серці жива.

 

І доля важка – скільки горя!

В кріпацтво потрапив  Тарас.

Минали роки лихоліття

Поетом він став на століття.

 

Любив усім серцем  країну.

Писав, малював і картини,

Страждав і любив до загину

За волю і честь України!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Литовська Анастасія,

15 років

 

 

Шевченківське слово

Для нас, для народу,

Відрада і свято   душі.

В житті допоможе,

Підкаже, як гоже

Робити у світі оцім.

 

Читать його твори -

Утіха для серця.

Поезії линуть ,

Як спів солов’я.

Любить його будуть

Усі покоління,

Тому що талант не вмира!

 

У тиху годину ,

Чарівну хвилину

Відкриємо ми його твір

Поринем в країну

Печалі, любові,

Де жив, де страждав і горів!

 

 

 

 

Пробудим в собі почуття невідомі!

Зрівняймо життєве буття!

Та як би не було -

Усе це миттєве,

Назад вже нема вороття!

 

І будемо жити,

Поета любити.

Висловлювать шану йому.

Бо ще за життя

Талант цей  признали,

Тож слава в віках Кобзарю!