Збірник завдань з теми «АДАПТАЦІЇ»
Збірник
завдань до теми
«АДАПТАЦІЇ»
(11 клас)
Укладач: Тетяна Руснак, вчитель-методист, вчитель біології Чернівецького ліцею №5 «Оріяна»
У збірнику вміщено приклади текстів з тестовими завданнями до них з теми «Адаптації». Завдання розвивають в учнів логічне і критичне мислення, уміння аналізувати текст, робити висновки та узагальнення.
|
3 |
|
5 |
|
7 |
|
9 |
|
11 |
|
13 |
|
15 |
|
17 |
|
19 |
|
21 |
|
23 |
|
25 |
|
27 |
|
29 |
|
31 |
|
33 |
|
35 |
|
37 |
|
39 |
Ваточник сірійський[1]
Наукова родова назва рослини Асклепія або Ескулапа пов’язана з тим, що окремі види ваточників мають лікувальні властивості. А з видовою назвою виду сталася помилка, тому що походить рослина з Північної Америки, з якої була завезена до Європи, прижилася і почала поширюватись як злісний бур’ян по континенту. Рослину сплутав за зовнішнім виглядом з сирійською рослиною кендир природодослідник Корнуті, а Карл Лінней залишив за видом означення «сирійський».
Ваточник зазвичай трапляється на відкритих, добре освітлених місцях або в легкій напівтіні. Поширення його лімітується середньою температурою липня від 18 до 32°С. Росте у помірно вологих місцях, не витримує сильної посухи, однак сильне зволоження також не сприяє його розвитку. Перевагу надає родючим, добре структурованим ґрунтам. Толерантний до рН ґрунту, росте навіть на сильнолужних та кислих (рН 4-5) землях. Переносить промерзанням ґрунту. Поширюється вітром: плоди і насіння рослини мають численні парусні придатки у вигляді чубчиків на верхівці насіння або на всій його поверхні. Листянки бур'яну після дозрівання розтріскуються, і насіння розноситься вітром.
На зламі стебла виділяється біле молочко, яке містить речовину асклепіадин з бактерицидними властивостями. При цьому рослина є отруйною для споживання тваринами.
Бджола на квітці ваточника
Фото з сайту: http://agro-business.com.ua/agro/ahronomiia-sohodni/item/303-likuvalna-syla-ta-medodaina-koryst.html
Проростання насіння відбувається навесні, коли ґрунт прогрівається до 15°С. Оптимальна температура ґрунту для проростання насіння ваточника сирійського — від 20 до 30°С. Оптимальна глибина проростання його насіння становить 0,5-1 см. Насіння ваточника сирійського має відносно високу життєздатність. Свіжозібране насіння має схожість 90%, а у ґрунті може зберігати життєздатність протягом трьох років. Одна рослина ваточника сирійського може утворювати до 2-3 тис. і більше насінин.
Вважається добрим медоносом: приваблює велику кількість бджіл, ос, метеликів та інших комах, оскільки має сильний нектарний запах. Цвіте в липні впродовж 30-35 днів.
Питання до тексту
1.В Європейському Союзі рослину включено до офіційного переліку чужорідних інвазійних видів, тому що
А завезена з іншого континенту і швидко поширилися в Європі
Б рослину використовують у декоративному садівництві
В ваточник дає велику кількість насіння
Г рослина є гарним медоносом
2.За відношенням до тепла вид можна вважати
А теплолюбним
Б холодостійким
В морозостійким
Г жаростійким
3.Поширення ваточника сирійського в Європі можна охарактеризувати як
А приклад широкої спеціалізації з r-стратегією
Б приклад вузької спеціалізації з r-стратегією
В приклад широкої спеціалізації з К-стратегією
Г приклад вузької спеціалізації з К-стратегією
4.Опрацювавши інформацію про ваточника сирійського, учениця зауважила, що рослину можна спробувати використовувати як джерело прядильної сировини або в мебельній промисловості як набивного матеріалу. Учень звернув увагу на бактерицидних властивостях рослинного соку, який можна використовувати для загоєння ран у польових умовах. Хто з них має рацію?
А тільки учень
Б тільки учениця
В праві мають рацію
Г учень і учениця помиляються
Танатоз у опосума[2]
Танатоз (дав.-гр. Θάνατος, бог смерті) — рефлекторна чи поведінкова реакція широкого кола тварин, при якій організм імітує власну смерть, зазвичай з метою уникнути нападу з боку хижака, зрідка з метою агресивної мімікрії. В Північній Америці поширений вираз «зіграти в опосума» (англ."playing possum"), через широке і правдоподібне використання опосумами танатозу.
Опосуми населяють як низини, так і горбисту місцевість; мешкають переважно біля водойм. Активні в основному вночі. Порівняно з іншими ссавцями здаються повільними, хоча вправно лазять по деревах, чіпляючись за гілки п'ятипалими лапами з далеко відставленим великим пальцем і м'язистим хапальним хвостом. Вони всеїдні і на зиму впадають у сплячку.
Під час танатозу тварина максимально завмирає, часто в неприродній для себе позі. Низка тварин, коли впадає в танатоз завмирає черевом догори. Більшість хижаків, бачачи смерть жертви зупиняють атаку, та уникають їсти падло, тому що у них виникає орієнтовно-оборонна реакція. Завдяки такій поведінці у потенційної жертви зростають шанси на виживання. Опосуми при танатозі навіть виділяють трупний запах, а з рота тече піна. У випадках, коли небезпека дуже велика, тварина може впасти в стан танатозу від 15 хвилин до години.
Причину танатозу опосума вченим вдалося розгадати. Як відомо, в клітинах головного мозку постійно виникають електричні імпульси. За характером електричних реакцій неважко впізнати, чи спить тварина, чи знаходиться воно під наркозом, у непритомності або її мозок працює нормально. Коли записали біоструми у опосума в різні моменти його життя, з’ясувалося, що в той час, коли він прикидається мертвим, діяльність його мозку не тільки не пригнічена, як буває під час сну або під наркозом, а, навпаки, досягає свого максимуму. Значить, опосум - великий обманщик.
|
|
|
Опосум в танатозі
Автор фото: Johnruble - Власна робота, Суспільне надбання (Public Domain), https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=8186140
Питання до тексту
1.Хижаки не чіпають «мертвого» опосума, тому що
А розгублені поведінкою тварини
Б у них виникає відчуття страху
В втрачають цікавість до мертвої тварини
Г не споживають падло
2.В українських казках найчастіше вдається до танатозу
А лисиця
Б вовк
В ведмідь
Г борсук
3.У опосумів перший палець задньої кінцівки протиставлений до інших, як великий палець руки людини. Це дає їм можливість
А рити нори
Б пересуватися по землі
В лазати по деревах
Г розчісувати хутро
4.Між учнем і ученицею виникла суперечка. Учень наполягав на тому, що опосуми стають жертвою хижаків тільки, коли пересуваються по землі. Учениця ж наполягала, що жертвою хижаків вони стать тільки, коли лазять по деревах. Чи має хтось рацію?
А лише учень
Б лише учениця
В обоє мають рацію
Г обоє помиляються
Молох[3]
Молох – це невеличка ящірка до 22 см завдовжки з родини агамових, яку ще називають «колючий диявол». Вперше цю ящірку привезли з Австралії, де вона мешкає, до Європи у 1840 році, і тоді ж дослідник Джон Грей, вражений дивовижним виглядом цієї істоти, назвав її Moloch horridus — «молох страшний», на ім'я язичницького божества Молоха, якому, за переказами, приносили людські жертви і яке стало символом зла.
Усе тіло тварини, від кінчика носа до кінчика хвоста і пальців, вкрито потужними шипами — шкірними виростами, оточеними зміненими роговими щитками. При небезпеці тварина опускає голову вниз і ховає її між передніми лапами, виставляючи вперед шипувату «подушку» на шиї. З боків від неї розташовані плями, що імітують очі, так що створюється видимість рогатої голови, яка набагато більша за справжню. Крім того, під час нападу ворога молох здатний заковтувати повітря і надуватися, сильно збільшуючись в розмірах і розставляючи в сторони свої колючки. Таке перетворення бентежить хижака, а для змій, які ковтають свою жертву цілою, роздутий і покритий колючками, що стирчать, молох стає просто недоступною здобиччю. Шипуватий покрив має й інше призначення. Коли на колючках тварини осідають краплі роси, то вода вбирається в покрив, наче у промокальний папір. Потім вона виступає краплями біля рота, і ящірці залишається лише її проковтнути.
Живиться молох мурахами, яких ловить липким язиком.
Молох
Автор фото: User:Bäras - File:Thornydevil.jpg, CC BY-SA 3.0, https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=20420940
Питання до тексту
1.Молох вкритий колючими шипами для
А приваблювання мурах
Б зменшення втрат вологи
В відлякування хижаків
Г регуляції тепла в організмі
2.У теплу погоду шкіра ящірки має жовто-червоне забарвлення, а в холодну – темно-оливкове або світло-коричневе. Зміна забарвлення тіла молоха має значення
А маскувальне
Б попереджальне
В мімікричне
Г захисне
3.Молохи за способом життя, формою тіла і смаковими перевагами подібні до жабоподібних ящірок і деяких видів кругоголовок, хоча живуть на різних континентах і належать до різних родин. Це явище належить до
А дивергенції
Б конвергенції
В паралелізму
Г ендемізму
4.Учитель попросив учнів дати відповідь на питання: «Як молоху вдається долати силу тяжіння і піднімати воду від ніг по тулубу до рота?» Учень відповів, що це вдається ящірці завдяки активному скороченню м’язів кінцівок. Учениця відповіла, що завдяки капілярним каналам на шкірі і всередині неї. Хто з них правильно відповів?
А лише учень
Б лише учениця
В обоє правильно відповіли
Г обоє помиляються
Отрутозуб аризонський[4]
Аризонські отрутозуби мешкають в сухих кам’янистих пустелях і напівпустелях США. Живуть поодинці. Віддають перевагу чагарниковим хащам, які забезпечують їх достатньою кількістю вологи. Влітку веде сутінковий і нічний спосіб життя. Найбільша життєва активність спостерігається у цих ящірок в денний час, коли вона нерухомо сидить у схованці під камінням або у норі, яку сам викопує. Але це тільки тоді, коли температура повітря вище 24 градусів, а вологість 80%. На зиму впадає у сплячку. У цей період життєдіяльність організму підтримується за рахунок накопичених влітку запасів жиру.
Пересувається повільно. Він важко несе своє огрядне тіло по піску і постійно пробує повітря роздвоєним язиком у надії вполювати здобич. Може вбити птаха або ссавця, проте найчастіше він задовольняється комахами, яйцями і пташенятами. Полює також на гризунів, ящірок, комах, багатоніжок і черв'яків. У пошуках їжі керується головним чином нюхом, безпомилково слідує за запахом, при цьому головну роль у виявленні жертви грає роздвоєний язик. Ковтає свою здобич цілою. На нижній щелепі має отруйні зуби, укус яких чинить нервово-паралітичну дію на здобич.
На відміну від інших отруйних плазунів, отрутозубу варто стиснути жертву зубами, після чого отрута вільно стікає в ранку, що утворилася. Отруйні залози отрутозуба розвинулися зі слинних залоз і розташовані на нижній щелепі під передніми отруйними зубами. Коли він упивається зубами в здобич, отрута із залоз витікає і скупчується між його нижньою губою і яснами, звідки потрапляє в порожнину зубів і, нарешті, в тіло жертви. При сильному стисненні щелеп зуби проникають на глибину 1 см, а схоплена таким чином жертва неспроможна перешкодити проникненню отрути у зроблену зубами рану. Отрутозуб може прискорити процес вмирання тварини, завдаючи їй багаторазових укусів. Укуси отрутозуба для людини болісні, викликають набряки, але до смерті вони призводять лише у виняткових випадках. Фізіологічна дія їхньої отрути — нейротоксинів — проявляється ураженням центральної нервової систем, дихання. Отрутозуб, що вчепився зубами в жертву, перевертається на спину, щоб отрута з нижніх зубів швидше потрапила в рану.
Фото з сайту: http://animal.in.ua/otrutozub-tvarina-sposib-zhittya-i-seredovishhe-prozhivannya-yadozuba/
Питання до тексту
1.У багатьох тварин, які мешкають у пустелях, виникло пристосування у вигляді вироблення отрут – нейротоксинів. Це пов’язано
А з особливістю полювання тварин
Б з відсутністю достатньої кількості вологи
В з захистом тварин від ворогів та полюванням на здобич
Г з невеликою видовою різноманітністю організмів та ймовірністю тваринам знайти здобич
2.Чому отрутозуб не отруюється власними токсинами, які потрапляють йому до рота?
А тому, що отрута зберігається у видозмінених слинних залозах
Б тому, що в крові ящірки є спеціальні білки
В тому, що в слині тварини є речовини, які знешкоджують токсини
Г усі зазначені вище випадки
3.Обговорюючи прочитаний текст, учень та учениця засперечалися між собою: учень вважає, що ящірка нюхає носом, а учениця – що нюхає за допомогою язика. Хто з них правий?
А тільки учень
Б тільки учениця
В праві обоє
Г удвох помиляються
4.Чому отрутозуб впадає на зиму у сплячку?
А тому, що більшість життя проводить під землею
Б тому, що ящірка є холоднокровною твариною
В тому, що взимку важко вполювати здобич
Г тому, що оптимальні умови життя (температура і вологість) погіршуються
Гриб «Кровоточивий зуб»[5]
Свою народну назву гриб дістав за зовнішній вигляд. Щоправда у народі він має багато й інших назв: полуниця з вершками, зуб диявола, зубний кривавий сік тощо. Наукова назва гриба – Гіднеллум Пека (Hydnellumpeckii), яку він отримав на честь першовідкривача, відомого американського міколога та ботаніка Чарльза Хортона Пека. Він був відкритий вченим у 1912 році і з тих пір не перестає дивувати людей своїм зовнішнім виглядом: на білому плодовому тілі крізь пори виступає червона рідина, яка застигає краплями. Зустрічається він в деяких частинах Європи: Шотландії, Німеччини та Італії, а також в Північній Америці. Виростає восени на піщаному ґрунті в хвойних (ялинових і соснових) лісах.
Незважаючи на зовнішність, він не отруйний, але і не їстівний через гіркий смак, якого не можна позбутися ані під час варіння гриба, ані його сушінням. Зате приємний запах зберігає навіть в сухому вигляді.
Гіднеллум Пека – це комахоїдний гриб. Приємний запах і красиві рубінові краплі, що виділяються залозами на капелюшку – усього лише спосіб привернути комах, якими він харчується. Мухи, мурахи або жуки, потрапивши на поверхню гриба, прилипають до червоних крапель, які є смертельною пасткою для них. Але комахи - не єдина їжа для гриба, з таким же успіхом він отримує поживні речовини з ґрунту.
|
|
|
Гіднеллум Пека
Джерело фото: https://www.facebook.com/photo.php?fbid=4190268561015160&set=gm.2817348021703012&type=3&theater
Крім того червоний сік містить речовину атроментин – аналог гепарину, який використовують для виготовлення препаратів, які розріджують кров, сповільнюють її згортання та перешкоджають утворенню тромбів.
Питання до тексту
1.Пристосування до хижацтва у гриба виникло
А тому що він зростає на піщаних, збіднених на азот, ґрунтах
Б як додаткове джерело мінерального живлення
В як захист від поїдання комахами
Г як додаткове джерело органічного живлення
2.Ссавці, як правило, не поїдають гриб за його дуже гіркий смак. Крім того їх відлякують криваві краплі. Для ссавців зовнішній вигляд гриба має значення
А маскувальне
Б попереджальне
В мімікричне
Г захисне
3.Хижацтво гриба можна охарактеризувати як
А приклад широкої спеціалізації за ресурсами живлення з r-стратегією
Б приклад вузької спеціалізації за ресурсами живлення з r-стратегією
В приклад широкої спеціалізації за ресурсами живлення з К-стратегією
Г приклад вузької спеціалізації за ресурсами живлення з К-стратегією
4.Ознайомившись з текстом, учениця зробила висновок, що гриб можна використовувати для отримання натуральних барвників, а учень зауважив, що атрометин гриб використовує як розріджувач крові комах. З думкою кого можна погодитись?
А тільки учня
Б тільки учениці
В з думкою обох
Г удвох помиляються
Гриб «Пальці диявола»[6]
Свою народну назву гриб асоціативно дістав за зовнішній вигляд. Щоправда у народі він має багато й інших назв: лісовий спрут, восьминіг, каракатиця, гриб-квітка, пальці мерця. Цей гриб відноситься до родини веселкових або решіточникових, і в Україні значиться як зникаючий, а відтак, занесений до Червоної книги. Його наукова назва – Квітохвісник Арчера. До речі, гриб не є типовим представником грибів України. Його батьківщиною вважається Австралія. Вперше був виявлений у Франції у 1914 році. Вчені вважають, що спори могли потрапити разом із шерстю, яку імпортували в ті часи з "п'ятого континенту". В Україні Квітохівсник Арчера вперше був виявлений у 1977 році в околицях міста Ужгород.
Молодий гриб має форму яйця і багатошарову структуру: слизова желеподібна оболонка, ядро (рецептакул і шар спор). У період «цвітіння» (з серпня по жовтень включно) оболонка яйця лопається і випускає назовні не більше 8 пелюсток, довжиною до 10 см, які схожі на щупальця восьминога. Остаточна форма гриба – зірка (або квітка) діаметром до 15 см. Явної ніжки у нього немає. Сильний запах гнилого м’яса, який поширюють «пальці диявола» під час «цвітіння», привертає мух, щоб ті розносили його спори. Це досить дієвий метод поширення, який зазвичай не характерний для грибів. Після того як «пелюстки» повністю з’явилися з розірваної яєчної оболонки, Квітохвісник Арчера живе всього кілька днів.
Джерело фото: https://www.facebook.com/photo.php?fbid=742367389831182&set=a.270289837038942&type=3&theater
Постарівши, цей гриб втрачає своє яскраве забарвлення і стає схожим на жахливі руки, які стирчать з землі.
Пальці диявола можна зустріти у широколистяних та мішаних лісах з бука, граба, дуба, ясена, сосни, видів клена, верби тощо.
Питання до тексту
1.Між грибом і мухами виникла форма співіснування
А протокооперація
Б мутуалізм
В аменсалізм
Г коменсалізм
2.Поширення спор гриба комахами належить до типу поширення:
А анемохорія
Б гідрохорія
В автохорія
Г ентомохорія
3.Учень та учениця обговорювали наведену інформацію. Учень зазначив, що мух приваблює не лише запах гриба, а його «пальці», які своїм виглядом нагадують м'ясо. Учениця зауважила, що гриб пристосований до життя лише в листяних лісах, оскільки там багато опалого листя і перегною. Чи має хтось рацію?
А лише учень
Б лише учениця
В обоє мають рацію
Г обоє помиляються
4.За характером живлення гриб Квітохівсник Арчера типовий сапротроф. Це означає, що він
А отримує від рослин їжу, не зашкоджуючи їм, але й не надаючи ніяких переваг
Б синтезує органічні речовини з неорганічних шляхом хемосинтезу
В отримує необхідні для життєдіяльності речовини, руйнуючи залишки мертвих рослин і тварин чи відмерлі частини рослин і тварин, абсорбуючи розчинні органічні сполуки
Г живиться падлом тварин і відмерлими рештками рослин
Баобаб[7]
Баобаб – найвідоміше дерево саван Африки, яке місцеві жителі називають по-різному: за формою стовбура - «пляшкове дерево»; за те, що з м'якуша плодів роблять напій, який нагадує лимонад, - «лимонадне дерево»; оскільки плоди надзвичайно приваблюють мавп і слонів, його називають «мавпячим або слонячим деревом». А дослівний переклад означає «батько багатьох насінин».
Адансонія, така наукова назва рослини, названа на честь французького натураліста Мішеля Адансона, який вперше описав рослину у 1749 роді в Сенегалі. Вік дерева, що описав вчений, не встановлено, так як баобаби не утворюють річних кілець. Вважається, що дерева можуть прожити понад 2000 років. Дерево з корінням на верхівці, саме таким воно здається, якщо на нього дивитися здалеку у період посухи.
Баобаб - крупне каудексне дерево із цікавою морфологією. Стовбур рослини може сягати 50 метрів в обхваті. Серцевина в старих екземплярах часто відсутня і дупла в баобабах можуть слугувати схованкою для тварин. Оскільки дерево росте в посушливих місцях, то у період дощів запасає воду в пористій деревині, поглинаючи її як губка. В молодих не ушкоджених деревах зберігається досить велика кількість води – до 120 000 літрів. Пережити дереву спеку допомагає і його кора. За рахунок її контрастних властивостей: міцна всередині і м'яка зовні - вона не дає рідини випаровуватися. Коренева система має великі товсті корені, які зберігають велику кількість поживних речовин.
Адансонія дігітата
Джерело фото: https://thflora.com/catalog/dekorativno-listvennye-rasteniya-semena/adansonia-digitata-baobab-semena-1-sht/
Питання до тексту
1.Якщо в савані трапляється пожежа, баобаб не горить, тому що
А міцна кора захищає деревину і погано займається
Б дерева ростуть на значній відстані одне від одного
В його деревина просякнута водою
Г причина цього факту науковцями не встановлена
2.Чому у період посухи Адансонія скидає листя?
А для того, щоб зберегти вологу у стовбурі
Б щоб зменшити випаровування води листками
В з метою зменшення інтенсивності енергетичного обміну
Г усі перелічені вище причини
3.За відношенням до вологи баобаб можна віднести до групи рослин:
А гідрофітів
Б мезофітів
В склерофітів
Г сукулентів
4. Учень та учениця обговорювали наведену інформацію. Учень зазначив, що стовбур дерева всередині поступово згниває із-за великої кількості води і тому всередині дерева утворюються пустоти. Учениця зауважила, що у період посухи баобаб стає притулком для багатьох видів тварин. Чи має хтось рацію?
А лише учень
Б лише учениця
В обоє мають рацію
Г обоє помиляються
Метелик-Монарх[8]
Данаїда-монарх (Danaus plexippus (Linnaeus, 1758) – один з найвідоміших видів метеликів Північної Америки. Щороку, наприкінці серпня, у південних провінціях Канади (околиці Великих Озер та Апалацьких Гір) сотні мільйонів Метеликів-монархів одночасно здіймаються у небо і летять на південь до Центральної Мексики, долаючи тисячі кілометрів. Там вони перезимовують у стані гібернації, простіше кажучи, зимової сплячки, і повертаються назад.
За цей період відбувається багато змін. По-перше, у міграцію на південь відправляється покоління метеликів-довгожителів. Тривалість життя метелика становить 4-5 тижнів, а міграція на південь, зимівля та повернення на північ займає 7 місяців. Тому наприкінці літа у них з’являється особливе покоління метеликів-довгожителів, які живуть у 7 разів довше, ніж їх батьки.
По-друге, Метелики-монархи, маючи всього 10 сантиметрів у розмаху крил, і вагу 6 грамів, долають за три місяці міграції близько 4,5-5 тисяч кілометрів. Вони мчать зі швидкістю 20 кілометрів за годину, долаючи вдень по 80 кілометрів відстані. Звичайно, вони роблять короткі зупинки на своєму шляху, для того аби поживитись нектаром квітів, багатим на вуглеводні, які є основним джерелом енергії для них.
По-третє, велетенська хмара комах, що летять вздовж берегової лінії, прямує до Трансвулканічного Плато у Центральній Мексиці, де вони, у буквальному розумінні, обліплюють гілля Ялиці священної і впадають у сплячку. Сплячка триває з грудня по лютий. Навесні вони розпочинають свою подорож назад, на північ. Через три місяці, досягнувши півдня США, метелики приступають до розмноження. Відклавши яйця, вони помирають, так і не діставшись місць, із котрих розпочалась їх епічна подорож на південь. За літній період з’являється три покоління метеликів, останніми з яких у серпні народжуються довгожителі. І все починається з початку.
|
Метелики-монархи на зимівлі. |
Стадії розвитку |
Джерело ілюстрацій: http://en.wikipedia.org
Дорослий метелик споживає нектар великої кількості рослин, наприклад, злинки, люцерни, конюшини, ваточника, осоту, дикої моркви тощо. Личинка ж живитися лише листям різних видів ваточника.
Питання до тексту
1.Міграції метеликів – це приклад біологічних ритмів
А добових
Б місячних
В сезонних
Г річних
2.Ресурси живлення личинок метеликів-монархів - це
А приклад широкої спеціалізації за ресурсами живлення
Б приклад вузької спеціалізації за ресурсами живлення
В приклад широкої спеціалізації за ресурсами живлення
Г приклад вузької спеціалізації за ресурсами живлення
3. Учень та учениця обговорювали наведену інформацію. Учень зазначив, що імаго метелика-Монарха і його гусінь займають одну екологічну нішу. Учениця зауважила, що імаго і гусінь займають різні екологічні ніші. Хто з них має рацію?
А лише учень
Б лише учениця
В обоє мають рацію
Г обоє помиляються
4.Міграції здійснюють метелики-довгожителі. Еволюційно їх поява пов’язана з:
А мутагенезом
Б дрейфом генів
В модифікаційною мінливістю
Г боротьбою за існування
Ентомофаги - паразити[9]
Ентомофаги – організми, здебільшого комахи, які харчуються іншими комахами. Серед них є як хижаки, так і паразити. Обидві групи представлені значною кількістю організмів, що у загальному перевищує 50 тисяч видів.
Паразити вражають свою жертву на стадії яйця, личинки або імаго. В усіх випадках вони розшукують жертву, відкладають на неї, біля неї або в її тіло свої яйця (одне або декілька) або личинок першого покоління. У кожному конкретному випадку стратегій розвитку личинок може бути декілька. Якщо яйця або личинки відкладаються біля хазяїна, то вони розвиваються швидше і після вилуплення нападають на жертву. В окремих випадках жертва може проковтнути яйце, тоді личинка продовжить свій розвиток всередині тіла хазяїна.
Якщо яйця або личинки відкладаються на тіло хазяїна, то їх розвиток відбувається або на поверхні тіла, або всередині тіла жертви.
Якщо яйця або личинки відкладаються у тіло хазяїна, то увесь розвиток личинок відбувається всередині яєць, личинок або імаго жертви.
Личинки більшості видів мух тахін – внутрішні паразити комах. Після спарювання самка не відразу відкладає яйця. Зазвичай на дозрівання яєць додатково потрібно від 8 до 25 днів. Після цього самка починає пошуки хазяїна для майбутніх личинок. Способи його зараження різні в різних груп тахін. Яйця можуть відкладатися на листя рослин, у ґрунт та безпосередньо в тіло комахи. Личинки спершу не чіпають життєво важливих органів і лише по завершенні свого розвитку виділяють в тіло господаря велику кількість травних соків, які повністю перетравлюють його органи і тканини. Закінчивши харчуватися, личинки виходять з тіла господаря і заляльковуються в ґрунті.
|
|
|
|
|
Мухи-тахіни Автор фото: https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=29162591
|
Златоочка Фото з сайту: https://uhbdp.org/ua/eco-technologies/articles/1552-entomofahy-pryrodni-khyzhaky-popelyts |
Браконіда Фото з сайту: http://www.agroprofi.com.ua/statti/1682-komakhy-v-borotbi-zi-shkidnykamy-silhospkultur |
Златоочки поряд з жуком-сонечками є ворогом попелиці. Окремі індивіди здатні під час розвитку знищити до 500 попелиць. Самки відкладають яйця поряд з кладкою попелиць. З яйця вилуплюється ненажерлива личинка, яка поїдає як личинок, так і дорослих особин.
Браконіди з перетинчастокрилих паразитують на комахах-фітофагах, які можуть наносити шкоду сільському та лісовому господарству. Самки браконід мають довгий яйцеклад, за допомогою якого проколюють хітиновий покрив личинок інших комах і відкладають яйця всередину їх тіла.
Питання до тексту
1.Біологічна роль комах-ентомофагів полягає
А в регуляції чисельності інших комах
Б в регуляції чисельності комах – шкідників сільського господарства
В у забезпеченні кругообігу хімічних елементів
Г у розкладанні органічної речовини
2.Який спосіб паразитування ентомофагів є найбільш ефективним з точки зору знищення хазяїна?
А коли яйця або личинки відкладаються біля тіла хазяїна
Б коли яйця або личинки відкладаються на тіло хазяїна
В коли яйця або личинки відкладаються у тіло хазяїна
Г усі способи однаково ефективні
3.Учень та учениця проаналізували текст про ентомофагів. Учень дійшов висновку, що окремі види браконід можна використовувати у біологічному методі захисту рослин. Учениця зауважила, що личинка златоочки скоріше не паразит, а хижак. Хто з них має рацію?
А лише учень
Б лише учениця
В обоє мають рацію
Г обоє помиляються
4.До якого виду взаємовідносин можна віднести зв’язки між ентомофагами і організмами, на яких вони паразитують?
А взаємно корисні
Б взаємно шкідливі
В взаємно нейтральні
Г корисно шкідливі
Зозулині черевички[10]
Зозулині черевички – найкрасивіша з наших орхідей, що культивується в багатьох ботанічних садах з кінця 18 століття. Це – рідкісна рослина, яка зрідка зустрічається в Карпатах, на Поліссі, в Розточчі-Опіллі, Лісостепу, Гірському Криму. Росте в листяних і хвойних лісах, серед чагарників, на узліссях, високогірних луках. Занесена до Червоної Книги України і охороняється в Карпатському заповіднику. Рослина настільки рідкісна, що її називають «мрією любителів». Цвіте у травні — червні.
Її народні назви: адамова голова, черевичок вапняковий (тому що полюбляє вапнякові ґрунти), Венерин черевичок жовтий, зозулині чобітки, Мар’їн черевичок, півники, чобітки. Погляньте на квітку і ви зрозуміє те, чому майже всі назви рослини пов’язані зі взуттям. У неї чотири однакові пелюстки брунатно-червонуватого кольору, а п’ята – утворює яскраво-жовту губу. Здута губа всередині порожня, а в її передній частині смужками розташовані волоски, які виділяють маслянисту речовину. Нектар орхідея не виробляє.
Весь механізм запилення квітів побудований на обмані: комах принаджує запах і колір. Потрапити комасі всередину черевичка легко, а от вибратися складніше. Комаха провалюється в черевичок і в пошуках виходу метушиться всередині. При цьому встигає набрати на свої волоски масу пилку, який невдовзі однесе на іншу квітку. Таким чином, вийшовши з пастки, бджола гарантовано запилює квітку. Насіння зав’язується не щороку й лише за теплої сухої погоди.
|
|
|
|
Квітка орхідеї Венерині черевички |
Схема запилення |
Малюнки з книги: Давидов А.І. Знай, люби, бережи: Науково-художня книжка. – К.: Веселка, 1985. – С.143-146.
З насіння зацвітає на 15-18 році життя. Перші три роки проросток розвивається під землею, отримуючи поживні речовини в результаті симбіотичних відносин з грибом. На четвертий рік розвивається перший зелений лист. Орхідея може розмножуватись й вегетативно за допомогою кореневища.
Питання до тексту
1.Між бджолою і орхідеєю еволюційно виникла форма співіснування
А протокооперація
Б мутуалізм
В аменсалізм
Г коменсалізм
2. Чарльз Дарвін думав, що комах може цікавити рідина, яка виділяється волосками губи. Така думка
А була доведена вченими, оскільки бджоли споживають маслянисту рідину
Б була спростована вченими, оскільки бджоли не споживають маслянисту рідину
В була спростована вченими, оскільки бджіл приваблює лише яскраве забарвлення орхідеї
Г була доведена вченими, оскільки бджоли летять на запах
3.Схожість насіння у орхідей дуже мала. Більшість насінин не проростає, тому що
А в грунті немає симбіотичного гриба
Б в грунті мало поживних речовин
В в насінині мало поживних речовин
Г усі перелічені вище причини
4. Учень та учениця обговорювали наведену інформацію. Учень зазначив, що якби орхідея розмножувалась тільки насінням, то вона давним-давно уже вимерла. Учениця зауважила, щоб зберегти Венерині черевички її можна висаджувати на клумбах, оскільки вона може розмножуватись й вегетативно – кореневищем. Хто з них має рацію?
А лише учень
Б лише учениця
В обоє мають рацію
Г обоє помиляються
Товстянка альпійська[11]
Товстянка альпійська – типова комахоїдна рослина родини Пухирникових, що зростає в Українських Карпатах. Росте переважно у вологих і перезволожених місцях, часто на крейдяних ґрунтах, по сирих скелях, на мохових, задернованних і незадернованних берегах різних водойм, на болотах в кислому болотистому ґрунті, по берегах струмків, рідше в заболочених лісах. Її листки зібрані в прикореневу розетку, товстуваті, дуже крихкі, сидячі, жовтувато-зелені, з дещо загорнутими на верхню сторону краями, цілокраї, довгасто-еліптичні, тупі, знизу голі, зверху по всій поверхні опушені двома видами волосків: поблизу основи і вздовж центральної жилки простими, на решті частини булавоподібними залозистими волосками.
Залозисті волоски, які сидять на верхній поверхні листка, виділяють липку цукристу рідину, а інші залозки виробляють ферменти, які перетравлюють здобич. Таким чином, товстянки ловлять комах безпосередньо поверхнею своїх м’ясистих світло-зелених листків. Комахи, яких приваблюють блискучі крапельки рідини, сідають на листок та прилипають до нього. Листок, відчуваючи це подразнення, поволі скручується, жертва опиняється у живій пастці всередині листка. Через певний час листки розгортаються і знову готові до полювання на комах[12].
Товстянка альпійська
Автор фото: de:Benutzer:Griensteidl - Власна робота, CC BY-SA 3.0, https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=881725
Товстянка альпійська формує зимові бруньки близько до поверхні ґрунту, як й інші рослини помірних і холодних широт, і у такому стані перезимовує.
Занесена до Червоної Книги України.
Питання до тексту
1.Товстянка альпійська по відношенню до вологи є рослиною:
А гідрофітом
Б гігрофітом
В мезофітом
Г ксерофітом
2.За класифікацією життєвих форм Раункієра товстянка альпійська належить до:
А фанерофітів
Б хаметофітів
В гемікриптофітів
Г терофітів
3.Яким чином товстянка полює на комах:
А приваблює запахом і цукристою рідиною
Б приваблює кольором квітів
В приваблює кольором листків
Г приваблює усіма описаними вище способами
4.Учень і учениця опрацювали інформацію про товстянку альпійську. Учень дійшов висновку, що товстянка ловить комах заради вуглеводу хітину, який їй потрібний як субстрат для перетворення у целюлозу. Учениця зауважила, що рослина пристосувалася до поїдання комах з метою додаткового отримання рідини. Хто з них має рацію?
А лише учень
Б лише учениця
В обоє мають рацію
Г обоє помиляються
Розрив-трава звичайна[13]
Розрив-трава звичайна – рослина з родини Бальзамінові, яка населяє помірні регіони Євразії. В Україні вид зростає у вологих місцях в лісах і на болотах — в Карпатах, на Поліссі та Лісостепу, зрідка трапляється у Криму.
Українська назва рослини має фольклорне походження. Згідно вірувань давніх українців розрив-трава була рідкісною рослиною і мала чудодійну силу: доторк її листя здатен був розбивати найміцніші окови, відчиняти найхитріші замки та запори, а також приборкував тварин. За повір'ям, людина не могла віднайти таке листя самотужки, його могла принести черепаха, що висиджувала яйця. Слід зауважити, що подібні перекази, на відміну від багатьох інших, не мали під собою реального підґрунтя, адже черепахи не висиджують яйця, а рослина належать до поширених рослин і віднайти її не становить труднощів.
Квітка розрив-трави
Автор фото: Hedwig Storch - Власна робота, CC BY-SA 3.0, https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=20556680
Однорічна рослина 50–120 см заввишки. Стебло верхньої частини злегка розгалужене, соковите, тендітне. Листки чергуються, черешкові. Листові пластини від еліптичних до яйцеподібних, тонкі, з рідко зубчастими полями (7–16 зубів з кожного боку). Квітки чималенькі, сягають трьох сантиметрів завбільшки і мають довгий шпорець із чашолистка, в якому знаходиться нектар. П'ять пелюсток зрослися так, що утворюють дві губи. П'ять коротких тичинок, що відкриваються на початку цвітіння, висять пучком над входом до широкої горловини квітки. Після висипання пилку ковпачок при пиляках опадає і відкриває раніш закриту приймочку маточки. Все це тонкі пристосування до перехресного запилення довгохоботними комахами, зокрема джмелями. Колір квіток від лимонно-жовтого до золотисто-жовтого з оранжевими плямами у зіві. 2n=20. Перехреснозапильна рослина, що забезпечується неодночасним достиганням тичинок і маточок: першими достигають тичинки.
Плід - коробочка. із п'яти плодолистків. На час достигання шар великих клітин на спинці кожної частинки коробочки дуже набрякає і перебуває в стані напруження, а місця з'єднання між цими частинками стають дуже слабкими. Варто ледь торкнутися коробочки, чи навіть хитнути стебло, як вона тут же розривається по всіх “швах”, а клітини, що були напруженими, наче сильна пружина, закручують частинки коробочки і завдяки цьому розкидають, ніби вистрілюють, насіння в усі боки. Тварини, котрі проходять заростями розрив-трави, птахи, які сюди залітають, обсипаються насінням і розносять його, сприяючи його розповсюдженню. Та не тільки тварини, а й вітер допомагає розсіванню насіння. Навіть удар насінини, що вилетіла із сусідньої коробочки, зумовлює “вибух” плодика.
Питання до тексту
1.Розрив-трава звичайна по відношенню до вологи є рослиною:
А гідрофітом
Б гігрофітом
В мезофітом
Г ксерофітом
2.Який спосіб поширення насіння характерний для рослини?
А автохорія
Б анемохорія
В зоохорія
Г усі перелічені способи
3.В пиляках утворюється пилок, клітини якого мають набір хромосом:
А 10
Б 20
В 30
Г 40
4. Учень і учениця опрацювали інформацію про розрив-траву. Учень дійшов висновку, що неодночасне достигання тичинок і маточок обумовлене особливостями будови квітки: ковпачок при пиляках закриває приймочку маточки. Учениця зауважила, що рослина може запилятися мухами. Хто з них має рацію?
А лише учень
Б лише учениця
В обоє мають рацію
Г обоє помиляються
Сальвінія плаваюча[14]
Сальвінія плаваюча – це різноспорові папороть, пристосована до життя на межі між водним і повітряним середовищами. В Україні зростає в повільних або стоячих водах і озерах у багатьох районах, утворюючи щільні зарості, що закривають доступ світла у водойму. Такі щільні поверхневі килими з сальвіній особливо часто ведуть до змін екологічних умов водойм. Позбавлені світла під килимом сальвіній, слабко розвиваються занурені інші водяні рослини, для них ускладнюється доступ до поверхні води і дихання атмосферним киснем. У той же час зарості сальвіній служать хорошим притулком для мальків риб в перші тижні їх розвитку.
Однорічна рослина. Коренева система відсутня. Горизонтальне стебло завдовжки від 3 до 8 см, часто утворює відгалуження, котрі, у свою чергу, можуть відділятися від материнської рослини. У кожному вузлі стебла сальвінії знаходиться по три листки – вайї (листки), з яких дві — цілокраї плавучі, третя — розсічена на 9–14 частин і занурена у воду.
Характеризується відмінною будовою плавучих і занурених у воду фотосинтезуючих органів. Рослина формує занурені у воду вайї специфічної анатомічної будови, які за морфологією більше нагадують корені і є фактично видозміненими листками. Вони містять асиміляційні тканини, хлоропласти яких активно фотосинтезують, принаймні на початкових етапах вегетації рослини в травні та червні.
Плавучі вайї овально-еліптичні, тупі, на верхньому боці зі щетинистими білими, багатоклітинними трихомами, на нижньому — з бурими волосками. Завдяки тому, що поверхня плавучих вай вкрита великим числом гідрофобних трихом (волосків), вони не змочується водою. Практично, перебуваючи внаслідок тих чи інших причин під водою, плавучі вайї сальвінії можуть зберігати шар повітря на своїй поверхні кілька тижнів. Отже, газообмін здійснюється навіть у товщі води.
Сальвінія плаваюча
Автор фото: Carassiuslike - Власна робота, CC BY-SA 4.0, https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=47753214
Питання до тексту
1.Для листків сальвінії плаваючої характерне явище:
А анізофілії
Б гетерофілії
В гомофілії
Г листкової мозаїки
2. Учень і учениця опрацювали інформацію про сальвінію плаваючу. Учень дійшов висновку, що при масовому розмноженні рослини може виникнути явище «цвітіння води». Учениця зауважила, що рослину можна використовувати в акваріумах з прохолодною водою. Хто з них має рацію?
А лише учень
Б лише учениця
В обоє мають рацію
Г обоє помиляються
3.При зануренні плавучих листків у воду вони зберігають навколо себе шар повітря, тому що
А повітря погано розчиняється у воді і збирається у бульбашки на підводних предметах
Б повітря добре розчиняється у воді і збирається у бульбашки на підводних предметах
В листки вкриті гідрофільними трихомами
Г листки вкриті гідрофобними трихомами
4.На підставі якого факту можна стверджувати, що «корені» сальвінії плаваючої – це видозмінені листки?
А містять асиміляційну тканину
Б містять аеренхіму
В мають особливі вирости, що нагадують кореневі волоски
Г мають один шар покривної тканини
Жук Бронзівка золотиста[15]
Уперше цей вид (лат. Cetonia aurata) був описаний у 1758 році Карлом Ліннеєм. Родова назва виду походить з давньогрецької «Cetonia» і означає «металевий жук». Видова назва «aurata» на латині – «золотистий». І насправді, хітинові покриви цього жука мають металевий відблиск. А ось забарвлення тіла різноманітне. Відомо 7 підвидів, які розрізняються забарвленням і ареалом. У свою чергу, усередині цих підвидів виділяють безліч так званих аберацій, які відрізняються один від одного також відтінками забарвлення (смужками і крапочками на ньому) і наявністю або відсутністю волосків на певних ділянках тіла .
Золотиста бронзівка широко поширена по всій Євразії за винятком гірських регіонів, а також пустель. Довжина тіла – до 23 мм. Живиться квітками та фруктами диких і культурних рослин. Незважаючи на це, жуки не здатні серйозно нашкодити садівництву. Личинки жуків розвиваються 2 роки в ґрунті, живлячись залишками відмерлих рослин.
Зазвичай ці жуки повільно рухаються, і з небажанням залишають насиджене місце. При перельоті жук може вдаритися об людину, і звалитися на землю. Якщо ви візьмете його у руки він вас не вкусить, не буде смердіти, поводитиметься досить мирно і чекатиме коли ж, нарешті, ви його відпустите.
Автор фото: I, Chrumps, CC BY-SA 3.0, https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=2521547
Питання до тексту
1.Вставте у речення пропущені слова: «За характером живлення дорослий жук є ---1---, а його личинка ---2---»:
А 1 – зоофагам, 2 – сапротрофом
Б 1 – ентомофагом, 2 – сапрофітом
В 1 – фітофагом, 2 - сапротрофом
Г 1 – фітофагом, 2 - сапрофітом
2. Учень і учениця опрацювали інформацію про жука. Учень наполягав на тому, що при масовому розмноженні жуків вони можуть завдати шкоди сільському господарству. Учениця зауважила, що такого статися не може, оскільки масового розмноження жуків у природі не спостерігається. Хто з них має рацію?
А лише учень
Б лише учениця
В обоє мають рацію
Г обоє помиляються
3.Жуки-бронзівки активно літають тільки у теплу і сонячну погоду. Увесь інший час вони повільно пересуваються по опалому листі або гілкам дерев. Досить часто завмирають і не рухаються. На ніч намагаються сховатися в тріщинах стовбура дерев. З чим пов’язана така поведінка жуків?
А жуки є холоднокровними тваринами
Б інтенсивність обміну речовин залежить від температури навколишнього середовища
В порівняно з іншими комахами, вони мають великі розміри і, щоб літати, їм необхідно добре прогріти тіло
Г усі попередні відповіді є правильними
4.За поширенням в природі жука бронзівку золотисту можна охарактеризувати як
А приклад еврибіонта з r-стратегією
Б приклад стенобіонта з r-стратегією
В приклад еврибіонта з К-стратегією
Г приклад стенобіонта з К-стратегією
Маскування восьминогів[16]
В шкірі головоногих молюсків восьминогів знаходяться еластичні, як гума, клітини – хроматофори. Вони оточені спеціальними м’язами, які можуть їх розтягувати і стискати. Кожний м’яз з’єднаний нервами з клітинами головного мозку, які посилають команди (імпульси) до них. Хроматофори розтягуються і скорочуються дуже швидко – за 1-2 секунди. Всередині них знаходяться різноманітні пігменти: чорні, коричневі, червоні, оранжеві, жовті. Переміщення цих пігментів в клітині обумовлює зміну забарвлення молюска. Завдяки цій властивості тварини легко маскуються в морському оточені.
Крім хроматофорів головоногі можуть містити в шкірі й особливі клітини – іридіоцити, які заповнені численними блискучими пластинками, що утворюють систему дзеркал. Вони здатні відбивати світло. При цьому молюски набувають металевого блиску, забарвлюються в сріблясто-голубий колір або стають прозорими.
Головоногі здатні біолюмінесценції – світіння. В їх шкірі є спеціальні органи – фотофори. На дні такого фотофора знаходиться дзеркальний рефлектор (накопичувач) світла. Над ним знаходяться клітини, що містять фосфор, який здатний світитися. Зверху фотофор вкритий плівкою (діафрагмою), під якою є лінза. Робота хроматофора нагадує роботу фотоапарата. Насуваючи діафрагму на лінзу, молюск регулює силу світіння.
Зміна забарвлення регулюється мозком, а інформація про те, що треба його змінити надходить від очей та численних фоторецепторів, розкиданих по тілу.
Восьминіг
Фото з сайту: http://blog.i.ua/user/2068100/257447/
Восьминіг веде придонний спосіб життя, мешкаючи серед каменів, скель і водоростей. Вдень він менш активний, ніж вночі, тому вважається нічним. Боязкий, при наближенні водолаза зазвичай ховається під камені. Житло своє містить в чистоті: підмітає струменем води з воронки, недоїдки складає зовні на сміттєву купу. Тягне в нору все, що знайде на дні: головне, щоб вхід був вузький, а усередині — широко. Селиться навіть в ящиках, бідонах, шинах і гумових чоботях. При наближенні ворогів рятується втечею, ховаючись під каменями. У восьминогів є захисне пристосування — автотомія (самокаліцтво): схоплене ворогом щупальце може відірватися за рахунок сильного скорочення м'язів, які в цьому випадку самі себе розривають. Піддається дресируванню, має хорошу пам'ять, розрізняє геометричні фігури. Зимує в глибших водах, а влітку переселяється на мілководдя.
Питання до тексту
1.Якщо восьминоги ведуть придонний спосіб життя і активні у вечірній час або вночі, то для чого їм хроматофори, фотофори та іридіоцити?
А додатковий захист від хижаків
Б захист від суперників, уникнення агресії
В це соціальний сигнал, а не камуфляж або полювання
Г для приваблення здобичі
2.Восьминоги належать до групи водних організмів:
А нектонних
Б планктонних
В пелагічних
Г бентосних
3.Переміщення пігментів в хроматофорах обумовлене
А діяльністю мозку
Б роботою фоторецепторів
В рухом цитоплазми
Г поведінкою тварини
4.Учень і учениця опрацювали інформацію про маскування восьминога. Учень зауважив, що іридіоцити і фотофори мають різну будову. Учениця звернула увагу на те, що хроматофори розтягуються і скорочуються дуже швидко під дією імпульсів нервової системи. Хто з них має рацію?
А лише учень
Б лише учениця
В обоє мають рацію
Г обоє помиляються
Гриф гімалайський[17]
Гриф гімалайський або Кумай – хижий птах, найбільший представник роду сипів родини яструбових, що мешкає у гірських районах Центральної Азії і занесений до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи.
Українська назва птаха є прямим запозиченням з тюркських мов і має міфологічне походження: в давньому арабському й іранському фольклорі Кумаєм називали птаха щастя, що мав велетенські розміри. І насправді – це дуже великий птах. Довжина тіла 95-150 см, розмах крил 270-310 см. Вага сягає 6-12 кг. Має типову для грифів зовнішність: дзьоб гачкуватий, голова і верхня частина шиї вкриті коротким пухом, на зашийку пір'я утворює «комір», крила широкі та довгі, хвіст широкий і короткий.
Як і всі грифи, злітають кумаї тяжко, але набравши висоту, почувають себе в повітрі упевнено. Політ цього птаха ширяючий, з нечастими помахами крил, які чергуються з тривалими фазами зависання (кружляння) на розпростертих крилах. По землі кумаї пересуваються або ступою, або трохи підстрибуючи. Харчуються грифи трупами тварин і обгризають м'ясо так старанно, що на кістках не залишається жодного шматочка. Велика зграя кумаїв здатна впоратися з тілом вівці за 30 хвилин, а з тушею яка — за 1,5 години. При споживанні падла ці птахи вибіркові: вони віддають перевагу м'яким м'язовим частинам, нехтуючи кістками і нутрощами. Разом з тим, вони здатні споживати гниле м'ясо, намагаючись триматися біля великих туш декілька днів поспіль.
Кумай
Фото з сайту: http://joyreactor.cc/post/4338862
Кумаї утворюють постійні пари. Місця для гніздування обирають на недосяжних скелястих уступах відносною висотою 100-200 м. У кладці цих пернатих завжди одне яйце молочно-білого кольору. Репродуктивний цикл у кумаїв триває 6-7 місяців і є одним з найдовших серед хижих птахів.
Питання до тексту
1. Настовбурчивши пір’я і схиливши голову, гриф нагадує гарпію (див. фото). Для чого це він робить?
А лякає інших хижаків
Б попереджає про небезпеку
В приваблює самку
Г захищає власну територію
2.За характером живлення гриф гімалайський:
А фітофаг
Б зоофаг
В копрофаг
Г некрофаг
3.У 1990-2000-х роках в Індії загинуло 95 % пернатих падальників (переважно сипів), які отруїлися диклофенаком — протизапальним препаратом, що містився у тушах корів. Яке твердження на підставі поданої інформації можна застосувати до кумаїв?
А диклофенак є отруйною речовиною для птахів, які полюють на тварин, у тому числі для кумаїв
Б кумаї можуть бути чутливими до дії диклофенаку, зазнати його впливу, унаслідок чого їх чисельність може різко скоротитись
В оскільки кумаї стоять на вершині екологічної піраміди, то в їх тілі накопичується найменше шкідливих речовин
Г ареал поширення кумаїв не співпадає з місцями масового розведення корів, тому їм нічого не загрожує
4.Учень і учениця опрацювали інформацію про грифа гімалайського. Учень зауважив, що птахи очищують довкілля, не даючи розмножуватись хвороботворним мікроорганізмам. Учениця звернула увагу на те, що їхню чисельність в природі обмежують мала кормова база і мала народжуваність. Хто з них має рацію?
А лише учень
Б лише учениця
В обоє мають рацію
Г обоє помиляються
Медоїд[18]
Медоїда, який мешкає в Африці й Азії, нерідко називають південним борсуком, хоча за зубною формулою він відрізняється від свого європейського родича. В Африці медоїдів прозивають ратель, що означає лисий борсук.
Медоїди є хижими тваринами. Їх здобиччю стають різні гризуни, а також молоді особини лисиць або антилоп. Окрім них, жертвами можуть бути птахи та їхні яйця, плазуни, зокрема дрібні крокодили й отруйні змії, а також земноводні, падло, личинки комах, скорпіони та інші безхребетні. Рослинну їжу, а саме ягоди,фрукти, коріння та бульби, медоїди вживають дуже рідко.
Примітна їх любов до меду, що дала тваринам їхню назву. Дуже поширено твердження, ніби медоїд живе в симбіозі з маленьким африканським видом дятла під назвою великий медоукажчик (Indicator indicator). Медоукажчик нібито заманює медоїда спеціальними криками до бджолиних гнізд, які той розриває своїми кігтями, вилизуючи мед, а дятел поїдає личинки бджіл. Наскільки це правда, є предметом суперечок, достовірних наукових доказів цьому поки немає. Але достеменно відомо, що тварина дуже полюбляє ласувати медом, руйнуючи бджолині гнізда і не боячись, при цьому, їх укусів у морду.
Як і більшість інших видів з родини куницевих, медоїди живуть поодинці, і лише зрідка їх можна спостерігати в невеликих групках — як правило, молодих родинах або холостяцьких зграях. У них відносно великі ареали, що охоплюють декілька квадратних кілометрів. Про свою присутність вони сповіщають родичів за допомогою секрету, що виділяється спеціальними анальними залозами.
Медоїд
Фото з сайту: https://www.readok.info/live/samyj-strashnyj-v-mire-zver-jeto-medoed.html
Медоїди вважаються вельми безстрашними чи навіть агресивними тваринами, у яких майже немає природних ворогів. Їхню дуже товсту шкіру, за винятком тонкого шару на животі, не можуть прокусити навіть зуби великих котячих хижих і отруйних змій, чи проколоти голки їжатців. Сильні передні лапи з довгими кігтями й зуби медоїдов є ефективною захисною зброєю. До того ж вони вміють, подібно до скунсів, випускати смердючий запах, якщо на них нападають, що відлякує нападника.
Тільки медоїд здатний вести сутичку, один проти шести левів, їсти королівських кобр, періодично битися з леопардами. Він має настільки сильну імунну систему, що навіть після смертельного укусу кобри він просто засинає, а прокинувшись, далі продовжує доїдати цю ж кобру.
Питання до тексту
1.За характером живлення медоїд:
А фітофаг
Б зоофаг
В всеїдний
Г сапротроф
2.За поширенням в природі медоїда можна охарактеризувати як
А приклад еврибіонта з r-стратегією
Б приклад стенобіонта з r-стратегією
В приклад еврибіонта з К-стратегією
Г приклад стенобіонта з К-стратегією
3.До якого виду взаємовідносин можна віднести зв’язки між медоїдом і дятлом-медоукажчиком?
А взаємно корисні
Б взаємно шкідливі
В взаємно нейтральні
Г корисно шкідливі
4.Між учнем і ученицею виникла суперечка. Учень наполягав на тому, що медоїди можуть стати жертвою хижаків тільки, коли пересуваються по землі. Учениця ж наполягала, що жертвою хижаків вони стать тільки, коли лазять по деревах у пошуках меду. Чи має хтось рацію?
А лише учень
Б лише учениця
В обоє мають рацію
Г обоє помиляються
Волохокрильці[19]
У природі існують цікаві комахи волохокрильці. Вони є найближчими родичами метеликів, тільки їх крильця вкриті не лускою, а волосками. Дорослі комахи тримаються біля води струмків, куди й відкладають свої яйця. З яйця вилуплюється личинка з видовженим тілом, гризучим ротовим апаратом і прядильною залозою, отвір якої знаходиться на нижній губі. Залоза виділяє клейку нитку, яка твердне у воді.
За допомогою нитки личинки будують собі «будиночки» - трубчасті чохлики з усього, що знайдуть на своєму шляху: черепашки молюсків, дрібні камінці, скалки, піщинки, шматочки листя тощо. Личинка пересувається разом з будиночком, висунувши з переднього отвору голову і грудні ноги, тримаючись за внутрішню стінку кігтиками черевних ніжок.
На поверхню за киснем не піднімається, в кров він проникає через черевце. Харчується личинка рослинною їжею і рештками різних організмів. Пересувається повільно, часто перевертається, але більше лежить нерухливо. Личинки живуть у воді близько року, потім заляльковуються і з них утворюються дорослі особини (імаго), які літають вечорами над водою великими зграями.
Личинка волохокрильця
Фото з сайту: https://www.youtube.com/watch?time_continue=20&v=slCUxTz4EVc&feature=emb_title
Личинки волохокрильців переважно є реофілами, тобто мешканцями водойм з проточною, багатою на кисень водою — річок і струмків, рідше зустрічаються серед них мешканці стоячих водойм. Личинки зазвичай не переносять забруднених людиною вод і слугують біоіндикатором забрудненості при проведенні екологічного моніторингу водойм.
Волохокрильці прославили французького художника Хуберта Дюпра[20]. Дюпра з дитинства був натуралістом, цікавився личинками волохокрильців та їх здатністю будувати захисні будиночки. А починаючи з 1980-х років минулого століття, авангардний художник став проводити експерименти з цими комахами. Він відшукував личинок волохокрильців у водоймах, знімав з них вже побудовані ними будиночки і поміщав у спеціальний акваріум, дно якого було усипане шматочками золота, перлами, коштовними і напівкоштовними каменями, такими як сапфіри, діаманти, рубіни, бірюза. А далі личинки волохокрильців починали свою роботу - будували свої захисні будиночки з дорогоцінних матеріалів, а художник став володарем унікальних витворів мистецтва.
Питання до тексту
1.Процес будівлі трубчастих чохлів волохокрильцями – це:
А безумовний рефлекс
Б умовний рефлекс
В інстинкт
Г набута поведінка
2.Личинка використовує свій будиночок для
А приваблювання здобичі
Б захисту від ворогів
В дихання
Г утворення лялечки
3.За характером живлення личинка волохокрильців є:
А сапротрофом
Б зоофагам
В фітофагом
Г фітотрофом
4.Учень та учениця ознайомившись з текстом зробили припущення. Учень стверджував, що «будиночки» є пристосуванням до життя в струмені проточної води. Учениця зауважила, що «будиночки» утримують личинку біля каменистого дна. Хто з них має рацію?
А тільки учень
Б тільки учениця
В праві обоє
Г учень і учениця помиляються
Оса Сколія-гігант[21]
Оса Сколія-гігант отримала назву мамонтової за свої великі розміри. Окремі самки сколій-гігантів досягають 4-4,5 см довжини, а їхні самці хоча і трішки дрібніше, але не поступаються в розмірах шершням і джмелям.
Забарвлення сколії-гіганта яскраве. На тілі чорного забарвлення комахи різко виділяються жовті плями – чотири на черевці і одне маленьке на грудях. Забарвлення голови буває різним. Оса є героїнею оповідань французького ентомолога Жана Анрі Фабра.
Відлякуюча зовнішність сколії насправді тільки умовна. Для людини її отрута набагато слабше отрути інших ос. Як і у інших перетинчастокрилих, вона утворюється за рахунок злиття секретів трьох черевних залоз — двох кислих і однієї лужної. Сколія застосовує отруту зовсім не для охорони гнізда. Отрута їй потрібна, щоб паралізувати личинок жуків-носорогів або жуків-оленів.
Великі, до 10 см у довжину, личинки жуків-носорогів живуть у вологих, багатих перегноєм місцях, наприклад у напівзгнилих пнях, у пухких ґрунтах дібров, в компостних купах. Виявивши таку личинку, самка сколії жалить її в нижню частину грудей. Як з'ясував Фабр, серед безлічі личинок жуків, які живуть у ґрунті, існує група, ніби спеціально створена для сколій. Це так звані пластинчатовусі жуки, у личинок яких основні грудні й черевні нервові центри об'єднані в один вузол, а отже можуть бути уражені єдиним уколом.
Джерело фото: Автор: BioDasha - Власна робота, CC BY-SA 4.0, https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=50200596
Дія отрути проявляється дуже скоро, і паралізований господар назавжди втрачає здатність рухатися. Переконавшись, що жертва нерухома, сколія відкладає на неї крихітне яйце. Її новонароджена личинка теж дуже мала, лише 2 мм у довжину, але має гострі гачки-щелепи і, не зволікаючи, починає гризти ними покриви свого господаря. Добравшись до м'яких тканин, личинка занурює в них голову і тепер уже не вийме її до тих пір, поки не з'їсть усього господаря. Причому поїдання личинки жука-носорога відбувається в суворо визначеній послідовності: спочатку поїдаються найменш важливі органи, такі, як м'язи, кров, жирове тіло, і тільки під кінець приходить черга найважливішої системи — нервової. У результаті паралізована личинка до самого останнього моменту залишається живою, а значить, і придатною як їжа. Після того, як з жертвою покінчено, личинка сколії плете з павутини кокон, у якому й перезимовує, а навесні перетворюється в лялечку, з якої через місяць з’являється імаго.
Сколії – денні тварини. Ніч вони проводять, зарившись у підстилку, а як тільки пригріє сонце, вилазять і летять годуватися на квітучі рослини. У сколій немає довгого хоботка, і тому дістати нектар вони можуть тільки з квіток з неглибоким віночком. Лише ґрунтовно підкріпившись і за умови, що температура повітря продовжує підвищуватися, самки сколій розпочинають пошуки господарів, щоб відкласти яйця.
Питання до тексту
1.Вставити у речення пропущені слова: «За характером живлення доросла оса сколії є -1-, а її личинка - -2-» .
А 1-фітофагом, 2-паразитом
Б 1-фітофагом, 2-зоофагом
В 1-фітофагом, 2-симбіонтом
Г 1-сапрофагом, 2-паразитом
2.Забарвлення оси з точки зору пристосування до навколишнього середовища можна охарактеризувати як:
А маскувальне
Б мімікричне
В захисне
Г застережне
3.Сколія-гігант занесена до Червоної книги України зі статусом «неоцінений» вид. Причиною рідкісності комахи, скоріш за все, є:
А зменшення площі кормової бази імаго
Б зміна клімату (спека негативно впливає на розвиток личинок)
В значне скорочення чисельності жуків-носорогів та жуків-оленів в межах ареалу існування оси
Г відкладання осами яєць на личинок жуків
4. На питання учителя: «Чому сколії відкладають яйця тільки на личинок жуків-оленів та жуків-носорогів?», учень зазначив, що личинки жуків мають великі розміри, що дозволяє личинкам оси повноцінно розвиватися, не турбуючись про поживні речовини. Учениця зауважила, що це відбувається тому, що на момент відкладання осою яєць, у природі можна знайти тільки личинок вищезазначених жуків. Чи має хтось рацію?
А лише учень
Б лише учениця
В обоє мають рацію
Г обоє помиляються
1
[3] https://uk.wikipedia.org/wiki/Молох_(ящірка)
[4] https://uk.wikipedia.org/wiki/Аризонський_отрутозуб
[7]Основне джерело інформації: https://uk.wikipedia.org/wiki/Adansonia_digitata
[8] За матеріалами сайту: http://www.naturalist.if.ua/?p=3815
[9] За матеріалами книги Мирзоян С.А., Мамаев Б.М. Насекомые и биосфера – М.: Агропромиздат, 1989. – 208с.
[10] За книгою: Давидов А.І. Знай, люби, бережи: Науково-художня книжка. – К.: Веселка, 1985. – С.143-146.
[11] За матеріалами https://uk.wikipedia.org/wiki/Товстянка_альпійська
[12] За матеріалами Андрієнко Т.Л. Комахоїдні рослини України (2010) // https://npp-derman-ostroh.wixsite.com/nppdo/single-post/2018/06/12/
[13] https://uk.wikipedia.org/wiki/Розрив-трава
За матеріалами книги Заверуха Б.В. "Квіти дванадцяти місяців"
[16] За матеріалами: Жизнь животных, т.6
[17]За матеріалами - https://uk.wikipedia.org/wiki/Кумай
[19] За матеріалами книги: Тудор Оприш Животные защищаются / пер. Н. Пэдуре – Бухарест: Альбатрос, 1978. – С.67-71
[21]Основне джерело інформації: https://uk.wikipedia.org/wiki/Сколія-гігант
про публікацію авторської розробки
Додати розробку