Збірка Уроків мужності для учнів середнього та старшого шкільного віку

ТАВРІЙСЬКИЙ НАВЧАЛЬНО - РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР

ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ

 

 

 

 

 

Збірка Уроків мужності для учнів

середнього та старшого шкільного віку

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                         

                                                                                    Підготувала: вихователь  Горенко Т.М.

 

 

 

 

 

 

2018 р.

 

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

       Патріотизм – це духовно-моральний принцип життєдіяльності особистості, який характеризується відповідальним ставленням людини до рідного краю, до Батьківщини, до народу, це активна праця на благо Вітчизни, примноження її багатств, розбудова науки та культури, захист свободи та честі своєї держави.

        Справжній патріот не може жити повноцінним життям, бути щасливим без праці на благо своєї країни, без боротьби за краще життя українського народу та України. Патріотичні почуття українського народу є емоційним аспектом національного державницького світогляду, що включає почуття належності до України, її історії, віру в майбутнє своєї держави. Найвищою формою патріотизму виступає почуття любові до Батьківщини, готовність терпіти муки й навіть іти на смерть заради неї

        Польський письменник Ц. Норвіда якось сказав: «людина, щоб бути щасливою, має знати, навіщо жити, для чого жити, за що вмерти». Тому, крім почуттів і переконань, важливим аспектом є патріотична діяльність, яка включає:

- усвідомлення глибокого зв’язку з народом, участь у його справах, турбота про його благо;

- збереження та примноження культури, традицій, звичаїв, обрядів рідної країни;

- дотримання вироблених народом моральних норм і правил, законів держави;

- знання символів своєї Батьківщини; діяльність, спрямовану на утвердження державності свого народу, зміцнення належності своєї держави та готовність її відстоювати;

- знання історії свого роду, народу, прихильність до рідних місць;

- сумлінне виконання своїх обов’язків у навчанні, вміння творчо працювати.

     У системі патріотичного виховання дітей важливо правильно пов’язувати минуле і сучасне нашої країни, утверджувати наступність кращих традицій поколінь.. Чим сильніше діти відчувають зв’язок часу, зв’язок своїх особистісних інтересів з інтересами Вітчизни, тим краще вони розуміють свою відповідальність у розбудові суверенної незалежної України.

      Простежується пряма закономірність : чим глибше проникнення учнів у скарбницю матеріальної і духовної спадщини та осмислення ними найвищих досягнень своєї нації, тим глибші патріотичні почуття

       Система виховної роботи з формування в учнів патріотичних почуттів має бути побудована так, щоб гармонійно поєднати надбання національної культури з історичним минулим, сучасним і майбутнім нашої нації й держави.

     Проведення Уроків мужності має стати своєрідним імпульсом для розвитку молодіжного волонтерського руху, організації благодійних та трудових акцій, готовності кожної особистості до служіння рідній Батьківщині.

    Лейтмотивом Уроків мужності є любов до України, самовідданість і патріотизм її захисників, активна громадянська позиція українців, особиста відповідальність і дієвість за долю та єдність країни.

       Завдання, які мають ставити перед собою педагогічні працівники при проведенні таких уроків:

- виховати в підростаючого покоління почуття любові до Батьківщини, гордості за свою країну, шанобливе ставлення до державних і суспільних цінностей;

- сформувати в учнів особистісні якості громадянина-патріота України, захисника Вітчизни на основі національних, культурно-історичних і військових традицій;

- сприяти збереженню пам’яті про військову славу України, її героїв, сприяти зацікавленості учнів у вивченні історичної спадщини своєї Батьківщини;

- спонукати молоде покоління до активної протидії аморальності, правопорушенням, шовінізму та фашизму;

- підвищувати престиж військової служби як виду державної служби, сприяти глибокому усвідомленню учнями цивільного та військового обов’язку перед своєю батьківщиною;

- сприяти набуттю дітьми та учнівською молоддю патріотичного досвіду на основі готовності до участі в процесах державотворення.

       Процес підготовки та організації Уроків мужності має ґрунтуватися на принципах:

- актуальності змісту уроків;

- урахування вікових та психологічних особливостей дітей;

- новаторства щодо використання активних форм роботи;

- комфортності психологічної атмосфери, де кожен вихованець має право на висловлення власних думок і вираження почуттів;

- відповідності історичній дійсності, розкриття нових, невідомих її сторінок;

- самоактивності і саморегуляції, що формує здатність до критичності і самокритичності, прийняття самостійних рішень;

- полікультурності, що передбачає інтегрованість української культури в європейський та світовий простір.

        Важливим є оформлення місця проведення Уроку мужності. Обов’язковим є використання державної символіки України (Прапор, Герб, Гімн). Доречним буде використання: карти України, Європи,  області, району, міста; ілюстрацій краєвидів України ; елементів народної символіки, вишитих рушників; портретів видатних українців, відомих людей рідного краю, героїв сьогодення; текстів художніх творів; світлин пам’ятних місць; висловів відомих людей тощо.

        Створити особливий емоційний настрій на Уроках мужності допоможе використання презентацій із музичним чи мовним супроводом, відеофільмів, аудіо записів, музичних композицій присвячених мужності і героїзму людей у захисті Батьківщини; огляд та обговорення відповідної тематики в телепередачах і ток-шоу.

      Пропоную збірку Уроків мужності для учнів  середнього та старшого шкільного віку із урахуванням знаменних та пам’ятних дат, що традиційно відзначають в Україні.  Тому  що  саме у підлітковому віці виховується духовно осмислений патріотизм, який об’єднує любов до свого народу, нації, Батьківщини з почуттям поваги до інших народів, своїх і чужих прав і свобод.

 

 

РОЗРОБКИ УРОКІВ МУЖНОСТІ

 

Місце Слави і Скорботи

(заочна екскурсія майданом Незалежності

та вулицею Героїв Небесної Сотні)

Мета: формування вміння проявляти свою громадянську позицію, боротися з аморальними і протиправними вчинками людей; розвиток шанобливого ставлення до державної символіки, поваги у ставленні до прав людини (толерантність, миролюбність); виховання національної свідомості та почуття гідності, найважливіших духовно-моральних цінності, любов до рідного краю, його історичного минулого, вірності конституційному і військовому обов’язку в умовах мирного і воєнного часу, відповідальності та дисциплінованості; формування професійно значущих якостей.

Вікова категорія: 6-10 класи.

Для оформлення залу: жовто-блакитне полотно для драпірування стіни; державна символіка; жовто-блакитні кульки.

Хід заходу

Ведучий. Вітаємо Вас, шановні друзі! Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні! Тут жили наші діди й прадіди, тут живуть наші батьки – тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини.

Ведучий. Нема життя без України, бо Україна – це доля, яка випадає раз на віку, бо Україна – це мати, яку не вибирають, як і долю, бо Україна – це пісня, яка вічна на цій землі.

Ведуча (учитель). Сьогоднішня наша розмова піде про місце Слави і Скорботи, про сумні та тривожні події, які відбулися на Майдані Незалежності. І я пропоную провести її у формі заочної екскурсії. Сподіваюсь, що інформація, яку ви отримаєте торкнеться самих глибин вашої душі, де тоненькі ниточки порозуміння та сили духу з’єднаються в могутню та єдину любов та повагу до Батьківщини та її героїв. І перша наша зупинка «Патріотична».

Ведуча. Моя Україна… Це історія мужнього народу, що віками боровся за свою волю та щастя.

Ведучий.

Нехай ніхто не половинить,

Твоїх земель не розтина,

Бо ти єдина, Україно,

Бо ти на всіх у нас одна.
Ведуча.

Одна від Заходу й до Сходу,

Володарка земель і вод –

Ніхто не ділить хай народу,

Бо не поділиться народ.

Ведуча (учитель). Справжній громадянин є патріотом своєї землі, держави. «Патріотами не народжуються, – вважав відомий український педагог Олександр Антонович Захаренко. – Ними стають у процесі становлення особистості, в процесі виховання і впливу засобів масової інформації на кожну людину. Патріотичні почуття – це сплеск емоцій, які трапляються в пориві спільної праці, щоб знайти вихід із безвихіддя, щоб захистити незалежність і волю».

(Вправа «Патріотичне гроно»)

Шановні присутні, а в яких ваших справах, проявляється патріотизм і які риси характеру притаманні справжньому патріоту?

Завдання: за 1 хв вам необхідно написати риси справжнього патріота. Усі разом ми зробимо «Гроно патріотичних рис українця».

(Після написання, учні озвучують патріотичні риси і на оглядовій дошці оформлюють «калинове гроно»)

Ведуча (учитель). Зверніть увагу на ці прапорці. На кожному з них написані слова відомих людей про любов до Батьківщини, патріотизм та єдність народу. А як ви розумієте ці афоризми?

(Відповіді учнів)

Ведучий. На нашій зустрічі присутні учасники АТО. Хотілося б почути із ваших вуст, відповідь на запитання: «Які ж риси притаманні справжньому патріоту?»

(Виступ учасників АТО)

Ведуча (учитель). Наступна зупинка «Історична».

Ведучий. Україна – мирна держава, українці – толерантні, ввічливі люди, які з повагою ставляться до будь-якої нації, до будь-якої мови. На території нашої держави проживає більше ста народностей: росіяни, молдовани, поляки, гагаузи, вірмени і т.п. Не треба ділити Схід та Захід, не треба визначати – це російськомовне чи україномовне місто. Ми – єдина Україна!

Ведуча. У глибину століть сягає історія нашого народу. Україна має багате й славне минуле. Вона виплекала Запорозьку Січ, славетну Києво-Могилянську академію. Україна виколисала велетнів сили і духу – таких, як Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Григорій Сковорода, Устим Кармелюк, Юрій Дрогобич, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Грушевський... Цей перелік можна продовжити й іменами наших сучасників, які примножують славу нашої Батьківщини.

Ведучий. Збереглася давня легенда ще козацьких часів: коли на країну нападали вороги зі сходу і заходу, півдня і півночі, коли в нерівних боях полягли кращі захисники народу, на велику раду зібралися старі вожді, наймудріші книжники, сліпі кобзарі. «Що чинити далі? – із болем і розпачем запитували вони. – Розбиті наші останні полки, захоплені ворогами останні фортеці…» І тоді піднялися найдревніші із кобзарів:

– Неправда, – сказали вони, – останній полк ніколи не може бути розгромлений, остання фортеця ніколи не здається! Бо це те, що в душі кожного: наша дума, наша пісня, прадавні звичаї і традиції. Їх можна віддати лише добровільно – але ми не віддамо, бо ми народ одвічний, потужний і життєдайний. Биті, знекровлені, палені й топтані, ми знову піднімемося з руїн, із попелу, і знову воскреснемо, розквітнемо, забуяємо!..

Ведуча.

І справдяться пророчі слова того кобзаря.

Горнусь до тебе, Україно,

Як син до матері горнусь

За тебе, рідна і єдина

Щодня я Богові молюсь.

Молюсь за тебе, Україно,

І свої сили віддаю,

Щоб відродити із руїни

Наш дух і славу бойову.

Очистимо усі джерела,

Дніпро-Славутич оживе,

І заспіваєм: «Ще не вмерла

Україна наша і не вмре».

(Виконується пісня «Україна моя»)

Ведуча (учитель). «Євромайдан» – наступна зупинка нашої екскурсії.

(Демонстрація слайдів)

Ведуча. «…Люди, молоді та не дуже, йдучи на бій з темною силою, втрачали життя. Перший упав, другий, третій – їхні серця зупинялися від куль. Але побачили люди, що герої не вмирають, що насправді їхні душі у світлі сходять у небо в золотих, сяючих обладунках, стаючи небесними ангелами, воїнами добра. Цілий загін ангелів, ціла небесна сотня постала перед райськими ворітьми. І Бог забрав їх до себе, всіх до одного, героїв із чистими душами, та наказав берегти свій народ, боронити від лихого. Відтоді наші ангели-охоронці ось такі – вродливі, сміливі, загартовані у бою воїни. І це вони бережуть нас від усього на світі зла…»

Ведучий. Це рядки із оповідання, яке є досить поширеним серед мільйонів людей. Його, як і безліч віршів та пісень, написали звичайні українці після кривавих подій на Майдані в пам’ять про загиблих.

Ведуча. Ким були люди, які ціною власного життя змінили історію України? Це активісти, які полягли на Майдані, були з різних куточків України, різних національностей, різного віку й віросповідання, різних професій. Але їх назавжди об’єднали любов до України та прагнення змінити життя кожного українця на краще.

Ведучий. Хто вони — герої Майдану? Це київські студенти, які першими вийшли на акції в листопаді 2013 року. Це лікарі, які працювали в медичних пунктах на Майдані. Це воїни-афганці, які знають про війну не з чуток. Це тисячі волонтерів, які несли службу і в патрулі, і на кухні. Це священики, які завжди були на передовій, закликали до миру та припинення насильства. До кінця протистоянь у Києві вони надавали майданівцям психологічну підтримку. Це підприємці малого та середнього бізнесу, які були основним джерелом допомоги Євромайдану. Це митці, які неодноразово ставали опорою для багатьох акцій ненасильницького супротиву.

Ведуча. Запрошуємо до слова вчителя історії, яка більш детально розкаже про трагічні події на Майдані.

(Виступ учителя історії та демонстрація слайд-шоу)

(Перегляд відеоролика «Усім загиблим героям Майдану»)

Ведуча(учитель). Наступний етап екскурсії – «Герої Майдану».

Ведуча. Ох, скільки битв відгриміло довкола

У навіжений, божевільний час!

Та чорна кривда – правди не зборола

І не піддався світ пітьмі, не згас.

Ведучий. Давно я чула, що з просторів небесних

Нам світять зорями в нічній імлі

Безсмертні душі праведників чесних,

Отих людей, що вмерли на землі.

Ведуча. Душі героїв. Вони очима-зорями дивляться на нас з небес, журавлями пролітають над нами, сумно курличучи в небесній далині.

Ведучий. У історії нашого народу з’явилися нові імена Героїв України – героїв Небесної Сотні. І наймолодший із Небесної сотні Назар Войтович.

(Уривок із відеоролика «Небесна сотня. Юні ангели»)

Ведучий.

А сотню вже зустріли небеса.

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

І з кров’ю перемішана сльоза….

А батько сина ще не відпускав.

Й заплакав Бог, побачивши загін:

Спереду – сотник, молодий, вродливий

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній сивий-сивий.

І рани їхні вже не їм болять.

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло.

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла.

Ведуча. У нашій пам’яті вони вічно живі.

(Виходять діти з лампадками)

Тож запалімо свічки пам’яті героям Небесної сотні, героям АТО, усім героям, які боролись за незалежність нашої України. Нехай спокійно і тепло буде їхнім душам від цього священного світла.

(Звучить метроном, хвилина мовчання)

(Перегляд відеоролика «Гімн скорботи Майдану України»)

Ведуча. «Плаче мамине серце» – наступна зупинка нашої екскурсії.

Ведучий. Захищати рідну землю – святий обов’язок чоловіків. Хоч як боліло мамине серце, а мусила вона в усі часи проводжати синів. Благословляла в похід, благала Бога, щоб сини повернулися. Проклинала війни…А сини часто не поверталися з походів, гинули, захищаючи рідний край. Господи, та це ж протиприродно: колисала, любила, навчала, ростила – а війна забрала… Самотня мати до кінця своїх днів чекала своїх синів.

(Музично-театральна композиція «Мальви»)

(Відеокліп «Тіана Роз – Мамо, не плач. Слава Героям»)

(На фоні музики звучать слова)

Ведуча. Заключна зупинка – «Слава Україні! Героям слава!».

Ведуча. Україна – країна трагедій і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради. Довгої вікової героїчної боротьби за волю.

Ведучий. Ми з вами маємо всі підстави пишатися тим, що наша батьківщина мала славні періоди історії, справді легендарних героїв, мужньо пережила найважчі випробуванні і не скорилася.

Ведуча. Ми можемо гордитися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких та далеких сусідів.

Ведуча. Немає на світі кращого неба, ніж небо України!

Ведучий. Подивімось на своє небо і думкою, як у тій чудовій пісні, полиньмо аж до Бога і гляньмо на зелено-блакитну Землю – і тоді відкриється нам на зелено-блакитному суцвітті планети край, що нагадує собою серце – Україна!

Ведуча. Ні! Як нема кращого неба, ніж небо України, так і немає кращої землі, ніж наша Україна!

Ведучий. Об’єднаймося ж усі задля миру та спокою на рідній землі.

Разом. Ми проти війни!

Ведучий. О, Боже єдиний, здійсни мою мрію,

Не діли нашу землю на Захід і Схід,

Бо всі ми єдині, усі ми сім’я,

Ведуча. В усіх нас одна Батьківщина, одна,

Одна і єдина, як вічна любов,

За неї ще пращури лили свою кров.

За волю, за єдність боролись вони,

Щоб в вольній країні ми з вами росли.

Ведучий. За неї Шевченко ще в Бога благав,

У віршах своїх він про неї писав,

Писав і благав у свого народу,

Щоб він не проспав України свободу

Бо звір стоголовий уже не дрімає,

І пазурі гострі у серце впинає.

Ведуча. Не дай йому, Боже, не дай розірвати,

Не дай, щоби брат йшов війною на брата

Прожени той туман, що укутав усіх,

Щоб жити народ наш у спокої міг,

Щоби Україна завжди була вільна,

Завжди залишалась одна, неподільна.

І стяг синьо-жовтий здіймавсь аж до неба,

А більше для щастя нічого не треба!

Ведучий. Ми пишаємося своєю країною.

Слава Україні! Героям слава!

(Діти вручають квіти та сувеніри гостям заходу,

виконується пісня «А ми Українці!»)

 

 

«Дорога життя» – волонтерський рух

 

Мета: ознайомлення учнів з основними поняттями: волонтер, «зелений коридор», евакуація, гуманітарна допомога, переселенці, біженці, самопожертва, «Червоний хрест», акція «Поділися своїм теплом», благодійність, співчуття, збір коштів; розвиток благодійності; виховання патріотизму, любові до Батьківщини, співчуття до переселенців та біженців, бажання їм допомогти.

Вікова категорія: учні 6-10 класів.

Оформлення приміщення: сцена прикрашена жовто-блакитними кульками, державний прапор.

Обладнання: екран, проектор, відеоматеріали, презентація, скринька для збору коштів, мікрофони, квіти, стільці, прапорці.

Хід заходу

 

І. Вступне слово ведучої.

Ведуча. Добридень діти, дорослі, гості свята! Дякуємо, що свій вільний час ви виявили бажання провести разом із нами в цьому дружному колі. Кожен із нас може обирати собі друзів, захоплення, професію та інше, але є у житті речі, які ми не обираємо. Ми не обираємо собі батьків, країну, в якій маємо народитися і жити. Але наш обов’язок любити і батьків, і країну, піклуватися про їх добробут та процвітання.

       Нині наша країна переживає важкі часи. На сході триває неоголошена війна. Воїни-захисники стали на оборону території незалежної держави. Гинуть молоді солдати. Мирні жителі вимушені покидати насиджені роками місця. І солдатам, і мирним жителям дуже допомагають волонтери. Хто такі волонтери? Коли цей рух з’явились в Україні і світі? За якими принципами вони діють? Відповіді на ці запитання ви отримаєте переглянувши презентацію і прослухавши коментар до неї.

ІІ. Основна частина заходу.

1. Показ презентації про історію виникнення волонтерського руху.

Ведуча. Нині в країні настав час, коли допомога волонтерів конче потрібна і мирними жителям і захисникам. Армія має потребу в їх діяльності. Багато людей відгукуються на численні потреби армії. Вони збирають і відправляють на фронт усе: від шкарпеток та картоплі до касок і тепловізорів. На жаль, військове командування не завжди спроможне забезпечити бійців усім необхідним. Те, що не робить держава, беруть на себе люди.

Корюківський волонтер Валерій Панюков не думав про масштабну діяльність, коли у квітні почав збирати провізію для хлопців, які стояли на кордоні. Починали збір серед своїх. Зібрали необхідне, відправили. До наступного дзвінка.

Спочатку ці збори були ситуативного характеру. Кожен робив свій посильний внесок. Коли зрозуміли, що це не на місяць – два, об’єднали зусилля з місцевою громадською організацією «Альтернатива». Залучили батьків солдат і всіх небайдужих. Почалася закупівля і збори необхідних речей у більших масштабах. Об’єктами допомоги стали 41-й та 13-й територіальні батальйони, що формувалися на базі Чернігівської області, та Перша окрема гвардійська танкова бригада.

Коли хлопців із-під м. Городні перекинули до Луганського аеропорту, волонтери «Новою поштою» відправляли посилки до Луганська. Пізніше передавали посилки військовими льотчиками з Ніжину, і навіть скидали передачі з парашутом.

(Демонстрація документального фільму про волонтерів у АТО)

Ведуча. До збору речей, харчів для солдат долучились волонтери з усієї України. Пропонуємо переглянути відео про збір речей для солдат в Херсоні.

(Демонструється відео «Волонтери збирають допомогу в Херсоні.»)

Ведуча. Хочу запропонувати вам невеличку інтелектуальну гру. Найкращий гравець отримає невеличкий подарунок на згадку про сьогоднішню зустріч. Послухайте завдання: спробуйте пояснити, що означають поняття: «зелений коридор», евакуація, гуманітарна допомога, переселенці, біженці, самопожертва, «Червоний хрест», благодійність, співчуття.

(Слова записані на аркушах паперу, пропонуються охочим,

вручається обіцяна нагорода)

Ведуча. На Сході України настали інші часи. Хто винний у цьому? Відповідь на це запитання ми будемо шукати ще довго, а поки маємо можливість подивитись відео про те, що відбувається зараз.

(Демонструється відео «Письмо бойца Национальной гвардии»)

Ведуча. Мине час. А він, кажуть, найкращий лікар. Настане мир і спокій. Ми забудемо жахіття, які спіткали нашу країну. Сьогодні ми маємо своїми діями наблизити довгоочікуваний мир. Для цього кожен із нас має щось зробити: допомогти солдатам, біженцям, надіслати листа воїнам, втішити сироту і вдову, поділитись харчами. Пропонуємо вам і сьогодні долучитися до доброї справи і взяти за бажанням участь у акції «Поділись своїм теплом».

(Звучить пісня про волонтерів «Герои дорог зоны АТО»)

Ведуча. Наш захід підходить до завершення. Ми дякуємо всім, хто відгукнувся на наше запрошення і завітав до нас на зустріч. На сцені залишився один вільний стілець. Він для того, кого ми втратили на цій війні (назвають прізвище, ім’я, по батькові). Пропоную вшанувати хвилиною мовчання всіх, кого вже немає з нами.

(Хвилина мовчання)

Ведуча. Хочу наостанок побажати всім миру і спокою, голубого неба, корисних справ, радісних світанків, мирних ранків.

(Звучить пісня «Молитва»)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Україна – країна трагедій і краси

 

Мета:формувати в учнів  почуття патріотизму, любові до свого народу, його історії та героїчних вчинків сьогодення. Виховувати  громадянські почуття та відповідальність. Формувати й розвивати  мотивацію, спрямованої на підготовку до захисту Вітчизни.

 

Хід заняття:

        Вчитель. Україна – країна трагедій і краси, країна де найбільше люблять волю і найменше знали її. Шлях України  позначений високими степовими могилами, та і позначається  нині у буремні часи на сході України.

Яка велика  віра у нашу  країну наш народ! Який незламний дух і героїзм тих людей, які сьогодні відстоюють свою рідну землю у не проголошеній війні. Справжні патріоти  своєї неньки України є незламними і сильними духом і вірою Українці. Чимало із них положили своє життя  за вільну і незалежну неньку Україну. Вшануймо їх, як і всіх, хто віддав своє життя за волю, свободу, честь і мужність свого народу і своєї Батьківщини хвилиною мовчання.

Звучить гімн.

    Комусь доля вимірює чималий проміжок життєвого часу,а когось обламує у самому розквіті життя, забираючи від рідних людей. Як би не хотілося вірити, та все ж земля знову прийняла у свої обійми загиблих на Сході країни:  Ляшука Тараса та Гаврилюка Анатолія.

Гаврилюку Анатолію виповнилося б 34,а Ляшуку Тарасу 27. Анатолій був одружений. Мав маленьку донечку, а Тарас не встиг мати сім’ю. На відміну від Тараса, Анатолій був добре підготовлений до військової служби, тому що служив за контрактом і брав участь у миротворчих місіях у Лівані, Іраку, Косово. Та війна не щадить нікого. Мужньо наші хлопці на передовій відстоювали нашу Батьківщину. Та не судилось нашим захисникам повернутись додому, обійняти своїх рідних. Невидимий біль у серцях близьких людей житиме довго, так як і пам’ять про подвиги наших земляків.

 Перегляд фільму про героїв АТО

Любіть Україну, як сонце, любіть,

Як вітер, і трави, і води.

В годину щасливу, і в радості мить,

Любіть у годину негоди!

 

Любіть Україну у сні й наяву, 

Вишневу свою Україну,

Красу її, вічно живу і нову,

І мову її солов’їну.

 

Для нас вона в світі єдина, одна

В просторів солодкому чарі…

Вона у зірках, і у вербах вона,

І в кожному серця ударі…

 

Як та купина, що горить – не згора,

Живе у стежках, у дібровах,

У зойках гудків, і хвилях Дніпра,

І в хмарах отих пурпурових.

 

Любіть у коханні, в труді, у бою,

Як пісню, що лине зорею…

Всім серцем любіть Україну свою

І вічні ми будемо з нею.

      Україна! Скільки глибини у цьому слові… Це золото безмежних полів, бездонна синь зачарованих небес. Тихі плеса річок, сині очі озер та ставків. Це безмежні степи і ліси, зелені долини і луки, Карпатські верховини і Донецькі простори, Полісся і Крим, біленькі хатки і велич міських краєвидів – ви це наша Україна. Складна і бурхлива твоя доля,земле, рідна. Вирує битва за твою честь і свободу. Гинуть твої найкращі сини, але народ  нездоланний.  Герої не вмирають! Слава Україні! Героям Слава.

     Світ постав із слова, і Україна постала із слова, і те слово було Шевченкове.

 

Свою Україну любіть,

Любіть її во время люте

В останню тяжку хвилину

За неї Господа моліть.

    І хай Бог простить усім, хто не відаючи, що творить, приніс шкоду нашому народові, нашій неньці Україні. І ми простимо,люди.

Простимо бо сказано: « Люби ближнього свого – як себе». А у вічній помсті не

Буває істини. І ніщо в цьому світі  не втримається на неправді. 

Україно, моя нене,

Рідна Батьківщина

Найдорожча ти у мене,

Ти ж моя єдина.

 

Височінь хребтів Карпатських,

Золото пшеничних нив,

Недосяжність мрій юнацьких,

Все, що зможу і зумів.

 

 

 За тебе молитву щиру

  Посилаю Богу.

 Прошу спокою і миру,

  Вірю в допомогу.

 

І ніяка вража сила

Не зможе здолати.

Обпалити твої крила,

Обпекти, зламати.

 

Процвітай ж, моя Вкраїно,

Слався у віках.

На столі духмяна хлібина,

А на покуті – ікона в рушниках.

          Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ми вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють наші батьки, з України де ми народилися.

Коли ми зазирнемо трішки в історію ми з гордістю можемо говорити про наших предків. Козацька Україна  була прикладом Європі в області інтелекту і духовності. Відзначимо хоча б першу в світі конституцію Пилипа Орлика, перше національне  «українське Євангеліє».

     Але настали нові часи, нові вимоги… Незалежність України дає можливість кожному з нас стати господарем своєї землі. Сьогодні ми є свідками великих перетворень, що відбуваються в нашій країні. Вся Європа  надає моральну і матеріальну  підтримку нашій могутній і незалежній країні в такий нелегкий час.

       Весь світ окрасився жовто-блакитними стягами і підтримує протестами проти війни. Наш народ від старого до молодого мужньо тримає оборону на своїй землі, відстоює свою державну цілісність.

       Сьогодні Ви –  майбутнє України. То ж  своїми знаннями, працею, здобутками підносьте культуру,своїми досягненнями  та славте її. Будьте  гідними  своїх предків,  бережіть волю і незалежність України, поважайте свій народі його мелодійну мову.

Шануймо себе  і свою гідність, і шановані будемо  іншими.

      Пам’ять – одна із найцікавіших  властивостей  людини. Так, як не можна забути своїх батьків, так не можна  забути свій народ та його історію.

Людина не може називатися людиною, якщо вона  не має ні мови, ні пісні, ні пам’яті, ні землі, ні роду. Пам’ятаймо про це.

Пісня «Одна Родина»

Ти  чуєш,як шумить Дніпро.

Як лине пісня солов’їна?

То все на щастя, на добро,

То наша рідна Україна.

Не згасла праведна зоря,

Не впала правда на коліна

У кожній душі Кобзаря

Живе могутня Україна.

В боях щербали ми шаблі

І воскресали на руїнах

І слава Хортиці гучна,

І Берестечка кров невинна.

То все вона для всіх одна,

То наша  вільна Україна.

Тут все твоє – степи, гаї,

У небі туча журавлина

Не хай повік в душі твоїй

Не згасне наша Україна.

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок мужності до дня соборності України

 

Мета:

прищеплювати любов і повагу до історичних та культурних надбань

українського народу, інтерес до минулого; виховувати почуття національної

гідності, гордості за свою Батьківщину та народ, повагу до культурних цінностей, літературної спадщини та історії власного народу; формувати світогляд.

Перебіг заходу

«Національна єдність — запорука державності України»

Ведуча. Ми пишаємося, що ми — українці, а наша Вітчизна — Україна,

земля, дорога та мила серцю кожного із нас.

Декламують поезію В. Сосюри «Любіть Україну» під демонстрацію

відеофільму «Мальовничі куточки України».

1 -й читець

Любіть Україну, як сонце, любіть,

Як вітер, і трави, і води,

В годину щасливу і в радості мить,

Любіть у годину негоди!..

 Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її, вічно живу і нову,

І мову її солов’їну.

Між братніх народів, мов садом рясна

Любіть Україну всім серцем своїм

І всіми своїми ділами!..

2- й читець

Для нас вона в світі єдина, одна,

В просторів солодкому чарі...

 Вона у зірках і у вербах вона,

І в кожному серця ударі...

У квітці, в пташині, в електровогнях,

У пісні у кожній, у думі,

В дитячій усмішці, в дівочих очах,

І в стягів багряному шумі...

Як та купина, що горить — не згора,

Живе у стежках, у дібровах,

У зойках гудків, і у хвилях Дніпра,

І в хмарах отих пурпурових.

3-й читець

В грому канонад, що розвіяли в прах

Чужинці в зелених мундирах,

В багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях

До весен і світлих, і щирих...

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,

І сльози, і все до загину

Не можна любити народів других,

Коли ти не любиш Вкраїну!..

Любіть у коханні, в труді, у бою,

Як пісню, що лине зорею...

Всім серцем любіть Україну свою, —

І вічні ми будемо з нею!

Ведучий. Україна — рідний край, земля з багатовіковою історією,

мальовничою природою, чарівною піснею, працелюбними, мудрими й

талановитими людьми.

Ведуча. Ми      горді зватися українцями.    Поклик    рідної землі завжди

відчували наші прадіди й діди, ті, хто живе в Україні та кого доля закинула на

чужину. І де б не був українець, захвилюється аж до сліз, почувши рідне слово.

Ведучий. Україна... Її майбутнє в руках молоді. Від нас залежить, якою

буде наша держава! А держава, як і родина, має бути дружною, сильною,

здоровою, щасливою.

Ведуча. Якось батько зібрав синів і сказав: «Сини мої! Живіть у мирі й

злагоді, і тоді жоден ворог вам не страшний, ніхто не зможе вас здолати». Сини

стали заперечувати. Кожен вважав, що зуміє побороти ворога

самотужки. «Невже ви думаєте, що здолаєте ворога, коли кожен із вас, як та

гілка, яку вітер хилить у різні боки, а як сильніше дмухне — то й зламає? —

мовив батько. — Ось спробуйте зламати цей оберемок гілля. Що, не можете?

Тож запам’ятайте: нікому ще не вдалося перемогти людей, які тримаються одне

за одного, як ці гілки».

Звучить пісня «Я України син» (муз. П. Мрежук, сл. В. Крищенко).

Ведуча. Упродовж століть землі України були розділені, належали до

різних держав: Російської імперії, Польщі, Австро-Угорщини. Тож споконвічною мрією українців було об’єднання розділених частин України в межах однієї держави.

Ведучий. У тяжкій і тривалій боротьбі за національне визволення,

утвердження власної державності наш народ не раз переживав як гіркі, так і

радісні події. Однією з таких сторінок нашого минулого — боротьба українського народу за соборність своїх земель.

Ведуча. Щороку 22 січня весь український народ із вдячністю згадує тих

героїв, які боролися за об’єднання усіх національно-демократичних сил

українства, хто словом і ділом намагався відродити незалежну соборну

Українську державу. Ідея всеукраїнської єдності формувалася ще за часів

Київської Русі, Галицько-Волинської держави, Запорізької Січі, Визвольної

війни під проводом Богдана Хмельницького, Гетьманщини.

Ведучий. Та реалізувати цю мрію після української революції 1917-1920

років, під час якої з великою силою розкрилися волелюбство і національний дух українського народу, утворилися дві демократичні держави — Українська

Народна Республіка (УНР) та Західноукраїнська Республіка (ЗУНР). На жаль, дві роз’єднані держави не могли існувати як єдиний політичний, економічний

організм, цьому заважав ряд причин. Не зважаючи на перешкоди, народ України не полишав прагнення до соборизації всіх українських земель у власній державі.

Ведуча. 1 грудня 1918 року представники державного Секретаріату ЗУНР

— К. Левицький, JI. Цегелоський, члени Директорії — В. Винниченко, С.

Петлюра, П. Андрієвський, Ф. Швець підписали у Фастові договір про майбутнє об’єднання двох республік. Цей договір став першим і основним актом соборності, викликав схвалення українського загалу.

Ведучий. З січня 1919 року на першому засіданні Української Народної

ради було одностайно прийнято Ухвалу про злуку ЗУНР і УНР. Часописи

підкреслювали, що тим самим зроблено перший крок на шляху до соборності

українських земель.

Ведуча. Директорія і Рада Народних Міністрів призначила святкування

об’єднання УНР і ЗУНР на 22 січня. Мабуть, ця дата не була випадковою, адже

вказаний день збігався з річницею історичного IV Універсалу Центральної Ради, згідно з яким УНР проголошувалася самостійною, незалежною державою, отже він мав стати днем подвійного всенародного свята — Незалежності і Соборності.

Ведучий. 22 січня 1919 року на Софіївській площі, біля пам’ятника

гетьману Богдану Хмельницькому, у присутності десятків тисяч киян лідери

УНР і повноважна делегація ЗУНР заявили про свій непохитний намір збудувати єдину соборну Українську державу.

Ведуча. З раннього ранку місто було святково прикрашено. На будинках

державних установ майоріли національні синьо-жовті прапори, Софіївський майдан прикрашала тріумфальна арка зі старовинними гербами України і Галичини.

Ведучий. В Акті злуки проголошувалося: «Однині воєдино вливаються

століттями відірвані одна від одної частини Єдиної України, Західноукраїнська

Народна Республіка {Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська

Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили, і за які вмирали кращі

сини України. Однині є єдина, незалежна Українська Республіка».

Демонструють фрагменти документального фільму «Становлення

української державності».

Ведуча. Ті вікопомні історичні події сформували підґрунтя для відродження

незалежної соборної демократичної України та утвердження національної ідеї.

Ведучий. У розмаїтті жовто-синіх знамен 22 січня 1990 року наші сучасники поєднали живим ланцюгом злуки Схід і Захід України.

Утворюють з присутніх в залі «живий» ланцюг єднання

Ведуча. Віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю

мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. Плекаймо все, що працює на ідею загальнонаціональної єдності.

Звучить Державний гімн України.

Ведучий. Соборність — це символ, символ боротьби за волю, порозуміння

між людьми, і часточка надії і віри у майбутнє в єдиній Україні, в Україні «Від

Сяну до Дону».

Ведуча. Пам’ятаймо про незліченні жертви наших співвітчизників, покладені на вівтар незалежності, соборності, державності. Про героїв, що боронять нашу землю від ворогів.

Ведучий. Любов до землі, до рідного слова прирекли багатьох славних

синів і дочок України на тюрми і поневіряння. За право бути українцями інколи

доводилось платити кров’ю. Але Україна була, є і буде!

Ведуча. Віримо, до територіальна цілісність України, скріплена кров’ю

мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. Маємо бути

свідомі того, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети — побудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної   України, якою пишатимуться наші нащадки.

Звучить пісня «Україно...» (муз. і сл. Т. Петриненка)