Життя і творчість Василя Стефаника

ВАСИЛЬ СТЕФАНИК Підготував учень 10-го класу Комарницький Василь

Дитинство. Батько письменника - Семен Стефаник. Василь Стефаник народився 14 травня 1817 року в селі Русів на Станіславщині (тепер Снятинського району Івано-Франківської області) в сім'ї заможного селянина Семена Стефаника. Село Русів

Освіта і громадська діяльність. Русівська початкова школа Польська гімназія в КоломиїНавчався у Русівській початковій школі (з 1878), Снятинській міській школі (з 1880), потім в польських гімназіях у Коломиї (з 1883 року) та Дрогобичі (з 1891).  У 1883 році на першому курсі гімназії в Коломиї Стефаник познайомився з активною учасницею жіночого руху в Галичині Анною Павлик  — сестрою М. Павлика. Саме від неї дізнався про українську літературу й боротьбу українців за свої права. Разом із Стефаником навчався у гімназії і майбутній письменник-сатирик Лесь Мартович, а згодом сюди ж вступив Іван Семанюк — у літературі під іменем Марко Черемшина.

„ Покутська трійця ”У 1890 р. через участь у  « Покутській трійці » ‒ таємному творчому об'єднанні духовно близьких митців-земляків, до складу якої входили також Лесь Мартович та Марко Черемшина, Стефаник був виключений з Коломийської гімназії. Освіту продовжив у Дрогобицькій гімназії імені Франца Йозефа. Дрогобицька гімназія імені Франца Йозефа

Після закінчення Дрогобицької гімназії (1892) Стефаник вступив на медичний факультет Ягеллонського Університету в Кракові (1892). Однак, за визнанням письменника, з тією медициною «вийшло діло без пуття». Замість студіювання медицини від поринає у літературне і громадське життя Кракова. Бувши студентом, брав участь у діяльності молодіжного товариства «Академічна громада»У Кракові, який був на той час центром польського модернізму, знайомиться з новітніми європейськими мистецькими течіями, що позначилося на формуванні Стефаника як митця: він розпочав свій шлях із модерністського жанру поезій у прозі. У Кракові ним були написані новели «Камінний хрест», «Вечірня година», «Дорога», «Палій» та інші твори.

Видавши в самому кінці 1900 року збірку новел «Дорога», датовану наступним роком, Стефаник залишив навчання в університеті і виїхав із Кракова. На той час стосунки з батьком, який зовсім відмовився утримувати сина, дуже ускладнилися. Літературна робота дуже виснажувала, а заробітки з неї були мізерними. У 1904 р. письменник одружився з Ольгою Гаморак і переїхав до Стецева. Ольга Гаморак. Збірка новел “ Дорога ”

Важким для письменника став 1914 рік: почалася Перша світова війна воєнне лихоліття збіглося з особистою трагедією: у лютому 1914 р. померла дружина, залишивши його з трьома малолітніми дітьми. Більше В. Стефаник не одружувався. Попри те, громадську активність не припинив. Зокрема, брав найактивнішу участь у відзначенні 100-річчя з дня народження Т. Шевченка: виступав на мітингах, присвячених відкриттю пам'ятникам поетові, у Коломиї, Снятині, с. Вовчківці, м. Скала-Подільська та ін. У березні 1915 року за фальшивим доносом Стефаника було заарештовано, проте завдяки клопотанням Марка Черемшини невдовзі звільнено. Якийсь час Стефаник жив у Відні, де після тривалої перерви розпочав другий період своєї творчості (1916—1933). На відкритті пам’ятника Іванові Котляревському в Полтаві, 1903

Розуміючи великі заслуги Стефаника перед українським мистецьким словом, його новаторські здобутки, радянський уряд з пропагандивною метою призначив йому в 1928 р. персональну пенсію, а в 1931 р. у Харкові відзначив 60-ліття з дня його народження. Проте Стефаник у 1933 році відмовився від персональної пенсії, коли довідався про штучно створений голод  і переслідування української інтелігенції. Дізнавшись про цю ситуацію, митрополит Андрей Шептицький призначив письменникові пенсію від Української греко- католицької церкви. Стефаник попросив касира видати призначену суму дрібними монетами. З великою торбиною мідяків письменник вийшов на майдан і роздав милостиню жебракам з проханням помолитися за убієнних голодом українців. Останні роки життя письменник тяжко хворів. 7 грудня 1936 року помер, похований у рідному селі.

MORITURIАмбіціїАнгел. Басараби. Вечірня година. Вістуни. Вовчиця. Воєнні школи. Вона — земля. Городчик до бога ридав. Гріх. Давнина. Давня мелодія. Дід Гриць. Діти. Діточа пригода. Дорога. Дурні баби. З міста йдучи Літературна творчість. Межа. Моє слово. Нитка. Осінь Палій. Підпис. Побожна. Портрет. Раненько чесала волосся. Серце. Сини. Синя книжечка. Сон Суд. Такий панок У корчміУ нас все свято. Червоний вексель. Шкільник

Увічнення в пам’ятіІм’я Василя Стефаника мають : Премія в галузі літератури й мистецтва. Прикарпатський національний університет. Національна бібліотека у ЛьвовіПублічна бібліотека у КиєвіКоломийська спеціалізована школа ім. В. Стефаника. Снятинський ліцеї імені Василя Стефаника Львівська СЗШ №22 Василеві Стефанику споруджено пам'ятники:у Львові на вулиці Стефаника перед входом до Національної бібліотеки імені Стефаникав Івано-Франківську на подвір'ї Прикарпатського національного університету на вулиці Шевченкау селі Русовіу місті Едмонтон (Канада)у місті Снятиніу селі Ясенові Бродівського району на Львівщин

Дякую за увагу!