Збірник гурткових занять "Сучасні технології освітнього процесу в закладі позашкільної освіти"

 

ВІДДІЛ ОСВІТИ МАНЬКІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

МАНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ ЦЕНТР ДИТЯЧОЇ ТА ЮНАЦЬКОЇ ТВОРЧОСТІ,

МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

 

 

Олійниченко Т.П.

 

Сучасні технології навчання в гуртках

науково-технічного

напряму позашкільного закладу

 

Методичний посібник 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МАНЬКІВКА 2018

          Рекомендовано до друку педагогічною радою Маньківського районного ЦДЮТ, МАН(протокол № 1 від 05.01.2018 р.)

 

 

Автор: Т.П.Олійниченко.

 

 

Рецензент:

Л.І.Самелюк – методист відділу освіти Маньківської райдержадміністрації;

 

 

 

 

 В методичному посібнику розглянуто поняття сучасні технології навчання, запропоновано шляхи впровадження сучасних технологій в освітній процес позашкільного закладу, поміщено теоретико-практичні матеріали з питань організації освітнього процесу в гуртках науково-технічного напряму.

Видання адресоване працівникам позашкільних навчальних закладів.

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

Передмова………………………………………………………………………………………………………….4

І. Сучасні технології освітнього процесу  в закладі позашкільної  освіти…………6

Сучасний урок у контексті компетентісного підходу………………………………………14

            Талабанюк Т.В. Особливості організації сучасних занять  в гуртках «Вязання», «Рукоділля»……………………………………………………………………………………24

            Мельник С.С.  Особливості практичної діяльності вихованців на заняттях гуртків «Іграшка»……………………………………………………………………………….52

Поліщук Н.О. Впровадження інновацій на заняттях гуртків «Бісероплетіння………………………………………………………………………………………………..67            

ІІ. Висновки……………………………………………………………………………………………………….86

ІІІ. Використані джерела…………………………………………………………………………………..87

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Передмова

У сучасних умовах модернізації системи освіти в Україні, визначення нових завдань, пов'язаних із змінами у підготовці особи до життя і практичної діяльності, зростає роль позашкільної освіти. 

     Як зазначається в  статті 3 Закону України «Про освіту»:  «Кожен має право на якісну та доступну освіту. В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих».

      Позашкільна освіта увійшла в складники та рівні освіти. Метою позашкільної освіти є розвиток здібностей дітей та молоді у сфері освіти, науки, культури, фізичної культури і спорту, технічної та іншої творчості, здобуття ними первинних професійних знань, вмінь і навичок, необхідних для їх соціалізації, подальшої самореалізації та/або професійної діяльності.

             Позашкільна освіта орієнтована на свободу вибору дитиною видів і форм діяльності, темпів і термінів навчання, результатів навчання та розвитку. Забезпечення свободи вибору стає для сучасної позашкільної освіти головною умовою гуманізації всієї життєдіяльності дитини, її відносин з іншими вихованцями, вихованців із педагогами.

           Сучасний позашкільний навчальний заклад  нині реалізує дві функції: навчальну (задоволення різноманітних освітніх послуг дітей, поглиблення знань, здобутих у школі, надання первинних професійних знань, умінь і навичок) та соціально-педагогічну (соціальний захист та реабілітація дитини, створення умов комунікації, рекреації та особистісної самореалізації).

           Реалізація цих двох функцій відбувається з позиції педагогіки розвитку, для якої головним є особистість, її ціннісні орієнтації, пізнавальні, фізичні, інтелектуальні, творчі здібності, а не лише певний обсяг знань, навичок і вмінь.

           Система позашкільної освіти України наразі перебуває на важливому етапі розвитку, переходу до якіснішого стану. Одним зі слабких місць є удосконалення науково-методичного забезпечення діяльності позашкільного

освітнього закладу. Відповідно, потребує удосконалення змісту позашкільної освіти, його регламентація та обґрунтування на наукових засадах.

           Нині одним із перспективних підходів у педагогічній науці є компетентнісний підхід. Це такий вид змісту освіти, котрий не зводиться до знаннєво-орієнтаційного компоненту, а передбачає набуття досвіду вирішення життєвих проблем, виконання ключових функцій, соціальних ролей. На основі компетентнісного підходу керівниками гуртків розроблені заняття гуртків науково-технічного напряму, які представлені у цьому посібнику.

           Усі конспекти занять, сценарії виховних заходів  є авторськими, апробованими у позашкільному закладі і мають практичне спрямування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І. Сучасні технології освітнього процесу  в закладі позашкільної освіти

Урок – дзеркало загальної педагогічної культури вчителя,

мірило його інтелектуального багатства, показник його

світогляду, ерудиції.

До хорошого уроку вчитель готується все життя.

          В. Сухомлинський

         Інноваційність розвитку освіти – постійні нововведення в діяльність   закладів освіти, в освітній процес – є тією нагальною потребою, без задоволення якої вона втратить взаємозв’язок з життям, загубить свій творчий потенціал, перетвориться в рутинну справу, не потрібну ні суспільству, ні особистості. Життя вимагає інтенсифікації пошуку, експериментування, введення новітніх технологій, застосування нових засобів навчання. Разом з тим, реалізація цих вимог не може здійснюватись хаотично, безсистемно, непродумано й без урахування того педагогічного досвіду, який в минулому приводив до відомих, а в багатьох випадках і до видатних педагогічних успіхів. У ряді підходів цей досвід не втратив свого значення ще й сьогодні. Зрозуміло, що інновації мають розгортатись з урахуванням минулого досвіду, а не ігноруючи його. В основі інноваційного розвитку освіти мають знаходитись педагогічна, ширше – соціогуманітарні науки (філософія, політологія, соціологія тощо), які як і в інших галузях суспільного виробництва, прокладають дорогу практиці. Зважаючи на це ми й обрали проблему інноваційного розвитку освітнього процесу позашкільного закладу освіти.

            Тенденцією розвитку освіти у цивілізованому світі є впровадження у педагогічну практику країн компетентісно-орієнтованої освіти, яка сприяє набуттю учнями компетентностей, необхідних у житті. Теорія компетентнісного підходу в освіті розроблялася і була представлена в працях

зарубіжних учених Р. Бадера, Д. Мертенса, Б. Оскарсона, А. Шелтена. Українські перспективи компетентнісного підходу в сучасній освіті досліджували вчені І. Бех, Н. Бібік, О. Биковська, Л. Ващенко, І. Єрмаков, В. Вербицький, О. Локшина, О. Кононко, О. Пометун, О. Савченко, та ін. Практичну реалізацію компетентнісного підходу, формування компетентностей особистості розкрили в своїх роботах вчені В. Болотов, І. Зимняя, Е. Зеєр, А.Золотарьова, М. Катунова, В. Лаптев, О. Лебедев, Н. Радіонова, В. Серіков, А. Тряпицина, А. Хуторський, С. Шишов та ін.

          Поняття компетентність досить широке. До нього відносять навчальні здібності, знання та навички, моральні цінності, ставлення. Компетентний(від лат. competent — (належний, відповідний) — досвідчений у певній галузі, якому притаманні компетентність, поінформованість, обізнаність, авторитетність.

          Різні науковці за структурою поняття компетентності вичленяють предметно-знаннєву, організаційну, технологічну, екологічну, правову, політичну, культурологічну, соціальну, економічну компетентність, а також компетентність у сфері комунікативної діяльності та у сфері особистого і повсякденного життя людини.

          У процесі пізнання, у результаті власної практичної діяльності, формується індивідуальний досвід кожного суб’єкта. Чим досвідченіша людина, тим різноманітніша її діяльність, як результат різноманітним стає й сформований досвід. Але індивідуальний досвід суб’єкта не може бути ізольованим від інших людей. Отже, у результаті пізнання людина вступає у взаємодію з іншими людьми, порівнює власний досвід з їхнім та збагачує його за рахунок опанування досвіду попередніх поколінь. Досвід людства складається з сукупності індивідуальних досвідів усіх членів суспільства.

          Так, на думку О. Кононко, компетентність не означає лише доступну вікову поінформованість дитини в широкому колі життєвих проблем. Вона передбачає цілий комплекс характеристик: розвинений чуттєвий досвід; навички практичного життя; розвинені потреби, здібності, звички; набір базових особистих властивостей, які гарантують дитині пристосованість до життя; уміння орієнтуватись у змінних умовах, знаходити оптимальні засоби реалізації свого особистісного потенціалу.

           Відповідно до концептуального положення академіка І. Беха, недоцільним є ототожнення навчальних здібностей, знань і умінь з компетентностями. Компетентність він трактує як досвідченість суб’єкта у певній життєвій сфері. Змістовий наголос тут робиться на досвідченості, а не на обізнаності чи поінформованості суб’єкта у певній галузі.

            Головною рушійною силою сучасної технології освітнього процесу в позашкільному закладі є педагог, оскільки суб'єктивний чинник є вирішальним і під час впровадження і поширення нововведень. Педагог-новатор є носієм конкретних нововведень, їх творцем, модифікатором. Він має широкі можливості і необмежене поле діяльності, оскільки на практиці переконується в ефективності наявних методик навчання і може коригувати їх, проводити докладну структуризацію досліджень освітнього процесу, створювати нові методики. Основна умова такої діяльності — інноваційний потенціал педагога. Тому у кожному позашкільному закладу потрібно створити середовище, що сприятиме методичній підготовленості педагогів впроваджувати сучасні технології навчання в освітній процес.

          Технологія навчання – інтегративна модель освітнього процесу з чітко визначеними цілями, діагностикою поточних і кінцевих результатів, розподілом освітнього процесу на окремі компоненти.  Технологія навчання  передбачає чітке та неухильне виконання певних навчальних дій в умовах оперативного зворотного зв’язку.

          У роботах В.П. Беспалько, Б.С. Блума, М.В. Кларина, М.А. Чошанова та інших виділені наступні ознаки технології:

- доцільність, як будь-яка технологія, повинна містити опис цілей і задач, на вирішення яких спрямовані проектовані способи і дії;

- результативність - опис результатів;

- алгоритмічність - фіксація послідовності дій педагога й учнів;

- відтворюваність - систематичне використання алгоритму дій і засобів в організації педагогічного процесу;

- керованість - можливість планування, організації, контролю і коректування дій;

- прогнозованість: технологія створюється і реалізується штучним способом, підлягає модернізації і коректуванню з урахуванням конкретних умов.        

Технологія сучасного проектного навчання

          Проектність – визначальна риса сучасного мислення. Проектне мислення, проектна діяльність – процес узагальненого й опосередкованого пізнання дійсності, в ході якого людина використовує технологічні, технічні, економічні та інші знання для виконання проектів зі створення культурних цінностей.

            Проект у контексті освіти – це результативна діяльність, здійснювана в спеціально організованих педагогом («лабораторних») умовах. Спеціально організовані педагогом умови дають дитині можливість діяти самостійно, отримувати результат, але в безпечних умовах.

           Технологія проектного навчання являє собою розвиток ідей проблемного навчання, заснованого на розробці і створенні учнями під контролем педагога нових продуктів (товарів чи послуг), що володіють суб’єктивною чи об’єктивною новизною, мають практичну значимість.

            Під проектом розуміється спеціально організований педагогом і самостійно виконуваний дітьми на основі суб’єктивного цілепокладання комплекс дій, що завершується створенням продукту, який складається із об’єкта праці, виготовленого в процесі проектування, і його представлення в рамках усної чи письмової презентації.

           Характерною особливістю проектної технології є наявність значущої соціальної або особистої проблеми учня, яка потребує інтегрованих знань, дослідницького пошуку рішень, проектної діяльності.

           Серед навчальних проектів можна виділити наступні типи: дослідницькі, творчі, інформаційні, соціальні, телекомунікаційні та інші.

           Проектне навчання передбачає таку структуру навчального матеріалу, яка б дозволяла використовувати його для побудови навчальних моделей. Це своєрідний конструктор, що охоплює всі сфери змісту освіти. При цьому мова йде як про теоретичне моделювання, так і про побудову натуральних моделей. Перспективне моделювання із застосуванням комп’ютерних засобів навчання. Стадії розробки проекту:організаційно-підготовча стадія – проблематизація, розробка (вибір) проектного завдання; розробка проекту (планування); технологічна стадія; заключна стадія (оформлення результатів, презентація, обговорення, саморефлексія).

Інтерактивні технології

           Інтерактивне навчання за В.В. Гузєєвим – це навчання з добре організованим зворотним зв’язком суб’єктів і об’єктів навчання, з двостороннім обміном інформацією між ними.

           Інтерактивними технологіями є також ті, у яких учень виступає у постійно суб’єктно-об’єктних відносинах навчаючої системи, періодично стає її автономним активним елементом. Інтерактивні технології засновані на прямій взаємодії учнів з навчальним оточенням. Навчальне оточення, чи навчальне середовище, є реальністю, в якій учні знаходять для себе галузь засвоюваного досвіду, причому не просто з метою підключення емпіричних спостережень, життєвих вражень у якості допоміжного матеріалу або ілюстративного доповнення. Досвід учня – це центральний активатор навчального пізнання. У традиційному навчанні ведучий (учитель, тренер) грає роль «фільтра», що пропускає через себе навчальну інформацію, в інтерактивному – роль помічник помічника в роботі, що активізує взаємоспрямовані потоки інформації.

          У порівнянні з традиційними, в інтерактивних моделях навчання змінюється і взаємодія з педагогом: його активність поступається активності дітей, завдання педагога – створити умови для їх ініціативи. В інтерактивній технології діти виступають повноправними учасниками, їх досвід важливий не менше, ніж досвід дорослого, який не лише дає готові знання, а й спонукає вихованців до самостійного пошуку.

         Педагог (ведучий, тренер) в інтерактивних технологіях виконує декілька основних ролей. У ролі інформатора-експерта педагог викладає текстовий матеріал, демонструє відеоряд, відповідає на питання учасників, відслідковує результати процесу і т.д. У ролі організатора-фасилітатора він налагоджує взаємодію дітей з соціальним і фізичним оточенням (об'єднує у підгрупи, координує виконання завдань, підготовку міні-презентацій тощо). У ролі консультанта звертається до професійного досвіду дітей, допомагає шукати рішення уже поставлених задач, самостійно ставити нові і т.д.

          Прийоми інтерактивного навчання (за В. Шарко): акваріум, коло ідей, «мозковий штурм», метод «прес», «мікрофон», «ажурна пилка», ток-шоу, дискусія, навчання в командах досягнень, мета, план, командна підтримка індивідуального навчання, американська мозаїка, групові дослідження, тренінг.

Ігрові технології

          Гра поряд з працею і навчанням є одним із основних видів діяльності людини, дивний феномен нашого існування. За визначенням гра – це вид діяльності в умовах ситуації, направленої на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, в якій формується і вдосконалюється самоуправління поведінкою. В людській практиці ігрова діяльність виконує такі функції: розважальну, комунікативну, ігротерапевтичну, діагностичну, корекційну, міжнаціональної комунікації, самореалізації та соціалізації.

           У сучасній освіті гру як метод навчання і виховання використовують для активізації та інтенсифікації навчально-виховного процесу.

           На відміну від гри взагалі, педагогічна гра характеризується чітко визначеною метою навчання і відповідним педагогічним результатом, характеризується навчально-пізнавальною спрямованістю.

           Ігрова форма заняття створюється з допомогою ігрових прийомів і ситуацій, які виступають як засоби пробудження, стимулювання учнів до навчальної діяльності.

          Реалізація ігрових прийомів і ситуацій проходить за такими основними напрямками: дидактична мета ставиться перед учнями у формі ігрової задачі; навчальна діяльність підкорюється правилам гри; навчальний матеріал використовується як її засіб, який перетворює дидактичну задачу в ігрову; успішне виконання дидактичного завдання пов’язується з ігровим результатом.

Інформаційно-комунікаційні технології навчання

         Інформаційно-комунікаційні технології навчання – це сукупність методів і технічних засобів реалізації інформаційних технологій на основі комп’ютерних мереж і засобів зв’язку для забезпечення ефективного процесу навчання.

        Об’єктом методики використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчанні є процес навчання школярів в умовах сучасних навчальних закладів.

           Предметом методики використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі є педагогічні, санітарно-гігієнічні та технічні умови, за яких застосування інформаційно-комунікаційних технологій підвищує ефективність навчання.

           Програмно-педагогічні засоби – сукупність комп’ютерних програм навчального призначення.

          Текстовий редактор – комп’ютерна програма, призначена для роботи з текстом. Дає змогу вводити, зберігати, редагувати, друкувати у зручному вигляді текстову інформацію.

           Графічний редактор – комп'ютерна програма, призначена для створення малюнків або мультиплікаційних кадрів.

          Електронна таблиця – комп’ютерна програма, що дає змогу вводити й опрацьовувати дані у табличній формі.

          База даних – структурована певним чином сукупність даних, що зберігається в пам’яті комп’ютера.

          Система керування базами даних – комп’ютерна програма, що дає змогу опрацьовувати бази даних.

          Телекомунікаційні технології – технології передачі й отримання інформації за допомогою глобальних комп’ютерних мереж.

         Мультимедіа (від англійських слів multi - багато, media - середовище) - поєднання спеціальних апаратних засобів і програмного забезпечення, що дає змогу на якісно новому рівні сприймати, переробляти і надавати різноманітну інформацію: текстову, графічну, звукову, анімаційму, телевізійну тощо.

Технології розвивального навчання

         Найпоширенішою в роботі з дітьми молодшого шкільного віку є система розвивального навчання, розроблена науковими колективами під керівництвом російських психологів і педагогів Л.Занкова, Д. Ельконіна і В. Давидова.

         Згідно з концепцією загальний розвиток тлумачився як розвиток здібностей дитини. Основним критерієм при визначенні його рівня були розвиток спостережливості, абстрактного мислення, практичних дій. Прагнучи сформувати дидактичну систему, яка забезпечила б найвищу ефективність навчання, що є передумовою загального розвитку учнів, Л. Занков обґрунтував основні дидактичні принципи розвивального навчання, суттєво відмінні від принципів традиційної дидактики, спрямованих на успішне навчання, тобто засвоєння учнями знань, умінь, навичок. Нова система принципів зорієнтована на досягнення оптимального рівня загального розвитку дітей, що, безперечно, пов’язано з належною успішністю у навчанні.

             Л.В. Занковим були сформульовані дидактичні принципи системи:

- навчання на високому рівні складності: дослідження показали, що якщо процес оволодіння знаннями у школярів відбувається без будь-яких зусиль, прокладеним шляхом, то їх розвиток повільний та в’ялий;

- провідна роль теоретичних знань: діти ведуть спостереження за матеріалом, при цьому педагог спрямовує їх увагу на розкриття зв’язків і залежностей у самому матеріалі. Вихованці підводяться до розуміння певних закономірностей, роблять висновки;

- принцип усвідомлення процесу навчання: дитині дається можливість усвідомити процес пізнання: що вона до цього знала, а що нового відкрилось;

- принцип проходження матеріалу швидким темпом: він протилежний «тупцюванню» на місці, однотипності вправ при проходженні однієї теми. Дітей більше цікавить нове, ніж довго повторюваний знайомий матеріал - розвиток всіх учнів, незалежно від рівня навчальних досягнень: не допускається будь-який поділ учнів за успішністю, створення особливих класів, однотипних за розумовими даними учнів. Л.В. Занков вважав їх такими, що протистоять законам розвитку і природовідповідності навчання.

Колективні творчі справи (КТС)

         Технологія колективного творчого виховання надає можливість розвивати пізнавально-світоглядну, емоційно-вольову та дієву сфери особистості дитини.

         Колективні творчі справи відрізняються одна від одної перш за все за характером спільної практичної турботи: трудової або суспільної, пізнавальної або художньо-естетичної, спортивно-оздоровчої або організаційної. Але в кожній, колективній творчій справі (КТС) вирішується багато педагогічних завдань: проходить розвиток демократичних основ життя, самостійності, ініціативи дітей, самоврядування, активного громадянського становлення. КТС збагачує колектив і особистість соціально цінним досвідом.

         Одна з головних ідей методики колективного творчого виховання — формування особистості через єдиний виховний колектив, з однаковими вимогами до старших і молодших. Творчий підхід до процесу виховання забезпечується засобами дружньої турботи (переконання, привчання, дружньої підтримки, поваги, довіри, схвалення, «секретного договору»), співдружності старших та молодших і основними виховними засобами (колективна організаторська діяльність, колективні творчі справи, творчі ігри, свята).

         Стадії (етапи) організації колективної творчої діяльності:

         Етап І. Попередня робота колективу або колективне цілепокладання: визначення теми, мети, завдань майбутньої діяльності, передбачення перспектив, формування в учасників переконання в суспільній значущості та необхідності майбутньої діяльності, захоплення всіх загальною справою. Відбувається обговорення: що можна зробити? Для кого? Де? Коли? Хто братиме участь? З ким? Кому бути організатором?

            Етап ІІ. Колективне планування справи: обговорення різноманітних пропозицій, варіантів плану, конкурс на кращу розробку плану, визначення оптимального для даних умов варіанту, підбір матеріалу, складання запитань-завдань, вибір ради справи. Відповідь на поставлені запитання-завдання діти шукають спочатку в мікроколективах, після цього триває загальне обговорення. Це обговорення можна назвати «збором-стартом».

           Етап III. Колективна підготовка справи: розподіл доручень між учасниками, визначення завдань мікроколективам, вибори відповідальних, проведення анкетування, організація контролю за виконанням завдань. Створений спільно проект колективної творчої справи уточнюється та конкретизується спочатку радою справи, яку спрямовує керівник колективу, після цього — у мікроколективах, які самі планують виконання справи і починають роботу з метою втілення окремих частин загального задуму, враховуючи пропозиції, висловлені й обговорені на загальному зборі-старті.

           Етап IV. Проведення справи: зміст і методика проведення справи залежать від її форми, мети і завдань: збір, ділова гра, конференція, диспут, ярмарок тощо.

           Етап V. Колективний аналіз справи: чи була корисною? Чи був колектив дружним, організованим, доброзичливим? Чи була колективна справа проведена з фантазією та витівкою? Кому можна висловити загальну подяку? Що треба врахувати в майбутній роботі?

           Етап VI. Найближча післядія: виконання рішень, прийнятих після аналізу справи. Відразу ж після підбиття підсумків слід докласти максимум зусиль до колективного втілення пропозицій, висловлених на підсумковому зборі, колективно накреслити програму наступних дій.

           Ідеалом сучасного навчання є особистість не з енциклопедично розвиненою пам'яттю, а з гнучким розумом, зі швидкою реакцією на все нове, з повноцінними, розвинутими потребами подальшого пізнання та самостійної дії, з до­брими орієнтувальними навичками й творчи­ми здібностями.

        Отже, освітній  процес у навчальному закладі слід побудувати так, щоб сприяти свідомій співучасті особис­тості, яка засвоює предмет. Це можливо зробити при умові широкого запровадження нових педагогічних технологій, спрямованих на всебічний розвиток дитини.

 

  Сучасний урок у контексті компетентісного підходу

         Універсальних педагогічних технологій не існує. На практиці освітній процес будується на поєднанні різних технологій навчання, які взаємодоповнюють одна одну.

        Враховуючи специфіку позашкільної освіти, її добровільних характер, відповідність соціальним запитам і процесам, спрямованість на  результат, -   компетентність учня правомірно визнають як ключову для позашкільної освіти України.

         Компетентність учня як результат освіти визнана однією з ключових міжнародними документами та сучасними українськими освітніми стандартами.

          Загальнопедагогічні проблеми формування компетентностей школярів розглядають Н. Бібік, С. Бондар, М. Гончарова-Горянська, Л. Гузєєв, І. Гушлевська, О. Дахін, І. Єрмаков, О. Локшина, А. Маркова, О. Овчарук, Л. Паращенко, О. Пометун, О. Савченко, Дж. Рамен, С. Трубачова, П. Хоменко, А. Хуторськой, С. Шишов. Отже, презентованість і в директивних і концептуальних документах, і в наукових розвідках вітчизняних і зарубіжних педагогів свідчить про те, що компетентнісний підхід до навчання стає освітянською реалією.

         Однак дуже гострою залишається проблема реального застосування компетентнісного підходу, визначення процесуальних та організаційних основ його впровадження, проблема формування компетентності учнів у освітньому процесі. Розв'язання цієї проблеми має вийти за межі теоретичних обговорень у площину інструментального прикладного застосування.

         Це вимагає певного підвищення професійної майстерності педагога, доозброєння його новими знаннями, сучасними компетенціями, методами і технологіями, які б дозволили йому перебудувати навчально- виховний процес відповідно до нових вимог і підходів.

          Компетентнісна освіта зорієнтована на практичні результати, досвід особистої діяльності, вироблення ставлень, що зумовлює принципові зміни в організації навчання, яке стає спрямованим на розвиток конкретних цінностей і життєво необхідних знань і умінь учнів.

         Які основні складові компетентності?

           По-перше, знання, але не просто інформація, а швидко змінювана, динамічна, різноманітна, яку треба вміти знайти, відсіяти від непотрібної, перевести у досвід власної діяльності.

           По-друге, уміння використовувати це знання у конкретній ситуації; розуміння, яким чином добути це знання, для якого знання який метод потрібний.

           По-третє, адекватне оцінювання – себе, світу, свого місця в світі, конкретного знання, необхідності чи зайвості його для своєї діяльності, а також методу його здобування чи використання.

            Виокремлюють трьохрівневу ієрархію компетентностей.

            1. Предметні – формуються засобами навчальних предметів.

            2. Міжпредметні – належать до групи предметів або освітніх галузей. Компетентнісна освіта на предметному та міжпредметному рівнях орієнтована на засвоєння особистістю конкретних навчальних результатів – знань, умінь, навичок, формування ставлень, досвіду, рівень засвоєння яких дозволяє їй діяти адекватно у певних навчальних і життєвих ситуаціях.

           3. Найбільш універсальними є ключові компетентності, які формуються засобами міжпредметного і предметного змісту. Виокремлюють п’ять наскрізних ключових компетентностей.

Уміння вчитися – передбачає формування індивідуального досвіду участі учня в навчальному процесі, вміння, бажання організувати свою працю для досягнення успішного результату; оволодіння вміннями та навичками саморозвитку, самоаналізу, самоконтролю та самооцінки.

           Здоров’язбережувальна компетентність – пов’язана з готовністю вести здоровий спосіб життя у фізичній, соціальній, психічній та духовній сферах.

           Загальнокультурна (комунікативна) компетентність – передбачає опанування спілкуванням, здатність цінувати найважливіші досягнення національної, європейської та світової культур.

           Соціально-трудова компетентність – пов’язана з готовністю робити свідомий вибір, орієнтуватися в проблемах сучасного суспільно- політичного життя; оволодіння етикою громадянських стосунків, навичками соціальної активності; уміння організувати власну трудову та підприємницьку діяльності; оцінювати власні професійні можливості, здатність співвідносити їх з потребами ринку праці. Інформаційна компетентність – передбачає оволодіння новими інформаційними технологіями, використовувати джерела інформації для власного розвитку.

           Компетентнісний підхід тісно пов’язаний із такими підходами до навчання, як

• особистісно орієнтований (оскільки потребує трансформації змісту освіти, перетворення його з моделі для «всіх» на суб’єктивні надбання одного учня, що їх можна виміряти);
• діяльнісний (тому що може бути реалізований тільки в діяльності, тобто в процесі виконання конкретним учнем певного комплексу дій).

           Сучасний урок, зорієнтований на реалізацію компетентнісного підходу в навчанні, має вирішувати ряд завдань. Це зокрема:

• підвищення рівня мотивації учнів; використання суб’єктивного досвіду набутого учнями;
•  ефективне та творче застосування набутих знань та досвіду на практиці; формування у учнів навичок отримувати, осмислювати та використовувати інформацію з різних джерел;
•  здійснення організаційної чіткості та оптимізації кожного уроку; підвищення рівня самоосвітньої та творчої активності учнів;
•  створення умов для інтенсифікації навчально-виховного процесу; наявність контролю, самоконтролю та взаємоконтролю за процесом навчання; формування моральних цінностей особистості;
•  розвиток соціальних та комунікативних здібностей учнів; створення ситуації успіху.

             КОМПЕТЕНТНІСНИЙ УРОК

            Сучасний компетентнісно спрямований урок повинен будуватися за таким алгоритмом:

1. Конкретизація загальної мети (цілі) уроку. (Визначення предметної та ключової (ключових) компетентностей до конкретного уроку).

 2. Поділ змісту виучуваної теми на навчальні ситуації в залежності від його структури — теоретичні знання, знання способів діяльності, знання в дії або вміння тощо.

3. Формулювання цільового завдання до кожної навчальної ситуації.

4. Вибір методів навчання, адекватних цільовим завданням за їх дидактичними функціями (засвоєння, формування, узагальнення) та змісту навчального матеріалу (теоретичний, емпіричний чи практичний).

5. Вибір форм організації навчальної діяльності учнів (індивідуально- самостійна, парна, групова, загальнокласна, фронтальна чи їх оптимальне поєднання) адекватно змісту та методам роботи.

6. При виборі змісту, методів і форм орієнтація на цільову установку й уявлення очікуваного результату спільної діяльності (кожний проміжний результат). 

           Для розв'язання завдань компетентнісної освіти педагог має керуватися такими правилами, незалежно від стажу роботи, категорії, технології, яку він використовує:

• Головним є не предмет, якому ви навчаєте, а особистість, яку ви формуєте. Не предмет формує особистість, а вчитель своєю діяльністю, пов'язаною з вивченням предмета.

— На виховання активності не шкодуйте ні часу, ні зусиль. Сьогоднішній активний учень — завтрашній активний член суспільства.

• Ставте учнів у ситуації, котрі вимагають виявлення та пояснення розбіжностей між фактами, що спостерігаються, та наявним знанням.
• Допомагайте учням оволодіти найбільш продуктивними методами навчально-пізнавальної діяльності, навчайте їх вчитися.
• Слід якомога частіше використовувати питання «чому?», щоб навчити мислити причинно-розуміння причинно-наслідкових зв'язків є обов'язковою умовою розвивального навчання.
• Пам'ятайте, що насправді знає не той, хто переказує, а той, хто застосовує на практиці.
• Привчайте учнів думати та діяти самостійно. Поступово відходьте від механічних переказів, дослівного відтворення.

 — Творче мислення розвивайте всебічним аналізом проблем, пізнавальні задачі розв'язуйте кількома способами, частіше практикуйте творчі завдання.

 — Вчителі з будь-якого предмета, не тільки мови і літератури, мають слідкувати за способом та формою висловлення думки учнів.

 — Слід частіше показувати учням перспективи їх навчання.

 — Використовуйте схеми, плани, щоб забезпечити засвоєння системи знань.

— Оскільки міцність запам'ятовування інформації, що засвоєна у вигляді логічних структур, є більш високою, ніж міцність розрізнених знань, закріплювати слід ті знання, що подані у цілісних логічних структурах.

• У значних блоках інформації легше встановлюються логічні зв'язки, чіткіше простежується головна думка, котру легше виділити й показати учням. — У процесі навчання обов'язково враховуйте індивідуальні особливості кожного учня, об'єднуйте в диференційовані підгрупи учнів з однаковим рівнем.
• Вивчайте і враховуйте життєвий досвід учнів, їх інтереси, особливості розвитку.

                 — Будьте обізнаними з останніми науковими досягненнями із свого предмета.

• Заохочуйте дослідницьку роботу школярів. Знайдіть можливості ознайомити їх із технікою експериментальної роботи, алгоритмами розв'язання винахідницьких задач, обробкою першоджерел і довідкових матеріалів.

— Суспільно-історичною практикою доводьте необхідність наукових знань, які вивчаються в школі. Навчайте так, щоб учень розумів, що навчання є для нього життєвою необхідністю.

— Пояснюйте школярам, що кожна людина знайде своє місце в житті, якщо навчиться всьому, що необхідно для реалізації її життєвих планів.

 

 

 

 

ЕТАПИ (МОДУЛІ) КОНСТРУЮВАННЯ КЕРІВНИКОМ ГУРТКІВ

ЗАНЯТТЯ  З ТОЧКИ ЗОРУ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ

МОДУЛЬ ВСТУПНОГО ПОВТОРЕННЯ

 Мета:

• Визначити рівень попередньої підготовленості учнів, що стосується теми.

— Актуалізувати знання, що потрібні для введення нового матеріалу.

— Активізувати мислення учнів.

         Методи: фронтальна бесіда, усне опитування, робота зі схемами, рисунками, метод прогнозування, робота з текстом підручника, самоперевірка за зразком тощо.

          Прийоми: «Інтрига», «Дивуй!», «Фантастична добавка», «Відстрочена загадка», заповнення кросвордів, «Альтернатива», «Світлофор», «Мозковий штурм», «Асоціація», «Зайве слово», «Назви відповідь», «Пошук загального», «Групування слів», «Лото», «Зашифровки», «Незакінчені речення» тощо.

         Форми навчання: індивідуальні, парні, групові, фронтальні.

         Засоби: диктанти, тести, ТЗН, навчальні та наочні посібники, підручник, таблиці, моделі тощо.

МОДУЛЬ ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Мета:

• Допомогти учням засвоїти факти та основні ідеї.
• Забезпечити якість вивчення нового матеріалу.
• Формувати вміння виділяти головне, актуалізувати, конспектувати, порівнювати, зіставляти.
• Забезпечити диференційований підхід.
• Встановити зв'язки між засвоєними та новими знаннями. Формувати групи компетентностей: соціально-трудову, інформаційну, загальнокультурну, соціально-трудову, уміння вчитися.

          Методи: пояснення, коментоване читання тексту підручника, проблемна лекція, семінар-практикум, фронтальна бесіда, дискусія, робота з книгою, посібниками, схемами, таблицями, рисунками, моделями, демонстрація презентацій.

         Прийоми: «Асоціації», «Мозкова атака», створення проблемної ситуації, використання яскравих афоризмів, порівнянь, образів, «Знаємо — бажаємо дізнатися — дізналися», «Моделі, що ожили», «Снігова грудка», «Ажурна пилка», «Акваріум», «Броунівський рух», «Два- чотири — всі разом», «Навчаючи — учусь», «Павучки», «Місткий кошик» тощо.

         Форми навчання: парна, групова, індивідуальна, колективна, фронтальна.

          Засоби: ТЗН, підручники, посібники, довідники, Іnternet, інформаційні таблички, роздавальний матеріал, таблиці, моделі тощо.

МОДУЛЬ ПРАКТИКИ

Мета:

— Формувати вміння практичного застосування знань, умінь і навичок. Формувати й удосконалювати вміння й навички у стандартах прямого й успішного руху до накресленої мети.

• Забезпечити ситуацію вибору.
• Формувати вміння розвязувати типові завдання, формувати творчі вміння.
• Переносити знання і способи діяльності, життєвого досвіду в нову ситуацію. Формувати групи компетентностей: соціально-трудову, інформаційну, загальнокультурну, соціально-трудову, уміння вчитися.

        Методи: практичні роботи, розв’язування завдань за зразком, метод коментування, робота з підручником та різними джерелами інформації.

        Прийоми: «Асоціативний ряд», «Синтез думок», «Альтернатива», «Коментування», «Навчаючи – учусь», «Карусель», «Поєдинок», «Інтелектуальний тир», змагання тощо.

        Форми навчання: парна, групова, індивідуальна, колективна, фронтальна.

         Засоби: ТЗН, математичні диктанти, тести, навчальні та наочні посібники, роздавальний матеріал, схеми тощо.

МОДУЛЬ СПОСТЕРЕЖЕННЯ І ДІАГНОСТИКИ

Мета:

• Організувати і підтримати безперервний зворотний зв’язок.
• Одержати своєчасну інформацію про успішність просування у навчанні всіх учнів.
• Спостерігати за процессом засвоєння та застосування знань, умінь і навичок.
• Здійснювати моніторинг навчальних досягнень учнів.
• Формувати на кожного учня «дос’є» (залучаючи комп’ютер), до якого тільки він та педагог мають доступ. Формувати групи компетентностей: соціально-трудову,загальнокультурну.

         Методи: спостереження, дискусія, створення проблемної ситуації тощо.

         Прийоми: «Світлофор настрою», «Зворотний зв'язок», «Релаксаційні вправи», рефлексія тощо.

         Форми навчання: індивідуальна, парна, фронтальна, колективна.

         Засоби: ТЗН, завдання для моніторингу рівня знань, навчальні та наочні посібники тощо.

МОДУЛЬ ДОМАШНЬОЇ РОБОТИ

Мета:

— Удосконалити, узагальнити, систематизувати знання, вміння та навички.

— Розвивати самостійність та творче мислення.

— Формувати вміння самостійно засвоювати окремі питання навчального матеріалу. Формувати групи компетентностей: інформаційну, уміння вчитися, соціально-трудову.

         Методи: виконання вправ, письмових і графічних робіт, підготовка рефератів, доповідей, самоперевірка, індивідуальне опитування, фронтальна бесіда, робота з підручником, довідниками, додатковою літературою, використання Іnternet тощо. (Залучення консультантів, якість виконання д/з за допомогою звірки зі зразками, усний коментар, самостійна робота, що аналогічна до домашньої).

        Прийоми: «Інтелектуальна розминка», «Одне завдання на двох», «Вірю – не вірю», «Так – ні», «Знайди помилку», «Вибери сам», «Ярмарок – подорож», «Заздалегідь», «Творче завдання», бліцопитування ланцюжком, тощо.

         Форми навчання: індивідуальна, парна, групова.

         Засоби: навчальні та наочні посібники, довідкова література, Іnternet, інформаційні таблички тощо.

МОДУЛЬ УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЇ

 Мета:

• Узагальнити і систематизувати знання, уміння і навички.
• Установити загальні зв’язки в матеріалі, що дозволяє побачити учням тему (розділ) в цілому.

— Формувати вміння застосовувати набуті знання під час розв’язування задач різного рівня складності.

• Формувати потребу до постійної самоосвіти, продуктивної творчої діяльності. Формувати групи компетентностей: соціально-трудову, загальнокультурну.

           Методи: порівняння, узагальнення, усна розповідь, бесіда, вступні, оглядові, пошукові семінари, дебати, конференції тощо.

          Прийоми: «Письмовий звіт», «Шпаргалка», «Пошта», «Перепишу параграф по-своєму», «Я – вчитель», «Інтелектуальне лото», «Ділова гра», «Аукціон ідей», «Творча робота», «Учені та їхні відкриття», «Фантастичні фігури» тощо.

         Форми навчання: індивідуальна, парна, фронтальна, колективна.

         Засоби: ТЗН, навчальні та наочні посібники, інформаційні картки, тести тощо.

 МОДУЛЬ ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ

Мета:

— Врахувати психофізіологічні особливості учнів. Розвивати пізнавальні процеси (пам'ять, увагу, сприймання, мислення, мовлення, уяву тощо) та математичні здібності учнів. Формувати пізнавальний інтерес.

— Створити позитивно-емоційний настрій і психологічно комфортні умови.

— Сприяти позитивному відношенню учнів до навчання.

          Методи: інтерактивні, ігрові, релаксаційні тощо.

          Прийоми: «Світлофор настрою», «Навіювання», «Відстрочена відгадка», «Бліц-опитування», «Релаксаційні вправи», «Зворотний зв'язок» тощо.

         Форми навчання: індивідуальні, парні, групові, фронтальні, колективні.

         Засоби: ТЗН, інформаційні таблички тощо.  

Отже, «інноваційні технології» - це цілеспрямований системний набір при­йомів, засобів організації освітньої діяльності, що охоплює весь процес на­вчання від визначення мети до одержання результатів.

     Оскільки вчитель є організатором освітнього процесу то його основною метою є пробудити і підтримати прагнення дітей до пізнання, що спонукає педагогічний колектив шукати шляхи підвищення інтересу учнів до навчання, урізноманітнюючи його зміст, форми та прийоми через використання інновацій.

    Навчання з використанням інноваційних технологій якісно перевищує класичну освіту.  Їх використання не є самоціллю, а лише засобом для досягнення такої атмосфери в класі, яка найкраще сприяє співробітництву, порозумінню й доброзичливості, дає можливість дійсно реалізувати особистісно орієнтоване навчання, виховати компетентну особистість.

          Проте на даний час питання впровадження інноваційних технологій вимагає серйозного науково-методичного підходу, який забезпечує роботу педагогічного колективу над реалізацією науково-методичної проблеми.

Далі в посібнику представлені апробовані конспекти занять керівників гуртків закладу  з впровадженням сучасних технологій навчання, що значно вплинуло на підвищення освідченості, творчої активності та компетентність вихованців закладу.

 

 

 

 

 

 

 

 

Особливості організації сучасних занять  в гуртках

«Вязання», «Рукоділля»

Талабанюк Т.В.

Конспект  заняття гуртка «В’язання»

 

Тема: Іграшка символ наступного року «Собачка» (18 год).

 Мета:

Навчальна

- поглиблення та засвоєння учнями знань про в’язання гачком;

- формувати вміння правильно добирати гачок і пряжу для в’язання;

- навчитися в’язати обємну іграшку собачку.

Розвивальна

- розвивати спостережливість, творчу уяву;

- моторику рук;

- логічне та образне мислення, пам’ять, увагу через практичну роботу;

-розвивати прагнення до творчої самореалізації засобами  декоративної діяльності.

Виховна

- прививати любов до заняття декоративно-ужитковим мистецтвом;

- виховувати толерантне ставлення один до одного, взаємну  співпрацю;

- формувати почуття радості від результатів колективної діяльності;

- виховувати посидючість, охайність, свободу творчого рішення,

- вміння закінчувати свою роботу.

Завдання:

- зв’язати об'ємну іграшку собачку;

- дотримуватися техніки безпеки під час роботи з гачком.

Методи навчання:

Словесні

- бесіда, роз’яснення (підбір кольорової гами, послідовність виконання роботи), інструктаж.

Наочні

- схеми роботи, готовий зразок.

Практичні

- творча діяльність вихованців, практична робота.

Тип заняття:

-  засвоєння вихованцями нового матеріалу та його використання на практиці

Форма проведення:

- заняття – творча майстерня;

- колективна (малі групи).

Обладнання:

- схеми;

- зразки виробу;

- покрокова інструкція;

- нитки для роботи, гачок, ножиці, голка.

Тривалість заняття: два заняття  по 45 хвилин.

 

Структура заняття:

1. Організаційний момент. Створення сприятливої робочої обстановки.

Актуалізація теми. Метод «Мікрофон».

2. Вивчення нового матеріалу. Метод «Мозковий штурм»

3. Ознайомлення із завданням заняття. Проведення інструктажу з охорони праці. Підготовка інструментів та матеріалів для роботи. Підготовка до практичної роботи .

4. Перерва(10 хвилин).

5. Творча практична робота дітей (40 хвилин).

6. Підведення підсумків. Узагальнення теми (5 хвилин).

 

Хід заняття

 

І. Організаційний момент. Створення сприятливої робочої бстановки. Актуалізація теми.

 

Педагог: Доброго дня, діти!

Діти: Доброго дня!

Педагог:  Прошу приготуватися до заняття. Зараз ми з вами згадаємо про  інструменти та матеріали, які ми будемо використовувати на занятті. Давайте пригадаємо гру «Мікрофон». Прошу в мікрофон давати відповіді на мої запитання.

Давайте згадаємо:

• Які існують види спиць? ( прямі довгі до 40 см, прямі короткі до 15 см, по 5 штук, кругові, допоміжні.)
• З якого матеріалу виготовляють гачки? (сталь, алюміній, пластмаса, дерево(бамбук)).
• Які основні матеріали для в’язання? (пряжа: натуральні види пряжі( шерсть, льон, шовк, бавовна); штучні (віскоза,яку отримують шляхом обробки деревини); синтетичні (лавсан, акрил, капрон).
• Основні петлі при в’язанні спицями? (лицева та виворітня петлі), гачком (повітряні петлі, стовпчик без накиду, напівстовпчик, стовпчик з накидом).
• Як правильно підібрати спиці, гачок для в’язання? (товщина спиці, гачка повинна бути в два рази більша товщини нитки).

Дякую за вірні відповіді.

 

2. Мотивація навчальної діяльності.

 

Педагог: Любі діти! В’язання гачком—один із найбільш цікавих і поширених видів рукоділля. Процес  в’язання дозволяє проявити свою фантазію, смак, майстерність, сприяє заспокоєнню і відпочинку, є гарним способом обновити гардероб чи облаштувати інтер’єр будівлі.

          Які предмети побуту, одягу можна в’язати гачком?

Учні відповідають: Можна зв’язати теплі речі для дитини (рукавиці, шкарпетки, шапки, шарфи, кімнатне взуття, одяг для ляльок), аксесуари (сумочки, косметички, чохли для мобільних телефонів), поповнити свій гардероб новим модним одягом ( светром, сукнею, шарфом, спідницею). В’язані вироби можуть стати гарним подарунком рідним, знайомим, друзям.

 

3. Повідомлення теми та мети заняття. Робота над темою заняття.

 

Педагог: Тема сьогоднішнього заняття: «Іграшка - символ наступного року».     Я пропоную вам зв’язати іграшку Собачку.  В’язана іграшка -- прекрасний подарунок зроблений своїми руками.

           Нагадую, що розмір іграшки буде залежати від товщини пряжі та номеру гачка, які ви оберете, а окрас  - від гами кольорів.

        Вив'язувати вибір ми будемо протягом 18 годин. А саме:

- тулуб- 6 год.

- голова – 4 год.

- ноги – 2 год.

- руки – 2 год.

- хвіст, вуха – 2 год.

- закінчення та оформлення виробу – 2 год.

Розпочнемо практичну роботу над виробом після перерви.

4. Перерва(10 хв).

 

5. Творча практична робота дітей.

 

 Педагог:  Відпочили? Прошу всіх підготуватися до заняття.

          Прошу підготувати до роботи всі потрібні інструменти та матеріали, розкласти їх так на столі, щоб вони не заважали сусідові.

          Давайте з вами, діти, згадаємо основні положення інструкції з охорони праці щодо користування цими інструментами.

Діти відповідають:

-- не тримати ножиці лезами до верху;

-- не залишати ножиці з відкритими лезами;

-- не в’яжіть на ходу;

-- не підходьте до товариша під час роботи;

-- передавайте ножиці кільцями вперед;

-- не відволікайтесь під час роботи і не відволікайте інших;

-- гачком працювати обережно, щоб не поранити ні себе ні інших;

-- не можна сидіти близько один біля одного під час роботи.

(Діти називають основні положення інструкції).

 

Педагог: Молодці! Перед вами на дошці інструкція та правила  техніки безпеки. Прошу дотримуватися їх. 

Педагог: Пропоную ознайомитися зі схемами та зразками виробів( додаток).

           Приступимо до вив’язування деталей виробу. Прошу опрацювати технологічні картки та визначити послідовність вив’язування деталей виробу(додатки).

           Сьогодні на занятті присутні учні гуртка «В'язання» вищого рівня навчання. Вони вам допоможуть у процесі роботи над іграшкою, дотримуйтесяя послідовністі роботи, собливостей вив'язування деталей виробу. Перед вами вив’язаний виріб «Собачка» та технологічні картки вив’язування деталей виробу.

           Прошу розбитися групу на три підгрупи. В кожній підгрупі буде працювати наставник- гуртківець ( прийом «Навчаючись-учу»).

( Учні в групах розповідають і показують виконання основних деталей виробу).

       ( Самостійна робота учнів. Вив'язування деталей виробу).

 

 6. Підведення підсумків. Узагальнення теми.

 

Педагог: Закінчуємо роботу. Прошу вашої уваги. Діти, чи виникли у вас труднощі при виконанні роботи? (Якщо виникли , то які?)

          Отже, у вас виникли проблеми під час виконання роботи. Запрошую всіх допомогти вирішити їх ( Метод « Вирішення проблем»).

(Діти пропонують варіанти вирішення даних проблем).

        - Вас зацікавила виконана робота? Що в ній  було новим для вас?

Обговорення гуртківцями практичної роботи, самооцінка. Обмін враженнями.

 

7. Підсумок заняття. Керівник гуртка звертає увагу на акуратність у виконанні роботи, відзначає ступінь оволодіння технікою в’язання гачком, відмічає вміння дітей проявляти творчість в оформленні робіт.

 

8. Домашнє завдання. Закінчити розпочату деталь. Звірити зі зразками. Педагог дає завдання учням на наступне заняття принести виконані частини іграшки.   Творче завдання: придумати кличку(ім'я) своїй іграшці та казочку про неї.

 

Педагог: Дякую всім за участь у творчій роботі. Наше заняття закінчилось.   До побачення!

Додатки

Технологічні картки в’язання іграшки.

Картка №1.

Для вив'язування виробу «Собака» нам потрібно:

• Пряжа світлого и основного кольору

• Два ґудзики  і  кусочок дроту.

• Пара очок.

• Невеликий кусочок білого фетру

• Наповнювач.

• Голка для сшивания, тоніровка.

 

Картка №2.

 

ГОЛОВА

Починаємо в'язати нитками світлого кольору.

1р. 6сбн в кільце (6).

2р. 6пр. (12)

3р. (1сбн, пр)*6 разів (18)

4р. (2сбн, пр)*6 разів (24)

5р. 3сбн,(пр,1сбн)* 3 рази, 6сбн,(пр,сбн)*3 рази,3сбн.(30)

6р. 3 сбн,(пр,2сбн)*3 разів, 6сбн,(пр,2сбн)*3 рази,3сбн. (36)

7р. 3 сбн,(пр,3сбн)*3рази, 6сбн,(пр,3сбн)*3рази, 3сбн.(42)

8р.-9р. 42сбн.

10р. (6сбн,пр)*6разів (48)

11р.-12р. 48сбн.

13р. 20сбн, пр, 5сбн, пр, 5сбн, пр, 15сбн.(51)

14р.-15р. 51 сбн.

16р. 20 сбн, пр, 6сбн, пр, 6сбн, пр,16сбн. (54)

17р.-18р. 54 сбн. Міняємо  нитку на темний колір.

19р. 54 сбн.

20р. 7 сбн, пр, 13сбн,(пр,3сбн)*5разів, 5сбн, пр, 7сбн. (61)

21р.-25р. 61сбн.

26р. 20 сбн, уб, 4сбн, уб, 5сбн, уб,5 сбн, уб,4 сбн, уб, 12 сбн.(56)

27р. 56 сбн.

28р. 29 сбн, уб, 7сбн, уб, 16 сбн. (54)

29р. 54сбн. В 9сбн від маркера два ряди вище, між стовбчиками ставим шплінт, або гудзик, протикаємо в неї дріт. Трішки набиваємо.

30р. (7сбн,уб)*6 разів (48)

31р. (6сбн,уб)*6 разів (42)

32р. (5сбн,уб)*6 разів (36)

33р. (4сбн,уб)*6 разів (30)

34р. (3сбн,уб)*6 разів (24)

35р. (2сбн,уб)*6 разів (18)

36р. (сбн,уб)*6 разів (12) набиваємо.

37р. 6уб. Отвір зтягнути, нитку відрізати і заховати. Начесати деталь.

 

 

 

Картка №3.

 

ТУЛУБ

В'яжемо нитками темного кольору.

1р. 6 сбн в кільце

2р. 6 пр. (12)

3р. (1сбн,пр)*6 разів (18)

4р. (2сбн,пр)*6 разів (24)

5р. (3сбн,пр)*6 разів (30)

6р.-8р. 30 сбн.

9р. (4сбн,пр)*6 разів (36)

10р. 36 сбн.

11р. 3 сбн, (пр,2сбн)*4 рази, 21сбн. (40)

12р.-13р. 40 сбн.

14р. (3 сбн,пр)*4 рази, 4сбн, (уб, 2сбн)*4 рази, 4сбн. (40)

15р. 40 сбн.

16р. (сбн, 3сбн в одну петлю)*2 рази, 4 сбн,пр, 2 сбн, пр, 4 сбн,(3 сбн в одну

петлю, 1 сбн)*2 рази, 20 сбн. (50) Випукла частина на початку деталі грудка, поверх неї прикручуємо голову.

В'яжемо далі.

17р. 30 сбн, уб, 16 сбн, уб.(48)

18р.-19р. 48 сбн.

20р. (2 сбн, уб)*3 рази, 10 сбн, (уб, 2 сбн)*3 рази, 14 сбн.

21р. 42 сбн.

22р. (5 сбн, уб)*6 разів (36)

23р. (4р. уб)*6 разів (30)

24р. (3сбн, пр)*6 разів (24) набиваємо

25р. (2сбн, пр)*6 разів (18)

26р. (1сбн, уб)*6 разів (12)

27р. 6уб. Отвір  зтягнути, нитку відрізати, сховати.

 

Картка №4.

 

УТЯЖКА

Спочатку робимо позначку, де будуть ротик  і носик.  

Зтягуємо мордочку, потім ділемо її навпіл. Робимо утяжку очей. Пришиваємо очки, робимо утяжку мордочки. Прокладаємо нитку через переносицю, щоб очки дивилися прямо, а не в рідні сторони. Підтягуємо мордочку так, щоб зявилася посмішка: від очок голкою проколюємо в куточок рота і так декілька разів, підтягуючи куточок рота до очок.

 Картка №5.

 

ЛАПКИ передні(2 деталі)

Починаємо вив’язувати з ниток  світлого кольору.

1р. 6 сбн в кільцо

2р. 6 пр. (12)

3р. (сбн, пр)*6 разів (18)

4р. (2сбн, пр)*6 разів (24)

5р.-6р. 24 сбн.

77р. 2сбн, (уб ,1 сбн)*3 рази, 13 сбн.(21)

8р.-9р. 21 сбн.

10р. 2 сбн, 3 уб, 12 сбн, (18)

11р. 18 сбн змінити нитку на темну.

12р. 14 р. 18 сбн.

15р. (1сбн, уб)*3 рази, 9 сбн (15)

16р. 15 сбн.

17р. 3 уб, 3 сбн, 3 пр,3 сбн (15)

18р. 15 сбн.

19р. 2 уб,9 сбн, уб (12)

20р. 12 сбн.

21р. (1 сбн уб)*3 рази. (9)

Набити, зкласти навпіл і пров'язати сбн. Зверніть увагу, що рядок повинен бути обернений до носочків лапок. Якщо ні, тоді ви робите зміщення. Залишаєте нитку для пришивання.

 

 Картка №6.

 

ЛАПКИ задні(2 деталі)

Вяжемо ниткою світлого кольору

1р. 6 сбн в кільце

2р. 6 пр (12)

3р.(сбн, пр)*6 разів(18)

4р. 2 сбн, 3 пр, 6 сбн, 3 пр, 4 сбн. (24)

5р.-8р. 24 сбн.

9р. 2 сбн, 3 сбн

разом, 10сбн,3 сбн

разом, 6сбн.(20)

10р. 20сбн.

11р. 2сбн,3сбн разом, 15 сбн. (18)

12р.-13р. 18 сбн.

14р. 2 сбн, 3 сбн разом,13 сбн (16)

15р.-21р. 16 сбн.

22р. 10 сбн, 3 сбн разом,3сбн.(14)

23р. 14 сбн.

24р. 9 сбн, 3 сбн разом, 2сбн. (12)

25р. 4 сбн, 3 сбн разом, 4 сбн. (9)

26р. 9сбн. Набиваємо. Зкладаємоь навпіл, пров'язуємо сбн, залишаємо нитку для пришивання,  лінія ряду повинна бути паралельна лапці.

 

Картка №7.

ВУХА

Одно вухо починаємо в'язати свілою ниткою, друге-все темною.

1р. 6 сбн в кільце

2р. 6 пр. (12)

3р.(1 сбн, пр)*6 разів (18)

4р. 18 сбн.

5р.( 1 сбн, уб)*6 разів (12)

6р. 12 сбн. Змінюємо нитку на темний колір.

7р.-12р. 12 сбн Зкладаємо навпіл і пров'язуємо сбн. Залишаємо нитку   для пришивання.

 

Картка №8.

 

ХВІСТ

В'яжемо  темною ниткою.

1р. 6 сбн в кільце.

2р. 6 сбн. (6)

3р. (1 сбн, пр)*3 рази (9)

4р. 9 сбн.

5р. (2 сбн, пр)*3 рази (12)

6р.-9р. 12 сбн.

10р.1 сбн, 2 уб, 2 сбн, пр, 1 сбн, пр, 2сбн (12)

11р. 12 сбн.

12-13р. повторити 10 и 11р.

14р.-15р. 2 уб, 2 сбн, 2 пр, 3 сбн.(12)

16р. 12 сбн . Набиваємо та залишаємо нитку для пришивання.

 

Картка №9.

 

ЗБОРКА: Тепер  збираємо , начесуємо деталі, тоніруємол, вирізаємо кусочки

фетра. Приклеюємо на місце, де будуть очки, поверх приклеюємо очки, клеїм носик.

Пришиваємо  передні лапки( утяжка кіхтиків). Ззаду тулуба пришиваємо задні лапки і хвостик.

Фото занять

 

 

 

 

 

 

Конспект  заняття гуртка «Рукоділля»

 

Тема: «Декупаж в техніці Пейп арт. Можливості комбінувати його з іншими техніками».

 

 Мета:

Навчальна

- розповісти учням про техніку виготовлення декупажів в різних техніках;

- удосконалювати технічні навички роботи з художніми матеріалами;

- формувати уявлення про композицію та про виразний художній образ та шляхах його передачі: різними засобами та прийомами, кольором, розташуванням елементів на площині паперу, пінопласті, декоративній тарілці, бутилці тощо.

Розвивальна

- розвивати спостережливість, творчу уяву;

- моторику рук;

- логічне та образне мислення, пам’ять, увагу через практичну роботу;

- розвивати прагнення до творчої самореалізації засобами декоративної діяльності.

Виховна

- прививати любов до декоративно-ужиткового мистецтва;

- впроваджувати різні техніки для оформлення дизайну житла;  

- виховувати толерантне ставлення один до одного, взаємну співпрацю;

- формувати почуття радості від результатів колективної діяльності;

- виховувати посидючість, охайність, свободу творчого рішення,

- вміння закінчувати розпочату роботу.

Завдання:

- навчити створювати святкову декоративну композиції  з використанням декупажу в техніці Пейп арт для створення самих різних арт-об'єктів та можливостей комбінувати з іншими техніками.

- відпрацювати навики роботи з інструментами і матеріалами,

- дотримуватися техніки безпеки;

- закріпити ознайомлення та навички роботи техніки  декупажу в техніці Пейп арт та можливостей комбінувати з іншими техніками.

 

Методи навчання:

Словесні

- бесіда (інформація про техніку), роз’яснення (підбір кольорової гами, послідовність виконання роботи), інструктаж.

Наочні

• Мультимедійна презентація (https://www.youtube.com/watch?v=NDjV08z1gEw),
• трафарети для виконання робіт, схеми, творчі роботи вихованців.

Практичні

- творча діяльність вихованців, практична робота.

 

Тип заняття:

- комбінований (закрплення попередньо вивченого матеріалу, сприймання і засвоєння вихованцями нового матеріалу та використання його на практиці).

 

Форма проведення:

- заняття – творча майстерня;

- колективна (малі групи).

 

Обладнання:

- міні виставка декоративних робіт вихованців в різних техніках виконання;

- діапроектор, мультимедійна дошка, відеоматеріал;

- музичний програвач та записи музики П.І.Чайковського «Пори року»;

- для  декупажу: звичайні паперові серветки  (краще прості білі);  клей ПВА, ножиці, пінцет гострий, простий олівець, лінійка, вологі серветки;

- для аерографії: фарба в аерозольних балончиках, зубні щітки,  склянка з водою, вологі серветки, фартух, гумові рукавички, трафарет;

- для розпису: скляна пляшка (для першого досвіду не найбільша і не дуже складної форми) , простий олівець, циркуль, лак

 - схеми;

- покрокова інструкція.

Тривалість заняття: два заняття  по 45 хвилин.

 

Структура заняття:

1. Організаційний момент. Створення сприятливої робочої обстановки.

Актуалізація теми. Перегляд виставки робіт гуртківців. (5 хвилин).

2. Вивчення нового матеріалу. Бесіда про  декупаж в техніці Пейп арт.

Перегляд відеофільму(15 хвилин).

Ознайомлення з технікою декупаж в техніці Пейп арт(15 хвилин).

3. Ознайомлення із завданнями заняття. Проведення інструктажу з охорони праці. Підготовка інструментів та матеріалів для роботи. Ознайомлення особливостями роботи в техніці декупаж (Пейп арт). Підготовка до практичної роботи (10 хвилин).

4. Перерва(10 хвилин).

5. Творча практична робота учнів (40 хвилин).

6. Підведення підсумків. Узагальнення теми (5 хвилин).

 

Хід заняття

 

І. Організаційний момент. Створення сприятливої робочої обстановки. Актуалізація теми.

 

           Педагог: Доброго дня, діти!

           Діти: Доброго дня!

           Педагог:  У мене для вас є сюрприз. Ви хочете побачити щось незвичне і цікаве?(Діти відповідають запитаннями: Так А що це? Де?).

           Педагог: Зачекайте! Спочатку погляньте, діти, навколо себе. Що ви бачите? (діти відповідають: клас,  своїх одногрупників тощо). А подивіться за вікно. Що там ви бачите? Діти відповідають ( дерева, опале листя, моросить дощ). Вам подобається те що ви бачите? (Діти відповідають: так).

           А чи помічали ви те, що навколо вас? Чи завжди ви звертаєте увагу на предмети, що вас оточують? Діти відповідають: так чи ні. А чи приємно вам бачити старі зламані речі? Чи краще коли навколо вас лише нові, зручні, красиві речі. (Діти відповідають).

          Отже, вам приємно бачити красиві, незвичні, як ми кажемо, креативні речі декору. А подивіться, будь ласка, на виставку, яку для вас підготували. Які роботи вам сподобалися? Чому? Які з них вам цікаві за технікою виконання і чи хотіли б ви такі зробити своїми руками? ( Діти розглядають виставку і діляться своїми враженнями).

         Педагог: Діти, ви мабуть звернули увагу,  що всі ці роботи зроблені руками гуртківців? Що це означає?(Діти відповідають, що такі роботи можуть зробити учні).

        Педагог: Так, звісно, не обов’язково такі реці купати в магазині, всі ці вироби можете зробити ви самі. Тільки що для цього треба?(Діти відповідають: вміти виконати творчі роботи у цих техніках).

Педагог: Правильно! І в цьому я вам допоможу.

 

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

 (Бесіда про  декупаж в техніці Пейп арт за малюнками).

        Педагог: Любі діти! Сьогодні у нас незвичайне заняття – творча майстерня, і ми присвятимо його сучасній техніці декупажу – Пейт арт.

        Отже тема нашого заняття: «Декупаж в техніці Пейп арт. Можливості комбінувати його з іншими техніками».

        А пригадайте, будь ласка, з якими техніками рукоділля ми вже з вами знайомі? Зараз ми з вами переглянемо ілюстрований матеріал. На ньому ви побачите вироби зроблені в різних техніках. Назвіть, будь ласка, які з технік вам знайомі?(Діти відповідають: вишивання та оригамі, печворк і плетіння з бісеру, квіллінг і в'язання, макраме).

       Педагог: А в якій же техніці  виконаний виріб, який ви бачите?(показує) (Діти відповідають,що це не знайома їм техніка).

 

       Педагог: Цей виріб виготовлений в сучасній техніці декупажу – Пейт арт.

Ви хочете щось дізнатися про цю техніку?( Діти відповідають:так). Отже, назва «Пейп-арт» походить від англійського словосполучення PaperArt, перекладного як «паперове мистецтво». У процесі спілкування між майстрами, правильний «ПЕЙПА-арт», втратив одну з букв і скоротився до форми «Пейп-арт». Саме таку назву прийнято зараз всюди. Ця техніка імітації різних фактур і текстур, а також декорування поверхонь паперовими серветками абсолютно інша, ніж декупаж. Основна «родзинка» Пейп-арту - створення імітацій дорогих і складних художніх робіт, таких як ткацтво та карбування, вишивка і різьблення( на діапроекторі діти переглядають творчі роботи виконані в цій техніці).

    А вам цікаво знати хто ж є автором такої техніки? Хто може розповісти нам про автора техніки?(домашнє завдання).

        Дівчинка: У 2006 році керівник миколаївської студії художньої і літературної творчості, художник, поетеса і дизайнер Тетяна Сорокіна вирішила привнести в заняття зі своїми вихованцями щось нове і незвичайне. У результаті цього прагнення і захопленості Тетяна стала навчати дітей роботі з папером, а саме з паперовими серветками. Спочатку техніка отримала найменування «серветкові пластика». Під такою назвою дитячі роботи учнів Сорокіної завоювали Гран-прі та перше місце на Міжнародному фестивалі дитячої творчості. Надалі незвичайна техніка паперової пластики привернула увагу багатьох любителів рукоділля і протягом нетривалого часу набула великої популярності( додаток 1).

            Педагог:  Зараз ми з вами вирушемо на екскурсію. Вона буде заочною. А потрапимо ми звами в творчу майстерню Носіної Ольги Володимирівни, яка і познайомить нас  з технологією  виконання декупажу.

(Перегляд відео https://www.youtube.com/watch?v=NDjV08z1gEw).

           Педагог: Я бачу що ця техніка вас зацікавила. Декупаж - рукоділля досить старовинне і популярне у всьому світі. Зараз ми познайомимося з процесом виконання виробу в цій техніці. Процес такий: вирізаємо зі спеціального паперу або серветок мотиви, наносимо на заздалегідь підготовлену поверхню. Після додаткової обробки і покриття лаком орнаменти виглядають як ручний розпис. Стиль Пейп-арт зовсім інший. При декоруванні предметів на поверхні створюються обсяг і фактура. Спільним для цих видів рукоділля є те, що кожен з них імітує який-небудь інший вид декоративно-прикладного мистецтва, а також використовуваний матеріал - тонкі паперові серветки. Останнім часом в техніці декупажу активно розвивається напрям «об'ємного», або як його ще називають 3D-декупажу. Але на відміну від Пейп-арту, для створення обсягів використовується не тільки папір, але й інші матеріали, такі як солоне тісто, різні пластики, глину, монети, ґудзики, тканина та інші предмети.

ІІІ. Ознайомлення із завданням заняття.

 

        Педагог:  Для того щоб зробити виріб в техніці Пейп-арт, потрібні найпростіші  матеріали та інструменти. А саме: звичайні паперові серветки, клей, вода і предмети, якми хочеться прикрасити виріб. Суть техніки полягає в тому, що з предметів, паперу, тканини викладається зображення на плоскій поверхні предмета. Зображення може бути забарвлене і закріплено клеєм ПВА, а в деяких випадках і лаком. Готовий виріб можна красити різними красками, імітуючи під старовину тощо.

           А зараз вашій увазі буде представлена ​​проста та доступна техніка Пейп-арт, майстер-клас з якої допоможе зрозуміти основні прийоми декорування. Будемо декорувати саму звичайну скляну пляшку.

 Готуємо матеріали.  Нам буде потрібно:

• вода;
• звичайні паперові серветки  (краще прості білі);
• клей ПВА;
• фарба в аерозольних балончиках;
• лак; скляна пляшка (для першого досвіду не найбільша і не дуже складної форми).
• покрокова інструкція.

    Давайте згадаємо інструкції з охорони під час роботи з інструментами та матеріалами, фарбами і лаком( учні згадують інструкції та повторюють іх в голос).

ІУ. Підготовка до практичної роботи.

 

         Педагог:  Перш ніж виконати Пейп-арт пляшки, її потрібно вимити і очистити від залишків етикеток. На очищену суху поверхню бутлі наносимо клей ПВА і обклеюємо її невеликими шматочками, відірваними або відрізаними від паперової серветки. Серветку краще брати однотонну і світлу, так як можуть виникнути складнощі при зафарбовуванні. Найпростіше починати обклеювання з дна пляшки. Обклеївши нижню половину, потрібно дати їй добре висохнути, а тільки потім продовжувати клеїти верхню. Після того як вся пляшка буде обклеєна, ще раз промазуємо її клеєм ПВА і залишаємо сохнути.

            Поки клей сохне, можна приготувати все необхідне для подальшого декорування пляшки в техніці Пейп-арт. Перш за все, нарізаємо з серветок смужки шириною від 1 до 1,5 см. Беремо невелику миску теплої води, трохи змочуємо долоні і починаємо скручувати джгутики з вирізаних паперових смужок. Прагнути отримати ідеально рівний і цілісний джгут не варто. У подальшій роботі знадобляться будь-які: тонкі і товсті, довгі і короткі «шнурочки». (Автор методики Тетяна Сорокіна рекомендує на кілька секунд опускати смужки паперу, затиснуті пластиковими ножицями або пінцетом, в ємність з водою, а потім вже скручувати джгути. Спробуйте, який варіант для вас більш зручний, таким і користуйтеся!) Коли їх запасено достатня кількість, беремо клей, джгутик і, підключивши уяву, починаємо викладати з паперових заготовок всілякі геометричні фігури, оригінальні квіти, абстракції - все, що підказує фантазія. У першу чергу потрібно викласти контури найбільших малюнків. (Попередньо на висохлої поверхні пляшки можна зробити начерк майбутнього візерунка простим олівцем. По ньому легше викладати візерунки, особливо дітям.)

           Крім виготовлених ниток з паперу для роботи в техніці Пейп-арт можна використовувати невеликі черепашки, камінчики, висушені квіти і листя. Для створення гарного орнаменту можна взяти фігурні макарони, які сьогодні випускаються самих незвичайних і цікавих форм, наприклад, різні витки і завитки, зірочки і алфавіт. (Важливо: обов'язково ретельно промазуйте клеєм ПВА кожну деталь, яку ви збираєтеся закріпити на пляшці.) Після того як всі деталі будуть надійно закріплені, знадобиться трохи часу, щоб клей висох, і тільки потім можна приступати до фарбування. Для Пей-арт пляшки краще використовувати акрилові фарби або гуаш, хоча й автомобільна аерозоль «лягає» непогано. Гуаш і акрил використовуєте, якщо ви робите саморобку з дітьми: він, на відміну від аерозолю, практично не пахне, та й сохне набагато швидше. Фарбу можна наносити в декілька шарів, попередньо чекаючи повного висихання попереднього. Після того як всі шари фарби остаточно висохнуть, пляшку, якщо вона була пофарбована акриловими фарбами, можна покрити лаком на акриловій основі. Якщо ж фарбування вироблялося гуашшю, то краще скористатися дешевим лаком для волосся, завдавши його в кілька прийомів.

          Як ви змогли переконатися, техніка Пейп-арт досить проста, але вимагає уважності, посидючості й зосередженості. Зараз ви трішки відпочинете і ми розпочнемо виконувати виріб в техніці Пейт – арт.

( Перерва)

У. Творча практична робота дітей.

         Педагог: Настав час попрацювати. Отже, прошу всіх приступити до роботи: покладіть на стіл покрокову інструкцію, ознайомившись з нею,  розпочанайте роботу в техніці Парп арт.

         Прошу до мене підійти учнів правого столу і вибрати плашки для роботи, а потім учням з столу зліва обрати собі напарника для роботи. Сьогодні ви будете працювати в парах. То ж і результат виконаної роботи буде залажати від двох учасників в кожній парі( Прийом «Робота в парах»).

        Згадайте, як потрібно працювати з матеріалом, щоб не зіпсувати його; як розмістити інструменти і матеріали так, щоб вони вам не заважали під час практичної роботи.

       Хочу наголосити, що найкраща робота з вашої групи візьме участь у виставці кращих робіт гуртківців «Таланту немає меж», яка буде проходити в кінці першого семестру( прийом «Приваблива мета»).

      Якщо  в процесі роботи у когось виникатимуть запитання, прошу підняти руку. Я підійду до вашого столу і ми разом її вирішимо.

       А для щоб налаштувати вас на практичну роботу, пропоную вам під час роботи слухати ліричну музику. Для вас буде лунати музика відомих композиторів, які створили чарівний світ пробудження природи у музиці. (Під час практичної роботи - цільовий обхід і консультації керівника гуртка. В запису звучить музика А.Вівальді «Весна», П. І. Чайковського «Пролісок» з циклу «Пори роки»).

 

VІ. Підведення підсумків. Узагальнення теми.

 

         Педагог: Діти! Наше заняття майже закінчилось. Нам залишилось доповнити наш виставковий вернісаж новими роботами, які ви щойно виконали. Подивіться які казково-чудові композиції вийшли у вас та у ваших одногрупників.

          Діти, а чи задоволені ви своєю виконаною роботою? Який настрій у вас після огляду виставки?(Діти відповідають: Захоплення, задоволення).

         Яку нову техніку деку пажу ви щойно опанували? (Діти відповідають: Пейп арт).

         На наступному занятті ми з вами продовжимо роботу в цій техніці. Прошу підготувати для роботи ґудзики, або монети. Ми будемо вчитися   комбінування з іншими техніками. А також  знайдіть в інтернеті цікаві роботи в цій техніці та прошу розповісти нам про них на наступному занятті.

          Ви плідно попрацювали. Молодці! Давайте разом з вами визначимо найкращі роботи. (Діти називають кращі роботи. Відбираються роботи на виставку).

           Дякую всім за участь у творчій роботі. Заняття закінчино. До побачення!

 

Використанні джерела

 

http://stranamasterov.ru/node/308701

 https://www.youtube.com/watch?v=NDjV08z1gEw

 

 

 

 

 

 

Додаток 1.

   

 

 

 

 

 

 

Конспект інтерактивного заняття гуртка «Рукоділля»

Тема заняття: Техніка виготовлення брошок і прикрас з фетру, вовни і блискавок для одягу.

Мета заняття:

1. Навчальна:

• познайомити гуртківців з технікою виготовлення брошок і прикрас з фетру, вовни і  блискавок для одягу;

• навчити  гуртківців володіти  техніками роботи з блискавками, інструментами, пристосуваннями, необхідними у роботі; навчити  виготовляти вироби в техніці виготовлення брошок і прикрас з фетру, вовни і одежних блискавок.

2. Виховна:

•  формувати стійкий інтерес до  створення своїх унікальних і неповторних прикрас  з фетру та блискавки своїми руками;

•  виховувати естетичний смак, уміння підбирати кольори для контрасту;

•  виховувати уважність, старанність, терпіння у роботі.

3. Розвиваюча:

•  створити умови для розвитку особистості кожного гуртківця, розкриття його творчих здібностей у даному виді роботи;

•   розвивати образне та просторове мислення, уяву, увагу;

•   розвивати моторику рук.

Матеріали: : фетр товстий і тонкий, трохи (зовсім небагато) вовни для валяння, блискавка з металевими зубчиками, прозорий клей "Момент", олівець або ручка, поролонова губка, нитки, застібки для брошки, свічка або запальничка.

Інструменти: ножиці, голка для валяння.

Тип заняття:  комбіноване.

Наочність, обладнання: зразки прикрас, зразки малюнків. 

Тривалість заняття: два заняття  по 45 хвилин.

 

Структура заняття:

1. Організаційний момент. Створення сприятливої робочої обстановки.

Актуалізація теми. Налаштування на роботу. Прийом «Аукціон ідей» (5 хвилин).

2. Вивчення нового матеріалу. Технологія «Мозковий штурм» (15 хвилин).

 Ознайомлення з технікою виготовлення брошок і прикрас з фетру, вовни і одежних блискавок (15 хвилин).

3. Ознайомлення із завданням заняття. Проблемна ситуація. Проведення інструктажу з охорони праці. Підготовка інструментів та матеріалів для роботи. Ознайомлення з особливостями роботи в техніці  виготовлення брошок і прикрас з фетру, вовни і одежних блискавок. Підготовка до практичної роботи (10 хвилин).

4. Перерва(10 хвилин).

5. Творча практична робота дітей (40 хвилин).

6. Підведення підсумків. Узагальнення теми (5 хвилин).

 

Хід заняття

 

1. Організаційний  момент.

      Педагог: Доброго дня, діти!

       Діти, сьогодні зі мною сталася прикра несподіванка. Коли я зібралася йти на роботу, почала одягатися - в мене на курточці зіпсувалася блискавка. Спочатку я дуже засмутилася, але з годом я подумала, що з любої ситуації є вихід. Допоможіть мені: що я мала зробити з блискавкою в куртці? Ви мені допоможите вирішити дану проблему? (Діти пропонують: купити іншу куртку, випороти блискавку і замінити її на іншу). Прийом «Аукціон ідей».

         Педагог: Дякую вам, діти! Я обов’язково скористуюся вашою порадою. Але викидати курточку і зіпсовану блискавку я не буду. По-перше, в курточці я заміню стару блискавку на нову і ще буду в ній ходити. По - друге, стару блискавку я теж не буду викидати, вона ще мені пригодиться.

          Діти, а скажіть мені, як я можу використати стару блискавку? (Діти відповідають: ніяк).

         Ви помиляєтеся. Погляньте на цю прекрасу. Скажіть мені з якого матеріалу вона виконана?( Діти відповідають, що схоже на блискавку для одягу). Так. Блискавка одна з речей, яку можна використати коли виготовляти прекраси. Не вірете? (Діти дивуються: а як це можна зробити?)

         Сьогодні на занятті я навчу вас використанню зіпсованих блискавок длоя одягу.

2. Мотивація  навчання, повідомлення теми та мети:

         Педагог: ТемА сьогоднішнього уроку «Техніка виготовлення брошок і прикрас з фетру, вовни і  блискавок для одягу».

         За урок ми з вами дізнаємося про техніку виконання брошок і прикрас з одежних блискавок. А ще ми саморуч зробимо прикрасу.

        Діти, як ви думаєте, як можна за допомогою інструментів та матеріалів, що розміщення перед вами на столі виготовити прекрасу брошку? (Технологія «Мозковий штурм»).

(Учні подають ідеї щодо проблеми  протягом обмеженого періоду часу).

          Дякую, всім вам за цікаві ідеї. Так, вони  дуже знадобляться нас в процесі практичної роботи.

3. Робота над темою заняття. Сприйняття гуртківцями нового матеріалу:

        Педагог: На стенді вивішені картини виготовлені в різних техніках прикрас, давайте їх розглянемо і назвемо в яких техніках вони виконані( додаток 1).

Визначили в яких техніках виконані ці прикраси?

Діти відповідають:

• Аплікація, в техніці канзаші, квілінг;
• Декупаж;
• Виготовлення прикрас із ниток та шнурів в різних варіантах «техніки вузлів»;
• Виготовлення прикрас зі скляних і кришталевих намистин з використанням дерева та пластику, а також фігурних литих металевих підвісок;
• Виготовлення прикрас на основі бижутерной і металізованої волосіні, силіконової гумки, бавовняних і прогумованих шнурів, стрічок з органзи і ланцюгів;
• Виготовлення прикрас із шкіри, бісеру, фарфору тощо.

          Педагог: Діти,  на що ви звернули увагу? Чим відрізняються техніки, яким ви не знайшли назви?  Яке виникає запитання?

(Діти відповідають, що не всі техніки виконання нам відомі).

          Так, не  всі техніки відомі вам,  є нова техніка, яку ви ще не знаєте. Пропоную вам  послухати про такі техніки цікавий матеріал підготовлений учнями групи.

           Учень І.

           Сьогодні різноманітні вироби, зроблені своїми руками, набувають все більшої популярності. Що не дивує, оскільки унікальний дизайн і вкладена частинка душі в своє творіння майстром, робить кожен виріб справді безцінним.

            Оригінальні авторські прикраси «хенд-мейд» приємно носити самому і ще приємніше дарувати своїм близьким і друзям. В даний час для того, щоб виготовити прикраси своїми руками, пропонуються різноманітні матеріали та пристосування, величезна безліч прийомів і технік.

            Учень ІІ.

            Для виготовлення прикрас своїми руками можна використовувати різноманітні матеріали: бісер, намистини, тканина, метал, стеклярус, пластик і багато іншого. До того ж слід придбати фурнітуру: шнури, затиски, замки і різні інструменти.

            Залежно від використовуваного для прикрас матеріалу можна застосовувати різні техніки: техніку в'язання гачком, плетіння бісером, техніку макраме та інші. В одному виробі можуть поєднуватися різноманітні техніки, відкриваючи тим самим безмежний простір для фантазії майстра.

 Виготовлення прикрас своїми руками добре тим, що для даного заняття в кожному домі завжди знайдеться відповідний матеріал.

          Любителі екстравагантних прикрас можуть застосовувати для виготовлення своїх виробів навіть шпильки, пробки і блискавки.

          Педагог: Пропоную до перегляду відео про виготовлення брошок із фетру і блискавок.

                 https://www.youtube.com/watch?v=0JkzlS6CVjA

        Педагог: Одже, ми з вами познайомилися з особливостями роботи в техніці  виготовлення брошок і прикрас з фетру, вовни і  блискавок для одягу. Дякуємо вам, діти, за підготовлений змістовний і цікавий матеріал. Ми продовжимо роботу над темою уроку після перерви.

       4. Перерва.

       5. Творча практична робота дітей.

         Педагог:  Відпочили? Прошу всіх підготуватися до заняття. Прошу підготувати для роботи всі потрібні інструменти та матеріали, розкласти їх так на столі, щоб вони не заважали вам і сусідові по столу. Давайте з вами, діти, згадаємо основні полодення  інструкціїз охорони праці щодо користування цими інструментами.

Діти відповідають:

- Не тримайте ножиці лезами до верху;

- не залишайте ножиці з відкритими лезами;

- не ріжте на ходу;

- не підходьте до товариша під час роботи;

- передавай ножиці кільцями вперед;

- клей відкривати тільки тоді, коли він потрібний, намазувати його малими частинками, при цьому стараитися його сильно не вдихати.

(Діти називають основні положення інструкції).

          Педагог: Молодці! Таблиця з правилами техніки безпеки буде вам нагадувати про дотримання цих правил.

          Отже, сьогодні на занятті ви навчитесь основним прийомам техніки виготовлення брошок і прикрас з фетру, вовни і  блискавок для одягу.

Етапи практичної роботи:

 - демонстрація зразків виготовлених брошів;

- пояснення послідовності виконання роботи.

(Керівник гуртка розповідає і показує виконання основних деталей. Діти повторюють за ним).

            6. Застосування отриманих знань та вмінь.

          Педагог: Діти, ви щойно навчилися техніці виконання деталей в цій техніці. Далі для вас завдання: самостійно виконати  брош  в цій техніці  з фетру, вовни і  блискавок за власним задумом.

           ( Самостійна творча робота учнів).

      7. Узагальгнення, систематизація осмислення знань та навичок.

       Педагог: Чи виникали труднощі при виконанні робіт? (Якщо виникали, то які?)

         Отже, у вас виникли труднощі під час виготовлення роробу? Запрошую всіх допомогти вирішити цю проблемиу( Технологія «Вирішення проблем»).

( Діти пропонують варіанти вирішення даних проблем).

       Педагог: Кому  робота здалася цікавою, чим цікавою?

Як називається техніка з якою ми сьогодні познайомилися?

Яким інструментом ми користувалися?

У вас є бажання продовжити знайомство з даною технікою?

        А зараз я запрошую всіх до виставкового столу для презентації своїх робіт. (Обговорення гуртківцями їх роботи (самооцінка, оцінювання виробів товаришів). Обмін враженнями.

     8. Підсумок заняття.

        Керівник гуртка звертає увагу на акуратність та естетичне оформлення  робіт, відзначає ступінь оволодіння даною технікою, відмічає вміння дітей проявляти творчість в оформленні робіт.

    9. Домашнє завдання.

        Педагог: Діти, пропоную всім виготовити самостійно вдома брошку в такій техніці, кращі роботи ми подаруємо дітям-сиротам вашої школи.

        Дякую всім за роботу. На наступному занятті ми продовжимо з вами вчитися виготовляти речі в нетрадиційних техніках. Заняття закінчено. До побачення.

Використанні джерела.

 

1. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. Метод. посібник / Авт. укл.: О. Пометун, Л. Пироженко. – К.: АПН, 2002.

2. Падалка О. С. та інші. Педагогічні технології. – К.: Укр. енциклопедія, 1995.

3. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. Наук.-метод. посібник / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко. – К.: АСК., 2006.

4.  Кремень В. Освіта повинна готувати справжніх фахівців і свідомих патріотів // Освіта України. – № 5, 18 січня 2005. – С. 2-3.

5. Пометун О.І., Коберник Г.І., Побірченко Н.С. та ін. Інтерактивні технології навчання // Сільська школа України. – 2004. – №16-17 (88-89). –128 с.

            6. https://www.youtube.com/watch?v=0JkzlS6CVjA

Додаток 1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток до заняття

Як зробити брошку з блискавки, вовни для валяння і фетру

Вітаю! Хочу поділитися з вами процесом створення брошки в змішаній техніці, з використанням блискавки, вовни для валяння і фетру.

1. Для роботи нам потрібно: шматочок фетру, трохи (зовсім небагато) вовни для валяння, голка для валяння, блискавка з металевими зубчиками, прозорий клей "Момент", застібка для брошки:

 

2. Тепер вибираємо малюнок. Для зручності можна намалювати контур малюнка ручкою або дрібному для тканини на фетрі. (я контур не малювала). Потім прокладаємо заздалегідь обрізану блискавку (як на фото по контуру майбутньої брошки) шляхом пришивання її до фетру між зубчиками "через верх":

3. Ось така основа-квіточку у мене вийшла:

 

 

4. Тепер акуратно вирізаємо нашу основу-Брошечка по контуру, зрізуючи зайвий фетр:

5. Тепер потрібно заповнити нашу брошечка шерстю шляхом сухого валяння:

 

 

6. Можна прикрасити брошку вишивкою:

7. Зі зворотного боку приклеюємо шар фетру і пришиваємо застібку для брошки.

 

 

Все, наша Брошечка готова!)))

 

Ось ще кілька прикладів брошок, виготовлених в такій техніці:

  

   Брошки з блискавки і вовни   виглядають дуже ефектно. У виконанні легкі і мають акуратний вигляд. До того ж, можна придумувати будь-які форми брошок. Ваші умілі ручки і творча фантазія безсумнівно створять нові шедеври. 
 

Особливості практичної діяльності вихованців на заняттях гуртків «Іграшка»

Мельник С.С.

План-конспект заняття гуртка «Іграшка».

«Виготовлення іграшки -ляльки – скарбнички»

Тема :   Виготовлення  іграшки ляльки - скарбнички

Мета:

Навчальна:

• сформувати і вдосконалити знання і вміння виготовлення ляльки-скарбнички;
• навчити конкретним трудовим навикам при роботі з тканиною, нитками.

Розвивальна:

• викликати цікавість до творчості; сприяти розвитку  зорової, візуальної культури;
• формувати в учнів вміння і навички здійснювати підбір матеріалу для ляльки;
• вміння планувати свою діяльність.

Виховна:

• виховувати інтерес до творчості, розвивати образне мислення;
• пробуджувати в учнів віру в свої творчі здібності;
• формувати працьовитість, охайність, старанність, терпіння.

 

Обладнання: зразки виробів, ілюстрації; карти інструкцій по виготовленню ляльки.

 

Інструменти та матеріали:

клаптики тканини, нитки різного кольору, мереживо, тісьма, бісер для прикраси, ножиці, голка.

Тип заняття: комбіноване(заняття – гра).

Міжпредметні зв'язки:  історичні

Хід заняття

I.  Організаційний момент

Керівник:

Любі діти, добрий день!

Зичу праці і пісень,

А ще, друзі, всім бажаю –

Сил, натхнення на весь день!

Діти:

Добрий день! Добрий день!

Дякуємо за побажання,

На урок беремо з собою:

Знання, вміння, навички й старання.

Керівник:

Всі за парти ми сідаємо,

До роботи приступаємо.

Щоб помилок уникати,

Треба пильність розвивати!

Подивилися на мене,

Усміхнулися усі:

Хто готовий до роботи?

Хто бадьорий?.. Молодці! 

 II.  Актуалізація опорних знань:

- Діти, скажіть будь-ласка, а чи вважаєте ви себе дорослими людьми?

- А  чим ви гралися, коли були маленькими?

-  Хто з вас знає, що означає слово «лялька»?

(Ля́лька — дитяча іграшка у вигляді людини або тварини.)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

На попередньому занятті ми з вами розпочали тему «Лялька-скарбничка».  Ми провели дослідницьку роботу: шукали інформацію про дану ляльку, дізнавалися про її види. Ми багато часу присвятили з вами умінню виготовляти і оздоблювати нашу ляльку.   А сьогодні  я пропоную   вирушимо в подорож до Лялькового міста. Але щоб потрапити туди, нам потрібно зупинитись на кількох станціях, де вас чекають завдання і міні-вікторини. Вони й покажуть, настільки добре ви засвоїли матеріал і настільки гарно оволоділи вмінням створювати  свої власні ляльки.  Для цього ми поділимось на три команди. Чим правильніше кожна з команд виконає завдання на наших віртуальних станціях, чим більше правильних відповідей дасть,тим раніше вона потрапить до нашого казкового Лялькового міста. За кількістю правильно виконаних завдань буде спостерігати наш «обліковець». Тож, вирушаємо в дорогу.

Станція « Історична».

      Педагог: На першій станції ви маєте відповісти на кілька запитань. Хто швидше дасть відповідь на всі запитання, той вирушає до наступної станції перший і отримує бонусні 5 балів. Наступні  команди вирушають у порядку кількості правильних відповідей. Ну що, поїхали!

1. Кого уособлювали в собі перші ляльки? (Богів)
2. Чому богів було багато? (кожен з них відповідав за якесь явище природи)
3. З чого вироблялись перші ляльки-боги? (Дерево, глина, тканина)
4. Коли люди просили щось у богів, що вони робили? (Приносили їм жертву)

Педагог: Підбиваємо перші підсумки. З кількістю ___ балів першою до наступної станції  вирушає команда ___________, через хвилину з кількістю ____ бали команда ____________, і через дві хвилини  з ___ балами  команда _________________.

Педагог: Молодці! Ви добре засвоїли матеріал попередніх занять. Ще зовсім трішки, і ми з вами прибудемо до Лялькового міста. Тож запрошую далі в дорогу.

          Увага, увага! Наш потяг прибуває до станції «Декоративної»!

 Педагог: Одяг ляльки мав не тільки естетичне а й  декоративне значення.   Весь одяг жінка споконвіку робила сама. Тож на  станції «Декоративній» вашим завданням буде пригадати, яке значення мають   кольори, що використовувались при оздобленні одягу ляльок.

Команди дають відповіді.   

Педагог: Дякую. Ми продовжуємо нашу подорож. Попереду ще одна станція і ми з вами прибудемо до чарівного міста.

         Увага, увага! Наш потяг прибуває до станції  «Технологічна»

Найулюбленішою і пам'ятною завжди була і буде тільки та лялька, яка зроблена своїми руками, в яку ви вклали частинку своєї душі. У ній є щось таке, від чого стає теплішим на серці. А нам, перш ніж ми переступимо поріг Лялькового міста, варто згадати етапи створення ляльки-скарбнички. На столах лежить папір і олівець. Вам необхідно скласти технологічну картку виготовлення ляльки-скарбнички Час пішов! (додаток 4)

(Команди працюють над завданням. Готові картки передають «обліковцю». Обов’язково враховується правильність етапів та швидкість роботи команди)

Педагог: Всі зправилися зі своїми завданнями. Вітаю. Увага, увага! Наш потяг прибуває до кінцевої зупинки! Вас вітає Лялькове місто!

От ми з вами і прибули до Лялькового міста. І перш, ніж ми туди ввійдемо, наш «обліковець» оголосить результати нашого змагання.

Слово «обліковцю».

IV. Практична робота

Педагог: Не зважаючи на кількість балів, ви великі молодці. Вітаю переможців. На попередніх заняттях ви розпочали роботу над виготовленням ляльки-скарбнички. Сьогодні настав час оздобити  ляльок, які ви виготовили. Тож зараз я пропоную всім дружно зайнятись декоруванням одягу ляльок. А в кінці заняття ми з вами влаштуємо виставку вами виготовлених робіт.

(Практична робота: декорування ляльок, оформлення виставки).

 

        V.      Підсумки уроку.  Виставка-презентація робіт гуртківців (сюди входять ляльки, матеріали дослідницької роботи, інформаційні повідомлення, створенні вихованцями гуртка, технологічні картки тощо)

 

Додаток 1

 

 

 

 

 

Тема:  «Виготовлення  ляльки – мотанки»

Мета:

Навчальна:

• збагачувати знання дітей про різні види  української народної іграшки;
• розширювати знання, пов’язані з   культурою, ремеслом, побутом українців у минулі часи;
• ознайомити учнів із різними матеріалами,  які використовуються для виготовлення  ляльки – мотанки.

Розвивальна:

• розвивати художнє  мислення та фантазію;
• увагу, пам'ять;
• моторику рук;
• творчі здібності;
• естетичний смак. 

Виховна:     

• виховувати любов  до  рідного краю, його традицій;
• милосердя,  любов  до  ближнього;
• охайність;
• вміння доводити  почату  роботу до кінця.

Завдання:

• навчити  виготовляти   ляльку – мотанку;
• відпрацьовувати навики роботи з інструментами і матеріалами.

 

Обладнання:  ноутбук,  презентація  «Лялька – мотанка – оберіг  українського  народу», зразки  ляльки – мотанки,  нитки  різних  кольорів,  ножиці,  лекало.

Методи навчання:

Словесні: бесіда(інформація про техніку виконання виробу), роз’яснення (послідовність виконання робіт).

Наочні:

• Мультимедійна презентація
• Технологічна картка виробу.

Практичні: Практична робота.

Тип заняття: Комбінований (сприймання і засвоєння нового матеріалу та використання).

Міжпредметні зв’язки: історія, народознавство, українська література.

Тривалість заняття: два заняття по 45 хвилин.

Структура заняття:

1.            Організаційний  момент. Створення сприятливої робочої обстановки. Налаштування на роботу ( 5 хвилин).
2.            Актуалізація опорних знань (10 хвилин).
3.            Мотивація навчальної діяльності (5 хвилин).
4.            Оголошення теми і мети заняття ( 5 хвилин).
5.            Вивчення нового матеріалу (10 хвилин).
6.            Перерва (10 хвилин).
7.            Практична робота (15 хвилин).
8.            Організація самостійної роботи учнів (25 хвилин).
9.            Підсумок заняття (5 хвилин).
10.       Домашнє завдання.

           Хід заняття

 

1. Організаційний етап.

Організація групи до заняття. Психологічний настрій.

Педагог:

Встали всі рівненько, підтяглись,

Щиро один одному всміхнулись!

На заняття старанність не забудьте взяти.

Нумо, починаємо працювати!

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

Педагог: Діти, а ви знаєте, що таке оберіг?(учнівідповідають: так чи ні). Послухайте, будь ласка, вірш про оберіг.

 

Вірш про оберег

            Я дарую оберег

            Не на згадку - на щастя і долю!

            Хай зігріє він сонцем поріг,

            Хай врятує він душу від болю.

            Оберег, оберег, оберег

            Серце матері, радісний сміх…

            Оберег, оберег, оберег

            Це до щастя безмежність доріг.

            Зорі випили ранню росу,

            Нею нас умивала лиш мати.

            Краю рідного щедру красу

            Я бажаю завжди пам’ятати.

            Оберег, оберег, оберег

            Серце матері, радісний сміх…

            Оберег, оберег, оберег

            Це до щастя безмежність доріг.

            А до дому є стільки стежин!

            Їх знайти допоможуть лелеки…

            Протоптавши їх раз - бережи,

            Де б не був ти від дому далеко!

            Оберег, оберег, оберег

            Серце матері, радісний сміх…

            Оберег, оберег, оберег

            Це до щастя безмежність доріг.

Педагог: Діти, вам сподобався вірш? Що цікавого про оберіг ви дізналися?

 Чи є вдома у вас оберіг? Якщо є то який?(діти відповідають). Молодці! А чи знаєте ви, що для наших прабабусь і бабусь хрест, молитва, великодня крашанка, рушник, вишита сорочка, віночок, паляниця, вогонь у печі, обручка, верба, калина, пучечок певного зілля, пов’язаного навхрест, а також слова «добрий день!», «з Богом!», «Бувайте здорові», - були не просто предметами і словами, а знаки добра і сили, заступниками від нещасть, воно були - оберегами.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Керівник гуртка: Хто з нас у дитинстві не бавився ляльками? І дівчатка, і хлопчики. Так, так, хлопчики, які і смикали нас за кіски, і відбирали улюблениць, дражнячи: "Нумо, дістань!" А потім ми мирилися і разом створювали видимість родини, у якій ляльки - то наші діти.

І зовсім не важливо, якими були наші тодішні іграшки, але для нас вони - найкращі у світі! А з-поміж них вирізнялися ляльки особливі, зроблені власноруч, адже великі пластмасові ляльки-плакси, витончені красуні-барбі, порцелянові створіння з'явилися не так вже й давно. І гралися ми звичайнісінькими ляльками-мотанками, такими, якими бавилися до нас наші матусі та бабусі.

IV.  Повідомлення теми та мети заняття.

  Домашні обереги…   Це те, що оточує нас із дитинства, до чого ми звикли. Вишитий рушник та вишита сорочка, ікона на покуті та хліб на столі, вінок часнику та лялька - мотанка – все це наші обереги, історія нашого народу.

  Лялька  супроводжувала дитину з самого народження. Гралися нею всі діти.  Коли були малі ляльки шили матері, бабусі.

Ляльки – мотанки  виготовляли  з соломи, трави, ниток, кори, тканини.

Щоб  оберіг нікого не нагадував, і не завдавав шкоди, робили його безликими. Замість обличчя на голові мотанки зображували хрест – символ сонця і плодородної землі. При виготовленні оберегу не використовувались  голки.

Одже, тема заняття «Лялька-мотанка». Ми виготовимо власними руками свій оберіг. Більше про таку іграшку ми дізнаємося з гри.

Дидактична гра «Упізнай іграшку»  (Додаток 1)

         Команди отримують конверти з розрізаними малюнками іграшок. Перемагає та команда, яка перша складає малюнок і називає іграшку та матеріал, з якого вона зроблена.

V. Вивчення нового матеріалу

Керівник гуртків: Українська народна лялька є втіленням добра і лагідності. Це оберіг людської душі й долі, символ предків. 

  Саморобні ганчіркові ляльки робили безликими: обличчя замінював візерунок у вигляді хреста, ромба, квадрата. По старовинних повір’ям, лялька з обличчям як би дивилася в душу і могла нашкодити дитині, його зурочити. Тому, безлика лялька була одночасно і оберегом. Тканинних ляльок розпочинали «вертіти» з п'яти років. Такі ляльки були в будь-якій селянській сім'ї, в деяких будинках їх налічувалось до сотні. Ляльки робили з великим старанням, оскільки по ній судили про смак і майстерність господині. Лялька – оберег зображала людину, вона була партнером в грі, учила розуміти внутрішній світ людини. На виготовлення цих ляльок йшли в основному підручні матеріали.  А які?

Відповіді дітей.

Керівник гуртка: Цілком вірно. Для костюма ляльки понад усе підходять бавовняні і льняні тканини. Бажано використовувати ситець, льон, сатин різних забарвлень. Ці тканини зручні в розкрої, не тягнуться, легко склеюються і зшиваються. Будучи частиною культури, лялька зберігає в своєму образі риси народу, що створює її. Шили лялькові сукні не просто так, а з сенсом. Тобто вбрання ляльки мало не тільки естетичне, декоративне значення, але і глибоке духовне коріння. Саме у ляльковій сукні простежуються стародавні форми українського одягу. Весь одяг жінка споконвіку робила сама. У одязі будь-якої ляльки був завжди присутній червоний колір і вишивка. А як ви думаєте чому?

 Відповіді гуртківців( Це колір сонця, тепла, здоров'я, радості. За старих часів вважали, що вони оберігають. Візерунок вишивки теж був не випадковий, кожен малюнок вишивки мав своє значення).

Показ презентації.

 

VI. Перерва 10 хвилин(ігри та розваги).

 

VII. Практична робота.

1. Демонстрація  готового  зразка (Додаток 2).
2. Послідовність виконання практичної роботи за технологічною карткою (Додаток 3).

Перед  тим.  як  почати  працювати,  нам  потрібно  повторити  правила  з  охорони  праці  під  час  роботи  з  ножицями:

• Класти ножиці так, щоб вони не звисали з парти.
• Не залишати ножиці в розкритому вигляді.
• Не тримати ножиці кінцями вгору.
• Передавати ножиці кільцями вперед.

 

   VIII. Організація самостійної  роботи учнів

• обхід  робочих  місць; 
• поточне  інструктування;
• перевірка  правильності  виготовлення  виробу;
• допомога   при  потребі.

 

 Фізкультхвилинка.

Хто там, хто там вже стомився? 

I над партою схилився?

1,2,3,4,5 - 

Час настав відпочивать!

Раз! – підняли руки вгору.

Два! – нагнулися додолу.

Три! –повернулись  вправо,  вліво.

На  «чотири» – раз  присіли.

Похитали  головою

ще й  притупнули  ногою.

Пальчиками  повертіли

і за парти  тихо сіли.

IX. Підсумок заняття.

1. Закріплення за допомогою гри «Світлофор»
2. Аналіз роботи учнів.
3. Показ кращих робіт.
4. Прибирання робочих місць.

Керівник гуртків.  Дякую Вам, діти, за урок. Наступне заняття за розкладом.

 

Додатки до уроку

Технологічна картка виготовлення «Ляльки – мотанки»

 

1	Змотуємо голівку з двох шматочків тканини, обмотуємо ниткою
2	Формуємо на голові хрест з жовтої нитки
3	Намотуємо синю нитку по краю хреста
4	Готова голівка ляльки
5	Оздоблюємо золотистою тасьмою
6	Закутуємо хусточку та примотуємо тулуб
7	Виготовляємо ручки, замотуємо їх у квітчасту тканину, оздоблюємо стрічками.
8	Примотуємо ручки до ляльки за допомогою стрічки.

 

Дидактична гра «Упізнай іграшку».                                     

     Команди отримують конверти з розрізаними малюнками іграшок.

Перемагає та команда, яка перша складає малюнок і називає іграшку та матеріал, з якого вона зроблена.

 Гра «Світлофор»

        Керівник уголос оголошує 12 тверджень, частина з яких містить помилки. Після кожного речення учні піднімають зелені ( погоджуються), червоні (не погоджуються), жовті (можуть доповнити) жетони. Учні, які підняли правильний жетон ставлять один бал. За 12 набраних балів – оцінка «12». 

1. Ляльки були обереговими та обрядовими (+).
2. На голові ляльки-мотанки зображене обличчя (-).
3. Ляльки – мотанки  виготовляли  з соломи, трави, ниток, кори, тканини (+).
4. Лялька-мотанка – українська народна лялька, символ чоловічої мужності,родинний оберег (-).
5. Таку ляльку клали до колиски, перш ніж покласти туди немовля (+).
6. На території України найдавніші прототипи іграшок виявлені на території Одеської області (-)
7. Українськими ляльками етнографи зацікавилися наприкінці XXI ст. (-).
8. Серед українських традиційних ляльок унікальним особливим явищем є ляльки Харківщини, Полтавщини    і Черкащини  (-).
9. Найважливіші деталі ляльки-оберегу, дотепер виготовляються без застосування голки (+).
10.  Раніше в Україні ляльку-мотанку робили і для того,  щоб викликати або припинити дощ, змінити погоду, залагодити сварку в родині, забезпечити добру подружню пару дівчині чи хлопцеві (+).
11.  Назва походить від українського слова  «мотати» (+).
12. Для костюма ляльки понад усе підходять бавовняні і льняні тканини (+).

Фото занять

    

 

Впровадження інновацій на заняттях гуртків «Бісероплетіння»

 

Поліщук Н.О.

Тема заняття:  Виплітання троянди(гурток «Бісероплетіння).

 

Мета заняття: 

• продовжувати роботу над  технікою французького плетіння;
• розвивати дрібну моторику, уяву;
• виховувати вміння доводити розпочату справу до кінця, любов до квітів.

 

Обладнання :  технологічні картки, фотографії троянд, презентація, готові вироби.

 

Матеріали:  дріт, бісер(рубка), бокорізи, флористична стрічка, ваза для виробу.

 

Хід заняття

 

І. Організаційна частина.

Педагог організовує увагу учнів на створення навчальної роботи.

 

ІІ. Оголошення теми і мети заняття

        Педагог: Доброго дня, діти! Сьогодні ми з вами продовжимо формувати вміннями плести з бісеру французькою технікою. Прослухайте, будь ласка,  вірш Іллі Герасюти «Троянда».

(Вірш читає на фоні милодії).

Троянда

Мабуть не дарма є на світі троянди,  Їм місце знайдеться в саду, на веранді,  Як символ кохання, як символ надії,  Захоплюють, манять, занурюють в мрії,  Такі вони різні, такі досконалі,  Як символ розпусти, як символ моралі,  Ці квіти висловлюють вмить почуття,  Мінливі бажання, любов, каяття,  Їх колір про наміри вмить розповість,  Чи ніжність, чи біль, а можливо і злість,  Хоч вік їх короткий – та сутність безсмертна,  Водночас і звична, і безпрецедентна,  Краса їх чарує та змінює долю,  До меж насолоди, до крайності болю,  Шипів гострота, пелюсток оксамит,  Безмежжя чарівності й ніжності мить…        Педагог: Які емоції у вас викликав прослуханий вірш? (учні відповідають, що вони увавили гарну квітку, якою хочеться любуватися, яка манить погляд, яка приносить радість чи смуток у наше життя).

 

Так. Троянда - незвичайна квітка! Її дарують своїм коханим, дорогим серцю людям. Вона не тільки прикраса урочистих церемоній та святкувань. Вона може стати гарним доповненням декору будинку. Погляньте на ці троянди, які сплетенз бісеру. Які прикметники можна підібрати, щоб охарактеризувати цю квітку?(учні відповідають: ніжна, чарівна, улюблена, красива тощо).

(Демонстрація виробу). Додаток 1.

 

ІІІ Основна частина.

 

1. Вступна бесіда

       Педагог: Діти, ви мабуть чули, що троянду називають царицею квітів. У літературі існує велика кількість переказів, легенд, віршів та інших оповідей про аромат і красу троянд.
       Антична міфологія пов’язує появу троянди з народженням богині мудрості Афіни. У стародавній Елладі троянду присвячували богині кохання і краси Афродіті. За однією із легенд, приємний запах троянд виник після того, як Амур перекинув посудину із нектаром, що покапав на пелюстки троянд і цим передав їм свій аромат. А що цікавого ви дізналися про квітку троянду?(домашнє завдання).

Учень 1. А чи знаєте ви що :

• Люди, які люблять аромат троянд і часто вдихають його, доброзичливі і делікатні, оточуючі ставляться до них із симпатією;
•  однією краплі рожевого масла в приміщенні достатньо, щоб людина відчула себе в новому місці «як удома»;
• традиційне визнання любові в Англії – дві жовті троянди;
• фрукт троянди (шипшина) багатий вітаміном С;
• Відомо близько 6 000 сортів, що їх отримано шляхом гібридизації й відбору;
• Римляни нагороджували трояндами за видатні заслуги. Вінком з троянд прикрашали голову переможця.

           Такі квіти не залишають байдужими нікого – їм присвячена незліченна кількість віршів, легенд. Ось послухайте одну з них.

Учень 2.  Легенда про троянду.

        Троянда утворилась із білосніжної піни, що покривала тіло Афродіти (Венери), коли богиня краси й кохання вийшла після купання з моря. Побачивши на ній цю не менш прекрасну, ніж вона сама, квітку, боги одразу оббризкали її нектаром, котрий і надав їй дивовижного запаху. Однак нектар, що дарує безсмертя, внаслідок заздрощів деяких богів, не дав його троянді, й вона залишилась такою ж смертною, як усі, хто народжується на Землі.
Білу троянду, що з'явилася у всій своїй цнотливості й чистоті, жерці Афродіти віднесли до храму цієї богині й прикрасили нею вівтар і сад навколо нього. Tроянда залишилась білою, аж поки серце Афродіти не вразила жахлива звістка про те, що її коханого Адоніса смертельно поранив вепр.
Забувши про все, у невтішному горі мчить до гаю Піфона, де лежить її милий, біжить, не звертаючи уваги на гострі колючки, котрі кривавлять їй ноги. Кілька крапель цієї божественної крові падають на троянди, і з білих вони перетворюються на яскраво-червоні.

   Педагог: Вам сподобалась інформацію яку ми отримали від учнів гуртка? Прийшов час порухатися. Запрошую всіх до руханки.

1. Фізична хвилинка ( руханка  )

Щось не хочеться сидіти.
Треба трохи відпочити.
Руки вгору, руки вниз.
На сусіда подивись.
Руки вгору, руки в боки.
Вище руки підніміть.
А тепер їх відпустіть.
Плигніть, діти, кілька раз.
За роботу, все гаразд.

ІV. Практична робота.

         Педагог: Переходимо до наступного етапу заняття – практична творча робота.

         Для плетіння троянди нам потрібні взяти такі матеріали:

• бісер  рублений червоного кольору;
• бісер  рублений  зеленого кольору;
• дріт мідний для бісеру , жорсткий дріт для основи;
• бокорізи;
• флористична стрічка зеленого кольору;

        Виплітати  квітку ми з вами будемо за спеціальною схемою , яку я вам підготувала для кожного( інформаційна картка). Додаток 2.

        Перед тим, як приступимо до практичної роботи, давайте разом пограємо в гру: «Так чи ні?».  Пригадаємо інструктаж з техніки безпеки по роботі з дротом та ножицями. Я даватиму запитання по інструкції, а ви будете відповідати оплесками: якщо ви не погоджуєтесь, то голосно хлопаєте, якщо погоджуєтесь, то просто киваєте головою.

(Гра : « Так чи ні?»).

        Отже, згадали основні правила користування інструментами та матеріалами. Тепер перейдемо до практичної роботи. На 1 квітку нам потрібно:

• рубка червоного та зеленого кольорів;
• пелюсток для серединки - 3 шт;
• пелюсток першого порядку – 4 шт;
• пелюсток другого порядку  - 5 шт;
• пелюсток третього порядку – 5 шт;
• чашелистики -5 шт;
• листки 5-6шт.

Використовуючи технологію французького плетіння, приступаємо довиплітання квітки троянди.

 

V.Самостійна робота учнів.

 

Самостійна робота  під музичний супровід.

Фізична хвилинка.

 

 Комплекс вправ гімнастики для очей
• Швидко покліпати очима, заплющити очі та посидіти спокійно, повільно рахуючи до 5. Повторити 4 -5 разів.
• Міцно замружити очі. Порахувати до 3, відкрити очі та подивитися вдалечінь. Порахувати до 5. Повторити 4 – 5 разів.
• У середньому темпі проробити 3 – 4 кругових рухів очима в правий бік, стільки ж само - у лівий. Розслабивши очні м’язи, подивитися вдалечінь – на рахунок 1 – 6. Повторити 1 – 2 рази.
• Витягнути руку вперед. Подивитися на вказівний палець витягнутої руки на рахунок 1 – 4. Потім перенести погляд вдалечінь на рахунок 1 – 6. Повторити 4 – 5 разів.

        Далі учні працюють самостійно. Виготовляють деталі на одну квітку  та два листочка.(лунає тиха спокійна музика, допомагаю кому потрібно).

Збір троянди  ( вчитель + дитина )

 

VІ. Підсумок заняття.

        Педагог: Щойно ви закінчили роботу над деталями квітки. Погляньте на виконану роботу. Прошу тепер обмінятися роботами з своїми одногрупниками. Подивиться уважну і виявіть помилки у роботі якщо вони є(прийом «Знайди помилку). Якщо є помилки, потрибноїх усунути.

Яким способом плетіння ви виконали роботу?( учні відповідають: технікою французького плетіння). Правильно. Запрошую всіх до виставкової зали, де ми переглянемо виконані роботи та підведемо підсумок заняття.

Виставка готових дитячих робіт.

         Педагог: На наступному занятті ми продовжимо виплітати троянди в даній техніці. Прошу на наступне заняття підготувати потрібні інструменти та матеріали.

          Діти, заняття закінчено. Домашнім завданням для вас буде виплести пелюстки троянди. Підготуватися до зєднання деталей в бутон квітки( прийом «Заздалегіть виконане завдання»).

         Допобачення!

 

Список використаної літератури :

 

 1 «  Цветы из бисера в вашем доме » Д.Д. Дикт  Москва 2008

 2    Легенда про троянду http://ped-kopilka.com.ua/raznoe/sad-i-ogorod/roza-istorija-i-legendy-o-rozah.html

 3 . Цікаві факти про троянду http://dovidka.biz.ua/tsikavi-fakti-pro-troyandi/

 4.  Енциклопедія
 

 

Додаток №1

 

             

 

 

 

 

 

 

Додаток 2.

серединка : на вісь 3 бісеринок (рубки), навкруги осі 4 рази;

пелюстки першого порядку : на вісь 2 бісеринки,  5 дуг, верх і низ – круглі;

пелюстки другого порядку : на вісь 3 бісеринок, 5дуг, верх і низ гострі;

пелюстки третього порядку : вісь з п"яти дротів, плеління на 6 осях, 9 повних дуг, виконати 5пелюсток.

чашелистики: вісь – 4см, перша дуга на повний оберт, і зубчики на 1см, 5шт.

листки: вісь: -  3біс., сім повних дуг, верх і низ гострі.

 Схеми правил французького плетіння

 

 

 

 

Технологічна картка "Троянда"

1. Пелюстки серединки – 3 шт. Вісь – 3біс., чотири повні дуги, верх і низ круглі
2. Пелюстки першого порядку – 4шт. Вісь – 2біс. , п"ять повних дуг.
3. Пелюстки другого порядку – 5шт. Вісь – 3 біс.,шість повних дуг, верх і низ гострі.
4. Пелюстки третього порядку – 5шт. Основна вісь з 5дротів, виконати 6 повних кругових дуг.
5. Чашелистики – 5шт. Вісь – 4см бісеру, одна повна дуга, і один неповний зубчик на 1см основи.
6. Листки – 6-9шт. Вісь – 3біс., сім повних дуг, верх і низ – гострі.
7. Збір квітки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема : Великоднє яйце в техніці ручного ткання.

Мета:

• закріпити знання гуртківців техніки ручного ткання, ознайомити учнів з технологічними особливостями техніки ручного ткання бісером пасхальних яєць;   дати інформацію  про звичаї та обряди святкування Великодня, види виготовлення розписних яєць та їх різні види виготовлення;
• сформувати вміння оздоблювати яйце бісером, гармонійно підбирати кольори;
• розвинути уяву, фантазію, моторику рук;
• виховувати старанність, охайність, любов і повагу до праці, до народних традицій.

Тип заняття: Формування знань, умінь і навичок. Практична робота.

Форма заняття: колективна.

Обладнання: дерев'яні заготовки яєць, кольоровий бісер, ковбик для роботи, бісерна голка та мононитка, ножиці, зразки готових писанок, технологічні картки.

Хід заняття

1. Організаційна частина:

а) підготовка робочих місць вихованців(на перерві)

б)організація гуртківців до роботи (з"ясувати емоційної готовності дітей до заняття).

2. Актуалізація опорних знань.

 Загадка

В одній бочці два тіста, а не змішуються? (Яйце)

У фарбах катається, до церкви збирається?(Крашанка)

 Кинути вгору - біле, кинути на землю-жовте. (яйце)

Керівник гуртка:

         Діти, на яке свято виготовляють розписані яйця? (Великдень)

 А що таке Великдень?

         Зараз ми  з вами здійснимо подорож у Країну Великдень. Будьте уважні, все що ви побачите в цій країні нам знадобиться в нашій роботі.

( перегляд відео  https://youtu.be/2GqCgDkSHR0 )

         Великдень – одне з найбільших свят християн. Святкується воно на Україні ще з X століття навесні й пов'язане з воскресінням Ісуса Христа, тому й має назву Великий день, або Великдень. Свято Великодня  ще називають Паскою. Великдень – одне з найсвятіших, найрадісніших і найбільших свят християн.

        Продовжуючи подорож по Країні Великодня, я б хотіла зосередити вашу увагу на писанках та на крашанках, тому що фарбовані та орнаментовані курячі яйця вважалися символом життя (існує така легенда, що перше яйце мало в середині не жовток, а зародок цілого світу).

Легенда про писанку.

          Одна  з легенд говорить про те, що доля світу залежить від того, скільки писанок пишуть люди на землі щороку. Доки пишуться писанки, світ буде існувати, а коли не стануть їх писати, тоді зло у вигляді диявола звільниться із своїх пут і знищить увесь світ. Цей диявол живе під землею, прикутий ланцюгами до скелі. Щороку він посилає своїх слуг на землю, щоб вони перевірили, чи пишуться ще писанки і чи багато їх. Якщо так, то залізні пута затискають його міцно, і він втрачає силу, тому що людська любов перемагає зло.

Легенда про крашанку.

          Коли Ісус Христос воскрес, то перелякані воїни, які охороняли його гробницю побігли сповістити своєму сотнику про це диво. Сотник в цей час снідав, перед ним лежали варені яйця. Коли воїни сповістили йому, що Ісус воскрес із мертвих, він дуже розлютився і закричав на них. «Як з мертвого може статися живе?» І враз сталося диво! Яйця на тарілці почервоніли! Приголомшений сотник промовляв: «Вірю вам, що той замучений воскрес і що він був Бог».

Повір′я.

1. Діти б′ють яйце об яйце. так перевіряли чий батько сильніший.

2. Коли будували дім, у фундамент обов′язково закладали крашанки на щастя і на радість.

3. Якщо свячену крашанку тричі обнести навколо хати, яка горить, то пожежа погасне.

4. Дівчата беруть найкрасивішу крашанку, кладуть у миску з водою і вмиваються, щоб буди вродливою і красивою.

Писанка – символ Української культури.

           У Канаді в місті Вегревіль у 1981 році було збудовано пам′ятник першим українським іммігрантам у вигляді величезної писанки. Вона стоїть на підвищенні і дивує усіх своєю красою( демонстрація фото на моніторі коп"ютора).

              

           Писанка – це символ сонця, любові та краси, а ще весняного відродження, тепла та затишку. У міфах багатьох народів саме яйце є початком всього живого, а наша Українська писанка має понад 100 символічних малюнків. Після запровадження християнства, писанка стала символізувати Христове воскресіння. Бережімо писанку, бо вона є нашим символом і оберегом від зла.

          У писанкарстві існують чотири основні види писанок: крапанка, крашанка, дряпанка і писанка( Додаток 1).

А хто знає чим відрізняються кожен із видів( вправа «Мозковий штурм»)

Учень 1:

           Крашанка – це одна з найпростіших технологій виготовлення великоднього яйця. Для виготовлення крашанки використовують лушпиння цибулі , після чого яйце набуває жовто-коричневого кольору. Найчастіше крашанки фарбують у червоний колір, це символ кохання, та вічного життя.

Учень 2:

           Техніка крапанки схожа з розписом писанки, тільки замість нанесення писачком візерунків задраповуються воском місця на шкарлупі, що повинні залишатися не зафарбовані, і виходять дуже гарні яйця в горошок.

Учень 3:

           Дряпанка, це яйце зафарбоване в темний колір. На ньому олівцем малюється орнамент , після цього гострим предметом продряпують намальований орнамент.

Учень 4:

          Писанка — яйце, декороване традиційними символами, які пишуться за допомогою воску й барвників. Цей вид мистецтва поширений у багатьох народів світу.

 Керівник гуртка:

         Окрім цих основних видів прикрашання Великодніх яєць існують ще й інші поширені в країнах Європи. Якщо підрахувати, то разом буде близько 16 видів  прикрашання та виготовлення Великодніх яєць.

          Але яйця не тільки розмальовували. Наприклад, на Західній Україні вишиті писанки називали лисканка, лесканець, лесканко.
Писанки, покриті воском, а потім бісером називались лелітка, лілітник, лелітко.
        У писанці цілий світ! І нерозривність роду, народу, Всесвіту, і життя в дусі Господньому, у вірі, надії, любові.

3. Мотивація навчальної діяльності

        Сьогодні ми почнемо виготовляти писанку із бісеру, але не втискуванням бісеринок у віск, а способом нанизування і плетіння з допомогою голки і нитки. А також продовжимо вивчати техніку ручного ткання. А основне – ми навчимося створювати  чудові сувеніри до Великодня. Існує безліч схем та видів плетіння пасхальних яєць з бісеру. З ними ми познайомимося, переглянувши відеофільм(https://youtu.be/jeWB6lbeLMA )

Обговорення відеофільму.

 4. Вивчення нового матеріалу.

      Керівник гуртка. Переходимо до вивчення технологічних особливостей техніки ручного ткання бісером пасхальних яєць.

       Для початку роботи нам потрібно пригадати техніку ручного ткання, а для цього ви отримаєте технологічні картки( Додаток 2).

       Для роботи нам потрібен бісер, голка, мононитка, коврик для плетіння , дерев"яні або пластикові заготовки яєць  і схема плетіння (Додаток 3).

       Спочатку потрібно виготовити поясок , який відселений на схемі синім кольором.

       Для цього за допомогою двох голок, які рухаються на зустріч одна одні плетемо стовпчик з 14 пар бісерин, малюнок згідно схеми( Додаток 4).

      Далі один кінець мононитки закріплюється, а іншим продовжуємо працювати за схемою( Додаток 5).

       Плетемо поясок приміряючи його до нашої заготовки, нам потрібна довжина на обхват яєчка.

Коли робота закінчена поясок зшиваємо( Додаток 6).

Поясок на яйці має сидіти туго.

       Закріплюємо ниточки, відрізаємо і приступаємо до  плетіння маківки яйця(Додаток 7).

          По схемі плететься маківка яйця, регулярно скорочуючи ряди, але слідкуючи за малюнком. Скорочувати краще на полотні без малюнка. В першому ряді робимо 2 скорочення, в другому – 4. в третьому – 6, і т.д. Маленька хитрість – скорочувати краще в різних місцях кожного ряду, так плетіння виглядатиме акуратно. На передостанньому ряду скорочуємо кожні дві бісеринки, тобто з 16 біс. попереднього ряду у нас вийде рядок з 8 бісеринок, який завершуємо однією бісеринкою( Додаток 8)..

Аналогічно виконуємо і другий кінець нашого яєчка.

 Наше яєчко готове( Додаток 9).

5. Практична робота.

Керівник гуртка. Щойно ви познайомилися з технологічними особливостями техніки ручного такання бісером пасхальних яєць. Як бачимо, техніка виконання нам знайома. Якщо у когось виникатимуть труднощі під час  плетіння, прошу піднімати руку, я підійду і допоможу. Учнів - інструкторів  прошу підійти до  кожного столу і надати своїм одногрупникам практичну допомогу( Вправа «Роби як я»).

     По закінченні роботи  над виробом кожен з вас представить свій виріб, розповість нам про труднощі, які були під час плетіння та дати аналіз і оцінку своїй роботі( Вправа «Хто краще?»).

Учні готують до роботи інструменти та матеріали, чергові роздають інструкційні карти.  

Наголошується на дотримання правил безпеки праці.

Учні приступають до виконання практичної роботи, керуючись інструкційною картою. Керівник гуртка допомагає, контролює, окремо приділяє увагу учням, що працюють лівою рукою.

6. Підсумок заняття.

Керівник гуртка. Запрошую всіх учнів, хто закінчив виріб до презентаційного столу, представити  творчі роботи.

Аналізуються виконані роботи. Учням пропонується зробити самооцінювання. Виставляються умовні оцінки ( Вправа «Щедра оцінка»).

Керівник гуртка. Щоб підвести підсумок уроку, пропоную пограти в гру «Ромашка» (кожен з учнів отримує пелюсточку з квітки ромашка, на якій запитання. Потрібно відповісти на запитання і прикріпити пелюсточку на квіточку.

Запитання:

- Отже, ми з вами сьогодні працювали над темою?

- З якими техніками плетіння ви познайомилися?

- Хто назве основні етапи техніки ручного ткання бісером?

- Які проблеми винекли у вас підчас плетіння?(інші).

Діти по черзі відповідають на запитання і прикріплюють пелюстки на ромашку.

Керівник гуртка. Дякую, вам діти. Найактивніші на уроці були учні _______________. Учні___________сьогодні отримують  оцінку «добре» і на наступний урок презентуватимуть свої закінчені роботи( Вправа «Кредит оцінок»).

Наступне заняття за розкладом. Допобачення.

Додаток.

                      

 

 

Додаток 1.

            

                    Крашанка                                            Крапанка     

               

Писанка

Лелітка

Додаток 2.

Технологічна картка

 Техніка ручного ткання бісером

Додаток 3.

  

 

Додаток 4.

Додаток 5.

Додаток 6.

Додаток 7.

Додаток 8.

Додаток 9.

 

Фото заняття

 

 

 

 

 

 

ІІ.Висновки

           Таким чином, організація гурткової роботи передбачає використання певних прийомів і методів, направлених на активізацію творчих здібностей учнів у гуртках науково-технічного напряму. Ці прийоми і методи, спрямовані на стимуляцію творчості гуртківців і одночасно сприяють розвитку їхніх творчих здібностей. Вони працюють на становлення творчої компетентності вихованця, його готовності до творчої діяльності.

            В умовах швидких змін у сучасному суспільстві молода людина, яка здатна генерувати ідеї, мислити самостійно та нестандартно, використовувати здобуті знання й уміння у різних сферах, має більші можливості адаптуватись до нових соціальних умов. Науково-технічна творчість має значні можливості у вирішенні такого завдання.

           Освітній процес технічних гуртків спрямований на формування у дітей та підлітків техніко-технологічних знань, розширення їх політехнічного світогляду, задоволення потреб особистості у вдосконаленні освіти з основ інформатики, конструкторської, експериментальної та винахідницької діяльності, реалізації здібностей, розвитку вмінь, навичок технічного моделювання та конструювання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІІ. Використані джерела

1.  Ковбасенко Л.І. Організаційно-педагогічні основи діяльності сучасного позашкільного закладу. – К., 2000.
2. Компетентнісний підхід у навчально-виховному процесі позашкільного навчального закладу : метод. посіб. / В.В. Вербицький, А.Е. Бойко, А.В. Корнієнко та ін. ; за ред. В. В. Мачуського. – Харків : «Друкарня Мадрид» 2015. – 178 с.
3. Компетентнісно-орієнтований уроки- шлях до набуття школярами життєвих компететностей, формування в них творчої особистості. Методичний інструментарій.
4. Лісіна Л.О., Барліт О.О. Формування професійної компетентності вчителя: Навч.-метод. посібник. – Запоріжжя, 2006.
5. Оптимізація виховного потенціалу позашкільного навчального закладу: колективна монографія / [Вербицький В.В., Литовченко О.В., Ковбасенко Л.І. та інші] ; за ред. О.В. Литовченко. – К. : Педагогічна думка , 2012. – 192 с.
6. Формування у вихованців позашкільних навчальних закладів базових компетентностей : монографія / В. В. Вербицький, Л. М. Бондар, А. Е. Бойко, А. В. Корнієнко, Т. М. Крекотіна, О. В. Литовченко, О. П. Липецький, О. І. Любич, В. Л. Маринич, В. В. Мачуський, Н. В. Перепелиця, О. В. Просіна, Г. П. Пустовіт, Н. Ю. Сидоренко, Л. В. Тихенко. ;за ред. В. В. Мачуського. ‒ Харків : «Друкарня Мадрид», 2015. – 330 с.
7. Родигіна І.В. Компетентнісно-орієнтований підхід до навчання. – Х.: Вид.група "Основа”, 2006.