ЗМІСТ

ВСТУП................................................................................................................. 2

РОЗДІЛ 1. МУЗИКА У СТАРОДАВНІЙ ГРЕЦІЇ................................................. 3

РОЗДІЛ 2. МУЗИКА У СТАРОДАВНЬОМУ РИМІ............................................ 6

ВИСНОВКИ......................................................................................................... 8

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................... 9

ВСТУП

Тема дослідження музичного мистецтва античності є доволі цікавою та актуальною. По-перше, це дає змогу прослідкувати за витоками класичного європейського мистецтва (на який доволі сильно вплинуло античне), визначити основні ознаки музичного мистецтва у Стародавній Греції та Римі, вивчити вплив мистецтва на суспільство того часу тощо. Даний реферат стисло висвітлює етапи розвитку та зародження цього жанру мистецтва у античності та дає коротку характеристику його впливу на тогочасне суспільство.

У першому розділі «Музика у Стародавній Греції» подаються короткі відомості щодо розвитку та основних особливостей музичного мистецтва у античній Греції.

У другому розділі «Музика у Стародавньому Римі» розповідається про формування музики у античному Римі, головні музичні інструменти, що були популярними у той час, їх жанри та репертуар тощо.

У висновках дається короткий опис інформації, поданої у рефераті, дається висновок щодо впливу музики на античне суспільство та дається власні роздуми автора.

Джерельну базу реферату складають інтернет-джерела, енциклопедії та праці сучасних вчених. 

РОЗДІЛ 1. МУЗИКА У СТАРОДАВНІЙ ГРЕЦІЇ

 Як відомо, античне мистецтво доволі сильно вплинуло на мистецтво інших країн свого часу та у сучасності. Його вважають основоположним у класичному мистецтві всьому світі. Давньогрецька музика мала сильний вплив також і на розвиток в областях давньогрецького виховання і освіти. Навчальний предмет, що називався «Музика по Аристотелю» викладали в усіх школах Греції, ця дисципліна була однією із чотирьох найважливіших фундаментальних наук.

 Якщо вивчати джерельну базу, то можна виявити, що до нашого часу дійшло доволі мало свідчень про давньогрецьке музичне мистецтво. Воно представлене кількома повними пісенними творами, та деякою кількістю фрагментів, що були висвітлені на камені, папірусі та пергаменті. Ще одним, не менш важливим джерелом інформації про музичне мистецтво є оповіді та трактати давньоримських вчених. А про музичні інструменти, що тоді використовувалися, нам свідчать античні приклади з інших видів мистецтва:

скульптури, картини, розмальована кераміка тощо. 

 Антична музика також доволі об’ємно висвітлювалася у міфології. Є чимало розповідей про музичні поєдинки богів (наприклад, оповідь про музичний поєдинок Марсія та Аполлона), а також про неймовірні божественні таланти у плані музики та співу. Одним із підтверджень цьому є розповідь про співака Орфея, що мав досконалий музичний слух та наймелодійніший голос. Він був сином музи та бога рік Еагра, його улюбленим музичним інструментом була арфа, і коли він на ній грав, він зачаровував людей та тварин навколо. Його трагічна історія полягала у тому, що співаку довелося спуститися до підземного царства аби визволити свою дружину. За допомогою свого чудового співу та грі на арфі Харон (перевізчик мертвих душ через річку Стікс), помилував дружину митця, та відпустив її, за умови, що подружжю ніколи не можна буде дивитися один на одного. Порушивши цей закон, Орфей загубив свою жінку та помер сам. Цей сюжет нерідко використовували грецькі драматурги для своїх театральних постанов, а через століття, вже у новому часі цей мотив став провідним у роботах Монтеверді, Глюка та інших геніальних композиторів.

 Згідно міфології, закони музики у Стародавній Греції вважалися досконалими, у своєму абсолюті гармонійними та благозвучними. Ці закони були створені на Олімпі, із милостивих рук богів мистецтва. Саме тому професійно грати на музичних інструментах та співати могли далеко не всі греки. Викладачі відбирали найталановитіших учнів та поглиблювали навчання з музики.

                                                                                                            Найпопулярнішими            музичними

інструментами у Давній Греції були ліра (струнний інструмент, що мав плоский округлий корпус, шкіряну мембрану, та до 10 струн), авлос (духовий інструмент, що нагадує сопілку), кіфара (струнний інструмент із сімома струнами), самбика (різновид кутової арфи), тригон (також один із видів кутової арфи, доволі розповсюджений серед жінок), псалтерій,

формінга (проіснувала до V-IV століття до нашої ери, а потім була витіснена арфою та кіфарою), сиринга (кістяна багатошарова флейта), тимпан (попередник литавр, кімвали, кротали, гідравлос (попередник органу).

 Із розвитком полісів розвивалося й музичне мистецтво Давньої Греції. Тепер музику можна було почути не лише у покоях імператора та на пишних торжествах, а й хоровий спів та перші оркестри при великомасштабних громадських святах. Численні грецькі війни також сприяли розвитку воєнної музики та гімнів. 

 Звичайно, музика також була невід’ємною частиною театру. Вона звучала і під час розігрування трагедій, в у комедіях та пантомімах. Завдяки музичному супроводу грекам вдавалося передавати сильні чутливі емоції акторів, та відсилати до глядача приховані смисли.

 В античній Греції також існувала своя музична нотація. Музичні твори записувалися грецькими або фінікійськими літерами, а графічні модифікації цих літер використовувалися для запису вокальної та інструментальної музики.

РОЗДІЛ 2. МУЗИКА У СТАРОДАВНЬОМУ РИМІ

На відміну від давньогрецького музичного мистецтва, свідчень про музику Стародавнього Риму зберіглося ще менше. Нотацій чи інших нотних записів на даний час немає, проте можна відслідкувати деякі факти через літературні джерела та образотворче мистецтво. 

Основою для формування та розвитку античної римської музики є елліністична культура, антична Греція, східні держави та різні давні племена (наприклад, етруски).  

У Стародавньому Римі музика найчастіше використовувалася у побуті. Вже згодом із особистих будинків вельмож музиканти перекочували до театрів, цирків та гладіаторських видовищ. Після широкого розповсюдження музичного мистецтва в усі сфери римського життя почали з’являтися оркестри та хорові ансамблі. Римське античне музичне мистецтво стало існувати у симбіозі із іншими видами мистецтва.

Основну масу популярних музичних римських інструментів складали привезені із Риму після завоювання кіфари, авлоси тощо. У воєнній музиці використовувалися духові інструменти, такі як літуси, корни тощо. Із ударних інструментів переважали тимпан, кімвали, кротали та систри.

Антична римська музика мала свою різноманітність жанрів, багато із яких пов’язані із римським побутом. Наприклад можна виділити такі жанри як салії – танці разом із потішними ігрищами та «видовища арвальських братів», що являли собою танцювальну виставу із цирковими елементами, що часто прославляли добрі урожаї. 

Через деякий час через музику почали передавати більш складні емоції та переживання, виспівуючи поетичні твори відомих письменників, наприклад вірші Горація та Вергілія, у супроводі деяких музичних інструментів.

Інструментальна музика античного Риму набувала свого розвитку та оформлення через театральне мистецтво, а саме через мистецтво пантоміми. На вулицях міст та ринкових площах міми виступали під супровід невеликого оркестру та хору. Більш чутливі та спокійні мелодії гралися у класичних римських театрах.

Популярними були також і музичні змагання, що частіше проводилися між музикантами струнних або щипкових інструментів, та віртуозні концерти аматорів чи професійних співаків. Ці видовища сформувалися у Римі вже у більш пізній період, набувши помпезніших та величніших рис, аніж просте побутове мистецтво, як було до цього. 

Крім викладання          музики        у школах, у античному Римі існували також й спеціалізовані музичні школи,

де     навчали    грати     на    декількох

музичних інструментах, хоровому та вокальному співу та нотній грамоті. Доволі популярною та затребуваною була професія вчителя музики.

У пізній період історії античного Риму музика набула своєї популярності не тільки як улюблений вид масових видовищ, а й як побутовий вид мистецтва. Майже у кожного представника верхівки суспільства були спеціально найняті раби-музиканти, що кожного дня співали та грали під час трапез та прийомів. А дітей із вельможних сімей обов’язково віддавали на навчання до музичних шкіл, окрім загальноосвітніх. 

ВИСНОВКИ

Я вважаю, що антична музика сильно вплинула на мистецтво усієї Європи та світу. Надихаючись нею створювалися шедеври Глюка, Монтеверді та інших геніальних європейських композиторів. 

У свій час музичне мистецтво також відігравало важливу роль у суспільному житті античних римлян та греків. Якщо розглядати Стародавній Рим, то можна говорити про те, що музика там була пов’язана із суспільством найбільше, тому, що доволі багато часу вона існувала лише у побуті. На відміну від Греції, римська побутова музика не несли жодних сенсів, а за мету мала лише розважати людей невимушеними рухами та мелодіями. Вже згодом музиці стали виділяти більше уваги, її почали використовувати у театрах, цирках, під час пирувань, видовищ та гладіаторських боїв. Музику почали не тільки викладати у школах (як один із чотирьох фундаментальних предметів), а й створювати окремі музичні школи, де дітей вельмож навчали грі на безлічі музичних інструментів, хоровому та сольному співу. У пізній етап історії античного Риму із простих побутових оповідей за текси пісень почали використовувати вірші класиків римської літератури – Вергілія, Горація тощо. 

 Про музику античної Греції зберіглося більше свідчень, аніж про музику Стародавнього Риму. Джерела підтверджують наявність нотації, більш широкого репертуару тощо. Антична грецька музика була невід’ємною частиною суспільного життя: вуличні музиканти оспівували історичні та сучасні політичні події, презентували міфологічні балади та літературні твори. Музика звучала як у театрах, пируваннях, весіллях та прощаннях, так і у особистих домівках, під час гостинних прийомів або трапез. Нерідко на ринкових площах чи посеред вулиць можна було почути гру оркестру, вуличного музиканта чи пантоміму із музичним супроводом.       

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.     Боэций. Основы музыки / Подготовка текста, пер. с лат. и комментарий С.

Н. Лебедева. М., 2012.

2.     Зайков, А. В. Музыканты в ранней Спарте: создание жанров и противодействие внутренней распре // Вестник Удмуртского университета.

Ижевск, 1995. 

3.     Петр, В. И. О составах, строях и ладах в древнегреческой музыке

4.     Рябчун І. Грецька музична традиція: історія і сучасність. 2017.

5.     Інтернет-джерело:         Музичне     мистецтво   Античності.          Посилання: https://moyaosvita.com.ua/mustectvo/muzichne-mistectvo-antichnosti/