«Життя і творчість Михайла Чхана»

План-конспект уроку 10/11 класу

 Тема: «Життя і творчість Михайла Чхана»

Мета:  поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях Михайла Чхана , розвивати вміння сприймати поетичне слово, аналізувати та оцінювати його зміст та особливості форми; виховувати почуття гордості за рідний край, прагнення завжди тримати в серці любов до рідної землі .

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання:  довідкові матеріали; презентація.

Хід уроку

I. Організаційний момент.

II.  Мотивація навчальної діяльності.

Любі діти! Рада вітати вас на уроці і запрошую  у дивосвіт творчості   українського поета, нашого земляка Михайла Чхана .

III. Актуалізація опорних знань.

Оголошення теми та мети уроку

Тож давайте з Вами зараз запишемо тему уроку:  Життєвий і творчий шлях Михайла Чхана.

Презентація:

Михайло Антонович Чхан народився в селі Кам’янка Апостолівського району на Дніпропетровщині. Старе, здається на краю світу, козацьке село серед неозорих, з полиновим присмаком степів, вкинуте у долину однойменної річки Кам'янки. Зливаючись із Базавлуком, гримить вона посеред степу неповторної краси водоспадом «ніби підказуючи, що й людина не повинна дрімати у світі, а боротися, бачити світ цей у діалектичному розвитку».  

Цей незвичний ландшафт «виліпив» вдачу Чхана, заклав основи його бунтарського характеру, вплинув, навіть, на естетику та манеру письма, яка полягає в особливій ритмомелодиці його віршів: розлогій, наспівній, як степове безмежжя, і, водночас, внутрішньо напруженій, як музика кам'янських водоспадів. Саме на рівні оцих ритмів і відбуваються просторово-індивідуумні взаємини М. Чхана з простором його малої батьківщини, психічно – ментальні особливості якої віддзеркалив художній світ його поезій. Думається, ландшафт вплинув і на характер суб’єктивного «я» митця і на характер його літературного персонажа (згадаймо названих вище Івана Вишенського, Марусю Чурай, проліски, шипшину, жебрій та явір). 

Річка Кам'янка, на берегах якої минули дитинство і юність Чхана, є правою  притокою «грізного» Базавлука,  яким ходили і вертали із походів козаки. Поряд – оповиті легендами річки Жовта та Чортомлик. То ж тема козацтва  все життя  цікавила і хвилювала Чхана.   

У творчості Чхана можна виділити цілий цикл творів, присвяченій цій темі. Це поезії «Річка Жовта» («Грані»), «Правиця», «Регочуть козаки» («Озонія»), «Іван із Вишні», «Базавлук» («Ярило»), «Розкувались коні» («Куранти»), «Хортиця», «Батіг», «На гребені» («Зоря в піке»); тематична, присвячена темі козацтва, книжка «Легенди про козаків» до якої увійшли поезії «Роздоріжжя мук», «Жовтоводський поріг», «Смерть Небаби», «Виклик Кривоноса Вишневецькому» та три новели про Івана Сірка. У цих творах буквально вирує відома всім «чханівська енергія», яка увиразнює стиль і поетичну манеру Чхана і робить його поезію не схожою на жодного з авторів. 

Михайло Чхан – один із найпомітніших поетів Придніпров’я 1960–1970-х років. В українську літературу прийшов у роки «хрущовської відлиги». В українську літературу тоді увірвалося покоління талановитих, яскравих, самобутніх поетів: І. Драч, М. Вінграновський, В. Симоненко, Л. Костенко, М. Холодний, Д. Павличко, В. Коротич.  Михайло Чхан був одним із них.

Враження він справляв незвичайне: простий, сільський хлопець, «від землі», смаглявий, міцно збитий степовик і в той же час цілком міський інтелігент. Інженер за фахом, він був і філософом, і математиком, істориком, а найперше – поетом. Ерудит, власник дивної пам’яті, яка відала про все. Захоплювався класикою, міг годинами цитувати напам’ять Шевченка, Блока, Лесю Українку, Пушкіна, своїх сучасників, відомих і невідомих. Читав Гумільова, тоді забороненого, і був чи не єдиним у місті, хто добре знав творчість цього розстріляного й спаплюженого російського поета з ярликом «контрреволюціонера». Чи Євгена Плужника, яким захоплювався і творчість якого знав назубок. Читав Гійома Аполінера і багатьох молодих дніпропетровських поетів залучив до його творчості.

Будучи старшим за віком і життєвим досвідом, він справив величезний вплив на свідомість багатьох поколінь дніпропетровських поетів і прозаїків. За висловом Віктора Савченка, який товаришував з Чханом, «на творчості цілого покоління дніпропетровських шістдесятників, без перебільшення, позначився патріотизм і громадянська свідомість Чхана… Він буквально гіпнотизував, перевертав свідомість. Слова його проникали не тільки в наш розум, а й сам дух» . 

Перша збірка Михайла Чхана «Не заходить сонце» побачила світ у 1959 році, коли автору виповнилося тридцять три. Київський поет Абрам Канцельсон, який послідовно й наполегливо опікувався літературною молоддю, схвально відгукнувся про неї. Через сім років вийшла друга, пізніше названа програмною, збірка «Грані». Критика відразу назвала її видатним явищем на горизонті тогочасної літератури, а її автора – новою зіркою української національної літератури. 

Та саме ця, краща у творчому доробку Чхана книга, яка усіма гранями віддзеркалювала буття людини, ускладнила подальшу долю поета. Чхан зазнав утисків. Партійна влада дуже неохоче давала дозвіл на друкування його віршів навіть в обласній пресі. Вони всюди вбачали подвійне дно. Один із партійних функціонерів так і сказав, що всі вірші Чхана, як правило, з подвійним дном. І хоча в наступні роки побачили світ ще п’ять збірок «Озонія» (1967), «Ярило» (1970), «Куранти», «Землелюби» (1976), більша частина написаного залишалася в «шухлядах столу». 

Тільки через 15 років («Землелюби» були останньою прижиттєвою книгою поета) і уже по смерті Чхана зусиллями видавництва «Січ», голови комісії у спадщині Чхана, театрознавця і режисера Станіслава Левенця вийшли ще дві збірки «Зоря в піке» і «Легенди про козаків». У 2007 році у видавництві «Дніпрокнига» вийшла збірка «Вибране», куди увійшли поезії з вищеназваних збірок та «шухлядні» твори Чхана з архіву поета, який зберігається у фондах Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. Яворницького.

Збірки Чхана багатогранно вималювали його творче обличчя як поета масштабного, глибоко національного, українського духом і розмахом, у якого національне переросло на значно ширші горизонти.

Центральною в його творчості є тема патріотична, висловлена з граничною відвертістю. Особливо це прочитується у його «шухлядних творах», так на початку 1990-х рр. стали називати твори, які самі автори не наважувалися подавати до публікації через їхній «крамольний» зміст.

«Шухлядні» твори Чхана, такі як збірка «Громовержець», що увійшла до книжки «Зоря в піке», цикли поем «Чорний шлях», «Славутине світло», «Сніп стежок», «Гомін, гомін попід зорі», «Яворині думи», прозовий твір «Чортомлицькі легенди» з «Вибраного» створювалися у 1967–1972 роках – у найнесприятливіший для самого Чхана період, коли на його адресу лунають постійні звинувачення в «українському буржуазному націоналізмі».

Пройняті ці твори бунтарським настроєм, то ж не дивно, що жоден із них не був поданий автором до його прижиттєвих збірок. Та й чи могла у ті часи  побачити світ поема «Чорний шлях», у якій з великою художньою силою виписано всі етапи поневолення України, наруги над її духом та мовою,

Чи поема «Світло Славутича» з її кобзарською думою про волів, які спродавши на ярмарку старі ярма, вертали, добре побазарювавши, вже в нових.  

Чи прозовий твір «Чортомлицькі легенди», присвячений легендарному кошовому отаману Івану Сірку, коли сама тема козацтва розцінювалася тоді як «шкідлива», і якраз у ній найчастіше вишукувалися різні відступи і збочення.  

Діапазон  україновідчуття у цих творах надзвичайно широкий. Від драматичного (Бог зла в «Марсіанській новелі» знищує планету Ан’їарку, що у зворотному порядку прочитується – Україна) до бунтарського залізняківського заклику у фіналі поеми «Світло Славутича». 

Взагалі бунтарська настроєність переважає у творчості Чхана. «Хоч який вірш Чхана візьми, – писала поетеса Наталка Нікуліна, – він про особи та створіння внутрішньо незалежні, які не схиляються перед лихими силами».

Можна сурму в огні спопелити,
Та не спалиться серце суремне.
Бійся, кате озлоблений, бійся:
Про погибель твою неминучу
Провіщати у слові та в пісні
Буде страчена сурма жагуче.

У творчості Михайла Чхана чимало такого, що перегукується з поезією шістдесятників. Це й оця бунтівна непримиренність до всього фальшивого, задушливого, а найперше – до рабської покірливості, увага до простої людини.

Щось відверто козацьке читалося й у вдачі самого Чхана. Всі хто знав його близько, відзначали, що  «…в ньому козацький був і гнів, козацькою була і любов нездоланна до України, в ньому була і козацька ніжність. Адже наш народ, він не тільки знає боротьбу, він знає найніжнішу в світі ліричну пісню». Непереборно визирала з нього у всіх ситуаціях, кажучи рядком чханівського вірша, «...якась запорозька смілість». Навіть у «профільтрованих» цензурою збірках знаходимо вражаючі сміливістю вірші «Фараон», «Честь і чесність», «Преамбула», «Конквістадори» та інші. 

Якщо нас тисячами не пощаджено,
Якщо солдатам не бува амністій,
То чом нема картини Верещагіна
У кабінетах босів і міністрів?

Написані задовго до афганської трагедії, до чорнобильської катастрофи вони звучать актуально і сьогодні. 

Беззастережність, прямота і відвертість Чхана, перш за все, пояснюється його способом мислення. Поет на боці людської правди і добра, носіями якої для Чхана є дорогі його серцю «незламні» і «не погнуті» земляки – кам'янчани. «…коли добре отому степовику, який живе біля Кам’янки тоді добре і Михайлу Чханові», – говорили про нього друзі.

Життєвий і творчий шлях Михайла Чхана складний і трагічний. Було на цьому шляху і повоєнне дитинство у селі на Дніпров'ї, як казав сам Чхан, і жорстоко обпалена війною молодість. Тяжке поранення в бою під Паневежисом у Прибалтиці та інвалідність у вісімнадцять років. Сімнадцять років невсипущої творчої праці і п'ятнадцять років забуття, хвороби, зневіри і повної літературної ізоляції. І, врешті, посмертне визнання.

У 1993 році вагомий внесок М. Чхана у справу духовного відродження Придніпров’я був відзначений літературною премією ім. Д. Яворницького (єдина відзнака, крім ордена Великої Вітчизняної війни I ступеня та фронтових медалей). А започатковані Дніпропетровським обласним управлінням культури, Дніпропетровською організацією Спілки письменників України та обласним центром народної творчості Чханівські читання об’єктивно визначили роль і місце поета в сучасній українській літературі. 

«Поет ніколи не стає минулим» – цей рядок із одного з віршів містко окреслює сьогоднішню присутність творчої спадщини Чхана у контексті сучасного літературного процесу України.

Творче експрес-опитування

1. На берегах якої ріки минуло дитинство Чхана ?

1. Дніпро
2. Кам’янка
3. Дністер

2. Якої нагороди М. Чхан удостоєн як поет ?
   1. Премія ім. Д. Яворницького
   2. Премія ім. Т. Шевченка
   3. Премія спілки письменників
3. У якому році вийшла перша збірка Михайла Чхана «Не заходить сонце»
   1. 1949
   2. 1959
   3. 2007
4. Який ВНЗ закінчив Михайло Чхан?
   1. Дніпровський хіміко-технологічний інститут
   2. Дніпровський національний університет ім. О.Гончара
   3. Дніпровський металургійний інститут
5. Яка збірка поставила Михайла в ряди найпомітніших поетів республіки.
   1. Зоря в піке
   2. Грані
   3. Легенди про козаків

     Незакінчені речення

• Я дізнався(лась) про…
• Мені сподобалось…
• Найбільш цікаво було…

« Життя і творчість МЧ – це життєвий урок правди, совісті, гідності. Він – цвіт українського народу. Михайло Чхан — митець небуденний, а його значення й місце в український літературі ще не визначено до кінця,

Домашнє завдання:

• Познайомитись з поезією М.Чхана.