Зміст робочих креслень деталей. Нанесення розмірів та граничних відхилень. Складальне креслення.

Зміст робочих креслень деталей. Нанесення розмірів та граничних відхилень. Складальне креслення.

 

1. Зміст робочих креслень деталей.
2. Нанесення розмірів
3. Нанесення граничних відхилень
4. Текстова частина робочого креслення
5. Поняття про складальні креслення

 

 

1.Зміст робочих креслень деталей

Креслення деталі - це графічний документ, що містить зображення деталі та дані, необхідні для її виготовлення і контролю.

Робоче креслення деталі - основний технічний документ, за яким на виробництві виготовляють складові елементи будь-якого виробу. За робочим кресленням робітник дізнається про форму деталі, яку він буде виготовляти, її розміри, точність обробки, матеріал, з якого вона має виготовлятись, якість її поверхонь.

Рис. 50. Робоче креслення деталі «Кришка»

До робочих креслень висуваються такі вимоги, ретельне дотримання яких забезпечує виконання кожною виготовленою деталлю призначених їй функцій і тривалість її працездатності.

На рис. 50 показано робоче креслення деталі «Кришка». Креслення містить два зображення: головне - це фронтальний розріз і допоміжне - вигляд зліва. Вони дають достатнє уявлення про геометричну форму зображеної деталі та наявні в ній отвори. На те, що деталь має круглу форму, додатково вказують знаки діаметрів, що стоять перед розмірами зовнішніх і внутрішніх циліндричних поверхонь кришки.

Крім зображень і розмірів, на кресленні кришки є ще багато інших, невідомих для вас умовних позначень і написів. Якраз вони і визначають вимоги до виготовлення та контролю деталі. Які ж саме дані робочого креслення визначають ці вимоги?

Найбільш відповідальним розміром кришки є діаметр 47 мм: це розмір поверхні, по якій кришка входить в іншу деталь (імовірно, в отвір у корпусній деталі). Тому біля розміру діаметра стоїть умовне позначення величини допуску на його точність - h8.

У процесі виготовлення деталі окремі її поверхні можуть відрізнятися від своєї геометричної форми. Деякі з цих поверхонь можуть зміщатися від заданого положення. Тому на кресленні у прямокутних рамочках позначено допустимі відхилення форми і взаємного розміщення поверхонь (у нашому випадку - це радіальне биття і відхилення паралельності).

Велике значення для працездатності деталі має шорсткість її поверхонь після механічної обробки. Вимоги до допустимої шорсткості поверхонь на кресленні кришки показано спеціальними позначеннями безпосередньо на зображеннях і в правому верхньому куті поля креслення.

Розріз на кресленні деталі заштриховано так, як це відповідає металам.

Низку додаткових вимог щодо виготовлення і контролю кришки наведено в записах, розміщених на полі креслення над основним написом. Вони значно доповнюють і розширюють умовні графічні позначення щодо вимог до точності виготовлення кришки та деякі інші.

З огляду на своє призначення робоче креслення деталі повинно містити:

а) оптимальнукількістьзображень (виглядів, розрізів, перерізів, виноснихелементів), якіповністюрозкриваютьформудеталі;

б) необхідні розміри з їх граничними відхиленнями;

в) вимоги до шорсткості поверхонь деталі;

г) позначення граничних відхилень форми і розміщення поверхонь деталі;

д) основні відомості про матеріал деталі та стан;

є) окремо виділені технічні вимоги.

Робоче креслення деталі включає графічну (зображення, розміри, умовні знаки) і текстову (написи, таблиці) частини. В узагальненому вигляді структуру робочого креслення деталі (при різній кількості зображень) показано на рис. 51.

Рис. 51. Структура робочого креслення деталі

Необхідні зображення і розміри визначають форму деталі. Правила виконання зображень і нанесення розмірів регламентовано відповідними діючими стандартами. Розміри, що визначають величину і положення всіх спряжуваних поверхонь деталі, наносяться з граничними відхиленнями, які залежать від службових функцій кожної поверхні.

Особливі вимоги до точності форми деталі та якості її поверхонь вказують на робочих кресленнях у вигляді допусків форми і розміщення поверхонь та позначення їх шорсткості.

Матеріал деталі узагальнено (метал, пластмаса, гума тощо) графічно позначають на перерізах. Найменування матеріалу, його марку, сортамент та деякі інші відомості вказують в основному написі. Окремі вимоги до матеріалу та його якості вказують у технічних вимогах.

2.Нанесення розмірів

Розміри на кресленні вказують розмірними лініями і розмірними числами.

Розмірне число повинно відповідати дійсним розмірам предмета, незалежно відтого, в якому масштабі виконане креслення.

Загальне число розмірів на кресленні повинно бути мінімальним, аледостатнім для виготовлення і контролю виробу.

Конструкцію будь-якої технічної деталі можна уявити як поєднання поверхонь геометричних тіл і поверхонь конструктивних елементів, які послідовно створюють у процесі її механічної обробки. У машинобудуванні всі операції технологічного процесу умовно зводять до певних циклів. Вони передбачають поділ механічних операцій обробки на заготівельні, формоутворюючі й операції з обробкиповерхонь конструктивних елементів деталей. Тому всі розміри на робочому кресленні деталі також умовно поділяють на три групи:

а) габаритні розміри, тобто найбільші розміри довжини, висоти, ширини (або товщини чи діаметра);

б) розміри поверхонь геометричних тіл, що утворюють форму деталі;

в) розміри поверхонь конструктивних елементів деталі.

Виділення окремою групою габаритних розмірів деталі визначається тим, що саме вони визначають розміри її заготовки. Ці розміри потрібні також для компонування зображень деталі на полі креслення.

Розрізняють три методи нанесення розмірів від баз: координатний, комбінований і ланцюговий (табл. 3).

При координатному методі розміри деталі наносять від однієї попередньо обраної основної бази. Такою базою може бути торець деталі (для лінійних розмірів) або вісь симетрії (для кутових розмірів).

При ланцюговому методі розміри розташовують у ланцюжок на одну лінію. При потребі нанести габаритний розмір деталі він буде вважатись довідковим, тобто таким, що не виконується заданим кресленням. Довідковий розмір позначають на кресленні умовним знаком у вигляді зірочки «*». Відомості про довідковий розмір вказують у технічних вимогах записом такого типу: « * Розміри для довідок».

Найчастіше застосовують комбінований метод нанесення розмірів, що є поєднанням ланцюгового та координатного методів. Але в такому разі, крім основних застосовують проміжні бази.

Розміри поділяють на лінійні – довжина, ширина, висота, величинадіаметрів, радіусів та кутові – величина кутів. Лінійні розміри проставляють уміліметрах, не зазначаючи одиниць вимірювання, а кутові - у градусах,хвилинах і секундах із позначенням одиниць вимірювання, наприклад, 10˚40´.

При нанесенні розміру прямолінійного відрізка розмірну лінію проводятьпаралельно цьому відрізку, а виносні лінії – перпендикулярно до розмірної.

При нанесенні розмірів кута розмірну лінію проводять у вигляді дуги з центромв його вершині, а виносні лінії – радіально.

Розмірні і виносні лінії виконують суцільними тонкими лініями.

Розмірні лінії краще наносити поза контуром зображення. Мінімальнавідстань між паралельними розмірними лініями 7 мм, а між розмірною і лінієюконтуру – 10 мм. Не допускається взаємний перетин розмірних ліній, а такожвикористання лінії контуру, осьових, центрових та виносних ліній в якостірозмірних. Виносні лінії повинні виходити за межі розмірних стрілок на1…5 мм (рис. 2.1).

Розміри стрілок вибирають залежно від товщини лінії видимого контуру S іоднаковими для всіх розмірних ліній креслення. Форма стрілки іспіввідношення її елементів показано на рисунку 2.2.

Якщо недостатньо місця для стрілок на розмірних лініях, розташованихланцюгом, стрілки допускається заміняти засічками, які наносять під кутом 45˚до розмірної лінії, або чітко накресленими точками (рис. 2.3).

 

Якщо недостатньо місця для виконання стрілки із-за близько розташованоїконтурної лінії, цю лінію припустимо переривати (рис. 2.4).

При зображенні виробу з розривом розмірну лінію проводять повністю іпроставляють дійсний розмір (рис. 2.5).

Розмірні числа наносять над розмірноюлінією, паралельно їй і якомога ближче до їїсередини. Не дозволяється розділяти абоперетинати розмірні числа будь-якими лініямикреслення, наносити ці числа у місцях перетинурозмірних, осьових, центрових ліній. Також неможна допускати взаємного перетинурозмірних ліній.

На рисунку 2.6 показано, як наносити числа лінійних розмірів при різних нахилах розмірнихліній.

Кутові розміри проставляють так, як показано на рисунку 2.7. Нерекомендується ставити розмірні числа в заштрихованій зоні.

При необхідності нанесення таких розмірівдозволяється виносити їх на поличку.

На кресленні кола завжди потрібно проставлятирозмір діаметра, а не радіуса. Перед розмірнимчислом діаметра наносять знак «Ø» (рис. 2.8), аперед розмірним числом радіуса – велику букву R.

Розмірну лінію проводять з центра дуги. Призначній величині радіуса дозволяється наближатицентр до дуги кола, а розмірну лінію виконувати зізламом під кутом 90⁰(рис. 2.9а).

 

Перед розмірним числом діаметра (радіуса) сферитакож наносять знак Ø (R) без напису «сфера». Якщо на кресленні важковідрізнити сферу від інших поверхонь, то перед розмірним числом діаметра(радіуса) записують слово «сфера», або знак «О». Наприклад, «Сфера Ø18»,«ОR12». Діаметр знака сфери дорівнює розміру розмірних чисел на кресленні.

Розміри квадрата наносять так, як показано на рисунку 2.9б. Передрозмірним числом наносять знак □. Висота знака повинна дорівнювати висотірозмірних чисел на кресленні. На гранях квадрата для визначення плоскоїповерхні рекомендується проводити тонкими лініями діагоналі.

Різні варіанти постановки розмірів у випадках, коли недостатньо місця длянаписання розмірного числа або місця для стрілок, показано на рисунку 2.10.

Якщо вигляд або розріз симетричного предмета зображують тільки до осіабо з обривом, то розмірні лінії, які відносяться до цих елементів, проводять зобривом і роблять їх далі осі або лінії обриву предмета (рис. 2.11).

Якщо деталь має кілька однакових отворів, розташованих рівномірно поколу, то проставляють діаметр осьового кола і діаметр одного отвору іззазначенням кількості отворів (рис. 2.12). Розміри товщини деталі, форма якоїзадана одним виглядом, наносять як показано на рисунку 2.12: перед числомпроставляють велику букву S.

Розміри невеликих конічних і пірамідальних зрізів (фасок) проставляють, якпоказано на рисунку 2.13.

 

Нанесення розмірів на кресленнях валиків, роликів та інших

деталей, оброблених точінням і свердлінням

На рисунку 2.21 показаний варіант нанесення розмірів на кресленніступінчастого валика.

Валик буде оброблятися на токарному верстаті справа наліво. Обмірелементів деталі буде виконуватися від правого торця валика. Тому затехнологічну базу взято правий торець деталі.

Обробляючи зовнішню поверхню валика, спочатку проточують деталь подіаметру 40 мм на довжину 60 мм, потім по діаметру 30 мм на довжину 50 мм,далі по діаметру 25 мм на довжину 35 мм і, нарешті, виконують виточкузавширшки 4 мм по діаметру 20 мм на відстані 25 мм від правого торця.

На рисунку 2.22 показаний варіант нанесення розмірів на кресленні ролика.Деталь буде оброблятись з обох сторін. При нанесенні розмірів затехнологічні бази взято поверхні лівого та правого торців ролика. Лівий торецьдеталі взято за технологічну базу для обробки внутрішньої поверхні деталі тациліндра діаметром 40 мм. Правий торець взято за технологічну базу дляобробки інших зовнішніх елементів ролика.

 

Нанесення розмірів на кресленнях деталей, виготовлених

із листового матеріалу

Виготовлення деталей із листового матеріалу починається із розмітки. Томуза бази для нанесення розмірів на кресленнях таких деталей приймаютьсяцентри отворів, вісі симетрії деталі або її елементів, плоскі торці деталі.

На рисунку 2.23 показано варіант нанесення розмірів на кресленні важеля. Забази взято праву вертикальну центрову лінію і центр отвору із шпонковимпазом.

При зображенні деталі, виготовленої із листового матеріалу, вказують їїтовщину, яку наносять над поличкою лінії-виноски з нанесенням букви S передрозмірним числом (рис. 2.23).

 

 

3.Нанесення граничних відхилень

Граничні відхилення розмірів на кресленнях деталей можуть бути вказані одним із трьох способів.

1. Числовим значенням граничних відхилень. У цьому випадку значення верхніх і нижніх відхилень проставляють у міліметрах зі своїми знаками безпосередньо після номінальних розмірів. Якщо обидва відхилення мають різні абсолютні значення, то їх розміщають одне над одним (верхнє над нижнім) і пишуть меншими цифрами, ніж ті, які обрані для номінальних розмірів (рис. 53).

 

Коли обидва відхилення мають однакові абсолютні значення, але різні знаки, то вказують тільки одне відхилення зі знаком ±. У цьому випадку відхилення пишуть шрифтом, однаковим з розміром шрифта розмірних чисел. Відхилення, що дорівнює нулю, не вказують. Наприклад, запис 80-0,012 означає, що верхнє відхилення дорівнює нулю, а нижнє від'ємне.

2. Умовним позначеннями полів допусків. На робочих кресленнях поля допусків зовнішніх поверхонь позначають малими буквамилатинського алфавіту (a, b, c, cd, e …, x, y, z, za, zb, zc) з цифровим позначенням квалітету точності.

Поля допусків внутрішніх поверхонь позначають великими буквами латинського алфавіту (A, B, C, CD, E …, X, Y, Z, ZA, ZB, ZC) з цифровим позначенням квалітету точності.

3. Умовним позначеннями полів допусків разом зі значеннями граничних відхилень. У цьому випадку значення граничних відхилень розміщують праворуч від позначення поля допуску в дужках.

Розміри на кресленні, які не мають позначень граничних відхилень називають вільними, або розмірами з не вказаними допусками. найчастіше для всіх вільних розмірів даної деталі допуски однакової точності вказують спільним записом у технічних вимогах на полі креслення.

4.Текстова частина робочого креслення

Крім зображень, розмірів та інших відомостей, про які вже йшла мова раніше, робоче креслення може містити:

а) текстову частину, що включає технічні вимоги і технічну характеристику деталі;

б) таблиці з різними параметрами;

в) написи з позначенням зображень й інших елементів креслення.

Технічні вимоги розміщають над основним написом у вигляді колонки шириною не більше 185 мм (тобто не ширшої за основний напис). Вимоги, споріднені за своїм характером, групують у такій послідовності:

1) до матеріалу деталі, термообробки і до властивостей матеріалу готової деталі зі зазначенням матеріалів-замінників;

2) до розмірів, граничних відхилень розмірів, форми і розташування поверхонь, маси тощо;

3) до якості поверхонь і вимог до їх остаточної обробки, покриття тощо;

4) до умов і методів випробувань;

5) до вказівок про маркування і таврування;

6) до правил транспортування і зберігання;

7) до особливих умов експлуатації;

8) до посилання на інші документи, що містять технічні вимоги, які поширюються на даний виріб, але не вказані на кресленні.

 

Пункти технічних вимог повинні мати наскрізну нумерацію. Кожний пункт вимог записують з нового рядка. Заголовок «Технічні вимоги» не пишуть. Коли технічні вимоги включають лише один пункт, то його не нумерують.

Конкретні приклади змісту технічних вимог наведено на робочих кресленнях типових деталей машин.

Текстову частину, написи і таблиці включають до складу креслення тоді, коли наявні в них дані, вказівки та пояснення неможливо або недоцільно відобразити графічно чи умовними позначеннями.

Зміст тексту і написів на кресленні повинен бути якнайкоротшими і точними. У написах не допускаються скорочення слів, за винятком загальноприйнятих або встановлених стандартами.

Текст на полі креслення, таблиці, написи, пов'язані безпосередньо зі зображеннями, як правило, розміщують паралельно до основного напису креслення.

Біля зображень на поличках ліній-виносок наносять тільки короткі написи, які мають безпосереднє відношення до зображень предмета, наприклад, вказівки про кількість конструктивних елементів (фасок, отворів, канавок тощо), якщо їх не занесено в таблицю.

Лінію-виноску, що перетинає контур зображення і не відходить від будь-яких ліній, закінчують точкою (рис. 54. а). Лінію-виноску, якувідводять від ліній видимого контуру, а також від ліній, що позначають поверхні, закінчують стрілкою (рис. 54, б).

На кінці лінії-виноски, відведеної від усіх інших ліній (наприклад, від розмірної лінії), не повинно бути ні стрілки, ні точки (рис. 54, в).

Лінії-виноски не повинні перетинатися між собою, бути паралельними до ліній штриховки (коли лінія-виноска проходить по заштрихованому контуру) і не перетинати, по можливості, розмірні лінії та елементи зображень, до яких не має стосунку розміщений на полиці напис.

Написи, що відносяться безпосередньо до зображення, не повинні включати більше двох рядків, розміщених над поличкою лінії-виноски і під нею.

 

5. Поняття про складальні креслення

Складальне креслення - документ, який містить зображення складальної одиниці та інші дані, потрібні для її складання (виготовлення) і контролю. У конструкторських бюро за складальними кресленнями виконують робочі креслення деталей, а далі технічні відділи підприємств використовують їх для підготовки виробництва, розробки технологічної документації, контролю і приймання готових виробів.

За призначенням складальне креслення повинно містити:

1) зображення складальної одиниці, яке дає уявлення про розміщення і взаємозв'язок складових частин, забезпечує можливість здійснення складання та контролю складальної одиниці; при потребі на складальних кресленнях має бути додаткова схема з'єднання і розміщення складових частин виробу;

2) розміри з їхніми граничними відхиленнями та інші параметри і вимоги, які мають бути виконані чи проконтрольовані заданим складальним кресленням;

3) вказівки про характер спряження і методи його виконання, якщо точність спряження забезпечується в процесі складання виробу не заданими граничними відхиленнями, а підбиранням та пригінкою деталей тощо;

4) вказівки про спосіб з'єднання не рознімних частин виробу (зварних, паяних та інших);

5) номери позицій складових частин виробу;

6) основні характеристики виробу (при потребі).

На складальних кресленнях, коли це необхідно, наводять дані та зображення, які додатково пояснюють будову і принцип дії виробу. Наприклад: стрілки, які вказують напрямок обертання валів; модуль, кількість зубів, кут нахилу і напрям зубців зубчастих коліс; розміри діаметрів початкових кіл зубчастих коліс; міжосьові відстані зубчастих передач; вказівка про ліву різьбу LН; позначення різьби, якщо вона не визначена у специфікації чи технічних вимогах; зображення профілю спеціальної різьби (за допомогою місцевого розрізу) тощо.

 

Читання складальних креслень із зображенням з'єднань деталей

 

Прочитати складальне креслення - це з'ясувати будову зображеного виробу. Орієнтовний порядок читання складальних креслень на прикладі складального креслення, зображеного на рис. 57, та специфікації до нього.

Ознайомтесь з основним написом. Визначте назву виробу, масштаб, в якому виконане креслення, масу виробу й матеріал, з якого виготовлено виріб (якщо зазначено в основному написі). Визначте габаритні розміри виробу, які саме зображення показані на кресленні: проекції, види. Згідно зі специфікацією визначте перелік деталей, з яких складається виріб. З'ясуйте, які види з'єднань застосовують при складанні виробу. Визначте, де застосовується цей виріб.

Згідно з ГОСТ 2.109-73, складальне креслення повинно містити:

- зображення складальної одиниці, яке дає уявлення про розташування та взаємозв'язок складових частин, що з'єднуються за цим кресленням і забезпечують можливість складання та контролю складальної одиниці (допускається розміщувати додаткові схематичні зображення з'єднань і розташування складових частин виробу);

- розміри з граничними відхиленнями та інші параметри й вимоги, які виконуються і контролюються за цим складальним кресленням (допускається як довідкові зазначати розміри деталей і граничні відхилення, які визначають характер їх спряження);

- вказівки про характер спряження рознімних частин виробу та про методи його виконання, якщо точність спряження забезпечується не заданими граничними відхиленнями розмірів, а добиранням, припасовуванням тощо (можна додавати вказівки про спосіб з'єднання нерознімних частин);

- номери позицій складових частин, які входять до виробу;

- габаритні розміри виробу;

- встановлювальні, приєднувальні та інші довідкові розміри;

- технічну характеристику виробу (за потреби);

- координати центра мас (якщо потрібно).

Нанесення розмірів. На складальному кресленні виробу наносять:

- габаритні розміри, які характеризують висоту, довжину та ширину виробу або його найбільший діаметр;

- встановлювальні та приєднувальні розміри, які показують розташування й розміри елементів, щодо яких виріб встановлюють на місці монтажу або приєднують до іншого виробу;

- монтажні розміри, які вказують на взаємозв'язок деталей і їхнє взаємне розташування в складальній одиниці;

- експлуатаційні розміри, які є розрахунковою та конструктивною характеристикою виробу.

Нанесення номерів позицій складових частин. Складові частини складальної одиниці нумерують відповідно до номерів позицій, зазначених у її специфікації, тобто спочатку заповнюють специфікацію, а потім переносять номери позицій на складальне креслення виробу.

Номери позицій наносять на поличках ліній-виносок, які виконують тонкими суцільними лініями і закінчують на зображенні деталі потовщенням у вигляді точки. Номери позицій розташовують паралельно до основного напису креслення за межами контуру зображення і групують у рядок або колонку, по можливості на одній лінії.