Значення і завдання екологічного виховання дітей дошкільного віку з вадами інтелекту

Значення і завдання екологічного виховання дітей дошкільного віку з вадами інтелекту.

Екологія – це наука про взаємозв'язки між живими організмами та природним довкіллям. Під екологічним вихованням розуміють систематичну педагогічну діяльність, спрямовану на розвиток у дітей екологічної культури, до складу якої входять екологічні знання, екологічні переконання та екологічна діяльність. Наявність відповідних знань допомагає дитині зрозуміти, як тісно пов'язані між собою всі компоненти природи і як живі організми, зокрема людина залежить від середовища. Своєчасне ознайомлення дітей з механізмами взаємодії людини з природним довкіллям дозволяє також певною мірою передбачити негативні наслідки окремих дій, усвідомити самоцінність природи, відчути себе її частиною.

У педагогічній літературі настійливо підкреслюється думка, що у зв'язку з загостренням екологічних проблем сучасності закладати основи екологічної культури слід з раннього віку дитини. Тобто екологічне виховання повинне бути обов'язковою ланкою у загальній системі освіти дітей не тільки шкільного, але й дошкільного віку. Саме на цьому віковому етапі діти отримують емоційні враження про природу, накопичують доступні їхньому розумінню знання та уявлення, які у подальшому повинні стати підґрунтям для формування в них ціннісного ставлення до природи.

Таким же важливим екологічне виховання є і для дітей з обмеженими можливостями, особливо для розумово відсталих, які внаслідок недостатності пізнавальної діяльності й емоційно-вольової сфери не завжди адекватно сприймають оточуючий світ, не помічають і не розуміють взаємозв'язок і взаємодію всього існуючого, а також цінності самої природи і залежності свого життя та здоров'я від стану навколишнього середовища. Це не тільки обмежує їх кругозір, але й значно ускладнює орієнтування у навколишньому, заважає адаптуватися до життя й адекватно поводитися у природі і суспільстві, усвідомлюючи цінність власного і чужого життя, збереження природного довкілля. Тому екологічне виховання є складовою частиною корекційно-виховної роботи у спеціальному дошкільному закладі, а його завдання у багатьох аспектах співпадають із завданнями виховання дітей у дошкільних освітніх установах загального типу.

Таким чином, головною метою екологічного виховання дошкільників як з нормальним, так і з порушеним інтелектом є формування у них початкових елементів екологічної культури, що передбачує перш за все ціннісне ставлення до природи. Формувати екологічну культуру особистості – значить виховувати таке відношення до природи, що трансформує знання морально-етичних норм та правил у внутрішню суттєвість дитини, стає регулятором її поведінки. Ціннісне ставлення до природи базується на елементарних знаннях, які й визначають мотиви вчинків і поведінки дошкільників.

На жаль у сучасному діючому варіанті Програми виховання та навчання розумово відсталих дітей у спеціальних дошкільних закладах не передбачений окремий розділ «Ознайомлення з навколишнім світом», що, з одного боку, збіднює зміст їх освіти і, з іншого, перевантажує розділ «Розвиток мовлення», який вібрав в себе відповідний матеріал за рахунок обмеження власного. В той час розумово відсталим дошкільникам об'єктивно необхідне систематичне й цілеспрямоване, спеціально організоване ознайомлення з оточуючим, у тому числі й зі світом природи. Первинні уявлення й елементарні знання про об'єкти та явища живої й неживої природи формуються поступово, послідовно й планомірно на протязі всіх років корекційного навчання таких дітей у спеціальному навчальному закладі.

На першому році навчання зміст роботи повинний обов'язково включати розвиток інтересу у дітей до об'єктів природи в процесі спостереження. В цілому на цьому етапі йде накопичення первинних уявлень про окремі об'єкти та явища природи, при цьому завдання обмежуються впізнанням, розрізненням, називанням окремих конкретних рослин, тварин у найближчому оточенні дітей, наприклад, на території дитячої установи.

Починаючи з другого року навчання, стає можливим формування у дітей з обмеженими розумовими можливостями уявлень про деякі особливості об'єктів природи (наприклад, особливості зовнішнього вигляду окремих рослин і тварин), доступні елементарні знання про деякі сезонні явища в природі.

На третьому році навчання накопичені у попередні роки уявлення дозволяють перейти до деякої їх систематизації елементарних узагальнень, встановленню відмінності та схожості об'єктів, класифікації з різних підстав (дикі, домашні тварини). В цей час формується поняття пори року, їх зміни.

На четвертому році навчання (підготовча до школи група) вже формуються уявлення про зв'язки та взаємодії, залежності у природі, а також уміння робити висновки та основні спостереження.

Таким чином, в результаті цілеспрямованого систематичного навчання за роки перебування у спеціальному дошкільному закладі діти засвоюють знання про прості закономірності в житті природи, які слугують необхідним і міцним підґрунтям формування в них основ екологічної культури.

Серед основних завдань екологічного виховання дошкільників для дітей з особливими потребами актуальні наступні:

• пробудження й стимулювання інтересу до пізнання природи, допитливості та спостережливості;
• систематичне ознайомлення дітей із природним оточенням, формування у них стійких реалістичних уявлень про різноманітні об'єкти та явища живої та неживої природи, очевидні зв'язки й залежності між ними;
• формування ціннісного відношення до природи, розвиток першооснов екологічної свідомості;
• формування первинного розуміння дітьми специфіки живого об'єкту, його принципової відмінності від предмету (неживого об'єкта), формування перших умінь правильно взаємодіяти з рослинами та тваринами;
• виховання у дітей діяльного характеру любові до природи, стимулювання й заохочення бажання дбати про рослини й тварини;
• актуалізація знань про природу в практичному досвіді дітей, наповнення різних видів діяльності дітей природознавчим змістом;
• виховання правильної і безпечної поведінки у природі, розуміння недопустимості дій, які шкодять природі;
• попередження неправильної поведінки у природі, виховання негативного ставлення до безпідставного нищення об'єктів природи, безвідповідального і жорстокого поводження з тваринами;
• формування ціннісного відношення до людського життя, постійної потреби в зміцненні й збереженні власного здоров'я та здоров'я інших людей.

Для дошкільників з порушенням інтелекту особливого значення набувають такі завдання екологічного виховання, які спрямовані на корекцію особистості. Це не тільки її загальна активізація на основі виникнення інтересу до природи, але й збагачення недостатньо розвиненої, збідненої емоційно-вольової сфери: пробудження емоційного відгуку на різноманітні явища та об'єкти природи, бажання й звички милуватися красою довкілля; розвиток гуманних почуттів, виховання співчуття, турботи, прив'язаності до живих істот, бажання захищати чи принаймні не скривджувати слабкіших, корекція й попередження агресивної поведінки дітей як у природі, так і суспільстві.

Для корекції мотивів емоційно-ціннісного ставлення замало використання природного середовища. Потрібні засоби впливу, що залучають до цього процесу соціальне середовище. Саме до таких засобів належать соціально-моральні задачі. Вони, як і навчально-пізнавальні містять проблему – проте не суто наукового змісту, а таку, що стосується взаємодії людини з природою.

Соціально-моральна задача екологічного змісту містить інформаційний та емоційний компоненти (останньому належить провідна роль). Вона подається як інформація про екологічну проблему, подію, вчинок чи факти поведінки, що характеризують взаємодію людини з природою. Тобто діти мають зробити вибір, визначити своє ставлення до предмета обговорення, продумати відмовідні практичні дії тощо. Проблеми довкілля розглядаються таким чином не абстрактно, а як такі, стосуються кожного і на які кожний впливає у повсякденному житті.

Зважаючи на особливості психічного розвитку дітей, їх психологічні особливості (діти ІІІ – ІVроків навчання) соціально-моральні задачі поділяють на:

1.      розвиток співпереживання;

б) аналіз чужих та власних дій, поведінки, вчинків.

При вирішенні соціально-моральних задач екологічного виховання доцільно дотримуватися таких вимог:

•    у виховних ситуаціях використовувати емоційно збагачену інформацію;
•    інформацію, закладену в кожній ситуації, спрямовувати на розвиток у дитини емоційного передбачення – розуміння нею станів тривоги, суму, неспокою, які відчувають природні об'єкти;
•    зміст ситуацій має забезпечувати багаторазові емоційні переживання, необхідні для узагальнення та зв'язку із способом дії, що закріплюються у відповідне етичне поняття;
•     кожна наступна ситуація має містити нову інформацію;
•      інформація має подаватися як певна норма, правило, у формі розповіді про конкретну дію, вчинок; 
•     пропоновані ситуації мають передбачати полярні за соціальним значенням вчинки, дати дитині можливість визначити своє ставлення, позицію щодо предмета обговорення, відповідні практичні дії тощо;

Дотримання пропонованих вище вимог сприяє:

Розумінню, усвідомленню та емоційному переживанню дитиною наслідків порушення чи, навпаки, дотримання норм екологічно доцільної поведінки та діяльності, формуванню в неї сталих тенденцій у поведінці.