здорв'язберігаючі компетенції на уроках географії

 

 

 

 

 

 

ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧІ КОМПЕТЕНЦІЇ НА УРОКАХ  ГЕОГРАФІЇ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………..3

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСН ОВИ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ`ЯЗБЕРІГАЮЧИХ КОМПЕТЕНЦІЙ І НАВЧАЛЬНО – ВИХОВНИЙ  ПРОЦЕС

 

1.1. З історії здоров`язберігаючих компетенцій………...………………6

1.2.Поняття здоров’язберігаючих компетенцій…………………………8

        1.3. Компоненти здоров’язберігаючих компетенцій……………………10

1.4. Форми і види роботи при формуванню здоров’язберігаючих компетенцій……………………………………………………………………..13

        1.5.Нормативно-правова база формування здоров’язберігаючих компетенцій учнів через систему шкільної освіти …………………………17

 

РОЗДІЛ II.МЕТОДИКА   ЗАСТОСУВАННЯ

ЗДОРОВ`ЯЗБЕРІГАЮЧИХ КОМПЕТЕНЦІЙ У НАВЧАЛЬНО ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ

 

2.1. Методика формування здоров’язберігаючих компетенцій у навчально-виховному процесі.…………….…..………………………………19

2.2.Методичні рекомендації застосування здоров`язберігаючих компетенцій на уроках географії……………………………………………….24

 

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….37

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………….40

 

ДОДАТКИ…………………………………………………………………42

 

Вступ 

Актуальність дослідження. Конституція України визнає життя і здоров'я людини найвищими соціальними цінностями. Відповідно до Основного Закону, держава несе відповідальність перед людиною за свою діяльність і зобов'язана ефективно вирішувати завдання виховання здорового покоління, від чого значною мірою залежить соціально-економічний розвиток суспільства і країни в цілому. 

Освіта та здоров'я також є взаємодоповнюючими компонентами успішного повсякденного буття дітей та молоді. Результати різноманітних досліджень дозволяють стверджувати, що традиційна система освіти більшою мірою орієнтована на здобуття знань та інформації, а формування життєвих умінь і навичок недостатнє, рівень підготовки дітей до самостійного життя не відповідає сучасним вимогам. Підліткам потрібні не лише знання, а й життєві навички, що допомагають робити життєвий вибір, досягати цілі, коригувати поведінку, оцінювати ризики, зберігати і покращувати здоров'я та якість життя. 

Соціально-економічні перетворення в Україні, глобальна екологічна криза актуалізували проблему збереження фізичного, психічного, духовного і соціального здоров’я підростаючого покоління. Це поставило перед загальноосвітньою школою завдання створення таких умов розвитку учнів, які б сприяли утвердженню здорового способу життя, гармонізації їх взаємин з довкіллям. 

За роки незалежності в Україні створено певний досвід законодавчого і нормативного забезпечення виховання у молоді здоров`язберігаючих компетенцій. Статтею 3 Конституції України здоров’я людини, як і її життя, особиста честь і гідність, недоторканість та безпека, визнані найвищою соціальною цінністю. Право кожного на охорону здоров’я, деклароване статтею 49 Конституції України, деталізується в Основах законодавства України про охорону здоров’я. 

Сучасний навчальний заклад покликаний не тільки задовольнити запити суспільства, але й дивитися на крок уперед. Покладені на школу та вчителя такі, здавалося б, не властиві завдання – піклування про здоров'я учнів -  обумовлені наступними причинами. По-перше, дорослі завжди несуть відповідальність за дітей, які знаходяться під їх піклуванням. Це стосується і здоров'я учнів. Тому що в школі, під наглядом учителя, діти проводять значну частину часу і не допомогти їм зберегти здоров'я, було б виявом бездушності і непрофесіоналізму. По-друге, більша частина бажаних і небажаних факторів, які впливають на здоров'я учнів, відбуваються саме у школі. Завдання школи– зберегти і зміцнити здоров'я своїх вихованців. Отже, головною дійовою особою, яка піклується про здоров'я учнів у начальному закладі, є учитель, який впроваджує та використовує у своїй роботі здоров’язбергаючі та здоров’язміцнюючі технології. 

Здоров’язберігаючітехнології – це  технології, що створюютьбезпечні умови для перебування, навчання та праці в школі та ті, що вирішують технології, що створюють безпечні умови завдання раціональної організації виховного процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм, відповідність навчального та фізичного навантажень можливостям дитини) [3, с.7].

Фактори, що впливають на здоров’я школярів: перевантаження, гіподинамія, дискомфорт, санітарно-фізіологічні, стреси, втома.

Головними причинами їх виникнення є незадовільні умови навчання, низька рухова активність, невідповідність методик і змісту навчання віковим та індивідуальним особливостям учня, нераціональна організація навчального процесу [2, с.2].

Проблема формування здорового способу життя охоплює широкий спектр питань. Але необхідність збереження здоров'я і запобігання його руйнації потребує всебічного і комплексного вивчення всіх можливих форм вкорінення в систему освіти формування здорового способу життя. Школа, трудові колективи, сім'я — найефективніші інституції формування здорового способу життя та культури здоров'я дітей та молоді — недостатньо використовують свої можливості через брак практичного досвіду та нерозробленість відповідних виховних технологій. 

Незадовільний стан здоров'я молоді обумовлений падінням суспільної моралі, значним соціальним розшаруванням населення, складною криміногенною ситуацією, комерціалізацією статевих стосунків, раннім початком статевого життя, негативним впливом засобів масової інформації. 
Вивчення і аналіз наукової літератури вказують на недостатність дослідження проблеми виховання здорового способу життя учнів 7-8 класів. Необхідність пошуку педагогічних умов та шляхів розв’язання цієї проблеми й зумовили вибір теми нашого курсового дослідження: “Методика формуванняздоров’язберігаючих компетенцій  учнів основної школи”. 

Об'єкт дослідження - процес формування здоров’язберігаючих компетенційучнів загальноосвітньої школи. 

Предмет дослідження - форми, методи та засоби формуванняздоров’язберігаючих компетенцій  учнів основної школи. 

Мета дослідження - узагальнити досвід роботи вчителів  щодо форм,методів та засобів  формування здоров’язберігаючих компетенцій учнів. 

Загальна гіпотеза дослідження - процес формуванняздоров’язберігаючих компетенцій учнів основної школи набуває ефективності за умови системного проведення просвітницької роботи з учнями, співпраці педагогів із батьками учнів, включення їх у активну діяльність. 

Відповідно до мети та гіпотези визначеноосновні завдання дослідження: 

1.     Здійснити теоретичний аналіз досліджуваної проблеми. 

2.     Уточнити поняття “здоров’язберігаючих компетенцій”, з'ясувати йогозмістовухарактеристику. 

3.     Розглянути нормативно-правову базу процесу формування здоровогоспособу життя учнів через систему шкільної освіти. 

4.     Визначити вихідний рівень формування здоров’язберігаючих компетенційучнів. 

5.     Узагальнити шляхи формуванняздоров’язберігаючих компетенцій учнів основної школи, що використовуються в загальноосвітній школі. 

Для розв’язання поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження: 

1) теоретичні: аналіз філософської, соціальної, медичної, психолого-педагогічної літератури та узагальнення отриманої інформації; вивчення законодавчих та нормативних документів про здоров’я і валеологічне виховання; аналіз шкільних навчальних планів, підручників, програм, методичних посібників; теоретичне моделювання; 

2) емпіричні: спостереження, опитування, бесіда. 

Методологічною основою дослідження є положення про єдність природи, людини та суспільства, сучасні розробки особистісно зорієнтованої освіти, філософські та медико-біологічні положення про взаємозалежність фізичного, психічного, соціального й духовного здоров’я; наукові уявлення про сутність та закономірності розвитку підлітків; психолого-педагогічні положення щодо виховання здорового способу життя особистості; концептуальні основи педагогічної науки про сутність та принципи національного та валеологічного виховання в Україні. 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ`ЯЗБЕРІГАЮЧИХ КОМПЕТЕНЦІЙ І НАВЧАЛЬНО – ВИХОВНИЙ  ПРОЦЕС

 

1.1. З історії здоров’язберігаючих  технологій

Проблеми здоров’я і здорового способу життя учнівської молоді та умови їх оптимізації стали предметом дослідження філософів, медиків, психологів, педагогів. Теоретико-методологічні засади цих питань сформульовано у працях А.Г. Здравомислова, І.Н.Смирнова, Л.П. Сущенко та ін.; проблему суб’єкт-суб’єктного, особистісно зорієнтованого підходу до виховання висвітлено в роботах К.О. Абульханової-Славської, І.Д. Беха, Л.І. Божович, Ю.В. Кікнадзе, О.Л. Кононко, М.В. Левківського, А. Маслоу, В.Г. Постового, С.Л. Рубінштейна, М.Г. Чобітька, К.І. Чорної та ін.; питання формування здорового способу життя з позицій медицини розкрито в роботах М.М. Амосова, Н.В .Артамонова, А.П. Леонтьєва, Ю.П. Лісіцина, Р.Є. Мотилянської, В.С. Язловецького та ін.; психолого-педагогічні аспекти виховання здорового способу життя дітей і молоді розглянуті в дослідженнях Т.Є. Бойченко, Г.П. Голобородько, М.Є. Кобринського, Т.Ю. Круцевич, С.В. Лапаєнко, В.М. Оржеховської, Ю.Т. Похолінчука, В.В. Радула, С.О. Свириденко, М.С. Солопчука; формування здорового способу життя засобами фізичного виховання досліджували В.Г. Арефґєв, О.Ф. Артюшенко,  В.С. Дробинський, О.Д. Дубогай, С.А .Закопайло, М.Д. Зубалій, Д.Е. Касенок, Є.В. Столітенко, А.Л. Турчак, Є.М. Франків, Б.М. Шиян, П.І. Щербак та інші. 

Надзвичайно цінним для данногодослідження у спадщині Я. А. Коменського є формування культури здоров'я школярів. Педагог дає глибокі та точні відповіді на питання про природу людини, сенс її життя. У роботі «Закони добре організованої школи» про здоровий спосіб життя говорить так: «Наше тіло зберігається в бадьорому стані стриманим способом життя. Нічого над міри, тобто ніколи й ні в чому не доходити до пересичення й огиди».Саме ґрунтовні знання видатного вченого в галузі теорії і практики навчання й виховання дозволяють нам розглядати питання формування, збереження й зміцнення здоров'я дітей та підлітків з позицій профілактичної направленості.

Цікавим напрацюванням  К. Д. Ушинського є його  поради  щодо навчання,  формування корисних для здоров'я навичок поведінки. На його думку, гарною звичкою, наприклад,  є дотримання особистої гігієни, виконання ранкової гімнастики, дотримання режиму дня  і багато іншого, що є «моральним капіталом», а погана звичка - це моральна невиплачена позика», яка паралізує найкращі людські починання і може довести до морального банкрутства (тютюнокуріння, пристрасті до алкоголю тощо).

Визначаючи головні завдання школи,  А. С. Макаренко виходив з того, що потрібно виховати здорове покоління, спроможне свідомо, енергійно   брати участь у побудові нового суспільства. «Три положення цього принципу: здоров'я, вміння працювати і здатність до боротьби — й повинні нами керувати», - зазначав педагог» [ 5;189] Отже, з точки зору А. С. Макаренка, здоровий спосіб життя є умовою і результатом виховної роботи.

Розвиваючи кращі ідеї світової гуманістичної педагогіки, видатний український педагог-мислитель В. О. Сухомлинський у книзі «Серце віддаю дітям», у розділі «Здоров’я, здоров’я і ще раз здоров’я» стверджує: «Я не боюся ще й ще раз повторити: турбота про здоров’я – найважливіша праця вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежать їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра у свої сили.» . У його фундаментальних творах, зокрема таких, як «Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості» (розділ «Турбота про здоров'я молодого покоління, фізичний розвиток» [10;204- 209].з позицій природничих знань подаються основи раціонального виховання, значення дотримання режиму праці та відпочинку для попередження перевтоми, інші питання оздоровлення дитини.

Можна сказати, що кожен з них зробив неоціненний внесок в утвердження основоположного принципу педагогіки – зробити школу центром здоров'я, адже набуття шкільних знань ціною здоров'я дітей нікому не потрібне.

 

1. 2. Поняття ,,здоров’язберігаючі компетенції”

Здоров'язберігаюча компетентність розуміється як цілісне індивідуальне психологічне утворення особистості, спрямоване на збереження фізичного, соціального, психічного та духовного здоров'я – свого та оточення. Передбачає наявність у людини комплексу сформованих навичок, до яких належать:

1. Життєві навички, що сприяють фізичному здоров'ю:

• Навички раціонального харчування (дотримання режиму харчування; уміння складати харчовий раціон, враховуючи реальні можливості та користь дляздоров'я; уміння визначати й зберігати високу якість харчових продуктів).
• Навички рухової активності (виконання ранкової зарядки; регулярні заняття фізичною культурою, спортом, рухливими іграми, фізичною працею).
• Санітарно-гігієнічні навички (навички особистої гігієни; уміння виконувати гігієнічні процедури).
• Режим праці та відпочинку (вміння чергувати розумову та фізичну активність; уміння знаходити час для регулярного харчування й повноцінного відпочинку).

2. Життєві навички, що сприяють соціальному здоров'ю:

• Навички ефективного спілкування (уміння слухати; уміння чітко висловлювати свої думки; уміння відкрито виражати свої почуття; володіння невербальними засобами комунікації (жести, міміка, інтонація тощо); адекватна реакція на критику; уміння просити про послугу або допомогу).
• Навички співчуття (уміння розуміти почуття; потреби і проблеми інших людей; уміння допомагати та підтримувати).
• Навички розв'язування конфліктів (уміння розрізняти конфлікти поглядів і конфлікти інтересів; уміння розв'язувати конфлікти поглядів на основі толерантності; уміння розв'язувати конфлікти інтересів за допомогою конструктивних переговорів).
• Навички поведінки в умовах тиску, погроз, дискримінації (навички впевненої (адекватної) поведінки, зокрема й застережних дій щодо ВІЛ-СНІДу; уміння розрізняти прояви дискримінації; зокрема щодо людей з особливими потребами, ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД; уміння обстоювати свою позицію та відмовлятися від небажаних пропозицій, зокрема й пов'язаних із залученням до куріння, вживання алкоголю, наркотичних речовин; уміння уникати небезпечних ситуацій і адекватно діяти при загрозі насилля).
• Навички спільної діяльності та співробітництва (уміння бути „членом команди”; уміння визнавати внесок інших у спільну роботу; уміння адекватно оцінювати свої здібності та свій внесок у спільну діяльність).

3. Життєві навички, що сприяють духовному та психічному здоров'ю:

• Самоусвідомлення та самооцінка (уміння усвідомлювати власну унікальність; позитивне ставлення досебе, інших людей, до життєвих перспектив; адекватна самооцінка: уміння реально оцінювати свої здібності й можливості, а також адекватно сприймати оцінки інших людей).
• Аналіз проблем і прийняття рішень (уміння визначати суть проблеми та причини її виникнення; здатність сформулювати декілька варіантів розв'язання проблеми; уміння передбачати наслідки кожного з варіантів для себе та інших людей; уміння оцінювати реальність кожного варіанта, враховуючи власні можливості та життєві обставини; здатність обирати оптимальні рішення).
• Визначення життєвих цілей та програм (уміння визначати життєві цілі, керуючись своїми потребами, нахилами, здібностями; уміння планувати свою діяльність, враховуючи аналіз можливостей і обставин; уміння визначати пріоритети й раціонально використовувати час).
• Навички самоконтролю (уміння правильно виражати свої почуття; уміння контролювати прояви гніву; уміння долати тривогу; уміння переживати невдачі; уміння раціонально планувати час).
• Мотивація успіху та тренування волі (віра в те, що ти є господарем свого життя; установка на успіх; уміння зосереджуватися на досягненні мети; розвиток наполегливості та працьовитості).

Поняття компетентності включає в себе не тільки когнітивну складову, а й мотиваційну, етичну, соціальну, поведінкову; систему ціннісних орієнтацій, звички.

Однією із складових компетентності, що належить до проблеми збереження та зміцнення здоров’я людини, науковці виділяють компетентність здоров’язбереження (І.Зімняя, Д. Воронін, А. Хуторський, В. Сергієнко, Л. Грицюк, О. Савченко).

Під здоров’язберігаючою компетентністю ми розуміємо інтегральну якість фахівця, яка забезпечує успішне збереження та зміцнення фізичного, соціального, психічного та духовного здоров’я свого та здоров’я оточення.

Вона забезпечує організацію здорового способу власного життя у фізичній, соціальній, психічній, духовній сферах та організацію своєї праці. Основним критерієм цієї компетентності є стан оптимальної відповідності, гармонії між біологічним, психологічним і соціальним у житті й діяльності людини.

 

3. Компоненти здоров’язберігаючих компетенцій

 

У структурі здоров’язберігаючої компетентності науковці виокремлюють три основні компоненти:

 

– когнітивний (система знань і пізнавальних вмінь);

 

– особистісний (наявність і прояв рис особистості, зумовлених характером діяльності з формування здорового способу життя свого та інших людей);

– діяльнісний (здатність обґрунтовано виявляти та раціонально застосовувати шляхи і засоби для найбільш ефективного досягнення мети) [3, с. 33].

Когнітивний компонент має містити знання, які характеризуються світоглядним розумінням людини її природного та соціального оточення; загальні професійні знання про культуру здоров’я як складову загальної культури особистості; психолого-педагогічні знання про закономірності всебічного розвитку особистості; інтегровані предметні знання про цінності здоров’я та здорового способу життя як основи активної життєдіяльності та особистісного розвитку людини; методичні знання про застосування здоров’язберігаючих технологій у соціальній роботі та ефективні заходи щодо особистої безпеки життєдіяльності й оточуючого середовища.

Особистісний компонент становлять: мотиваційно-ціннісні орієнтації (прийняття цінності здоров’я, інтерес та готовність до різноманітних видів здоров’язберігаючої діяльності); соціальна орієнтація (готовність до виконання соціальних функцій і ролей у професійній та соціокультурній сферах); особистісні якості, необхідні для здійснення здоров’язберігаючої діяльності; рефлексивна складова (усвідомлення і присвоєння способів підтримки здоров’я).

Діяльнісний компонент містить систему спеціальних здоров’язберігаючих умінь і навичок (позитивне ставлення до власного здоров’я та здоров’я об’єктів своєї безпосередньої діяльності, володіння сучасними засобами психофізичної діагностики стану здоров’я та вміння їх застосовувати на практиці, вміння проектувати індивідуальні траєкторії розвитку і вдосконалення способів збереження здоров’я інших), а також загальнопедагогічні та професійні уміння і навички роботи (організаторські, аналітичні, проектувальні, комунікативні, корекційні та ін.).

Єдність та взаємодія зазначених компонентів є необхідною умовою для ефективного використання здоров’язберігаючої компетентності при виконанні професійних завдань.

Здоров’язберігаюча компетентність є необхідною умовою успішної професійної діяльності сучасного педагога, котрий працює в умовах різноманітних екологічних проблем, модернізації суспільства, поширення явищ нездорового способу життя тощо.

Отже, компетентність здоров’язбереження педагога — це характеристики, особливості, які спрямовані на збереження фізичного, психічного, соціального, духовного здоров’я — свого та оточуючих, а також сприяння збереженню, зміцненню здоров’я учнів на уроках і в позаурочній діяльності [11].

На підставі аналізу компонентів структур компетентності, представлених у науковій літературі, визначена структура здоров’язберігаючої компетенції педагога, до якої входять:

– ціннісно-мотиваційний компонент, який являє собою систему цінностей особистості педагога (основна цінність — здоров’я), мотивують його на здоров’язберігаючу діяльність, проявляється в інтересі і потребах педагога до формування ним здоров’язберігаючої компетентності;

– когнітивний компонент, спрямований на формування системи знань про закономірності збереження і розвитку здоров’я і прагнення до самоосвіти в питаннях здоров’язбереження;

– операціонально-технологічний компонент, орієнтований на оволодіння педагогами вміннями здоров’язберігаючої діяльності, проявляється в готовності реалізації поведінкових моделей здоро вого способу життя та здоров’язберігаючих технологій і здатності до самовдосконалення власного здоров’я;

– компонент особистісних і професійних якостей педагога, що включає такі особистісні якості, як організованість, відповідальність за власне здоров’я, доброзичливість, вимогливість до себе, працьовитість, ініціативність, енергійність, наполегливість, рішучість, самовладання та ін., а також професійно-значущі якості, а саме: інтерес до людей, любов до дітей, тактовність, емпатія, толерантність, рефлексія та ін. [11].

1.4. Форми і види роботи при формуванню здоров’язберігаючих компетенцій

 

Всі компоненти структури здоров’язберігаючих компетентностей педагога взаємопов’язані Кожна конкретна ситуація вимагає певного підбору зд

ібностей, якостей особистості, готовності педагога до здоров’язберігаючої діяльності.

Важливим елементом реалізації вчителем здоров’язберігаючих компетентностей є здоров’язберігаючий урок — форма організації навчання, яка забезпечує дитині та вчителеві збереження та підвищення запасу їхніх життєвих сил від початку до кінця уроку. Здоров’язберігаючий урок включає такі складові:

1. Відповідне розміщення дітей у класі — по периметру уздовж стін чи півколом, що дає змогу відчувати себе в колективі та творчому взаємозв’язку, єдності спілкування та діяльності.

2. Позитивне емоційне налаштування, яке знімає напругу, що могла з’явитися раніше й виступає організаційним моментом і настановою на урок чи тему. Це може реалізовуватися, наприклад, через привітання в парах, групах, у колі.

3. Активне міжособистісне спілкування, що ґрунтується на атмосфері вдячності та обміну позитивними емоціями.

4. Використання рухових дидактичних ігор, різноманітних активних дій, пересування учнів у просторі класу.

5. Мотивація педагогів до набуття здоров’язберігаючих компетенцій шляхом формування відповідальності за здоров’я дитини.

6. Тісна взаємодія з медиками та батьками з метою інформування про стан здоров’я учнів, наявність хронічних захворювань, факторів ризику здоров’я.

7. Побудова уроку з використанням передових технологій з урахуванням здоров’язбреження.

8. Забезпечення умов для продуктивної пізнавальної діяльності з урахуванням стану здоров’я, особливостей розвитку, інтересів, задатків та потреб.

9. Встановленні міжпредметних зв’язків.

10. Логічність та емоційність всіх етапів навчально-виховного процесу, варіативне використання правил здорового способу життя залежно від конкретних умов проведення уроку.

11. Ретельна діагностика, прогнозування планування і контроль кожного уроку з урахуванням особливостей учнів.

Аналізуючи проблему розвитку та формування здоров’язберігаючих компетенцій, фахівці цього напряму пропонують алгоритм упровадження здоров’язберігаючої педагогіки, що може бути реалізований в освітній системі.

Перш за все, він передбачає усвідомлення негативного впливу освітнього закладу на стан здоров’я учнів та вчителів і необхідність негайного вирішення. Також важливим є усвідомлення педагогом відповідальності за фізичне неблагополуччя учнів. Цей алгоритм включає тісну співпрацю з усіма учасниками навчально-виховного процесу: учнями, адміністрацією, батьками та вчителями.

Теоретична значущість й актуальність розглянутої проблеми, її недостатня розробленість послужили підставою для визначення теми даної роботи.

Психічне здоров’я утворюють позитивні емоції і почуття, воля, самосвідомість, самовиховання, мотивація поведінки, стреси, психотравми, резерви психологічних можливостей людини, запобігання шкідливих звичок, формування гігієнічних навичок і позитивних звичок.

Духовне здоров’я – це здоров’я всистемі загальнолюдських цінностей, ідеал здорової людини, традиції культури українського народу, розвиток позитивних духовних рис, духовні цінності й засоби розвитку духовності.

Соціальне здоров’я -  соціальні потреби та інтереси, етика родинних зв’язків, наслідки антисоціального ставлення до довкілля, соціальне забезпечення життєво важливих потреб, соціальна адаптація, здоров’я нації, формування потреби вести здоровий спосіб життя.

Інтелектуальне здоров'я - це можливість відкрити наші уми для нових ідей та досвіду, які можуть допомогти в поліпшенні особистої, групової та

суспільної взаємодії.

На шляху до інтелектуального здоров'я необхідно витрачати більше часу на навчання, наприклад читання книг, журналів і газет, для того щоб бути в курсі  поточних питань та ідей.

Одним із складових здоров’я є і творчість. Тому що саме творчий підхід до вирішення будь-яких життєвих проблем, завдань робить людину здоровою.

Ось чому тема створення у школі здоров’язберігаючого середовища є такою актуальною.

Ключовими компетентностями, що сприяють здоров’ю, якими повинні володіти учні для успішної соціалізації, є наступні: 

 - навички раціонального харчування;

 - навички рухової активності та загартування;

- санітарно-гігієнічні навички;

 - навички організації режиму праці та відпочинку;

 - навички самоконтролю;

 - навички мотивації успіху та тренування волі;

 - навички управління стресами;

 - навички ефективного спілкування;

 - навички попередження конфліктів;

 - навички співчуття (емпатії);

 - навички поведінки в умовах тиску;

 - навички співробітництва;

 - навички самоусвідомлення та самооцінки;

 - визначення життєвих цілей і програм;

 - аналіз проблем прийняття рішень.

- зберегти і підтримати фізіологічне здоров'я учнів.

Дослідженнями доведено, що ефективність формування здорового способу життя вимагає активного залучення учнів до здоров’язберігаючого

навчального процесу, формування в них активної позиції щодо зміцнення і збереження власного здоров’я. Аналіз здоров’язберігаючої діяльності загальноосвітніх закладів України дозволив виділити складові моделі цієї діяльності. Вона має поєднувати такі форми і види роботи:

-  корекцію порушень соматичного здоров'я з використанням комплексу оздоровчих та медичних заходів без відриву від навчального процесу;

- різноманітні форми організації навчально-виховного процесу з урахуванням їх психологічного та фізіологічного впливу на учнів;

- контроль за виконанням санітарно-гігієнічних норм організації навчально-виховного процесу; нормування навчального навантаження та профілактику перевтоми учнів;

- медико-психолого-педагогічний моніторинг стану здоров’я, фізичного і    психічного розвитку учнів;

- розробку та реалізацію навчальних програм із формування в учнів навичок ведення здорового способу життя та профілактики шкідливих звичок;

- організацію та контроль за дотриманням збалансованого харчування всіх учнів школи;

- заходи, що сприяють збереженню та зміцненню здоров'я вчителів та учнів, створення умов для їх гармонійного розвитку.

Однак особливе місце та відповідальність з оздоровчої діяльності відводиться освітній системі, яка повинна й має всі можливості для того, щоб зробити освітній процес здоров’язберігаючим,  і в цьому випадку мова йде вже не просто про стан здоров'я сучасних школярів, а про майбутнє України.

Національна Доктрина розвитку середньої освіти України в ХХI столітті передбачає вирішення таких проблем :

- виховання морально та фізично здорової людини;

- формування в учнів наукового світогляду, уявлення та розуміння наукової картинисвіту живої природи на основі усвідомлення понять і закономірностей взаємозв’язку безпечної поведінки людини, здорового способу життя, цінування власного життя та життя інших. Здоров’я, за визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, - це стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя, а не просто відсутність хвороб або фізичних вад.

Отже, здоров’я – єдність фізичного, психічного, духовного, соціального, інтелектуального та творчого аспектів здоров’я, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад.

1.5. Нормативно-правова база формування здоров `язберігаючих компетенцій учнів через систему шкільної освіти 

Протягом останніх років було видано низку наказів, законів, які були спрямованні на збереження, покращення, охорону, відновлення здоров'я нації, в тому числі, і дітей. 

Міністерство освіти і науки України традиційно реалізує багаторічну цілеспрямовану діяльність щодо формування здорового способу життя дітей, керуючись законами України “Про освіту”, “Про дошкільну освіту”, “Про охорону дитинства”, а також багатьма нормативно-правовими актами останніх років, які спеціально спрямовані на розв'язання проблем здоров'ямолоді, що навчається. Низка наказів Міністерства освіти і науки свідчить про постійну увагу галузі до формування здорового способу життя та розвитку життєвих навичок: 

— наказ від 05.08.02 № 445 “Про впровадження комплексної програми формування навичок здорового способу життя серед дітей та підлітків (за проектом “Діалог”)”; 

— наказ від 17.07.02 № 412/267 (спільно з МОЗ України) “Про організацію та проведення Всеукраїнського конкурсу-захисту сучасної моделі навчального закладу — Школи сприяння здоров'ю у 2002/03 навчальному році”; 

— наказ від 19.11.02 № 662 "Про розширення мережі експериментальних загальноосвітніх навчальних закладів за темою “Психолого-педагогічне проектування соціального розвитку особистості учнів загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів” та ряд ін.

У Законі України «Про загальну середню освіту» в ст. 5 зазначено, що завданнями загальної середньої освіти є виховання свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування гігієнічних навичок і засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров'я учнів (вихованців).

А в ст. 22 говориться про те, що загальноосвітній навчальний заклад повинен забезпечувати безпечні та нешкідливі умови навчання, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров'я, формувати гігієнічні навички та засади здорового способу життя учнів (вихованців). І що відповідальність за організацію харчування учнів покладається на керівників цих навчальних закладів.

1991 року в Україні набула чинності Конвенція 00Н про права дитини. Виконання її умов, а також положень Всесвітньої декларації про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей вимагає від Української держави, всього суспільства цілеспрямованих дій щодо створення сприятливих умов для життя дітей та молоді, оскільки стан фізичного, психічного, соціального і духовного здоров'я підростаючого покоління є інтегральним показником суспільного розвитку, дієвим чинником впливу на економічний, культурний, оборонний потенціал країни. 

Особливого значення Міністерство надає підвищенню рівня інформованості дітей і молоді, формуванню мотивації до здорового способу життя і безпечної поведінки шляхом уведення нових навчальних програм, методик, поширення тренінгової Інтерактивної та індивідуально-консультативної роботи, видання тематичної навчальної літератури, підготовки кадрів для профілактичної діяльності за цим напрямом, покращення системи ранньої профілактики, психолого-педагогічного діагностування, індивідуальної роботи, використання існуючого наукового та методичного потенціалу, вивчення передового досвіду. 

У співпраці з Міжнародною громадською організацією "Дитячий культурно-просвітницький центр" за сприяння ЮНІСЕФ у 2003 р. здійснено проект щодо профілактичної роботи серед дітей віком 9-12 років із запобігання поширенню ВІЛ/СНІДу, розроблено інформаційно-освітні матеріали (книжка коміксів) підлітками для підлітків. Діти 9-12 років отримали можливість ознайомитися з визначеними проблемами у цікавій та змістовній формі. 

У попередні роки з метою формування навичок здорового способу життя та на виконання протокольного рішення засідання Національної координаційної ради боротьби з наркоманією при Кабінеті Міністрів України та подальшого розвитку міжнародного проекту “Європейська мережа шкіл сприяння здоров'ю”, МОН України спільно з МОЗ України, у 2002/2003 навчальному році було проведено Всеукраїнський конкурс-захист сучасної моделі навчального закладу — Школи сприяння здоров'ю. Зараз в Україні, за оцінками Міністерства освіти і науки, нараховується близько 2,5 тис. шкіл, які до пріоритетів навчання та виховання включили питання формування здорового способу життя учнів. 

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИКА  ЗАСТОСУВАННЯ ЗДОРОВ`ЯЗБЕРІГАЮЧИХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАЛЬНО - ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ

2.1. Методика формування здоров’язберігаючих компетенцій у навчально –виховному  процесі

Проблема формування здоров’язберігаючих компетенцій постає дедалі гостріше в освітньому середовищі, а основними причинами цього є:

– відсутність загальновизнаного розуміння здоров’язберігаючої компетентності вчителів як комплексного феномену, який має великий потенціал для покращення рівня здоров’я учасників навчально-виховного процесу;

– нерозробленість змістового і методико-технологічного аспекту формування основ здоров’язберігаючої компетентності вчителів;

– участь і основна роль вчителя у створенні здоров’язберігаючого освітнього середовища для учасників навчально-виховного процесу, формування навичок здорового способу життя [1].

Основні фактори, що негативно впливають на здоров’я учнів і відповідно є наслідками відсутності формування здоров’язберігаючих компетенцій, є:

– недотримання гігієнічних умов в організації навчального процесу;

– перевантаження навчальними програмами та їх недосконалість, незавжди коректне застосуван ня освітніх технологій;

– інтенсифікація навчального процесу;

– низький рівень рухової активності;

– недостатня компетентність педагогів у питаннях здоров’я і здорового способу життя;

– неправильне та нераціональне харчування;

– авторитарний стиль викладання;

– низький рівень культури здоров’я учнів;

– незадовільний стан здоров’я педагогів [10, с. 25].

З перелічених факторів до тих, що стосуються безпосередньо особистості педагога, можна віднести авторитарний стиль викладання, незадовільний стан здоров’я, недостатня компетентність педагогів у питаннях здоров’я і здорового способу життя. Тому всі вони свідчать про відсутність здоров’язберігаючої компетенції з негативними наслідками для всіх учасників навчального процесу.

Діяльність учителя щоурочно повинна бути орієнтована на формування в дітей стійкої позиції, що передбачає визначення цінності здоров'я, почуття відповідальності за збереження й зміцнення власного здоров'я, поглиблення знань, умінь та навичок, пов'язаних з усіма складовими здоров'я (фізична, соціальна, психічна, духовна). Формування в учнів компетентного ставлення до власного здоров'я неможливе без реалізації всіх складових здоров'я. Для роботи у своїй  школі ми визначили напрямки, через які можлива реалізація кожної складової здоров’я.

  Реалізація фізичної складової здійснюється через:

- ранкову гімнастику, фізкультхвилинки, рухливі ігри, фізкультпаузи  (оздоровчу рухливу діяльність);

 - контроль та самоконтроль за правильною поставою під час письма, читання;

- використання вправ щодо профілактики сколіозу, запобіганню гіподинамії;

- виконання дихальних вправ;

- виконання гімнастики для очей, точковий самомасаж біологічно активних  точок обличчя й голови, щоб врешті «розбудити» дітей і створити відповідний робочий настрій на весь навчальний день;

- навчання використанню народних засобів оздоровлення та профілактикизахворювань;

- знання свого особистого рівня здоров’я;

- навчання правильному та регулярному чищенню зубів;

- навчання щодо дотримання режиму навчання, харчування, праці, відпочинку;

- навчання культурі споживання їжі.

Реалізація соціальної складової здійснюється через:

-  використання засобів, які сприяють інтересу до навчального матеріалу;

-  створення умов для самовираження учнів;

-  стимулювання аргументації відповідей;

 - заохочування ініціативи учнів;

 - розвиток інтуїції, творчої уяви учнів;

 - зосередження уваги на якості мовлення;

 -  демонстрація правильного мовлення;

 -  закінчення уроку повинно бути своєчасним;

 -  використання зв’язків з іншими предметами;

 -  використання матеріалу з інших сфер життєдіяльності;

 - використання дидактичного матеріалу;

 - надання різнорівневих домашніх завдань;

 - ініціація різноманітних видів діяльності;

 - здійснення взаємоконтролю;

 - навчання дотриманню правил спілкування в класі, в громадських місцях,

- їдальні, громадському транспорті;

- навчання вмінню уникати конфліктних ситуацій за алгоритмом «Стій!Подумай! Прийми рішення!»;

-  навчання гуманному ставленню до людей з фізичними вадами.

Реалізація психологічної складової здійснюється через:

  -  створення сприятливого психологічного клімату на уроці;

  - дотримання позитивного мислення;

 -  демонстрацію ненасильницьких засобів навчання;

  - навчання вмінню керувати своїми емоціями, почуттями;

 -  навчання підтримання в собі впевненості у своїх можливостях, задатків;

 -  здійснення самооцінки, самоконтролю;

 -  здатність аналізувати наслідки дій шкідливих звичок тощо;

  -  навчання вмінню відмовлятися від пропозицій, які шкідливі для здоров’я;

  -  навчання вмінню приймати самостійно рішення в різних ситуаціях;

  -  навчання підтримувати дружні стосунки з усіма учнями класу;

  -  музикотерапію;

  -  кольоротерапію.

Реалізація духовної складової здійснюється через:

  -  навчання доброзичливому ставленню до товаришів у класі, до учнів школи, до дорослих;

  -  навчання відповідальності за власні дії та вчинки;

  - вироблення навичок самообслуговування;

  -  навчання висловлювати свої погляди щодо здорового способу життя;

  - навчання здатності бачити й сприймати прекрасне в житті, природі,

 мистецтві, літературі;

  -  навчання вмінню розрізняти зло і добро, духовне і бездуховне, долати

 прояви зла в собі;

-   навчання усвідомленню життєвих цінностей.

 Впровадження здоров'язберігаючих компетенцій потребує від учителя, по-перше, не допускати перевантаження учнів, визначаючи оптимальний обсяг навчальної інформації та  способи її надання, враховувати інтелектуальні та фізіологічні особливості учнів, індивідуальні мовні особливості кожного учня. Намагатися планувати такі види роботи, які сприяють зниженню втоми. Здоров'язберігаючі компетенції передбачають: зміну видів діяльності, чергування інтелектуальної, емоційної, рухової видів діяльності; групової й парної форм роботи, які сприяють підвищенню рухової активності, вчать вмінню поважати думки інших, висловлювати власні думки, правилам спілкування; проведення ігор та ігрових ситуацій, нестандартних уроків, інтегрованих уроків. В учнів розвинута інтуїтивна здатність відчувати емоційний стан учителя, а тому  з перших хвилин уроку треба створити середовище доброзичливості, позитивного емоційного налаштування. Слід пам’ятати, що психологічний стан і психологічне здоров’я вчителя впливає і на фізичне здоров’я учнів .

Велике значення для попередження втоми є чітка організація навчальної праці. На уроках, де більша частина навчальної діяльністі пов’язана з класною дошкою, дуже важливо, щоб до початку уроку було зроблено необхідні записи на дошці: завдання для усного рахунку, опитування, можливо, план роботи на уроці. Можна зразу вказати в залежності від ступеня складності завдання якому рівню відповідає його виконання. Знаючи весь план уроку, які знання, вміння, навички необхідно набути , який обсяг роботи виконати, учень може обрати ступінь складності завдання, розподілити свою роботу на свій розсуд, що формує учня як суб’єкта навчальної діяльності. Під час вивчення нового матеріалу добре, коли весь матеріал уроку записаний на дошці або на плакаті, виведений на мультимедійний екран  і при підведенні підсумків уроку є можливість охопити ще раз поглядом виведені формули, співвідношення, графіки тощо.  Необхідно проводити роботу з профілактики стресів. Хороші результати дає робота в парах, групах як на місцях так і біля дошки, де  більш «слабкий» учень відчуває підтримку товариша. Антистресовим моментом на уроці є стимулювання учнів до різноманітних способів ров’язання, не боячись помилитися. 

2.2. Методичні рекомендаціїзастосування здоров`язберігаючих компетенцій на уроках біології

Актуальність і важлива соціальна значущість проблеми погіршення здоров'я підростаючого покоління передбачає застосування здоров'язберігаючих компетенцій на уроках біології.Вчителю біології належить визначна роль у навчанні учнів бути здоровими. Майже кожну тему предмета можна використати для формуванняздоров’язберігаючих компетенцій.Уроки біології в школі є сприятливим грунтом для формування в учнів корисних звичок. Мета здоров'язберігаючих компетенцій саме на уроках біології людини - забезпечити школяреві можливості збереження здоров'я за період навчання в школі, сформувати у нього необхідні знання, вміння та навички щодо здорового способу життя, навчити використовувати отримані знання.  

Одним із головних напрямків здоров’язбереження є створення здорового психологічного клімату на уроці. Це досягається зміною різних видів навчальної діяльності, що змінюються через кожні 7-10 хв. Це і «мозковий штурм», і робота в творчих групах, і робота з підручником, і проведення лабораторних досліджень та практичних робіт, і складання та розв’язання кросвордів, і здійснення віртуальних мандрівок, і захист проектів, і цікаві вправи,  ігрові ситуації та різні типи уроків біології тощо. Вони сприяють активізації ініціативи і творчого самовираження учнів, розвитку пам'яті, логічного і критичного мислення, вмінню спілкуватися, не боятися висловлювати свою думку. Навчання повинно проводитися з врахуванням ведучих каналів сприйняття інформації учнів (аудіовізуальної, кінестетичної і т.д.). Необхідно здійснювати індивідуальний підхід до дітей з урахуванням їх особистих можливостей.

Велике значення має емоційний клімат на уроці. Мажорність уроку, емоційна мотивація на початку уроку, створення ситуації успіху та емоційного розвантаження ведуть до зниження психоемоційного напруження. Діти включаються в творчий процес, в  пошук розв’язків та рішень, що сприяють їх розвитку та зниженню появи втоми, тому що результат будь-якої праці, а особливо розумової, залежить від настрою. В недоброзичливій обстановці втома наступає швидше, а хороший настрій, сміх дарує здоров'я. Це досягається використанням наочності, цікавих вправ, відеофільмів, домашніх завдань творчого характеру, ігрових ситуацій. Всі перераховані вище методи та прийоми  можна успішно застосовувати на уроках біології, що значною мірою вплине на розвиток високої працездатності учнів. При вмілому розподілі розумової праці можна не тільки розвинути величезну за своєю продуктивністю діяльність, але й зберегти її на довгі роки, можливо, на все життя, а також високу працездатність мозку та високий загальний тонус організму. Дійсно, людина втомлюється не стільки від того, що багато працює, а саме через те, що працює невміло та важко. Необхідно пам'ятати, що найголовнішою умовою забезпечення високої продуктивності розумової діяльності є поступовість входження у процес її виконання.

Велику увагу потрібно приділяти нормуванню домашніх завдань для уникнення перевантажень, звернувши особливу увагу на об’єм і складність матеріалу, що задається додому. Основні пункти завдання розглядаються на уроці, тому що він є основною формою педагогічного процесу, а додому залишається повторення. В зміст уроку включати питання, що пов’язані зі здоров’ям учнів, які сприятимуть формуванню в них цінності здорового способу життя і потреб у ньому.

Значну роль у зміцненні здоров'я учнів відіграє також екологічний простір: провітрювання, озеленення, освітлення кабінету перед початком уроку. Сприятливо наздоров'я і настрій впливають запахи, найкращим джерелом яких є  кімнатні рослини. Крім того, вирішується виховне завдання: діти залучені до догляду за рослинами, залучаються до бережливого відношення до них, до всього живого, одержуючи основи екологічного виховання.

Від рівня гігієнічної раціональності уроку залежить функціональний стан школярів в процесі навчальної діяльності, можливість тривалий час підтримувати розумову працездатність на високому рівні і попереджати передчасну втому. Не можна забувати і про те, що гігієнічні умови впливають і на стан вчителя, його здоров'я. А це, в свою чергу, впливає на стан і здоров'я учнів. Турбота про здоров'я учнів невіддільна від турботи вчителя про власне здоров'я.

Кожен урок біології за виховну мету має виховання бережливого ставлення до навколишнього середовища, до живих організмів біосфери, до свого організму та оточуючих людей, а головне – це дотримання здорового способу життя. А від чого залежить здоров’я? В деякій мірі учням важко роз’яснити, чому їм таким молодим і, на їхній погляд, повністю здоровим, необхідно думати та дбати про здоров’я. Учні вважають, що про нього повинні думати дорослі і старі люди. У коректній формі лотрібно намагатися довести до їхнього розуміння, що здоров’я – це не лише відсутність хвороб чи дефектів, а цілий комплекс фізичних, духовних і соціальних факторів життя.  На багатьох прикладах пояснювати, навіщо для здоров’я потрібно знати в усьому міру. На перший погляд, це проста задача, але і досить складна у педагогіці.  Сьогодні на молодих людей згубно діють саме надлишки в усьому – переїдання, перевтоми, вживання енергетичних напоїв, ранні статеві стосунки, нічні клуби. Якщо порівняти нас з іншими живими організмами, то ми маємо найкоротший термін життя. Вивчаючи кровоносну, дихальну, травну, видільну системи людини, можна наголосити на тому, що вчені світу визначили: вік людини – це не дата в документах, а стан кровоносних судин. Через їх найтонші стінки безперервно відбувається обмін речовин: в один бік надходять необхідні для тканин білки, жири, вуглеводи, кисень, вітаміни, мінеральні солі, а в інший виділяються шкідливі продукти обміну. Якщо судини мають нормальний просвіт, тобто вони широкі, то зносу у них не відбувається, але якщо вони звужені – шансів на довголіття немає.   Які ж вороги звужують кровоносні судини в нашому тілі і цим скорочують нам життя?

По-перше, це тютюн. На сьогоднішній день учні починають палити досить рано, і причини цієї згубної звички різні. Різноманітними статистичними даними потрібно доводити до їхньої свідомості те, що кожна щоденна пачка цигарок скорочує життя на 5 годин. Отже, тиждень життя при цьому вже прокурене, а за рік – це віднято цілий місяць життя. Математично можна вирахувати, що коли людина курить 4 роки, то можна відняти 1 рік. Якщо людина повинна прожити 75 років, то вона проживе всього 55-60 років. Потім ми вираховуємо, що можна купити за ті гроші, які прокурює кожна людина, адже за рік це виходить сума у кілька тисяч гривень. Звичайно, учні курять менше, ніж їхні батьки, але вони повинні знати, до чого вони можуть дійти.

По-друге, алкоголь та наркотичні речовини. Небезпека їх для організму велика, адже починаючи з молодого віку дози вживання ще незначні, але коли ці дози ростуть, то життя скорочується. Найнебезпечніше при вживанні цих речовин – це те, що в молодих людей дезорганізується психічний світ особистості.

По-третє, це емоційні перевантаження. Учні сьогодні досить емоційні, а на першому місці це не позитивні, а саме негативні емоції, які проявляються злістю, ненавистю, агресією.

Тому на своїх уроках я практикую такі методи та прийоми роботи:
- «мозкова атака»;

- рольові ігри;

- робота та виконання вправ у малих групах;

- інсценування;

- тренінгові заняття;

- конкурси, вікторини;

- конкурс ерудитів;

- спільне виготовлення навчальних проектів;

- аналіз життєвих ситуацій;

- навчання за методом "рівний - рівному";

- альтернативна методика.

Оскільки важливим елементом здоров’язбережувальних освітніх технологій є здоров’язбережувальний урок як форма організації навчання, яка забезпечує дитині та вчителеві збереження та підвищення запасу їхніх життєвих сил від початку до кінця урокуу своїй практиці я використовую, по можливості, уроки з елементами тренінгу у 6-7-мих класах та тренінги у 9-11-х класах. Особливостями такого здоров’язбережувального уроку є:

-відповідне розташування дітей у класі – півколом, що дає змогу відчувати себе в колективі та творчому взаємозв’язку, єдність спілкування та діяльності; 

-позитивне емоційне налаштовування, що дає можливість зняти напругу, яка могла з’явитися раніше і виступає організаційним моментом, і настановою на урок чи тему; це може реалізовуватися, наприклад, через привітання в парах, групах, у колі; 

-активне міжособистісне спілкування - ситуації прощання та взаємовдячності, які організуються як привітання. 

Головна вимога до здоров’язбережувального уроку – близько 50% часу уроку діти повинні знаходитися у стані рухової активності (паузи здоров’я, рухові дидактичні ігри та різноманітні активні дії, пересування дітей у просторі класу, фізкультхвилинки). Важливим компонентом здоров’язбережувального уроку є робота з усвідомленням, у наслідок чого учні обмислюють своє життя, свою поведінку, стосунки з людьми, засвоюють позитивні думки про здоров’я. Ця робота з усвідомленням забезпечує формування у дітей механізму гармонізації стосунків із самим собою, з іншими, зі світом природи та світом культури .

У своїй практиці я використовую наступні здоров’язбережувальні технології на уроках, зазначені у класифікації С. Постоєнко [8, с.6]:

Технологія забезпечення безпеки життєдіяльності полягає у формуванні у дітей навичок використання психолого-педагогічних прийомів, методів, підходів для розв’язання завдань збереження і зміцнення здоров’я учнів, отримання необхідної професійної підготовки для роботи в цьому напрямі. 

Екологічні здоров’язбережувальні технології полягають у вихованні у школярів любові до природи, потреби піклуватися про неї, залучення їх до дослідницької діяльності у сфері екології, формуванні гармонійних взаємин із природою. 

Використання оздоровлювальних вправ на уроках передбачає перерви під час уроків (фізкультхвилинки, руханки, зорова та пальчикова гімнастика), які сприяють поліпшенню функціонування мозку, відновлюють тонус м’язів, що підтримують правильну поставу, знімають напругу з органів зору та слуху, з утомлених від письма пальців.

Для того, щоб виконання фізичних вправ було цікавим для дітей, через кожні 2-3 тижні змінюю вправи, виконуємо їх під музику, включаємо танцювальні рухи.

Значну увагу при вивченні теми кровообіг приділяю темі «Захворювання серцево – судиної системи та запобігання їх виникненню», де детально вивчаємо з учнями фактори ризику захворювань серцево-сдинної системи та заходи профілактики. Проводжу з учнями практичні заняття на покращення кровообігу.

 

Фізкультхвилинка на покращення кровопостачання головного мозку

         Знайти на шиї хребець, що найбільше виступає. Другим па­льцем масажувати точку, розташовану між сьомим шийним і першим груд­ним хребцями. Ця біологічно активна точка має опосередковані зв'язки з усіма активними точками організму, її масаж впливає на кровопостачання головного мозку.

Одна із проблем, що гостро стоїть не тільки в школі, але і в  суспільстві в цілому — гіподинамія. Технічний прогрес веде до зменшення рухливості людини. Зменшується не тільки час, присвячений активним руховим вправам,але і час, проведений на свіжому повітрі. Тому в структурі уроку для збільшення працездатності і зменшення втоми необхідно активно запроваджувати фізкультхвилинки на розслаблення кистей рук, масаж пальців перед письмом, дихальну гімнастику, попередження втоми очей, правильність постави учнів тощо. При цьому враховуються вимоги до рухової активності: рухи повинні бути різноманітні, прості, проводитися на початковому етапі втоми. Це приблизно на 20-ій, або 35 хв. уроку. Перевагу потрібно віддавати вправам для втомлених груп м’язів. Підбір вправ здійснюється в залежності від особливостей уроку.

 Знайомлячи учнів з будовою опорно-рухової системи на уроках біології у 8 класі, при вивченні теми «Опора і рух», акцентую увагу школярів на значенні фізичних вправ для її розвитку. Що сильніше розвиваються м’язи тіла, то міцнішими стають і кістки скелета. Крім того, підвищується стійкість організму до захворювання і несприятливих чинників довкілля. Хворобам хребта сприяє малорухливий спосіб життя, довготривале перебування тіла у фізіологічно незручному положенні: багатогодинне сидіння у неправильній формі  за письмовим столом в школі, вдома, за пультом комп’ютера.При цьому кровопостачання і забезпечення поживними речовинами тканин, які прилягають до хребта, тіл хребців і між хребцевих дисків, майже у 30 разів гірше, ніж при раціональному руховому режимі. Переконую учнів в тому,  що рух є потребою організму. Фізична зарядка, рухові ігри, фізична праця, катання на велосипеді, самокаті тощо сприяють, покращують та зміцнюють здоров'я. Тому на фізкультхвилинках при вивченні даної теми я проводжу з учнями наступні вправи.

 

Вправи для хребта

Основні рухи: згинання – розгинання, стискання – розтискання,  скручування – розкручування. Дихання  через ніс.

 

1.Голова плавно відкидається назад та дотикається потилицею спини – намагаємося втягнути голову вплечі. Потім плавний нахил голови вперед – знову тягнемо голову в себе.

2. Хребет прямий. Нахиляємо голову, намагаємося доторкнутися вухом до плеча (вправо-вліво).

 3. Голова поставлена прямо, спина пряма. Повільно відводимо погляд вправо (вліво) та повертаємо за ним голову (намагаємося побачити, що там ззаду).

 

4.Ніс та потилиця – вісь обертання. Повертаємо голову (наче навколо носа). Підборіддя йде в сторону та вгору. Песик прислухається. ( Три варіанти: голова рівно, голова нахилена вперед, голова відкинута назад.)

 

 5. Кругові рухи  голови. Шия – хвостик гарбуза, голова – гарбуз, перекачується  по плечах (без напруження).

Комплекс вправ для суглобів

 

1. Кисті рук

a)     стиснути – розтиснути (декілька разів, швидко),

б)    обертати в обидві сторони в променевозап’ястному  суглобі,

в)     кисті згинаються вправо - вліво, впред – назад.

2. Ліктьові суглоби

Плечі нерухомі, руки звисають. Лікті вільно (як на шарнірах) здійснюють коливальні рухи.

3. Стопи ніг

a)     тягнемо носок (на себе-від себе),

б)    топчемося  на зовнішніх, на внутрішніх боковинах стоп, на пальцях, на п’ятках,

в)     виконуємо стопою обертові рухи (в обидві сторони).

4. Колінні суглоби

a)     коліно виконує обертові кругові рухи,

б)    ноги згинаються, розгинаються (долоні рук на колінах).

Урок  «Перша допомога при ушкодженні опорно – рухової системи» та виконання практично роботи №1 до цього уроку повністю побудований на принципах здоров`язбережувальних технологій

Дихання — одна з основних життєвих функцій, сукупність процесів, якої забезпечують надходження в організм кисню, вико­ристання його в окислювально-відновних процесах, а також ви­далення з організму вуглекислого газу та деяких інших сполук, що є кінцевими продуктами обміну речовин. Тож при вивченні теми «Органи дихання» велику увагу приділяю не лише профілактиці захворювань дихальної системи,  а і здійснюю тренування дихання, яке, не займаючи багато часу, дозволяє не тільки розвивати органи дихання, але і сприяє підвищенню культури спілкування.

Крім того, проводжу з учнями різні дихальні вправи, прийоми для покращення дихання.

Вправи для розвитку дихання

1.  В. п. – стати рівно, руки вниз.

     1-2 – руки в сторони – вдихнути, 3-4 – різко обняти себе руками за плечі – видихнути. Повторити 3-4 рази.

2.  В. п. – стати рівно, руки вниз.

     1-2 – руки в сторони – вдихнути, 3-4 – присісти, обняти руками коліна – видихнути. Повторити 3-4 рази.

3.  Вдихнути широко відкритим ротом, видихнути носом. Повторити 4-5 разів.

4.  Дихання через одну ніздрю: вдихнути носом – одна ніздря притиснута пальцем, видихнути ротом. Повторити 3-4 рази.

При вивченні теми «Дихання» значну увагу приділяю параграфу «Інфекційні захворювання дихальної системи», зокреми акцентую увагу учнів на вірусні захворювання, наприклад, ГРЗ   та грип, детально розповідаю учням про профілактику даних захворювань та лікування їх народними методами.

При вивченні травної системи діти, крім будови травної системи,  знайомляться також зі складом харчових продуктів, їх енергетичною цінністю, з енергетичними потребами людини. Звертаю увагу учнів на необхідність своєчасного і збалансованого харчування, проводжу роботу по підвищенню культури прийому їжі, дотриманню основних гігієнічних вимог. Школярі вчаться складати меню з врахуванням вимог до здорового харчування, отримують необхідні відомості про процеси, що відбуваються з їжею під час її приготування. Значну увагу при вивченні теми кровообіг приділяю темі «Захворювання серцево – судиної системи та запобігання їх виникненню», де детально вивчаємо з учнями фактори ризику захворювань серцево-сдинної системи та заходи профілактики. Проводжу з учнями практичні заняття на покращення кровообігу.

При вивчені теми «Вітаміни» учні звертають увагу на те, як правильно вживати продукти, збагачені вітамінами, в яких кількостях, що відбувається при недостачі вітамінів в організмі і до яких наслідків це призводить. На уроці узагальнення матеріалу до відома дітей доводжу своєрідну пам`ятку вживання їжі, проводимо різні меди

Правила прийому їжі

• • Їсти потрібно за режимом.
  •  Багато гризти й жувати овочі та фрукти, не відмовлятися від твер­дої їжі.
  • • Якомога менше вживати солодощів.
  • • Відкушувати їжу лише передніми зубами.
  • • Роздрібнювати їжу лише боковими зубами.
  • Ковтати їжу добре розжованою, не запиваючи.
  • Закінчувати кожен прийом їжі твердими овочами чи фруктами.
  • Після кожного прийому їжі щоразу споліскувати рот.
  • • Не їсти нічого між звичними прийомами їжі.

Значний інтерес в учнів викликає виконання різних вправ, прийомів для покращення роботи шлунково – кишкового тракту.

Правила чищення зубів

•  Щітка повинна бути із зігнутою ручкою, короткою, на 2—3 зуби,

голівкою, з рідкою щетиною.

• Перед чищенням зубів щітку слід промити теплою водою.

• Спочатку треба чистити передню поверхню зубів вертикальними рухами від ясен до краю зубів (спочатку верхніх), а потім задню по­верхню такими самими рухами (по 5 рухів проти кожної пари зубів) — від лівих бокових до правих.

• Потім треба чистити жувальну поверхню зубів, спочатку вздовж зубного ряду (5 рухів туди-назад), далі поперек зубного ряду (5 рухів .уперед-назад у кожному міжзубному проміжку) — теж зліва направо.

• Закінчити чищення зубів треба підмітаючими коловими рухами щітки по яснах і зубах, починаючи збоку до середини.

• Використовувати зубну щітку можна не більш як 3—4 місяці або до перших проявів ЇЇ стирання.

При  вивченні теми «Сенсорні системи» доводжу до відома учнів  заходи профілактики захворювань  зорової сенсорної системи. Зокрема, наголошую, що, щоб зберегти нормальний зір, потрібно насамперед нормально харчуватися, частіше перебувати на свіжому повітрі, робити фізичні вправи. Денне світло повинно вільно потрапляти в кімнату через чисте віконне скло. У сонячну літню погоду необхідно користуватися темними окулярами. Розповідаю учням, як  слід користуватися захисними окулярами під час робіт, де утворюється стружка, осколки матеріалів. Протирати очі слід чистою серветкою, спрямовуючи рухи від зовнішнього кутка ока до внутрішнього, тобто до носа. Під час читання та письма потрібно забезпечити рівномірне достатнє освітлення, яке не сприяє швидкому розвитку втоми. Відстань від очей до предмета читання, писання чи дрібних предметів має бути 30-35 см.

Перегляд телепередач слід проводити з відстані не менше 1,5 м і з обов'язковим доосвітленням приміщення. Не читати в транспорті, лежачи. Не дивитися телевізор більше двох годин на день. Дотримуватися правил під час роботи з комп'ютером.

Дуже важливим для нормального зору є вітамінізоване харчування взагалі й особливо вітамін А, на який багаті тваринні продукти, морква, диня. Слід виключити шкідливі звички (тютюнопаління, уживання спиртних напоїв), вести врівноважений спосіб життя.

Для покращення зору учнів проводжу такі вправи.

Фізкультхвилинка  для зняття втоми очей

1.  Сісти прямо, хребет прямий, голова піднята, шия розслаблена, дихання спокійне.

2. Повільно опустити очі вниз, потім підняти вверх до крайньої точки. Повторити 3 рази.

3.  Повільно відвести очі вліво, потім вправо. Повторити 3 рази.

5. Повільно відвести очі у лівий верхній кут класу і по діагоналі її нижній правий кут. Повторити 3-5 разів.

6.Повільно відвести очі у правий верхній кут і по діагоналі у нижній лівий кут, і так 3-5 разів.

7.Опустити очі вниз і повільно поводити очима по колу за годинниковою стрілкою, потім проти неї, і так 3-5 разів.

Також уваги заслуговує профілактика захворюваності слухової сенсорної системи. Учні отримують важливу для них інформацію про те, що у зовнішньому слуховому проході накопичується вушна сірка, на ній затримуються пил і мікроорганізми, тому необхідно регулярно мити вуха теплою мильною водою; ні в якому разі не можна видаляти сірку твердими предметами. При вивченні даної теми зазначаю, що великої шкоди завдають слуховій сенсорній системі  надмірно сильні звуки і тривалий шум, особливо шкідливо діє останній, що призводить до глухуватості та навіть до глухоти. Максимальний рівень гучності звуку, що вже викликає болючі відчуття, становить у середньому 135 Дб (децибел). Деякі інфекційні захворювання (ангіна, грип) викликають запалення середнього вуха. Симптоми захворювання виявляються по-різному: може з'явитися біль у вухах, збільшитись виділення сірки, тобто з'являється «теча», знижується рівень чутності, тощо. У такому випадку необхідно звернутися до лікаря. Тривале прослуховування голосної музики також призводить до гіршення слуху й перевтоми нервової системи. Всі перераховані заходи сприяють збереженню здоров`я слухової сенсорної системи.

Вивчаючи тему з біології «Розмноження та індивідуальний розвиток організму» учні вчаться розуміти, як розвивається організм після запліднення, які фактори впливають на розвиток зародка і на розвиток організму в цілому. Під час вивчення окремих тем в учнів формується ціннісне ставлення до власного здоров’я, створюється мотивація здорового способу життя. Учні розуміють значення репродуктивної системи для продовження роду, тому починають з більшим розумінням ставитись до репродуктивних функцій власного організму. Особливо детально при вивчені даної теми розповідаю учням про інфекції що передаються статевим шляхом  та, зокрема, значну частину уроку відвожу на профілактику СНІД-ВІЛ захворюваності, що є, безумовно, актуальним наразі. Учні самостійно добирають інформацію для проведення уроку-семінару із даної теми, що значною мірою допомагає поглибити їхні знання по даній темі.

Вивчення циклу уроків по вищій нервовій діяльності сприяє загальному, психологічному, розумовому розвитку учнів. Ряд практичних та лабораторних робіт з таких тем як «Пам`ять»,  «Увага» «Сигнальні системи», «Мислення і свідомість», «Темперамент», «Здібності» допомагають учням у самопізнанні власних можливостей організму, вчать учнів розвивати свій внутрішній потенціал. І все це в сукупності формує риси особистості, високу розумову працездатність. Однією з головних умов забезпечення високої розумової працездатності є міцне здоров'я, значення якого часто недооцінюють батьки та учні. 

Відповідальність за формування здорового способу життя несе все суспільство, але, головним чином, школа. Тому складовою здоров’язберігаючих технологій є просвітницько-пропагандистська робота серед школярів про здоровий спосіб життя та про  шкідливість тютюнопаління, вживання наркотиків, алкоголю та інших токсичних речовин.

Висновки

Завдання будь-якого вчителя -  виховання у школярів потреби у здоровому способі життя, формування у них наукового розуміння пріоритету здорового способу життя та вироблення індивідуального способу збереження здоров'я. Уроки біології мають для цього всі необхідні умови, якщо   вдало застосовувати здоров`язберігаючі технології на певних етапах уроку.

При виконанні даної роботи було з’ясовано  основні напрямки використання здоров'язберігаючих компетенцій у школі; це правильна організація пізнавальних процесів:

- грамотне складання розкладу, оптимізація навчального навантаження, активний відпочинок і т. д;

- забезпечення оптимальних гігієнічних умов: чистота, рівень шуму, контроль за освітленістю, температурою, вологістю повітря в класі;

- індивідуалізація освітніх технологій: зокрема звернення до особистісно-орієнтованого навчання.

Головне завдання педагога - це раціональна організація уроку, використання активних методів і форм навчання, використання провідних каналів сприйняття інформації, а також персоналізований підхід до учнів .

Використання у процесі навчання ефективних методик та педагогічних технологій, які направлені на збереження здоров’я дітей,  розвиток їх здібностей, їх творчого потенціалу, сприяє кращому засвоєнню матеріалу уроку, зменшенню навчального навантаження та втомленость учнів, активізує розумову діяльність.

В кожній школі за період навчання збільшується статичне, динамічне і психічне навантаження на окремі органи та системи школярів, бо згостають обсяги навальних програм. Наслідком цього стає порушення постави, погіршення зору часто називають «шкільними хворобами». Застосування запропонованих в досвіді форм здоров’язберігаючих компетенцій докорінно прокращує такий стан.

Представлена педагогічна система впровадження здоров’язберігаючих компетенцій в процес навчання школярів заснована на принципах збереження, зміцнення та формування здоров’я, охоплює тісний взаємозв’язок теорії і практики, орієнтує учнів на самопізнання, самовизначення та саморозвиток. Впровадження здоров’язберігаючих компетенцій в навчально-виховний процес  сприяє підвищенню якості навчання.

Аналіз здоров'язберігаючої діяльності загальноосвітніх закладів України дозволив виділити складові моделі цієї діяльності. Вона має поєднувати такі форми і види роботи:

• корекцію порушень соматичного здоров'я з використанням комплексу оздоровчих та медичних заходів без відриву від навчального процесу;

• різноманітні форми організації навчально-виховного процесу з урахуванням їх психологічного та фізіологічного впливу на учнів;

• контроль за виконанням санітарно-гігієнічних норм організації навчально-виховного процесу; нормування навчального навантаження та профілактику перевтоми учнів;

• медико-психолого-педагогічний моніторинг стану здоров'я, фізичного і психічного розвитку учнів;

• розробку та реалізацію навчальних програм із формування в учнів навичок ведення здорового способу життя та профілактики шкідливих звичок;

• подолання стресів, стану тривоги; сприяння гуманному ставленню до кожного учня; формування доброзичливих взаємовідносин у колективі вчителів;

• організацію та контроль за дотриманням збалансованого харчування всіх учнів школи;

• заходи, що сприяють збереженню та зміцненню здоров’я вчителів та учнів, створення умов для їх гармонійного розвитку.

Результатом такої роботи є:

 створення учням безпечні умови для перебування, навчання й праці в школі;

- сприятливі умови для навчання дитини (від­сутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання й виховання);

 - оптимальну організацію навчального проце­су (відповідно до вікових, статевих, індивідуаль­них особливостей і гігієнічних норм);

-   повноцінний і раціонально організований ре­жим навчання.

Все це досягається шляхом підвищення мотивацію, врахування індивідуальних особливостей учнів та активізація процес навчання.

 

 

Формування здорового способу життя передбачає оволодіння учнями певними знаннями з питання збереження і зміцнення здоров'я, а також вироблення на їх основі адекватних умінь.

Створюючи умови для включення дитини в процеси творчості і застосовуючи методи, адекватні її психофізіологічним особливостям, я добиваюся таких результатів, як зниження стомлюваності; підвищення продуктивності і працездатності; формування позитивного мислення дитини та її ставлення до власного здоров'я.

Отже, сучасний урок має бути здоров’язберігаючим, здоров’яформуючим, здоров’язміцнюючим, спрямованим на формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя, учити культури здоров’я на засадах розвитку життєвих навичок. Такий підхід до сучасного уроку зобов’язує вчителя бути взірцем здорової людини.

Тільки в тісному взаємозв’язку з учнями, батьками, медичними працівниками, практичними психологами, соціальними педагогами, усіма тими, хто зацікавлений у збереженні і зміцненні здоров’я дітей і молоді, педагоги спроможні створити здоров’язберігаюче освітнє середовище.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Біологія. Шкільний світ №8 (740), квітень 2014. – с. 7

2.Ващенко О. Свириденко С. Готовність вчителя до використання здоров’язберігаючих технологій у навчально-виховному процесі // Здоров’я та фізична культура. – 2006. №8 – с. 1-6.

3.Воронцова Т.В. Навчання здоровому способу життя наоснові життєвих навичок / Т.В. Воронцова, В.С. Пономаренко. – К. : Просвіта, 2007. – 246 с.

4.Державні санітарні правила і норми влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладівта організації навчально-виховного процесу / ДСанПін 5.5.2008-01 МОЗ України, МОН України, 2001р

5.Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: Методичний посібник. Автор-укладач.: О.Пометун. Л.Пироженко. – К.: А.П.Н.; 2002 – 136с.

6. Концепція формування позитивної мотивації наздоровий спосіб життяу дітей і молоді -  Наказ МОН України № 605 від 21.07.2004 р. 6. 

7.Жабокрицька О.В. Гуманізація освіти і виховання основ здорового способу життяпідлітків // Збірник “Наукові записки”. – Випуск 38. – Серія: Педагогічні науки. Засоби реалізації сучасних технологій навчання – Кіровоград, РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2001. – С. 66–69. 

8.  Никифоренко Н. Інноваційне середовище як фактор розвитку особистості. Директор школи. – 2008.   - №9.

9. Таранова О., Чехал Г. Здоров`язбережувальний освітній простір. Завуч. – 2008. - № 19-20.

10.  Шульга С. Оздоровчі технології . Директор школи. – 2008. - № 9.

11.    Козак Є.П. Самовиховання як шлях до здорового способу життя підлітків // Шляхи оптимізації практичної результативності процесу фізичного виховання школярів: Зб. теорет. та метод. матеріалів. – Хотин –Кам’янець-Подільський, 2000. – С. 26 

12.    Фесюк О.П. Самооцінка школярами власної вихованості і культури здоров’я //Актуальні проблеми оздоровчої фізичної культури, фізичної реабілітації та валеології у сучасних умовах // Збірник наукових праць, Кіровоград, РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 1999. – С. 32 

Інтернет ресурси:

1. http://novovolynsklyceum.edukit.volyn.ua/informaciya_pro_zaklad/poradi_dlya_batjkiv/
2. http://ssd.ucoz.net/news/pam_jatka_dlja_batkiv_diti_internet_mobilnij_zv_jazok/2011-03-16-13