Добре мчати на санчатах
Лисенята й вовченята
посідали на санчата.
Ще й до них зайчата сіли,
і санчата полетіли!
І санчата полетіли -
аж у вухах засвистіло,
полетіли по узвозу
по снігу та по морозу...
Добре мчати
на санчатах сіроманцям-вовченятам.
Добре мчати на санчатах
Лисенятам і зайчатам.
Добре мчати по узвозу
по снігу та по морозу.
Добре всім гуртом кричати:
-Добре мчати на санчатах! (Є.Гуцало)
Продавали сніг сороки
У долині, в луговині —
біля двох доріг —
дві сороки-білобокі продавали сніг.
Вихваляли, що смачний,
що солодкий, запашний.
Що зі снігом легко жити —
Хліб пекти, куліш варити.
Не могли, мабуть,
сороки й дня прожити без мороки
І тому — усім на сміх —
продавали взимку сніг.
Всім уголос вихваляли,
наче й справді продавали
Їхню вдачу кожен знав,
снігу зроду не купляв.
Та сороки не вгавали, —
сніг ще більше вихваляли.
Скре-ке-ке та скре-ке-ке,
що це трапилось таке?
Вихваляли, продавали,
потім даром віддавали.
(Микола Сингаївський)
Зайчикові казка
Сипле, сипле білий пух,
Плаче Зайчик-Довговух,
Що щипнув те вушко хтось
Певно, лютий Дід Мороз.
Сипле, сипле білий сніг...
Зайчик скочив і побіг,
Біля мами в ямці сів,
Змерзлі вушка довго грів.
Слухав казку про город,
Де капуста скаче в рот,
Де цвіте солодкий мак,
Де нема лихих собак,
Що то кажуть: — Гав-гав-гав!
І смачненько задрімав.
А надворі, скільки міг,
Падав, падав білий сніг...
(Леся ХРАПЛИВА)
Зайчик
У лісі є полянка
Поміж густих дерев,
Росла там раз ялинка,
Маленький зайчик жив.
Він з білочками грався,
Сміявся до синиць,
В чагарнику ховався
Від лютих тих лисиць.
Аж ось настала осінь,
А згодом і зима;
Нема травички в лісі,
Городини нема.
Післала завірюха
Біленькі сніжинки,
А зайчик змерз у вуха,
Відморозив лапки.
Сніг промели ангели
На стежечці у гай,
Дзвіночки задзвонили,
Приїхав Миколай.
Шапчину, рукавиці
Він дав, ще й чобітки,
І зайчик знов сміється,
Що тепло вже в лапки!
(Леся Храплива)
Ялинка
Раз я взувся в чобітки,
Одягнувся в кожушинку,
Сам запрягся в саночки
Та й поїхав по ялинку.
Ледве я зрубати встиг,
Ледве став ялинку брати,
А на мене зайчик - плиг!
Став ялинку відбирати.
Я - сюди, а він - туди...
"Не віддам, - кричить, - нізащо!
Ти ялинку посади,
а тоді рубай, ледащо!
Не пущу, і не проси!
І цяцьками можна гратись.
Порубаєте ліси -
Ніде буде і сховатись!..
А у лісі скрізь вовки,
І ведмеді, і лисиці,
І ворони, і граки,
І розбійниці-синиці..."
Страшно стало... "Ой, пусти!
Не держи мене за поли!
Бідний зайчику, прости, -
Я не буду більш ніколи!.."
Низько-низько я зігнувсь,
А ще нижче скинув шапку...
Зайчик весело всміхнувсь
І подав сіреньку лапку.
(Олександр Олесь)
Снігурі
Звідкіль налетіли
Стоголосим табуном
І розсипалися в полі
Над розсипаним зерном.
Заспівали, задзвеніли,
Мов заграли кобзарі...
Де взялась весела зграя,
Жарогрудні снігурі.
Ось вони на сніг упали
І розквітли, як квітки...
На горах мак рожевий
Так заквітчує грядки.
Нагло враз табун крилатий
Небезпечне щось зачув.
Вгору знявся, й дуб гіллястий
В кущ троянди обернувсь.
Що хвилина - і, як в казці,
Враз осипались квітками
І за вітром над снігами
Полетіли снігурі.
(Олександр Олесь)
Пташина під стріхою
Пташина під стріхою примостилася.
Мабуть вона від трудів притомилася.
Адже прудко вона жучків шукає
І мабуть вже прихід зими відчуває.
А зима прийде з холодами лютими.
Як їх пташині маленькій перебути?
Жучки поховаються в корі глибоко,
Не зможе їх примітити пташине око.
То ж для неї голодні дні настануть.
Одна надія, що люди її підгодують.
Зроблять для пташок годівниці,
Куди насипатимуть зерняток пшениці
Коноплі, льону і конюшини,
І так порятують життя пташине.
(Андрій Стойгора)
|
Зайчикові вуха
Валентина Каменчук
Сіє, віє, завіва
Снігом завірюха,
А у зайчика, хоч плач,
Дуже змерзли вуха,
Він і чоботи узув,
І вдягнув кожуха,
А з-під шапки, ну хоч плач,
Виглядають вуха.
– І чого ти зажуривсь? –
Цокотять синички,
– Ти на вуха одягни
Теплі рукавички.
Білий кіт
В.Бондаренко
Котик вибіг за ворота,
А на вулиці – зима!
Білий сніг і білий котик –
І кота немов нема!
Лиш на кінчику хвоста
Видно плямку у кота.
Кошенятко зранку милось
Р. Скачко
Кошенятко зранку милось
Зирк – усе навколо біле!
Зрозуміло: це Сірко
Перекинув молоко.
Он сметана на паркані
І дерева у сметані.
Морщить носа котик Няв:
Хто ж Сірку допомагав?
Тут не витримали ми:
- Все це витівки зими!
Ведмідь
Надія Кир’ян
Ведмідь заліг
У свій барліг,
Коли на землю
Випав сніг.
Коли ведмідь устане,
Тоді і сніг розтане.
Ведмідь-сонько
Усе ще спить,
Тому і сніг
Навкруг лежить.
Коли ведмідь устане
Тоді і сніг розтане.
Ведмедик
Світлана та Юрій Ходоси
Спав ведмедик до весни
Біля стовбура сосни.
Наче ковдра, білий сніг
Укривав його барліг.
Зайченятко вийшло з хати
Володимир Кленц
Зайченятко вийшло з хати:
– Ну й морозива багато!
На дахах і на ялинах,
На горбочках і в долинах!
Усміхнулася зайчиха
І на те сказала тихо:
– Втіха, синку, для усіх –
Це ж бо випав перший сніг!
Ковзанка
Валентина Каменчук
В горах ковзанку з води
Збудували холоди.
Взявши крила в білі боки
Танцювали там сороки.
Білки, лиски і зайчата
Вчились їздить на санчатах
Не ловив і вовчик гав –
На льоду пісні співав
Так цікаво, так завзято,
Що забудеш їсти й спати!
Аж ведмедик клишоногий
Вухо висунув з барлоги!
Бідний зайчик
Катерина Перелісна
По дорозі зайчик скаче,
Сніг глибокий, зайчик плаче,
Змерз він дуже, і тремтить,
І не знає, що робить.
Де спочити, де присісти?
Щось поїсти.
Треба швидше у лісочок,
Де стоїть старий пеньочок.
Сніг лапками розгрібати
І корінці там шукати.
Аби кори трохи згризти....
Ой, як хоче зайчик їсти!
Танцювали зайчики
Леонід Куліш-Зіньків
Танцювали зайчики у гайку,
На сніжку біленькому, на сніжку.
Вибивали лапками гопака,
Хоч мела хурделиця
Ще й яка.
Гарно побігайчики
Стриб та скік –
Зустрічали зайчики
Новий рік.
Перший сніг
М. Петренко
Чорна ворона
Каркнула:
- Кра!..
Гляньте –
За хатою
Біла гора!
Біло на вулиці,
Біло в гаях,
Сливи і яблуні
В білих шапках.
Білі городи,
Білі поля.
В білому світі
Чорна – лиш я!
Вранці біля хати
Л. Куліш-Зіньків
Вранці біля хати
Малесенькі сліди –
Зайчатко вухате
Приходило сюди.
Стояло біля хати,
Ступило на поріг –
Хотіло нам сказати,
Що випав перший сніг.
Годівнички
Анатолій Камінчук
Я ладнаю годівнички
Для горобчика й синички,
Для малого снігурця
Крихт насиплю і пшонця.
Прилітайте, друзі милі,
Не лякайтесь заметілі!
Кожушок
П.Воронько
Йшов сніжок на торжок
Продавати кожушок.
Кіт купив того кожуха,
Загорнувсь по самі вуха.
Як забіг у нім до хати,
Хутко стало розтавати.
Сів Воркотик за мішком
Та й умився кожушком.
Снігурі в саду
Олена Плавенчук
У саду зимовому –
Білий дим.
На гілках ліхтарики –
Блим та блим.
Ой, яке ж то
Видиво чарівне –
У пташинок
Пір'ячко вогняне!
Ой, не жарти
Л.Повх
Ой, не жарти, не сміх –
Уночі випав сніг,
Вийшов рано в двір Гусак,
Міряв сніг і так, і сяк,
І поважно мовив він:
Випав сніг аж до колін.
Качка снігом побрела:
- Ні тут буде до крила!
Як поміряв Горобець
По двору з кінця в кінець,
Пострибав він – гоп та гоп!
Каже: «Снігу аж по дзьоб!»
|
|
|
|
Вірші про сніговика, снігову бабу для дітей
Подарунок
М. Пономаренко
Сніговик для сніговички
Сплів із снігу рукавички.
Попросила сніговичка:
- Подаруй ще й черевички.
Із бурульок крижаних,
Буду ковзати у них.
Сніговик-питайлик
О. Сенатович
Сніговик Морквяний ніс
Вгору віника підніс
І питає: «Перехожі,
Чом на мене ви не схожі?
Я стою, а ви в бігах,
Ви у пальтах, у шапках…
Гей, скажіть, у вас носи,
Як у мене, - для краси?»
Снігова баба
О. Пєнєгіна
Сніжну бабу ми ліпили,
На санчата посадили.
Повезем її гуляти,
А вона від нас – тікати.
Ми за нею скоком, скоком,
А вона все боком, боком,
За щось зачепилася,
З гірки покотилася.
Дідів портрет
П.Воронько
Ми ліпили сніжну бабу,
Доки вечір наступив.
А вночі якийсь незграба
Шапку й вуса приліпив.
Підійшов Омелько-дід
Усміхнувся: «Все як слід.
Шапка, вуса й борода,
Ще й чуприна вигляда.
Гей, хто в хаті, гляньте йдіте,
Мій портрет зробили діти!»
Вмить зібрався цілий рід:
«Справді, з баби вийшов дід!»
Снігова баба
О. Маружний
Порошить метелиця
Білим снігом стелеться.
На подвір’я, як жива,
Вийшла Баба снігова.
У вбранні зимовому,
Гарному, казковому
На сніжку вона стоїть,
Ще й ногами тупотить.
Є у баби палиця,
Баба нею свариться.
Чорні очі аж горять:
Краще Баби не чіпать!
Смачне снідання
Г. Чубач
У дворі під Новий рік
Хизувався Сніговик:
- Із великої морквини
В мене ніс, як в Буратіно!
Зайчик двором пробігав,
Той великий ніс украв.
І тихцем, без хизування,
Він зробив
Смачне снідання.
|
|
|
|
|
Жираф та бегемот
|
Хотіла б вдома я жирафа мати,
Пускала ночувати я б його до хати.
П'ятнисту шийку я б чесала,
Друга вірного б я мала.
Якби дозволили завести бегемота,
Щось ще просити не відкрила б рота.
Ми бавились би у басейні кожен день,
Це ж бегемот, а не якийсь олень.
Але усе що мама дозволяє,
Не так я хотіла виглядає.
З маленьким хом'ячком не пострибаєш,
Та до басейну аж ніяк не пониряєш.
|
Добрий пес
|
|
Меле, мов тим помелом,
Рудий пес своїм хвостом,
Усіх радо зустрічає,
А про те він і не знає.
Висить вирок на паркані,
Там написані всі дані,
Обережно зла собака,
Тут господар задавака.
Із рудого зробив звіра,
А душа у нього щира,
Правду хочу вам сказати,
Дані треба поміняти.
Добрий пес – господар злий,
Немов той Горинич Змій.
|
Панда, ведмідь бамбуковий
|
|
У ведмежій цій родині,
Самий екзотичний нині,
Епатажний і казковий –
Панда, ведмідь бамбуковий!
Білий сам, а лапи чорні,
Чорні, ніби бутафорні,
Пара вух та окуляр.
Ось такий це екземпляр!
Їсть лише бамбук і тільки,
Але хочеш знати скільки?
Тридцять кілограм з’їдає!
Апетит хороший має!
Гарна, рідкісна тварина
І тому тепер людина
Має вид цей зберегти,
Цьому посприяй і ти!
|
Бурий ведмідь
|
|
Ведмідь в лісі проживає,
Клишоногий – кличку має.
Та в ведмежому роду
Мають всі таку ходу.
Шерсть руда, аж червоняста
А назвали бурим й баста.
Що він добрий, смирний звір,
Так лише в казках – повір!
Це хижак, полює гарно,
І рибалить теж не марно!
Мед і ягоди збирає,
Де знайти їх – добре знає!
Ще він дивну звичку має,
Що на зиму засинає.
В нього хата – це барліг
І якщо він вже заліг,
Цілу зиму буде спати,
Лапу у ві сні смоктати.
Байка це про лапу, ні?
Та в барлозі, на весні,
В мами і ведмедя тата
Десь беруться ведмежата!
|
СЛОНИ!
Настільки прекрасні вони!
У очі ти їм зазирни -
Побачиш багато тепла в них і світла.
СЛОНИ!
Легенько за хобот торкни,
На вухо щось добре шепни -
Чекає на тебе усмІшка привітна.
СЛОНИ!
Рукою сягни їх спини,
Ногою у такт їм тупни,
У ритмі із ними побудь хоч хвилину!
СЛОНИ!
Рожеві навідають сни!
Ти щастя від них почерпни,
Хай хвилею радість на тебе нахлине!
