Життя й акторська майстерність

Мета: формувати усвідомлене ставлення до життя, його унікаль­ності, цінності, значення для кожної особистості; виховувати у дітей людяність, толерантне ставлення один до одного, доброзичливість, великодушність, прагнення розуміння; навчати оволодівати мисте­цтвом спілкування — вербального і невербального.

Обладнання: записи класичної музики, дошка, 4 вільних стільці, на­мальовані маленькі букетики квітів: два букетики підсніжників, два — троянд, два — тюльпанів, два — бузку, решта (залежно від кількості учнів у класі) — букетики конвалій; чотири конверти з висловами про життя, слова яких написано на окремих картках, які потрібно буде склас­ти; картки із зображенням тварин — корови, собаки, кота, півня.

Хід заняття

Вихователь.               «Призрачно все в этом мире бушующем,

Есть только миг — за него и держись,

Есть только миг между прошлым и будущим,

Именно он называется жизнь...».

Любі друзі! Сьогодні для обговорення я хочу запропонувати вам тему «Життя й акторська майстерність». На виховних годинах, захо­дах, вечорах ми часто спілкуємося на різні теми, намагаємося розкри­вати проблеми, які ставить перед нами життя. А що таке саме життя? Яке визначення ми можемо дати життю?

Дещо ми про нього знаємо. Наприклад, із наукової точки зору. Пригадаймо, як називається наука про життя в усіх його проявах?

                                            (Відповідь учнів: «Біологія».)

Вихователь. Так, це наука біологія. Ми можемо назвати основні ознаки живого.

(Разом з вихователем учні пригадують і називають: ріст, розвиток, дихання, фотосинтез, розмноження тощо.)

Вихователь. І якщо щось із того, що ми назвали, забрати у живої іс­тоти, то життя зупиняється або втрачає сенс.

«З любові й болю зіткане життя...

Цьому, що є, не буде забуття».

А зараз ми з вами спробуємо пригадати вислови про життя. Ось вони, ці вислови — у конвертах. Але для того, щоб їх прочитати, нам необхідно спершу об'єднатися в групи, потім кожна група виконає попереднє завдання і лише тоді зможе разом з іншими групами отри­мати конверт із висловом про життя, яке їй треба буде скласти з окре­мих слів.

(Об'єднання в групи вихователь здійснює за допомогою чотирьох ти­пів карток, на кожній із яких зображена тварина, наприклад: корова, собака, кіт, півень. Вихователь просить учнів не показувати свою карт­ку нікому і не говорити, що на ній зображено. Учні стають у коло, місця мас бути досить, щоб учні могли вільно ходити. Далі вихователь пропонує учням заплющити очі й об'єднатися у чотири групи, від­творюючи звуки названих тварин, тобто необхідно мукати, гавкати, нявкати і кукурікати. Таке об'єднання в групи є «криголамом», який, крім основного завдання, налаштує на роботу, підніме настрій, ви­кликавши позитивні емоції, сміх, а також покаже, як важко спілку­ватися людям без мови.)

Вихователь. Чи легко було об'єднатись у групи? Що допомогло?

(Відповіді учнів. Підсумок вихователя про значення мови, ставлен­ня до живої природи, толерантність до хворих людей, терпимість до маленьких дітей, гуманність один до одного. Після цього кож­на група отримує завдання: вишикуватися в колону один за одним, не перемовляючись між собою, за місяцями народження — від січня до грудня. І лише після цього кожна група отримує конверт із висло­вами про життя, кожне слово якого записане на окремій картці, які необхідно скласти в певному порядку:

1.Життя — це шанс. Скористайся ним.

2.Життя — це краса. Милуйся нею.

3.Життя — це мрія. Здійсни її.

4.Життя — це виклик. Прийми його.)

Вихователь. Молодці, ви добре впоралися із завданнями, вислови, які ви прочитали, належать Матері Терезі, лауреату Нобелівської пре­мії, громадянці світу в найвищому розумінні цього слова. Я дочитаю її заповіт до кінця:

Життя — це шанс. Скористайся ним.

Життя — це краса. Милуйся нею.

Життя — це мрія. Здійсни її.

Життя — це виклик. Прийми його.

Життя — це обов'язок. Виконай його.

Життя — це гра. Стань гравцем.

Життя — це цінність. Цінуй його.

Життя — це скарб. Бережи його.

Життя — це любов. Насолоджуйся нею сповна.

Життя — це таємниця. Пізнай її.

Життя — це долина сліз. Здолай усе!

Життя — це пісня. Доспівай її до кінця.

Життя — це боротьба. Розпочни її.

Життя — це безодня невідомого — не бійся вступити в неї. Життя — це удача. Шукай цю мить. Життя таке чудове — не марнуй його. Це твоє життя. Борони його.

Хочу звернути вашу увагу на вислів: «Життя — це гра». Є ще один: «Життя — це гра, а люди в нім — актори». Може, він не зо­всім справедливий, але якщо бути

чесними, то в житті ми граємо дуже часто, підлаштовуючи себе під події, які відбуваються, людей, які нас оточують, роль, яка на даному етапі відведена кожному з нас. Бо якби все було інакше, то ніколи між нами, людьми, не було б розуміння, дружніх взаємин, приємного спілкування. А все це складає наше жит­тя — єдине і неповторне, унікальне і багатогранне.

Учень.                                       Хай буде все, що має бути:

І тихі радощі життя,

І слів чужих важке каміння...

Мені не треба співчуття.

Мені потрібне розуміння...

Вихователь. Прошу вас звернути увагу на дошку, де записано лише чотири слова, які відображають окремі моменти нашого життя:

1.Знайомство.

2.Робота.

3.Відпочинок.

4.Прощання.

Зараз ми спробуємо обговорити, що відчувають і що можуть від­чувати люди протягом кожного названого етапу.

(Триває обговорення, основні думки:

• під час знайомства — дис­комфорт,   страх   перед   невідомим,   радість довгоочікуваного знайомства, задоволення;

• під час роботи — ефективність, актив­ність, відповідальність, серйозність, темп;

• під час відпочинку —роз­слаблення, зниження активності, веселий настрій, задоволення, го­товність продовжувати роботу;

• під час прощання — смуток, сльо­зи, бажання стримати, повернути, розпач, відчуття втрати.)

Вихователь. А тепер я хочу запропонувати вам зіграти все це. Для цього нам потрібно чотири пари.

(Якщо вихователь добре знає свій клас, він точно знає, кого можна залучити, можливо, діти самі проявлять бажання, можна обирати будь-яким методом: жеребкуванням, методом розрахунку чи випад­ковості — в житті не все передбачуване. Необхідно, щоб утворилося чотири пари, тобто потрібно обрати четверо хлопців і четверо ді­вчат. Наприклад, перед початком заняття можна приколоти кож­ному на груди квіточку — це додасть настрою. А вже на цьому етапі звернути увагу на те, що у всіх на грудях конвалії, а далі по парах: у когось із дівчаток і в одного хлопчика — троянда, у других — тюль­пан, у третіх — підсніжники, в четвертих — бузок.)

Вихователь. Отож, завдання для утворених пар: поки звучить музи­ка, кожна пара, маючи для допомоги лише стілець, відображає першу сцену — знайомство у вигляді скульптури. Ми всім класом обираємо ту, яка найбільше нам сподобається, і всі пари повторять її (скуль­птуру). Потім так само кожна пара «проживає» роботу, відпочинок і прощання. Потім усі пари разом закріплюють усі чотири сцени, а потім запам'ятовують: біля першого стільця — знайомство, біля другого — робота, біля третього — відпочинок, біля, четвертого — прощання.

(Тут особливо уважним має бути вихователь —у кожній із чотирьох сцен найкращою має бути одна з чотирьох пар, щоб одна двічі не повторилась, а якась не залишилася без уваги.)

 Коли всі сце­ни буде закріплено, пари відходять убік, залишаючи в центрі уваги тільки стільці. Вмикається музика — і перша пара біля першого стіль­ця програє знайомство (три стільці залишаються вільними), потім ця пара переходить до другого стільця, демонструючи роботу, а друга пара біля першого стільця демонструє знайомство і т. д. Таким чином, настане момент, коли ми одночасно побачимо всі чотири сцени, а по­тім пари так само по черзі залишать стільці, закінчивши гру.

(Вихователь вмикає музику. Уся гра триває 10—15 хвилин, під музику пари демонструють сцени-скульптури, лунають аплодисменти.)

Вихователь. Дякую вам усім. Ми ще раз переконалися: ніщо в житті не дається без зусиль і праці.

Учень.                                       Не плач, коли життя жорстоке

Тобі стежину шле лиху,

Ще знайдеш щастя синьооке

На вкритім тернами шляху.

І не сумуй, коли яскраве

Для тебе сонце вмить зайде,

Ще прийде час — і зірка слави

Смарагдом в душу упаде.

Життя — це поле щастя й муки,

Тому до труднощів звикай,

Та головне — безсило руки

Ніколи ти не опускай! (Т. Печончик.)

Вихователь. Саме життя підказує нам, як треба жити. А стара ле­генда повчає.

Жив собі на світі один чоловік. Прожив життя гідно й чесно, діждався правнуків, настав час йому помирати. Зібралися рідні, плачуть. Підійшов до нього син, каже: «Тату, навчіть, як на світі без вас прожити». А батько відповідає: «Коли ти, сину, народився, ми всі стояли і раділи, а ти один плакав. Живи ж так, щоб, як доведеться тобі помирати, усі за тобою плакали, а ти один посміхався, не маючи ні жалю, ні гріха».

Життя — це мить, це гра, це скарб, надбання, досвід. Жити треба гідно, бути чуйними, справедлими, добрими, милосердними...

Учень.                                         Кажімо більше ніжних слів

Знайомим, друзям і коханим,

Нехай комусь тепліше стане

Від зливи наших почуттів.

Нехай тих слів солодкий мед

Чиюсь загоїть рану.

Чи перший біль, чи то останній —

Коли б то знати наперед!

Кажімо більше ніжних слів,

Комусь всміхнімось ненароком,

То не життя людське коротке,

Короткі в нас слова черстві.

Кажімо більше ніжних слів... (І. Вовк.)

Вихователь.    Дякую всім! До зустрічі!