Збірник "Абетка методів критичного мислення"

 

 

 

 

(Укладач: заступник директора з навчальної роботи

 Володарськ-Волинської гімназії Яковенко О.А.)

 

 

 

 

2017

                                                               

Ажурна пилка. Метод дозволяє учням працювати разом, щоб вивчити значну кількість інформації за короткий проміжок часу, а також заохочує учнів допомагати одне одному, «вчитися навчаючи». Під час роботи за допомогою методу «ажурна пилка» учні працюють у різних групах.

Акваріум.Клас ділиться на 2—4 групи. Одна група розміщується в центрі класу, утворивши внутрішнє коло. Учасники групи починають обговорювати запропоновану вчителем проблему. Всі інші учні мовчки спостерігають за обговоренням.

Алгоритм.Побудова повідомлень за алгоритмом.Метод навчає логічно мис­лити, структурувати матеріал і може застосовуватись для підбиття підсумків, узагаль­нення. Учитель подає учням алго­ритм, за яким ті готують усне чи письмове повідомлення. Алго­ритми пропонуються різні, на­приклад: «причина - подія - наслідок», «навіщо? -  хто? - що? - коли?», «причини - політичні, економічні», «на­слідки - позитивні, негатив­ні» та ін.             

Аналогії. Метод ефективний під час роботи з поняттями й термі­нами.

Учитель називає певне по­няття, а учням необхідно знай­ти аналогічне серед раніше вивчених і обгрунтувати свій варіант відповіді.

Аукціон. Полягає в публічному «продажу з молотка» «простих» предметів. «Продаж» здійснюється за знаннями-відповідями, а «покупцем» вважається той, хто останнім дасть правильну відповідь. Предмети для продажу підбираються так, щоб запропонувати ланцюжок відповідей, де останній — найважчий. Урок вчить бачити явище, закономірності в навколишньому. Мета—повторити та зміцнити знання учнів із теми, конкретного курсу, навчального предмета, продемонструвати практичне застосування знань.

Асоціювання. Метод спонукає учнів дума­ти вільно і відкрито на певну тему. Він націлений на стиму­лювання роздумів про взаємо­залежність між окремими кате­горіями і може використовува­тись на різних етапах уроку.

Учитель на дошці або ват­мані записує ключове слово чи фразу. Учні проговорюють слова або словосполучення, що асоціюються із запропонова­ним (вони можуть бути суттє­вими або несуттєвими). Шля­хом колективного обговорення встановлюється ієрархія мож­ливих зв'язків між окремими елементами.

Активне слухання. Доцільно використовувати під час

фази побудови знань, якщо треба зосередити увагу учнів на осмисленні певного поняття. Учитель готує текст і підбирає питання до нього, зачитує текст учням кілька разів (кожен раз після поставленого запитання).Після кожного прослуховування учні дають усну відповідь на запитання.На кінцевому етапі застосування методу учні повинні виявити повне осмислення тексту чи окремих понять в ньому.

Багатомірна матриця (морфологічний аналіз) побудована на принципі системного аналізу: учням пропонується у процесі розробки нової ідеї скласти матрицю, де необхідно розкрити повний перелік ознак даної ідеї або задачі (характеристики, процеси, пара­метри, критерії тощо)

Бліцтурнір.Це конкурси. Вони проводяться на повторювально-узагальнюючих уроках, їх мета — розвиток усного мовлення, осмислення, розуміння матеріалу, швидкості реакції.

Бліц-інтерв'ю .Цей вид роботи використовується для перевірки знань, отриманих на попередніх уроках. Учні самостійно готують запитання, які будуть ставити під час «інтерв'ю». Найголо­вніша вимога—вони мають бути чіткі та лаконічні. Під час виконання цієї вправи школярі навча­ються із фактів виділяти головні думки, на основі яких і будують запитання, що вимагають відпо­віді двома-трьома словами. До того ж розвивається взаємоповага і тактовне ставлення один до одного. Для проведення «інтерв'ю» колектив поділяється на «експертів» та «журналістів». «Експерти» займають місце в центрі, «журналісти» по черзі ставлять запитання.

Бортовий журнал (щоденник).Бортові журнали – це узагальнювальна назва сукупності письмових завдань, коли учні під час читання авторського тексту підручника чи документа занотовують свої міркування. Коли «борто-
вий журнал» застосовується в найпростішому варіанті, перед читанням (інколи перед викладом матеріалу вчите- лем) учні записують у зошиті відповіді на запитання «Що мені відомо з цієї теми?», а після ознайомлення з новим матеріалом – на питання «Що нового я дізнався з тексту?». ці записи слід оформлювати в таблицю.

Натрапивши в тексті на ключові моменти, учні занотовують їх у свій бортовий журнал. у процесі читання, під час пауз і зупинок, учні заповнюють графи бортового журналу, пов’язуючи тему, що вивчається, зі своїм баченням світу, з власним досвідом. Інколи корисно проводити подібну роботу колективно, разом з учнями, щоб проде- монструвати всі процеси мислення відкрито, щоб потім учні могли користуватися цим досвідом. цікавим прийомом є «двосторонній щоденник».

Цей прийом дає можливість учням пов’язати зміст тексту підручника зі своїм особистим досвідом. двосторонні щоденники можуть використовуватися під час читання тексту на уроці, але особливо продуктивною така робота є вдома, коли учні отримують завдання прочитати великий обсяг тексту.

Ліву колонку «бортового журналу» заповнюємо первинними знаннями, далі, у процесі читання, під час пауз і зупинок, учні заповнюють праву колонку, враховуючи отриману інформацію. На стадії рефлексії відбувається попереднє підведення підсумків: зіставлення двох частин бортового журналу, узагальнення інформації, її запис і підготовка до обговорення в класі. організація записів може мати індивідуальний характер, тобто кожен партнер веде записи в обох частинах таблиці самостійно, результати обговорюються в парі. далі настає новий цикл роботи з іншою частиною тексту.

     Дуже важливою є підсумкова рефлексія, оскільки вона може стати виходом на нове завдання: дослідження, есе тощо. У лівій частині таблиці учні записують ті моменти з тексту, які справили на них найбільше враження, викликали якісь спогади, асоціації з епізодами з їх власного життя, збентежили їх, викликали протест або, навпаки, захват, здивування.

    Справа вони мають подати коментар: що спонукало їх записати саме це положення. На стадії рефлексії учні можуть повертатися до роботи з «двосторонніми щоденниками». З їх допомогою стає можливим послідовний коментар тексту, учні отримують змогу ділитися зауваженнями, які вони зробили до кожної сторінки. учитель знайомить учнів з власними коментарями, якщо хоче привернути увагу учнів до тих епізодів у тексті, які не прозвучали під час обговорення.

     «Тристоронні щоденники» мають третю графу – «листи до вчителя». цей прийом дає змогу працювати не лише з текстом, але й вести діалог з учителем з приводу прочитаного.

Зі зміною форми щоденника зміниться й функція прийому: він служитиме для вдумливішого «тривалого» читання. тут учні самі відповідають на свої питання після деякого часу. Зміст граф «щоденників» може бути врізно-
манітнений на розсуд учителя (учнів).

Брейн-стромінг — див. Мозковий штурм.

Броунівський рух— дозволяє кожному учневі виступи­ти у ролі вчителя, передаючи свої знання однокласникам. Викорис­тання «Броунівського руху» дає можливість багаторазового по­вторення одним учнем «своєї» частини навчального матеріалу, ознайомлення з іншими, система­тизації і створення загальної кар­тини теми.                                            

Веббінг — «павутиння слів». Це метод побудови логічних структурованих зв'язків між яви­щами і подіями. Ґрунтується він на асоціативних і логічних еле­ментах розумової діяльності школярів. Веббінг починається з ключового слова, навколо яко­го «нарощуються» інші терміни, що пов'язані з ним асоціативне або логічно.

Взаємоконтроль. Клас ділиться на гру­пи по 3—5 осіб. Команди комп­лектуються за принципом добро­вільності, але в них обов'язково є «слабкі» та «сильні» учні. Школя­рі перевіряють один у одного ви­конання завдань. При цьому про­являються відповідальність, вза­ємодопомога, взаємовиручка.

Винахідництво. Уроки цього типу розвивають творчість учнів, їх уміння нестандартно мислити, знаходити нестандартні рішен­ня задач. Вони пробуджують ін­терес та смак до вдосконалення чогось, раціоналізаторства. На уроках цього типу протягом уро­ку вивчається нова тема. Можуть проводитися з допомогою опорних конспектів (логічного плану відповіді з допомогою символів).

Розбирається достатньо великий за обсягом і складали матеріал, який вимагає глибокої серйозної переробки. На уроках застосовується комплекс методів навчання, активний не тільки вчитель, але й учні.

Головне призначення таких уроків — формування знань та вмінь.

Вікторина — одна з ігрових форм проведення уроку, що полягає в змаганні учнів у відповідях на запропоновані запитання (підбираються так, щоб тему, яка вивчається, подати у цікавому пізнавальному плані). Учнів можна поділити на команди або організувати індивідуальні виступи.

Вистава. Мета — поглиблення, розширення в учнів діапазону спеціальних знань, умінь та навичок спілкування, співробітни­цтва в процесі підготовки та ви­конання ролей; перевтілювання, входження в образ, проникнен­ня ідеями, закладеними автором у ролях. Ролі визначено змістом та характером твору. Це можуть бути персонажі з міфів та легенд, казок, епосу, літературних творів та ін. Оцінюється урок-вистава за якістю виконання ролей та досягнення поставленої мети.

Виставка. У навчальному кабінеті виставляється демонстраційне та лабораторне обладнання за темою, що вивчається, науково-популярна література, учнівські реферати, саморобні газети, наочні посібники, зроблені за минулі роки, комп'ютери з навчальними програмами, діа- та фонообладнання. Кожну частину виставки обслуговує учень-екскурсовод. Учні групами переходять від од­нієї експозиції до другої (наприклад, віддрукованої літератури до приладдя і далі — до рефератів), дивляться, слухають екскурсово­да, ставлять запитання, виконують досліди. Наприкінці заняття учні пишуть відгук про виставку або рецензію за планом.

Гра. Гра — життєдайне джерело дитячого мислення, благородних почуттів та прагнень. Ак­тивізація пізнавальної активнос­ті та розвиток інтелектуального мислення — це ті проблеми, які вирішуються в процесі ігромистецтва, колективної радісної дії вчителя й учнів, у стані емоцій­ної піднесеності. Перевірка знань на уроці, яка відбувається у формі гри, не нав'язується дітям. Гра ви­суває до дитини моральні вимоги, виховує почуття справедливості, чесності, відповідальності перед командою, розвиває доброзичливе ставлення один до одного.

Ігри можна використовувати як на певних етапах уроку, такі на окремому занятті. Тривалість гри може бути різною — це залежить від мети, якої хоче досягнути вчи­тель цією грою.

Гра-конференція — одна з ігрових форм проведення уро­ку, що імітує збори, нараду пред­ставників наукових організацій для обговорення й розв'язування певних питань.

Гра-подорож — ігрова фор­ма проведення уроку, що полягає в змаганні учнів на швидкість про­ходження маршруту, подоланні перешкод та досягненні мети (пе­решкодами є різні запитання з те­ми чи розділу; продовжити рух за маршрутом можна лише після правильної відповіді на запропо­новані запитання).

Гра «Доміно». Доміно склада­ється з прямокутників, розділених на дві частини, схожих на кісточ­ки доміно. На одній половиш мо­же бути написана частина форму­ли, слова, значення, поняття. На другій половиш решта формули, назва фізично! величини, слова, поняття, значення.

Грати в доміно можуть 2,3,4 учні. Прямокутники діляться між ними порівну. Починає гру той учень, у кого є прямокутник зі словом «Початок». На другій по­ловині є запитання. Всі інші шу­кають серед своїх прямокутників правильну відповідь на запитання.

Коли покласти правильну відпо­відь до запитання, то на другій по­ловині прямокутника висвітиться нове запитання і т. д. Грають діти доти, поки на останньому прямо­кутнику не буде написано слово «Кінець». Тру доцільно проводи­ти в кінці теми для повторення ви­вченого матеріалу.

Гра рольова. Такі уроки іміту­ють наукову, виробничу, соціаль­ну діяльність людей. Моделюють різноманітні життєві і виробничі ситуації з метою вивчення ново­го матеріалу, його закріплення, розширення і обробка знань. До цього типу уроків відносяться уроки-вистави чи гри, коли вчи­тель організує театральну виставу (гру) і матеріал уроку подається у формі інсценівки, а кожен учень отримує певну роль. Такі уроки захоплюють своєю святковістю, атмосферою театру, можливістю проявити творчість.

Гра «Так-Ні». Цю гру доціль­но застосовувати під час закріп­лення нового матеріалу.

Правила гри: уважно слухати голос викладача, запитання чи­таються тільки один раз, перепи­тування не дозволяється. Під час читання запитання необхідно за­пасати відповіді «так» чи «ні».

Гра «Світлофор». Викладач уголос висловлює 12 тверджень, частина з яких містить помилки. Після кожного речення учні під­німають зелені (погоджуюся), червоні (не погоджуюся), жовті (можу доповнити) жетони. Учні, які підняли правильний жетон, ставлять собі 1 бал. За 12 набра­них балів — оцінка «12».

Гронування. Метод можна використо­вувати для підбиття підсум­ків вивченої теми чи розділу. Він будується на утворенні ці­лої низки асоціацій (див. Асо­ціювання).Учитель посередині арку­ша паперу чи на дошці записує історичну категорію — факт, подію, поняття, термін, по-стать, назву історико-географічного об'єкта. Учні пропо­нують асоціації з обраною те­мою — слова або фрази. У свою чергу, ці слова і фрази можуть поповнюватися новими асо­ціаціями, утворюючи своєрід­не гроно. Коли всі ідеї записані на папері (дошці), встановлю­ються можливі зв'язки між ок­ремими елементами. Викорис­товуючи утворені асоціативні грона, школярі мають склас­ти речення або написати твір-мініатюру.

Для ефективного прове­дення гронування педагог по­винен:

*   обрати цікаву для учнів тему і змоделювати зразок для класу;

*  запропонувати іншу тему, коли виявиться, що школярі недостатньо володіють матеріа­лом або він їх не зацікавив;

*   обговорити результати роботи всім класом з мотива­цією кожної дії.

Гроно – графічний прийом систематизації матеріалу, коли наші думки вже не громадяться, а розташовуються як гроно – у певному порядку. Правила роботи дуже прості. малюємо модель сонячної системи: зірку, планети й їх супутники. у центрі «зірка» – це наша тема (вихідне поняття), навколо неї
«планети» – великі смислові одиниці, які потрібно з’єднати прямою лінією із зіркою, у кожної планети свої «супутники», у супутників – свої.  

Громадські слухання. Такий урок проводиться як узагальню­ючий з метою отримання інфор­мації, на якій ґрунтуватимуться загониста інші рішення, що стосуються інтересів населення. Моде­лювання громадського слухання за допомогою імітаційної (стимуляційної) гри сприяє усвідомлен­ню учнями мети і порядку слухань, а також ролей і обов'язків членів державних органів, комі­тетів, комісій.

Два  - чотири – всі разом. Продуктивним прийомом є й обговорення пропонованого проблемного запитання в парах або з використанням прийому «2–4 – всі разом» (до 7–8 хв.). Використовуючи цей прийом, сформулюйте запитання та дайте учням 1–2 хвилини часу для продумування можливих відповідей або рішень індивідуально. Нехай вони запропонують і запишуть у зошитах по 3 відповіді. Далі об’єднайте учнів у пари і попросіть їх обговорити свої ідеї один з одним, висунувши у підсумку три спільні думки про шляхи розв’язання проблеми. Визначте час на висловлення кожного в парі та спільне обговорення (до 3 хв.). Попередьте, що пари обов’язково повинні досягти згоди (консенсусу) щодо відповіді або шляху розв’язання. Нарешті, об’єднайте пари в четвірки і попросіть обговорити заздалегідь узгоджені рішення поставленого завдання. Як і в парах, ухвалення трьох спільних відповідей щодо шляхів розв’язання є
обов’язковим. Залежно від кількості учнів у класі, можна четвірки об’єднати у великі групи або перейти одразу до колективного обговорення проблеми.

Джинг-со дозволяє учням протягом короткого проміжку ча­су опрацювати великий обсяг на­вчального матеріалу. Клас ділиться на 3—5 груп, які назвемо «домашніми». Кожен учень повинен отрима­ти порцію інформації для засвоєн­ня, кожна група—свою. Завдання «домашніх» груп — опрацювати надану інформацію та опанува­ти нею на рівні, достатньому Для обміну цією інформацією з ін­шими.

Експертні групи, використову­ючи кольорові позначки, вислу­ховують представників домашніх груп і аналізують матеріал у ці­лому, потім проводять експерт­ну оцінку.

Після завершення роботи учням пропонується повернутися «додому» і поділитися інформа­цією, отриманою в «експертній» груш, з членами своєї «домашньої» групи.

Дебати — різновид дискусії. Дебати дають змогу продемон­струвати знання, поділитися до­свідом, ідеями. Використання ці­єї форми дискусії має на меті на­вчити учнів висловлювати свої погляди спокійно, у товариській атмосфері. Учасники дебатів по­винні вміти подати аргументи «за» і «проти» обговорюваної ідеї, переконати опонентів у правиль­ності своєї позиції за допомогою чіткої логіки. Час виступу кожного учасника під час дебатів обме­жений та однаковий для усіх.

Демарш — особлива форма навчального заняття, яка базується на практичних діях, об'єднаних певним пізнавальним завдан­ням і призначених для творчого самостійного виконання. Робота за цим методом передбачає: спів­робітництво, проблемне навчан­ня, суб'єкт-суб'єктні відносини, впровадження дискусії. Основним завданням методу є перетворен­ня навчання у постійний пошук. Змістом навчання є певні форми діяльності, які використовуються учнями під час розв'язання проб­лемних ситуацій та к обговорення в групі та класі. Тому визначений програмою матеріал подається як серія проблем.

Оптимальною є групова ро­бота учнів, оскільки вона поєд­нує в собі індивідуальний пошук і обмін ідеями. Контроль з боку вчителя має непрямий характер. Всіляко заохочується само- і взаємоконтроль та самооцінка. Використовуючи метод демаршу, вчи­тель підбирає факти, що містять протиріччя (про історичні події, історичних діячів). Після аналі­зу документів учні самі формулюють проблему, за допомогою мозкового штурму визначають шляхи її вирішення. Залежно від кількості пропонованих варіантів формуються дослідницькі групи (вони досліджують причини, хід, наслідки історичних подій) та під­водять підсумки.

   Діаграма Венна — техніка графічного подання інформації, що виявляється при обговоренні двох ідей або текстів, між якими існують загальні та відмінні риси. Інформацію подано у вигляді двох або кількох кіл, які наклада­ють одне на одне пропорційно до збігу/відмінностей, виявлених у процесі обговорення.

 

 

             Відмінні риси                          Відмінні риси   

                                           

 

 

Застосування:

1. Учитель пропонує тему для обговорення, порівнюючи її з іншою, вже відомою учням.
2. Індивідуально, в парах або групах учні малюють кола і пишуть необхідний текст або слова.
3. Частину кіл, які збігаються, можна виділити штрихом або кольо­ром. На них пишуть аспекти збігу.

Учні усно коментують усі ви­падки розбіжності в думках стосовно діаграми.

Дискусія—це широке публічне обговорення якогось спірного питання. Вона значною мірою впливає на розвиток критичного мислення, дає можливість визначити власну позицію, формує на­вички відстоювати свою думку, поглиблює знання з обговорюва­ної проблеми — і все це повніс­тю відповідає завданням сучасної школи, використовується при обговоренні питань. Дискусія на­вчає учнів будувати аргументи, висловлювати думки з дискусій­ного питання у виразній і стислій формі, переконувати інших.

До дискусії учні готують­ся заздалегідь: ознайомлюються з етапами, підбирають матеріал, працюють з додатковою літературою.

Диспут. Слово латинського походження, що означає «міркую», «суперечу». Диспут — од­на із форм урочної роботи з учня­ми, яка допомагає розвивати їх самостійність, логічне мислен­ня, соціальну та моральну зрі­лість; формувати погляди та пе­реконання особистості. Цей тип уроків означає і визнає важли­вість та доцільність обговорень. Це— полеміка, дебати. Головна цінність цих уроків полягає в то­му, що в них формується діалек­тичне мислення. Це невимушена, жива розмова учнів, яка дозво­ляє висловити свою точку зору, власну думку, обґрунтувавши її, виробити вміння сприймати до­води опонента, знаходячи слабкі місця, вміння ставити питання за фактичним матеріалом теми, ак­тивно перетворювати знання на переконання.

Діалог. Урок-діалог будується на основі таких

культурологічного (вивчен­ня художнього тексту за бага­томанітністю його культурних рівнів, сприйняття та осмислен­ня через книгу відносин «люди­на— світ»);

історичного (розгляд просто­рово-часових характеристик тво­рів в їх взаємозв'язку з сучасністю і поглядом в майбутнє);

гармонізації і діалогізації на­вчання (встановлення між учнем і книжкою рівноправного обміну духовними цінностями).

Діалог Ривіна. «Діалог Ривіна» передбачає читання або ви­вчення тексту абзацами. Під абза­цом слід розуміти частину тексту до 12 лінійок, яка має закінчену думку і зміст якої можна передати реченням (до 10 слів). Для вивчен­ня абзацу рекомендується:

• знайдіть у тексті нові слова і словосполучення;
• поясніть їх значення своїми словами чи прочитайте за текстом. За потреби користуйтеся додатковою літературою;
• складіть речення з новими словами, переконайтеся, чи правильно їх зрозуміли;
• знайдіть ключове (головне) слово чи словосполучення абзацу;
• усно поясніть, чому ви вважаєте його ключовим;
• складіть речення з ключовим словом, щоб передати ідею абзацу. Придумайте друге речення. Виберіть, на ваш погляд, краще;
• краще речення запишіть у зошит;
• ключового слова в абзаці може не бути—тоді назвіть основні об'єкти (предмети, явища, персонажі, події), про які йдеться мова в цьому абзаці;
• встановіть зв'язки, залежність між цими суб'єктами;
• складіть речення, яке виражає суть абзацу; придумайте друге; тепер виберіть краще;
• підготуйте відповіді на питання, запропоновані вчителем, учнями;
• складіть запитання для товариша;
• пов'яжіть засвоєну інформацію з раніше вивченим чи прочитаним матеріалом.

Діалог Сократа. В рамках діалогу учні самостійно формулю­ють проблеми суспільного жит­тя та пропонують альтернативні шляхи їх розв'язання.

Сократівський стиль характе­ризується використанням анало­гії як способу виявлення суперечності в учнівських висловлюван­нях. Однією з причин виникнення соціальних конфліктів є існуван­ня різних поглядів на те чи інше суспільне явище. Для того, щоб їх подолати, людям необхідно обмі­нюватися своїми думками і праг­нути долати суперечки, займаючи певні позиції, в яких відобража­ються справедливість та людська гідність — дві фундаментальні цінності демократичного суспіль­ства, З допомогою «діалогу Со­крата» можна змусити учня пере­вірити логічність та послідовність своєї позиції і визначити сферу її застосування.

Ділова гра. Урок ділова-гра— це імітаційна модель навчальної діяльності учнів, що відтворюєть­ся в умовах, максимально набли­жених до дійсності. Мета ділової гри — поглибити та розширити діапазон знань учнів, формувати діловий стиль спілкування у прак­тично-професійній діяльності.

Урок-ділова гра має види: урок-«еврика», прес-конфе­ренція, урок-змагання, урок-тур-нір, урок-спектакль, урок-КВК, урок-аукціон та ін.

Незалежно від різновидів уро-ку-ділової гри, їх об'єднують за­гальні вимоги: постановка теми, цілей, завдань гри; визначення оптимального змісту гри; розпо­діл ролей та визначення функціо­нальних обов'язків учасників гри; забезпечення умов для проведен­ня ділової гри; єдність взаємо­дії учнів у ході виконання ролей. Класичний варіант імітаційної гри включає такі етапи:

• підготовка;
• безпосередньо сама гра;
• аналіз та підведення підсумків гри.

За типом ділові ігри бувають «жорсткі» та «вільні». У «жорстких» іграх де термінується зміст, функції та обов'язки учнів-виконавців ролей. У «вільних» іграх визначаються лише основні на­прями дій. Тут більшою мірою допускаєш;* самостійність і твор­чість у реалізації основної ідеї та змісту ділової гри.

Дидактичні ігри — це різновид пізнавальних, спеціально створених дорослими чи успад­кованих від попередніх поколінь ігор, що використовуються в на­вчальному процесі під безпосе­реднім керівництвом педагога. До дидактичних ігор належать настільно-друковані, словесні ігри, загадки, шаради, ребуси, го­ловоломки, ігри-забави, сюжетно-дидактичні та ділові ігри, їх голов­на особливість — наявність, крім ігрової (для вихованців), чітко ви­значеної дидактичної мети (для вчителя), регламентування ігро­вої діяльності спеціально визна­ченими правилами. Ігровий задум та ігрові дії допоможуть зберегти високу активність і самостійність дітей, наповнити навчання радіс­ними, позитивними інтелектуаль­ними емоціями.

Дослідження. Урок-дослідження — це така навчальна фор­ма, в якій домінує дослідницький метод вивчення матеріалу. Вико­ристання цього типу уроку зумов­лене потребами сучасного суспіль­ства, яке ставить перед школою завдання виховати творчу особис­тість, розвинути творчі задатки ді­тей, намити їх мислити, здобувати знання самостійно й застосовувати їх на практиці. Дослідницький ме­тод на уроках застосовується пере­важно в старших класах.

За - проти. Цей метод ви­користовується для демонстрації різноманітних поглядів на пробле­му, що вивчається. Розглядаючи протилежні позиції з дискусійної проблеми, учні ознайомлюють­ся з альтернативними поглядами, на практиці навчаються захищати свою власну позицію, вислухову­ють інших.

Займи позицію. Цей метод допомагає проводити дискусію зі спірної, суперечливої теми. Він дає можливість висловитися кож­ному учневі, продемонструвати різні думки з теми, обґрунтувати свою позицію або перейти на іншу позицію в будь-який час.

Засідання експертної ради— див. Панельна дискусія.

Звіт творчий. Такий урок про­водиться з метою повторення та узагальнення матеріалу, система­тизації знань. На ньому учні по­казують та захищають свої творчі роботи. На огляд і захист можуть надавати проекти, моделі, стенди, малюнки, доповіді, експеримен­тальні дослідження. Звіт повинен містити аргументацію вибору те­ми, виклад суттєвості роботи, уза­гальнення отриманих результатів з опорою на знання.

Зигзаг (пилка). Один із методів роботи в групах, доціль­ний під час завершення вивчення теми. Клас ділиться на декілька груп, кожній даються питання для вивчення. Учні з різних груп, які вивчають те саме питання, можуть радитися. Після закінчення часу, відведеного на вивчення питань, учні повертаються в групи й розповідають своє питання іншим членам групи. Після заслухову­вання виступу командира групи підбиваються підсумки.

Змагання як прийом введення в урок елементів гри засновані на груповій діяльності учнів. Бувають різними за змістом, структурою, формою організації, різною може бути їх роль в навчальному процесі

Ессе - Метод використовується як підсумок уроку, щоб шко­лярі упорядкували свої думки, а педагог спланував наступне заняття.

Ессе — науково-популяр­ний твір, написаний з ме­тою розкрити якесь поняття чи погляд, трактування теми; дослідницька праця.

Учитель ставить перед уч­нями два завдання.

1.  Написати невеличке есе, присвячене факту, події, яви­щу, поняттю, терміну, що ви­вчалися в контексті теми.

2. Письмово поставити одне запитання до опрацьованої теми.                                 

Еврика. Можливі та доцільні ролі: «експериментатори», тобто учні, які добре працюють з прила­дами, реактивами, обладнанням; «теоретики» — учні, які глибоко і вільно володіють теоретичним матеріалом; «калькулятори» — учні, які швидко та точно здій­снюють різні розрахунки; «екс­перти» — учні, які доповнюють, оцінюють та коригують процес і результати гри; «опоненти» — учні, які висувають нові ідеї, гіпо­тези на підтримку та на противагу тим, що розглядаються. Підсумки гри підводить вчитель.

Евристичні запитання (ключові питання). Урок нага­дує, що будь-яку задачу необхід­но розглядати з різних точок зо­ру. До основних ключових еврис­тичних питань відносяться: хто? (суб'єкт), що? (об'єкт), навіщо? (мета), коли? (час).

Екскурсія — одна з форм ор­ганізації навчання учнів, особли­во корисна на уроках природо­знавства, географії, біології. Такі уроки перш за все покликані показати учням можливості прак­тичного застосування знань, отри­маних при вивченні теми чи роз­ділу. Учні в ході екскурсії збира­ють природний матеріал для вико­нання окремих завдань. Це форма організації занять на природі, на виробництвах. Мета уроків-екскурсій визначається реалізацією краєзнавчого принципу навчання, а також економічного і екологіч­ного принципів. Вони відіграють велику роль в ознайомленні шко­лярів із методами дослідження, в розвитку їх пізнавальної само­стійності.

        Інцидент   уроку

Інцидент - це те, що сталося раптово, незаплановим чином і тому

привернуло до себе особливу увагу, ставши предметом обговорення людей

як свідків події

Життя в своєму постійному русі сповнено інцидентів. Їхня особливість полягає в абсолютній відсутності

усвідомленої волі людини і присутності «волі обставин». Створюють інцендент обставини.

 Навчити роз’вязувати інциденти учнів, що опинились в цих обставинах основне завдання вчителя в умовах профільного навчання.

Ось як найкраще це зробити.

• КРОК ПЕРШИЙ-змалювати обставини,що сталися.
• КРОК ДРУГИЙ-оцінити те,що сталось, з погляду соціальних норм

життя.Щоб не сталося ,воно завжди зайве в уроці, оскільки порушує робочій настрій і перебіг діяльності.

• КРОК ТРЕТІЙ-запропонувати учневі допомогу в розв’язанні його

ситуації. Щойно прагнення виправити ситуацію народилися, можно запронувати певну інструкцію,як краще виконувати дії. Дотого ж добре було б залучити до допомоги товаришів.

 Педагог спрямовує думку дитини на розв’язання ситуації,але сам не змінює обставин –це роблять дити як суб’єкти свого життя.

 Учитель не любить інцидентів. А діти отримують величезне задоволення від розгортання несподіваних подій, спримаючи інцидент як театральний спектакль. Про те, що сталося на уроці, діти згадують, переповідають батькам, друзям.

 Кожний вдало розв’язаний інцидент - це відсотки в капітал успішної роботи вчителя. А для дітей - величезний життєвий досвід гуманного ставлення до людини, що опинилася в складній ситуації.

Індивідуальне самонавчан­ня. Під час індивідуального само­навчання учні виконують ту або іншу самостійну роботу і склада­ють письмове повідомлення про її результати.

Інтерактивний тренінг — це форма інтерактивного навчання, що дозволяє учасникам за корот­кий час не тільки засвоїти знання, набути нових навичок і змінити ставлення до певних стереотипів, що склалися, а й закласти осно­ви нових підходів до розв'язан­ня педагогічних ситуацій. Інтер­активний тренінг дозволяє ви­користовувати досвід учасників, стимулює діалог між учасниками і викладачем (тренером), дає мож­ливість критично аналізувати ор­ганізаційні та системні причини труднощів, що виникають у навчально-виховній діяльності. Ба­зується на основних принципах теорії навчання дорослих, сприяє залученню учасників та активіза­ції процесу навчання.

Інтерактивне конспектування (інтерактивні нотатки, система «Поміч»). Метод навчає критично опрацьовувати та осмислюва­ти письмовий навчальний ма­теріал; може використовува­тись на різних етапах уроку.

Учитель пропонує учням для опрацювання письмову інформацію. В ході читання вони роблять олівцем умовні позначки на полях статті (до­кумента, уривка тексту тощо). На перших порах викорис­товується невелика кількість позначок. Наприклад, V — інформація відома; ! — інфор­мація важлива (необхідна для запам'ятовування); ? — інфор­мація потребує уточнення, до­повнення, додаткового опрацювання.

    Казка. Урок, на якому учиі знайомляться з казками, легендами, міфами народів світу і пізнають культуру всього людства, вчаться самостійно придумувати казки чи її частини, малюють каз­кових чи міфологічних героїв..

Картинна галерея. Учитель вивішує на дошці 4—5 кар­тин (фотографій), які містять озна­ки основного поняття або явища. Об'єднавши учнів у групи, він пропонує їх представникам че­рез деякий час назвати ознаки по­няття, що зображені на картинах. Після завершення роботи у гру­пах представники називають од­ну ознаку (по черзі, не повторюю­чись). Наведені ознаки вчитель за­писує на дошці у стовпчик. Після цього відбираються три найбільш характерні ознаки, з якими відбуватиметься подальша робота.

Карусель. Цей варіант коо­перативного навчання, при якому одночасно залучаються в роботу всі учасники навчального про­цесу. При цьому відбувається ак­тивне спілкування та обговорення проблеми між усіма учнями класу. Цю технологію варто застосову­вати для:

• збирання інформації з будь-якої теми;
• інтенсивної перевірки обсягу та глибини знань;
• розвитку вміння аргументувати свою позицію.

Карусель передбачає:

• підбір аргументів кожним учасником на задану тему;
• вислуховування   одним учнем достатньо великої кількості однокласників;
• пошук нових аргументів, прикладів для підсилення власної позиції, результативності роботи групи.

 Кластер.   Прийом   кластер   чимось   подібний   до    мозкового

штурму«кульки», для його застосування потрібно до 5 хв. Він передбачає виокремлення смислових одиниць тексту й графічне оформлення їх у певному порядку у вигляді грона. Згадайте, що, роблячи якісь записи, замальовки на  пам’ять, ми, часто інтуїтивно, розподіляємо їх особливим чином, компонуємо за категоріями. Кластери допомагають учням у ситуаціях, коли під час письмової роботи запас думок вичерпується. Система кластерів охоплює більшу кількість інформації, ніж ви б могли отримати за звичайної письмової роботи. Цей прийом може бути застосований на етапі виклику, коли ми систематизуємо інформацію ще до знайомства з основним джерелом (текстом) у вигляді питань або заголовків смислових блоків. Великий потенціал має цей прийом на етапі рефлексії: це виправлення хибних припущень у «попередніх кластерах», заповнення їх на основі нової інформації, встановлення причиново-наслідкових зв’язків між окремими смисловими блоками (робота може бути індивідуальною, у групах; з усієї теми або з окремих смислових блоків). дуже важливим моментом єпрезентація «нових» кластерів. такі завдання сприяють не лише систематизації матеріалу, але й установленню причиново-наслідкових зв’язків між «гронами».

Коло ідей. Дає можливість учням висловити свою точку зору; позицію; ідею, втягнутися в дис­кусію. При проведенні такого уро­ку необхідно вислухати кожного учня (або доповідача групи) по колу з однією підготовленою по­зицією (ідеєю, пропозицією). Усі відповіді слід «збирати» в колі по черзі до тих пір, поки вони не ви­черпаються. Такий метод дозво­ляє кожній групі або окремій осо­бі обмінятися результатами своєї роботи.

       Коротше — ще коротше. Метод навчає лаконічно висловлювати свою думку, дає можливість ефективно опрацьо­вувати матеріал підручника.

Учитель пропонує учням прочитати чи прослухати ціліс­ний уривок історичної інфор­мації. Після цього вони по­винні спробувати вислови­ти основну думку уривка од­ним реченням, а потім — од­ним словом.

КВК. Мета—розвиток піз­навальних інтересів та мотивів, ерудиції, інтелекту учнів; здібнос­тей швидко орієнтуватися у по­діях, екстремальних ситуаціях. КВК можуть бути тематичними, проблемними, розрахованими на загальну ерудицію учасників гри. Як правило, клас (або класи) поді­ляються на команди, які поетапно в процесі гри виконують різні ці­льові навчальні завдання. Підсум­ки та оцінку гри здійснює журі.

Компаративний аналіз—це заняття, на якому домінуючим є компаративний шлях аналізу ху­дожньої літератури. Це новий методичний шлях, який ґрунтується на набутках давньої науки компаративістики, яка досліджує подібності й відмінності, зв'язки та впливи літератур різних країн світу. Компаративний метод, за­пропонований Теодором Бенфеєм (1809—1881), ґрунтується на тео­рії «запозичень». Його прибічники вивчають той чи інший сюжет, мотив, образ, простежуючи їхню долю в літературах різних наро­дів та епох.

Конференція. Такий урок організовується як: нарада спеціалістів у певній науковій галузі а( збори практиків, які займають проблемами застосування досягнень науки у виробництві; як на­рада предметників і філософів, де розробляються світоглядні проблеми; як збори спеціалістів різних профілів, що вирішують спільну глобальну проблему.

Учні, як правило, виступають з доповідями й інформацією. Вся інформація готується самостій­но і вдома, а на уроці лише озву­чується. Базою для такої роботи служить додаткова література: науково-популярні книги, журна­ли, газети.

Мета уроків-конференцій — розширення та поглиблення на­вчального матеріалу, ознайом­лення з новою інформацією за рахунок спілкування з різними інформаційними джерелами, об­міну думками.

Форми роботи в процесі підготовки — вивчення літературних джерел, у ході самого уроку — взаємо інформація учнів, ведення тезисних нотаток, скла­дення плану.

   Конференція навчальна. Шкільна навчальна конференція наближає навчання до наукових форм діяльності У період підготовки до конференції учні самостійно обирають тему доповіді, виконують невелике дослідження та готуються до виступу з отриманими результатами. Конференція може проводитися в межах одного класу, паралелі або мати загальношкільний характер, її відмінна ознака полягає в обговоренні теоретичного інтегрованого матеріалу.

Ознаками конференції є:

• необхідність підготовчого періоду;
• обов'язкова   наявність не тільки повідомлень, а й виступів у формі доповідей, тобто із власною точкою зору.

Навчальні конференції більш ефективні, ніж традиційне повто­рення або закріплення на уроках, тому що при вмілій організації да­ють можливість учням зіставити різні точки зору, захистити свої позиції у вільній дискусії.

Шкільна навчальна конферен­ція ефективно використовується здебільшого в роботі з учнями старшого віку,

Круглий стіл. На таке за­няття запрошуються спеціалісти-вчені або спеціально підготовле­ні учні, які володіють питаннями, що будуть розглядатися. «Спе­ціалісти» ведуть обмін інформа­цією з учнями, відповідають на питання, ставлять свої відповід­но до проблематики досліджува­ної тем

Культурологічний аналіз. Урок культурологічного аналі­зу — це такий тип навчального заняття, що передбачає вивчення літературного твору в контексті світової культури.

Для подачі фонових знань мо­жуть бути використані такі мето­дичні форми роботи: слово (або лекція) вчителя, бесіда, самостій­не читання (домашнє чи класне) запропонованих учителем істо­ричних, літературознавчих, мис­тецтвознавчих, культурологічних джерел та енциклопедично-довідникової літератури; розгляд та аналіз ілюстрацій, репродук­цій картин; прослуховування му­зичних творів, перегляд слайдів, діафільмів, уривків з кіно-, теле- й відеофільмів, що містять куль урологічний матеріал; екскурсії до музеїв, пам'ятників та пам'ят­них місць; написання учнями ре­фератів, доповідей та повідомлень тощо. 

        Ланцюжок. Ланцюжки можуть бути різними: лан­цюжок думок, ланцюжок відповідей на запитан­ня, ланцюжок формул, ланцюжок задач, дібраних так, що відповідь попередньої задачі є умовою наступної.

Прийом можна використати під час фронтального опитування, з'ясування рівня засвоєння нового матеріалу, розв'язування задач, виконання екс­периментальних завдань.

 Лінія цінностей. Цей метод є різновидом кооперативної діяльності учнів. Його рекомендується використовувати в тих випадках, коли потрібно виявити думки учнів із таких проблемних питань, де можливі різні відповіді,ступені згоди чи незгоди з якоюсь заявою чи твердженням. Етапи:

1.Учитель  ставить запитання до всього класу, яке пупвненого рипускає різні думки щодо відповіді: від упевненого «Так» до впевненого «Ні».

2.Кожен учень самостійно обмірковує відпдвідь на це запитання.

3.Учитель і учень стають у протилежних кінцях класу. Кожен із них відстоює власну позицію: їхні твердження діаметрально суперечать одне одному.

4.Учням пропонується зайняти мце вздовж уявної лінії відповідно до того, з яким із цих крайніх полюсів вони більше погоджуються, обгрунтувавши при цьому свою позицію.

5.Учитель пропонує змінити свою позицію всім бажаючим і перейти на інше місце після вислуховування думок:    Так           Ні.

Лінії геометричних фігур. Можливе використання методу як для індивіуальної роботи учнів, так і для роботи в групах. Використовується на уроці під час фази консолідації при повторенні та узагальненні знань. Етапи:

1.Учитель наперед продумує та готує завдання для учнів. Після засвоєння даного методу роботи можна залучати учнів до підготовки завдань (наприклад, домашніх).

2.Учні виконують завдання, з’єднуючи лініями необхідні елементи.

3.Учні називають утворені геометричні фігури, коментуючи їх утворення.

Ланцюг довіри. Метод застосовується на початковому етапі уроку для ефективнішої праці. Учням пропонується відшукати й назвати щось спільне із сусідом, утворюючи своєрідний ланцюг.

Ланцюжок запитань “Навіщо?” Це - важлива гра на функціональне мислення і дуже важка. Методика проведення гри:

Називається який-небудь предмет, чи стан, чи  функція, а потім на будь-яку відповідь багато разів підряд задаються питання, які починаються зі слова “Навіщо?”. Цікаво, що з якого б корисного предмета ми не почали задавати подібну серію питань, ми прийдемо, як правило, до тієї ж самої кінцевої відповіді - "Щоб бути щасливим".

Метод евристичних, або «ключових», питань — є різно­видом групової роботи, де учням пропонується розглянути будь-яке запитання з різних точок зору. При цьому необхідно системати­зувати найбільш значимі питання, які виникають при вивченні тієї або іншої події, явища.

Мікрофон. Ця технологія є різновидом загально групового обговорення певної проблеми, яка дає можливість кожному ска­зати щось швидко, відповідаючи почергово.

Перед класом ставиться запи­тання. Учням пропонується олі­вець, що імітує мікрофон, який вони будуть передавати один од­ному, по черзі беручи слово. Го­ворити може тільки той, хто три­має олівець. Якщо учень не має що сказати, він передає слово, ін­шому. Важливо не обговорювати і не критикувати чужі відповіді. На завершення вчитель або учень, який добре володіє цією темою, підбиває підсумки.

Міні-дебати — різновид дискусії. Учням пропонуються дві протилежні точки зору на те чи інше явище, подію. Вони мають віддати перевагу одній із них чи запропонувати інше, власне бачення проблеми.

Мозаїка. Цей вид навчаль­ної діяльності використовується для створення ситуації, яка дає змогу учням працювати разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміж­ок часу. Для виконання цієї фор­ми клас поділяється на експертні групи, які отримують завдання для експертизи. Працюючи з до­датковою літературою чи іншими джерелами інформації, члени гру­пи складають блок-схеми експерт­ної оцінки. Після завершення ро­боти утворюються консультаційні групи, до яких входять по кілька учнів з кожної експертної групи. Діти обмінюються результатами експертиз, аналізують матеріал в цілому, занотовують необхідну інформацію, а закінчивши роботу, повертаються до своїх експертних груп, де остаточно узагальнюють весь матеріал.

Мозковий штурм (брейн— стромінг). Урок колективно­го обговоренні, пошуку рішень, що спонукає учасників про­явити свою уяву та творчість. Досягається шляхом вільного вираження думок усіх учасників і допомогає знаходити кілька рішень з певної теми.

Застосовується під час мотивації питань, пов'язаних о пошу­ком шляхів вирішення проблем, а не з усвідомленням змісту понять. Основним змістом, що вивчається на уроці, є моральні орієнтації та цінності, доцільно використову­вати метода «Класифікація» та «Альтернатива».

Класифікація. Суть методу полягає в тому, що учні отриму­ють робочі картки, на яких розмі­щені різні ознаки певних понять  або явищ. Спираючись на власний досвід та уподобання, учні повинні згрупувати їх за певними ознаками або критеріями.

Альтернатива. На робочій картці записана певна проблема пропозицій і ряд альтернативних пропозицій щодо її вирішення. Кожен учень самостійно повинен обрати тільки одну із запропонованих альтерна­тив і пояснити свої вибір. Учитель на уроці називає тему і запрошує взяти участь у її об­говоренні шляхом штурму, який організовується за такими етапами:

1.    Всі учасники «штурму» пропонують іде, щодо розв'язання висунутої проблеми (ідеї можуть бути будь-якими, навіть фантастичними).
2.    На дошці учень записує всі запропоновані ідеї.
3.    Коли група вважає кількість поданих ідей достатнього, їх подання припиняється.
4.    Після того як майже всі ідеї зібрані, вони групуються, аналізуються, розвиваються групою.
5.    Вибираються ті, що, на думку учасників, допоможуть вирішити поставлену проблему.

Мозковий штурм спонукає учиш виявляти творчість, розвиває вміння швидко аналізувати ситуацію.

Морський бій. Цей вид діяльності використовується для формування уміння швидко орі­єнтуватися в матеріалі з певної теми. Проходить за принципом гри морський бій. На магнітній дошці, розкрес­леній по горизонталі та вертика­лі, розміщені цифри, під якими закодовані завдання і букви, що символізують «кораблики»: одно­парусні (одна літера), двопарусні (дві літери). Всі написи на дошці прикриваються картонкою, на яку прилаштовані магніти.

За відсутності магнітної дошки можна розкреслити звичайну до­шку по горизонталі та вертикалі лініями. У крайньому зліва стовп­чику написати цифри від 1 до 10, а у верхньому рядочку — літери. Таблиця із закодованим розміщен­ням запитань та корабликів збе­рігається у ведучого. Під час гри на дошці він робить позначки: X, якщо у квадратику було запитання і на нього дали правильну відповідь; 0, якщо відповіді не прозву­чало; і записує певну літеру, якщо у квадратику був «кораблик».

Гра завершується, коли розга­дане ключове слово, яке утворю­ється з літер «корабликів». Ко­манда, що відгадала слово, отри­мує два бали. Ведучий підводить підсумки.

      Навчаючи — вчуся. Цей метод дає учневі можливість взяти участь у навчанні та передачі своїх знань іншим, зокрема своїм однокласникам під час уроку.

Низка слів наперед. Метод допомагає активізу­вати пізнавальну діяльність уч­нів, застосовується перед оп­рацюванням історичної ін­формації.

Педагог називає школярам вирази або дає короткий пере­лік слів із наукового чи науково-популярного тексту. Вони висловлюють припущення, де і яким чином ці слова можуть бути використані у змісті нав­чальної теми.

     Оглядовий сатир передбачає самостійний огляд учнями всієї теми на основі підручника або ін­ших матеріалів.

Результати огляду учні формулюють у вигляді таких суджень:

• суть даної теми;

• її головні частини або спрямування;

• об'єкти, що вивчаються;
• питання, що виникають;

• відмінність викладання теми за різними інформаційними джерелами.

Особливу роль відіграють сформульовані учнями питання. За підсумками оглядового семінару складаються індивідуальні й колективні програми занять за темою.

           Панельна дискусія. Іноді панельну дискусію називають за­сіданням експертної групи (не плутати з «методом суддів»). Для цього виду дискусії вчитель оби­рає 4—6 учнів і попередньо при­значає ведучого. Під час дискусії визначена проблема обговорю­ється спочатку всіма учасниками у режимі вільних висловлювань, а потім кожен по черзі має сфор­мулювати свою точку зору (ви­сновок), виступаючи з коротким повідомленням.

Парадоксальна розповідь містить хибні або неправильні твердження. Спираючись на свої знання, учням необхідно виділи­ти парадоксальні моменти та до­вести, у чому полягає їх хибність. Під час виконання цієї вправи розвиваються вміння швидко й логічно мислити, стило кон­спектувати, чітко висловлювати свою думку.

Парадоксальна розповідь мо­же бути використана на етапі уза­гальнення та систематизації ви­вченого матеріалу.

Паралель. Ця форма роботи є різновидом «акваріуму», тільки одночасно працюють дві групи і порівнюються висновки їхньої роботи.

Перекладач. Метод доцільно застосову­вати для кращого засвоєння визначень понять чи термінів. Учитель називає учням понят­тя або термін і пояснює його значення. Діти повинні «пере­класти» почуту фразу з науко­вої мови на загальновживану. Усі бажаючі висловлюють різ­ні варіанти. Найцікавіші, най­більш чіткі й лаконічні речен­ня записують у спеціальний розмовник.

 Подорож. Цей урок — піз­навальна гра, в ході якої здійсню­ються з допомогою книг, карт екс­педиції в різні епохи, країни. Можуть проводитись як оглядове так і поглиблено.

Показуха(скульптура).Учитель називає поняття, дію, процес або

явище. Об'єднавши учнів класу у декілька груп, він пропонує представникам кожної групи через хвилину представити його у вигляді скульптури (тобто без слів)'. Після демонстрації учи­тель організовує обговорення за такими питаннями:

• Що вказує на те, що саме назване поняття представлене групою?
• Якими засобами вони його передали?
• Які ознаки поняття їм вдалося показати?

Попкорн. Це різновид бесіди. Суть цього виду полягає в тому, що учням ставлять про­блемне запитання, дають час на обдумування, а вже потім опиту­ють. Учні, які зазвичай спочатку малоактивні, «дозрівають» як попкорн — «вибухають» відповідя­ми, як повітряна кукурудза.

Порушена послідовність. Учні з низки фактів, подій, явищ обирають правильні, складаючи їх у заздалегідь ви­значену послідовність.

      Пошук аналогій. Метод ефективний під час роботи з поняттями й термі­нами. Учитель називає певне по­няття, а учням необхідно знай­ти аналогічне серед раніше вивчених і обгрунтувати свій варіант відповіді.

      Пошук логічних зв'язків. Метод допомагає дітям за­своїти елементи логічного мис­лення. Учням пропонується невели­кий текст, що містить історичну інформацію, і до нього — висновки-підсумки, серед яких є як логічні, так і помилкові. Шко­лярі визначають, які з них пра­вильні, а які хибні, користую­чись скороченнями (п) та (х).

Пошук помилок. Метод застосовується під час повторення і закріплення вивченого матеріалу. Учитель заздалегідь готує аркуші з текстом 1 (без поми­лок) із теми, що досліджуєть­ся, і стільки ж аркушів з аналогічним текстом 2, де умис­но зроблені помилки. Уч­ням роздають текст 1. Вони протягом 10 хвилин уважно вивчають його зміст. Потім текст 1 вилучають і заміню­ють текстом 2, у якому шко­лярі мають знайти допущені помилки.

 Практикум. Урок-практикум — такий тип навчального процесу, який сполучає різні фор­ми організації пізнавальної діяль­ності, має риси «комбінованого» уроку, органічно «поєднуваного» з системою нетрадиційної освіти.

Практична робота. Мета такого уроку — обробка та закріплення теоретичних умінь та навичок на практиці. На цих уроках проводяться великі за обсягом і складні за змістам роботи. Уро­ки практичних робіт містять такі структурні елементи:

• постановка навчально-виховних задач;

    •ознайомлення учнів з на­вчальними засобами, необхідними для виконання практичної роботи; інструкціями щодо оволодіння прийомами навчальної діяльності і оформлення отриманих резуль­татів;

• власне проведення роботи;
• підведення підсумків і домашнє завдання.

Результат цього типу уроків залежить від ступеня оволодіння учнями прийомами навчальної роботи: порівнювати, зіставляти, робити висновки, розраховувати, аналізувати, встановлювати за­лежність,

Прес. Метод використовується у випадках, коли виникають  суперечливі думки з певної проблеми й учневі потрібно зайняти чітко визначену пози­цію з обговорюваної проблеми та аргументувати її. Метод дає мож­ливість навчитися формулювати та висловлювати свою думку з диску­сійного, проблемного питання ар­гументовано, чітко, стисло.

Прес-конференція. Такі уроки імітують прес-конференції, коли групи суспільних діячів чи вчених ведуть бесіди з представ­никами преси, спрямовані на вирішення важливих питань  і про­блем з метою їх популяризації та пропаганди. Уроки цього ти­пу сприяють розвитку у школярів навичок роботи з додатковою літературою, прищеплюють допитливість, виробляють уміння працювати в колективі, надавати взаємодопомогу.

Застосування методу проектів-це нагальна потреба нашого часу

 Цікавим явищем у навчанні є така форма, як проект. За своєю

суттю, це самостійна дослідницька робота учнів, що виконується тривалий час і презентується на спеціальному занятті. Така форма має давню історію в педагогіці і відома як «метод проектів». Але в наш час це педагогічне явище є скоріше формою навчання. Ніж окремом методом, оскільки має всі ознаки форми,поєднуючи в собі різні методи та прийоми.

Проект (з латинської - «кинутий уперед» )- це задум, план, праобраз передбачуваного або можливого об’єкта; сукупність документів і розрахунків, необхідних для його створення. Це цільовий акт діяльності, в основі якого- інтереси учня.

Проект. Виконання проектів—це самостійне вивчення учнями окремо проблеми протягом певного проміжку часу, яке завершується творчим звітом.

Сприяє розвитку пізнавальних інтересів та згуртованості колективу. Виконання проектів особливо корисне для викладання природничого циклу, оскільки:

• дає учням практичні навички в організації власної діяльності, плануванні часу і роботі за визначеним графіком;             
• дає змогу під наглядом учи­теля контролювати своє навчання;
• створює можливості для співпраці учнів один з одним;
• допомагає набути практичних навичок публічної презентації та захисту своїх надбань та досягнень.

Оголошення загальної теми та вибір підтем із цієї проблеми здійснюються заздалегідь. Теми доцільно підбирати у вигляді кон­кретних, чітких запитань, які б за­цікавили учнів. Необхідно врахо­вувати, що чим менший вік учас­ників проекту, тим доступнішою має бути тема дослідження.

 

    Рамка цілі. Метод передбачає виокрем­лення етапів або стадій у по­ясненні будь-якої історичної події, явища, процесу.

Учитель повідомляє учням алгоритм роботи, розрахований на чотири послідовні кроки:

1.  Мета (Чому? Навіщо? Для чого?) — те, чого праг­нуть головні дійові особи або групи.

2.   План (Яким чином? Як?) — кроки для досягнення мети, практичні дії.

3.   Дія (Що? Де? Коли?) -фактичне втілення плану.

4.  Результат (Які наслідки? Які підсумки?) — наслідок дії чи дій, що приводять або не приво­дять до досягнення мети.

Метод Ривіна (читання або вивчення тексту абзацами). Метод допомагає форму­вати уміння сприймати й оп­рацьовувати нову інформацію.

Абзац — частина тексту до 12 рядків, яка має закінчену думку і зміст якої можна пе­редати одним реченням (до 10 слів).

Використання методу Риві­на передбачає:

•  уважне прочитання тексту;

 •   виокремлення нових слів і словосполучень;

•  з'ясування значень ви­окремлених слів і словоспо­лучень;

•   складання речень з ви­окремленими словами чи сло­восполученнями;

•  виокремлення ключового слова або словосполучення;

•  складання речення з клю­човим словом чи словосполу­ченням для передачі основної ідеї тексту;

•   обговорення та запис у зошити кращого із запропоно­ваних речень;

• підбір запитань до тексту.

Розв'язування задач. Такі уроки мають багато функцій:

• пізнання і засвоєння понять, які вивчаються, явищ і закономірностей;
• обробка знань та формування умінь, застосування їх на практиці;

-• повторення пройденого, сприяння встановленню зв'язку вивченого з життям і виробництвом в усіх його різновидах;

• створення проблемних ситуацій.

Такі уроки вчать працювати, бути цілеспрямованими і самостійними, творчо активними. Важливе значення має формуван­ня в учнів узагальнюючих умінь, вироблення загальних підходів. Використовуються індивідуальні та групові форми роботи.        

Розпізнавання інформації. Метод навчить учнів розріз­няти факти і погляди (точ­ки зору). Учитель пропонує школя­рам низку речень. Користу­ючись скороченнями «ф» — факт і «п» — погляд (точка зору), вони повинні познача­ти, у яких із наведених речень подано факти, а які висвітлю­ють певні погляди.

Розумова картографія (мережа думок). Метод допомагає зосереди­ти думки на одній темі, розви­ває вміння структурувати ма­теріал і може використовува­тись на вступних чи підсумко­вих уроках (етапах уроків).

Учитель пропонує тему для обговорення. Учні (колек­тивно чи індивідуально) по­винні розбити її на логічно взаємопов'язані підтеми. Шля­хом розкриття кожної підтеми створюється загальна характе­ристика обраної проблеми.

Рейтнгово-вибірковий диктант. Такий вид навчальної діяльності пропонується учням для оцінки достовірності 10—12 су­джень, які зачитує учитель. Від­повідь позначається значком «+» (так), якщо судження правиль­не, а якщо помилкове —- значком «—» (ні). Відповіді на запитання записуються в один ряд і нуме­руються.

 

 

 

 

 

 

 

Рефлексивний екран

Запитання	Відмітка учнів
Інформація з уроку мені подобається
Я хочу дізнатися більше про озон та про озонові діри
Тепер я можу використати свої знання з теми
Було цікаво працювати над складанням кола Вена
Я був підготовлений і активний на уроці

Розв’язування ситуаційних задач. Ситуації слугують для учнів конкретними прикладами для ідей та узагальнень, забезпе­чують основу для високого рів­ня абстрагування й мислення, за­цікавлюють та захоплюють, до­помагають пов'язати навчання з досвідом реального життя, да­ють шанс реального застосуван­ня знань.

Такий вид роботи навчає учнів ставити запитання, відрізняти факти від думок, виділяти важливі та другорядні обставини, аналізу­вати та приймати рішення.

Рюкзак. На етапі рефлексії надається можливість кожному з учнів  стисло записати на папері відповідь на запитання: «Які з тих знань, умінь, способів дій, що отримали на уроці, вони візьмуть  для використання на інших уроках?»      

      Семінар. Семінарське заняття є формою організації навчання, що поглиблює та систематизує знання. Вимога до нього •»-* актив­на участь кожного учня. На семі­нарах передбачається більш ви­сокий ступінь конкретизації на­вчального матеріалу, ніж лекція. Вони вимагають від учнів серйоз­ної самостійної роботи з додатко­вою літературою, читання нового * джерела, порівняння матеріалів, підбору цікавих фактів.

Семінар у групах за вибором. Під час такого заняття одночас-. но виступають декілька учнів — представників груп, що працю­вали на попередньому семінарі. Вони коротко доповідають класу, чим будуть займатися учні, які вибрали для занять їхню групу. Школярі створюють нові робо­чі групи.

Семінар генерація ідей. Учні розподіляються за парами: гене­ратори та організатори. Генератор висловлює своє бачення пробле­ми, описує все, що йому відомо або невідомо з даної теми. Орга­нізатор ставить йому уточнюючі питання, заохочує висловлювання, записує основні відповіді та отримані під час обговорення ре­зультати. Алгоритм фіксації ре­зультатів задається вчителем:

• основні поняття за темою;

   • символ або схема, що відображає проблему;

   • питання, що виникають при роботі в парах тощо.

Через деякий час пари перехо­дять від етапу генерації до обго­ворення матеріалу, який було на­працьовано, а потім виступають перед усіма учнями.

Семінар з груповою роботою. Його специфіка полягає в тому, що учні, які займаються однако­вими питаннями під час індиві­дуальної роботи, об'єднуються в групи. Кожна створена група після обговорення вибирає форму заняття за своєю темою для інших учнів класу . Учні готують виступ, досліди, задачі, вікторини для тих дітей, які прийдуть до них на на­ступне заняття.

Семінар з індивідуальною ро­ботою. Під час проведення семі­нару учні ставлять перед собою навчальне завдання за темою, складають план заняття, виби­рають вид навчальної діяльно­сті і форму звіту. Вчитель надає учням банк даних, що полегшує їм вибір перелічених елементів діяльності. Варіанти можливих завдань, види діяльності та фор­ми звіту записуються до почат­ку семінару на дошці у вигляді таблиці.

Семінар пошуковий передбачає проведення учнями дослі­джень у групах, а потім колективний пошук за найбільш цікавими і важливими проблемами. Врахувати індивідуальні якос­ті учнів дозволяють цикли різних за типами семінарів. Розглянемо З типи семінарів, об'єднаних у за­гальний цикл: з індивідуальною роботою, груповою, групами змін­ного складу.

Семінар-практикум — форма організації колективної роботи учнів у межах уроку» характеризується колективним обговоренням раніше запланованих питань,

Семінар-рефлексія. Під час проведення такого семінару об­говорюються основні результати проведених занять, аналізуються способи освітньої діяльності та особливості отриманої продукції. Учні в групах коротко висловлю­ють свої думки з приводу зазна­чених питань. Координатор семінару та лідери груп фіксують узагальнені та систематизовані результати рефлексії. Потім відбу­вається колективне обговорення ключових проблем, виявлених під час індивідуальних виступів.

Семінар шкільний — форма заняття, яка забезпечує створення учнями власних освітніх продук­тів під час колективно-групової комунікації.

Семінари відрізняються від ін­ших видів навчальних занять під­вищеною активністю і самостій­ністю школярів, проявом їхніх організаційно-діяльністних особистісних якостей.

За дидактичними цілями семі­нари поділяються на:

• заняття із введення в тему, планування її вивчення;
• заняття щодо дослідження фундаментальних освітніх об'єктів;
• заняття з подання та захисту освітніх результатів;
• заняття  з  поглиблення, узагальнення та систематизації знань;
• контрольні та залікові семінари;

• аналітичні семінари.

Сенкан. Метод може бути використаний на будь-якому етапі уроку.

Алгоритм складання сенкану:

   1 рядок – іменник;

   2 рядок – два прикметники;

   3 рядок – три дієслова;

   4 рядок – речення із 4 слів;

   5 рядок – іменник-синонім

Перший рядок – тема називається одним словом – іменником.

• Другий рядок – опис теми двома прикметниками.
• Третій рядок – опис дії в рамках теми трьома дієсловами.
• Четвертий рядок фраза з чотирьох слів, що показує ставлення до теми.
• П’ятий рядок – це синонім з одного слова, що повторює суть теми.

  Серцевий напад. Учні поділяються на групи по 6—8 осіб. Група

отримує запитання (завдан­ня) без встановлення часу на обду­мування. Чим швидше група впорається із завданням (дасть відпо­відь на запитання), тим вищий бал отримують учасники.

Симпозіум. Різновид конференції, на якому вчитель форму­лює загальну проблему, а учні виступають зі своїми міркуваннями з даної проблеми, попередньо під­готувавши свої виступи в письмо­вому вигляді. Проводиться протягом 1—2 годин. Наприкінці вчитель підбиває підсумки, робить узагальнення, оцінює роботу доповідачів і найбільш  активних, творчих учасників конференції.

Снігова куля (два-чотири-вісім). Використовується, ко­ли необхідно, щоб учасники об­говорили якесь питання спершу в парах, потім у квартетах, пізніше в октетах тощо. Важливим для навчання є як викладання, так і ви­слуховування поглядів, аргумен­тів, характеристики речей, озна­йомлення з різними підходами. Перевага методу в тому, що він навчає вести переговори і робити вибір. Проте слід пам'ятати, що його використання (багаторазове повторення) буде ефективним тоді, коли проблема цього варта.

Співбесіда - це специфічна форма організації навчально-ви­ховного процесу, де взаємодія вчителя з учнями жорстко не детермінується, а домінуючим методом його проведення є бесіда. Урок-співбесіда проводиться перед: заліком, навчальною екскурсією, конференцією, диспутом, контрольною роботою. Його мета — виявити рівень навчальних досягнень учнів. У ході співбесіди констатується зміна рівнів засво­єння знань, загально навчальних умінь  та спеціальних умінь і навичок учнів; розвитку їх творчих можливостей; аналізуються помилки, виявляються прогалини у знаннях, використовуються оперативні та доцільні шляхи їх усунення; прогнозується система роботи з учня­ми щодо поліпшення засвоєння програмового матеріалу; конста­тується стан підготовки учнів до підсумкового уроку.

      Суд. Урок дає можливість отримати уявлення про спрощену процедуру прийняття судового рішення та провести рольову гру — судовий процес з участю 3-х осіб: судці, який буде слухати обидві сторони і приймати рішення, позивача і відповідача (можлива участь адвокатів, прокурора, свідків тощо).              .

Після того як клас визначить­ся з ролями, вчитель надає кожній групі завдання:

• суддям — підготовка запитань,
• позивачам — підготовка вступної промови та викладу аргументів,
• відповідачам —підготовка промови-відповідей та захисту.

Урок проходить із дотриман­ням порядку ведення судового засідання:

1 ) вступні заяви учасників су­дового процесу;

2.    позивач викладає аргументацію, суддя ставить йому запитання;
3.    відповідач викладає суть захисту, суддя ставить йому за­ питання;
4.    суддя виносить рішення.

Твір. Уроки цього типу присвячені написанню чи підготовці учнями творчих робіт. Щоб на­писати твір, необхідно не тільки володіти фактичним матеріалом, але і вміти грамотно висловити

Тренінг - процес, призначений надати або поновити знання та навички і перевірити ставлення до проблеми, ідей, поведінку з метою їхньої  зміни чи оновлення.

Три речення.Метод допомагає опанувати уміння чітко, лаконічно і логіч­но висловлювати думку; прово­диться на етапі засвоєння но­вих знань.

Учитель зачитує коротку розповідь або документ. Учні повинні уважно вислухати і передати зміст почутого трь­ома простими реченнями. Ін­ший варіант — робота з друко­ваним текстом. Речення запи­суються у зошит.

Ток-шоу. Метою такого уроку є отримання навичок публічного виступу та дискутування.

Тримай позицію. Різновид дискусії. Створює можливість кожному учневі висловити влас­ну думку, продемонструвати різні позиції, обґрунтувати  своє бачення, назвати найбільш переконливі аргументи.

Попередня підготовка: вчитель вивішує на стінах плакати, на яких описано варіанти вирішення про­блеми, яку треба обговорити.

Порядок проведення:

• учитель формулює проблему та пропонує учням висловити свої думки, зайнявши місце біля одного з плакатів;
• учні підходять до плакатів і готуються аргументувати обрану позицію;

• обговорення проблеми;
• якщо після обговорення дискусійного питання учень змінює свою точку зору, вій переходять до іншого плаката і наводить відповідний аргумент;
• підбиття підсумків дискусії.

Турнір сприяє повторенню і узагальненню вивченого мате­ріалу. Його форма — діалог-змагання між двома групами, що ви­являє якість засвоєння матеріалу. До такого типу відносяться і бліц­турніри.

Мета — залучення всіх учнів одного чи двох паралельних кла­сів до колективної, творчої, само­стійної діяльності з метою закрі­плення, поглиблення, система­тизації та узагальнення їх знань, умінь і навичок; усунення про­галин у знаннях, формування та розвиток навичок колективної праці.

Можливі та доцільні ролі:

• «консультанти» — учні, які займаються з відстаючими учнями;
• «ерудити» — учні, які готують повідомлення з теми;
• «аналітики» — учні, які розв'язують складні варіанти навчальних завдань;
• «експериментатори»—учні, які готують експеримент, дослід з теми;
• «голова» та «члени журі» — учні, які оцінюють виконання завдань групами або окремими учнями класів відповідно до їх ролей.

  Успіх (створеннч ситуації успіху). Метод дає змогу кожному учневі розкритися повністю. Для цього необхідно:

1.Зняти страх («Це просто», «Це легко», «Не вийшло – нічого страшного, попрацюєш і обов’язково вийде»).

2.Надати приховану допомогу («Я вважаю, що краще б почати з цього…», «Мені здається, що основне тут…»).

3.Уміти авансувати особу («У тебе все вийде»).

4.Використовувати прийоми персональної винятковості («Саме ти…»).

5.Зробити педагогічну оцінку результату («Ти це добре зробив», «Ось тепер вийшло чудово»).

Урок з різновіковим складом учнів — вид нестандартного уроку, що надає можливість показати перспективу розвитку даної про­блеми, виховують прогностичне мислення, прилучають до колективної творчої діяльності.

    Фішбоун.

Фокусуючі запитання. Питання, на які треба відповідати після представ­лення теми. Часто вони є проблемними питаннями. Учні можуть самі сформулювати запитання, на які треба знайти відповідь.

 

 Хокей. Учні змагаються на такому уроці за принципом командної естафети. Вона мо­же бути використана як елемент уроку узагальнення, частина те­матичного оцінювання чи як засіб зв'язку позакласної роботи з предметом.

У грі беруть участь дві або більше команд по 6 осіб, де є 3 на­падаючих, 2 захисники та воротар. Учитель (польовий арбітр) готує «шайби» — кружальця різного кольору (відповідають кількості команд) із записаними на них за­питаннями різного рівня склад­ності. Кількість «шайб» визна­чається кількістю команд — чим більше груп бере участь у грі, тин менша кількість запитань. Першими у гру включаються нападаючі, у разі невдачі на допомогу прихо­дять захисники.

Заключний етап—арбітр під­водить підсумки змагання, нази­ває переможця.                                                        

Читання творче. Цей метод є специфічним для вивчення літератури. Мета негоду творчого читання полягає в активізації художнього сприймання, художніх переживань, у формуванні засобами мистецтва художніх нахилів та здібностей школярів.

   Щоденник подвійних нотаток. Метод доцільно викорис­товувати під час опрацюван­ня письмової історичної ін­формації. Сторінка учнівського зо­шита ділиться на дві колонки. Зліва школярі записують ури­вок тексту, що їх вразив, заці­кавив або заінтригував, а спра­ва — свій коментар.