Конкурс «Вчительська десятка». Розробки додавай – подарунки вигравай!
Ви додали 0 з 10 розробок у період з 21 по 30 серпня для участі у розіграші, який відбудеться 31 серпня.

Збірник з екологічного виховання молодших школярів "Цілющий кошик"

Про матеріал

Посібник містить інформацію про лікарські рослини рідного краю, яку вчителі та вихователі ГПД зможуть використати у своїй роботі. Посібник створено для розвитку екологічної культури молодших школярів, вміння поводитися в природі, виховання дітей у традиції гармонійного співіснування з природою, засвоєння дітьми системи знань про природу, виховання гуманного ставлення до природи.

Перегляд файлу

F:\Емблема2.jpegF:\Емблема2.jpegКЗ «Нікольська ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 імені Якименка А.Д.              Нікольської районної ради Донецької області»

опорна школа

 

 

 

Цілющий кошик

http://lenagold.ru/fon/clipart/tc/tcvet/raz/tcvet100.jpg

 

 

 

 

 

 

 

2017

Затверджено                                                                                Затверджено

методичною радою                                                                     на засіданні

КЗ «Нікольська ЗОШ  методичної ради

IIII ступенів №1

імені Якименка А.Д. протокол № ____

Нікольської районної ради  

Донецької області»                                                                        від _________2017р.

опорна школа 

Директор школи                                                                          Голова ради

_____________ Г.І.Качекан                                                        ________С.М.Антикало

 

 

 

 

 

 

 

 

«Цілющий кошик»

                             (екологічне виховання засобами народних традицій)

 

                                                                       

 

 

 

 

                                                                                 Укладачі:

                                                          Ушуллу Тетяна Іванівна

                                             вихователь ГПД                                              

                                                                  (І кваліфікаційна категорія),

                                                                                 Мілтих Марія Харлампіївна

                                                                                 вихователь ГПД

                                                                                 (вища кваліфікаційна категорія)

 

 

 

2017

 

 

Зміст

 

 

1. Лікарські рослини та їхні цілющі властивості.                                                          2. Лікарські рослини (опис).

3. Вікторина «Яка квітка?»                                                                                        4. Вікторина на тему: «лікарські трави».                                                              5. Пам’ятки.                                                                                                            6.Таємниці цілющих трав.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                 Лікарські рослини та їхні цілющі властивості

Колись наші предки знали про трави, уміли лікувати ними різні хвороби. Від покоління до покоління вони дбайливо передавали й збагачували цей неоціненний досвід. На жаль, багато чого з того вікового досвіду назавжди втрачено. Світ цілющих рослин безмежний, а його можливості – невичерпні. І особливо – рослинного світу України, що “Бог нагородив чи ледве не найбагатшими зеленими скарбами” (Н. Зубицька). Але входити в цей світ треба розумно й делікатно, не шкодячи собі й, разом з тим, – зеленому другові. А повчитися цьому можна в наших предків – вони крізь сторіччя передавали дивні рецепти народної медицини. Які ж найпоширеніші в Україні лікарські рослини? Зупинимося лише на декількох з них.

В Україні завжди цінувалася квітка волошка, становили про неї легенди, оспівували в піснях. Зачаровано придивлялася до цієї рослини й народна медицина, вивчала її лікувальні властивості. Наприклад, було помічено, що сині волошкові квіти приходять на допомогу тим, у кого хворіють очі, виникає конъюнктивит. Настій із цієї рослини лікував зубний біль, допомагав при застудах. Не тільки зразком краси, але й чудовим лікарем є калина. Вона заспокоює нервову систему, лікує гіпертонічні загострення, атеросклерози, спазми в судинах. Зварені з медом плоди калини їли при кашлі, захриплості. Калина – чудовий вітамінний, зміцнювальний і потогінний засіб.

   Кожний з нас, напевно, пив від грипу, ангіни й інших простудних захворювань чай з малиною. Її настоями й відварами лікують неврози, захворювання дихальних органів.

Надзвичайно багато цікавого можна розповісти про цілющі властивості лікарських рослин, але для цей світ треба знати й поважати. Хотілося б розповісти про рослину, що у народі називають ліками від тридцяти чотирьох недуг, – полин звичайний.

   Уже від самої назви рослини поллється який-небудь гіркий присмак, і завжди до слова “полин” хочеться додати “гіркий”, тому що в народних піснях і повір’ях ці два слова невіддільні. Про гіркий полин, що ще називають вермутом або овдовілою травою, складено чимало легенд. Латинська назва цієї рослини – артемізія. Вважають, що вона походить від імені давньогрецької богині Артеміди. А за народним повір’ям, трава має ім’я бідної дівчини – красуні Полин, що відмовилася стати дружиною жорстокого багатія Ковили. Рятуючись від переслідувачів, вона попросила допомоги в степу. Так серед зеленого степового різнотрав’я з’явився сивий від горя, з гірким присмаком дівочих сліз, але з приємним запахом кущик полину… Знайомство людей з полином відбулося дуже давно. Ще стародавні єгиптяни знали про цілющу силу цієї рослини. Символом гіркоти й сумуй називали полин давньогрецькі лікарі, які приписували йому надзвичайної властивості.

Вірили: якщо мандрівник прив’яже пучочек полину до ноги, то не буде відчувати втоми, а якщо покладе траву в узголів’я – швидше засне. Мореплавці брали полин із собою, щоб позбутися морської хвороби. Як оберіг від чаклунства, ця рослина була популярною у всіх європейських народів.

Лікарські рослини

 

C:\Users\User\Desktop\polin.jpgПолин 
Не дарма говорять, гіркий, як полин. А ти зірви кілька листків і приклади собі до коліна, якщо вдарився і біль притихне. Полин не лише біль вгамовує, а й ще мух, комарів відганяє. Птахи кладуть листя в гнізда, щоб їм не докучали комахи, а люди розвішують пучки моїх стебел у хатах. Ви зараз подумали: Як це люди терплять отой противний полинів дух? Але він зовсім не противний. Є навіть казки про запах полину. Жив-був у далекі час хан якогось степового племені. Потрапив він у чужу країну і прижився там. Забув свій край. А як умовляли його степовики повернутися додому. Байдужий був хан до тих умовлянь. Тоді прислали йому з рідних країв гілочку полину. Понюхав він, і вже нічого не могло втримати його на чужині. Ось він який, полин.  

Кульбаба

Цветы одуванчика    Жовті квітки утворюються на фіолетових стеблах, які піднімаються прямо від кореня. Стебла цієї рослини гладкі, оригінальні..

   Рослина покращує апетит і стимулюють роботу шлунка, печінки. Кульбаба-це стимулятор імунної системи і використовується для лікування нирок і печінки. Зовні лікарська кульбаба використовується для лікування шкірних захворювань. Молочний сік - це рідина в кульбабі. Цей сік має гіркий смак і може забруднити руки. Квіти кульбаби дарують багато меду, коли цвітуть більшість плодових дерев, цвітіння його підходить до кінця.Молоде листя можна їсти як салат. Кульбаби, квіти відкриваються з допомогою сонця вранці і закриваються ввечері або під час похмурої погоди.

Мати-й-мачуха

C:\Users\User\Desktop\Без названия.jpg  Мати-й-мачуха - одна з найпопулярніших лікарських трав нашої країни. Корисні властивості цього маленького квітки просто вражають своєю різноманітністю. Ця рослина може допомогти при застуді, при захворюваннях нирок і печінки, відвар з листя зробить шкіру чистою і красивою, а волосся - блискучим і міцними. Як дізнатися мати-й-мачуху і приготувати з неї ліки? Все дуже просто.

C:\Users\User\Desktop\images.jpg Бузина 
     Бузина чорна -  це багатолітня листопадна рослина, крупний чагарник або невелике дерево заввишки до 10 м. У традиційній медицині лікарське дерево бузина чорна застосовують як потогінний і протизапальний засіб при хронічних захворюваннях легенів і суглобів. Всі органи рослини бузина чорна мають всіляке вживання. Солодкувато-кислі плоди використовують для приготування мусу, мармеладу, желе, компоту, оцту; пелюстки — для приготування варення. Плоди запікають в тесті, використовують як приправу до супів. Фарбувальні речовини плодів йдуть для забарвлення шовку в оливковий колір, деревина — на різні вироби, шевські цвяхи. Бузина чорна відноситься до медоносних рослин.    

C:\Users\User\Desktop\3997f1c23f.jpgC:\Users\User\Desktop\images (1).jpgМалина
    Малина звичайна це напівчагарник заввишки до 150 см з багатолітнім кореневищем. У традиційній медицині плоди малини звичайною застосовують при простудних захворюваннях, знесиленні, як потогінний засіб. Використовують малину звичайну як сурогат чаю (верхівки гілок з квітками і недозрілими плодами) — «малиновий чай». Широко використовують плоди в їжу в свіжому і переробленому вигляді. Годуються рослиною малина звичайна ведмеді і рябчики. Є малина звичайна медоносом. Мед з малини не поступається липовому. Плоди малини використовували з давніх часів.
Смородина

Смородина чорна це листопадний чагарник заввишки до 2 м з розвиненою поверхневою. Плоди чорної смородини у вигляді настою застосовують як полівітамінний засіб для профілактики і лікування авітамінозів. Вживають смородину чорну в свіжому вигляді, для здобуття киселів, соків, морсу, варення, желе, джему, повидла, начинки для цукерок. По кількості вітаміну С (аскорбінова кислота) чорна смородина займає 1-е місце після шипшини.

http://myclass.at.ua/_ld/1/31656546.jpg Барвінок                      

 Барвінок – вічнозелена рослина з синіми квіточками. Є два види барвінку – малий і великий. Проте саме барвінок малий використовується у медицині, але він є отруйною рослиною. Росте у листяних лісах, утворюючи справжнісінькі зарості. Цвіте мало. В Україні трапляється майже всюди. З барвінку виготовляють ліки від головного болю.

Конвалія звичайна                     

 Конвалія звичайна -  це трав'яниста квіткова рослина. Вона росте в Північній півкулі, у мішаних і листяних лісах. Цвіте у травні. В Україні конвалія поширена майже всюди. Квітки її білого кольору і дуже пахнуть. Незважаючи на її ніжний вигляд, ця рослина отруйна. Та, попри це, конвалію застосовують у медицині, щоб допомогти людям із хворим серцем, печінкою і сечовим міхуром. З конвалії зазвичай виготовляють настоянки  і краплі. 

Ромашка                            

Ромашка - трав'яниста рослина з жо­вто-білими квіточками. Зустрічається майже по всій Україні. Росте як бур'ян: на узбіччях, полях, у садах і городах. На ромашці можна не лише ворожити, щоб дізнатися любить хтось чи не любить. А й використовувати її в медицині. Є навіть особливий вид ромашки, який так і називається «ромашка лікарська». Її застосовують від багатьох хвороб, а також як заспокійливий засіб.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

http://myclass.at.ua/_ld/1/93673390.jpghttp://myclass.at.ua/_ld/1/s12025978.jpg  Кропива - багаторічна трав'яниста рослина. Росте переважно в Північній півкулі. Певно, найвідоміша серед рослин, бо немає такої людини, яка б ніколи не жалилася кропивою. А чому вона так жалиться? А все тому, що листя на стеблі кропиви вкриті тонкими волосками, що мають особливий захист - сік, який і «опікає» шкіру. Але незважаючи на це, люди готують із кропиви борщі, салати, соуси. Також кропивою миють волосся, щоб воно було міцне. Вона допомагає при застуді і хворобах печінки.
Кропива – хоч і сорна рослина, але має цілющі властивості. Від неї людям велика користь. Ранньою весною з кропиви можуть готувати борщі, салати, бо там багато вітамінів, і втому як рукою зніме, бо покращується обмін речовин. Кропиву молодою дають домашнім тваринам, щоб не хворіли, і рибу від псування можу зберегти. Листя виділяє фітонциди – речовини, що вбивають бактерії. Кропива вживається при захворюваннях шлунку й нирок. А якщо з’явилися прищики, не хвилюйтеся: 1 ст. ложка мого соку 2 – 3 рази на добу і все буде гаразд. 
 

http://myclass.at.ua/_ld/1/89499887.jpgПодорожник - однорічна чи багато­річна рослина. Росте уздовж доріг, через що і отримав свою назву, також на луках і у степах. Подорожник спи­няє кровотечу, добре загоює рани. Крім того, із подорожника виготов­ляють ліки від хвороб шлунка.

Ожина - рослина, що має вигляд чагарнику. Вона поширена майже у всьому світі. Плоди ожи­ни чорного кольору, а смак дещо кислуватий. Ззовні плід нагадує суницю. Певно, ти знаєш, що з ожини готують варення, яке дуже корисне. Але з неї виготовляють також і ліки, наприклад від застуди або навіть від болів у серці.  

http://myclass.at.ua/_ld/1/12782454.jpg Калина - рослина, що має вигляд ча­гарнику або невеликого дерева. Лікар­ською вважають саме калину червону. Росте вона по всій Україні. І є символом нашої країни. Росте у лісах, на берегах річок. Її плоди яскраво-червоного ко­льору і прикрашають дерево навіть узимку. К Плоди калини вживаються як заспокійливий засіб при неврозах, гіпертонії, судинних спазмах. У народній медицині плоди калини застосовують при лікуванні атеросклерозу, гіпертонії, простудних захворювань. Відвар кольорів калини використовується як відхаркувальний і потогінний засіб. Екстракт кори калини знаходить вживання в медицині як кровоспинний засіб при кровотечах калина червона допомагає при застуді, а також хворобах шлунка.

Материнка звичайна, або орегано, - ба¬гаторічна трав'яниста рослина. Росте у мі¬шаних і листяних лісах. Зустрічається по всій Україні. Її застосовують при застуді, кашлі та безсонні. А також материнку додають у страви.http://myclass.at.ua/_ld/1/s32175727.jpg

C:\Users\User\Desktop\derevij-1.jpg

Деревій звичайний - багаторічна трав'яниста рослина. Росте в мішаних лі-сах, на галявинах, уздовж доріг. Трапляється в усіх районах України. Застовують деревій при застуді, головному болю, а також, щоб спинити кровотечу.

Звіробій - багаторічна і однорічна трав'яниста рослина. Вважається, що в рослині міститься отрута, яка може вбити тварину, через що її так і прозвали. Відомо близько 400 видів, в Україні трапляється 12. Для лікування ж застосовують лише один вид - звіробій звичайний. Росте він по всій Україні мішаних лісах, на галявинах, серед чагарників. Звіро¬боєм полощуть ясна, щоб їх зміцнити. Лікують кашель, безсоння

C:\Users\User\Desktop\images.jpgШипшина - листопадний або вічнозелений чагарник, дико­росла троянда. Видів шипшини дуже багато, лише в Україні бли­зько 50 видів. Росте шипшина на узліссях, уздовж доріг, на бере­гах річок. Компот, зварений з додаванням плодів шипшини, дуже смачний і корисний, бо вона має багато вітамінів. Шипшину застосовують при за­хворюваннях печінки. За змістом вітаміну С (аскорбінової кислоти) шипшина займає перше місце серед рослин, багатих цим

C:\Users\User\Desktop\Без названия (1).jpgвітаміном. Настій плодів підвищує опірність організму, тонізує, ослабляє розвиток атеросклерозу, укріплює стінки кровоносних судин, володіє жовчогінною дією. 
З плодів шипшини готують екстракти, настойки, сиропи, цукерки, пігулки, порошки і ін. Плоди шипшини широко використовуються в харчовій промисловості і у виноробстві. 
Волошка синя - однорічна трав'яниста рос­лина. В Україні волошку     можна зустріти усю­ди: у лісах, на городах, полях серед ячменю, пшениці і жита, а також уздовж доріг. Цвіте вона впродовж усього літа, розмальовуючи поля дивовижними синьо-жовтими узорами. Квітки волошки не лише гарні, а й корисні, во­ни вгамовують біль, також їх використовують як сечогінний засіб.

 

Первоцвіт - багаторічна і однорічна трава. Лікарською рослиною є первоцвіт весняний. Росте у мішаних лісах, на галявинах. В Україні трапляється в лісових і степових районах, а також у Криму. З коренів первоцвіту виготовляють сиропи від кашлю. У листках первоцвіту дуже багато вітаміну С.

 

 

 

Чистотіл

C:\Users\User\Desktop\Без названия.jpg

C:\Users\User\Desktop\chistotel.jpgЧистотіл, як і кропива, багаторічна трав'яниста рослина. Поширена майже по всій Україні. Росте у мішаних і листяних лісах, на смітниках, узбіччях. Чистотіл не даремно отримав таку наз­ву, бо його використовують переважно для лікування хвороб шкіри. Також він добре загоює рани. Крім того, препа­ратами, у складі яких є чистотіл, ліку­ють хвороби печінки, нирок і легень.

 

 

 

Вікторина «Яка квітка?»

   1. Я перший розцвітаю серед гаю

  І білий, наче сніг, я колір маю.

  Хто я? Відгадайте!

  Ви мене не ображайте,

  Не зривайте, не топчіть.

  Хочу довго-довго жить.

 То хто ж я? (Підсніжник).

 

  1.   На стеблинці волохатій

   Шість пелюсток лілуватих.

   Гарна квітка — навіть в сні

   Усміхається мені. (Сон-трава)

 

  1.  Я найперша розквітаю

  Синім цвітом серед гаю.

  Відгадайте, що за квітка,

  Бо мене не стане влітку. (Пролісок)

 

  1.  Стоять красуні на воді,

  Вінки в них білі й золоті. (Лілії водяні)

 

  1. Лікувальну силу маю,

 Жовтим цвітом розцвітаю.

 Називають ключ весни!

 Як я звуся? Ти скажи! (Первоцвіт)

 

  1. Цвіте травневою порою,

 Її знайдеш в затінку лісовому,

 На стебельці, як намистинки вряд,

 Квіти духмяні висять. (Конвалія)  

 

  1. Дзвіночки-перлинки на ніжці тоненькій

 Такі запашні і тендітні такі.

 В широкому листі, немов у гіллі

 Ховають від сонця голівки свої. (Конвалії)

 

  1. У зеленім зіллі

 Виросло дівчатко —

 В неї вії білі

 Й золоті очатка. (Ромашка)

 

 

 

  1. Він маленький, він біленький,

 Має ніженьку тоненьку.

 З ним легенько вітер грає,

 Все гойдає, колихає,

 Сповіщає рідний край:

 — Гей! Весна прийшла! Стрічай! (Підсніжник)

 

  1.  Що то за рослина,

   Що вбиває звіра? (Звіробій)

 

  1.   Сонечко в траві зійшло,

    Усміхнулось, розцвіло.

    Потім стало біле-біле

    І за вітром полетіло. (Кульбаба.

   У давнину її вважали «еліксиром життя». У листках її  

багато вітамінів. З неї готують салати. Настій кульбаби — чудовий засіб від опіків.)

 

  1.  Викупана в сонечку,

   Стоїть донечка.

   Бджоли сонячний медок

   Дістають з її квіток. (Липа.

         Її цвіт — найпопулярніший потогінний і жарознижувальний засіб.  

         Цвіт сушать, заварюють і п’ють як чай.)

 

  1.  На просторах поля золотого

   Сині зірочки тремтять,

   Мов шматочки неба голубого

   Виграють, виблискують, горять. (Волошки)

 

  1.  Виросли на лузі

    Сестрички маленькі.

    Очки — золоті,

    А вічки — біленькі. (Ромашки)

 

  1.  Хоч трава дуже гірка,

   З неї користь неабияка. (Полин)

 

  1.  Бородавки зчистить з тіл,

     Звідси й назва — .... (чистотіл)

 

 

 

 

 

  1. Ліг пластом біля дороги,

   Бо розкидав руки-ноги. (Подорожник)

 

  1. Біля річки, на лужку,

     Босоніж на снігу

     Перші квіточки-

     Жовті очі. (Мати-й-мачуха)

 

    Запам’ятайте! Ці рослини потребують охорони!

 

http://subject.com.ua/lesson/nature/1klas/1klas.files/image076.jpg

 

Висновок. Таких рослин, як конвалія, сон-трава, дзвіночки, підсніжники, проліски, у наших лісах мало, її охороняють.

 

 

 

 

 

 

 

 

Вікторина на тему:

Вікторина для школярів на тему лікарські трави« лікарські трави»

Питання вікторини

  1.  І якщо трапиться тобі застудитися,

      Прив'яжеться кашель, підніметься жар.

      Посунь до себе кухоль, в якій димить

      Злегка гіркуватий, запашний ... Відповідь: Відвар.

  1.  Це лікарська рослина росте біля доріг, його листя загоюють рани.

      Відповідь: Подорожник.

  1.  Відвар з листя цього пекучого рослини зупиняє кровотечу.

      Відповідь: Кропива.

  1.  Відгадайте, яка рослина використовується при застуді та кашлі:

          Золота середина

      І промені йдуть колом.

      Це, може бути, картина?

      Сонце в небі блакитному. Відповідь: Ромашка.

  1.  З цією рослиною кожен день зустрічається той, хто любить

      чистити  зуби. Воно надає приємний запах і свіжість зубній пасті.

      Відповідь: М'ята.

6.   Плоди якого фрукта є джерелом вітаміну С? Відповідь: Лимона.

7.   З цього лісового рослини роблять ліки для хворого серця.

      Відповідь: Лісова конвалія.

8.   Це рослина, з шипами і красивими квітами, додає людині сили і

      постачає організм вітамінами. Відповідь: Шипшина.

9.   Овоч, що містить вітамін С і оберігає дітей від застуди.

       Відповідь: Перець.

10. Цілюща рослина з Південної Африки. М'якоть листка загоює ранки

      і опіки. Інша його назва столітник. Відповідь: Алое.

  1. У цьому рослині багато аскорбінової кислоти, каротину, вітаміну К, що сприяють згортанню крові. В медицині вона використовується як полівітамінний засіб при легеневих, кишкових та інших кровотечах, при діабеті. Відповідь: Кропива.
  2.  Нирки цього хвойного дерева використовують у народній медицині. Зі свіжих голок виготовляють напій, багатий вітаміном С. Відповідь: Сосна.
  3. Календула лікарська. Яке друге назву цих квітів? Відповідь: Нігтики.
  4.  Корінь цієї рослини допомагає збудити апетит. Відповідь: Корінь кульбаби.
  5.  Швидко вбивають шкідливі бактерії. Відповідь: Цибулю і часник.
  6.  Сік цієї кімнатної рослини закапують у ніс при нежиті. Відповідь: Алое.
  7.  Яку з рослин нашої місцевості називають «живим  компасом»?  (Пижму)
  8.  Ніхто не лякає, а вся тремтить?  (Осика).
  9.  Які квіти нашого краю взято під охорону?  (Конвалія, сон-трава)
  10.  Яка рослина в Україні містить найбільшу кількість  крохмалю?  (Кукурудза)
  11.  Які весняні квіти
  12.  розцвітають першими?  (мати-й-мачуха,  проліски)
  13.  Листя сосни, ялини? (Хвоя)
  14.  Голонасінна рослина, з деревини якої будують корабельні щогли?       (Сосна)  
  15.  Дзвоникоподібна квітка тонко реагує на зміни погоди: на дощ чи    негоду стулює пелюстки і схиляється до землі – засинає. Яка назва  цієї рідкісної рослини?  (Сон-трава)
  16.  Рідкісна запашна квітка, що має суцвіття білого кольору, входить    до складу ліків, що покращують роботу серця?  (Конвалія)
  17.  Яку рослину називають травою від 99 хвороб?  (Звіробій)
  18.  Який чагарник можна назвати чемпіоном серед рослин        вітаміноносіїв?  (Шипшина)
  19.  Які лісові рослини можуть замінити каву?  (Коріння кульбаби, жолуді, коріння цикорію)

 

Памятка «Рослини Червоної книги»

     1) Гуляй у лісі тільки по стежинах.

2) Не губи дерева (не ламай гілки, не роби на стволах

     написи).

3) Підгодовуй звірів і птахів узимку.

4) Рідкісні рослини  охороняй.

5) Не сміти там, де відпочиваєш.

6) Ніколи не завдавай шкоди природі.

7) Не можна розорювати гнізда і вбивати отруйних і

     негарних тварин.

8) Не вбивай звірів і птахів — це творіння природи.

9) Не розпалюй вогнища в лісі, бережи ґрунт.

10) Не чіпай домівок тварин і дитинчат.

11) Не засмічуй джерел і річок.

12) Не галасуй у лісі, на луках, біля водойми.

13) Не розорюй мурашники, їх і так не дуже багато.

 

 

 

 

 

Пам’ятка «Як збирати лікарські рослини»

 

• Не рвіть квітів без зайвої потреби.
• Не рвіть їх багато, а лише кілька.
• Не виривайте квіти з корінням.
• Не рвіть останньої квітки.
• Не витоптуйте і не ламайте квіти.
• Насаджуйте і доглядайте за ними.
У міру бери дари природи.                                                                                                                  Травень і червень — час збирання лікарських трав.

 Заготовляти лікарські рослини на одному і тому самому місці

    можна не частіше, ніж один раз на три роки.

Не слід зривати усі квіти, адже не буде насіння, плодів, а отже,

   не буде сходів на другий рік.

Не зламуйте усі квітучі пагони, залишайте частину для

    дозрівання.

Поки не достигне насіння, не заготовляйте корені та

   кореневища.

Зрізати кору з дерева слід акуратно. А зріз слід замастити

   садовим варом, фарбою для підлоги, жовтою глиною, щоб

   деревині не боліло, а рана швидше гоїлася.

Лікарські рослини потрібні не тільки вам. То ж майте почуття

   міри!

Не слід зривати незнайомих рослин. Не беріть до рота різні

   трави та красиві незнайомі ягідки. Будьте обачними!

Зупиняйте тих, хто порушує ці правила.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таємниці цілющих трав

Легенди про походження назв лікарських трав: материнки, м’яти, чебрецю, кропиви та інших,  цілющі властивості дізнаєтесь з 8-го випуску дайджесту «Таємниці цілющих трав» із серії «За сторінками вашого підручника», розрахованого на учнів молодшого шкільного віку. Дайджест стане у пригоді для поглибленого вивчення предмету природознавства.

 Східна мудрість говорить: «Немає такої рослини, що не була б лікарською, немає такої хвороби, яку не можна було б вилікувати рослиною». Ще у сиву давнину люди запримітили, що за допомогою рослин можна лікувати різні хвороби, втамовувати біль, загоювати рани. Століття минали за століттям, і люди все глибше проникали в таємниці, сховані в цілющих коренях, листі, квітах. Травники, що знали ці таємниці, були оточені шаною й повагою, передавали свої знання з покоління в покоління.

Цілюща сила рослин і в наш час не втратила своєї актуальності. Досить зайти до будь-якої аптеки, і ви побачите, як багато рослин допомагають  людині боротися з хворобами і завжди залишатися здоровою. Тут і кора дуба, і березові бруньки, і шишки хмелю, і липовий цвіт, і череда, і солодка, і материнка, і конвалія та багато інших.

Материнка звичайна. Чому таку назву має рослина, розкаже легенда. Жили собі хлопчик і дівчинка, зігріті любов’ю, ласкою, добром, теплом, ніжністю мами. Та несподівано спіткало родину горе – занедужала і померла  матуся. Сирітки щоденно ходили на могилу, благаючи  повернути матусю до них, зрошуючи могилу слізьми. Одного дня побачили на могилі ніжну, запашну, червонувато-рожеву квітку. Повірили, що то мати повернулась до них квіткою і назвали її материнкою.

У народній медицині  відвар з трави вживають при застуді, хворобах горла, для покращення апетиту, бронхіті.

М’ята перцева. Більш пахучої трави ніж ця важко знайти. Як розказує легенда, покохала дівчина Мента красивого юнака з бідного роду. Родичі заборонили їм зустрічатись і одружуватись. Порушуючи заборону закохані зустрілись. Від чудового запаху  юнак заснув. Менту викликали у лісове царство, а хлопця кинули у глибоку річку. Дізналась про це дівчина,  щоб бути разом з коханим, кинулась плачучи у річку. А в тих місцях, куди падали сльози виросли рослини з блідо-фіолетовими листками і чудовим запахом, що їх назвали м’ятою.

Ліки з м’яти тамують зубний біль, лікують запалення вух, у відварах купають маленьких дітей, особливо хворих на рахіт.

Чебрець звичайний. Рослина є символом Батьківщии.  Магічними властивостями народ наділив українське «євшан-зілля».  Його брали з собою, від’їжджаючи на чужину,  як згадку про рідний край. Трава чебрецю має надзвичайно ароматний запах, який зберігається довгий час –  висушена при спалюванні дає ніжні пахощі степу.

В народній медицині  трава  допомагає при бронхіті, безсонні, бронхіальній астмі, виразковій хворобі шлунка. З чебрецю виготовляють препарат «Пертусін», який вживають при кашлі.

Медунка лікарська. Зла мачуха вигнала сиріток з дому, розповідає легенда. Ідуть діти до лісу, плачуть, мерзнуть. Аж гульк з-за дерев вийшла Весна з Сонечком. Приголубила сиріток материнським теплом і ті розцвіли чарівними квітами. З того часу як символ перемоги добра над злом, щовесни з’являються ніжні квіти медунки.

Настій трави вживають при кашлі, відваром миють голову, щоб не випадало волосся та добре росло.

Конвалія звичайна. Квіти  цієї рослини – символ ніжності, радості, краси. Сріблясті дзвіночки конвалії, як каже легенда, з’явились із щасливого сміху лісової русалки Мавки, коли вона  закохалась.

В народній медицині листочки, квіти, коріння рослини корисне при серцевих хворобах, стресах, безсонні.

Барвінок малий. Символ краси, безсмертя українського народу. Є чудова легенда про походження цієї  рослини. Увійшли вороги в село і винищили усіх людей. Лише хлопець та дівчина сховались у лісі. Але  їх знайшли і хлопця вбили. З його  крові й виріс барвінок у лісі.

Не обходяться без барвінку купальські свята і весільні урочистості. Траву барвінку використовують при  туберкульозі,  гіпертонії (високому тиску), неприємному запаху з рота, зубному болю.

Кропива дводомна. Цю рослину знає кожен. Зустрівшись із нею один раз, запам’ятаєш надовго. Однак не варто ображатись, адже її користь у багато разів перевищує неприємності.

Існує зворушлива казка про походження  рослини. У великому лісі жив старий лісник з донькою Марусею, що мала дуже гарний голос. Своїм чарівним співом дівчина сподобалась водяному вужу, який жив за річкою в озері. Щоразу, почувши пісню Марусі, він перетворювався на вродливого юнака і слухав її на протилежному березі.

Згодом, покохавши одне одного, вони одружилися та оселилися в чудовому кришталевому палаці на дні озера. Через деякий час Маруся народила двох дітей – Василька та Горпинку.

Схотілося Марусі з дітьми відвідати свого батька. Чоловік відпустив її, але попросив свято берегти таємницю, що він вуж. Щоб вони переїхали на протилежний берег чоловік перекинувся через річку дерев’яним мостом. Дітям матуся суворо заборонила розказувати дідусеві про їхнього тата. Але Горпинка не послухалася.

Старий лісник не хотів розлучатися з дочкою та онуками, взяв сокиру і порубав міст на друзки.

Повертаючись додому, Маруся все зрозуміла. Вона прокляла  дочку: «Будь же ти за це кропивою! І завжди завдавай людям пекучого болю!..»

Настій з листя кропиви швидко зупиняє кров, загоює рани, містить велику кількість вітаміну C, заліза, каротину.

Горицвіт весняний. За  давньогрецьким міфом, колись на землі Еллади жив небаченої краси юнак Адоніс, сильний, хоробрий. Під час полювання не вберігся і загинув від розлюченого вепра. Богиня Афродіта, аби зберегти пам’ять про красеня юнака, звеліла, щоб із краплин його крові виросли чудові яскраво-червоні квіти горицвіту.

Скрізь горицвіт цінують як чудову лікарську рослину. З його трави готують ліки, які заспокоюють нервову систему, лікують серцеві захворювання.

Неопалима купина. Як розповідає легенда, у тихій і затишній долині, де било з-під землі кришталеве джерело, осіли люди селищем і жили собі мирно та щасливо, аж поки не насунули на їхній край монголо-татарські орди. Не раз вороги налітали на село, і тільки згарища залишалися від хатин, та чорне гайвороння кружляло над трупами. Але щоразу підіймалося з руїн село, починалося в ньому нове життя. Якось зненацька заскочили ординці, спалили хати та повели всіх людей у неволю. Нікому було  відбудовувати село. І тоді сталося диво: на попелищі в долині, посеред крутих пагорбів, виросли дивовижні рослини, які не боялися вогню, бо самі спалахували полум’ям і залишалися цілісінькими. Здавалося, в них уселився дух непоборного народу, що його ніякі вороги  не могли зломити. Тому назвали цю рослину неопалимою купиною. У деяких західних областях України її ще називають  ясенці.

Настій на воді коренів та сік свіжої рослини використовують як зовнішні ліки при захворюваннях шкіри, теплий настій насіння вживають при кашлі.

Рослини турбуються про людину, годують її, одягають, лікують. Кожна квіточка, стеблинка, листочок, корінець від усього свого зеленого серця прагне  подарувати людям здоров’я, радість, прикрасити наше життя.

    Калина

На нашу землю хто тільки не нападав. Ординці лихі, турки, німці. Усіх не перелічити. Ось і налетіли якось турки. А сталося те на Київській землі. Розлетілась тоді чутка, що головного їхнього предводителя поранено отруйною стрілою, а отрута в ній смертельна. Тому, хто його вилікує, обіцяли таку винагороду, яку загадаєш. Понаїхало тих лікарів, знахарів та шептунів видимо-невидимо, але ніхто вилікувати не міг.
— Скажи, страннице, чому мені не вклонилася? Я завоював півсвіту, мені  царі вклоняються, а ти ні.
— Ти мені повинен вклонитися, бо прийшов у мій дім, на рідну мою землю. Тебе і вас усіх я не боюся. Ти повинен через два дні вмерти, а дорожче життя нічого немає на цім світі. І ти це знаєш. Твоє життя в моїх руках. Ніхто тебе не врятує, крім мене. Це я тобі кажу, Палагея… Воєначальник зблід.

— Кажи, страннице, чим ти доведеш своє пророцтво? А не доведеш — відрубають тобі голову.
— Приснився мені сон, коли я рвала цикуту, що отрутою славиться вона. Сіла відпочити, задрімала й побачила вві сні орла. То орел не простий. Носами схожі ви обоє. Він палив міста і села, а людей гнав у рабство до своєї держави. І так йому щастило триста сім днів, а на триста дев’ятім він помре, бо стріла отруєна цикутою — злим зіллям. Вирахуй, завойовнику, свої походи і всі дні твоєї слави. Тоді й дізнаєшся, чи правда мені наснилася…
І покликав він своїх кращих учених, і стали вони лічити. День у день зійшлося!
— Так що ти від мене хочеш, страннице?
— Перш вклонись мені до самої землі святої, а за одно нехай вклоняться і твої прихвосні. Упав грізний завойовник перед Палагеєю, і всі за ним вклонилися до самої землі.
— А тепер слухай,— суворо сказала Палагея.— Життя я тобі верну. Відпусти всіх полонених в оселі їхні. їм орати, сіяти, дітей ростити треба. Відпусти всіх, а там їх тисячі в муках помирають. І покинь мою землю з військом своїм. І напиши своєю кров’ю, що ніколи не прийдеш грабувати мій народ. Тоді я віддам твоє життя.
— Зроблю, як ти кажеш, страннице, не прийду більше на землю твою і твоїх людей відпущу. Тільки й ти мусиш за це дати мені грамоту твою, Що підеш зі мною?

—На все піду за свій народ!.
—Кажуть люди, що рвала вона одне зілля. Зветься воно кипарисним молочаєм. Його в нас багато росте. Заварювала чай і туди вичавлювала молочко з того молочая. Тому воно, те зілля, й називається молочаєм— молочко з чаєм. Так і вигнала з тіла отруту. Завойовник одужав і покинув нашу землю. Забрав із собою і Палагею,

У народі ще легенда ходить така, що Палагея народилася в наших краях, на Київській землі. І була в неї сестра Килина. Прощаючись із сестрою, Палагея нібито сказала: твоїм ім’ям, сестро, назву оцю рослину, яку найбільш люблю, бо росте вона в наймальовничіших куточках, над чистими струмками, в тихих гаях. Коли цвіте вона, то найспівучіший птах — соловей — прославляє її красу, а восени на ній горять дивні кетяги ягід, налитих ніби самою кров’ю щедрої нашої землі, і ті ягоди повертають здоров’я людині. Буде вона зватися калина.

Полин

Давно це було. Господарювали в степах відважні половецькі батирі – брати Отрок і Сирчан, часто нападали на пограниччі землі Русі. А одного разу після особливо вдалого походу вони захопили багату здобич і влаштували бенкет. Під час бенкету київський князь Володимир Мономах напав на ворогів і розбив їх війська.  Сирчан “в донських заліг мілинах, Отрок в горах Кавказьких сховався”. Та ось Мономаха не стало, на Русі встановилася “туга і горе”. Зміцніла сила степової орди. Сирчан став звати молодшого брата в рідні краї. Отрок не слухав ніяких умовлянь. Тоді Сирчан послав до нього гінця і наказав захопити з собою степової трави пучок сухий. Він і сухий пахне! Прибув гонець і передав Отрокові побажання старшого брата – бачити його в рідних степах. Але не допомогли умовляння. Він співав йому пісні про відважні подвиги предків. Глухий залишався і до них Отрок. І узяв пучок трави сухий тоді співак і подав ханові. І дивиться хан – і сам не свій, неначе в серці рана сталася.  На ранок, трохи осів туман, і озолотилися гір вершини, а в горах йде вже караван – Отрок з невеликою дружиною. Минувши гору за горою, все чекає він -чи скоро степ рідний і удалину дивиться, трави степової пучок з рук не випускаючи.

Мак

Коли Господь створив землю, тварин і рослини – всі були щасливі, окрім Ночі. Як не старалася вона розсіяти свій глибокий морок, та приходив ранок. Тоді Господь створив Сон, сновидіння і марення, і разом з Ніччю вони стали бажаними гостями. З часом в людях прокинулися пристрасті, одна людина навіть задумала убити свого брата. Сон хотів зупинити її, але гріхи цієї людини заважали йому підійти. Тоді Сон в гніві ввіткнув свій чарівний жезл в землю, а Ніч вдихнула в нього життя. Жезл пустив коріння, зазеленів і перетворився на мак. Мак служив символом родючості через свою велику плодючість (у маковій коробочці міститься близько 30 тисяч  насінинок). Тому він є постійним атрибутом Гери – богині родючості і шлюбу. Маком обсипають місця, які хочуть позбавитися від хитрощів і оман відьом. Мак має бути дикий і освячений 14 серпня в день Маковія.

Маргаритка

Свою назву “маргаритка” отримала від грецького слова margarites – “перлина”. Ця квітка має дуже красиву легенду про своє походження. Пресвята Діва, будучи ще дитям, дивилася вночі на небо, і їй захотілося, щоб дивні зірки стали земними квітами. Тоді зірки відбилися в блискучих краплях роси, і вранці земля була усіяна білими квітами. І оскільки бутони маргариток схожі на зірочки, то люди до цього дня вважають, що ці квіти бережуть таємницю людського щастя, і запитують про нього, перераховуючи їх пелюстки.

Чорнобривці

Жила колись в одному селі сім’я. Звичайні, трудящі люди. Сталася в них радісна подія – народилася трійня, три сини-соколи. Такі в них були карі очі, як мед гречаний, такі чорні брови, такі схожі між собою, що рідні, не змовляючись назвали їх Чорнобривцями, хоч кожен мав своє ім’я. Коли підросли, то виявилось, що і таланти у них однакові і різні водночас: один був золотар, другий гончар – керамік, третій різьбяр дерева-кістки-рога. На всю країну стали славні хлопці, звідусюди приїздили до них подивитись на їх майстерність, придбати бодай одну річ, яка кому до вподоби. Трапилось так, що село, де жили хлопці, на якийсь час попало в поле дій безкінечних війн, які вели між собою люди. Село намагалось жити своїм повсякденним чином, але одного дня ввірвався ворожий загін, до грабежу-розбою взялися. Цупили все, що їм подобалось. Дійшли до хати майстрів-чорнобривців. Розгребли все, що було в майстерні. Розгорілися жадобою, і забрали в полон майстрів. Як не благали, як не просили – ніщо не допомогло: повезли хлопців у чужу землю.

Тяжко тужили батьки, а від синочків, ані чутки, ані звістки. Йшли роки, підросла сестричка. Бачила, які сумні тато й мама, все допитувалась – чому? Довго не розповідали, а потім якось бабуся все оповіла. І вирішила дівчина іти в чужий край, шукати братів. Ніякі вмовляння не допомогли. Довго блукала дівчина світом: ніхто не чув про чорнобривців. А потім якийсь дідо сказав їй: “Це, мабуть твої брати були! Вони всі троє однаковісінькі, та такі ж гарнесенькі. Хан їх і голодом морив, і бив, наказуючи працювати. А вони одне у відповідь:– Відвезіть нас додому. Ми будемо працювати, і все зроблене забирайте. Але тільки вдома ми можемо робити такі речі, як ви бачите. Бо стільки тих виробів привезли з ними. Хан наказав їх бити, поки не згодяться працювати. Забили їх до смерті”… – Дідусю! А де вони поховані? – А їх ніхто не ховав. Хан наказав викинути в степ. Там зараз тільки кісточки тліють. – Покажіть, де це! благаю Вас!

Позбирала в торбинку кісточки братів, бо вже мало що й лишилося. Схудла, змарніла, але дійшла додому. З великою радістю зустріли батьки і все село дівчину. Поплакали над долею хлопців-чорнобривців, та й розійшлися додому. А батьки поховали в садку останки своїх синів. За якийсь час побігла дівчина в садок, як щоранку це робила і зчудувалася: на могилці братів розцвіли дивні квіти. Покликала батьків, і ті водночас мовили: “Чорнобривці!” Полюбили ті квіти на Україні, рідко біля якої хати їх немає. Отак повернулися нетлінною красою додому хлопці-чорнобривці.

Соняшник

Спочатку земні рослини не мали квіток. Високі дерева, веле­тенські трави покривали гори, степи, долини. Та куди не глянь — жодної квітки!  Звернулися дерева, чагарі, трави до Сонця: – Полум’яний батьку! Ти запалюєш у грозовій хмарі багато­барвну райдугу, прикрашаючи небо. Подаруй і нам дещицю тих барв.  Замислився господар денного Неба. Довго мовчав. Не міг приду­мати, чим зарадити рослинам на далекій землі.  Озвався син Сонця, золотоволосий принц: — Я піду на землю та й оздоблю зелень барвами райдуги. – Це небезпечно,— тривожно відповів батько.— Покидати со­нячну оселю не можна безкарно. Розпорошившись на далекій планеті, ти можеш не повернутися до рідного дому… — Я все одно піду,— затягся на своєму золотоголовий принц.—  Ти даруєш радість всесвітові, а я хочу подарувати її деревам  і травам. Зітхнув батько, проте, що мав робити,— згодився.

Прилетів син Сонця до землі, веселковим колесом почав об­ходити світ. І затріпотіла природа від блаженства. Велетенськими запашними квітами вкрилися магнолії, ніжно усміхнулася рожевими пелюстками на узліссі шипшина, срібно-дзвінко заспівали серед трав блакитноокі дзвоники, небесними вічками глянули на світ незабудки-братики, сором’язливо захита­лися на вітрах білі гвоздики… Безліч квітів покрили безмежні простори, ніби різнобарвна ріка розлилася по землі, одухотворяючи природу, відкриваючи людям світ краси й творчості.  Зупинився сонячний принц та й поглянув довкруж. А побачив­ши плоди своєї праці, щасливо засміявся. Махнувши полум’яними крилами, хотів було вернутися додому. Та де там! Витративши силу на творення квітів, він віддав свою силу землі, тож не зміг уже повернутися до осяйної оселі батька.                                           Заридав самотній Ярило у небі, ховаючись за темний обрій. А знесилений принц упав на землю, заливаючись гіркими слізьми.  На світанку він встав, напружив усі сили, щоб полетіти, коли з’явиться Сонце, але зміг лише підняти назустріч батькові своє пломенисте обличчя. З тої пори цар-квітка, золотоголовий  соняшник, невідступне дивиться на схід: батько обіцяв йому в прийдешньому повернення до рідної осяйної оселі.

 Ромашка

 У бідної жінки захворів син. Грошей на ліки в неї не було і вона ходила по степу і збирала всі рослини, які хто порадить.

Одного разу вона зустріла бабусю, яка несла в руках пучок білих пахучих квітів. Почувши про горе матері, бабуся простягла ій квіти: "Зроби з них відвар і напої синочка”. "А як же звуться ці квіти?” - запитала жінка. "Як вилікується синок, то й назвеш їх ім'ям свого сина”.

Хлопчика звали Романом, тож мати, напуваючи його відваром, промовляла: "Пий, синочку, ромашку і будеш здоровим!”.

Мати-й-мачуха (українська легенда)

Давно колись на Поділлі жив добрий і сумирний чоловік Данило. Дружина його померла молодою і лишила йому п'ятирічну доню Одарочку. Таке тихе та слухняне дитя було, що й на третім селі такого не відпитаєш.
Росла дівчина на радість батькові, розцвітала як троянда пишна. А вже як на п'ятнадцяту весну повернуло щебетусі, то стала такою гарною, що парубки вились коло неї, мов ті бджоли біля квітки. Та й було чого: струнка, губки, мов ягоди малини, коси — як повісма золоті.
Бачить Данило, що дівчина ось-ось на порі стане і залишить його самітнім доживати віку, та й задумав одружитися вдруге. Привів до хати молоду вдовицю, чорняву вродливу Христю. Бездітною була вона, отож, думав Данило, стане матір'ю його одиначці.
Та не так сталося, як гадалося. З перших же днів тяжко незлюбила мачуха свою пасербицю. Найменшої приключки шукала, аби словом лайливим та колючим ужалити Одарочку, зганити її, показати перед чоловіком, що його донька ледащо і нечупара, що даремно він тішиться та вихваляється нею перед людьми.
Поїхав якось Данило до млина аж за третє село. І тут мачуха дала волю своїй ненависті до пасербиці; лаяла її, докоряла, ганьбила. Ледащицею і дармоїдкою називала. Та так при цьому розпалилася, що з усієї сили штурхнула Одарочку в груди. Заточилася дівчина, ніженьки її підкосились. І впала Одарка на долівку під ноги мачусі. А та і геть сказилася, ногами лежачу штурхає, проклинає на чому світ стоїть.
З розпачу заголосила Одарочка крізь сльози:
  Ой матусю ж моя ріднесенька! Якби ти встала та глянула, як над твоєю донею знущається зла мачуха, ти б захистила мене від її люті чорної та й приголубила б мене, промовила б до мене слово лагідне та втішне.
Ці слова почувши, мачуха до тигриці подібною стала, тремтить від злості, аж запінилась.
  А-а! Ти матір згадала! — кричить.— Та геть забирайся з хати і йди до неї, щоб і слід твій згинув!
Силоміць підвела Одарочку з долівки і в одній со­рочечці виштовхала за двері. А там вже опустила на землю чорні крила свої холодна березнева ніч, мокру землю схопив морозець.
І побрела крізь нічну темряву нещасна дівчина. Дійшла до цвинтаря, де спочивала сном непробудним її матуся. Хоч і лячно та моторошно було самотній і зболеній Одарочці, знайшла вона материну могилку, припала до холодної землі, гірко заридала. І чує раптом, що тепла ніжна рука гладить її по голові, а добрий лагідний голос втішає:
  Не побивайся так, доню, голубонько моя. Це я, твоя матуся, прийшла втішити і захистити тебе.
Підвела Одарочка голову і побачила крізь затуманені слізьми очі постать у білому вбранні, яка схилилася над нею і теплою рукою пестить її волосся.
  Матінко моя рідна! — простогнала. Та й замовкла. Серце її розтало від материнської ласки, від ніжності невимовної. Розтало та й пустило паростки ніжності й любові у могильний горбик.
А тут і зла мачуха підбігла, бо повернувшись додому, Данило вигнав її шукати Одарочку і сам, прибитий тяжким горем, біг, ледве встигаючи за розлюченою дру­жиною.
Кинулася мачуха до розпростертої на землі дівчини, хотіла підвести її, та й сама впала, навіть не зойкнувши. І не стало на могилі ні Одарочки, ні матері, ні мачухи, лиш тихий вітер зашелестів.
Прийшов Данило на могилу першої своєї дружини, нікого не побачив. Шукав, кликав Одарочку, та так і не знайшов. Сів на могилі зажурений, просидів тут до самісінького ранку. А вранці, коли на небозводі з'явилося червоне сонце, побачив Данило на могилі гарну жовту квітку, якої раніше ніколи ніде не зустрічав. І почув чи то шепіт, чи зітхання глибоке:
— Це я, твоя Одарочка, квіткою зросла на матусиній могилі. А погубила мене зла мачуха, то й вона залишилася тут навіки...
Потому шоднині ходив Данило на могилу, доглядав квіточку, милувався нею. А коли вона відцвіла, з'явилися листочки. Прикладеш руку до листочка знизу — гріє, притулиш долоню зверху — холодить. Певно, злилися в цій рослині любов і ніжність рідної матері зі злобою лютої мачухи. Чи не тому й назву мати-й-мачуха дали їй люди. А що постала вона з доброго серця, то й силу має життєдайну, від усяких недуг людей рятує.

З Купави стала... кропива

 Застогнала Русь під копитами незчисленних полчищ ор­динців. З квітучого і плодючого краю хліборобів пере­творювалася вона на зчорнілу і сплюндровану руїну.
Сотня монгольських вершників з галасом і свистом вдерлася у невеличке село, що притулилося, мов дитина до лона матері, до берега Славути.
Грабували, вбивали, глумилися над молодими жінка­ми та дівчатами. Ось удерлося п'ятеро розбійників до крайньої хатини, що стояла під самим лісом. Жила в ній вдова Купава з донькою Милавою.
Схопили Милаву за руки білі, потягли на двір во­роги.
Перед ними, як сама справедливість і помста, з со­кирою в руках постала Купава — мати. її розпущене во­лосся із срібними пасмами сивини тріпотіло на літньо­му вітрі. Сокира, занесена вгору, грізно поблискувала в променях призахідного сонця.
Кинулися зайди до розгніваної жінки, і двоє з них одразу ж упали, спливаючи кров'ю. Третій з близької відстані пустив смертоносну стрілу Купаві в груди. На­віть не застогнала, впала мати, потьмянілим зором про­щаючись з донькою.
Розлючені ординці розправились і з Милавою, ско­чили на коней та й зникли за степовим обрієм.
Люди, які волею щасливого випадку залишилися жи­вими, поховали край лісу в одній могилі доньку і матір.
А на другу весну з'явилося на могилі два кущики невідомого зілля. Росли вони, розростались, а влітку на од­нім кущику з'явилися червоні запашні ягоди. Той, хто хотів поласувати ними, тільки-но простягав руку, як чіп­лявся за листя другого зеленого кущика з високими стеб­лами, вкритими тоненькими волосками, і зразу ж зни­кало бажання ласувати плодами. Вжалена сотнями го­лочок рука червоніла, на ній з'являлися пухирі.
Відтоді рослину з червоними пахучими ягодами лю­ди назвали милавою — на ім'я доньки, а зелений бур'ян з пекучим листям і стеблами купавою — на ім'я матері.
Так і ростуть поруч ті рослини: милава манить свої­ми червоними ягодами, а купава захищає їх від надто настирливих ласунів.
З часом люди забули, звідки з'явилися ці рослини, трохи змінили їхні початкові назви. І тепер замість ми-лави ми знаємо малину, а замість купави — кропиву.
А що єднає їх одвічна любов матері й доньки, то обидві ці рослини такі щедрі на цілющі соки, що важко знайти хворобу, від якої не можна було б вилікуватися, не маючи жодних ліків, крім малини і кропиви. 

Легенда про шипшину

Колись, згідно з легендою всі квіти шипшини були білі. Та ось одного разу рано-вранці, коли природа прокидається від сну, Афродіта, гуляючи в саду, побачила квітку дивовижної краси. Це була шипшина.                                                                                                                                     Ніжні пахощі квіток поширювалися на значну віддаль. Богиня нахилилися над кущем, щоб понюхати диво-квітки і, захоплена їх витонченою красою, хотіла нарвати букет, та лише сильно поколола пальці. Білі пелюстки квіток зросилися кров'ю богині і з того часу вони зберігають цей божествений колір.

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1.Бердник О. Серце Матіоли : казки та легенди : для старш.

дошкільного та мол. шкільного   віку / О. Бердник. – К. : Веселка,

1991. – 48 с. : ілюстр.

2.Грищинська І. Сторінками Червоної книги України : зникаючі

рослини : довід. учня /І. Грищинська. – К. : Освіта, 2005. – 95 с.

3.Таємниці рослинного світу : дивовижні факти з життя рослин /

 М. Г. Коляда. – Донецьк : БАО, 2008. – 272 с.

4.Костіна Ю. О. Рослинний світ України : дит. кольорова енцикл. /

Ю. О. Костіна. – Донецьк. :  БАО, 2008. – 80 с.

5.Міфи України : за книгою Георгія Булашова «Український народ у

своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях»  / пер.

Ю. Буряка. – К. : Довіра, 2006. – 383 с.

6.Похила Л. С. Використання скарбниці народних знань у процесі

вивчення біології : царство рослини / Л. С. Похила, Г. Ф. Яцук,

Б. Б. Гдаль. – Т. : Мандрівець, 1998. – 72 с.

7.Природа України в казках та легендах: для мол. та середнього

шкільного віку  / ред.-уклад.О. А. Волосевич. – Л. : Аверс,

2004. – 296 с.

8.Смик Г. К. Знайдеш в рослині порятунок / Г. К. Смик. – К. :

Знання, 1992. – 62 с.

9.Стефаник В. І. Оленчина ботаніка / В. І. Стефаник. – Т. :

Навчальна книга – Богдан, 2008. – 112с.

10.Українські народні казки та легенди / упоряд. Т. Г. Качалова,

О. Є. Шевченко; передм. А. Є. Костецького. – К. : Школа, 2001. –

192 с. : іл. – (Хрестоматія школяра).

11.Форощук О. О. Природознавство для початкових класів :

навч. посіб. / О. О. Форощук,

 Н. Є. Форощук. – К. : Фенікс, 1999. – 348 с.

12.Шморгун Є. І.  Ключ-трава : науково-художня кн. для середнього

 шкільного віку /Є. І. Шморгун ; худож. І. О. Ком’яхова,

 О. Т. Лебедєва. – К. : Веселк а, 1990. – 231с.

 

Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
docx
Додано
27 січня
Переглядів
348
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку