Шарль запевняв,що Монгольф’єрів газ,так тоді його називали – не є найкращимзасобом для того , щоб ним створити най-більшу підіймальну силу. Він перший пропо-нує заповнити кулю воднем, який набагатолегший за повітря. Паперова оболонка кулі пропускала водень. Брати Робер допомогли Шарлю вирішити цепитання. Матеріалом стала легка шовковатканина, просочена розчином каучуку ускипидарі
Шарль згадує у своєму щоденнику: «Вони били кулю,різали ножами ,рубали сокирами. Нарешті «монстр»отримав смертельну рану й довго зітхав. Неписьменні селяни закінчили свою боротьбу з моїм винаходом. Потім вони прив’язали пошматовану кулю до воза і по-сунули в село, співаючи і викрикуючи гасла про пере-могу над літаючим драконом».
З верхньої частини кулі і до її екватора було накинуто сітку доякої кріпилась корзина-гондола. Такий спосіб підвісу став класич-ним і зберігся до нашого часу. Знаючи,що з набором висоти тисквсередині оболонки буде збіль-шуватися і зможе її розірвати,Шарль вирішив залишити відкри-тим отвір у нижньому заправочно-му рукаві (апендиксі).,,З моїм пристосуванням горючий газ не зможе рознести свою темницю, тому що двері йому завжди будуть відкриті “,-писав Шарль у щоденнику.
Для керування кулею по висоті , а також для стравленняводню в екстренних випадках, у верхній частині буловстановлено спеціальний клапан . Також на борт заван-тажувався баласт,що складався з сухого просіяногопіску, розфасованого у мішки . Доречі , такий спосіб регулювання використовують і на сучасних аеростатах. Недарма знаменитий Франклін назвав Шарля ,,нянеюаеростата”. Наповнення кулі воднем тривало три дні. Не обійшлосьі без пригоди. З невідомої причини загорілася одна із25 бочок в яких добували водень. Тільки завдяки рішу-чим діям одного з робітників вдалося уникнути трагедії.
Старт було призначено на 1грудня 1783 року. Зібралосяпонад 40000 глядачів. Схвильовані пілоти, Шарль іодин з братів Робер, закінчували останні приготування до польоту. Але в останню хвилину старт відміняє король, який дуже переживав за життя своїх підданих. Шарль розгнівався і звернувся до міністра графаде Брейля з вимогою дозволити політ, мотивуючи вели-кою відповідальністю перед десятками тисяч парижан,які зібрали кошти на побудову кулі. ,,Люди повірили мені, і я не можу їх обманути”. Міністр був рішучою людиною,і під свою відповідаль-ність дозволив старт. В 13.30 прогримів залп гармати , подаючи сигналдо початку церемонії старту.
Ще в польоті Шарль вирішивпродовжити повітряну подорожсамостійно,щоб провести вимі-рювання температури і атмос-ферного тиску. Як тільки Роберступив на землю, куля дуже швидко почала підніматися і досягла висоти 3000м. Шарль проводить вимірюваннядо того часу поки холод не скував його пальці. Внаслідокшвидкого підйому він відчуваєсильний біль у вушах і починаєспуск.
Це був перший і останній політ Жака Шарля . До кінця життя він страждає від болю у вухах. На закиди скептиків,чому він відійшов від повітроплавання відповідає :,,Я дякую Господу, що в той день мені була притаманнамужність. Справа вчених- займатися наукою,а справамужніх- літати. Для себе я давно вибрав перше”. Доречі, Жозеф Монгольф’є також здійснив один політ,а його брат Етьєн жодного разу не сів у корзину аеростата.
Розглянемо принципову схему експериментальноїустановки для дослідження тиску газу від темпера-тури. Основою є велика колба, в якій знаходиться газ. Колба опускалася в посудину з танучим льодом. Зміну тиску фіксували за зміною показів термометра . Потім посудину поступово нагрівають і знову спос-терігають за показами термометра.