Здоровязбережувальні аспекти сучасного уроку

ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНІ АСПЕКТИ СУЧАСНОГО УРОКУ

Лис О.А.

Завданням сучасної школи є виховання компетентної особистості, яка володіє не лише знаннями, високими моральними якостями і є професіоналом, а й уміє діяти адекватно у відповідних ситуаціях, застосовуючи знання й беручи на себе відповідальність за свою діяльність.

Нова українська школа визначає десять ключових компетентностей. Особливе місце займає компетентність здоров'язбережувальна. Це пояснюється, насамперед, тим, що стан здоров'я є показником духовного, соціально-економічного й людино-біологічного добробуту населення, рівня цивілізованості країни.

Тому гуманізація освіти вимагає якісно нового підходу до потреб людини, формування стійких мотивацій до здорового способу життя, позитивної соціальної поведінки.

Відтак, одним із пріоритетних напрямів діяльності школи є збереження і зміцнення здоров'я дітей та учнівської молоді. Саме школа, як головна ланка національної системи освіти, повинна і може забезпечити учнів необхідною базовою теоретичною підготовкою, сформувати позитивне ставлення щодо збереження та зміцнення здоров'я, соціально-психологічні здоров'язбережувальні  компетентності, стиль життя, що сприятиме саморозвитку особистості з питань використання сучасних способів оздоровлення, оволодіння необхідними руховими навичками, умінням своєчасно приймати рішення щодо запобігання шкідливим звичкам й небезпечній поведінці.

Основною формою організації освітнього процесу в сучасній загальноосвітній школі є урок. Він найбільше визначає як позитивні, так і негативні впливи освітнього середовища на здоров'я дітей. Збереження здоров'я дітей повинно відбуватися без шкоди для вирішення навчальних, виховних і розвиваючих завдань уроку. Більш того, валеологізація уроку повинна сприяти загальному підвищенню ефективності навчання.

Для цього необхідно:

- дотримання санітарно-гігієнічних умов проведення уроку (провітрювання, чистота, освітлення);

- валеологічно доцільне включення позитивного настрою на урок;

- вибір адекватних віку форм і методів проведення уроку; 

- вибір темпу і ритму уроку (темп уроку залежить від інтенсивності розумової працездатності учнів класу, чергування напруження й відпочинку); 

- регламентація тривалості основних видів навчальної діяльності (дотримання норм неперервного письма, читання,  норми роботи з комп'ютером); 

-зміна видів діяльності на уроці; 

- формування позитивної мотивації до навчальної діяльності та стимулювання пізнавального інтересу (початком активної розумової діяльності повинен бути не примус, а бажання); 

- залучення більшої кількості органів чуття учнів: слуху, зору, нюху, дотику (багатоканальність доступу інформації забезпечує кращу активність мозку); 

- створення умов для творчості в навчальній діяльності (творчість є одним із факторів збереження здоров'я, бо це є спосіб задоволення базових здібностей учнів); 

- включення в процес пізнання емоційно-чуттєвої сфери (інформація, змальована емоціями, краще запам'ятовується); 

- диференціація й індивідуалізація процесу навчання в залежності від особистих особливостей і стану здоров'я учнів (передусім, повинні враховуватись особливості нервової системи); 

- утворення на уроці ситуації, яка стимулює пошукову активність (учень повинен чітко знати, що якщо він виконає завдання в повному об'ємі й рекомендованим способом, то його відповідь буде успішною); 

- діагностика початкових стадій стомлення учнів, зняття напруги від статичної пози, профілактика порушень постави і зору (проведення фізкультхвилинок  не лише в ігровій формі, але і з розвантаженням тих систем органів дитини, які найбільш напружені на уроці); 

- психологічна атмосфера уроку, стиль спілкування вчителя (підтримка позитивної психологічної атмосфери уроку, вибір демократичного стилю педагогічної взаємодії);

- відображення в змісті уроку питань, пов’язаних зі здоров'ям, здоровим способом життя.

В арсеналі кожного вчителя мають бути такі засоби й методики, які паралельно із навчанням дають змогу розв'язувати проблеми збереження і зміцнення здоров'я учнів, зберігати нервову систему дитини, знімати стреси й напругу, емоційно розслаблятися. Якщо для учасників освітнього  процесу буде створено оптимальні умови  - гуманізація змісту уроку, ефективні методи навчання, доцільні форми організації навчання, різні способи підтримки учня, комфортне середовище, право вільного вибору, - то це сприятиме хорошій адаптації учнів до уроку.[1]

На уроках біології  активно впроваджую  такі  здоров’язбережувальні освітні технології: пальчикова гімнастика, горіхотерапія, пальчиковий театр, дихальна гімнастика, природотерапія, рукотворчість, корекційні подушечки, вправи для формування постави, гімнастика для очей, пальмінг, використання екологічного  панно. Запроваджую  екологічні здоров’язбережувальні технології, методи екологічного виховання особистості, що сприяє створенню екологічно оптимальних умов життя і діяльності школярів, формуванню гармонійних взаємин з природою. У школі це - облаштування пришкільної території, рекреаційних куточків, прокладання маршруту екологічної стежки, участь в природоохоронних заходах.

На своїх уроках використовую методи позитивної психологічної підтримки учня, облік індивідуальних можливостей дітей та диференційований підхід до учнів з різними здібностями, підтримую їх пізнавальний інтерес до вивчення біології, стимулюю рухову активність на уроці.[3]

Різноманітні види діяльності, що підтримують позитивне ставлення дитини до себе, упевненість у собі, у своїх силах та доброзичливе відношення до оточуючих, змінюють мікроклімат на уроці: атмосфера налаштовує на навчання та міжособистісне спілкування.[2]

Життєві компетентності, що сприяють соціальному здоров’ю:

•              ефективне спілкування (рефлексія);
•              навички співчуття;
•              розв’язання конфліктів (елементи тренінгу);
•              навички поведінки в умовах тиску, погроз;
•              навички спільної діяльності (елементи гри).

Спільна діяльність через елементи гри згуртовує і  на етапі закріплення  стає потужним емоційним позитивом. Наприклад, пропоную відтворити усмішку:

- Давайте , поринувши у світ дитинства, з допомогою аплікації складемо смайлик. А складовими його стануть важливі моменти вашого життєвого досвіду.

Виберіть деталь, повідомте, які знання вона уособлює , підійдіть до дошки і з моєю допомогою закріпіть. (Кожен учень вибирає елемент смайлика на зворотній стороні якого цифра і інформація про отримані знання. По черзі згідно нумерації зачитують напис і кріплять деталі персонажу).

   Чудовий казковий персонаж. Він нагадуватиме вам про чарівність усмішки і її значення для налагодження контактів.

Рефлексія  включає самооцінку знань,зворотній зв'язок - завдання, проблемне питання, очікування, знайомство.

Оцінка ефективності кожного заняття може бути «кольорова», наприклад:

зелений колір-мені все зрозуміло;

жовтий - є труднощі, не все цікаво;

червоний - потребую допомоги.

 Життєві компетентності, що сприяють духовному та психічному здоров'ю:

•              позитивне ставлення до себе, до інших людей, до життєвих перспектив;
•              уміння реально оцінювати здібності й можливості
•              уміння визначати життєві цілі, керуючись своїми потребами, схильностями, здібностями.

 Важливим моментом позитивного ставлення до себе й однолітків та зняття психологічної напруги після продуктивної творчої праці на уроці є релаксація   (Лунає спокійна приємна мелодія. Учні стають у коло та беруться за руки. Один повертається до сусіда ліворуч й усміхається йому. Той, повертаючись до наступного учня робить так само … Коли усмішка повернеться назад кожен свою «бере у долоні» і всі разом, протягуючи руки до центру, дарують її один одному). 

Життєві компетентності, що сприяють фізичному здоров'ю:

•              профілактика шкідливих звичок;
•              рухова активність (фізкультхвилинки);
•              санітарно-гігієнічні навички;
•              режим праці та відпочинку.

Раціональне чергування видів діяльності допомагає уникнути зниження уваги, втоми. Різноманітність типів взаємодії учасників навчального процесу забезпечує активність учнів, знімає втому, робить процес емоційнішим.[4]

Отже, сучасний урок повинен бути здоров'яформуючим, здоров'язберігаючим, здоров'язміцнюючим, спрямованим на формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя. Він повинен вчити культури здоров'я  на засадах розвитку життєвих навичок.

Мета здоров'язбережувальних технологій навчання - забезпечити учням можливість зберегти здоров'я в період шкільного навчання, формувати необхідні знання, уміння й навички здорового способу життя, навчити використовувати отримані знання в повсякденному житті.[1]

Підсумовуючи вищезазначене, зауважу, що реалізація здоров'язбережувальних ідей сучасного уроку сприяє розвитку особистості школяра, має істотний потенціал для його становлення. Цей потенціал полягає в меті, оновленому та здоров'язбережувальному змісті освіти, її формах та методах, які сприяють  формуванню творчої спрямованості особистості, що передбачає усвідомлення нею значення насамперед творчих, гуманістичних потреб, мотивів, цілей як провідних у її розвитку та майбутній життєдіяльності; 

формуванню позитивної мотивації на здоровий спосіб життя учнів;  розвитку в учнів необхідних життєвих вмінь і спеціальних навичок, які зменшують схильність молоді до ризикованої поведінки.

Список літератури

1. Ващенко О. Здоров'язберігаючі технології в загальноосвітніх навчальних закладах / О. Ващенко, С. Свириденко // Директор школи. - 2006. - № 20.  С. 12.

2. Ващук С. Потреба бути здоровим / С. Ващук // Директор школи. - 2006. - № 39. - С. 18.

3. Коваль Л. Здоров'язберігаюча організація навчально-виховного процесу як пріоритет нового педагогічного мислення майбутнього вчителя початкової школи, 2007.

4. Поліщук Н. А. Здоров’язбережне освітнє середовище як умова фізичного, психічного і соціального здоров’я учасників навчально-виховного процесу / Н. А. Поліщук // Пед. пошук. - 2012. - № 3. - С. 25-30.

5. Савченко О. Я. Дидактика початкової школи [Текст] / О. Я. Савченко. - К. : Генеза, 1999. - 366 с.

З А Я В К А