Живопис, музика та танці Стародавнього Єгипту

Живопис, музиката танціСтародавнього Єгипту

Мистецтво Стародавнього Єгипту було досить високо розвинене. Адже Єгипет – одна з найперших цивілізацій на Землі. До нас дійшли численні зразки живопису, архітектури, скульптури та поезії, тому можна з упевненістю говорити, що давньоєгипетська цивілізація досить добре вивчена – значно краще, ніж, наприклад, шумерська. Хоча, звичайно, загадок залишається теж чимало. Коротко кажучи, живопис має свій, особливий стиль. Як і інші напрями мистецтва, вона підпорядковувалася релігійним вимогам і канонам. Єгиптяни вважали земне життя підготовчим етапом до переходу в потойбічний світ, і це простежувалося в настінних зображеннях. Сюжети картин показують різні релігійні ритуали, обряди або ілюструють загробний світ, подорож душі в іншому світі.

Зовнішні та внутрішні стіни будівель єгиптяни покривали малюнками і розписами. Тут вже тим для творчості було значно більше: ми бачимо людей, зайнятих своїми повсякденними справами, богів, зображення предметів, тварин і т. д. Однак і ці творіння створювалися не з метою простого прикрашення, тому художники дотримувалися суворих канонів.

Остаточно склалися основні правила створення картин. Згідно з ним постать головної діючої особи зображується:- крупніше, ніж всі інші;- голова і ноги людини зображується в профіль, в той час як торс іочі написані у фас;- предмети, що знаходяться далі зображуються на картині вище ближніх;- зображення і написи єдині. При зображенні людини плечі зображувалися в анфас, а руки і ноги в профіль; голова малювалася в профіль, а очі – в анфас. Обидві ноги і обидві руки зображувалися тільки з внутрішньої сторони, так що на всіх кінцівках було видно великі пальці.

Художнику фактично невидимі предмети сцен, але їхня присутність відома: риби, гіпопотами, крокодили у воді. Пережитком релігійного уявлення докласового суспільства являлось і зберігання в мистецтві рабовласницького Єгипта віри в магічний зв’язок усього зображеного. Необхідне слідування канонам викликане створенням писемних керівництв художникам. Дотримання канонів обумовлене і технічним прийомом, застосованим єгипетськими майстрами, котрими раніше використовувалася сітка перенесення того чи іншого зразку. Дерев’яні дошки слугували для перенесення малюнків фігур на стінну поверхню. Малювання настінних картин було швидше роботою, ремеслом. Тому в історії не залишилося імен знаменитих художників із Стародавнього Єгипту. Працювали вони групою під керівництвом майстра. Майстер завдавав загальні риси картини, деталі і контури, а група художників надавала зображення колір, розфарбовуючи його.

Музика давніх єгиптян не збереглася до нашого часу. Натомість виникло чимало авторських творів, навіяних образами країни фараонів. Музика Стародавнього Єгипту відігравала важливу роль у культурі та суспільному житті країни. Вона супроводжувала людей, коли ті працювали, святкували, проводили релігійні обряди, пов'язані з культом богів. Також музика звучала під час урочистих процесій, палацових розваг. Про її значення в житті єгиптян свідчать численні рельєфи та розписи із зображеннями співаків та інструменталістів. - трудові пісні (в тому числі рибальські) - ліричні («мауалі») - весільні - поховальні - пісні на день народження («сабу») - танцювальні пісні з оплесками («каф-аль-араб») - епічні пісні-сказання.

Музичні інструменти були приблизно в метр довжиною, а для маніпуляції з відкритими отворами на стовбурі залишалася тільки одна рука. Тому закривати можна було тільки сусідні отвори, завдяки чому мелодія звучала плавно, без стрибків. Варто відзначити, що в ті інструменти, які єгиптянами були запозичені, вони внесли свої зміни. Приміром, на давньоєгипетської грали лютні, використовуючи плектр — маленьку платівку, яку тримали великими і вказівними пальцями правої руки. А висів плектр на шнурку, який прикріплювався до грифу інструменту. До речі, звучання такої лютні схожий на звучання сучасної балалайки або домри.

Спочатку були так звані дугові арфи, найдавнішим зразком яких, на думку багатьох вчених, був лук. Починаючи з часів IV династії, можна зустріти величезну кількість зображень спочатку дугових арф, а потім і більш складних — кутових. Флейта, на відміну від арфи, увесь час існування Стародавнього Єгипту залишалася незмінною. Оскільки інструменти були приблизно в метр завдовжки, а для гри з відкритими отворами на стовбурі залишалася лише одна рука. Лютня давньоєгипетських музикантам стала відома пізніше арфи і флейти. Особливістю давньоєгипетської лютні було те, що грали на ній за допомогою плектра — маленької пластинки, яку тримали великим і вказівним пальцями правої руки. Систр є одним з найвідоміших єгипетських інструментів. Складався з металевої пластини у формі довгастої підкови або скоби, до більш вузької частини якої прикріплено ручка. Крізь невеликі отвори, зроблені з боків цієї підкови, просмикувалися металеві прути різної величини.

По давньоєгипетських рельєфах і малюнках ми можемо судити про високорозвинене мистецтво танцю. Про це свідчать різні зображення людей, які танцюють. Покровителькою танців була богиня Хатор, яка мала вигляд жінки з коров’ячими рогами. Часто її зображали з систром – шумовим музичним інструментом в руках. Танок в Стародавньому Єгипті мав важливе значення. У домашньому колі, в громадському місці, в храмі — скрізь зустрічається танець. Майже жодне свято, якась урочиста релігійна церемонія не обходилась без танців. У Давньому царстві танцівники носили короткі чоловічі спідниці (чи фартух з круглими краями в передній частині) або танцювали голими, маючи лише пасок навколо талії. Деякі танцюристки носили довгі або короткі прозорі одежі, іноді вони повністю розкривали праву сторону грудей.

В часи Середнього та Нового царств танцюристи носили нашийники, браслети, ланцюжки, сережки, на голові — стрічки або гірлянди з квітів. Усі носили перуки, оскільки голили голову наголо. Також носили корону, зроблену з очерету або пальмових волокон. Існували групові, парні та одиничні танці. Це залежало від церемонії та типу танцю. Жерці, що являли богів або фараонів виступали з сольними танцями. Насамперед відбувався під час релігійного свята бога родючості Міна. Також відомо про ритуальні танці самого фараона. Парні танці виконувалися як розвага. Танцювали два чоловіки або дві жінки, рідше — чоловік та жінка. Перші відомі танці такого виду відносять до часу V династії. Є зображення, де дівчата здійснюють симетричні рухи. В часи VI династії відомо про танці дівчат з тростиною. У Стародавньому Єгипті мистецтво танцю цінувалося досить високо. І, виходячи з того, що ця держава через певного географічного розташування було ізольовано довгий час, то культура їх танцю розвивалася самостійно і без втручання інших народів і культур. Тому танці в Стародавньому Єгипті були особливі і ні на що не схожі. За довгі роки розвитку культури за часів фараонів виникла велика кількість видів хореографії: танці для розваги, гаремні, ритуальні, релігійні і навіть військові танці. Про такому розмаїтті свідчать різні зображення танцюючих людей, що дійшли до наших днів.

Д/З - виписати 5 цікавих фактів про живопис та 5 про музику Стародавнього Єгипту (усього 10 пунктів) - повторити матеріал про архітектуру та скульптуру (стор. 10-12)