"Життєвий та творчий шлях Ліни Костенко"

Видатна українська поетеса, лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка, лауреат Міжнародної літературно-мистецькоїпремії ім. О. Теліги. Ліна Костенко

Народилася Ліна Василівна Костенко 19 березня 1930 р. у містечку Ржищеві на Київщині в родині вчителів. Незабаром, у 1936 році, сім’я Ліни переїздить жити до Києва, де майбутня поетеса закінчує середню школу.

Після закінчення школи Костенко вчиться в Київському педінституті, а через деякий час — у Московському літературному інституті ім. О. М. Горького, який і закінчує в 1956 році. Друкуватися Ліна Костенко почала вже в 16 років. Вона була однією з перших і найбільш помітних у плеяді молодих українських поетів, які виступили на рубежі 50-60-х років.

Збірки її віршів «Луч землі» (1957) і «Вітрила» (1958) викликали інтерес читача й критики, а книга «Мандри серця», яка вийшла в 1961 році, не тільки закріпила успіх поетеси, а й засвідчила її справжню творчу зрілість, поставила її ім’я в один ряд з видатними майстрами української поезії.

Але, з моменту виходу «Подорожей серця», до 1977 року творча біографія Ліни Костенко — це одна суцільна біла пляма. Обмеження свободи творчої думки, всілякі «опали» в часи застою призвели до того, що досить тривалий час вірші Костенко практично не потрапляли до друку. Творчість Ліни Василівни заборонили, дві її збірки були буквально «розсипані».

Та навіть у той складний час Костенко в голос заявила про те, що пора «Україні позбутися рабського комплексу». Завдяки своєму незламному і вольовому характеру, поетеса, незважаючи ні на що, посилено працювала. Крім ліричних жанрів - над своїм найвидатнішим твором — романом у віршах «Маруся Чурай».

Відсутність Ліни Костенко в літературному процесі України не тільки деформувала сам цей процес, але й глибоко торкнулася душі поетеси. Проте вона не здавалася, боролася і здобула перемогу над негнучким режимом! Через стільки років, у 1977 році, виходить у світ перша, після 16-річного мовчання, поетична збірка «Над берегами вічної ріки». Далі були роман у віршах «Маруся Чурай» (1979), поетичні збірки «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), «Вибране» (1989).

За роман «Маруся Чурай» і поетичну збірку «Неповторність» Ліна Костенко була удостоєна в 1987 році Державної премії ім. Т. Г. Шевченка. А через 3 роки, в 1990-му, її нагородили премією фундації Т. та О. Антоновичів у Джоржтаунському університеті за «Сад нетанучих скульптур». У 2022 році отримала найвищу нагороду Франції – Орден Почесного легіону.

Книги Костенко «Над берегами вічної ріки» (1977), «Маруся Чурай» (1979), «Неповторність» (1980) стали яскравими явищами в сучасній українській поезії й помітно вплинули на весь її подальший розвиток. Зараз Ліна Костенко живе і працює в Києві.