Життєвий і творчий шлях французького письменника Альбера Камю, його філософські та естетичні погляди. Вплив екзистенціалістських ідей на творчість Камю.

Тема уроку. Життєвий і творчий шлях французького письменника Альбера Камю, його філософські та естетичні погляди. Вплив екзистенціалістських ідей на творчість Камю.                                                   Художнє осягнення подій Другої світової війни у світлі  екзистенціальної філософії ;                                       абсурд і трагічний стоїцизм у романі А. Камю «Чума»

Мета уроку:                                                                                                                                                              ввести учнів у світ філософії ХХ ст., як називають філософію екзистенціалізму;                                     простежити життєвий і творчий шлях письменника,                                                                                     дослідити вплив філософії екзистенціалізму на творчість А. Камю;                                                                 створити передумови для подальшого сприйняття та аналізу роману «Чума»;                                                             розвивати творчі та інтелектуальні здібності учнів,                                                                                           формувати навички сприймання навчального матеріалу на слух, виділення головного, уміння висловлювати свої думки та аргументувати їх;                                                                                                            виховувати гуманізм, прагнення до активної життєвої позиції, почуття гідності, відповідальності за своє життя;                                                                                                                                                                   сприяти усвідомленню багатозначності світу і людини.

Обладнання: мультимедійна система та презентація, роздрукований словник термінів на столах учнів,портрет письменника, видання його твору, ілюстрації до нього

Тип уроку: формування нових знань з використанням інтерактивних технологій

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми і мети уроку.                                                               Вчитель.                                                                                                                                                                                      – Кожен наш урок – це не просто зустріч з минулим, це, насамперед, крок у майбутнє. Недаремно стародавні греки саме так трактували значення слова «урок»: входжу в свою долю, змінюю її.

   Мета нашого уроку: ознайомитися з життям і творчістю французького письменника, лауреата Нобелівської премії Альбера Камю, почати працювати над романом-притчею «Чума»

III. Первинне осягнення матеріалу

1. Вчитель.                                                                                                                                                                                                    Творчість французького філософа і письменника А.Камю — це безперервна спроба дати відповіді на жагучі питання як сучасності, так і взагалі людського буття. У творчості Камю переплелися література і філософія, до того ж, на відміну від інших письменників, чиїм творам притаманна філософічність, а також на
відміну від інших філософів, чиї праці не позбавлені естетичності, а подекуди і змісту, Камю залишив по собі і філософську, і літературну спадщину. Ta перш, ніж ми будемо про неї говорити, давайте поговоримо про А.Камю як людину. Уявіть себе журналістами популярних видань. До нас на прес - конференцію завітав А. Камю, він готовий відповісти на ваші запитання. Слухаючи відповіді Альбера Камю, ви заповнюєте анкету, яка знаходиться перед вами на столах. І ми тоді дізнаємося, хто ж він А. Камю.

Отже, ваші запитання. ( Учні задають запитання:)

1. Де і коли ви здобули освіту?

                       2. Ким був ваш батько?

      3. Де ви здобули вищу освіту?

4. Як розпочалася ваша літературна кар’єра?

5. Які твори ви написали протягом життя?

      6. Чому вас не прийняли до війська, коли розпочалася війна у Франції?

7. Чим ви хворіли?

      8. В якій підпільній організації ви працювали?

      9. В якому році ви стали лауреатом Нобелівської премії?

                                                                          Зразок анкети

  L Ім'я………………………………… Альбер

2.  Прізвище………………………….  Камю

3.  Національність……………………..француз

                      4.  Рік народження …………………….1913p,

     5.  Місце народження……………………Алжир – колонія Франції

                       6.  Соціальне походження: батько - військовослужбовець, загинув у Першу світову війну від ран у битві На Марні

7.  Сімейний стан …………………… одружений

8.  Фізичний стан…………………… смертельно хворий на сухоти

9.  Рід діяльності……………………. журналіст, письменник, публіцист, редактор газети

10 .Партійність………………………   член Компартії Франції

11 .Творчість…………………………. проза, поезія, драматургія

12. Нагороди………………………лауреат Нобелівської премії 1957 року

Зміст  творів……………….. філософський

14. Естетичні засади якої течії мистецтва XX ст.. реалізовували у творчості………...

екзистенціалізм

15, Причина вашої смерті……………….. автомобільна катастрофа

1 б .Шлях Ваших героїв…………………     «від абсурду через буття  до любові»

17. Об'єкт постійної уваги -  людина

18. Який твір утвердив Вашу письменницьку популярність А.Камю: « Чума»

Вчитель:

   Одним із кращих творів А.Камю є роман « Чума». Екзистенціальні аспекти в ньому проглядаються досить чітко.

  За жанром- це роман-притча. Притча - це  інакомовлення. Про що в інакомовній формі хотів розповісти автор , Відповіді на ці питання ми і  спробуємо розглянути на сьогоднішньому уроці.

    2. Історія створення роману. Символіка його назви, значення епіграфу. Особливості жанру і стилю. Тема і проблематика (лекція з елементами бесіди)

   Роман «Чума» був написаний у роки Другої світової війни, а опублікований у 1947 році.

   Запитання: Чому роман так називається?

   Очікувані відповіді:

   - Текст породжує назву, у цьому романі головною подією є чума.

   - Слово «чума» у романі має символічне забарвлення.

   Запитання: Як можна витлумачити назву роману? Поясніть її символіку.

   Очікувані відповіді:

   - Чума – інфекційна хвороба, що була поширена в середні віки і забрала багато людських життів, проте спільними зусиллями медики її практично ліквідували.

   - «Коричневою чумою» називають фашизм. На можливість такого тлумачення вказує сам автор, зазначаючи, що «зміст «Чуми» – це боротьба європейського руху опору проти фашизму, і датуючи події 194… роком.

(Обидві «чуми» несуть смерть, перекреслюють буття людини).

   - Третє значення цього слова у даному контексті – «світове зло у будь-якому з проявів». Про це значення «чуми» Камю писав: «За допомогою чуми я хочу поширити це значення на існуванні в цілому».

   Запитання:

   - На що спрямовує читача епіграф до роману?

   - Як епіграф до роману розкриває його головну думку?

   - Як ви думаєте, чому автор взяв епіграфом до роману слова Даніеля Дефо: «Якщо дозволено зобразити ув’язнення через інше ув’язнення, то дозволено також зобразити будь-який справді існуючий в реальності предмет через щось взагалі неіснуюче»?

   Очікувана відповідь: Як відомо, сам Камю так пояснював свій задум: «В образі чуми я хотів передати ту атмосферу задухи, у якій ми скніли, ту атмосферу загрози та вигнання, у якій ми змушені були жити. Водночас я прагнув поширити це тлумачення на буття в цілому». Таким чином, епіграф слугує своєрідним ключем для алегоричного тлумачення роману.

   Запитання: До якого жанрового різновиду можна віднести роман «Чума»? (Елементи яких жанрових різновидів роману наявні у творі Камю?)

   Варіанти відповідей:

   - Роман-притча, тому що повчання висловлене в алегоричній формі.

   - Роман-хроніка, тому що містить викладення подій в їх часовій послідовності.

   - Поліфонічний роман, тому що автор дає можливість висловитися героям з різними переконаннями, з різним життєвим досвідом. (Можна відмітити вплив творчості Ф. Достоєвського).

   - Можна помітити й риси роману-міфу: Камю створює власний міф, який по-своєму пояснює світ і таїть у собі потенційні можливості різних потрактувань.

   Всі зазначені жанрові складові твору і визначають особливості стилю (підкреслена безпристрасність, об’єктивність), сюжету і композиції (хронологічна послідовність подій, обмеженість авторського «всезнання»)

   Завдання: Визначте тему роману.

   Очікувані відповіді (виходячи з тлумачення назви роману):

   - Зображення епідемії чуми в Орані й боротьби з нею оранців.

   - Алегоричне зображення європейського руху опору.

   - Зображення одвічної боротьби людини із світовим злом, екзистенційного вибору людини.

   Завдання: Визначте проблематику роману.

   Варіанти відповідей:

   - Як жити в абсурдному світі, де панують хаос і зло?

   - Що робити, щоб зберегти у собі людину?

   - Як виконати християнську заповідь «Не убий!»?

   - Як «не бути нічиїм ворогом»?

   - Чи можна «стати святим без бога»?

   - Віра в людину або віра в Бога?

   - Чи можна наживатися на горі і смерті інших?

   - Чи можна «бути щасливим одному»?

   - Чи можна бути «стороннім» у цьому світі?

   - Чи можна остаточно перемогти «чуму»?

   - Чи варто боротися з чумою, якщо бацила ніколи не вмирає?

   - Взаємини влади і людської спільноти.

   - Проблема «маленької людини».

   - Чи має сенс боротьба без шансів на остаточну перемогу?

   - Проблема вибору людини у «межовій ситуації».

   - Проблема відповідальності.

   - Проблема взаємовідносин життя та творчості.

   - та інші.

    3. Особливості художнього часу і простору (бесіда, робота з текстом) (Слайди 8–11)

   Запитання: Коли і де відбуваються події, зображені в романі? (Автор приблизно вказує рік, коли відбуваються події (194…), прагнучи викликати асоціації з подіями Другої світової війни. Місце дії – Оран, місто-порт на середземноморському узбережжі Алжиру, в часи французького колоніального правління – столиця однойменного департаменту. Оран у романі – типове провінційне місто).

   Запитання: Як зображений Оран у романі? Що розповідає автор про його мешканців, про їхнє життя?

   Робота з текстом:

   «Саме містечко, признатися, бридке. На перший погляд тихомирне, і лише куди пізніше примічаєш, чим воно відрізняється від безлічі інших торгових міст, розкиданих під усіма широтами. Ну як собі уявити, скажімо, місто без голубів, без дерев і садів, де не чуєш ні лопотіння крил, ні шелесту листя,— словом, місто безлике? Нову пору року видно тільки по небу. Навесні хіба що змінюється повітря чи з'являються кошики з квітами, що їх привозять з околиці дрібні крамарі: виходить, ніби весна продається вроздріб. Улітку сонце спалює і так уже пропечені оселі й припорошує мури сірим попелом; жити тоді можна лише в холодку за щільно причиненими віконницями. Восени, навпаки, все потопає в болоті. Гарно буває тільки взимку.

   Найзручніший спосіб познайомитися з містом – це придивитись, як тут працюють, як тут кохаються і як тут умирають. У нашому містечку, може, це вплив клімату, все це затісно переплелося і робиться з тим самим гарячковим відсутнім виглядом. А то знак, що люди нудьгують і намагаються завести собі звички. Наші співгромадяни працюють багато, але тільки для того, аби забагатіти. Вони цікавляться передусім комерцією і, головне, – дбають, як самі кажуть, про зиск. Звісно, їм не чужі й прості радощі, вони люблять жінок, кіно й морські купання. Проте вельми розважливо відкладають ті втіхи на суботній вечір і на неділю, а в інші дні тижня силкуються заробити якомога більше грошей. Увечері, покидаючи контори, вони сходяться о домовленій годині по кав'ярнях, гуляють тим самим бульваром або сидьма сидять собі удома на балконах. Замолоду їхні бажання несамовиті й скороминущі, а в зрілому віці обмежуються товариствами гравців у кулі, бенкетами у складок та клубами, де ріжуться в карти на гроші».

   «…Нема потреби уточнювати, як у нас любляться. Чоловіки й жінки або надто швидко пожирають одне одного в так званому акті кохання, або у них поступово складається звичка бути вдвох. Між цими двома крайнощами середини майже не буває. І це теж не така й дивина. В Орані, як і деінде, через брак часу та бездумність люди хоч і кохають, проте самі не знають про це».

   «…А слід ось що підкреслити – пересічний вигляд міста і пересічний плин життя. Але варто тільки завести звички, і дні попливуть легко. Оскільки ж місто сприяє саме набуттю звичок, то ми маємо право сказати, що все складається на краще. Звичайно, під цим оглядом тутешнє життя не надто захоплює. Зате нам не відомо, що таке безладдя. Та й наші співгромадяни, щирі, приязні й завзяті, завжди викликали у подорожніх цілком заслужену пошану. Це аж ніяк не мальовниче місто, позбавлене зелені й душі, починає здаватися осідком спочинку і зрештою присипляє».

   Запитання: Яке ставлення автора до міста та його мешканців?

   Варіанти відповідей:

   - Автор підкреслює непривабливість міста, зображує беззмістовність і монотонність життя його мешканців, відсутність високих поривань, духовних та інтелектуальних запитів у них.

  - Автор підкреслює те, що Оран – звичайне, типове місто, а його жителі – «люди як люди…, люблять гроші, але це завжди так було…, звичайні люди». 

Літературний диктант

1. Хто з персонажів роману першим помирає від чуми? (Мішель – воротар у домі, де мешкав доктор Ріє).

2. З якою метою приїхав до Орану з Парижа Раймон Рамбер? (Написати репортаж про умови життя арабів і санітарний стан корінного населення).

3. Чому Раймон Рамбер хотів вибратися із зачумленого Орану? (Його в Парижі чекала кохана).

4. Хто з персонажів веде статистику чуми? (Жозеф Гран).

5. Кому з персонажів належать слова: «Соромно бути щасливим одному»? (Раймону Рамберу).

6. Кого з персонажів задовольняє стан речей в зачумленому місті? (Коттара).

7. Який вид міського транспорту порадив використовувати для перевозки трупів один із службовців мерії? (Трамвай).

8. Яка подія змінила світогляд отця Панлю? (Смерть сина слідчого Отона).

9. Хто з персонажів займався розробкою нової вакцини від чуми? (Доктор Кастель).

10. Батько якого з персонажів був прокурором? (Жана Тарру).

11. Хто з персонажів перехворів на чуму і одужав? (Жозеф Гран).

12. Хто з персонажів є автором хроніки? (Доктор Ріє).

 ІV. Основна частина уроку

    1. Бернар Ріє

    Характеристика підготовленими учнями образу доктора Бернара Ріє і аналіз його екзистенційного вибору (має містити цитатний матеріал).

    Запитання: Як характеризують доктора Ріє наступні цитати?

   1) «…Говорить просто мовою людини, яка втомилася жити в нашому світі, а проте відчуває прихильність до своїх ближніх і поклала для себе особисто не миритися з жодною несправедливістю й компромісами» [Ч. 1]

   2) «– Будь-що завжди варте заходу» [Ч. 1]

   3) «Он що дає певність: повсякденна праця. Все інше тримається на ниточці, все залежить від отого найменшого поруху. До цього не приліпишся. Головне – це добре робити свою справу» [Ч. 1]

   4) «Наприкінці тих виснажливих тижнів <…> Ріє раптом усвідомив, що йому більше не треба боронитися від жалю. Надто вже стомливий жаль, коли він даремний» [Ч. 2]

   5) «– Я надто довго вештався по шпиталях, щоб захопитися думкою про колективну відплату. Але ж ви розумієте: християни часом люблять побалакати на цю тему, хоча самі по-справжньому в це не вірять. Вони кращі, ніж видаються на перший погляд.

   – Отже, ви, як і отець Панлю, вважаєте, що чума має свої добрі сторони, що вона розкриває людям очі, змушує їх думати?

   Лікар нетерпляче труснув головою:

   – Як і всі недуги на цім світі. Те, що слушно відносно хвороб світу сього, слушно і щодо чуми. Можливо, дехто й стане кращим. Але ж коли бачиш, скільки біди й горя приносить чума, треба бути божевільним сліпцем або просто негідником, аби примиритися з чумою» [Ч. 2]

   6) «Лікар сказав, що він уже відповів на це запитання і що коли б він вірив у Бога всемогутнього, то облишив би лікувати хворих і передав їх до рук Господніх. Але річ у тім, що жодна людина на світі, атож, навіть і отець Панлю, який вірить, що вірує, не вірить у такого Бога, бо ніхто цілком не покладається на його волю, він, Ріє, вважає, що принаймні тут він на правдивій дорозі, борючись проти усталеного в світі ладу» [Ч. 2]

   7) «…Але ж коли бачиш, скільки біди й горя приносить чума, треба бути божевільним сліпцем або просто негідником, аби примиритися з чумою» [Ч. 2]

   8) «Все ще стоячи в сутіні, лікар сказав, що <…> що коли б він вірив у Бога всемогутнього, то облишив би лікувати хворих і передав їх до рук Господніх. Але річ у тім, що жодна людина на світі, атож, навіть і отець Панлю, який вірить, що вірує, не вірить у такого Бога, бо ніхто цілком не покладається на його волю, він, Ріє, вважає, що принаймні тут він на правдивій дорозі, борючись проти усталеного в світі ладу» [Ч. 2]

   9) «Я не знаю, ні що мене чекає, ні що буде по всьому цьому. Зараз є хворі і треба їх лікувати. Роздумувати вони будуть потім, і я з ними також. Але найпильніша справа — лікувати їх. Я бороню їх як умію, та й усе» [Ч. 2]

   10) «Так от, оскільки світовий лад визначається смертю, можливо, для Господа Бога взагалі краще, щоб у нього не вірили і щосили боролися проти смерті, не підводячи очей до небес, де він так уперто мовчить» [Ч. 2]

   11) «(Тарру):

   – …Проте всі ваші перемоги завжди були і будуть лише минущими, ось у чім заковика.

   Ріє спохмурнів.

   – Знаю, так завжди буде. Та це ще не привід, аби зректися боротьби.

   – Справді, не привід. Але уявляю собі, що ж тоді для вас ця чума.

   – Так, – мовив Ріє. – Нескінченна поразка» [Ч. 2]

   12) «Але в моєму випадку певен: бути чесним – значить робити свою справу»  [Ч. 2]

   13) «І навіть на смертній постелі я не прийму цей світ Божий, де мордують дітей» [Ч. 4]

   14) «Ну а він, Ріє, що він виграв? Хіба одне – спізнав чуму і пам'ятає про неї, спізнав приязнь і пам'ятає про неї, спізнав ніжність, і тепер його обов'язок час від часу про неї згадувати. Все, що людина здатна виграти у грі з чумою і з життям, – це знання і пам'ять» [Ч. 5]

   15) «Але воднораз за велінням серця він добровільно став на бік жертв і хотів бути разом з людьми, своїми співгромадянами, в єдиному, що було для всіх безперечне, – в любові, муках і вигнанні. Тим-то він поділяв зі своїми співгромадянами всі їхні страхи, тому будь-яке становище, в яке вони потрапляли, було і його власним» [Ч. 5]

    Запитання: Що обумовлює вибір доктора Ріє, що визначає його екзистенцію?

    Орієнтовні висновки: З усіх героїв роману доктор Бернар Ріє найбільш відкритий для рішення екзистенціальних питань. Він опиняється у самому центрі епідемії. Але не тільки клятва Гіппократа зобов’язує його само самовіддано боротися з чумою. Він прагне насамперед зберегти в собі людину, чесну людину, яка просто виконує свою роботу, свій обов’язок.

    2. Жан Тарру

    Характеристика підготовленими учнями образу Жана Тарру і аналіз його екзистенційного вибору (має містити цитатний матеріал)

    Запитання: Як характеризують Жана Тарру наступні цитати?

   1) «Життєрадісний, з незмінною усмішкою на устах, він, здавалось, був душею всіх доступних розваг, але аж ніяк не їхнім невільником» [Ч. 1]

   2) «Я ненавиджу смертні вироки» [Ч. 2]

   3) «Тарру сказав, що більшість людей сидить згорнувши руки, що пошесть – справа кожного, і кожен повинен виконати свій обов'язок» [Ч. 2]

   4) «Ось тоді я й зрозумів, що я принаймні протягом усіх цих довгих літ як був, так і зостався зачумленим, а сам усіма силами душі вірив, ніби саме з чумою і борюся. Зрозумів, що хай не безпосередньо, але я засудив на смерть тисячі людей, що я навіть сам сприяв тим смертям, схвалюючи дії і принципи, які неминуче тягли їх за собою» [Ч. 4]

   5) «Уже давно мені соромно, до болю соромно, що і я, хоча б непрямо, хоч і з найкращих спонук, теж був убивцею. З часом я не міг не помітити, що навіть найкращі не здатні нині утриматися від убивства своїми або чужими руками, бо така логіка їхнього життя, і в цьому світі годі кроку ступити, не ризикуючи заподіяти комусь смерть. Так, мені, як і раніше, було соромно, я зрозумів, що всі ми живемо в чумній скверні, і я втратив спокій. Навіть тепер я все ще шукаю спокою, силкуюся зрозуміти їх усіх, намагаюсь не бути нічиїм смертним ворогом<…> Я вирішив відкинути все, що хоча б віддалено, з добрих чи лихих намірів, завдає смерть або виправдовує вбивство» [Ч. 4]

   6) «Кожен носить її, чуму, в собі, бо не існує такої людини на світі. атож, не існує, якої б вона не торкнулася <…> Людина чесна, яка нікого не заражає, це саме той, хто ні на мить не сміє розслабитися» [Ч. 4]

   7) «Я тільки вважаю, що на цій землі існують лихо і жертви і що треба по змозі не ставати на бік лиха <…> Я намагаюся бути безвинним убивцею <…> Ось чому я поклав собі у всіх випадках ставати на бік жертв, аби хоч якось обмежити розмах лиха» [Ч. 4]

   8) «– Власне, одне лиш мене цікавить, – просто сказав Тарру, – знати, як робляться святими.

   – Але ж ви в Бога не вірите.

   Ваша правда.Тепер я знаю тільки одну конкретну проблему:чи можна стати святим без Бога»[Ч. 4]

   9) «(Старий астматик): …Кращі завжди відходять. Таке життя. Це була людина, яка знала, чого хоче» [Ч. 5]

   Запитання: Не дивлячись на високу моральність героя, автор «дає» чумі вбити Тарру. Чому? Якщо вважати, що чума – це покарання, то у чому в такому разі провина Тарру?

   Варіанти відповідей:

   - Смерть завжди забирає найкращих (за словами старого астматика).

   - Він ніс у собі надзвичайну втому від боротьби.

   - Його провина (гріх) у тому, що під час своєї революційної діяльності він мимоволі теж був убивцею.

   Орієнтовні висновки: Жан Тарру – один із найцікавіших і суперечливих образів роману. Мужній життєлюб, людина з почуттям внутрішньої свободи і власної гідності, неординарна особистість, Тарру усе життя розривався між моральністю і політичною боротьбою. Сповідуючись доктору Ріє, Тарру каже, що ще з 17 років він теж «зачумлений», заражений протиріччями світу, готовий вбити людину, виправдовуючи при цьому себе. У певний момент він усвідомлює, що і представники влади, і борці за свободу людства (революціонери) є  мимовільними вбивцями «живих людей».

   Його життєвим кредо сталє переконання, що завжди треба «ставати на бік жертв, щоб хоча б якось обмежити розмах лиха». Саме він є ініціатором створення санітарних дружин у зачумленому Орані.

    3. Жозеф Гран

    Характеристика підготовленими учнями образу Жозефа Грана і аналіз його екзистенційного вибору (має містити цитатний матеріал)

     Запитання: Як характеризують Жозефа Грана наступні цитати?

   1) «Бачте, я і його самого не так уже добре знаю. Але треба допомагати одне одному» [Ч. 1]

2) «Він належав до людей, однаково рідкісних у нашому місті, як і деінде, які мають відвагу віддаватися своїм добрим почуттям. Те мале, що він сказав про себе лікареві, і справді свідчило про наявність доброти і щирої прихильності, про що в наші дні не кожен наважиться сказати вголос[Ч. 1]

   3) «Ох, докторе, – казав він, – як би мені хотілося навчитись висловлювати свої думки!» [Ч. 1]

   4) «З певного погляду оповідач схильний вважати, що Гран навіть більшою мірою, ніж Ріє, чи, скажімо, Тарру, втілював ту спокійну мудрість, що надихала дружини в їхній праці. Він сказав «так» без вагання, з властивою йому доброю волею» [Ч. 2]

    Запитання і завдання: Які риси «маленької людини» наявні в образі Жозефа Грана? Що відрізняє Грана від інших «маленьких людей» (Башмачкіна, Мармеладова, Грегора Замзи)?

   Орієнтовна відповідь:

   1) Невисокий соціальний стан, скрутне матеріальне становище, відсутність особливих талантів, невдаха; добрий, нікому не чинить зла.

   2) У Грана присутня сила характеру: він бере участь у спільній боротьбі проти зла, допомагає Коттару; у нього є сенс життя (захоплення) – його роман.

   Орієнтовні висновки: Цікавим прикладом протесту проти епідемії абсурду і зла є «маленька людина» Жозеф Гран – дрібний службовець мерії. У ньому знайшли втілення дві важливі для Камю теми – творчості і любові, хоча і в дещо абсурдному втіленні. Дружина пішла від невдахи багато років тому, єдина фраза його роману про амазонку є його «роботою», його порятунком. Але саме Гран без жодних вагань стає «адміністративним серцем» санітарних дружин, ведучи страшну статистику чуми. Можна вважати саме ці сухі й суворі записи Грана його істинним шедевром. 

 ІV. Підведення підсумків

    1. Формулювання висновків

    2. Виставлення та коментар оцінок.

V. Домашнє завдання

1. Дочитати роман.

2. Підготуватися до аналізу морального вибору героїв роману: Бернара Ріє, Жана Тарру, Жозефа Грана (диференційоване групове завдання).